Відповіді

• 2005.01.14 | otar

  тик-мик

  Це все чудово. Але, якщо у вас залишився текст самого анабазису, то чи не були б ви ласкаві сюди його додати? Бо якось дуже незручно читати критику на те, з чим не можеш ознайомитись. Можете не перевіряти - анабазису в розділі "Статті" вже немає (очевидно, знайшлися до нього серйозніші зауваження, ніж ваші).
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2005.01.14 | Оk

    Прошу

    Особисто я почала роботу на Миколаївщині за 9 днів до 2-го туру.
    Мої ресурси були - 5000 доларів США, надані спонсором-бізнесменом, уродженцем Миколаївщини. За його словами, він надав Центральному Штабу чималу суму грошей – біля 100 000 доларів, але, відвідавши Батьківщину після першого туру, переконався, що ці гроші пішли куди завгодно, але не на вибори. Так мало грошей він надав тому, що я чесно сказала, що більшу суму до пуття “освоїти” просто не встигну.
    Разом з Тетянкою Чорновол, яка, як відомо, в 2002 році виграла вибори для А.Шкіля по мажоритарці, поки він горюнив в тюрязі, не маючи при цьому жодного “свого” члена ДВК, ми “впали” в місті Первомайську на півночі області. Цілі перед собою ми ставили реальні – хоч трохи покращити результати в 133 та 134 округах.
    Знайомство з місцевими мешканцями – як з тими, кого нам порекомендував наш спонсор з числа своїх знайомих, так і з простими людьми на вулицях - дозволило зробити недвозначний висновок: агітації в Первомайську за Ющенко не було як такої. Також ніхто не працював з місцевим населенням, не вишукував серед тих 20 відсотків прибічників Ющенка, наявність яких засвідчило голосування в 1-му турі – тих, хто міг би допомогти в проведенні виборчої кампанії.
    Первомайський штаб справив на нас препогане враження. Спостерігалася повна відсутність професіоналізму – люди не тільки не знали, як робити вибори, але й вчитись не хотіли. Голова штабу Жанна Семнівна Семененко на контакт не пішла, на питання по структурі не відповіла, контактних осіб - хто за що відповідає - не дала, хоча були надані рекомендації від кількох депутатів НУ. Натомість: „допомога не потрібна, без вас впораємось, йдіть звідси – може ви янучари”.
    Також поспілкувалися з таким собі Олександром Адольфовичем Бутріним – „я з Києва, з Центрального штабу”. Займається тіпа людина виборами... На співпрацю з нами також не пішов – був не зацікавлений, в технології виборів взагалі не розбирається. Згодом з”ясувалося, що він – помічник якогось депутата з НУ, а при місцевому штабі виконував (тіпа) функцію загального нагляду.
    Побачивши, що в Первомайську немає жодного намету за Ющенка, а за Бандюковича – аж декілька, ми запитали в місцевих штабістів – чому? Відповідь була приголомшливою: “Нема агіток”.
    Сповнені “враженнями”, ми вирушила на Миколаїв. Завітали в рухівський штаб, застали там хорошу людину Юрія Діденка. Але ж “хороша людина” - то не прохвесія, як то кажуть, і аж ніяк не допомога на виборах. Миколаївські обивателі, до речі, ті, хто за Ющенка, розказали нам, що ніякої агітації та роботи з людьми в Миколаєві також не було. Репутація штабів – „придурки у вишиванках”, маргінали посеред російськомовного Миколаєва. І це казали люди, які в принципі нічого не мали ані проти “рухів”, ані проти національної ідеї та “вишиванок” як таких. Вони лише слушно зауважували, що прислати саме таких штабістів “робити вибори” на Миколаївщину – це все одно, що направити з цією ж метою в Тернополь російських шовіністів. Невже, питали вони нас, в НУ немає людей, яким начхати на “вишиванки”, але які від того – не менші патріоти України, тобто людей, на яких у місцевого населення не було б такої майже блювотної реакції відторгнення?
    В якомусь іншому штабі нам таки вдалося дістати дані по першому туру, а от спроби вийти в інтернет виявилися марними: він тупо не працював, бо було вичерпано “ліміт кілобайтів” на поточну добу. Весь штаб був завалений агітками, які ніхто і не подумав “розсіяти” тонким шаром не те що по селищах та селах, а навіть по таких містах, як Первомайськ та Вознесенськ - “столицях” відповідно 134 та 133 округів. Завантаживши мою нещасну “Тойоту” 1983 року народження близько 200 000 одиниць агітації, ми вирушили на Первомайськ у вельми розстроєних почуттях. По дорозі Тетянка мене кілька разів будила, коли я засинала за кермом. Але ми все одно потрапили в аварію – перевантажений “драндулєт” занесло на майже гірському спуску під селом Мигія якраз в той момент, коли ми почали вголос співати Гімн, щоб не заснути . Нам пощастило – хоча бік та фари побилися, тачка не заглохла, і ми таки доїхали до Первомайська своїм ходом.
    Агітки “пішли”, як діти в школу – частина на первомайський помаранчовий намет, частина на розповсюдження нашими людьми – як місцевими, як і розвезеними згодом по селах.
    Справедливості заради слід відмітити, що в деяких районних штабах були хороші працівники - але як виконавці, а не як організатори. Вдалося навіть знайти 1 (один !) на всю область дійсно працюючий штаб – в Братському районі. Всі “нормальні” працівники штабів жалілися на відсутність фінансування, імпотентність миколаївського штабу під “проводом” нєкоєго нардепа від НУ Ширка, який характеризувався як людина, що взагалі уяви не має, що таке вибори, як працювати з людьми, і був направлений до Миколаєва незадовго до виборів – на зміну ще гіршому головному штабісту, якомусь Стратійчуку, що залишився замом. Згадувалася незлим тихим словом також продажність місцевих “розпорядників фінансування”, внаслідок діяльності яких гроші вкрай рідко потрапляти до тих, хто міг і хотів їх витратити на щось корисне, а не просто вкрасти. У підсумку “нормальні” люди були фактично позбавлені можливості зробити щось корисне, бо не мали грошей навіть на бензин, щоб відвідати активістів по селах.
    На автомобіль з київськими номерами та помаранчевий прапорець вдалось “спіймати” близько 60 чоловік добровольців лише за тиждень – не здивуюсь, якщо з”ясується, що це більше, ніж весь первомайський штаб залучив за весь час виборів. Люди самі підходили на вулиці і казали, що вони – за Ющенка, але в штабах їх послали подалі. Хлопці з інтернет- кав”ярень розказували, що роздруковували статті з опозиційних сайтів та поширювали серед друзів. Казали, що охоче допомагали б суттєвіше, але не знали, до кого звернутись. Коли я в Миколаєві в одному з інтернет-кафе сказала, що я з сайту “майдан”, мені не повірили. Довелося у всіх на очах запостити якусь новину. І тоді подивитись на мене збіглося все кафе, а також молодь з сусідніх будинків, яких друзі покликали по мобілках.
    Дуже класні агітки вдалося здобути через Віктора Шишкіна – колишнього генпрокурора. У нього були якісь зв”язки з херсонським Штабом, який за його “наводкою” поділився з нами газетами, в яких йшлося про бандитські шляхи Януковича. Ці агітки ми з Тетянкою Чорновол, моїм (як адвоката)клієнтом Ростіком, що був нам за водія, та ще одним майданівцем Мозесом дорозносили по темних під”їздах нічного Первомайська з масово непрацюючими ліфтами в останні часи дозволеної агітації. Забігаючи вперед, скажу, що перед 3 туром ми отримали фідбек – люди читали ці агітки та передавали друзям та знайомим.
    Для місцевих близько 100 чоловік Тетянка прочитала “курс молодого бійця”, а я тим часом поспілкувалася з їх “керівниками” - тренерами з боксу та греблі, а також начальником служби безпеки однієї місцевої фірми. Тренери та начальник “на льоту” схопили базові теоретичні знання з методики організації спостереження на дільницях, бо мали відповідний схожий досвід роботи. На практиці їм допомогло також те, що вони корстувалися беззаперечним авторитетом серед своїх людей. В день виборів 2-го туру вони лише зрідка дзвонили мені з особливо складних питань, оскільки більшість проблем успішно вирішували власними силами – наприклад, забирання в ментівку журналістів та спостерігачів. Зрозуміло, чому їм це добре вдавалося – менти або їх діти, в крайньому випадку – друзі та знайомі відвідують тренування у цих людей, тренажерні зали та спортивні бази, якими вони керують, а тому сваритись з ними заради якогось там Бандюковича не дуже-то й хотіли.
    
    Що ж стосується самих місцевих людей, то вони, зовсім далекі до того від виборчого процесу, слухали оповідь Тетянки як щось дуже далеке і чуже. Рівень правосвідомості був вкрай низький. Частина людей прийшла лише тому, що їм наказало начальство. Ми роздали людям високоякісні матеріали (посібники для спостерігачів та т.і.), і, як з”ясувалося згодом, багато хто з цих доволі апатичних та байдужих спочатку людей відпрацював дуже непогано як для новачків, а на третій тур вони вже стали ідейними виборчими “зубрами”! Багато хто з них стали на 3-й тур членами ДВК, причому тренери “пробили” їх кандидатури в штабі через “*** твою мать!”
    
    “Майдан” прислав нам на допомогу 3 автобуси людей, причому дуже різних (всього біля 120 чоловік). 3 чоловіки навіть відмовились від добових, поїхавши при цьому на найскладніші дільниці. В той же час один чудак на букву “м”, на ім”я Володимир Лобода, тел. 8-066-112-82-36, взяв 200 грн. добових і – втік, надіславши мені смс-ку: “Соррі, але я поїхав додому. Я дуже не задоволений вашою організацією, вашими обіцянками, але я впевнений, що Ющенко переможе!!!”. Це було б смішно, якби не було так сумно. Добре, що таких от чудиків були одиниці. Але – були й дівчатка на підборах, які всерйоз вважали, що їх поселять в селах у окремі кімнати з ванною-джакузі, і тому подібні персонажі. І все-таки – більшість були креативні, відірвані, позитивні люди, яких, втім, можна і треба було використовувати значно ефективніше.
    В день виборів в умовній команді “Майдан” працювало біля 200 людей.
    Запобігали порушенням, як могли. Абсолютна більшість працювали з вельми умовними журналістськими посвідченнями від різних “Мурзілок”, але це не завадило тим, что дійсно прагнув результатів, відпрацювати “по повній”. Боксери, наприклад, “вибили” протоколи з мокрими печатками майже на всіх “своїх” дільницях в Южноукраїнську та Арбузинці. І не їх вина, що потім з”ясувалося, що члени ДВК “від Ющенка” в тій же Арбузинці “підмахнули” пусті протоколи, і результати в “боксерських” та офіційних розійшлися, як кораблі в морі.
    Особисто я плідно провела час в Кривоозерському районному суді та місцевій прокуратурі, з”ясувавши для себе єдино правильну стратегію дій юристів в сільських районах.
    Результати нашої з Тетянкою роботи в 2-му турі такі: близько 18000 голосів було “від”їдено” у Януковича. Цю цифру було виведено по співвідношенню – якщо в інших 4-х округах миколаївщини зберіглося те саме співвідношення між голосами за Ющенка та за Януковича, що і в першому турі, то в “наших” 133 та 134 воно збілшилось - з 0.33 до 0.39, та з 0.4 до 0.5 відповідно. Саме звідси, виходячи з кількості виборців по тих округах, можна вирахувати цифру 18 000 голосів.
    Тетянка покинула мене в ніч перед 2-м туром, вирушивши на Кіровоград, де згодом стала свідком стрілянини в дитсадку.
    Я залишалась ще добу після другого туру, приймала звіти, дякувала людям та розраховувалась. З жжахом дивилась 5-й канал, який раптом з”явився в Первомайську. При першій же можливості вирушила на Київ, де й брала участь в “помаранчовому шабаші” аж до оголошення рішення Верховного Суду про переголосування.
    
    Перед третім туром, за 2 тижні до переголосування, наш спонсор надав 40 тис. у.е. Він дав би й більше, але я реально оцінила свої можливості ефективно освоїти ці гроші.
    Звичайно, основна робота була по Миколаївщині, але з оглядом на загальну перемогу.
    За результатими роботи в другому турі я написала технологічну схему роботи юридичної команди, про яку я вже згадувала раніше. Цю схему було поширено через “Майдан” та запропоновано штабу НУ. Ганна Олещенко – одна з небагатьох нормальних людей в штабі – допомогла як могла, поширивши цю схему по своїх каналах.
    Тому мені дзвонило та писало по e-мейлу багато юристів, які схвалили схему та висловили готовність попрацювати по ній в своїх регіонах навіть самостійно, якщо штаби не зацікавляться. Відповіді на такі дзвінки та листи зайняти суттєву кількість часу, але вважаю, що цей час був витрачений зовсім недаремно.
    Справа в тому, що після 2-го туру та наймовірної ганьби в Верховному Суді, в якому з’ясувалося, що насправді кількість скарг на місцях була ганебно мізерною, “Сила народу” вирішила все-таки залучити волонтерів, в тому числі і юристів, на чому наполягав “Майдан” ще довгий час тому.
    Взагалі-то поради “Як успішно провести виборчу кампанію” можуть поміститися на одному аркуші. Якщо відкинути агітацію та щоденну роботу з людьми, якою по ідеї будь-яка політична сила повинна займатись з ранку до ночі від виборів до виборів, то вони такі:
    
    
    
    
    Залучити кваліфікованих та ідейних (чи принаймні непродажних)членів ТВК, ДВК та спостерігачів
    
    вчасно підготувати та подати подання на цих людей
    
    організувати мобільні бригади на день голосування
    
    організувати юридичну службу (при ТВК - з часу початку роботи ТВК, при кожному районному суді/прокуратурі - з часу роботи ДВК, а особливо - на день виборів)
    
    організувати та скоординувати всіх цих людей, а також журналістів від “дружніх” або нейтральних видань
    
    
    
    Звичайно, це все робиться елементарно, без авралів та істерик, якщо агітація та робота з людьми велися. Якщо ж ні – починаються істерики та маразми. Саме це “в усій красі” і довелося спостерігати як на Миколаївщині, так і по всій країні. За окремими виключеннями, що лише підтверджували вищенаведене правило.
    
    Через сайт “Майдан” було сформовано базу (близько 3000 людей), які добровільно записалися, щоб попрацювати на виборах. Крім того, працювала схема „друг мого друга”, тобто створювалися так звані “інформаційні кола”, коли вже залучені люди залучали своїх друзів та знайомих. Крім того, через “Майдан” відбувалось постійне залучення юристів та членів мобгруп саме для Миколаївської області, причому багатьох – на основі самофінансування чи часткового фінансування.
    Я вирішла основні зусилля докласти до створення при кожному з 18 районних судів Миколаївської області (мінус місто Миколаїв -6 райсудів та апеляційний, з якими, як я вважала, місцеві юристи впораються і без мене) юридичної служби (1-2-3 юриста, скоординованих з мобільними бригадами), яких планувала прив”язати та скоординувати з місцевими штабами, членами комісій, спостерігачами та журналістами.
    Доволі швидко я знайшла юристів майже на всі райони, але тут Ганна Олещенко сказала, що є можливість послати наших юристів в проблемні регіони в якості членів ТВК. Отже, я „відірвала від серця” (від Миколаївщини) 12 чоловік, які роз”їхалися по всьому “бандистану” - від Криму та Одеси до Донецька та Луганська. Якщо б я працювала “з суворою звітністю” лише на Миколаївщину, ці люди не були б використані максимально ефективно. Але я, на щастя, мала повну свободу дій і користалася нею для загальної перемоги.
    Отже, збір юристів почався майже спочатку. І знову я знайшла необхіднй мінімум юристів, дякуючи, знов-таки, сайту “Майдан”, юридичній розсилці “UkrLawyers”, яку в свій час створив Віктор Агєєв, та власним знайомствам – в тому числі і серед суддів, які порекомендували мені кількох дуже цінних “кадрів” з числа своїх знайомих адвокатів.
    І тут знову “раптово” виникла потреба в кадрах. Помічник нардепа Рябікіна з 132 округу заявив, що нарешті (всього за день до граничного строку подання!!!) виділено гроші – 1200 гривень на члена ДВК. За півдня було знайдено 27 досвідчених людей, серед яких було 9 студентів-юристів, яких я знов-таки планувала використовувати в “своєму” проекті “юридичного покриття”. Всього, до речі, на 132 округ було подано 106 членів ДВК, тобто я “закрила” чверть.
    
    Отже, я втретє заходилася латати дірки в своїй схемі. Неоціненну допомогу в цьому мені надавав Дмитро Назарець, адвокат, який згодом відпрацював в 133 окрузі.
    Всього за “майданівською” базою, за оголошенням на сайті, схемою “друг мого друга” та особисто Тетянкою Чорновол в наметах на Майдані та на семінарах, які вона вела як офіційний лектор НУ - було набрано на день остаточного подання списків близько 250 спостерігачів на 4 округи: 131 – Березанський та Очаківський райони, 132 – Баштанський, Березнегуватський, Казанківський, Новобузький, Новоодеський, Снігурівський райони, 133 – Вознесенський, Веселинівський, Врадіївський, Доманівський, Єланецький та Кривоозерський райони, та 134 – Первомайський, Арбузинський, Братський райони та місто Южноукраїнськ. О 16 годині цього останнього дня всі форми подань одночасно були відправлені до штабу Ющенка, тобто за всіма можливими електронними адресами, які мені були завчасно надані в юридичному департаменті штабу. Якщо хтось думає, що ці списки робляться дуже просто – то це не так. Це важка, муторна та невдячна робота. З кожною людиною треба зв”язатись, переговорити, уточнити дані, пояснити, що і до чого, більшість відправити на інструктаж, де майже завжди був аншлаг, та т.і. Я назащо не впоралася б, якщо б не допомога майданівців Сашечки, Девранда та дівчини з „чорної” “Пори”, яка не тільки надала частину людей і сама зробила на них подання, але й допомогла їх “розрулити”.
    Отже, я полегшено зітхнула та взялася нарешті “розрулювати” добровольців-мобільнобригадників по районах та “зводити” їх з юристами, переконана, що всі наші люди, яких ми встигли включити в подання, без проблем отримають “ксиви” спостерігачів. Але не тут-то було. Приблизно в 21-00 подзвонили знайомі юристи з 131 округу, та повідомили мені “радісну” новину: “Тетяно, твоїх людей “зжер” вірус, ми побачили, що “мило” від тебе, диктуй їх нам швиденько по телефону!” Сорок хвилин я диктувала наших людей 131-му округу, але не шкодую, бо в цьому округу наші люди отримали “ксиви” без проблем.
    В 133 окрузі нардеп Сергій Олексіюк, незважаючи на те, що мав великий клопіт з купою списків, що йому надали різні конкуруючі штаби в м. Вознесенську, все-таки “вставив” частину наших людей в списки офіційних спостерігачів. – величезна йому за це подяка! Більше того – один з членів 133 ТВК від Ющенка (свідомо не називаю його прізвище) ще кілька разів “незаконно вторгався” в комп”ютер ТВК вже після закінчення граничного строку подання на спостерігачів та “виправляв” списки, і виписував нашим людям посвідчення. У його виправдання слід сказати, що те саме робили з своїми списками і янучари, тільки абсолютно відкрито.
    Взагалі в багатьох округах ніхто ті подання не звіряв і “ксиви” не виписував – ”янучари” просто давали визначену кількість незаповнених бланків, і штаби самі вписувати в них, кого їм заманеться.
    Отже, лише по 132 округу у нас не було ніяких проблем з посвідченнями спостерігачів, бо помічник Рябікіна Іван та Тетянка Чорновол, якій я майже повністю (крім юристів та моббригад) “віддала” 132 округ, простежили за цим.
    Правильно кажуть, що чоботар завжди без чобот. В “моєму” 134 окрузі наші люди залишились без спостерігацьких “ксів” взагалі. Тому що, поки я лаялася з 133 округом та диктувала дані 131-му, настала майже північ. Коли я о 23 годині подзвонила помічниці нардепа Гуменюка, довіреної. особи по 134 округу, то почула від неї: “Ми ваш список отримали, але не знали, що це таке і від кого він, і тому в загальне подання ваших людей не внесли, а зараз це робити вже пізно. Ви б ще пізніше подзвонили!” На мої зауваження стосовно того, що є ще година, внесіть хоч когось, і взагалі як це – від кого, адже там були реквізити юрдепартамента – невже не можна було уточнити у них – відповіддю було “Це не наші проблеми”. Отже, ми в 134 окрузі залишились без жодного спостерігача (якщо не рахувати моїх місцевих “боксерів”, які “вибили” собі як членство в ДВК, так і “ксіви” спостерігачів самостійно). Прийшлось нашим людям видавати посвідчення „від журналу “Мурзілка”, а вірніше – вперемішку від “України Молодої” та “Українського Півдня”, “поцупленого” мною у депутата Олексіюка в 133-му окрузі.
    Зрозуміло, що, якщо б я в цей час була в Первомайську, я б все владнала, але я не могла “розірватись”, бо в цей час в Києві збирала дані своїх юристів, яких Штаб таки вирішив забезпечити дорученнями від Ющенка – так-так, власноручно ним підписаними! Ці доручення згодом справляли незабутнє враження на сільських дільницях, де люди далекі від юриспруденції та великою політики і всерйоз вважали, що до них завітала сама довірена особа Віктора Андрійовича в їх окрузі! Щоправда, в населених пунктах міського типу це не дуже котило, бо всі знали, що довірена особа Ющенка в 134 окрузі – нардеп Олег Гуменюк, а не якась там Тетяна Монтян.
    Крім одночасного “сидіння” на трьох телефонах одразу, я ще завчасно послала людей в кожен округ, в кожен район - з метою з”ясувати, як там поживають місцеві штаби і як ситуація взагалі, а також для того, щоб підшукати “матеріальну базу” – місце лдя роботи та житло для юристів, що мали працювати при районних судах. Звіти цих людей можна читати як окрему поему а-ля “плач Ярославни”, бо, як я вже зазначала, в області виявився аж один (!) дієздатний офіційний штаб, в Братському районі, працівники якого:
    -вміють працювати з населенням та залучати активістів, користуються авторитетом у місцевого люду
    -вели активну агітацію
    -знають, що таке вибори, і як їх грамотно організувати
    -мають вплив на Ширка та Ко і здатні “вибити” з них хоча б необхідний мінімум грошей
    Було також декілька бойових неофіційних, паралельних штабів, були окремі прекрасні активісти в деяких штабах, але загалом... Область було “здано” майже “на корені”. Лише в 6-8 районах були знайдені окремі ознаки активності,які йшли або від одинаків в штабах, що брали на себе ініціативу та діяли всупереч ворожому оточенню та своєму продажному керівництву , або взагалі, людей що не мали жодного відношення до штабів – це нотаріуси, підприємці, адвокати, інтернетники, власники кав”ярен та т.і. – які “забили” на штаби і намагались робити справу шляхом самоорганізації , збирали навколо себе людей і працювали майже повністю автономно.
    Детальну, просто жахливу картину про роботу місцевих штабів можна побачити, прочитавши звіти наших людей, які працювали на місцях. Засуд – хоча б моральний, повинен бути по відношенню до негідників, які, формально перебуваючи на посадах в “помаранчевих” штабах, насправді своїми діями чи бездільностю працювали на Бандюковича.
    І - низький уклін тим вражаючим випадкам героїзму та самопожертви, (без перебільшення!), які виявляли позапартійні, звичайні люди для перемоги Ющенка.
    
    Також хотілося б згадати незлим, тихим словом про роботу центрального штабу. “Майданівці” хотіли від них взагалі- то 3 речі –
    1.імена і телефони конкретних місцевих людей, з якими можна було б скоординуватись на місцях
    2. 20 ксероксів(по кількості районів) – тому що наш бюджет не дозволяв їх придбати самостійно, в той час як, що було беззаперечно доведено, без ксероксів НЕМОЖЛИВО працювати в сільських районах
    3.друковану агітацію для відповідного регіону (детально нижче)
    
    Юридичним департаментом всі два передвиборчі тижні ходили чутки, що Петро Порошенко дав згоду закупити 300 ксероксів на всі проблемні регіони. Я особисто казала і йому, і Катеринчуку, що, якщо не буде ксероксів, то знову не буде ніяких скарг до суду по сільских районах. Але ксерокси так ніхто і не купив – натомість Катеринчук з Порошенком, що були присутніми на семінарі для юристів з провінції, просто побалакали на загальні теми, так нічого конкретного і не сказавши, як людям працювати без ксероксів.
    Окрема тема - то виступ Катеринчука. З того що він говорив, видно було, що він або уяви не має, як повинен працювати юридичний департамент під час виборів, або вважає, що “ми і так переможемо, нема чого витрачати сили”. Семінар проводився на примітивному рівні, Катеринчук ставив дивні „дитячі” питання на кшалт: „Ось ви – юрист, що будете робити, якщо вигнали спостерігача?” , і більшість часу розказував про рішення ВС, та про те, як він особисто та всі “помаранчові” представники гарно виступали в Верховному Суді.
    Багато юристів, особливо з великих міст, просто виходило з залу, не бажаючи слухати весь цей дитячий лемент та самопіар, знайомлячись між собою та обмінюючись досвідом. Я просто запитала, хто тут з Миколаївщини, та познайомилась з декількома корисними та адекватними людьми, контакти з якими мені згодом дуже допомогли. Отже, хоч якійсь позитив був в цьому зібранні
    Ксерокси та іншу техніку задіяні через сайт „Майдан” люди у підсумку діставали самостійно. Деякі мобільні бригади, що складалися з 2-3 машин, вже були “вкомплектовані” юристами. Деяких я зв”язувала з юристами, що не мали машин та компанії друзів. “Розвідники” що виїхали завчасно на місця, успішно вирішили проблему поселення та розміщення наших бригад.
    Для 134 округу один з “майданівців” забезпечив друк (на вигідних умовах) 150 000 одиниць продукції, яка була призначена саме для цього регіону. Російськомовні тексти про справжні , а не придумані результати хазяювання Я. та про доплати до пенсій, ще декілька класних листівок з інформацією про Ющенка. Інший активіст „Майдану” на своїй машині відвіз цей наклад на Первомайск – тираж “розмели” буквально за 2 дні по Первомайську та Южноукраїнську “боксери” та інші місцеві активісти, і дуже дякували. Дві спроби отримати офіційно через центральний штаб на Ярославський, 1 ХОЧ ЯКУСЬ друковану продукцію закінчилися невдачею: нам сказали, що на регіон вже відправлено в Миколаївський штаб все, що треба. Про долю аналогічних листівок можна прочитати вище, вони, як правило, в штабі і залишались, до регіонів, в усякому разі, майже нічого не доходило.
    В плані агітпродукції, центральному штабу можна подякувати лише за символіку, що вдалось „пробити” - тисячу хусток та півтора десятки прапорів помаранчевого кольору.
    Знову-таки дякуючи Віктору Шишкіну, я змогла привезти в Первомайськ повну “Тойоту” друкованої продукції. В єдиному “помаранчовому” наметі, куди я віддала продукцію, нічого не було, крім помарачових поліетиленових стрічок та портетів Ющенка. Багажник газет роздали за день – і знов- таки дуже дякували. Люди після “помаранчової революції” ожили і виявляли великий попит, задовільнити який було нічим.
    Обласний штаб в Миколаєві місцеві характеризували дуже негативно. В інтимних бесідах люди скаржилися, що гроші не доходили до тих, хто насправді працював і мав би їх отримати. Там, де ніхто не працював і не було штабів взагалі – гроші були банально вкрадені. Загалом складалося враження, що ніхто не чекав високих результатів, тупо присвоївши гроші, а там - “хай буде як буде”.
    Отже, загалом нам вдалося залучити до роботи на Миколаївщині близько 500 чоловік, а якщо рахувати з місцевими активістами, з якими ми “познайомилися” різноманітними способами і які надавали посильну допомогу нашим активістам – то біля 600. Причому основний вал людей пішов вже в останні дні, коли люди зрозуміли, що ніхто їх нікуди не відправить, незважаючи на те, що багато з них записалися по декілька разів – і на Майдані, і в штабах, і на тренингах. Ми брали всіх, чесно попереджаючи, що працювати доведеться “по дорученню “Мурзілки”.
    Також хочу додати, що, крім пошуку людей для проекту “Майдан на сільській Миколаївщині” та їх “розрулюванню”, я відправила “за потрібною адресою” ще багато людей. Починаючи від тих, хто хотів працювати в самому місті Миколаєві, яких я відправляла безпосередньо в “тіньовий штаб”, що працював під “маркою” організації “Знаю!”, до тих, хто хотів в зовсім інші регіони. Таких я зв”язувала з майданівцями, що діяли в інших регіонах, чи з координаторами від НУ по відповідним округам (наприклад, син “моєї” спостерігачки, який вважав, що Миколаївщина для нього – це недостатньо круто, поїхав на 3-й тур членом ТВК в Горловку , де успішно відпрацював).
    24 грудня рано-зранку я нарешті доїхала до Первомайська та спробувала зареєструватись для голосування за відкріпним посвідченням в місцевій ТВК № 134, головою якої був “вірний ющенківець”, мій старий знайомий Олександр Адольфович Бутрін. Троє моїх київських знайомих та місцева дівчина з “нормальних” штабістів – інші члени цієї ТВК від Ющенка – поскаржилися мені, що “Адольфич” абсолютно “нульовий” в діяльності ТВК, а щоб приховати це - “строїть” своїх замість того, щоб боротись з членами ТВК – янучарами. Дійшло до маразму – біля двох десятків наших спостерігачів та журналістів не змогли проголосувати, тому що цей, з дозволу сказати, “борець за інтереси Ющенка” віддав на відкуп янучарам питання реєстрації, внаслідок чого останні абсолютно безпідставно відмовили людям в праві проголосувати. Формаліні приводи? Будь-ласка. “У вас в паспорті не зазначено номер ТВК та ДВК, де вам видали цей відкріпний. Він фальшивий”. Аргумент “так ось же печатка ДВК, там є і її номер, і номер ТВК” - “нє канали”. Оскаржити цей бєспрєдєл було неможливо, оскільки скарги на ТВК слід було подавати до Апеляційного суду Миколаївської області, розташованого всього лише в 180 км від Первомайська.
    Тому народ обмежився матюками на адресу Бутріна та почав працювати.
    Як діти в дитсадочку, ми клеїли паперові “порнографічні” тіпа журналістські “ксіви” на картон, щоб надати їм хоч трохи більш пристойний вигляд. Під вечір почали з”їжджатись люди – хтось просто проїздом в більш віддалені місцеві урюпинськи, хтось – щоб працювати в самому Первомайську та околицях. Я зняла “нумер люкс” в найкрутішому місцевому готелі “Еріх Шюле” - дві суміжні кімнати, два ліжка, продавлений диван та телевізор, хіба що не ламповий (дуже рекомендую, мінус п”ять зірок , де гарячої води не було зроду, а спати найкомфортніше було в спальному мішку, а зверху ще під двома ковдрами. Цей “нумер” було перетворено в суміш тимчасового тіньового штабу, нічліжки та відділу юридичного департаменту. Вночі приїхала Тетянка Чорновол з Ростіком, якого я віддала їй “в рабство”. Вони трохи поспали та поїхали в Казанку – найвіддаленіший район, де були найжахливіші результати в перших двох турах. Тетянка зробила для цього району “фінт вухами” - розселила людей в сусідній Кіровоградській області. Якщо б в Центральному штабі НУ були б хоча б зачатки навичок стратегічного планування, цей “анклав” для виборчих цілей приєднали б до Кіровоградської області. Це зекономило б купу людей та ресурсів.
    На ранок 25-го народ почав прибувати масово, і “розрулювати” його ставало все важче. До того ж з”ясувалося, що доведеться-таки закупити ще один ксерокс, оскільки в Вознесенську (133 округ) його не було взагалі, зате були адекватні люди від Ющенка, які могли його з користю використати. Не кажучи вже про чудову бригаду юристів, що підібралася на цьому окрузі.
    Отже, я завітала в 133 округ, де ксерокс дійсно було прийнято з розпростертими обіймами. На резонне запитання Олексіюку, чим думав Ширко, залишаючи цілий округ без ксероксу, той попрохав мене не ставити риторичних запитань. “Поцупивши” бланків актів та скарг, а також “тіпа посвідчень” журналістів газети “Український південь”, я вже глибокою ніччю вирушила по деяких віддалених районах, щоб розвезти людям все це добро. Гріла мене лише думка про те, що хоч один штаб при ТВК – 133 працює нормально...
    Коли я вже їхала в Криве озеро, мені на мобільний зателефонував якійсь схвильований чоловік та сказав, що в годину ночі вони будуть в Первомайську, але не можуть додзвонитись до тих, хто мав би їх зустріти. “Матір божа, -подумала я. - Ще 60 “нерозрулених спостерігачів, втомлених з дороги, змучених, навряд чи здатних плідно відпрацювати завтра майже добу...” Але все більш-менш владналося. Мої “боксери” надали цим нещасним спортзал, де було тепло, а на підлозі лежали мати. Люди трохи відпочили, а зранку поїхали в Арбузинку, де благополучно зустрілися з нашим юристом, якому я завезла ксіву чи то “України молодої”, чи то “Українського півдня”.
    Оскільки на другому турі в Братському районі коївся справжній бєспрєдєл – люди сиділи в ментівці, машинам проколювали колеса та т.і., я вирішила поїхати туди сама, а в Первомайську залишила двох студентів – Івана та Діму.
    І тут доля надсміялася наді мною. За цілий день їзди по Братському району мені не трапилося ЖОДНОГО порушення на жодній з дільниць! Все, що я зробила як юрист – це написала з півдесятка скарг страждальцям, що навіть з третього разу були пропушені в списках. В цей район приїхала “завербована” через “Майдан” мобільна бригада, що складалася з двох легковиків та мікроавтобуса. Хлопці в “бригаді” були вельми фактурні, і тому чудово використали пусті бланки спостерігачів, випадково знайдені на підлозі в ТВК – 134. Заповнивши їх “від Януковича”, вони проїхалися по дільницях, де головами були його представники, із зворушливою “легендою”: “Ми з Києва, від Шефа. Нова „політика партії” – „воду зливаємо”, нічого не фальсифікуємо, на дому не голосуємо”. Результат був магічним: голосуючих на дому – лише по 2-3 на дільницю, ніяких порушень, все тихо та мирно. Зате телефони мої дзеленчали, не змовкаючи. Далеко не всюди була така іділія, як в Братському. Кількість даних мною усних консультацій перевалила за сотню, і язик просто опух. Зокрема, мені дзвонили з декількох дільниць, де спостерігачами від Януковича Бутрін “пропустив” деяких місцевих держслужбовців, які нахабно “строїли” народ. Що я могла їм сказати, крім як поділити їх нецензурну думку про пана Бутріна? Поскаржитись в Апеляційний суд Миколаївської області на його дії?
    Коли ми заїжджали в якесь село, де не було мобільного покриття, я, соромно сказати, раділа як дитина.
    І ось нарешті цей день закінчився. Віддавши місцевому – єдиниму нормальному – штабу 500 баксів, які попросила використати для хоча б часткової компенсації людям, фінансово ображеним Ширком та Ко, та прослухавши оптимістичні результати екзіт-пулів, я поїхала в Первомайськ. „Мобільні бригади” залишилися до кінця і дуже допомогли місцевому штабу з розвозкою людей.
    Там я дізналася, що мої студенти знайшли ще один місцевий штаб, про існування якого я раніше навіть не підозрювала. Хлопці та дівчата в цьому штабі були молоді, креативні та адекватні, та хором скаржилися на те, що всі гроші йдуть через інший штаб, і змінити цю ситуацію поки не вдається. В цьому штабі я і “відрубалася” під час диктування якоїсь фрази в скаргу, що набирав на компі студент Діма.
    А потім був ранок перемоги та нові потоки людей, які з”їжджалися з усієї області. “Ми свою побєду вистрадалі чєстно...” Всіх зустрівши, вислухавши неймовірну кількість матюків на адресу штабів всіх рівнів, та розрахувавшись з тими, хто був не на самофінансуванні, відправивши попутками людей, я нарешті зібралася і собі вирушити додому. Чекала лише Тетянку Чорновол та Ростіка, які везли в своїй машині жінку, що здуру випила на якійсь дільниці запропоновану янучарами воду. В підсумку їй промили шлунок в лікарні в Вознесенську, і вона сказала, що краще вмре в дорозі, але в “цій” лікарні не залишиться. Можу собі уявити, що то була за лікарня. Бідній Тетянці на голову впала ще одна проблема. Місцеві власники автобуса, найняті за непогані гроші, вирішили зекономити та імітували якусь поломку, під приводом чого пропонували студентам, яких везли, пересадити їх на рейсові автобуси. За нашими підрахунками, спритні чудіки економили на цій ахвері десь 1200 гривень. Ми висунули їм зустрічну пропозицію – повернути саме цю суму та розійтись. Чудіки не погоджувалися. Студенти психували. Довелося покликати тренера з боксу, який буквально в парі слів пояснив водіям, наскільки вони неправі. Після цієї бесіди всі поломки автобуса магічним чином владналися, і автобус скрився в туманній (дуже туманній!) далині з недоступною для моєї “Тойоти” швидкістю. Я мирно спала на задньому сидіння, а Діма Назарець та водій розважалися розмовами про політику.
    Миколаївський анабасіс скінчився.
    
    Коли я повернулась в Київ, вдома мене радо зустріли всі четверо нещасних, занедбаних синів, які чекали перемоги Ющенка з великим бажанням, аж до того що навіть наймолодший, якому 2 роки, побачивши щось помаранчеве починав кричати "Так Юся!". А старші (7 років) вивчили всі матерні частівки про Януковича та негайно поділились зі мною своїми знаннями.
    
    
    Після Нового Року мені почалися дзвінки від адекватних місцевих , і навіть візити деяких з них. Люди збираються будувати громадянське суспільство та сповнені рішучості усунути від керування їхніми урюпинськам збанкрутілих штабістів.
    
    Але це буде вже інший анабасіс.

• 2005.01.14 | MentBuster

  Re: Дополнение и уточненние к "Десанту на південь"

  545 пише:
  > После ознакомления с вышеизложенными отчетами, напрашивается вывод – «мы выстрадали без соответствующей благодарности», и все это тесно соприкасается с извечным «Кто виноват?» и «Что делать?». Ну, если, на первый вопрос, ответ, как говорится, на лицо в каждом абзаце отчетов. То на второй, беря во внимание дату опубликования очерков и внешнюю ситуацию, явно ответ пока не найден, судя по всему – «крышка захлопывается, а не все еще выскочили»…
  
  Ніяка вдячність майданівцям не потрібна. Ніхто з нас не претендує ані на пости, ані на посади від нової влади. На відміну від деяких, хто якраз розраховує на вдячність - але за чужу роботу.
  
  > Свое возражение позволю себе высказать в адрес «Николаевского анабазиса» Татьяны Монтян. Ни в коем разе не сомневаюсь в ее профессиональных качествах, но, думаю, что в силу каких-либо обстоятельств, которые она сама довольно подробно описала, Татьяна не была достаточно объективна и последовательна в своих наблюдениях и выводах.
  
  Я описала саме те, що бачила, і висловила своє відношення до побаченогою ніяких причин чи мотивів когось оговорювати у мене не було.
  
  > В отношении организации предвыборной агитации в 134 избирательном округе, технического обеспечения местных штабов Ющенко и т.п., спорить не стану, обо всех изъянах и пробелах Татьяне виднее.
  > А вот на отдельных моментах организации и проведения 3 тура в 134 округе хочется остановиться.
  > Дабы не быть многословной, пойдем по тем «фактам», которые изложены самой Татьяной Монтян.
  > Хит сезона – открепительные удостоверения.
  > Все избиратели, изъявившие желание проголосовать на основании открепительных удостоверений были приняты членами ТИК ТИО № 134 в соответствии с ч.1.ст.5 ЗУ № 2221-IV от 08.12.04г. Повторюсь, приняты членами ТИК (как от яныка, так и от юныка). Смею заметить, что территориальная избирательная комиссия обеспечивает полное соблюдение действующего законодательства о выборах на территории соответствующего избирательного округа.
  > В ситуации с двумя десятками «наблюдателей» и «журналистов», оснований для отказа во включении в списки избирателей было более чем достаточно. Это и неверная запись в паспорте, и несоответствие записей в открепительному отметке в паспорте, и элементарное несоблюдение ч.3 и ч.4 ст.4 вышеупомянутого закона. То есть члены ТИК действовали исключительно в рамках законодательства о выборах.
  
  Чомусь в 133 окрузі жодній людині не було відмовлено в праві проголосувати по відкріпним. Знаєте чому? Тому що члени 133 ТВК від Ющенка з піною у рота билися з янучарами в кожному "умовно-спірному" випадку та відстоювали людей. А Бутрін "здав" всю цю тему янучарці Мезенцевій. Мені не дуже шкода цих голосів - це просто штрихи до портрету Бутріна.
  
  > Что же касается реализации права избирателей на обжалование действий ТИК, так 180 км расстояния до ап.суда Николаевской области при четких основаниях для обжалования – это не проблема! Почему эти люди не смогли реализовать свое конституционное право на голос? По-видимому, ответственность лежит на тех соответствующих ТИК, которые не смогли довести до нижестоящих участковых комиссий законодательные требования о порядке оформления выдачи открепительных. А реакция «униженных и оскорбленных» «журналистов» и «наблюдателей» в форме нецензурной брани в адрес председателя ТИК Бутрина А.А., говорит лишь об этическом и культурном уровне этих людей.
  
  Жодна здоровомисляча людина не буде пхатись до Апеляційного суду заради одного свого голосу, якщо людина приїхала на вибори ПРАЦЮВАТИ. Це зрозуміло будь-кому, крім, мабуть, Вас. Ця законодавча "дірка" була очевидною з самого початку, і янучари скористалися з неї по повній програмі. Етичний та культурний рівень до справи не пришиєш. Я, наприклад, не претендую. Погоджуюсь бути неетичною та некультурною, особливо по відношенню до Бутріна та йому подібним.
  
  > Кстати, чем это так «Адольфович» не пришелся ко двору Татьяне?
  
  Я це детально пояснила в своїй статті. Мені є з чим порівнювати - з прекрасними членами ТВК від Ющенка в 133 окрузі (Орест Чебеняк та інші). Небо і земля, чесне слово. Але це мої суб"єктивні враження, підтверджені також іншими людьми, які я нікому не нав"язую. Якщо Бутрін вам сподобався - напишіть про нього епічну новелу.
  
  > Позволю себе напомнить, что территориальная комиссия была сформирована 18.12.04 (за 8 дней до дня голосования), и состав ее был не 43 члена, как раньше, а 10. В жесткие сроки необходимо было сформировать участковые комиссии, организовать их работу, обеспечить списками избирателей, бюллетенями, в общем, сделать за одну неделю все то, что до решения о переголосовании занимало два с половиной месяца.
  > И только благодаря усилиям Бутрина, его профессиональным качествам политолога, первоклассного менеджера и просто хорошего человека, действия членов ТИК ТИО № 134 были четко скоординированы и направлены в русло реализации избирательного процесса в округе, в результате чего, выборы в 134 округе состоялись.
  
  "Ми пахалі - я і трактор". "Єслі женщіна красіва і в постєлі гаряча - єто лічная заслуга Лєоніда Ільіча" : Вибори в 134 окрузі відбулися б в будь-якому випадку. Що з Бутріним, що без Бутріна.
  
  
  Да! Задача председателя ТИК не бороться с членами ТИК от противоположного кандидата, а координировать действия коллегиального органа ТИК на проведение выборов в рамках законодательства страны, которая стремится к демократии, и в которой нормы Конституции имеют прямое действие.
  
  Шановний, це не мітинг. Цю демагогію залиште в совковому минулому. І не треба виправдовувати "злив" ТВК 134 янучарам високими словєсами.
  
  > Что касается не менее интересного хита – голосования граждан на дому, 2-3 человека на избирательный участок – заслуга уж никак не «хлопцев в бригаде». Решение Конституционного суда от 24.12.04 – это «бомба», которая могла поставить под угрозу признание выборов состоявшимися на многих избирательных участках, в том числе и по ТИО № 134. И только благодаря жестким требованиям председателя ТИК ТИО № 134, после принятия ЦИК разъяснений о порядке голосования граждан на дому в связи с принятием данного решения Конституционного суда (18.00 25.12.04), каждый избирательный участок всего округа был проинформирован и предупрежден о недопущении принятия заявлений граждан о желании проголосовать на дому без подтверждающих на то документов.
  
  Чхати хотіли в більшості ДВК на його "жорсткі вимоги", якщо він взагалі їх висував. Як це він, цікаво, це робив? Особисто обдзвонив всі 148 дільниць? На купі дільниць люди вперше від наших моббригад почули про рішення Конст. суду, і заяв у них, написаних однією рукою, або надрукованих, були пачки, і документів до цих заяв не прикладалося. І якщо б не наполегливість спостерігачів та "журналістів", ці люди спокійно проголосували б на дому. За Бандюковича. А так - в багатьох випадках наші моббригади змушували повернутись зі скриньками назад.
  
  > И в заключение, хотелось бы пожелать нам, обществу Украины - пусть эта выборная эпопея, которая еще не окончена, но каждый от нее уже устал, позволит сделать нужные для так стремящегося вперед к демократии государству, соответствующие выводы.
  >
  
  Висновки вже зроблено по повній програмі, не переймайтесь. І починайте дійсно потихеньку відвикати від "совка", а то від ваших дописів ним так і тхне :
  
  > 14.01.2005г
  > Член ТИК ТИО № 134.
  
  Я знаю особисто всіх членів ТВК 134 від Ющенка та щойно їх обдзвонила. Окремі цитати з Вашого допису, шановний, викликали в них нездоровий сміх : Всі вони категорично відкинули навіть саму можливість "захисту" пана Бутріна на форумі "Майдану".
  
  Висновки: 1.Автор цього допису - дійсно член 134 ТВК, але від Януковича. 2. Автор цього допису - взагалі не член 134 ТВК. 3. Автор цього допису - сам пан Бутрін :
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2005.01.14 | Оk

    Re: Дополнение и уточненние к "Десанту на південь"

    MentBuster пише:
    > 545 пише:
    
    > > А вот на отдельных моментах организации и проведения 3 тура в 134 округе хочется остановиться.
    > > Дабы не быть многословной, пойдем по тем «фактам», которые изложены самой Татьяной Монтян.
    > > Хит сезона – открепительные удостоверения.
    > > Все избиратели, изъявившие желание проголосовать на основании открепительных удостоверений были приняты членами ТИК ТИО № 134 в соответствии с ч.1.ст.5 ЗУ № 2221-IV от 08.12.04г. Повторюсь, приняты членами ТИК (как от яныка, так и от юныка). Смею заметить, что территориальная избирательная комиссия обеспечивает полное соблюдение действующего законодательства о выборах на территории соответствующего избирательного округа.
    
    > > В ситуации с двумя десятками «наблюдателей» и «журналистов», оснований для отказа во включении в списки избирателей было более чем достаточно. Это и неверная запись в паспорте, и несоответствие записей в открепительному отметке в паспорте, и элементарное несоблюдение ч.3 и ч.4 ст.4 вышеупомянутого закона. То есть члены ТИК действовали исключительно в рамках законодательства о выборах.
    
    При зверненнях осіб, які мали намір голосувати за відкріпними посвідченнями в 130 ТВО членами ТВК також встановлювались окремі факти видачі відкріпних посвідчень членами ДВК з порушеннями ч. 4, ст. 4 "Про особливості застосування ..." проте навіть члени ТВК від Я погоджувались, що в принципі, якщо номер ДВК зазначено на печатці та не продубльовано рукописним записом, це не є підставою для позбавлення особи можливості проголосувати. Окрім того законом ж не передбачене внесення записів одним почерком ?
    Це було очевидно всім, навіть без боротьби, декілька спірних випадків ми розглянули на засіданні ТВК, спокійно встановили, що в жодному з цих випадків (їх було аж 2 чи 3 на округ) що надані документи справжні, мова жодним чином не йде про будь-яке зловживання та дали можливість людям проголосувати.
    
    > Чомусь в 133 окрузі жодній людині не було відмовлено в праві проголосувати по відкріпним. Знаєте чому? Тому що члени 133 ТВК від Ющенка з піною у рота билися з янучарами в кожному "умовно-спірному" випадку та відстоювали людей. А Бутрін "здав" всю цю тему янучарці Мезенцевій. Мені не дуже шкода цих голосів - це просто штрихи до портрету Бутріна.
    
    Дивно, портрет нашої голови в моєму виконанні вийшов би також без рожевих тонів, хоча ми також не відмовили жодній людині... переважно мені заважало її бажання понад усе бути бездоганним організатором, що безумовно позитивно, але маємо погдитись, що за наявних обставин виконати вимоги закону ідеально було практично неможливо. Це стосується як списків виборців (коли їх складати, на 131 ТВО їх роздруковувати в понеділок 20.12 почали, а останні видали на ДВК мало не 25.12), організації роботи ДВК (подання не містили інформації щодо контактних телефонів членів ДВК, часом їх просто неможливо було розшукати, за що окрема подяка штабам, незамінною в цьому плані була пані Анжела Гуріна, до якої як врешті з"ясовуалось, треба було звертатись особисто за кожним окремим номером, що безперечно навало їй ваги), навчання членів ДВК (коли ?, окрема подяка штабам за підбір кадрів (не всіх звичайно)), голосування на дому Рішення Конституційного суду про яке всі чули вже 24 ввечері, але текст якого надійшов в ТВК годині о 15 25 грудня (коли за Законом "Про особливості застосування ..." прийом заяв мав бути закінчений, а текст котрого отримали 25 ввечері лише особливо цікаві, які знайшли можливість особисто з"явитись на ТВК, оскільки ані факсів, ані електронної пошти ДВК не мали, Роз"яснення ЦВК, яке надійщло після 18 години 25 грудня, тобто в той час коли вже були прийняті заяви без документальних підтверджень ... Невже голові ТВК 134 ТВО, як геніальному менеджеру і чудовій людині пощасти "вигрести" з усього цього суворо дотримуючись букви закону так, як у випадку з дотриманням ч. 3 та 4 ст. 4 Закону "Про особливості застосування ..." ? Цікаво було б дізнатись, яким чином ? Бо то - безцінний досвід !
    Шкода не маю часу озвучити ту масу практичних питань, яку я маю, але справді яким чином він зміг довести і забезпечити виконання Рішення конституційного суду, а також Постанови ЦВК з роз"ясненням, про які стало відомо 25 грудня, та які регулювали порядок вчинення дій, вчинення яких припинялось 25 грудня ? І це на більш ніж 100 ДВК ?
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2005.01.14 | MentBuster

      Хто б сумнівався ;) (-)

  • 2005.01.14 | Сергій Кабуд

    куди ділася стаття??(-)

  • 2005.01.14 | Сергій Кабуд

    http://maidan.org.ua/static/lysty.php?key=1105578383

    стаття тут
    http://maidan.org.ua/static/lysty.php?key=1105578383