Мої спомини з історичної вже поїздки....
01/01/2005 | IBAH
Ми зїхались до Любліна з усіх маїйже куточків Польщі.Там вже чекало нас 8 автобусів,які заповнювались пасажирами дуже повільно,не через те що не було ким-причиною цьому був брак організацийного досвіду людей які чи не вперше ,,взялись,,за те що робили.При тому всьому ніхто не злостився і всім вистачало терпцю.Серед 400 добровольців серед яких молодь становила не менше 90%,а серед цієї ж молоді українців було не більше чим 10%.Отже ці молоді люди не зважаючи на католицьке Різдво залишили рідні оселі,дуже часто проти волі рідних(батьків).Середній вік тих добровольців 25 літ,багато з них це студенти польських ВУЗ-ів,а решта це випукскники-професїонали в повному значенні того слова.Мені стало дивно ,коли пробуючи нав"язати розмову у відповідь чув польську мову.Кінець ,кінців після кількох спроб ,,договоритись,,рідною,почав допитуватись що є причиною їхньої прогульки на Україну,чи дошукуватись часами причини незнання мови в нехіті батьків до рідного,а може це наслідок антиукраїнської політики Польщі часів ,,комуни,,?Але де там,я просто не знав 24.ХІІ,що польська молодь переросла не тільки своїх батьків і дідів.Вона сама собою передставляє нововирощену чудову квітку якої провідною ідеєю є продовження думки першого Президента Лєха Валенси:не має вільної Польщі,без вільної України і не має вільної України без вільної Польщі.З тим що, тричі чув я ось таке пояснення :ми хочемо щоб наші рівесники в Україні жили не гірше чим ми.
Доїхали ми до Києва по майже 12 годинах,там знов зустрілись з браком досвіду в організації таких величавих подій,всеж таки наша бадьорість росла-мужніла.
Про це і про те що мене особисто вразило в час праці спостерігачем (акредитація ЦВК номер 12833) на 56 Виборчій Дільниці 149 територіального виборчого округу міста Кременчука напишу пізніше.
А тепер: ХОЧУ,МУШУ,МАЮ ТАКУ ВНУТРІШНЮ ПОТРЕБУ ПРИВІТАТИ ВСІХ ЧИТАЧІВ І ДОПИСУВАЧІВ МАЙДАНУ З ІСТОРИЧНОЮ ПЕРЕМОГОЮ НА ВИБОРАХ 26.ХІІ.2004.
З НОВИМ 2005 РОКОМ І З НАДІЄЮ ЩО УКРАЇНА ВЖЕ НІКОЛИ У СВОЇЙ ІСТОРІЇ НЕ ЗІЙДЕ З ВИБРАНОГО ШЛЯХУ.
Продовження буде....
З повагою Іван.
Доїхали ми до Києва по майже 12 годинах,там знов зустрілись з браком досвіду в організації таких величавих подій,всеж таки наша бадьорість росла-мужніла.
Про це і про те що мене особисто вразило в час праці спостерігачем (акредитація ЦВК номер 12833) на 56 Виборчій Дільниці 149 територіального виборчого округу міста Кременчука напишу пізніше.
А тепер: ХОЧУ,МУШУ,МАЮ ТАКУ ВНУТРІШНЮ ПОТРЕБУ ПРИВІТАТИ ВСІХ ЧИТАЧІВ І ДОПИСУВАЧІВ МАЙДАНУ З ІСТОРИЧНОЮ ПЕРЕМОГОЮ НА ВИБОРАХ 26.ХІІ.2004.
З НОВИМ 2005 РОКОМ І З НАДІЄЮ ЩО УКРАЇНА ВЖЕ НІКОЛИ У СВОЇЙ ІСТОРІЇ НЕ ЗІЙДЕ З ВИБРАНОГО ШЛЯХУ.
Продовження буде....
З повагою Іван.
Відповіді
2005.01.03 | IBAH
Мої спомини з історичної вже поїздки-продовження..закіньчення...
У Києві нас поселили в гостиниці Голосіївській на Проспекті 40 ліття жовтня 93(цікаво чому назву вулиці ще не змінено).Був вечер 24.ХІІ.(святий вечер за католицьким звичаєм),з того приводу в Будинку Вчителя приготовлено(не знаю ким)щось в роді святої вечері-яка подібно нікому з присутніх не була до вподоби(мене там не було),мушу вірити тим хто про це розказував-думаю,що ця вечеря була теж далеко не така яку приготовляють в українських оселях.25.ХІІ передбачено виїзд до:Маріуполя,Полтави і Черкас на українських автобусах.Першими десь біля 11.00 поїхали очевидно Маріупольці яким до речі ніхто не завидував.Інші автобуси мали виїхати з Києва не пізніше 14.00,але це не вийшло через незлічені помилки в ЦВК-івських акредитаціях-бувало що прізвища польські були так написані,що ніяк не можна було допасувати їх до паспортів,або імена були замінені і теж не можна було ідентифікувати їх з паспортами.На кінець вирішено,що частина добровольців поїде без акредитацій і перший автобус до Голубиного,Комсомольська і Кременчука (36 людей виїхав) біля 17.00.Перед виїздом нам повідомили,про зміну закону про вибори,но подробиць ніхто не знав і ми трішки розгубились...
Дорогою дізнались через мобільні телефони в чому суть і перестали переживати.Наші хлопці(водії)трішечки розгубились в дорозі і через те в Голубиному ми були по 22.00,там залишилось 21 спостерегачів-частина з яких мала добратись до Комсомольська.Нас 15 поїхало в Кременчук по дорозі вийшло що водіям не забезпечено спаня,а вони мали чекати на нас до 27.ХІІ до рана.Тими ж мобільними зв,язались з координатором Валентиною і полагодили спання водіям,при нагоді дізнались що нас на дільницях хочуть бачити в 9.00 годині тобто майже 2 години після вібкриття дільниць.Мені було важко погодитись з таким рішенням,тому ще в 1.30 вже 26.ХІІ пробував зв,язатись з координатором -не вийшло.Тоді вирішив на власну руку знайти виборчу дільницю і появитись на ній вчасно,но і в 7.15 з моєю "асистенткою"в якої не було акредитації,зате мала закіньчені два факультети:юрисдичний і міжнародні відносини,ми появились на 56 виборчій дільниці до якої добрались на маршрутці без проблем.Проблема наша почалась вже перед будинком школи на якому не було від сторони вулиці жодних табличок з поясненями(подібно місцеве населення не мало таких проблем-бо там всі "тутешні").Всеж таки ми вспіли перед підпсанням протоколів які в нашій присутності вкинено до скриньок.Голова Виборчої дільниці сповнив свій обов"язок вписав мене як спостерігача а мою 24 річну асистентку як мойого дорадника-юриста(пані Агнешка якій 24 роки,в якої немає жодних українських коренів була однією з тих хто сказав: що свою присутність на виборах пояснює потребою солідарности з українськими рівесниками-щоб в майбутньому вони жили не гірше чим жиють поляки....Атмосфера на дільниці була непоганою,була б однак набагато приємнішою коли б "пожилая тьотя-спостерігач" від фальсифікатора не пхала носа всюди -треба було чи не треба.Но і треба мені признатись теж щиро,що і я не був св"ятим:ніяк я не розумів чому в українському місті в час виборів президента України комісія розмовляє поміж собою чужою мовою.Прийшлось мені просити окремих членів комісії щоб спілкувались з нами українською бо то і мені важко і мойому дораднику ще важче.Уявіть собі дорогеньки,що сталось чудо всі як один члени комісії почали спілкуватись українською і ті від фальсифікатора теж.Десь біля 12.00 треба було виїхати до хворих з виборчою скринькою-спостерігачем поїхала п.Агнешка.Коли повернула сказала мені, що була шокована коли побачила в яких обставинах жиють українці.Сказала теж що їстоньки її хочется-я попросив Голову комісії Толіка щоб підсказав де б можна було попоїсти,а він не тільки підсказав але і полагодив бехкоштовно обід.Після обіду на який ми ходили почергово,атмосфера на дільниці була вже майже родинною(як в родині-сім"ї буває пояснювати думаю не треба,тим паче що "тьотя" ще перебувала на свойому посту).Всеж таки поодинокі члени комісії підходили і заговорювали чистою,рідною полтавською,а як-інакше і бути не могло.Однак попри те все ми весь час дивились їм на руки,чи то випадково щось там зайвого не приліпиться чи не зліпиться(наприклад 2 бюлетені),але нічого такого не сталося.У між часі прийшло на дільницю двоє молодих спостерегачів (з перекладачем з української на англійську)від ОБСЄ: німкиня і хорват,які шокували знанням українського закону про вибори президента.Завітала теж на нашу дільницю журналіст-головний редактор кременчуцького тижневика Освітянська Хвиля Юлія Леонідовна Билина яка внесла з собою і бадьорій настрій і приємну усмішку і українську мову,тай подарувала нам примірники свойого тижневика і компакт диск зі знімками Кременчука......
Що було дальше напишу незадовго... До зустрічі дорогі Майданівці.
З повагою Іван.
Вітання всім Майданівцям.......7.І.2005 року.
ось і я знов з Вами в той Св"ятковий Різдв"яний вечер.
Перш за все хочу перепросити за помилку якої допустився в назві місцевости ГЛОБИНЕ-отже перших спостерегачів ми залишили в ГЛОБИНОМУ а не у Голубиному як я скоріше написав.
.....вибори на 56 дільниці проходили в якомусь собі тільки відомому "руслі"бували хвилі коли черги людей збільшувались навіть до десяти виборців перед членом комісії,були і такі коли у дільниці не було виборців цілковито-тоді поодиноки члени комісії підходили і спілкувались з нами-можна сміло сказати ,що десь біля 16.30 атмосфера з сімєйної переродилась в дружню і коли б не негативний,повний якогось жалю погляд "тьоті"певно всі розслабились повністью.Всеж таки ми усі розуміли що хоч ми малі люди-на наших очах твориться щось велике-НАРОДЖУЄТСЯ НОВА УКРАЇНА.І хоч ми були незалежнеми міжнародніми спостерігачами,то перекидаючись з п.Агнешкою час від часу словами відчувалось внутрішне бажання перемоги Віктора Ющенка.В час виборів я зауважив один випадок-вкинення 2 бюлетенів одним і тим самим хлопчиком років 11-12,але не відреагував на таке "порушення"закону,бо дитина вкинула бюлетень тата ,і через кілька хвилин бюлетень дядька.Інших порушень НЕ БУЛО!
В 20.00 годині члени комісії закрили дільницю і почалось рахування голосів,яке тривало до 22.00 СУМНІВІВ В НАС НЕ БУЛО,КРЕМЕНЧУЖАНИ НА 56 ДІЛЬНИЦІ ВИБРАЛИ ПРЕЗИДЕНТОМ ВІКТОРА ЮЩЕНКА,який отримав 932 голоси а його суперник 720,всіх голосуючих було 1760,108 голосів не враховано через те: що 25 були визнані недійсними а 83 не підтримували жодного кандидата.Голова комісії з передставником Фальсифікатора поїхали з протоколами до ТВК(для нас-спостерегачів не було місця в машині-але це мене не хвилювало-я розумів що голова це чесна людина).В той час коли вони поїхали мені"захотілось"привітати присутніх з нагоди обрання українцями нового Президента і нової дороги якою Україна крокуватиме в новий кращий світ у майбутне.Я це зробив-вітаючи усіх особисто(на цей час "тьотю"вже вивіяло і не вдалось мені подивитись в її фальшиві "глаза".І повірите дорогі Майданівці чи ні-я відчув що всі присутні радіють разом зі мною,а коли повернувся голова з членом комісії з ТВК і я їх привітав з перемогою-Дівчина яка була буцім-то від фальсияікатора притулилась до мене і шепнула що свій голос віддала за Ющенка а в комісії була тільки тому,що її так як і інших примусили до того.В час очікування на повернення з ТВК присутні члени комісії заспівали нам з п.Агнешкою чудову пісню-історію про те яким то чином Калина попала в країну де є вода і солов"ї-спасибі Вам Дівчата-вчительки за пісню красуню.Спасибі Вам за те що Ви всі як одна,промовили українською мовою.
Особливе спасибі Валі Семеняченко вчительці історії,якої 15-річна дочка Юля учениця 10 класу,написала ось такий вірш:
Оранжевая революція.
Дорогой дальнею иду нелегкой вечною тропою.
Как знать,что я еще найду,судьбе отдавшись з головою.
Как знать,что встречу на путі?Каких людей,какую жизнь?
Но все равно вперед идти...но только тьі от сна проснись!
Проснись-и посмотри вокруг:народ в которьій раз обманут.
Они работают за двух,а их"козлами"називают.
Ах,Україна,сколько лет за мир,свободу ми боролись.
Франко,Шевченко,прадед дед...к чему же мьі опять вернулись?
Зачем же плачет паренек в потертой,старой,грязной куртке?
И в школу он пойти не смог,и не за что поесть малютке.
Зато взяв в руки флаг страньі,вперед он смотрит гордо смело.
О дети как же вьі чистьі!Он скажет то,что наболело.
Не будет паренек молчать,и знает он с чего начать,
И знает,что б он сделать смог,что все ж он не один такой,
Нас-тьісячи,нас миллионьі.
Нам хочется судьби иной,чтоб соблюдались все законьі,
Чтоб жизнь счастливою рекой несла нам радость и удачу,
Чтоб знали все,с какой страной можно решать свою задачу.
Оранжевое знамя и шарфьі,оранжевьіе ленти и уборьі,
Открьілись перед нами все мирьі,и ожидаем мьі победи скорой.
Восстал народ,идет в перед.Тринадцать лет страна молчала.
Но в 3тот час-решений год,она табу свое сказала.
Страна живет,и будет жить.Сама.Отдельно.Суверенно.
И ею надо дорожить,идти вперед за право дело.
Стекаются со всей страньі в столицу,в Киев люди правдьі.
Мьі неразлучньі,мьі сильньі их чувства очень мне понятньі.
За справедливость и за честь,за правду,за минути счастья,
Ведь революция-не месть,она желание меняться.
Пускай же царствуєт всегда Флаг,Герби Конституция,
Власть берегись!Ведь началась Оранжевая революция.
Революція на мою думку ще не закіньчилась-інавгурація Президента ще не відбулась-но Україна вже вийшла на нову дорогу і вороття з неї немає-про це виразно сказала юнка Юлія у своєму вірші ,про це також сказала трішки від неї старша пані Агнешка.
А про них у ХІХ столітті сказав Бальзак:"молодь це набільш прогресивна частина каждого суспільства" і..правди сховати не вдасться.......
Перед хвилею польське радїо поінформувало,що польський тижневик "впрост" WPROST визнав Віктора Ющенка Людиною 2004 року.При нагоді було сказано що:
вірус свободи -це одинокий вірус який не вбиває.
З повагою до Вас Майданівці Іван(лях-клятий лях).
2005.01.03 | SpokusXalepniy
Чекаємо (-)