Самоорганизация украинской толпы. Хочется подробностей.
01/07/2005 | ученик
Из интервью Юрия Луценко в редакции RUpor`a:
Речь шла о первых днях, когда у сотен тысяч людей не было четких команд от ответственных за определенные направления вождей. Тогда люди начали самоорганизовываться, чего не ожидал никто. Яркий пример -целиком самоуправляющийся "Украинский дом", пикеты на Банковой и т.п..
Хотелось бы узнать побольше об этой самоорганизации.
Какие нибудь ссылки или сообщения от участников.
Спасибо.
Речь шла о первых днях, когда у сотен тысяч людей не было четких команд от ответственных за определенные направления вождей. Тогда люди начали самоорганизовываться, чего не ожидал никто. Яркий пример -целиком самоуправляющийся "Украинский дом", пикеты на Банковой и т.п..
Хотелось бы узнать побольше об этой самоорганизации.
Какие нибудь ссылки или сообщения от участников.
Спасибо.
Відповіді
2005.01.07 | настрадамус
Ученик вы не туда попали, тут у нас ух как строго !...(-)
2005.01.07 | otar
розкажу
Люди поодинці або невеликими групами йдуть вулицею Шовковичною, Лютеранською, Інститутською або Грушевського, підходять до пікетувальників і питають: "Підкріплення не потрібне?" Коли знаходять місце, де вони потрібні - залишаються на кілька годин. Якщо в когось із пікетувальників є бейджик, то він поводиться, як головний (уповноважений Комітетом Нац. Порятунку, Штабом, кимось із польових командирів тощо). Ще краще, якщо цей головний має мегафон (матюгальник).Якщо виникає певна конфліктна або суперечлива ситуація, відразу телефонують до штабу, але зазвичай її вирішує той із бейджасто-мегафончастих людей, який заробив найбільший авторитет. У деяких людей у мобільному записаний номер гарячої лінії або когось із штабістів.
Якщо виникає ситуація, подібна на провокацію, то винного відразу ізолюють. Я сам бачив таке. Синьо-білий хлопець зустрівся з кількома оранжевими, і один із революціонерів стукнув опонента. Товариші відразу оточили хулігана, врізали йому по таблу і розтлумачили, що так робити не можна. Подібних випадків було багато.
Щоб організувати блокування виїзду з Комітетів Верховної Ради (під гаслом "ідіть працювати"), нам знадобилось 5 хвилин. Ми просто зупиняли людей із проханням "стійте тут", і невдовзі там уже було 100 чоловік, які пересували цементні урни і були налаштовані стояти до кінця. Отак
2005.01.07 | капітан Немо
люди - не броунівські частинки
Насправді, якщо розглядати людей не з висоти президентського крісла і не з трибуни Мавзолею, то виявляється, що люди - це не броунівські частинки, які хаотично беруть участь у броунівському русі, а мислячі істоти, які мають здатність до самоорганізації.Якщо це можуть робити навіть мурахи, то чому не можуть робити люди ???
Якраз на Новий Рік по телеящику показували мультик "Пригоди Фліка" про мурах та саранчу. Такий знаковий мультик. Виявляється, щоб здолати саранчу, мурахам треба було лише ПОВІРИТИ В СЕБЕ.
Нам так часто з високих трибун казали, що треба "повірити в себе" , що це слово стало штампом, ідолом на зразок бюсту Ілліча чи портрету Великого Кобзаря. Ми стали цю ідіому сприймати дуже абстрактно, як прихід комунізму. Перші комуністи вірили, що комунізм настане сьогодні після обіду в 14.20. У крайньому разі - не пізніше завтрашнього ланчу. Останні комуністи вірили, що , можливо, їхні внуки або внуки їхніх внуків таки дочекаються настання комунізму. Комунізм для них став дуже абстрактним поняттям, лінією горизонту, яка віддаляється тим швидше, чимшвидше ти до неї наближаєшся.
Нам, щоб досягнути будь-якого успіху ( в бізнесі, сексі, політиці, грі на балалайці тощо) , просто треба повірити в себе. Треба лише повірити не абстрактно, а дуже-дуже конкретно. ПОВІРИТИ. В СЕБЕ.
Ми тут і зараз !
2005.01.07 | ученик
Re: люди - не броунівські частинки
Остались вопросы.Когда человек поверит в себя, он также поверит и в свои идеи.
И будет их отстаивать. А посколько люди разные, то получится лебедь, рак и щука, и никакого действия.
Как решались такие ситуации?
Ситуация, когда человек пришел помочь и спросил в чем помочь понятна.
Кроме того, что такое бейджик. Повязка, значок?
2005.01.07 | Чучхе
Не совсем понял суть Вашего вопроса
ученик пише:> Остались вопросы.
>
> Когда человек поверит в себя, он также поверит и в свои идеи.
> И будет их отстаивать. А посколько люди разные, то получится лебедь, рак и щука, и никакого действия.
Люди с разными идеями отстаивали разные идеи. Ходили по улицам и сторонники Януковича, "Посольство Божье" вербовала себе паству и т.п. Но все это было вполне толерантно.
Если я Вас неправильно понял и Вы имеете в виду, как разные люди находили общий язык в митингах за Ющенко, то это было более чем элементарно: никто никого не заставлял и народ блокировался по интересам: кто на машинах с флагом ездил, кто митинговал, кто в палатках ночевал, кто в интернете))) Каждому нашлась какая-то ниша, и знакомые по интересам нашлись - по партийным предпочтениям блокировались, по общественным организациям. И никто не искал врагов - вот и слаженность.
И ещё: почему в первые дни всё было так организовано? Да ведь в первые дни-то были сплошь киевляне, которые уже перезнакомились за время предыдущих массовых акций, создала массу неформальных групп, со своими уже практически готовыми лидерами, которые в свою очередь уже имели связь со штабами, получали инструкции, где и какая нужна помощь и действовали оперативно и слажено (опыт уже был). А Украинский дом просто не могли не захватить - слишком он удачно расположен на пути от Майдана до Кабмина и ВР.
Когда приехали люди из других городов, им было конечно, труднее войти в ритм, но не гораздо. Ведь они перед первым-вторым туром уже тоже создали свои небольшие коллективы, кто-то ездил наблядателями, кто-то имел выход на кого-то в Киеве. Ну ещё и помогли многие предприниматели Киева. Например, депутат горсовета Пылыпышин помог разместить 3000 чел в Киевэкспоплазе...
> Как решались такие ситуации?
>
> Ситуация, когда человек пришел помочь и спросил в чем помочь понятна.
> Кроме того, что такое бейджик. Повязка, значок?
Эдакая заламинированная бумажка. Но в принципе, можно было подходить к любому человеку с мегафоном и спрашивать "Чем я могу помочь?". Потом еще и анкеты заполняли...
2005.01.07 | капітан Немо
Re: люди - не броунівські частинки
ученик пише:> Остались вопросы.
>
> Когда человек поверит в себя, он также поверит и в свои идеи.
> И будет их отстаивать. А посколько люди разные, то получится лебедь, рак и щука, и никакого действия.
> Как решались такие ситуации?
Коли людина повірить в себе, вона сама зрозуміє, що їй треба робити. Інформація надходить прямо у мозок з верхніх шарів стратосфери.
Якщо ви ніколи не перебували в такому стані, то ви цього не зрозумієте.
Це все одно, як кажуть, "ситий голодному не таварісч" .
Також корисно знати, що таке є "егрегор".
І ще візьміть до уваги, що людям, тобто народу, дійсно набридло жити під Кучмою і його посіпаками. Розумієте ?? Набридло. ТОму наліцо ознаки, що верхи не можуть, а низи не хочуть ( бо набридло). Від того, що набридло, створюється інверсна населеність верхніх енергетичних рівнів. Потім приходить чувак з бейджиком , каже "Пора", і виникає явище індукованого лазерного випромінення, то бішь самоорганізація народу. Сподіваюся, я вам дохідливо пояснив ?
> Ситуация, когда человек пришел помочь и спросил в чем помочь понятна.
> Кроме того, что такое бейджик. Повязка, значок?
О, бейджик - це не пов"язка і не значок. Це така штуковина, яка на порядок ефективніша за значок. Бейджик раніше носили кляті капіталісти, а тепер ця зараза докотилася і до нас. Бейджик чіпляється за лацкан пінжака або до іншого бейджика, на бейджику вказується : Ім"я, Хвамілія, По-батькові бейджиконосителя, а також його ідентифікаційний код, національність, вага та зріст, колір волосся, не притягувався, не сидів, військове звання, уподобання в музиці, улюблена страва, номер страхового полісу, в каком полку служилі і безліч іншої корисної інформації.
Коли ви бачите, що до вас наближається людина з бейджиком, ви повинні негайно виплюнути жвачку, застібнути ширинку і приготуватися до отримання піз@юлін.
А пов"язки носять лише терористи з "хезболла".
2005.01.07 | ученик
Re: люди - не броунівські частинки
> Сподіваюся, я вам дохідливо пояснив ?Дуже дохідливо. Дякую за розвагу. Це теж потрібно.
І я маю нагоду спробувати мій українский не боючись помилок.
2005.01.07 | Sean
Це просто.
Просто "толпи" і не було. Були індивідуальності. Котрі, власне, і відчули загрозу можливості бути індивідуальністю. Тому і об'єдналися. Не казатиму, що не було чиннику "зверху", себто організаційних потуг "вождів", але вони наспіли вже постфактум. В цьому квінтесенція - народ сам виявився нацією, громадянським суспільством. Візантійське мислення тут "не катить". За що я і люблю Україну як не тільки Батьківщину, але і політичне явище.Пам'ятаєте слова Нельсона при Трафальгарі: "Хай кожен виконає свій обов'язок"? Тут кожен осягнув свій обов'язок і виконав його. Ініціятива "знизу", коли я роблю не те, що мені хтось був доручив, а те, що я можу і хочу зробити для досягнення мети - це страшна сила. Спитайте у постраждалого Януковича.
2005.01.07 | ziggy_freud
Якщо натовп самоорганізувався, він перестав бути натовпом
Sean пише:> Просто "толпи" і не було. Були індивідуальності. Котрі, власне, і відчули загрозу можливості бути індивідуальністю. Тому і об'єдналися.
Ще до першого туру можна було помітити, що колективна психіка киян працює проти Януковича. Коли масово з'явився помаранчевий колір в одязі. Коли на питання "за кого будеш голосувати?" відповіді ставали все більш одноманітними.
> Не казатиму, що не було чиннику "зверху", себто організаційних потуг "вождів", але вони наспіли вже постфактум. В цьому квінтесенція - народ сам виявився нацією, громадянським суспільством.
"Вожді" стали вождями, ТОМУ ЩО іноді рішення простіше прийняти одній людині. Особливо, коли це оперативне рішення. Дисціпліна була добровільною. Звичайно, там, де вона була. Два українці - це вже партизанський загін
> Візантійське мислення тут "не катить". За що я і люблю Україну як не тільки Батьківщину, але і політичне явище.
"Візантійців" у нас більш ніж достаньо. Але навряд вони колись стануть більшістю. Навпаки, поступово зникатимуть. ТОМУ ЩО продукт помираючої імперії.
> Пам'ятаєте слова Нельсона при Трафальгарі: "Хай кожен виконає свій обов'язок"? Тут кожен осягнув свій обов'язок і виконав його.
Та й Суворов казав щось схоже.
2005.01.08 | Sean
Re: Якщо натовп самоорганізувався, він перестав бути натовпом
ziggy_freud пише:> "Вожді" стали вождями, ТОМУ ЩО іноді рішення простіше прийняти одній людині. Особливо, коли це оперативне рішення. Дисціпліна була добровільною. Звичайно, там, де вона була. Два українці - це вже партизанський загін
Іноді одній людині ("вождь") легше прийняти рішення, якщо це рішення вже підказано народом і можливо навіть частково (або і нє) виконано
> > Візантійське мислення тут "не катить". За що я і люблю Україну як не тільки Батьківщину, але і політичне явище.
>
> "Візантійців" у нас більш ніж достаньо. Але навряд вони колись стануть більшістю. Навпаки, поступово зникатимуть. ТОМУ ЩО продукт помираючої імперії.
Згоден. Уточнюю - "тут не прокатило".
> > Пам'ятаєте слова Нельсона при Трафальгарі: "Хай кожен виконає свій обов'язок"? Тут кожен осягнув свій обов'язок і виконав його.
>
> Та й Суворов казав щось схоже.
Вони хором казали. Або один одному
2005.01.07 | ky
Re: Самоорганизация украинской толпы. Хочется подробностей.
И есть ещё такая версия: Вначале был массовый психоз, а потом начали раздавать наколотые апельсины....Мадам Я во всем быстро разобралась и донесла до сведения больших масс...
А Массы, как всегда, не поверили и понеслись на Майдан чтобы попробовать этих наколотых апельсин.
Мотайте на ус, ученик!!!!
2005.01.08 | Taras Borschivka
уточнюємо + мої враження
А можна трохи про себе, Учениче?Знаючи ваш бекграунд, буде легше розповідати про те, що вас цікавить.
Наприклад, зважаючи на ваш останній пост, можна зробити висновок, що для вас знання (чи мовлення) українською є певною мірою незвичайним, якби ми знали про це раніше, то, може, хтось би писав російською для вашої же зручності. Але схоже, що для вас то не проблема, тому забули - вищенаведене є лише приклад.
Тепер по суті:
Ніщо не може зупинити ідею, час якої настав. Не знаю, хто сказав, але сказав влучно. Зверніть увагу - потрібна ідея і чіс. Незвичайність цих виборів і незвичайна для передвиборної України напруженість була помітна починаючи десь з літа.
Тобто люди думали, обговорювали події, перспективи і свої можливі дії.
Можливо, варто починати навіть раніше:
1. Україна без кучми - рух начебто захлинувся, але він був першим серйозним громадським рухом з 1991 року, він породив активістів, він нагадав людям про можливість боротьби, зрештою, він породив сайт "Майдан", він дав перший урок громадської солідарності і ще багато чого...
2. Парламентські вибори 2002 року. Я молодий, і погано памятаю усі попередні вибори, але здається, що то була також перша "незвичайна" кампанія, коли люди голосували не лише "проти" а й "за". І, наскільки я памятаю, тепершіня опозиція (НУ, БЮТ та СПУ) на тих виборах вже перемогла, але втратила перемогу через мажоритарників. Так само і всі інші люди, які голосували за вказані партії, відчували, що їх голоси вкрали. Тобто певне напруження було ще відтоді, і цих людей було немало - опозиція набрала чи не половину голосів населення, якщо я правильно памятаю.
Продовжуємо про 2004:
Як на мене, важливими факторами також були:
1. Підготовчі масові акції: Висування Ющенка, "Студентська хвиля" в Києві, похід до ЦВК 23 жовтня. Кожного разу вдавалося зібрати десятки тисяч людей і хоча б мініміально організувати їх (охорона порядку, попередження провокацій, поширення символіки, ті ж біотуалети тощо). Організатори (в широкому сенсі лова) тренувалися, а люди-учасники звикали не боятися висловлювати позицію і відчували смак масового протесту.
2. Акція "помаранчева стрічка", передусім в Києві. Знову ж - подолання страху, демострація своєї чисельності і єдності.
3. Підготовка "Пори" чорної та жовтої. Їх було небагато і їхній вплив важко оцінити, яле я б сказав, що вони були авангардом, одним з кістяків довиборного спротиву, а також певним громовідводом, і з іншого боку - непоганим подражником як влади, так і (через тупу реакцію влади) - подражником масової свідомсті. "Навіщо ж вони дітей бють?" - поширена думка часів масових арештів "Пори".
4. Стара добра народна саоморганізація. Уже вночі першого туру виборів, коли усе було наче біль-менш спокійно, в Києві люди стояли під дільницями. Небагато - чоловік може по 10 на дільницю, та й не скрізь вони були, але там вони спілкувалися і загартовувалися у першій годині ночі на морозі. Разом по Києву це становило багато тисяч людей, але вони прийшли без особливої попередньої координації, простояли багато годин надворі у прохолодну зимову ніч і отримали свою першу перемогу - побачили протоколи з результатами. У другому турі людей під дільницями було мінімум удвічі більше, і мені, наприклад, було ясно, що якщо ці тисячі людей стоять вночі на морозі годинами, то вже на Майдан вийти їм буде зовсім не проблема, і вони прийдуть не самі.
І вони прийшли...
2005.01.08 | DevRand
погоджуюсь. я б ще додав до вашого списку
щонайменьш дві речі
- боротьбу та перемогу "сумського руху спротиву" - дуже важливу в першу чергу психологічно, фактично це була перша значна (на рівні відміну указу кучми) зафіксована перемога за декілька років
- одіозність Януковича (саме через це, ІМХО, з"явилась така незвичайно велика кількість анекдотів про нього ще до "яйця" - ця кількість до речі була теж ще одним індикатором того, що стан суспілсьства не такий як був )
2005.01.08 | ученик
Re: уточнюємо + мої враження
Дякую, але писати російською не треба, бо я якраз вчу висловлюватись українскою. Написане українською я розумію добре.Трохи про себе?
Тема зветься "самоорганизация украинской толпы"
Тож я вірю, що український натовп має деякі особливості,
однією з яких є самоорганизация. Але мало про це знаю.
Тож якщо ви маєте час, то я мав би задоволення почути більше про:
> 4. Стара добра народна саоморганізація.
2005.01.10 | Taras Borschivka
Re: уточнюємо + мої враження
>> Тож якщо ви маєте час, то я мав би задоволення почути більше про:
> > 4. Стара добра народна саоморганізація.
Не думаю, що в даному разі проявилися якісь національні особливості. Як на мене, це є природний інстинкт самозахисту будь-якої спільноти - обєднання і взаємодії для боротьби зі спільною загрозою. Перемога Янука мабуть уперше набрала рис спільної і явної загрози, і народ трохи обєднався. Плюс ще купа факторів, що на це впливали, але суть єдина - самооборона, інстинкт самозахисту, ідентифікація "свій" - "чужий" тощо.
Якщо, наприклад, у вашому будинку будуть щотижня вбивати людину, а міліція буде безсила, чи не зберуться усі (чи більшість) мешканці докупи і організують чергування чи скинуться на охорону?
Як на мене, механізм приблизно той самий, просто загроза була спільна для дуже великої кількості людей і тому й захист набрав немаленьких масштабів.
ЗІ Пане Михайле, діякую за поправки. Але парочка зауважень: як тут вже сказали, опозиція пропорційно набрала майже половину голосів, плюс комуністи, які тоді теж вважалися чи самопозиціонувалися опозицією. Разом з тим, завдяки тодішній виборчій системі і переформатуванню парламенту за рахунок мажоритарників люди відчували певний розрив між своїми очікуваннями (значний, якщо не вирішальний вплив опозиції на парламент) та реальністю (утворення провладної більшості).
2005.01.10 | Михайло Свистович
Re: уточнюємо + мої враження
Taras Borschivka пише:>
> Не думаю, що в даному разі проявилися якісь національні особливості. Як на мене, це є природний інстинкт самозахисту будь-якої спільноти - обєднання і взаємодії для боротьби зі спільною загрозою.
Під час війни в Югославії, коли персонал божевільні розбігся й там не залишилось жодного санітара, психічно хворі самі зорганізувалися, налагодили постачання їжі, води, догляд за лежачими хворими і т.д. та ще й гасло намалювали величезне й повішали на психушці: "То хто божевільний, ви чи ми?"
>
> ЗІ Пане Михайле, діякую за поправки. Але парочка зауважень: як тут вже сказали, опозиція пропорційно набрала майже половину голосів, плюс комуністи, які тоді теж вважалися чи самопозиціонувалися опозицією.
Не отримали. Мажоритарники - теж депутати, і виборці також віддавали їм голоси.
>
> Разом з тим, завдяки тодішній виборчій системі
А також завдяки хапальним інстинктам частини електорату
>
> люди відчували певний розрив між своїми очікуваннями (значний, якщо не вирішальний вплив опозиції на парламент) та реальністю (утворення провладної більшості).
Нєфіг було голосувати за мажоритарників з провладних партій. А то ж голосували за партійними списками за НУ чи БЮТ, а за мажоритарника з СДПУ (о)
2005.01.09 | Михайло Свистович
Re: уточнюємо + мої враження
Taras Borschivka пише:>
> Ніщо не може зупинити ідею, час якої настав. Не знаю, хто сказав
Володимир Ілліч Ленін.
>
> 2. Парламентські вибори 2002 року. Я молодий, і погано памятаю усі попередні вибори, але здається, що то була також перша "незвичайна" кампанія, коли люди голосували не лише "проти" а й "за".
Кампанія була дійсно першою "незвичайною", але і під час минулих виборів люди голосували не лише "проти" а й "за".
>
> І, наскільки я памятаю, тепершіня опозиція (НУ, БЮТ та СПУ) на тих виборах вже перемогла
Не перемогла.
>
> Так само і всі інші люди, які голосували за вказані партії, відчували, що їх голоси вкрали.
Не вкрали.
>
> опозиція набрала чи не половину голосів населення, якщо я правильно памятаю.
Неправильно.
>
> 3. Підготовка "Пори" чорної та жовтої. Їх було небагато і їхній вплив важко оцінити, яле я б сказав, що вони були авангардом
Не були.
2005.01.09 | komnatnyi
Про вибори-2002
Дійсно, було поширене уявлення про перемогу опозиції 2002 р., звісно, підтримуване опозиційними політиками. Насправді, за умови "чесної" пропорційної системи було б ось що: НУ 24% + БЮТ 7% + СПУ 6% = 37%. ЗаЄду 12% + КПУ 20% + СДПУ(о) 6% = 38%. (Решта голосувала за непрохідні партії і проти всіх). Спеціально свого часу підрахував: 224-226. Не перемога. Хоча, ситуація була б трохи іншою: перевага мінімальна, комуністи - найпотужніша з провладних фракцій, що створило б для більшості певні незручності. Через присутність Олійника, можливо, не проходили б відверто антипатріотичні рішення.Михайло Свистович пише:
> Taras Borschivka пише:
> > І, наскільки я памятаю, тепершіня опозиція (НУ, БЮТ та СПУ) на тих виборах вже перемогла
>
> Не перемогла.
>
> >
> > Так само і всі інші люди, які голосували за вказані партії, відчували, що їх голоси вкрали.
>
> Не вкрали.
>
> >
> > опозиція набрала чи не половину голосів населення, якщо я правильно памятаю.
>
> Неправильно.
2005.01.08 | format R:
толпа у тебе в штанях, прутню, на майдані - нація(-)
2005.01.08 | ученик
А що таке "прутню", будь ласка.(-)
2005.01.08 | otar
Re: А що таке "прутню", будь ласка.(-)
Некто, обладающий "твёрдым внутренним хребтом" ("Прикоснись к судьбе", В. Николаева, о В.Ф. Януковиче)2005.01.09 | Anneken
Отаре, сорі за офтоп, коли стаття буде? (-)
2005.01.09 | otar
Щойно роздуплюсь. Книжку вже прочитав. А це ви благодійник? (-)
2005.01.08 | Роман ShaRP
Объясняю.
-- А вот и он! -- обрадовался гостю Крумов. -- Здорово, бычий х...й!Это у профессора была такая манера приветствовать близких людей мужского пола. (Олег Дивов, "Выбраковка").
Выражение "прутню" синонимично приветствию профессора. В русском языке обычно в таких случаях употребляют, например, слово "хрен" ("старый хрен", "тертый хрен", и т.д..)
2005.01.09 | ученик
Re: Объясняю.
Спасибо.А вот интересно. В современной русскоязычной среде, которая немного свихнулась на сексе, это безусловно положительная характеристика.
А какой оттенок имеет это определение в украинском.
2005.01.09 | Михаил Волошин
Самоорганизация украинской толпы...
Ни один из тех, кто стоял на Майдане ради своего будущего, кто делал все возможное на местах, не назовет этих людей толпой. Так же, как ты, если только ты психически нормальный человек, не назовешь своих родителей, брата или сестру быдлом или козлами. Это шло изнутри и люди понимали (и все еще понимают) друг друга без слов. Отсюда и самоорганизация.А толпой может называть только случайный человек. Чужой, не чувствующий того же непреклонного желания справедливости, что близкие ему люди. Или провокатор...
2005.01.09 | ученик
Re: Самоорганизация украинской толпы...
Ну, обижаться - это одно дело, а понимать другое."Непреклонное желания справедливости" было и в лозунге "грабь награбленное". И в действиях шахидок.
Но почему одни ради справедливости ломают, а другие создают?
Исторические корни? Духовные? На майдан вышли те, кого не устраивал беспредел? Одни вопросы.
2005.01.09 | fahid
Re: Самоорганизация украинской толпы. Хочется подробностей.
Читайте мемуары "самоорганизатора" тут:http://maidan.org.ua/static/mai/1102746252.html
http://maidan.org.ua/static/mai/1102814479.html
2005.01.09 | galarina
є різні види натовпу і не завжди це поняття має негативне забарв
...лення. В класифікації натовпів є поняття жертовний, організований натовп.Однак механізми, які характерні для натовпу були все ж присутні на Майдані. Я думаю, ніхто не буде мені суперечити, що зараження (як механізм передачі емоційного збудження) було! циркулярна реакція була! навіювання використовувалося!
В той же час для натовпу, як правило, не характерні самоорганізаційні процеси, тобто ФЕНОМЕН що був присутній на нашому Майдані НЕ ХАРАКТЕРНИЙ.
Цей феномен самоорганізованого натовпу слід досліджувати, що в принципі зараз і планується робити, актуально тому що
2005.01.10 | Franko
5 львівських копійок
Тиждень перед другим туром ми, громадські активісти ("Пора", "Спротив", студентське братство), разом зі штабом НУ планували акції протесту у Львові. Розраховували, що в неділю вибори, в понеділок всі члени комісій, спостерігачі, мобільщики і т.п. будуть відсипатися, а в вівторок знову починається наша дика робота із ходінням з матюгальником по гуртожитках/вузах, виведенням колон і т.п. Свій досвід ми як могли намагалися постійно передавати звичайним студікам в рамках нашого спільного "Страйкому", і люди самі ніби вже робили свої структури у вузах, водили якісь колони, але ми не вірили, що без нашої максимальної участі почнуться якісь протестні процеси.Я пам"ятаю, що у всіх нас щелепи цілий понеділок валялися по підлогах, тому що з САМОГО ранку в понеділок САМООРГАНІЗОВАНІ колони ДЕСЯТКАМИ сходилися в центр і САМОСТІЙНО організували акцію протесту біля Шевченка. НЕ ЗМОВЛЯЮЧИСЬ, маленькі і великі фірми кидали робочі місця і йшли в центр. Першу половину дня ми вставляли щелепи назад, і вже в другій половині дня почалися конвульсивні спроби взяти кількасоттисячний натовп під контроль. Наші плани дати людям відіспатися в понеділок вже не згадувалися
2005.01.10 | Ірландець
Re: 5 львівських копійок
ІМХО здається, що відповідь на це питання є дуже простим: люди знали, що у випадку фальсифікації(ознакою цього мало бути оприлюднення перемоги Я)треба виходити на вулиці і протестувати.До цього всю виборчу кампанію вела "Сила народу" через всі підконтрольні ЗМІ, про це говорили і активісти різних громадських рухів. От і все. Це як про ті речі про, які багато хто тут і не один раз говорив. Там неієрархічна побудова, розуміння "свого маневру" всяке таке. Але вся ця самораганізація стосується тільки одного: протестів проти фальсифікації виборів. А насправді це треба переносити на всі інши сфери життя.2005.01.10 | otar
Ще одна львівська копійка
О 10-й годині 22 листопада ми приїхали до Львова з Житомирщини, де були спостерігачами в селі. Був варіант їхати до Києва просто звідти, але ми ще не знали орієнтовних результатів виборів.Об 11-й по 5-му каналу дізнались, що Янукович випереджає, і зрозуміли, що результати сфальсифіковано.
О 12-й вирубили світло. Врубили о 13-30. До того часу ми вже знали, де і коли буде мітинг.
О 14-30 ми йшли на мітинг. Потусувавшись і помилувавшись на оранжевий прапор на Ратуші, почали вирішувати питання "як доїхати до Києва". Вирішили.
О 9 ранку 23 листопада ми були в Києві, розмістились, перевдяглись і пішли на Майдан.
Таким самим чином "самоорганізовувався" цілий той, як каже ученик, "натовп". Кожна людина знала, де їй треба бути, бо особливих варіантів не було.
До речі, давно хотів поставити таке риторичне запитання: чи будуть шукати, знаходити і судити людей, які розкидали "їжаки" на трасі між Львовом і Києвом у ніч з 22 на 23 листопада?
2005.01.10 | Михаил Волошин
Пару слов ученику
Вопрос действительно сложный. Сложный для объяснения - ведь приходится с помощью разума объяснять его (разума) ограниченность. Есть такая вещь, как система ценностей. И не у всех она одна и та же.Здесь были упомянуты шахидки. Очень скользкая тема и с ней нужно быть очень осторожным. И все же рискну сказать пару слов. Такое отношение к смерти, как сейчас у большинства нашего народа, было не во все времена и не у всех народностей. Не все считали (да и сейчас не все считают), что жить как угодно, но лишь бы жить, лучше, чем умереть с достоинством. Очень часто люди механически переносят свои системы ценностей на других и именно по этой причине не понимают, почему реакция человека неадекватна. Да всего лишь потому, что другой человек совсем по-другому оценивает значимость тех или иных вещей. Совсем другие приоритеты.
Скажу пару слов о своем восприятии событий на Майдане в Киеве. Я там не был. И к революции подключился уже после того, как все началось. Не поехал я потому, что там и без меня было достаточно народа - я видел, что на месте, среди того недольшого коллектива, в котором я находился, пользы от меня будет гораздо больше. Особенно если учесть, что коллектив был поголовно бело-голубым, да еще и доведенный средствами массовой информации до уровня ненависти к другому кандидату, о котором они то и толком мало-что знали. Мое присутствие не могла не сбивать этот накал. Ведь нельзя ненавидеть живого человека, не соответствующего тому образу, который нужно было ненавидеть.
Но... Я принял для себя решение и на всекий случай предупредил народ, что могу уехать на Майдан... если там начнут стрелять. Потому что там стояли люди, ради которых я готов был отдать жизнь. Это чувство. Это была моя система ценностей, которая сказала мне "если не я, то кто?". Если погибнут люди, которых я хотел бы видеть в своем окружении, то какой смысл жить? Такая вот система ценностей.
И еще: как можно объяснить чувства? Как можно, например, объяснить веру в Бога или чистоту души?
2005.01.10 | ученик
Re: Пару слов ученику
Спасибо. Я уже понял, что простого ответа не такой вопрос не существует. Но можно его разбивать на части о системе ценностей,о формах протеста и научения этим формам.
И хотел бы добавить, что отстаивание в одиночку своих убеждений в коллективе, действительно охлаждало накал страстей. И требовало большего героизма.