Вдячність. Уривками. Юрій Андрухович
01/16/2005 | Shooter
ВДЯЧНІСТЬ. УРИВКАМИ
Юрій АНДРУХОВИЧ
http://www.zn.kiev.ua/ie/show/529/48865/
Мені сняться уривки дійсності. Зрештою, так і повинно бути, адже що таке сни, як не уривки дійсності? Мені сняться кінематографічно крупні плани: миготіння всіляких паперів, бюлетенів і протоколів з якимись мокрими печатками, мені сниться підрахунок голосів. Я жодного разу не брав у ньому участі — чому він мені сниться? Точнісінько так само ще три місяці тому мені снилися всілякі діаграми і то були рейтинги кандидатів, хоч сам я жодного разу ніяких рейтингів не складав.
А наприкінці вересня я мав одну розмову в Берліні, і той німець, якийсь чи то дипломат, чи то політик, ніяк не хотів сприймати всерйоз моїх надій на зміну влади. Упродовж останніх року-півтора я вже набув достатнього досвіду в переконуванні іноземців, за всякої публічної і приватної нагоди всюди повторюючи як заклинання «Зверніть нарешті увагу на Україну — восени 2004-го там має відбутися щось надзвичайне». Але той німець виявився твердим горішком. Тому він лише хитав головою: «Гаразд, якщо ваше суспільство настільки виросло і в ньому настільки зміцніли протестні потенції, то чому цього не видно досі?». На що я відповів, що українці загалом дуже неконфліктні і вони до останнього залишають шанс мирові. Тобто чекають дня виборів, щоб тихо й непомітно змінити владу бюлетенями. Однак якщо в цьому їм посміють завадити, а швидше за все таки посміють, то вони обов’язково виступлять — і голосно, і помітно. Я це казав і в той же час думав сам про себе: «Ну що це з мене за барон Мюнхгаузен такий!».
Тому нині я дуже дякую за те, що не виявився цим бароном, заїжджим гастролюючим брехуном, запудрювачем мізків. У мені назбиралося стільки вдячності, що я навіть не зможу згадати всіх і всього, і я просто повторюю це слово: дякую.
Я дякую своїй долі, яка вже вдруге за моє життя (вперше було в 1991-му) приносить мені радість ламання імперії. Мало кому так таланило, причому двічі за життя.
Я дякую молодим, які виявилися не тільки надією, але й дією — такою, що артистично і весело долає брутальну тупість продажних пацанів і дядь разом із підкинутою ними вибухівкою і відчайдушно лягає під колеса «автобусів вихідного дня», тим самим рятуючи безпорадних дорослих від гріха фальшування.
Дякую спостерігачам на Сході, офіційним і неофіційним, і тим із них, кому погрожували і кого не допускали і кого виштовхували з дільниць. Спостерігачам на Заході теж дякую. Дякую всім новочасним паломникам — на Схід і на Захід, що маршрутами свого пересування зшивали докупи це пошматоване тіло, це, за Тарнавським, «розжоване серце».
Дякую моїм читачам, які впізнавали мене на Майдані і в околицях упродовж тих днів і ночей – усі вони були молоді й красиві і виявилося їх більше, ніж я міг собі уявити у найсміливіших перебільшеннях.
Дякую друзям з Німеччини, Польщі, Британії, Угорщини, Чехії, Штатів, Швейцарії, звідки ще? — кожен з них писав, як стискає за нас кулаки — і в дослівному значенні, і в переносному — і ця енергетика стиснених кулаків нас, безумовно, підтримувала, бо насправді все на світі вирішується чистотою й інтенсивністю докладених зусиль, а переживання — це також зусилля.
Дякую Еріці Ахерман (Цюріх, Швейцарія) за те, що написала «Ми не тільки вами захоплені, ми вам заздримо». Дякую Артурові Буршті (Вроцлав, Польща) за те, що написав «Тепер ми повинні у вас учитися».
Дякую Аркадієві Д., російському поетові з Пітера, який написав: «Може, ви й нас колись порятуєте».
Дякую полякам, особливо дякую полякам, які заповзялися відстоювати «вашу і нашу свободу» з таким натхненням, наче їм ішлося про створення ніколи досі не баченої Території Абсолютної Свободи «од можа до можа», від моря до моря, від Дону до Атлантики.
Дякую музикантам, які захистили Майдан щільним і чесним звуком, непроникним для зневіри, цинізму, газів і навіть танків.
Дякую всім, хто зробив зусилля — і лікував застуджених, або варив чай, або розпалював вогонь, або приносив гроші, або бив у барабан.
Дякую міліції і всім іншим спеціальним підрозділам за блискуче виконання наказу «Не стріляй!», що дорівнює беззастережному дотриманню п’ятої заповіді.
Дякую Андрієві, Сашкові, Наталці, Ірені, Миколі, Василеві, ще одному Сашкові, Іванові, Юркові, Іздрикові й Тарасові — і не тільки за поставлені під відкритим листом підписи, бо разом нас дванадцять і нас не подолати.
Дякую Ростикові за незліченні автопробіги до Києва й назад, за все, що під час них і після, і потім, і всі ці роки між нами говорилося й обговорювалося, бо ніщо з проговореного не минало безслідно, тобто ми насичували навколишню українську атмосферу невдоволенням, відчаєм, розпачем, але передусім сподіваннями, очікуваннями і сміхом.
Дякую Олесі та Ярикові з їхнім пікапом, на якому написано «Бенюк і Хостікоєв» — нас набивалося в нього завжди по десятеро (а одного разу, здається, навіть одинадцятеро!), і ми скочувалися до Майдану з Батиєвої гори, ніби останній резерв десанту, кинутий на підмогу своїм у вирішальному протистоянні з їхніми.
Дякую Раулеві Ріверо, кубинському дисидентові, що вижив у жахній в’язниці «Каналета» і вийшов на волю, відпущений під тиском наших листів. Дякую Раулеві Ріверо, на визволення якого я загадав і нашу перемогу, тож коли він опинився на волі, я сказав «yes!».
Дякую всім, хто не продався і не забоявся, всім, кого підпалювали, товкли, обшукували, вивозили в ліс, цькували, залякували, на кого наїжджали й доносили, всім, кому розбивали відеокамери, голови, обличчя — а вони і далі робили свою помаранчеву справу.
Дякую дням і ночам, прожитим у Києві наприкінці листопада.
Дякую Ґії, Сашкові та Іншим. Дякую всім, хто там був.
Дякую дійсності, що насправді є уривками снів. Дякую за життя, що починається спочатку.
Юрій АНДРУХОВИЧ
http://www.zn.kiev.ua/ie/show/529/48865/
Мені сняться уривки дійсності. Зрештою, так і повинно бути, адже що таке сни, як не уривки дійсності? Мені сняться кінематографічно крупні плани: миготіння всіляких паперів, бюлетенів і протоколів з якимись мокрими печатками, мені сниться підрахунок голосів. Я жодного разу не брав у ньому участі — чому він мені сниться? Точнісінько так само ще три місяці тому мені снилися всілякі діаграми і то були рейтинги кандидатів, хоч сам я жодного разу ніяких рейтингів не складав.
А наприкінці вересня я мав одну розмову в Берліні, і той німець, якийсь чи то дипломат, чи то політик, ніяк не хотів сприймати всерйоз моїх надій на зміну влади. Упродовж останніх року-півтора я вже набув достатнього досвіду в переконуванні іноземців, за всякої публічної і приватної нагоди всюди повторюючи як заклинання «Зверніть нарешті увагу на Україну — восени 2004-го там має відбутися щось надзвичайне». Але той німець виявився твердим горішком. Тому він лише хитав головою: «Гаразд, якщо ваше суспільство настільки виросло і в ньому настільки зміцніли протестні потенції, то чому цього не видно досі?». На що я відповів, що українці загалом дуже неконфліктні і вони до останнього залишають шанс мирові. Тобто чекають дня виборів, щоб тихо й непомітно змінити владу бюлетенями. Однак якщо в цьому їм посміють завадити, а швидше за все таки посміють, то вони обов’язково виступлять — і голосно, і помітно. Я це казав і в той же час думав сам про себе: «Ну що це з мене за барон Мюнхгаузен такий!».
Тому нині я дуже дякую за те, що не виявився цим бароном, заїжджим гастролюючим брехуном, запудрювачем мізків. У мені назбиралося стільки вдячності, що я навіть не зможу згадати всіх і всього, і я просто повторюю це слово: дякую.
Я дякую своїй долі, яка вже вдруге за моє життя (вперше було в 1991-му) приносить мені радість ламання імперії. Мало кому так таланило, причому двічі за життя.
Я дякую молодим, які виявилися не тільки надією, але й дією — такою, що артистично і весело долає брутальну тупість продажних пацанів і дядь разом із підкинутою ними вибухівкою і відчайдушно лягає під колеса «автобусів вихідного дня», тим самим рятуючи безпорадних дорослих від гріха фальшування.
Дякую спостерігачам на Сході, офіційним і неофіційним, і тим із них, кому погрожували і кого не допускали і кого виштовхували з дільниць. Спостерігачам на Заході теж дякую. Дякую всім новочасним паломникам — на Схід і на Захід, що маршрутами свого пересування зшивали докупи це пошматоване тіло, це, за Тарнавським, «розжоване серце».
Дякую моїм читачам, які впізнавали мене на Майдані і в околицях упродовж тих днів і ночей – усі вони були молоді й красиві і виявилося їх більше, ніж я міг собі уявити у найсміливіших перебільшеннях.
Дякую друзям з Німеччини, Польщі, Британії, Угорщини, Чехії, Штатів, Швейцарії, звідки ще? — кожен з них писав, як стискає за нас кулаки — і в дослівному значенні, і в переносному — і ця енергетика стиснених кулаків нас, безумовно, підтримувала, бо насправді все на світі вирішується чистотою й інтенсивністю докладених зусиль, а переживання — це також зусилля.
Дякую Еріці Ахерман (Цюріх, Швейцарія) за те, що написала «Ми не тільки вами захоплені, ми вам заздримо». Дякую Артурові Буршті (Вроцлав, Польща) за те, що написав «Тепер ми повинні у вас учитися».
Дякую Аркадієві Д., російському поетові з Пітера, який написав: «Може, ви й нас колись порятуєте».
Дякую полякам, особливо дякую полякам, які заповзялися відстоювати «вашу і нашу свободу» з таким натхненням, наче їм ішлося про створення ніколи досі не баченої Території Абсолютної Свободи «од можа до можа», від моря до моря, від Дону до Атлантики.
Дякую музикантам, які захистили Майдан щільним і чесним звуком, непроникним для зневіри, цинізму, газів і навіть танків.
Дякую всім, хто зробив зусилля — і лікував застуджених, або варив чай, або розпалював вогонь, або приносив гроші, або бив у барабан.
Дякую міліції і всім іншим спеціальним підрозділам за блискуче виконання наказу «Не стріляй!», що дорівнює беззастережному дотриманню п’ятої заповіді.
Дякую Андрієві, Сашкові, Наталці, Ірені, Миколі, Василеві, ще одному Сашкові, Іванові, Юркові, Іздрикові й Тарасові — і не тільки за поставлені під відкритим листом підписи, бо разом нас дванадцять і нас не подолати.
Дякую Ростикові за незліченні автопробіги до Києва й назад, за все, що під час них і після, і потім, і всі ці роки між нами говорилося й обговорювалося, бо ніщо з проговореного не минало безслідно, тобто ми насичували навколишню українську атмосферу невдоволенням, відчаєм, розпачем, але передусім сподіваннями, очікуваннями і сміхом.
Дякую Олесі та Ярикові з їхнім пікапом, на якому написано «Бенюк і Хостікоєв» — нас набивалося в нього завжди по десятеро (а одного разу, здається, навіть одинадцятеро!), і ми скочувалися до Майдану з Батиєвої гори, ніби останній резерв десанту, кинутий на підмогу своїм у вирішальному протистоянні з їхніми.
Дякую Раулеві Ріверо, кубинському дисидентові, що вижив у жахній в’язниці «Каналета» і вийшов на волю, відпущений під тиском наших листів. Дякую Раулеві Ріверо, на визволення якого я загадав і нашу перемогу, тож коли він опинився на волі, я сказав «yes!».
Дякую всім, хто не продався і не забоявся, всім, кого підпалювали, товкли, обшукували, вивозили в ліс, цькували, залякували, на кого наїжджали й доносили, всім, кому розбивали відеокамери, голови, обличчя — а вони і далі робили свою помаранчеву справу.
Дякую дням і ночам, прожитим у Києві наприкінці листопада.
Дякую Ґії, Сашкові та Іншим. Дякую всім, хто там був.
Дякую дійсності, що насправді є уривками снів. Дякую за життя, що починається спочатку.
Відповіді
2005.01.16 | neos
Re: За что ?
Я бы перефразировал одно из изречень - "Король умер - да здраствует император!". Вот так у нас и произошло! Из авторитарного государства мы перешли в тоталитарное ! Поздравляю ВАС господа! С победой диктатора! Почему диктатора скажете ВЫ ? Да потому, что по другомы это не скажешь! Заявление ПАНА Ющенко "Мы победим!" - звучало как неизбежное! Даже не ставилось в сомнение, что это может быть совсем не так! А ведь есть и другая половина населения которая думает совсем иначе! И далеко не согласно с тем, что нас постояно оскорбляют, прикрываясь, что у нас так сказать "Выключены каналы: Эра, 5-й канал и даже 1+1"! Могу с полной уверенностью заявить, что эти каналы никогда не выключались в Луганске и когда ПАН Ющенко об этом заявил в дебатах я специально переключил на телеканал "1+1" и был шокирован! Как это ? Ведь Пан Ющенко такой честный человек, а говорит такие вещи! Как показывали "1+1" так и показывают! Как вещает "радио-Эра" так и вещает! Как работает телеканал "Эра" так и работает! И другие каналы тоже работают? А самое обидное, что с Киева до этих дебатов звонили в местный наш штаб Ющенко и интересовались этим вопросом и конечно им говорили, что все как работало так и работает!А насчет выборов .... так как одна сторона так и другая сторона вела не честные выборы! Тока вот каждый делал по разному! За Януковича фальсифицировали открепными талонами, не давли открепные талоны ели тот уезжал, а на выборах ставили за него, или ложили в больницу врачей и их родственников для того, чтобы они как дома так и в больнице проголосовали! И многое другое! Нооооооо .... Если в первом туре наблюдателям от Ющенко платили за участие на изберательных участках, то во втором туре уже платили за то, что они зарегестрировали "Фальсификации"! Отсюда наш наблюдатель и понял как можно заработать деньги! Так у одной моей знакомой муж пришел на выборы, отдал свой паспорт комисии, тут подбегает женщина выхватывает паспорт у избирательной комиссии и кричит фальсификация! Естественно мужчина (муж знакомой) возмутился и спросил кто она такая и по какому праву забрала его паспорт? На что она сказал, что она наблюдатель! Но по требованию мужчины предоставить документы подтверждающие это, так как никакого бэйджика у нее не было, она кричит другой женщине "Ты же наблюдатель иди сюда?". Естественно мужчина с нецензурными словами начал кричать на женщину, а та продолжает кричать "фальсификация", плюс еще позвала людей с камерой, которые и засняли как женщина кричит фальсификация, а мужчина на нее орет матами! Вот так вот у нас регистрировали "фальсификации" выборов! Перейдем теперь к переглосованию! Это просто был абзац! Мало того, что все занли о возможной смерти людей на участках, так они не только не извенились, а переложили всю ответственность на государство! Это уже сверх наглости "нагадить" и потом в кусты! Во всех цивилизованных государствах, в том же ЕС, если из-за прямого или косвенного действия то ли президента, то ли министра, то ли какого-то чиновника умирает хотябы один человек! Он просто подает в отстваку! Ну куда же нам до ЕС ? Мы же предотвратили фальсификацию! Как буд-то других способов предотвратить ее не было! Это еще хорошо, что умерло только 7 чел! Могло умереть гораздо больше людей! И теперь родственникам этих людей говорят в этом виновата влать! Но не власть принимала закон об ограничении прав людей с ограниченными возможностью с перемещением. И ничего не сделали, чтоб предотвратить это, даже не помогли доставить пожилих и инвалидов к месту выборов, да и зачем им нужы голоса этих людей, которые голосовали в большей степени за Януковича, ведь "НАС БАГАТО НАС НЕ ПОДОЛАТИ" ! Как мне было стыдно когда я видел людей на носилках доставляли на избирательный участок!
Я знаю несколько человек, которые голосовали за Ющенко (Я голосовал за Януковича) это и мои друзья и коллеги и знакомые, и очень многие знали кто за кого голосовали, но им никто не угрожал, не бил стекол! Мы уважаем выбор друг друга! Нооооо ... Мои знакомые у кого родственники живут на западной Украине или в центре Украины, говорят о том, что если узнают, что они голосовали за Януковича то им бьют окна, запугивают! Вот она "новая демократия"! Люди уже стали просто боятся что-то говорить, мы снова возвращаемся к шепоту на кухне! И мне кажется, что это совсем не хорошая тенденция, когда одна часть населения пытается запугать другую, мыслящую не как она! И еще одно .... На новый год знакомая покупала елку, и на базаре пориезжали с западной украины люди, что бы продавать елки! Так вот когда она ходила по базару и спрашивала про елки у нее интерисовались за кого она голосовала? Я честно говоря не пойму причем бизнес к политике ? Неужели мы дошли до того, что если ты не так мыслишь то ты враг ? И ты не достойный купить у "настоящего народа" елку? А это тема между прочим очень актуальна! Моя знакомая из-за разных взглядов поссорилась со своим парнем (он поддерживал Ющенко, а она Януковича)! Во втором туре он голосовал за Ющенко! Так вот после перевыборов она встретилась как-то с ним и спросила за кого ты голосовал в перевыборах, на что он сказал - "За Януковича!". Когда она спросила - "Почему?". Он ответил просто - "После второго тура, мои машины, которые везли товар с Киева били сим стекла, товар. Вообщем если узнавали, что он с восточного региона то всячески препятствовали. И теперь, что бы не обонкротится совсем я решил сменить бизнес". И это не поодинокие случаи! Они просто массовые! Очень многие компьютерные фирмы зависят от Киевских фирм, что уже приводит к размышлениям о смене поставщиков, так как они после второго выбора начали просто игнорировать их! Да и многие фирмы на востоке Украины начали нести просто убытки, так как мы просто стали "не достойными гражданами Украины"!
На счет апельсинов. Конечно было смешно смотреть выступление жены Януковича, что апельсины напичканы транквилизаторами! Безусловно никто не будет сотни, милионы апельсинов нашпиговывать препаратами! Ноооооооооооооо .... Она подняла нужный вопрос! Вот только она не знала как на самом деле все происходило! Дело было не в апельсинах! Все прозаичнее добавляли транквилизаторы в ... "КОФЕ"! Чушь скажете вы ... Может для вас и чушь ... а вот для моих знакомых это совсем и не чушь. Три моих разных знакомых, которые не знают друг друга заявляют, что в кофе что-то добавляют! Первый знакомый рассказал, что его дочь и ее парень съездили в Киев на майдан, и после того как они попробывали кофе там они вдруг почувствовали, что что-то не так с кофем и прилив сил, хотелось прыгать, танцевать ! Другая знакомая рассказывала про знакомых - Две подружки поехали в Киев они были на майдане и вот первой, когда они выбиралсь из толпы (извините за слова толпа, хм ... лучше сказать "ИСТИННЫЙ НАРОД УКРАИНЫ", хм ... не лучше пусть будет толпа, а то так звучит сильно саркостически
Третие знакомые рассказывали, что были в Киеве и возле Майдана зашли в кафе где и выпили кофе. После этого кофе как никогда они почувствовали сильный прилив энергии в течении 3-х часов!
Мне больше понравилось решение ПАНА Порошенко, который просто закрыл свою фабрику и направил рабочих на майдан в поддержку ПАНА Ющенко! Молодец! Ноооо ... вот только он сказал если не пойдете то пишите заявление по собственному желанию! Это просто СУПЕР ! Демократия воочно!
А тот кто думает, что Янукович ставленник Кучмы и что ну это же просто смешно! Если бы он реально поддерживал его он бы после второго тура просто разогнал людей на майдане! Это раз! Во-вторых он знал, что большинство людей против Януковича, потому что тот имеет судимости! А ведь Кучма мог выставить Тигипка, Медведчука или того же Литвиненко! Нет же надо было Януковича! Зачем ? Чтобы прошел Ющенко ! У него же "чистые руки"! Да теперь уже не такие конечно чистые, а с 7-мю смертями на руках .... но это его же не остановит! Я вот только долго думал в чем прикол всего ... и наконецто понял в чем же фокус то! А фокус заключался просто ! Что Киевские чиновники просто испугались, что прийдется делится властью с регионами! Что от них мало что будет зависить, что платить на "руку" будут не им, а в регионах! Ведь сколько хороших проектов умирает просто в регионах, потому что какому-то дядечке в Киеве не дали на лапу! Я не хочу говорить что все там сидят продажные ... нет конечно ... люди бывают разные у всех разные принципы и видения жизни! И если еще кто-то верит в то, что наша власть поддерживала Януковича, я могу доказать примером! После второго тура из министерства в региональные отделения "Центра занятости" пришел приказо том, чтобы вывести людей на митинг в поддержку ... угадайте кого ? Нет ... не угадали ... в поддержку Ющенко. А теперь подумайте как люди с негодованием отнеслись к этому! Вот и вся псевдо поддержка власти Януковичу! Откуда это я взял скажите. У моего знакомого отец начальник отдного из "Центра занятости"! Так что нас просто пытаются загнать в другое стойло прикрываясь разными лозунгами! Просто обидно за людей ! Может я и ошибаюсь, но я не помню не одного человека, который пришел к власти с помощью революции,что бы он не стал диктатором!
И на последок про "Майдан"! Я конечно верю, что люди вышли от "щирго серця" в поддержку Ющенко на майдан, так как и у нас в поддержку Януковича, вот только смущают неокторые знакомые ... Знакомый, который живет под Киевом (можно добратся на маршрутке в Киев), студент, говорил, что ему после 2-го тура позвонил знакомый и сказал - "Приезжай на Майдан тут дают 500грн. если поддержишь Ющенко на майдане". На следующий день давали уже по 300грн. плюс еще суточные! Другой знакомый рассказывал (который заметьте за Ющенко ), что его знакомый поехал в Киев на Майдан и ему за приезд заплатили 1000грн.! А вообще по приезду домой он приехал с суммой болше 1000$! Вы скажите, что я провокатор, что этого не было ведь нам этого не предлагали, что мы от чистого сердца! Да я вам верю что от чистого сердца! Потому, что другие знакомые тоже ездили на майдан и отчистого сердца были за Ющенко! И никакие им деньги не нужны были, да и не кто не предлагал! Я не хочу утверждать, что был массовый подкуп людей на майдане! Я просто хочу сказать, что такие факты есть! И мне на самом деле плевать, что вы по всему сказаному мною думаете! Потому что можно себя обманывать и постоянно убеждать в обратном, но я верю своим знакомым, потому что в отличии от политиков им незачем мне лгать! И я не занимаюсь самообманом и не питаю ничего ни к Ющенко, ни к Януковичу! Просто надо просто признать, что мы попали между двумя силами, которые трактуют правду по своему! И я не питаю никаких иллюзий, что прийдет ПАН Ющенко и все станет хорошо! Конечно нет! Достаточно взглянуть на тех "горе реформаторов", которые так рянно отстаивают Ющенко надеясь его благосклонность и которые сниискали не только у государства отвращение, но и у людей! Я так же не питаю никаких иллюзий к Януковичу. Не будет вечно расти зарплата, а цены удерживать с помощью давление на предпринимателей! Нужно в первую очередь реорганизовывать, я бы даже сказал реанимировать предприятия! Просто нужно было влаживать деньги в предприятия, которые реально стремятся поднять предприятие, закупая современное оборудование и пременяя новые технологии! А не как предлагает Ющенко закрыть предприятия и шахты которые так сказать "ярмо" в государстве! Люди! Ведь так просто разрушить, чем построить! Избавлятся от шахт не нужно ! Избавляясь от них мы попадаем в зависимость к Польше, как стали зависимыми от Российского газа и нефти! Сколько можно наступать на одни и теже грабли? Ведь антрацитовский уголь покупаем не только мы, но и Бразилия! А почему они покупают у нас а не в Польше, хоть там и дешевле уголь? Да потому, что антрацитовский уголь горит в несколько раз лучше, чем тот же польский! И выгода в использовании его может на первый взгляд не видна по цене, но в последствии просто очевидно! Ведь можно сжечь 10тонн польского угля, а можно и 5тонн антрацитовского! Так где же выгоднее ?
2005.01.16 | Сергій Кабуд
Re: За что ?
ти педріло напрасно думаєш шо тебя нельзя найті і передать органам, предварітелно обрезав уже нікогда тебе не потрібні органи в тебе між нігтак шо краще для тебе буде втопитися в гамні десь самостійно
пішовнахуй
2005.01.16 | пух
Скільки пальців має neos?(-)
2005.01.16 | sama
Того обманывать несложно, кто сам обманываться рад...
Ну если человек вышел на Форум , может он ищет поддержки или опровержения своим мыслям. Но поддержки он , по видимому, не найдет.А относительно приведенных жареных фактов могу доверительно сообщить , что мои родственники и знакомые по странной случайности ничего не получали на Майдане , а было их там очень много. Может это провокатори от Янука и рекламировали раздачу денег, чтобы вот так влиять на своих сторонников? Если ваши бабушки сейчас носят что-то там на площадь в Донецке - так ведь они у нас научились. Или они за деньги? А кофе - это же сколько его надо не пить или сколько выпить чтобы так подействовало? Опять же, моим так и не посчастливилось такого отведать.Так что читайте МАйдан и пробуйте сами разобраться.А о выборах диктатора - так просто слезы капают какого нежного демократа мы отвергли - а кстати с женой у него уже все в порядке?Редкое счастье привалило женщине - САм кандидат в Президенты чего-то там сломал и чего-то выбил.А в масштабах всей страны небось не так бы развернулся.
2005.01.16 | Боровик
Re: ВДЯЧНІСТЬ. УРИВКАМИ. Юрій АНДРУХОВИЧ
А подякувати Вінському, Морозові та СПУ забув...Але ж СПУ зі слів Вінського внесла вирішальний внесок...
2005.01.17 | Чучхе
Що мене шокує в Андруховичі - так це безапеляційність суджень
а також уявлення про себе, як про істину в останній інстанції. ПРичому час від часу він з абсолютно однаковою наполегливістю проводить абсолютно протилежні ідеїТобто, всі статті його починаються з жлобсько-естетського "мій сусід в купе швидкісного европейського потягу, що ним я їхав з Мінхена до Базеля дуже зацікавився, коли дізнався, що я з України..." Проаналізуйте публікації Андруховича в Дзеркалі Тижня і ви відкриєте для себе, що цим реченням починається чи не кожний другий його допис
Далі все залежить від авторського настрою. То його попутник виявляється якимось сутенером, в борделі якого працюють повії з Галичини, що примушує Андруховича зажуритися на тему, як ми далеко від Европи, наче від вступу до ЄС кудись позникають повії. В іншій статті, коли він їхав здається потягом з Відня на Грац, йому чомусь думалося про те, який упосліджений потяг Львів-Рахів в світлі проблемних перспектив євроінтеграції. Пасажирів того потягу А. називав "лантухоподібними" і ще якимись словами, які викликали цілком заслужене обурення у Романа Шарпа (хто пам"ятає те достославне обговорення). Мораль же статті зводилась до того, що поки ми маємо такий неестетичний потяг Львів-Рахів, нас не візьмуть до цивілізованого світу.
Але досить було якомусь лівому німцеві похвалити помаранчеву революцію, як Андрухович просяяв і почав писати вже в тому ключі, що ми бачимо. Але про "лантухоподібних" я добре запам"ятав...
2005.01.17 | Shooter
Re: Що мене шокує в Андруховичі - так це безапеляційність суджень
Чучхе пише:> а також уявлення про себе, як про істину в останній інстанції.
Чучхе, Вам хто забороняє? Дєрзайте!
А решта Вашої репліки - "жлобсько-естетична -(мінус) еститична".
Ви вже не гнівайтеся.
2005.01.17 | otar
Прошу
> У мені назбиралося стільки вдячності, що я навіть не зможу згадати всіх і всього, і я просто повторюю це слово: дякую.Та, довго терпіти не можна, щось порветься.
> Я дякую молодим, які виявилися не тільки надією, але й дією — такою, що артистично і весело долає брутальну тупість продажних пацанів і дядь разом із підкинутою ними вибухівкою і відчайдушно лягає під колеса «автобусів вихідного дня», тим самим рятуючи безпорадних дорослих від гріха фальшування.
Просимо, просимо. До речі, Ви теж не такий ще старий, могли би і взяти участь (не лише в ток-шоу "5 копійок").
> Дякую спостерігачам на Сході, офіційним і неофіційним, і тим із них, кому погрожували і кого не допускали і кого виштовхували з дільниць.
Просимо, просимо. Хоча нас допускали і не виштовхували.
>Дякую Андрієві, Сашкові, Наталці, Ірені, Миколі, Василеві, ще одному Сашкові, Іванові, Юркові, Іздрикові й Тарасові — і не тільки за поставлені під відкритим листом підписи, бо разом нас дванадцять і нас не подолати.
Мдя. Мамо, нас люди хвалять.
> Дякую Ґії, Сашкові та Іншим. Дякую всім, хто там був.
Цікаво, чи колись буде встановлено пам'ятник Ґії, Сашкові, АлександрОву з урочистою подякю на постаменті і ЗАБОРОНОЮ Андруховичеві та іншим -овичам мусолити їхні прізвища та імена у своїй творчості? або хоча би проханням цього не робити.
> Дякую дійсності, що насправді є уривками снів. Дякую за життя, що починається спочатку.
У свою чергу, попрошу пана Юрія, коли він братиме участь у засіданні правління фонду, членом правління якого він є, порекомендувати (від імені українського народу), щоб спонсорували якісь нормальні і бажано українські книжки, а не дисери посередніх американських очкариків. Це дуже потрібно зараз нашій літературі.
З повагою.
2005.01.17 | Shooter
Re: Прошу
otar пише:> >
> > Дякую Ґії, Сашкові та Іншим. Дякую всім, хто там був.
>
> Цікаво, чи колись буде встановлено пам'ятник Ґії, Сашкові, АлександрОву з урочистою подякю на постаменті і ЗАБОРОНОЮ Андруховичеві та іншим -овичам мусолити їхні прізвища та імена у своїй творчості? або хоча би проханням цього не робити.
По-перше, то не творчість.
По-друге, обидва були друзі Андруховича, Кривенко - добрий друг. Тому, - вибачте Отаре, - але не Вам "забороняти".
2005.01.17 | otar
Re: Прошу
> По-перше, то не творчість.Я маю на увазі вірші "Фамілія грузіна" і ще один, де про смерть Кривенка. Крім того, про смерть Гонгадзе йдеться в "12 обручах". Мені здається, що вже досить. Навіть як на геніального письменника - це спекуляція.
Це точка зору людини, яка ніколи не бачила Георгія Гонгадзе за життя і вважає його видатною людиною, але не апостолом і не святим. На свій захист наперед скажу, що таких людей в Україні абсолютна більшість.
> По-друге, обидва були друзі Андруховича, Кривенко - добрий друг. Тому, - вибачте Отаре, - але не Вам "забороняти".
ОК. Кривенко тут ні до чого, я неправий. Але на місці родичів Гонгадзе я би просив журналістів і письменників припинити використовувати його ім'я, щонайменше, в таких кількостях.