01/15/2005 | Сергій Кабуд

Ніколайчук Сергій: Тимошенко не Прем’єр!
Листи на Майдан

http://maidan.org.ua/static/mai/1105744611.html

Шановні пані та панове,

пишу під враженням від статті "Гаврила Абрамыч: Народные хохлы Украины (Часть вторая, очень невеселая)" та від недавнього інтерв"ю пані Тимошенко російській газеті "Ведомости" (Украина и Россия: Россия не проиграла, Юлия Тимошенко, "Ведомости" , 11.01.2005, 12:06).

Особливо сильне враження від статті Гаврили Абрамича, погляди якого повністю поділяю. Більше того, вважаю, що якщо названі виконавці все-таки візьмуть участь у цьому шабаші російських злочинців та педерастів, то вони будуть зрадниками Майдану і Революції, в яку вони нібито так вірять. Дуже сподіваюся, що буде нарешті започатковано процес відділення нашої української культури від російської попси. Зараз - найкращий момент. Якщо не зробимо цього зараз - потім наша вічна лінь та непростима пасивність вже не дозволять цього зробити ніколи.

Тепер щодо Тимошенко.

Мені було дуже прикро читати її вислови про те, що буцімто Росія не програла наші вибори. Вона програла. І програла повністю. А програла вона через те, що в більшості своїй росіяни (навіть, на перший погляд, інтелігентні) ніколи не вважали, не вважають і не будуть вважати нас, українців, рівними з ними у всіх відношеннях. Звісно, що справді впевнених у собі українців подібна точка зору таких малограмотних людей, якими у масі своїй є прості росіяни, не повинна цікавити взагалі. Ці люди (росіяни) просто зазомбовані їхнім державним телебаченням і потрібно "виховані" їхньою страшною гебешною системою. До того ж, 90 відсотків із них взагалі не розбирається ані у міжнародній, ані у своїй місцевій політиці. Однак справді впевнених у собі українців, впевнених у тому, що вони рівні не лише з росіянами, але й з усіма іншими народами і націями світу, поки що дуже і дуже мало. І Майдан, на жаль, поки що довів лишень одне: українці, причому переважно освічена молодь, можуть протистояти грубому зовнішньому втручанню у свої справи Москви і грубому нав"язуванні кримінального злочинця на головну посаду у державі. Однак, я дуже невпевнений у тому, що Революція відбулася б, якби замість Януковича влада вибрала б якогось не такого ідіотського кандидата і діяла б не такими грубими методами. Надто ще наші люди у своїй масі не навчилися відрізняти темно-сіре від світло-сірого, хоча вже можна стверджувати, що біле від чорного відрізняти ми навчилися. І проблема тут у першу чергу у тому, що ніхто нас не вчить, а вчитися самим у нас або немає часу, або грошей, або бажання, або всього разом. Пригадуєте, на півдні та сході України представниками Януковича, тобто, злочинної влади і старої комуністичної системи, було дуже багато вчителів та викладачів різних навчальних закладів. Саме вони подекуди щиро вважли Януковича "своїм", а Ющенка - чужим. Питання, чого вони навчать наших дітей, який світогляд зможуть привити несформованому ще інтелекту?...

Проте, я трохи відхилився від основної теми. Так ось, Тимошенко вважає, що росіяни не програли. Справді, росіяни поки що не програли. І якщо наша "нова" влада закрає очі на минулі злочини радянського режиму (а кожен режим - це передусім живі люди, котрі ще й далі подекуди знаходяться при владі як у нас, так і в Росії), то росіяни ніколи не програють. А українці ніколи не відчують себе справді вільними і впевненими у собі. Ми справді дуже добре навчилися витиратися після плювків нашого страшного у своїй безграмонтості і шовіністичності сусіда, що навіть інколи сприймаємо ці плювки, і не лише плювки, як росу Божу.

Ще одна теза пані Тимошенко - "НАТО? Я не исключаю, что в среднесрочной перспективе Украина может стать членом альянса. Но — вместе с Россией. Моя точка зрения: Украина и Россия не могут оказаться в качественно различных, тем более враждебных друг другу оборонных пространствах." - взагалі викликала у мене печію і несприйнятті ні за яких умов пані Тимошенко на посаді прем’єра. Або пані Тимошенко не розуміє, що Росія ніколи в НАТО не піде, або свідомо дає зрозуміти росіянам, що нікуди від них ми не дінемося, хай і далі вирішують за нас, що нам робити і куди вступати, а куди не вступати.

Дуже вразила теза про російську мову. "Русский язык? Ему в Украине при Викторе Ющенко никто и ничто не угрожает. Образование на русском языке, русская литература, русские театры, газеты, телевидение и радиовещание — все это при новом президенте будет развиваться." Зізнаюся, дуже симпатизував Тимошенко весь час аж до останнього інтерв"ю, а після цього - просто не сприймаю її як серйозного патріотичного політика. Справа у тому, шановні пані та панове, що про українську мову пані Тимошенко нічого подібного ніколи не казала. Чи, може, я десь не побачив? Прошу мені заперечити.

Те ж саме й щодо російськомовних громадян. Справа у тому, що серед цих "громадян" є українці, які часто на ділі є більшими патріотами, ніж націоналісти у вишиванках. Однак є дуже багато й тих, хто нас вважає "недолюдями" і "бидлом" і хоче будувати собі на НАШІЙ землі свою Росію, чи то пак "Новоросію".

А тепер мої конкретні пропозиції. Перше і найважливіше: Росія, як правонаступниця СССР, привселюдно, тобто, на весь світ, заявляє, що є спадкоємницею злочинного режиму, котрий винищив багато мільйонів українців і людей інших національностей за "інакомисліє". І тому від сьогодні у всіх церквах московського патріархату будуть проходити молитви покаяння за невинно убієнних людей, людей, закатованих у таборах і знищених голодоморами. Путін визнає своє ганебне втручання у наші внутрішні справи і просить вибачення в українців на Майдані.

Друге, Москва повертає всі документи зі сховищ КДБ, що стосуються українських посадових осіб і не перешкоджає розслідуванню справ. Третє, Ющенко відкрито проводить всі процеси, що стосуються комуністичних діячів минулого, котрі заплямовані кров’ю наших дідів і прадідів і котрі ще досі сидять у парламенті. Причому, незалежно від їхньої політичної приналежності. Четверте, Тимошенко відкрито заявляє, що відносини з Росією від сьогодні будуються винятково на офіційному і прагматичному рівні. Ніякого прощення і братання немає, поки Росія не виконає пункти 1 і 2.

Однак, знаючи, що Ющенко не любить зазирати у минуле, можу спрогнозувати, що справді якісних змін у цій царині наших стосунків з Росією не відбудеться. Жаль, але Ющенко, окрім того, що є класним спеціалістом і патріотом своєї держави, має зрозуміти: поки не розставлені всі крапки над і щодо злочинців, строк позовної давності за злочини яких не має обмеження, доти ми будемо бидлом і недолюдьми в очах російських громадян і наших вітчизняних виродків.

З повагою,

Ніколайчук Сергій, спеціально для Майдану

P.S. Впевнений, що мого "антиющенківського" листа Ви й так у жодному разі не надрукуєте, однак сподіваюся, що хоч мої слова когось примусять задуматися.