01/10/2005 | Olha_K

Український Інтернет як засіб розвитку української мови.

Мовне питання в Україні можна розглядати у декількох площинах, при чому дискутувати доводиться із певною долею “політичної коректності”. Дозвольте розглянути такий аспект як популярізація української мови із застосуванням дієвих, але НЕ примусових методів. Власний досвід спілкування у професійній сфері переважно російською підказує просте пояснення існуючого стану речей. Наразі немає об*єктивної НЕ ПРИМУСОВОЇ необхідності користуватися українською мовою.

1. Примусові методи не працюють.
Як приклад, реальний пост у гостьовій книзі управління освіти і науки Київської обладержадміністраціі під назвою “Русские классы и группы в Киеве и области»
- Есть ли такие вообще, которые преподают на русском официально, а не по договоренности типа "на каком языке будем общаться - на украинском или на нормальном" (кінець цитати).

Як створити НЕ примусові стимули? Через необхідну, цікаву, ексклюзивну, конкурентоспроможну, високоякісну інформацію для освіти/самоосвіти та бізнесу, викладену українською мовою. Інтернет для цього – найбільш зручний на даному етапі ЗМІ.

2. Конкуренція українського та російського Інтернету.
Перед написанням цієї статті я провела невеличке дослідження он-лайн. Надаю статистику сайтів та їх іншомовних версій за мовами (у порядку зменшення) з освітного порталу http://www.osvita.org.ua.

Державні органи освіти
UK 13, RU 2
Сторінки вузів (усього 7!)
UK 5, RU 5, EN 4
Студентські молодіжні сайти
UK 6, RU 16, EN 5
Сторінки середніх шкіл
UK 30, RU 37, EN 10
Реферати
UK 9, RU 131, EN 2

Звичайно, це дослідження не претендує на повноту чи навіть об*єктивність, але тенденція простежується. Куди ж податися молодому, прогресивному двомовному українцю за професійною, науковою або навіть розважальною інформацією в мережі? Авжеж, туди де ця інформація є у наявності – в російськомовному Інтернеті.

3. Про що пишуть в нашому Інтернеті?
Дійсно, державне регулювання збільшує відсоток україномовних ресурсів (див. вище). Але щодо повноти та відповідності інформаційного наповнення вимогам сучасності, то тут ми ще маємо попрацювати. Приклад – типова цитата з єдиної статті розділу «Актуально» сайту того ж управління освіти і науки Київської облдержадміністраціі, яка зводиться до наступного: «На жаль, багато керівників шкіл вважають, що основна форма контролю за роботою вчителя - відвідування уроків. Це велика помилка... Час зрозуміти, що якість роботи вчителя залежить не лише від кількості відвіданих директором його уроків, а й від інших факторів. Давайте подумаємо над цим.» І це все. Ані обговорення на форумі, ані інформації щодо «інших факторів» у цьому розділі немає. І це на мій непрофесійний погляд типове явище українського Інтернету. Ми знаємо, а вам не скажемо! Ми є, а чим займаємось – здогадайтесь! Хочете навчитися – платіть грошики! Надмірна комерціалізація та «засекречування» українського Інтернету призводить до того, що користувачі не бачать у ньому альтернативного повноцінного джерела інформації. В той час, як англомовний Інтернет схожий на таку собі величезну шафу, в яку напхані найрізноманітніші ЗНАННЯ І ФАКТИ. І якщо Вам цікаво, що калорійніше - рис чи гречка, чи необхідно довести американським колегам хто все ж таки виграв Другу світову війну – Інтернет дає достатньо матеріалу для відповідей на ці питання.

4. Зміна концепції інформаційного наповнення.
Тобто постає задача перегляду концепції розробки і наповнення Інтернет сайтів – від рекламно-комерційної до власне інформаційної. З таким підходом, україномовні вебсайти можуть стати альтернативним конкурентоспроможним джерелом не тільки корисної професійної інформації, а й самоосвіти. А за умови ексклюзивності та високої якості інформації – унікальним, як полюбляє говорити один наш спільний знайомий , ресурсом. Найцікавіше те, що створення та наповнення україномовних сайтів можна огранізувати силами небайдужої творчої та професійної української громади. І я не маю на увазі сканування кількох книжок, чи копіювання музичних файлів, вивішених на двох сторінках всім вже набридлих вишиванково-калиново-жовто-блакитних сайтах «Все про Україну». Я запрошую вчених, викладачів, спеціалістів, професіоналів подумати над тим, як вони можуть долучитися до справи створення справжнього українського Інтернету. Це надасть багатьом з нас можливість поділитися цінними знаннями з українським та світовим товариством. Наприклад, якщо комусь набридно читати лекції «блатним» і тому невдячним студентам – приєднуйтесь, у Вас буде набагато ширша аудиторія. Нові розробки припадають пилюкою у столі? Викладіть принципи, надайте приклади застосування, намалюйте гарні ілюстрації – все одно тонкий механізм відомий тільки Вам – не вкрадуть ! Державні бази даних, статистична інформація, інтерактивні карти доріг, списки поштових індексів, каталоги бібліотек, розклади руху транспорту, телефонні довідники, податкові форми та медичні енциклопедії – все це можна легко знайти в англомовному Інтернеті. А хто володіє інформацією – той... хоча б не запізниться на потяг !

5. Ми маємо ділитися! Поширювати реальні фахові знання, досвід, інформацію – заради збагачення нас усіх. Ми маємо донести до тих наших вільмишановних держслужбовців, які контролюють деякі першоджерела важливої інформації, що держава міцніє, коли кожен громадянин після відвідування Інтернету стає більш обізнаним, освіченим, «розумнішим». І більш україномовним.
А професіоналізму, натхнення та працездатності, щоб через Інтернет зробити доступною сучасну наукову, професійну та творчу Україну для українців і світу, в нас, я переконана, вистачить.

6. І ще раз про мову. Маючи ексклюзивні, корисні, адекватні матеріали на українській мові, ми тим самим зробимо її мовою освіти, науки і бізнесу без зайвого тиску чи перешкод. Знати українську мову з часом буде просто ПОТРІБНО для того, щоб дістати інформацію.

P.S. І трохи про конкуренцію. Продивляючись лінки на вищезгаданому освітньому порталі, натрапила на сайт Київського інституту інвестиціонного менеджменту http://www.kimi.edu, до речі “єдиного в Україні сертифікованого за стандартами ISO 9001”, який має тільки дві версії – російську та англійську. Деяка тривога через відсутність української версії зникла, коли я вчиталася у візитну картку сайту “О нас”. Наводжу повністю.

«…органично соединяя лучшие традиции отечественной высшей школы и достижения мировой культуры, Киевский институт инвестиционного менеджмента (КИИМ) стремиться быть лучшей образовательной структурой для бизнеса в сфере подготовки менеджеров и специалистов, способных интегрировать Украину в мировое экономическое содружество. Наш вуз называется Киевский институт инвестиционного менеджмента (КИИМ). С другой стороны, эта аббревиатура для нас и есть формула современного образования: Культура, Интеллект, Интеллигентность, Мотивированность. Культура - гуманитарная составляющая любого обучения. Интеллект - это эрудиция. Интеллигентность - стиль поведения в обществе и жизни, сложный комплекс самых высоких человеческий свойств. Мотивированность - желание многое успеть сделать, интерес к жизни. Если бы нас окружали только образованные люди - культурные, интеллигентные, интеллектуальные, мотивированные, насколько бы улучшилось качество нашей жизни».

Дійсно, наскільки б покращилось!

З повагою, Ольга Хаперська