Нюйорк таймз (сьогоднішня) про таємну допомогу СБУ Ющенкові
01/17/2005 | Сергій Кабуд
BACK CHANNELS: A CRACKDOWN AVERTED
How Top Spies in Ukraine Changed the Nation's Path
By C. J. CHIVERS
Published: January 17, 2005
КIEV, Ukraine, Jan. 16 - As protests here against a rigged presidential election overwhelmed the capital last fall, an alarm sounded at Interior Ministry bases outside the city. It was just after 10 p.m. on Nov. 28.
More than 10,000 troops scrambled toward trucks. Most had helmets, shields and clubs. Three thousand carried guns. Many wore black masks. Within 45 minutes, according to their commander, Lt. Gen. Sergei Popkov, they had distributed ammunition and tear gas and were rushing out the gates.
Kiev was tilting toward a terrible clash, a Soviet-style crackdown that could have brought civil war. And then, inside Ukraine's clandestine security apparatus, strange events began to unfold.
While wet snow fell on the rally in Independence Square, an undercover colonel from the Security Service of Ukraine, or S.B.U., moved among the protesters' tents. He represented the successor agency to the K.G.B., but his mission, he said, was not against the protesters. It was to thwart the mobilizing troops. He warned opposition leaders that a crackdown was afoot.
Simultaneously, senior intelligence officials were madly working their secure telephones, in one instance cooperating with an army general to persuade the Interior Ministry to turn back.
The officials issued warnings, saying that using force against peaceful rallies was illegal and could lead to prosecution and that if ministry troops came to Kiev, the army and security services would defend civilians, said an opposition leader who witnessed some of the exchanges and Oleksander Galaka, head of the military's intelligence service, the G.U.R., who made some of the calls.
Far behind the scenes, Col. Gen. Ihor P. Smeshko, the S.B.U. chief, was coordinating several of the contacts, according to Maj. Gen. Vitaly Romanchenko, leader of the military counterintelligence department, who said that on the spy chief's orders he warned General Popkov to stop. The Interior Ministry called off its alarm.
Details of these exchanges, never before reported, provide insight into a hidden factor in the so-called Orange Revolution, the peaceful protests that overturned an election and changed the political course of a post-Soviet state.
Throughout the crisis an inside battle was waged by a clique of Ukraine's top intelligence officers, who chose not to follow the plan by President Leonid D. Kuchma's administration to pass power to Prime Minister Viktor F. Yanukovich, the president's chosen successor. Instead, these senior officers, known as the siloviki, worked against it.
Such a position is a rare occurrence in former Soviet states, where the security agencies have often been the most conservative and ruthless instruments of state power.
Interviews with people involved in these events - opposition leaders, chairmen of three intelligence agencies and several of their senior officers, Mr. Kuchma, a senior Western diplomat, members of Parliament, the interior minister and commander of the ministry's troops - offer a view of the siloviki's work.
The officers funneled information to Mr. Kuchma's rivals, provided security to opposition figures and demonstrations, sent choreographed public signals about their unwillingness to follow the administration's path and engaged in a psychological tug-of-war with state officials to soften responses against the protests.
Ultimately, the intelligence agencies worked - usually in secret, sometimes in public, at times illegally - to block the fraudulent ascension of Mr. Yanukovich, whom several of the generals loathe. Directly and indirectly, their work supported Viktor A. Yushchenko, the Western-oriented candidate who is now the president-elect.
Many factors that sustained the revolution that formed around Mr. Yushchenko are well known. They include Western support, the protesters' resolve, cash from wealthy Ukrainians, coaching by foreign activists who had helped topple presidents in Georgia and Serbia, the unexpected independence of the Supreme Court and cheerleading by a television station, Channel 5, which Mr. Kuchma never shut down.
(Page 2 of 6)
Each influenced the outcome to various degrees. None by itself seems decisive. The full extent of the siloviki's role is unknown, although Oleg Ribachuk, Mr. Yushchenko's chief of staff, called it "a very important element" that aided the opposition "professionally and systemically."
"They were doing this like a preventive operation," he said.
Opposition Inside the S.B.U.
The support did not start with the protests. Long before the election, the siloviki and the opposition opened quiet lines of communication, including General Smeshko's assignment last summer of an S.B.U. general as secret liaison to Mr. Ribachuk.
The 38,000-member S.B.U. is Ukraine's descendant of the Soviet K.G.B., and has been sullied by its reputation for blackmail, arms trading and links with Russian security services and organized crime. It remains highly factionalized, with cliques loyal to different political camps, and with remnant ties to its old masters in Moscow.
Its previous chairman, Leonid Derkach, was fired under international pressure after being accused of organizing the sale of radar systems to embargoed Iraq. Mr. Kuchma appointed General Smeshko, a generally Western-oriented official and a career military intelligence officer as S.B.U. chairman in 2003. The general had previously been posted to embassies in Washington and Zurich; the move was regarded as an effort to smooth relations with the West.
Some of the siloviki who worked against the fraudulent election and resisted the crackdown are part of General Smeshko's military intelligence circle and had spent parts of their careers working in Western countries or as liaisons to Western governments.
Mr. Ribachuk said that he ultimately had several S.B.U. contacts, and they met regularly, sometimes nightly. The officers leaked him documents and information from Mr. Kuchma and Mr. Yanukovich's offices, he said, and were sources for much of the material used in the opposition's media campaign.
Whether the collaboration was a convergence of political aims, or a pragmatic understanding by the siloviki that Mr. Yushchenko's prospects were rising, is subject to dispute. Yulia Tymoshenko, another of Mr. Yushchenko's closest allies, said many S.B.U. officials, including General Smeshko, merely hedged their bets. "This was a very complicated game," she said.
Mr. Ribachuk saw it differently. "They are clearly our supporters," he said. "They risked their lives and careers."
The officers themselves express several motivations.
One, said Lt. Gen. Igor Drizhchany, who runs the S.B.U.'s legal department, was simple. "At all times we talked of our desire to prevent the shedding of blood," he said.
But there are also signs that among some officers a desire to block Mr. Yanukovich was authentic. Having been prime minister for two years, Mr. Yanukovich was well known. Several S.B.U. officers said the premier, who was once convicted of robbery and assault and has close links to the corrupt eastern businessmen who have acquired much of Ukraine's material wealth, was a man they preferred not to serve, especially if he were to take office by fraud.
S.B.U. officials and Mr. Ribachuk also said that roughly a week before the Nov. 21 election, General Smeshko was disgusted enough after a personal meeting with Mr. Yanukovich that he sought to resign, and vowed never to work for the premier.
Mr. Kuchma did not accept the resignation, telling the spy chief that if he left, then a general loyal to Mr. Yanukovich would assume the post, and the nation would risk bloodshed, General Smeshko and Mr. Kuchma said.
It is not clear whether the president was certain of this, or simply outmaneuvered General Smeshko to avoid pre-election turmoil. But the spy chief stayed on.
Sending Signals
The siloviki's unease with Mr. Yanukovich's candidacy deepened on Nov. 21 when early results indicated the premier was winning the election, but through widespread fraud.
The S.B.U.'s leadership met in General Smeshko office. Among those present were General Romanchenko, General Drizhchany, Maj. Gen. Oleksander Sarnatskyi, the chief of S.B.U.'s cabinet, and Col. Valery Kondratyuk, chief of liaison to foreign intelligence services.
(Page 2 of 6)
Each influenced the outcome to various degrees. None by itself seems decisive. The full extent of the siloviki's role is unknown, although Oleg Ribachuk, Mr. Yushchenko's chief of staff, called it "a very important element" that aided the opposition "professionally and systemically."
"They were doing this like a preventive operation," he said.
Opposition Inside the S.B.U.
The support did not start with the protests. Long before the election, the siloviki and the opposition opened quiet lines of communication, including General Smeshko's assignment last summer of an S.B.U. general as secret liaison to Mr. Ribachuk.
The 38,000-member S.B.U. is Ukraine's descendant of the Soviet K.G.B., and has been sullied by its reputation for blackmail, arms trading and links with Russian security services and organized crime. It remains highly factionalized, with cliques loyal to different political camps, and with remnant ties to its old masters in Moscow.
Its previous chairman, Leonid Derkach, was fired under international pressure after being accused of organizing the sale of radar systems to embargoed Iraq. Mr. Kuchma appointed General Smeshko, a generally Western-oriented official and a career military intelligence officer as S.B.U. chairman in 2003. The general had previously been posted to embassies in Washington and Zurich; the move was regarded as an effort to smooth relations with the West.
Some of the siloviki who worked against the fraudulent election and resisted the crackdown are part of General Smeshko's military intelligence circle and had spent parts of their careers working in Western countries or as liaisons to Western governments.
Mr. Ribachuk said that he ultimately had several S.B.U. contacts, and they met regularly, sometimes nightly. The officers leaked him documents and information from Mr. Kuchma and Mr. Yanukovich's offices, he said, and were sources for much of the material used in the opposition's media campaign.
Whether the collaboration was a convergence of political aims, or a pragmatic understanding by the siloviki that Mr. Yushchenko's prospects were rising, is subject to dispute. Yulia Tymoshenko, another of Mr. Yushchenko's closest allies, said many S.B.U. officials, including General Smeshko, merely hedged their bets. "This was a very complicated game," she said.
Mr. Ribachuk saw it differently. "They are clearly our supporters," he said. "They risked their lives and careers."
The officers themselves express several motivations.
One, said Lt. Gen. Igor Drizhchany, who runs the S.B.U.'s legal department, was simple. "At all times we talked of our desire to prevent the shedding of blood," he said.
But there are also signs that among some officers a desire to block Mr. Yanukovich was authentic. Having been prime minister for two years, Mr. Yanukovich was well known. Several S.B.U. officers said the premier, who was once convicted of robbery and assault and has close links to the corrupt eastern businessmen who have acquired much of Ukraine's material wealth, was a man they preferred not to serve, especially if he were to take office by fraud.
S.B.U. officials and Mr. Ribachuk also said that roughly a week before the Nov. 21 election, General Smeshko was disgusted enough after a personal meeting with Mr. Yanukovich that he sought to resign, and vowed never to work for the premier.
Mr. Kuchma did not accept the resignation, telling the spy chief that if he left, then a general loyal to Mr. Yanukovich would assume the post, and the nation would risk bloodshed, General Smeshko and Mr. Kuchma said.
It is not clear whether the president was certain of this, or simply outmaneuvered General Smeshko to avoid pre-election turmoil. But the spy chief stayed on.
Sending Signals
The siloviki's unease with Mr. Yanukovich's candidacy deepened on Nov. 21 when early results indicated the premier was winning the election, but through widespread fraud.
The S.B.U.'s leadership met in General Smeshko office. Among those present were General Romanchenko, General Drizhchany, Maj. Gen. Oleksander Sarnatskyi, the chief of S.B.U.'s cabinet, and Col. Valery Kondratyuk, chief of liaison to foreign intelligence services.
(Page 3 of 6)
The group contemplated a public resignation, but decided to try steering the gathering forces from a clash, and to fight from within. "Today we can save our faces or our epaulettes, or we can try to save our country," General Romanchenko and General. Sarnatskyi said they remembered the spy chief saying.
Whether the full extent of the position and activities of the S.B.U. leadership was understood at this point by Mr. Kuchma is unclear; S.B.U. officers said that given the competing factions in their service, and its infiltration by Russian agents, elements of its work were certainly known.
Kiev was tense. As protests began on Nov. 21, the opposition had the money and organization for long-term civil disobedience. General Popkov, the interior commander, said he knew this, and had scheduled an exercise that massed 15,000 troops in the capital and nearby. He sent several thousand to barricades and posts at government buildings, and kept more than 10,000 in reserve.
The government swiftly tried drawing the intelligence chiefs into an image of state solidarity. On Nov. 22, the prosecutor general's office released a statement scolding the opposition for organizing the rally. It said the authorities and the S.B.U. were prepared "to firmly put an end to any lawlessness."
General Smeshko said he was furious and called the prosecutor to tell him not to speak for the S.B.U. "It was a falsification," he said. The S.B.U. countered with a statement saying that it disagreed with the prosecutor, that citizens had the right to exercise political freedoms and that political problems could be solved only by a peaceful path.
It was a public crack in Ukraine's law enforcement bodies, and an omen.
On Nov. 24, when the election commission met to certify Mr. Yanukovich's nominal win, Kiev was so fully blockaded that Mr. Kuchma was unable to work in his office.
He called for a meeting outside the city, where his government celebrated its win and several politicians declared that if crowds continued to block the government, troops should disperse them, three people in the meeting said.
As General Smeshko sat quietly, his spy agency was delivering a shadow blow.
Even as the election commission deliberated over Mr. Yanukovich's victory, Ukrayinska Pravda, a news Web site, posted transcripts of conversations from among members of the Yanukovich campaign.
The officials were discussing plans to rig the election, including padding the vote. One conversation, recorded on election night, was between Yuri Levenets, a campaign manager, and a man identified as Valery.
Valery: "We have negative results."
Mr. Levenets: "What do you mean?"
Valery: "48.37 for opposition, 47.64 for us."
Valery later added: "We have agreed to a 3 to 3.5 percent difference in our favor. We are preparing a table. You will have it by fax."
Mr. Yanukovich won by 2.9 percent. In an interview, Mr. Ribachuk said he gave the transcripts to Pravda after receiving them from the S.B.U., which had bugged the Yanukovich campaign.
General Smeshko refused to discuss the tapes in detail. "Officially, the S.B.U. had nothing to do with the surveillance of Yanukovich campaign officials," he said. "Such taping would be illegal in this country without permission from the court. I will say nothing more."
But a member of the siloviki, who spoke on condition of anonymity because the taping was illegal, acknowledged the surveillance but said it was too delicate for General Smeshko to confirm. "Those who did this, they did not intend to become heroes," the officer said. "They wanted only to prevent a falsified election."
Not long after Pravda posted the transcript, General Smeshko left the meeting with Mr. Kuchma and headed to a S.B.U. safe house in Kiev for a secret liaison with Mr. Yushchenko, the opposition leader.
The meeting had self-evident ironies. Mr. Yushchenko, nearly incapacitated after being poisoned by dioxin in the summer, a crime that remains unsolved, had publicly linked the poisoning to a meeting with General Smeshko and another S.B.U. general.
(Page 4 of 6)
Now he wanted another talk. The group met in a tiny room, behind a drawn yellow curtain, and ate fruit. Present were General Sarnatskyi, General Smeshko and General Romanchenko, as well as Mr. Yushchenko, Mr. Ribachuk and another Yushchenko ally.
Two agreements were struck, both sides say.
Mr. Yushchenko requested more security for his campaign. General Smeshko agreed to provide him eight specialists from the elite Alpha counterterrorism unit - a highly unusual step - and to arrange former S.B.U. members to guard the campaign.
Then the group also agreed that the S.B.U. must publicly show that it was on the side of the law, not a candidate - an implicit message the agency was unwilling to abuse power for the premier.
As the meeting ended, Mr. Yushchenko, who is an amateur artist, gave General Smeshko one of his landscape paintings. The spy chief and the opposition leader embraced.
Back at the S.B.U. headquarters, General Smeshko and the siloviki decided that to send a signal to the public they would send officers to read a statement to the protesters. Mr. Yushchenko appeared the next night, Nov. 25, with five members of S.B.U.
Their statement was indirectly but clearly pro-opposition. It said concerns about the election were valid, and addressed the Supreme Court, which had just announced that it would review complaints of electoral fraud. The officers urged the judges to work objectively.
Then they addressed police officers and soldiers. "Do not forget that you are called to serve the people," their statement said. "The S.B.U. considers its main assignment is to protect the people, no matter the source of the threat. Be with us!"
It was a rare moment for officers used to anonymity and reflected how deeply opposition sentiments had reached into Ukrainian society. In interviews, two officers from the stage, Lt. Gen. Oleksander Skibinetsky, a reservist, and Lt. Gen. Oleksander Skipalsky, who is retired, were asked if their families influenced their decisions.
"Both of our wives were in the square," General Skibinetsky said.
General Skipalsky said: "My wife. And my daughter, too."
The signal seemed to have had its desired effect. The next morning, cadets from the Interior Ministry's academy joined the opposition, marching to the barricades to try to persuade the officers on duty to join them. A few carried flowers.
The Battle for Kuchma
The state was leaking power. The next day, Nov. 27, Mr. Kuchma summoned General Smeshko to a meeting at Koncha Zaspa, a government sanitarium outside Kiev.
In a conference room were Mr. Yanukovich and politicians from eastern regions supporting him, with the leader of the Interior Ministry, or M.V.D., Mykola Bilokon, one of Mr. Kuchma's loyalists, who made no secret of his support for the premier.
Mr. Yanukovich confronted Mr. Kuchma, asking if he was betraying them, four people in the meeting said. Then came demands: schedule an inauguration, declare a state of emergency, unblock government buildings.
Mr. Kuchma icily addressed his former protégé. "You have become very brave, Viktor Feyodovich, to speak to me in this manner," he said, according to Mr. Bilokon and General Smeshko. "It would be best for you to show this bravery on Independence Square."
General Smeshko intervened to offer the S.B.U.'s assessment of the situation, warning the premier that few of Ukraine's troops, if ordered, would fight the people. He also said that even if soldiers followed an order, a crackdown would not succeed because demonstrators would resist. Then he challenged Mr. Yanukovich.
"Viktor Feyodovich, if you are ready for a state of emergency, you can give this order," he said. "Here is Bilokon," he continued. "The head of the M.V.D. You will be giving him, as chairman of the government, a written order to unblock the buildings? You will do this?"
Mr. Yanukovich was silent. General Smeshko waited. "You have answered," he continued, according to people in the meeting. "You will not do it. Let us not speak nonsense. There is no sense in using force."
Mr. Kuchma left the room to take a phone call, then returned with a state television crew. Mr. Yanukovich slammed down his pen and left.
Page 5 of 6)
The government's position was set: there would be no martial law. It was formalized the next day, on Nov. 28, when the National Security and Defense Council voted to solve the crisis through peaceful means.
"This was the key decision," Mr. Kuchma later said. "I realized what it meant to de-block government building by force in these conditions. It could not be done without bloodshed."
Fighting a Crackdown
Although there seemed to be a consensus at the council, a crackdown remained possible, either as a response to opposition provocation, or by secret, unexpressed agenda.
Emotions had been rising and falling in Kiev, and within hours of the council meeting, they surged again when Ms. Tymoshenko, a Yushchenko ally, warned demonstrators that there would be an effort to unblock the government buildings. She urged more people to defend them.
General Popkov, the commander of interior troops, said he was notified of Ms. Tymoshenko's words and the crowd's restlessness, and ordered the alarm. The mobilization began.
Precisely what followed, and why, remains unclear, as does who gave the order, and by what means. General Popkov insists that he alone was engaged in a calculated bluff, and thus made certain his signal would be instantly seen.
Holding up his mobile phone, he said, "I deliberately gave the order on this phone, which is bugged."
Whether General Popkov's phone was bugged is not publicly known. But General Romanchenko said his agents in the interior units watched the preparations; simultaneously, S.B.U officers said, their agents in the Interior Ministry's communications center heard radio traffic about preparations to march. Bedlam, and battles of nerves, ensued.
Reports of the alarm were relayed to the S.B.U. command, which notified the opposition, its officers on Independence Square, and then the American Embassy.
The opposition called the American ambassador John E. Herbst, who called Viktor Pinchuk, Mr. Kuchma's son-in-law, to find out what was happening, Mr. Pinchuk said.
Mr. Pinchuk said he called Viktor Medvedchuk, chief of Mr. Kuchma's administration, who called the interior minister at home. Mr. Bilokon said he did not know what was happening. "I was really worried," Mr. Bilokon said, in an interview. "How, without my knowledge, was this order given?"
Secretary of State Colin L. Powell soon telephoned Mr. Kuchma, who did not take the call.
Outside, the S.B.U. was mobilizing. Several hundred intelligence officers were already among the protesters, S.B.U officials say. Some were pretending to be demonstrators themselves. Concealed surveillance teams were videotaping the crowd. Snipers peered down from roofs. Counterterrorism teams huddled in nearby apartments and unmarked trucks. Groups in vehicles roamed the roads to Kiev, trying to determine the direction of the troops' advance.
Among the protesters' tents, an S.B.U. colonel who had spent the week as a liaison to the demonstration organizers alerted the organizers that troops were on their way.
His next mission was to meet the troops as they drew near, he said, to warn their officers that a crackdown without written orders was illegal. He said he also planned to warn them that the S.B.U. had surveillance units watching Kiev, and all actions would be videotaped for use as evidence later.
The fear, he said, was intense. Some intelligence officers thought of China's crushing of the pro-democracy protesters in 1989 in Beijing. Others thought of the Romanian revolution in 1989, when, after troops fired on demonstrators, the people fought back, eventually capturing and killing President Nicolae Ceausescu and his wife.
"We could not believe it could occur to somebody to draw the first drop of blood, which would have been the detonator of a big explosion," said the colonel, a deputy chief of Ukraine's counterterrorism forces, who by Ukrainian law is forbidden to have his name published. "It could unleash a civil war in our country. Absolutely, sincerely, we were prepared to do everything in our power to stop it."
While all sides pressed for information and advantage, a group of the siloviki and Ms. Tymoshenko met at the headquarters of the military intelligence service, the G.U.R
Page 6 of 6)
Among them were Mr. Galaka, the G.U.R. chief, General Drizhchany, Colonel Kondratyuk and General Romanchenko, who said he called the S.B.U. headquarters for instructions. "Chairman Smeshko told me to call General Popkov, and find out why the alert had been called," he said.
An extraordinary exchange followed. The counterintelligence chief called the troop commander, whom he had known for years, and asked what were the grounds for the alert. "He said it was his decision," General Romanchenko said. "I said to General Popkov that he had to have a written order to raise troops on full alert, and since he did not have this order he would have to call back the troops."
Simultaneously, from his office at S.B.U. headquarters, General Smeshko called Mr. Bilokon, who sought assurances the opposition would not seize buildings, both men said. General Smeshko called him back and gave that assurance, shifting responsibility to himself if buildings were overrun.
Other officers said that after about an hour, Col. Gen. Oleksander Petruk, the army chief of staff, arrived at the military intelligence service's office. The intelligence officer pressed him for help. He said the army would not deploy inside Ukraine. "He said it would not be done," Colonel Kondratyuk said. General Petruk's staff did not return phone messages seeking an interview.
Ms. Tymoshenko said she watched with amazement as the siloviki and then General Petruk made calls and warned the Interior Ministry "that they are on the side of the people, and will defend the people, and that the M.V.D. will have to deal not only with unarmed people and youth if it comes to Kiev, but with the army" and the special forces inside the intelligence agencies.
Eventually, General Popkov folded. "He said he was carrying out orders and he was not a key figure," Ms. Tymoshenko said. First the trucks stopped on the shoulder of the road. Then the alarm was called off.
General Drizhchany, and others, said that because so many calls were made that night by and to so many people, it was impossible to tell which calls were decisive. More likely, he said, was that the calls had a cumulative effect.
While different accounts of the mobilization agree on many points, they clash on critical questions. Who ordered the alarm? Who called the troops back?
General Popkov said both decisions were solely his. This is the official version, which the siloviki, the opposition and the Western diplomat dismiss as absurd. "What he did was not a drill," said Mr. Galaka.
Only three people, they say, had authority to give such an order: Mr. Kuchma, Mr. Yanukovich and Mr. Medvedchuk. Mr. Kuchma denies a role. Mr. Yanukovich and Mr. Medvedchuk did not reply to requests for interviews.
Ms. Tymoshenko said she witnessed a turning point. Once the siloviki thwarted the alarm, the administration learned that it did not have sole influence over the last guarantor of power: the men with the guns.
After a peaceful uprising in Georgia in 2003 deposed President Eduard Shevardnadze, in part with help from the authorities, she said she was envious of a country with officers willing to resist corrupt power.
"I had always thought that all of our generals were very loyal to Kuchma and were pragmatic," she said. "All of a sudden I made this discovery. We had generals on the side of the people."
How Top Spies in Ukraine Changed the Nation's Path
By C. J. CHIVERS
Published: January 17, 2005
КIEV, Ukraine, Jan. 16 - As protests here against a rigged presidential election overwhelmed the capital last fall, an alarm sounded at Interior Ministry bases outside the city. It was just after 10 p.m. on Nov. 28.
More than 10,000 troops scrambled toward trucks. Most had helmets, shields and clubs. Three thousand carried guns. Many wore black masks. Within 45 minutes, according to their commander, Lt. Gen. Sergei Popkov, they had distributed ammunition and tear gas and were rushing out the gates.
Kiev was tilting toward a terrible clash, a Soviet-style crackdown that could have brought civil war. And then, inside Ukraine's clandestine security apparatus, strange events began to unfold.
While wet snow fell on the rally in Independence Square, an undercover colonel from the Security Service of Ukraine, or S.B.U., moved among the protesters' tents. He represented the successor agency to the K.G.B., but his mission, he said, was not against the protesters. It was to thwart the mobilizing troops. He warned opposition leaders that a crackdown was afoot.
Simultaneously, senior intelligence officials were madly working their secure telephones, in one instance cooperating with an army general to persuade the Interior Ministry to turn back.
The officials issued warnings, saying that using force against peaceful rallies was illegal and could lead to prosecution and that if ministry troops came to Kiev, the army and security services would defend civilians, said an opposition leader who witnessed some of the exchanges and Oleksander Galaka, head of the military's intelligence service, the G.U.R., who made some of the calls.
Far behind the scenes, Col. Gen. Ihor P. Smeshko, the S.B.U. chief, was coordinating several of the contacts, according to Maj. Gen. Vitaly Romanchenko, leader of the military counterintelligence department, who said that on the spy chief's orders he warned General Popkov to stop. The Interior Ministry called off its alarm.
Details of these exchanges, never before reported, provide insight into a hidden factor in the so-called Orange Revolution, the peaceful protests that overturned an election and changed the political course of a post-Soviet state.
Throughout the crisis an inside battle was waged by a clique of Ukraine's top intelligence officers, who chose not to follow the plan by President Leonid D. Kuchma's administration to pass power to Prime Minister Viktor F. Yanukovich, the president's chosen successor. Instead, these senior officers, known as the siloviki, worked against it.
Such a position is a rare occurrence in former Soviet states, where the security agencies have often been the most conservative and ruthless instruments of state power.
Interviews with people involved in these events - opposition leaders, chairmen of three intelligence agencies and several of their senior officers, Mr. Kuchma, a senior Western diplomat, members of Parliament, the interior minister and commander of the ministry's troops - offer a view of the siloviki's work.
The officers funneled information to Mr. Kuchma's rivals, provided security to opposition figures and demonstrations, sent choreographed public signals about their unwillingness to follow the administration's path and engaged in a psychological tug-of-war with state officials to soften responses against the protests.
Ultimately, the intelligence agencies worked - usually in secret, sometimes in public, at times illegally - to block the fraudulent ascension of Mr. Yanukovich, whom several of the generals loathe. Directly and indirectly, their work supported Viktor A. Yushchenko, the Western-oriented candidate who is now the president-elect.
Many factors that sustained the revolution that formed around Mr. Yushchenko are well known. They include Western support, the protesters' resolve, cash from wealthy Ukrainians, coaching by foreign activists who had helped topple presidents in Georgia and Serbia, the unexpected independence of the Supreme Court and cheerleading by a television station, Channel 5, which Mr. Kuchma never shut down.
(Page 2 of 6)
Each influenced the outcome to various degrees. None by itself seems decisive. The full extent of the siloviki's role is unknown, although Oleg Ribachuk, Mr. Yushchenko's chief of staff, called it "a very important element" that aided the opposition "professionally and systemically."
"They were doing this like a preventive operation," he said.
Opposition Inside the S.B.U.
The support did not start with the protests. Long before the election, the siloviki and the opposition opened quiet lines of communication, including General Smeshko's assignment last summer of an S.B.U. general as secret liaison to Mr. Ribachuk.
The 38,000-member S.B.U. is Ukraine's descendant of the Soviet K.G.B., and has been sullied by its reputation for blackmail, arms trading and links with Russian security services and organized crime. It remains highly factionalized, with cliques loyal to different political camps, and with remnant ties to its old masters in Moscow.
Its previous chairman, Leonid Derkach, was fired under international pressure after being accused of organizing the sale of radar systems to embargoed Iraq. Mr. Kuchma appointed General Smeshko, a generally Western-oriented official and a career military intelligence officer as S.B.U. chairman in 2003. The general had previously been posted to embassies in Washington and Zurich; the move was regarded as an effort to smooth relations with the West.
Some of the siloviki who worked against the fraudulent election and resisted the crackdown are part of General Smeshko's military intelligence circle and had spent parts of their careers working in Western countries or as liaisons to Western governments.
Mr. Ribachuk said that he ultimately had several S.B.U. contacts, and they met regularly, sometimes nightly. The officers leaked him documents and information from Mr. Kuchma and Mr. Yanukovich's offices, he said, and were sources for much of the material used in the opposition's media campaign.
Whether the collaboration was a convergence of political aims, or a pragmatic understanding by the siloviki that Mr. Yushchenko's prospects were rising, is subject to dispute. Yulia Tymoshenko, another of Mr. Yushchenko's closest allies, said many S.B.U. officials, including General Smeshko, merely hedged their bets. "This was a very complicated game," she said.
Mr. Ribachuk saw it differently. "They are clearly our supporters," he said. "They risked their lives and careers."
The officers themselves express several motivations.
One, said Lt. Gen. Igor Drizhchany, who runs the S.B.U.'s legal department, was simple. "At all times we talked of our desire to prevent the shedding of blood," he said.
But there are also signs that among some officers a desire to block Mr. Yanukovich was authentic. Having been prime minister for two years, Mr. Yanukovich was well known. Several S.B.U. officers said the premier, who was once convicted of robbery and assault and has close links to the corrupt eastern businessmen who have acquired much of Ukraine's material wealth, was a man they preferred not to serve, especially if he were to take office by fraud.
S.B.U. officials and Mr. Ribachuk also said that roughly a week before the Nov. 21 election, General Smeshko was disgusted enough after a personal meeting with Mr. Yanukovich that he sought to resign, and vowed never to work for the premier.
Mr. Kuchma did not accept the resignation, telling the spy chief that if he left, then a general loyal to Mr. Yanukovich would assume the post, and the nation would risk bloodshed, General Smeshko and Mr. Kuchma said.
It is not clear whether the president was certain of this, or simply outmaneuvered General Smeshko to avoid pre-election turmoil. But the spy chief stayed on.
Sending Signals
The siloviki's unease with Mr. Yanukovich's candidacy deepened on Nov. 21 when early results indicated the premier was winning the election, but through widespread fraud.
The S.B.U.'s leadership met in General Smeshko office. Among those present were General Romanchenko, General Drizhchany, Maj. Gen. Oleksander Sarnatskyi, the chief of S.B.U.'s cabinet, and Col. Valery Kondratyuk, chief of liaison to foreign intelligence services.
(Page 2 of 6)
Each influenced the outcome to various degrees. None by itself seems decisive. The full extent of the siloviki's role is unknown, although Oleg Ribachuk, Mr. Yushchenko's chief of staff, called it "a very important element" that aided the opposition "professionally and systemically."
"They were doing this like a preventive operation," he said.
Opposition Inside the S.B.U.
The support did not start with the protests. Long before the election, the siloviki and the opposition opened quiet lines of communication, including General Smeshko's assignment last summer of an S.B.U. general as secret liaison to Mr. Ribachuk.
The 38,000-member S.B.U. is Ukraine's descendant of the Soviet K.G.B., and has been sullied by its reputation for blackmail, arms trading and links with Russian security services and organized crime. It remains highly factionalized, with cliques loyal to different political camps, and with remnant ties to its old masters in Moscow.
Its previous chairman, Leonid Derkach, was fired under international pressure after being accused of organizing the sale of radar systems to embargoed Iraq. Mr. Kuchma appointed General Smeshko, a generally Western-oriented official and a career military intelligence officer as S.B.U. chairman in 2003. The general had previously been posted to embassies in Washington and Zurich; the move was regarded as an effort to smooth relations with the West.
Some of the siloviki who worked against the fraudulent election and resisted the crackdown are part of General Smeshko's military intelligence circle and had spent parts of their careers working in Western countries or as liaisons to Western governments.
Mr. Ribachuk said that he ultimately had several S.B.U. contacts, and they met regularly, sometimes nightly. The officers leaked him documents and information from Mr. Kuchma and Mr. Yanukovich's offices, he said, and were sources for much of the material used in the opposition's media campaign.
Whether the collaboration was a convergence of political aims, or a pragmatic understanding by the siloviki that Mr. Yushchenko's prospects were rising, is subject to dispute. Yulia Tymoshenko, another of Mr. Yushchenko's closest allies, said many S.B.U. officials, including General Smeshko, merely hedged their bets. "This was a very complicated game," she said.
Mr. Ribachuk saw it differently. "They are clearly our supporters," he said. "They risked their lives and careers."
The officers themselves express several motivations.
One, said Lt. Gen. Igor Drizhchany, who runs the S.B.U.'s legal department, was simple. "At all times we talked of our desire to prevent the shedding of blood," he said.
But there are also signs that among some officers a desire to block Mr. Yanukovich was authentic. Having been prime minister for two years, Mr. Yanukovich was well known. Several S.B.U. officers said the premier, who was once convicted of robbery and assault and has close links to the corrupt eastern businessmen who have acquired much of Ukraine's material wealth, was a man they preferred not to serve, especially if he were to take office by fraud.
S.B.U. officials and Mr. Ribachuk also said that roughly a week before the Nov. 21 election, General Smeshko was disgusted enough after a personal meeting with Mr. Yanukovich that he sought to resign, and vowed never to work for the premier.
Mr. Kuchma did not accept the resignation, telling the spy chief that if he left, then a general loyal to Mr. Yanukovich would assume the post, and the nation would risk bloodshed, General Smeshko and Mr. Kuchma said.
It is not clear whether the president was certain of this, or simply outmaneuvered General Smeshko to avoid pre-election turmoil. But the spy chief stayed on.
Sending Signals
The siloviki's unease with Mr. Yanukovich's candidacy deepened on Nov. 21 when early results indicated the premier was winning the election, but through widespread fraud.
The S.B.U.'s leadership met in General Smeshko office. Among those present were General Romanchenko, General Drizhchany, Maj. Gen. Oleksander Sarnatskyi, the chief of S.B.U.'s cabinet, and Col. Valery Kondratyuk, chief of liaison to foreign intelligence services.
(Page 3 of 6)
The group contemplated a public resignation, but decided to try steering the gathering forces from a clash, and to fight from within. "Today we can save our faces or our epaulettes, or we can try to save our country," General Romanchenko and General. Sarnatskyi said they remembered the spy chief saying.
Whether the full extent of the position and activities of the S.B.U. leadership was understood at this point by Mr. Kuchma is unclear; S.B.U. officers said that given the competing factions in their service, and its infiltration by Russian agents, elements of its work were certainly known.
Kiev was tense. As protests began on Nov. 21, the opposition had the money and organization for long-term civil disobedience. General Popkov, the interior commander, said he knew this, and had scheduled an exercise that massed 15,000 troops in the capital and nearby. He sent several thousand to barricades and posts at government buildings, and kept more than 10,000 in reserve.
The government swiftly tried drawing the intelligence chiefs into an image of state solidarity. On Nov. 22, the prosecutor general's office released a statement scolding the opposition for organizing the rally. It said the authorities and the S.B.U. were prepared "to firmly put an end to any lawlessness."
General Smeshko said he was furious and called the prosecutor to tell him not to speak for the S.B.U. "It was a falsification," he said. The S.B.U. countered with a statement saying that it disagreed with the prosecutor, that citizens had the right to exercise political freedoms and that political problems could be solved only by a peaceful path.
It was a public crack in Ukraine's law enforcement bodies, and an omen.
On Nov. 24, when the election commission met to certify Mr. Yanukovich's nominal win, Kiev was so fully blockaded that Mr. Kuchma was unable to work in his office.
He called for a meeting outside the city, where his government celebrated its win and several politicians declared that if crowds continued to block the government, troops should disperse them, three people in the meeting said.
As General Smeshko sat quietly, his spy agency was delivering a shadow blow.
Even as the election commission deliberated over Mr. Yanukovich's victory, Ukrayinska Pravda, a news Web site, posted transcripts of conversations from among members of the Yanukovich campaign.
The officials were discussing plans to rig the election, including padding the vote. One conversation, recorded on election night, was between Yuri Levenets, a campaign manager, and a man identified as Valery.
Valery: "We have negative results."
Mr. Levenets: "What do you mean?"
Valery: "48.37 for opposition, 47.64 for us."
Valery later added: "We have agreed to a 3 to 3.5 percent difference in our favor. We are preparing a table. You will have it by fax."
Mr. Yanukovich won by 2.9 percent. In an interview, Mr. Ribachuk said he gave the transcripts to Pravda after receiving them from the S.B.U., which had bugged the Yanukovich campaign.
General Smeshko refused to discuss the tapes in detail. "Officially, the S.B.U. had nothing to do with the surveillance of Yanukovich campaign officials," he said. "Such taping would be illegal in this country without permission from the court. I will say nothing more."
But a member of the siloviki, who spoke on condition of anonymity because the taping was illegal, acknowledged the surveillance but said it was too delicate for General Smeshko to confirm. "Those who did this, they did not intend to become heroes," the officer said. "They wanted only to prevent a falsified election."
Not long after Pravda posted the transcript, General Smeshko left the meeting with Mr. Kuchma and headed to a S.B.U. safe house in Kiev for a secret liaison with Mr. Yushchenko, the opposition leader.
The meeting had self-evident ironies. Mr. Yushchenko, nearly incapacitated after being poisoned by dioxin in the summer, a crime that remains unsolved, had publicly linked the poisoning to a meeting with General Smeshko and another S.B.U. general.
(Page 4 of 6)
Now he wanted another talk. The group met in a tiny room, behind a drawn yellow curtain, and ate fruit. Present were General Sarnatskyi, General Smeshko and General Romanchenko, as well as Mr. Yushchenko, Mr. Ribachuk and another Yushchenko ally.
Two agreements were struck, both sides say.
Mr. Yushchenko requested more security for his campaign. General Smeshko agreed to provide him eight specialists from the elite Alpha counterterrorism unit - a highly unusual step - and to arrange former S.B.U. members to guard the campaign.
Then the group also agreed that the S.B.U. must publicly show that it was on the side of the law, not a candidate - an implicit message the agency was unwilling to abuse power for the premier.
As the meeting ended, Mr. Yushchenko, who is an amateur artist, gave General Smeshko one of his landscape paintings. The spy chief and the opposition leader embraced.
Back at the S.B.U. headquarters, General Smeshko and the siloviki decided that to send a signal to the public they would send officers to read a statement to the protesters. Mr. Yushchenko appeared the next night, Nov. 25, with five members of S.B.U.
Their statement was indirectly but clearly pro-opposition. It said concerns about the election were valid, and addressed the Supreme Court, which had just announced that it would review complaints of electoral fraud. The officers urged the judges to work objectively.
Then they addressed police officers and soldiers. "Do not forget that you are called to serve the people," their statement said. "The S.B.U. considers its main assignment is to protect the people, no matter the source of the threat. Be with us!"
It was a rare moment for officers used to anonymity and reflected how deeply opposition sentiments had reached into Ukrainian society. In interviews, two officers from the stage, Lt. Gen. Oleksander Skibinetsky, a reservist, and Lt. Gen. Oleksander Skipalsky, who is retired, were asked if their families influenced their decisions.
"Both of our wives were in the square," General Skibinetsky said.
General Skipalsky said: "My wife. And my daughter, too."
The signal seemed to have had its desired effect. The next morning, cadets from the Interior Ministry's academy joined the opposition, marching to the barricades to try to persuade the officers on duty to join them. A few carried flowers.
The Battle for Kuchma
The state was leaking power. The next day, Nov. 27, Mr. Kuchma summoned General Smeshko to a meeting at Koncha Zaspa, a government sanitarium outside Kiev.
In a conference room were Mr. Yanukovich and politicians from eastern regions supporting him, with the leader of the Interior Ministry, or M.V.D., Mykola Bilokon, one of Mr. Kuchma's loyalists, who made no secret of his support for the premier.
Mr. Yanukovich confronted Mr. Kuchma, asking if he was betraying them, four people in the meeting said. Then came demands: schedule an inauguration, declare a state of emergency, unblock government buildings.
Mr. Kuchma icily addressed his former protégé. "You have become very brave, Viktor Feyodovich, to speak to me in this manner," he said, according to Mr. Bilokon and General Smeshko. "It would be best for you to show this bravery on Independence Square."
General Smeshko intervened to offer the S.B.U.'s assessment of the situation, warning the premier that few of Ukraine's troops, if ordered, would fight the people. He also said that even if soldiers followed an order, a crackdown would not succeed because demonstrators would resist. Then he challenged Mr. Yanukovich.
"Viktor Feyodovich, if you are ready for a state of emergency, you can give this order," he said. "Here is Bilokon," he continued. "The head of the M.V.D. You will be giving him, as chairman of the government, a written order to unblock the buildings? You will do this?"
Mr. Yanukovich was silent. General Smeshko waited. "You have answered," he continued, according to people in the meeting. "You will not do it. Let us not speak nonsense. There is no sense in using force."
Mr. Kuchma left the room to take a phone call, then returned with a state television crew. Mr. Yanukovich slammed down his pen and left.
Page 5 of 6)
The government's position was set: there would be no martial law. It was formalized the next day, on Nov. 28, when the National Security and Defense Council voted to solve the crisis through peaceful means.
"This was the key decision," Mr. Kuchma later said. "I realized what it meant to de-block government building by force in these conditions. It could not be done without bloodshed."
Fighting a Crackdown
Although there seemed to be a consensus at the council, a crackdown remained possible, either as a response to opposition provocation, or by secret, unexpressed agenda.
Emotions had been rising and falling in Kiev, and within hours of the council meeting, they surged again when Ms. Tymoshenko, a Yushchenko ally, warned demonstrators that there would be an effort to unblock the government buildings. She urged more people to defend them.
General Popkov, the commander of interior troops, said he was notified of Ms. Tymoshenko's words and the crowd's restlessness, and ordered the alarm. The mobilization began.
Precisely what followed, and why, remains unclear, as does who gave the order, and by what means. General Popkov insists that he alone was engaged in a calculated bluff, and thus made certain his signal would be instantly seen.
Holding up his mobile phone, he said, "I deliberately gave the order on this phone, which is bugged."
Whether General Popkov's phone was bugged is not publicly known. But General Romanchenko said his agents in the interior units watched the preparations; simultaneously, S.B.U officers said, their agents in the Interior Ministry's communications center heard radio traffic about preparations to march. Bedlam, and battles of nerves, ensued.
Reports of the alarm were relayed to the S.B.U. command, which notified the opposition, its officers on Independence Square, and then the American Embassy.
The opposition called the American ambassador John E. Herbst, who called Viktor Pinchuk, Mr. Kuchma's son-in-law, to find out what was happening, Mr. Pinchuk said.
Mr. Pinchuk said he called Viktor Medvedchuk, chief of Mr. Kuchma's administration, who called the interior minister at home. Mr. Bilokon said he did not know what was happening. "I was really worried," Mr. Bilokon said, in an interview. "How, without my knowledge, was this order given?"
Secretary of State Colin L. Powell soon telephoned Mr. Kuchma, who did not take the call.
Outside, the S.B.U. was mobilizing. Several hundred intelligence officers were already among the protesters, S.B.U officials say. Some were pretending to be demonstrators themselves. Concealed surveillance teams were videotaping the crowd. Snipers peered down from roofs. Counterterrorism teams huddled in nearby apartments and unmarked trucks. Groups in vehicles roamed the roads to Kiev, trying to determine the direction of the troops' advance.
Among the protesters' tents, an S.B.U. colonel who had spent the week as a liaison to the demonstration organizers alerted the organizers that troops were on their way.
His next mission was to meet the troops as they drew near, he said, to warn their officers that a crackdown without written orders was illegal. He said he also planned to warn them that the S.B.U. had surveillance units watching Kiev, and all actions would be videotaped for use as evidence later.
The fear, he said, was intense. Some intelligence officers thought of China's crushing of the pro-democracy protesters in 1989 in Beijing. Others thought of the Romanian revolution in 1989, when, after troops fired on demonstrators, the people fought back, eventually capturing and killing President Nicolae Ceausescu and his wife.
"We could not believe it could occur to somebody to draw the first drop of blood, which would have been the detonator of a big explosion," said the colonel, a deputy chief of Ukraine's counterterrorism forces, who by Ukrainian law is forbidden to have his name published. "It could unleash a civil war in our country. Absolutely, sincerely, we were prepared to do everything in our power to stop it."
While all sides pressed for information and advantage, a group of the siloviki and Ms. Tymoshenko met at the headquarters of the military intelligence service, the G.U.R
Page 6 of 6)
Among them were Mr. Galaka, the G.U.R. chief, General Drizhchany, Colonel Kondratyuk and General Romanchenko, who said he called the S.B.U. headquarters for instructions. "Chairman Smeshko told me to call General Popkov, and find out why the alert had been called," he said.
An extraordinary exchange followed. The counterintelligence chief called the troop commander, whom he had known for years, and asked what were the grounds for the alert. "He said it was his decision," General Romanchenko said. "I said to General Popkov that he had to have a written order to raise troops on full alert, and since he did not have this order he would have to call back the troops."
Simultaneously, from his office at S.B.U. headquarters, General Smeshko called Mr. Bilokon, who sought assurances the opposition would not seize buildings, both men said. General Smeshko called him back and gave that assurance, shifting responsibility to himself if buildings were overrun.
Other officers said that after about an hour, Col. Gen. Oleksander Petruk, the army chief of staff, arrived at the military intelligence service's office. The intelligence officer pressed him for help. He said the army would not deploy inside Ukraine. "He said it would not be done," Colonel Kondratyuk said. General Petruk's staff did not return phone messages seeking an interview.
Ms. Tymoshenko said she watched with amazement as the siloviki and then General Petruk made calls and warned the Interior Ministry "that they are on the side of the people, and will defend the people, and that the M.V.D. will have to deal not only with unarmed people and youth if it comes to Kiev, but with the army" and the special forces inside the intelligence agencies.
Eventually, General Popkov folded. "He said he was carrying out orders and he was not a key figure," Ms. Tymoshenko said. First the trucks stopped on the shoulder of the road. Then the alarm was called off.
General Drizhchany, and others, said that because so many calls were made that night by and to so many people, it was impossible to tell which calls were decisive. More likely, he said, was that the calls had a cumulative effect.
While different accounts of the mobilization agree on many points, they clash on critical questions. Who ordered the alarm? Who called the troops back?
General Popkov said both decisions were solely his. This is the official version, which the siloviki, the opposition and the Western diplomat dismiss as absurd. "What he did was not a drill," said Mr. Galaka.
Only three people, they say, had authority to give such an order: Mr. Kuchma, Mr. Yanukovich and Mr. Medvedchuk. Mr. Kuchma denies a role. Mr. Yanukovich and Mr. Medvedchuk did not reply to requests for interviews.
Ms. Tymoshenko said she witnessed a turning point. Once the siloviki thwarted the alarm, the administration learned that it did not have sole influence over the last guarantor of power: the men with the guns.
After a peaceful uprising in Georgia in 2003 deposed President Eduard Shevardnadze, in part with help from the authorities, she said she was envious of a country with officers willing to resist corrupt power.
"I had always thought that all of our generals were very loyal to Kuchma and were pragmatic," she said. "All of a sudden I made this discovery. We had generals on the side of the people."
Відповіді
2005.01.17 | Василь Гулeй
дужe схожe на автопіар самого CБУ.
доводити свою помаранчeвість заходилися вжe й чeрeз газeти...2005.01.17 | AxeHarry
Re: дужe схожe на автопіар самого CБУ.
Ja b tak ne skazav by. - Xocha by zvidky materializuvalys perexvaty mobilok figurantiv?2005.01.17 | Moro
Навряд
Те, що Ю. допомагають із спецлужб - було очевидно.Все це досить схоже на правду.
Версії можуть бути різні, але те, що взаємодія була - і досить тісна - не викликає сумнівів.
2005.01.17 | Нестор
Точно. Як тепер такого героя не залишити керувати конторою?
Насправді правда десь посередині і Смєшко ніяк Ющенка не підтримував. Просто тримався в стороні і не вмішувався, а тепер радіє, що не наробив дурниць, як цей дурний мент Білоконь.Але якщо вірити в цю романтичну історію, то і відомого снайпера Кузьмука також треба тепер піднімати на подіум?
2005.01.18 | Роман Зінов'єв
Re: дужe схожe на автопіар самого CБУ.
Ще раз кажу - Януковичу - Героя України! За такі дії проти Кучми! Нє, ну, Литвину - Героя, а те, що Янек пів - країни в помаранч одягнув практично ( проти Тігіпка - помаранчу не було б!)та Кучму на "х..р" практично послав, на відміну від Юшенка, до речі! Так, хто - справжній герой, я питаю?! Не маючи жодної симпатії до Януковича чи Ющенка!2005.01.18 | Бурлака
Звичайно, самопіар (-)
2005.01.20 | Unique
PR...
http://obkom.net.ua/news/2005-01-20/1128.shtml2005.01.17 | komnatnyi
Тутечки in Russian
http://www.pravda.com.ua/archive/2005/january/17/3.shtml2005.01.17 | Mytrofan
Re: Нюйорк таймз (сьогоднішня) про таємну допомогу СБУ Ющенкові
Стаття написана на замовлення Смешка, щоб уникнути реорганізації контори.2005.01.17 | AxeHarry
Re: Нюйорк таймз (сьогоднішня) про таємну допомогу СБУ Ющенков
Ta nu...U statti zh figurujut fakty togo sho oficery SBU napryamu kontaktuvaly z shtabom Yu i informuvaly shtab pro vsyake-rizne, prychomu she v toj period koly ce bulo ne zovsim bezpechno dlya samyx oficeriv.
Nu i she shtryx - naskilky ja chuv, duzhe velyka kilkist (>50%) oficeriv SB golosuvaly za Yu v obox turax, navryad chy vony by sydily sklavshy ruky bachachy do chogo rozvyvaetsya sytuacija.
IMXO.
2005.01.17 | капітан Немо
Я слідкував за повідомленнями на Майдані і можу сказати, що це с
і можу сказати, що це схоже на правду. Інакше багато речей дуже важко було б пояснити. А прочитавши цю статтю, стало зрозумілим, чому відбулося саме те, що відбулося, і саме так, як відбулося."Полковник СБУ", який бігав від палаток до контори, то це ж мабуть Григорій Омельченко.
Грузовики із солдатами дійсно їздили, дійсно зупинялися, повертали назад і т.п. Не можуть грузовики із солдатами , котрим віддано певні накази, брати - і просто так самі зупинятися. Повинні були бути віддані відповідні накази.
Звичайно, комусь буде приємніше вважати, що "влада злякалася народу". Мені ж особисто приємніше не ця думка, що "влада злякалася народу", а інша думка - "влада, в особі СБУ, - з народом".
Інша справа, чому ця стаття була сьогодні надрукована і звідки такий витік інформації ? Якщо СБУ допомагало Ющенкові так, як описано у статті, то Ющенко, стало бить, про цю допомогу повинен знати і так. Ясна річ, що СБУ робить вигляд, що хоче обілитися в очах народу і міжнародної громадськості. Але для чого ? Таємна поліція повинна бути чимдуж утаємничена, ніхто не повинен знати, в чиїх інтересах вона працює.
Можливо, стався несанкціонований витік інформації за хорошу копійчину. А, можливо, СБУ хоче трішечки поставити на місце прихильників "хороброго" і "послідовного" "томущо".
2005.01.17 | Shooter
І тим не менше:
а) Патрони таки були видані.б) Ющенка підтримали далеко не останні люди в СБУ та армії. + дехто - в МВС
в) Рибачуку передали суттєво компроментуючі бандюків записи. явно - "контора" писала
2005.01.17 | Moro
Отож!
Люди ризикували і люди виконали свій обов'язок.Честь їм і хвала за це.
Все інше має другорядне значення.
2005.01.17 | Хвізик
Кучмо всіх за#@ло, навіть ГБістів
А відсутність кровопролиття якраз і вказує, як мінімум, на саботаж у силових структурах. Молодці КГБешники, хоч раз у житті сміливості набралися2005.01.18 | ilia25
Глупости, действия СБУ направлял Кучма
Вот ключевые моменты в этой статье:<<<
Сотрудники СБУ и Рыбачук заявили также, что примерно за неделю до выборов, 21 ноября, личная встреча с Януковичем вызвала у Смешко такое отвращение, что он подал заявление об отставке и поклялся никогда не работать с премьером.
Кучма не принял отставку, сказав главному шпиону, что, если он уйдет, на его место будет назначен генерал, верный Януковичу, и возникнет риск кровопролития, сообщили Смешко и Кучма.
>>>
<<<
27 ноября Кучма вызвал Смешко на совещание в правительственный поселок в пригороде Киева.
В зале заседаний находились Янукович, политики из поддерживающих его восточных областей и глава МВД Микола Билоконь, верный Кучме и не делающий тайны из своей поддержки премьера.
Янукович напустился на Кучму, спрашивая, предал ли он его, сообщили четверо участников совещания. Затем последовали требования: назначить дату инаугурации, объявить чрезвычайное положение, разблокировать правительственные здания.
Кучма говорил со своим протеже ледяным тоном. "Вы слишком осмелели, Виктор Федорович, если говорите со мной таким образом, – сказал он, по словам Билоконя и Смешко. – Вам бы стоило показать свою храбрость на Площади Независимости".
Смешко вмешался, чтобы рассказать о том, как оценивает ситуацию СБУ, и предупредил премьера, что мало кто из украинских военных, если будет такой приказ, станет воевать с народом. Он сказал, что даже если солдаты выполнят приказ, разгрома не получится, так как демонстранты окажут сопротивление. Потом он обратился к Януковичу.
"Виктор Федорович, если вы готовы на чрезвычайное положение, вы можете отдать приказ, – сказал он. – Вот Билоконь. Глава МВД. Вы, как глава правительства, прикажете ему разблокировать здания? Вы это сделаете?"
Янукович молчал. Смешко ждал. "Вы ответили, – сказал он. – Вы этого не сделаете. Давайте не говорить чепухи. В применении силы нет смысла".
Кучма вышел позвонить и вернулся со съемочной группой государственного телевидения. Янукович швырнул авторучку и ушел.
>>>
2005.01.18 | Роман Зінов'єв
Re: Глупости, действия СБУ ...Януковичу -Героя України!
Це все так схоже і адекватно!Один момент: уявляєте, Кучма виходить і заходить із ТБ - групою...
Тобто, ситуація для Януковича була "зіграна" колом присутніх!
Навряд чи Смєшко та Білоконь не знали прро присутність "на всяк випадок" присутьної за стіною ТБ - групи?
Потім: що це за геройство при такому розвитку подій взагалі питати, от, ви - ПМ, ви і вирішуйте! Десь тут логічна лажа!
Моральної, з державницької точки зору, лажи там - через край!Страшний дзвір Янукович! Там йому за те, що Кучмі - козьол сказав, треба Героя України давати було, а не Литвину! Саме Януковичу, якщо це "риал"...
Тіпа трі крутих чувака - Кучма, Білоконь і Смєшко - встрєтілі за городом Янука і говорят: ну, давай или нє давай! А Янек говрит: ну ти Кучма козьол! А ви вообщє! А тут ТБ за стєной! І всє ето чітают в зарубєжной прєсє!
Круто! Блін! Дух Захвативує! Це не плівки Мельниченка! Круто!
Жуков "Воспоминания": Как мы арестовывали Берию!"
Що смішно, мабуть, так і було! Тільки хто про це розказав! Люблю я тебе, українська журналістика!
2005.01.18 | ilia25
За что, за то, что он лох? :)
Роман Зінов'єв пише:> Це все так схоже і адекватно!
> Один момент: уявляєте, Кучма виходить і заходить із ТБ - групою...
> Тобто, ситуація для Януковича була "зіграна" колом присутніх!
Не знаю, кто там для кого играл, но роли распределял Кучма.
> Що смішно, мабуть, так і було! Тільки хто про це розказав! Люблю я тебе, українська журналістика!
Вот это меня то же впечатлило.. Надо было дождаться статью в американской газете, чтобы узнать как оно было на самом деле
Но я бы не стал так наезжать на украинскую журналистику с учетем того, в каких условиях ей приходилось выживать. Даст бог теперь научатся работать, если, конечно, снова их свободу не прощелкаем.
2005.01.18 | Роман Зінов'єв
Re: За что, за то, что он лох? :)
Извините, вот главная ошибка "кучмизма"! Роли Кучма не распределяет, он делает все условия, чтобы - согласились! Так кто больший враг, тот, кто стал подлецом, согласившись, или тот, кто предложил, не говоря ни слова?! ( Почти по Шварцу, елы - палы!). Поэтому, все это большое свинство и не Кучмы, а кучмистов,, и за феноменом Януковича забыли, к сожалению, о некоторых "быстропомаранчевых", и о свинстве даже героев Украины!. Зло - не Янукович даже, зло было раньше, Янукович - рецидив. Посмотрим теперь на Ющенко... Это я очень серьезно. Ведь нас 48 млн....2005.01.18 | ilia25
Не стоит драматизировать
Роман Зінов'єв пише:> Извините, вот главная ошибка "кучмизма"! Роли Кучма не распределяет, он делает все условия, чтобы - согласились! Так кто больший враг, тот, кто стал подлецом, согласившись, или тот, кто предложил, не говоря ни слова?!
Нет нужно так:
Кто больший враг?
Кто подлецом стал
Согласившись, иль тот,
Кто предложил,
Не говоря ни слова?!
На самом деле, не стоит делать трагедию из моральных качеств политиков. Наоборот, нужно, как это делают в нормальных странах, принять за аксиому, что политики -- они или законченные подлецы, или готовятся таковыми стать. И что успешное государство может существовать только там и до тех пор, пока гос. деятелям постоянно бьют по рукам. И не дают засиживаться у власти.
2005.01.18 | Сергій Кабуд
плівки Мельниченко якраз і були а це - не певен(-)
2005.01.18 | Сергій Кабуд
ну це елементарний здоровий глузд тверезого льоні
а як випив то журналістів і суддів казав треба замачітьвід страху протверезів
якби не 100% можливість в Майдана взяти владу в будь який момент, якби не повна і тотальна перемога масового ненасильницького протестного методу-
кучма ще брикався б як скажений кінь
але злякався
а решта теж перелякалися-
Ющенко всіх спас бо теж злякався стати Президентом лише за підтримкою народу, йому треба було шоб якось воно без зайвого ризику.
Так шо певною мірою кучма Ющенка обіграв.
2005.01.18 | ilia25
Кучма почав цю гру завдого до виборів
Сергій Кабуд пише:> якби не 100% можливість в Майдана взяти владу в будь який момент, якби не повна і тотальна перемога масового ненасильницького протестного методу-
Я не думаю, що Майдан якось вплинув на плани Кучми, навпаки він розраховував на нього. Саме тому він не прийняв раніше відставку Смєшка, давав можливість працювати 5-му каналу впродовж виборчої кампанії та зробив багато інших речей, які не мало сенсу робити, якщо б Кучма справді хотів перемоги Януковича.
Скоріш за все, він хотів в решті решт перемоги Ющенка. Але так, щоб ця перемога сталась не над Кучмою, а завдяки Кучмі.
2005.01.19 | Михайло Свистович
Ілля, не смішіть, я ж не засну
ilia25 пише:>
> Я не думаю, що Майдан якось вплинув на плани Кучми, навпаки він розраховував на нього. Саме тому він не прийняв раніше відставку Смєшка, давав можливість працювати 5-му каналу впродовж виборчої кампанії та зробив багато інших речей, які не мало сенсу робити, якщо б Кучма справді хотів перемоги Януковича.
>
> Скоріш за все, він хотів в решті решт перемоги Ющенка. Але так, щоб ця перемога сталась не над Кучмою, а завдяки Кучмі.
2005.01.18 | Shooter
Вряд чи
Кучма (вимушено, звісно) "зберігав нейтралітет".А Мудведчук мудак - випхав у кандидати недалекого урку, якого значна частина ГБістів "класово" абсолютно не переварювала. Тому й бандюки програли.
Був би, скажімо, Кірпа чи ще якийсь вмєняємий - Ющу би прийшлось набагато складніше. Більше того - він би, швидше всього, хоч і з невеликим розривом, але програв би.
2005.01.18 | ilia25
Медведчук пхав Януковича? Не думаю.
Shooter пише:> Кучма (вимушено, звісно) "зберігав нейтралітет".
>
> А Мудведчук мудак - випхав у кандидати недалекого урку, якого значна частина ГБістів "класово" абсолютно не переварювала. Тому й бандюки програли.
А что есть какие-то указания на то, что это была идея Медведчука -- лепить из Януковича преемника? По мне так все говорит о том, что Януковича с самого начала пропихивал Кучма -- чтобы потом героически спасти от урки демократию, и заработать себе на этом политический капитал.
2005.01.19 | Михайло Свистович
Ще й як пхав. Один Шуфрич там чого вартий.
ilia25 пише:>
> А что есть какие-то указания на то, что это была идея Медведчука -- лепить из Януковича преемника?
Це не його ідея, це вимушена його позиція.
>
> По мне так все говорит о том, что Януковича с самого начала пропихивал Кучма
Правильно
>
> чтобы потом героически спасти от урки демократию, и заработать себе на этом политический капитал.
Ви перечиталися конспірології.
2005.01.19 | ilia25
Не про те "пхання" йшла мова
Михайло Свистович пише:> ilia25 пише:
> >
> > А что есть какие-то указания на то, что это была идея Медведчука -- лепить из Януковича преемника?
>
> Це не його ідея, це вимушена його позиція.
Ну так об этом и речь. Папа назначил Януковича, и Медведчуку ничего не оставалось делать, как поддержать его. Но у меня нет сомнений, что Медведчук от этого Кучму отговаривал (он, кстати, тоже за это от Януковича по зубам получил).
> > чтобы потом героически спасти от урки демократию, и заработать себе на этом политический капитал.
>
> Ви перечиталися конспірології.
У вас есть другое объяснение, почему СБУ в критический момент стала откровенно работать оппозицию, или почему у Ющенко был свой телеканал?
2005.01.19 | Михайло Свистович
Re: Не про те "пхання" йшла мова
ilia25 пише:>
> Ну так об этом и речь. Папа назначил Януковича, и Медведчуку ничего не оставалось делать, как поддержать его. Но у меня нет сомнений, что Медведчук от этого Кучму отговаривал (он, кстати, тоже за это от Януковича по зубам получил).
1. Але все ж таки пхав.
2. Про "по зубам" - плітки. Немає зафіксованого хвакту.
>
> У вас есть другое объяснение, почему СБУ в критический момент стала откровенно работать оппозицию, или почему у Ющенко был свой телеканал?
1. Таких пояснень може бути безоліч найрізноманітніших. В Грузії теж працював опозиційний телеканал. Та й інші не були такими церьерами як наші. Шеварднадзе хотів Саакашвілі?
2. В Чапаєва не було іншого пояснення того, що в Пєтьки в кишені немає тараньки, ніж те, що Пєтька імпотент.
2005.01.19 | ilia25
Re: Не про те "пхання" йшла мова
Михайло Свистович пише:> ilia25 пише:
> >
> > Ну так об этом и речь. Папа назначил Януковича, и Медведчуку ничего не оставалось делать, как поддержать его. Но у меня нет сомнений, что Медведчук от этого Кучму отговаривал (он, кстати, тоже за это от Януковича по зубам получил).
>
> 1. Але все ж таки пхав.
> 2. Про "по зубам" - плітки. Немає зафіксованого хвакту.
Еще раз -- речь шла о том, что не Медведчук, а Кучма назначил Януковича кандидатом от власти. Медведчук скорее всего был против, но после того, как назначение состоялось, что ему оставалось делать, кроме как поддержать этот выбор?
> > У вас есть другое объяснение, почему СБУ в критический момент стала откровенно работать оппозицию, или почему у Ющенко был свой телеканал?
>
> 1. Таких пояснень може бути безоліч найрізноманітніших.
Не треба безоліч, дайте хоч одне схоже на правду.
> В Грузії теж працював опозиційний телеканал. Та й інші не були такими церьерами як наші. Шеварднадзе хотів Саакашвілі?
Вот именно -- в Грузии ТВ всегда было независимым. У Шевранадзе или руки не дошли, или сил не хватило в свое время уничтожить или подчинить себе независимые каналы. Во время революции, ясно дело, уже поздно было.
А в Украине Кучма эту задачу решил давно и окончательно. Но накануне выборов "вдруг" появляется оппозиционный канал. Кучма что, не замечал этого, или не мог отобрать у него лицензию, если бы захотел?
2005.01.20 | Михайло Свистович
Re: Не про те "пхання" йшла мова
ilia25 пише:>
> Еще раз -- речь шла о том, что не Медведчук, а Кучма назначил Януковича кандидатом от власти. Медведчук скорее всего был против, но после того, как назначение состоялось, что ему оставалось делать, кроме как поддержать этот выбор?
З цим ніхто не сперечається. Сперечаються із цими Вашими словами: "Медведчук пхав Януковича? Не думаю."
>
> > > У вас есть другое объяснение, почему СБУ в критический момент стала откровенно работать оппозицию, или почему у Ющенко был свой телеканал?
> >
> > 1. Таких пояснень може бути безоліч найрізноманітніших.
>
> Не треба безоліч, дайте хоч одне схоже на правду.
1. На опозицію працювали окремі, опозиційно налаштовані працівники СБУ.
2. Кучма був впевнений у перемозі Януковича (вона й була проголошена) за допомогою фальсифікацій, тому хотів зберегти перед світом видимість демократії. Тим більше, що і Європа йому суворо вказувала щодо репресій проти "5 каналу", які, як Ви, можливо пам"ятаєте, розпочались (історія з Сівковичем та блокуванням рахунків каналу).
>
> Вот именно -- в Грузии ТВ всегда было независимым.
Ні
>
> У Шевранадзе или руки не дошли, или сил не хватило в свое время уничтожить или подчинить себе независимые каналы. Во время революции, ясно дело, уже поздно было.
І в Кучми не дійшли та сил не вистачило. А під час революції вже пізно було
>
> А в Украине Кучма эту задачу решил давно и окончательно. Но накануне выборов "вдруг" появляется оппозиционный канал.
Задовго до виборів. Як і "Ркуставі-2" в Грузії.
>
> Кучма что, не замечал этого, или не мог отобрать у него лицензию, если бы захотел?
Як і Шеварднадзе
Не читайте на ніч шпигунських книжок
2005.01.20 | ilia25
Re: Не про те "пхання" йшла мова
Михайло Свистович пише:> ilia25 пише:
> >
> > Еще раз -- речь шла о том, что не Медведчук, а Кучма назначил Януковича кандидатом от власти. Медведчук скорее всего был против, но после того, как назначение состоялось, что ему оставалось делать, кроме как поддержать этот выбор?
>
> З цим ніхто не сперечається. Сперечаються із цими Вашими словами: "Медведчук пхав Януковича? Не думаю."
А слабо было прочитать, в ответ на что эти слова были сказаны?
"А Мудведчук мудак - випхав у кандидати недалекого урку... тому й бандюки програли."
Речь шла о назначении Януковича кандидатом от власти, а не о том, что случилось позднее.
> > > > У вас есть другое объяснение, почему СБУ в критический момент стала откровенно работать оппозицию, или почему у Ющенко был свой телеканал?
> > >
> > > 1. Таких пояснень може бути безоліч найрізноманітніших.
> >
> > Не треба безоліч, дайте хоч одне схоже на правду.
>
> 1. На опозицію працювали окремі, опозиційно налаштовані працівники СБУ.
Ага, под руководством отдельного, оппозиционно настроенного главы СБУ. Ну я понимаю закрыть 5-й канал -- это плохой пиар, но что мешало Кучме назначить верного Януковичу генерала руководить СБУ? Чтбы это СБУ хотя бы не писало переговоры в штабе Януковича?
> 2. Кучма був впевнений у перемозі Януковича (вона й була проголошена) за допомогою фальсифікацій, тому хотів зберегти перед світом видимість демократії.
Нема логики -- если б Янукович победил, то ни какой видимости не могло бы быть в принципе, с 5-м каналом, или без. А если Кучма работал с учетом возможности победы Ющенка, то где тут уверенность в победе Януковича?
Впрочем, вам эти тонкости слишком сложно будет понять. Поэтому сконцентрируйтесь лучше на СБУ. И подумайте, нашо Кучме во главе этой организации человек, который будет исподволь саботировать Януковича? Это не имеет отношения к пиару, это имеет прямое отношение к истинным мотивам Кучмы.
Ну ваша идея о том, что у Кучмы просто физически не хватило сил снять трубку и приказать забрать у 5-го канала лицензию -- в это действительно слишком смешно, чтобы это серьезно обсуждать.
2005.01.20 | Сергій Кабуд
янукович не був куклою, він був самодостатнім незалежним
гравцем, який захотів йти в президентине забуваймо що янукович один з самих впливових колишніх бандо-політиків, міліардер, багато років був і губернатором і прем'єром.
Янукович допомогав кучмі фальшувати вибори на донбасі ще в минулому, щоб кучма переміг
а з іншого боку, дивіться, потрібен був кандидат який наважиться йти проти Ющенка, про якого ще у 95у році вже багато хто казав в Україні що він буд президентом і його хоче народ
для того шоб наважитися йти проти Ющенка потрібна була деяка тупість, яка в бандидата малася в достатку. Тупість нерозуміння що він програє, тупість повного нерозуміння ходу історії.
Янукович втілив останній прорахунок совка в своєму програшу.
Совок закінчився.
Ющенко, хоч він і вельми совкова персона, але прагне сам позбутися насліддя совка і збудувати Державу.
2005.01.20 | Михайло Свистович
Re: Не про те "пхання" йшла мова
ilia25 пише:>
> Ага, под руководством отдельного, оппозиционно настроенного главы СБУ.
Хто Вам таке сказав?
>
> Ну я понимаю закрыть 5-й канал -- это плохой пиар, но что мешало Кучме назначить верного Януковичу генерала руководить СБУ?
Причин може бути безліч. Наприклад, домовленість між Медведчуком і Януковичем про розподіл посад і впливу.
>
> Чтбы это СБУ хотя бы не писало переговоры в штабе Януковича?
А до чого тут Смєшко?
>
> Нема логики -- если б Янукович победил, то ни какой видимости не могло бы быть в принципе, с 5-м каналом, или без.
Так він і переміг. За даними ЦВК. Але на вулиці вийшов народ.
>
> Впрочем, вам эти тонкости слишком сложно будет понять.
Ну куда уж нам, безпосереднім учасникам. З Канади воно краще видно
>
> нашо Кучме во главе этой организации человек, который будет исподволь саботировать Януковича?
А де він саботував? Коли Юща труїв? Тільки не треба мені в докази цю статейку наводити. Вона смердить.
>
> Ну ваша идея о том, что у Кучмы просто физически не хватило сил снять трубку и приказать забрать у 5-го канала лицензию -- в это действительно слишком смешно, чтобы это серьезно обсуждать.
Звичайно, смішно. Бо ж Шеварднадзе хоч і старший за Кучму, але все ж не був настільки слабким, щоб не підняти телефонну трубку. Але не підняв. І взагалі, Ви ж погодилися щодо моєї однієї з можливих версій щодо 5 каналу
2005.01.19 | Unique
Украина - не простое государство. (-)
2005.01.19 | Unique
Юлия Тимошенко, лидер БЮТ:
"Кучма не вывел на майдан войска только потому, что они перестали его слушаться. За это пожизненных гарантий не дают…" (Известия, 18.01.2005)2005.01.17 | Сахаров
Re: Отож!
Дуже схоже на правду. Бо не могла перемога Майдану відбутися просто так, від одного відчуття правоти справи. І Янукович з Медведчуком та їхні зверхники у ФСБ не могли просто так віддати цю перемогу.Згадується історія з 1991 року. Підчас серпневого путчу танки вже вирушали чи готувалися вирушати на Київ. І офіцери дніпропетровського полку висотних винищувачів-перехоплювачів, дізнавшися про те, вивели літаки на зльотну смугу і підвісили на них усе, що було з озброєння, передаючи відкритим тексом у ефір, що якщо танки підуть на Київ, вони штурмуватимуть дороги. Ті літаки не надто пристосовані до штурмування, але шороху наробили б багато і танки би попалили.
І тоді армія, а зараз і кращі сили СБУ виступили на боці народу. Гадаю, що без такої підтримки жодної перемоги не було б.
2005.01.17 | ANDERSEN
ТОМУ ЩО ШАРА
І знову все впало на шару.Ті хто читають між рядків мене зрозуміють
2005.01.18 | капітан Немо
пор літаки - цікавий факт. Я не знав. Можна детальніше ? (-)
2005.01.18 | Сергій Кабуд
шось там було точно
і чутки йшли одразу після 1го туруале правди ніхто не зна...
2005.01.18 | Unique
Були літачки, були (-)
2005.01.18 | Роман Зінов'єв
Re: Отож!
Все правильно! Тільки так -противно! Пане Г-ю, на цей раз противно! Бо занадто примітивно, та і Росія - у власній багнюці, та Путіна "в сортірє мочат"... При цьому "бєзпардонно"!2005.01.19 | catko
так і 28.11 подібне було
28.11 ввечері львівські та івано-франківські беркутівці озброїлись, повантажились в транспорт і поперли на київ захищати майдан. ми це знали на майдані в цей же момент, захоплювались цим і тільки не розуміли чого такий кіпіш. ми ж тоді не знали про мобілізацію під-київських спецназівців і наказ роздати їм зброю і рушати в київ.львівських беркутівців завернули десь з під-бродів здається - це десь так 100 км від львова... напевне через інфу про заворот київських.
звичайно що це все не підтверджено, бо письмових наказів ніхто нікому не давав.
а ще 22.11 нам на вухо нашептали що дуже швидко перекидається одна з натовських частин швидкого реагування під люблін - це майже на кордоні польща-україна.
а ще під будинком київради є сховище зброї (так робиться в кожному місті ще з часів ссср) і гуляла інфа між наметами, що омельченко у випадку збройного штурму майдану просто його відкриє. може і не відкрив би, але дух сильно піднімало.
2005.01.19 | Сергій Кабуд
клас!
я знав шо етот день прийде!!!!омельченко відкриє склади зброї!!
пане Катко, а чи не хотіли б ви написати статтю про Майдан, ото як той ваш коментар щодо мастурбірующіх революціонерів , памятаєте?
з всіма деталями про ці чутки, про повідомлення з пересування війська таке інше
це дуже важливо бо вже зараз іде активна побудова митів про помаранч які є 100% брехнею
2005.01.20 | catko
Re: клас!
> з всіма деталями про ці чутки, про повідомлення з пересування війська таке інше>
> це дуже важливо бо вже зараз іде активна побудова митів про помаранч які є 100% брехнею
навряд чи з того щось добре вийде.
по-перше я (як і будь-хто інший, в тому числі "вожді" і "шефи") не претендую на абсолютне знання всього що діялось під час помаранчевої революції. я знаю тільки то, чому був свідок і в чому приймав участь. і навіть у цих випадках я не маю гарантії що знаю всю "підноготну" процесів бо ми просто робили свою роботу забувши про все інше. в мене навіть фотки зі мною любимим немає, щоб приклеїти на плакат "і я там був".
по-друге доля цього допису буде така ж сама як і статей про історичність сбу що тут обговорюються. брехня, піар, колоду носив...
така праця має бути колективним творінням. якщо назбирається чоловік з 10 РЕАЛЬНИХ активних і пишучих революціонерів - тоді можна писати історію.
2005.01.18 | Unique
Re: Нюйорк таймз (сьогоднішня) про таємну допомогу СБУ Ющенкові
Стаття - PR. Але й треба читати поміж рядків, та врховувати дії опозиції, "5-ого каналу" (і інших опозиційних ЗМІ), та останні дії та звіт самої СБУ. А автор статті К. Джей Чиверс, вже цікавився і СБУ і Ющенко.2005.01.18 | Василь Гулeй
Re: Нюйорк таймз (сьогоднішня) про таємну допомогу СБУ Ющенков
Unique пише:> Стаття - PR. Але й треба читати поміж рядків, та врховувати дії опозиції, "5-ого каналу" (і інших опозиційних ЗМІ), та останні дії та звіт самої СБУ. А автор статті К. Джей Чиверс, вже цікавився і СБУ і Ющенко.
угу. цікаво, що про цю історію думає юля. наскільки я знаю, про настрої сбу вона була і є інформованою навіть кращe за ющeнка...
2005.01.20 | Сергій Кабуд
ця стаття ніяким чином нас нічому не вчить крім підтвердження що
нюйорктаймз є бульварна брудна брехлива газітьонка яку не варто читати2005.01.18 | Роман Зінов'єв
Re: Нюйорк таймз (сьогоднішня) про таємну допомогу СБУ Ющенкові
Дійсно, історія - продукт переможців! Ви хоч на хвильку вірите про "variant of civil war"?!Ні, можливо, такий варіант існував, тоді, хто на тлі Януковича Білоконь, Смєшко та Кучма у цьому випадку?! А СБУ для самореклами навряд чи таку "ф-ю" заф-ла б"! Хоча, блін, все в доме Об....ских"...
Не було б ніякої війни, просто декому медалів ще не вистачило... Чи читачі популярної західної газети нас за лохів останніх вважають? Не кажу про Кучму, Білоконя та Смєшка?
Десь тут лажа... Від кого? Це питання!
2005.01.18 | Сергій Кабуд
все в світі стало примарним- принць Сауд
володіє значним пакетом акцій наче навіть правої мідія-компанії ABC,а нюйорк таймз взагалі стало жовтим,
а village voice просто пише шо Помаранчева революція проти лівої ідеї бо вона проти москалів.
а village voice я давно рахую додатком нюйорк таймз
так шо все якось стало невідповідним
одне ясно- мули дають грошей шоб писали шо їм треба
2005.01.18 | Andrij
Схоже на правду
Це можна сказати прослухавши записи телефонних розмов, що передавали на Ері на 5 каналу перед останнім туром. Накрили мокрим рядном практично всю АП та штаб Януковича. Не здивуюсь, якщо ці записи були найбільшим запобіжником від хабарів ВС.Цікава ось така фраза СБУ,
> S.B.U. officers said that given the competing factions in their service, and its infiltration by Russian agents, elements of its work were certainly known.
Не завадить запитати без сумніву порядних людей з СБУ, як вони збираються очистити свою організацію.
2005.01.19 | Unique
Re: Схоже на правду
Я не думаю, що таку "контроу" можа якось реально "почистити".СБУ, як і будь-яка спецслужба - це маленька карїна. Люди, що працють в СБУ - це індивідуальності і вони окрім того, що працють на СБУ, ведуть ще й власну гру і у самій "конторі". І я не думаю, що навіть Смешко був повністю відданий Кучмі чи там Медведчуку, він не настільки ж дурний. Також не треба забувати про можливість присутності шпигунів в середені самої СБУ. І не треба забувати і про те, що саме СБУ передало плівки Рибачуку. А Мельниченко? Що він вивіз в США свої безмежні плівки просто так, під видом аудіокурсу Англійської?
СБУ повністю зрозуміти, мабуть не можливо, як і будь-яку спецслужбу. І "чистити"... Як і кого? Керівництво чи прибиральницю?
2005.01.19 | Andrij
Якщо спецслужба не знає як очиститися, то це не спецслужба
Можете звати їх "маленькою країною", але існування контррозвідки - це ази. Якщо цих азів ніхто не знає або не хоче знати - то їх треба гнати під три чорти. У нас всілякі "індивідуальності" спустилися до зради Батьківщини, та не тільки в СБУ. Розмова з подібними людьми має бути жорстока, бо судове покарання є також запобіжником від схожих злочинів.Unique пише:
> Я не думаю, що таку "контроу" можа якось реально "почистити".
>
> СБУ, як і будь-яка спецслужба - це маленька карїна. Люди, що працють в СБУ - це індивідуальності і вони окрім того, що працють на СБУ, ведуть ще й власну гру і у самій "конторі". І я не думаю, що навіть Смешко був повністю відданий Кучмі чи там Медведчуку, він не настільки ж дурний. Також не треба забувати про можливість присутності шпигунів в середені самої СБУ. І не треба забувати і про те, що саме СБУ передало плівки Рибачуку. А Мельниченко? Що він вивіз в США свої безмежні плівки просто так, під видом аудіокурсу Англійської?
>
> СБУ повністю зрозуміти, мабуть не можливо, як і будь-яку спецслужбу. І "чистити"... Як і кого? Керівництво чи прибиральницю?
2005.01.19 | Василь Гулeй
інформація - правдива. а от висновки...
нe Ваші особисто, а висновки про статтю взагалалі. пояснити важко, спробую прикладом: у франції була спонтанно, зі своєї власної ініціативи, група активістів на підтримку ющeнка. сeрeд них був один дядя, зколишньої податкової, який працював нарівні з іншими (хоча й тут можна було б багато чого сказати).працював з думкою "виграє ющeнко - клас, буду гeроєм, виграє янукович - клас, попрошу політичний притулок у франції". кінeць-кінцeм з комітeту я його виключив нафіг. бо дужe нe люблю брeхню. працюєш - працюй, алe якщо працюєш для власної вигоди - нe тринди з чeсними очима про свої щирість, романтизм і відданість справі.
так ось щодо цієї статті : я нe сумніваюся, що більшість викладeного в ній (стосовно фактів) є правдою. алe от чи трeба зцього робити висновок про сцирість і відданість самe тих людeй, імeна яких в ній озвучeні - я нe знаю. і навіть думаю,що нe варто. бо дужe вжe в цієї статті тон піарний. бо дужe здається, що, аби людeй було нe мільйони, а тисячі - всe могло б бути інакшe... і машини б нe зупинилися.
2005.01.19 | Andrij
Та й висновкі правдиві
До речі, інсування записів всіх, від Медведчука до "Валєри", було, на мою думку, чи не головним фактором перемоги у ВС. На додачу до протестів, звичайно. Протести були фактором номер один, заперечити це не зможе ніхто. А те, що хтось допомогав з корисних міркувань, то що в цьому поганого? Середній та малий бізнес, наприклад, підтримав Ющенка з суто корисних міркувань. Це природньо. Люди хочуть жити краще та допомогають тому, хто забезпечить це краще життя. Але вірність теперішнього складу СБУ Україні - зовсім інше питання. Це питання варто гарно дослідити, починаючи зі свідчень офіцерів СБУ.Василь Гулeй пише:
> нe Ваші особисто, а висновки про статтю взагалалі. пояснити важко, спробую прикладом: у франції була спонтанно, зі своєї власної ініціативи, група активістів на підтримку ющeнка. сeрeд них був один дядя, зколишньої податкової, який працював нарівні з іншими (хоча й тут можна було б багато чого сказати).
>
> працював з думкою "виграє ющeнко - клас, буду гeроєм, виграє янукович - клас, попрошу політичний притулок у франції". кінeць-кінцeм з комітeту я його виключив нафіг. бо дужe нe люблю брeхню. працюєш - працюй, алe якщо працюєш для власної вигоди - нe тринди з чeсними очима про свої щирість, романтизм і відданість справі.
>
> так ось щодо цієї статті : я нe сумніваюся, що більшість викладeного в ній (стосовно фактів) є правдою. алe от чи трeба зцього робити висновок про сцирість і відданість самe тих людeй, імeна яких в ній озвучeні - я нe знаю. і навіть думаю,що нe варто. бо дужe вжe в цієї статті тон піарний. бо дужe здається, що, аби людeй було нe мільйони, а тисячі - всe могло б бути інакшe... і машини б нe зупинилися.
2005.01.19 | Михайло Свистович
Нічого від цієї статті не зміниться
Те, що зараз кучмозаври і янучари з силових міністерств знищують одні документи, а інші переробляють так, щоб виглядати лояльними до опозиції, не новина.Ця стаття нічого не змінить, бо ж в "Силі народу" чудово знають, хто давав їм інформацію, а хто ні, і тому статті в газетах доказами не стануть. Якщо я знаю, що мені готувала сьогодні їсти дружина, то навряд чи я повірю, що це робила сусідка. Навіть, якщо вона напише 10 статей на цю тему.
2005.01.19 | ilia25
Зміниться
Знати подробиці про те, як усе було насправді, завжди корисно.Михайло Свистович пише:
> Те, що зараз кучмозаври і янучари з силових міністерств знищують одні документи, а інші переробляють так, щоб виглядати лояльними до опозиції, не новина.
>
> Ця стаття нічого не змінить, бо ж в "Силі народу" чудово знають, хто давав їм інформацію, а хто ні
Знають, але розповісти нам усім про це чомусь не спішать. Тому доводиться дізнаватись про правду від іншої сторони.
2005.01.19 | Бурлака
Re: Зміниться
ilia25 пише:> Знати подробиці про те, як усе було насправді, завжди корисно.
А чому ви думаєте, що так було насправді?
>
> Михайло Свистович пише:
> >
> > Ця стаття нічого не змінить, бо ж в "Силі народу" чудово знають, хто давав їм інформацію, а хто ні
>
> Знають, але розповісти нам усім про це чомусь не спішать. Тому доводиться дізнаватись про правду від іншої сторони.
А чому ви думаєте, що ви дізналися правду?
2005.01.19 | ilia25
Re: Зміниться
Бурлака пише:> ilia25 пише:
> > Знати подробиці про те, як усе було насправді, завжди корисно.
>
> А чому ви думаєте, що так було насправді?
Хоча б тому, що ця стаття лише детально (з іменами та подробицями) розповідає про те, що в загальних рисах вже було відомо. І можу посперечатись на що завгодно, що й представники опозиції жодної подробиці заперечувати не будуть.
2005.01.20 | mpal
Re: Зміниться
ilia25 пише:> Бурлака пише:
> > ilia25 пише:
> > > Знати подробиці про те, як усе було насправді, завжди корисно.
> >
> > А чому ви думаєте, що так було насправді?
>
> Хоча б тому, що ця стаття лише детально (з іменами та подробицями) розповідає про те, що в загальних рисах вже було відомо. І можу посперечатись на що завгодно, що й представники опозиції жодної подробиці заперечувати не будуть.
Крім того, в статті постійно підкреслюється, що підтвердження фактів отримано з багатьох джерел:
Interviews with people involved in these events -- opposition leaders, chairmen of three intelligence agencies and several of their senior officers, Mr. Kuchma, a senior Western diplomat, members of Parliament, the interior minister and commander of the ministry's troops -- offer a view of the siloviki's work.
He called for a meeting outside the city, where his government celebrated its win and several politicians declared that if crowds continued to block the government, troops should disperse them, three people in the meeting said.
Mr. Yanukovich confronted Mr. Kuchma, asking if he was betraying them, four people in the meeting said. Then came demands: schedule an inauguration, declare a state of emergency, unblock government buildings.
Mr. Yanukovich was silent. General Smeshko waited. ''You have answered,'' he continued, according to people in the meeting. ''You will not do it. Let us not speak nonsense. There is no sense in using force.''
2005.01.20 | Михайло Свистович
Re: Зміниться
ilia25 пише:>
> Хоча б тому, що ця стаття лише детально (з іменами та подробицями) розповідає про те, що в загальних рисах вже було відомо.
Що було відомо? Про зустрічі? Сумніваюсь, що Ви щось знали до цієї статті.
>
> І можу посперечатись на що завгодно, що й представники опозиції жодної подробиці заперечувати не будуть.
Не будуть. Бо навіщо?
2005.01.19 | Anatol
Стаття схожа на замовну. А от хто замовник?
Стаття схожа на замовну бо дуже вже піариться особа голови СБУ Ігоря Смешка. Незважаючи на те що, більшість фактів і фактиків у статті мабуть правдива, як на мене не дуже обізнаного в таємницях укрполітики, проте акценти розставлені так буцім-то все то було особистою заслугою Смєшка. Хоча мені здається, що записи розмов Клюєва-Медведчука велись навіть без його відому. Також візит на Майдан Скіпальського мабуть не був з ініціативи Смєшка, а скоріш за все їх власною ініціативою. І таких дрібниць набереться у статті досить багато.Друге питання з чиєю допомогою розмістив Смєшко цю статтю у Нью-Йорк Таймз? Чомусь пригадується одна піар-контора, яка засвітилась тим, що давала в Рейтер інформацію про віденську клініку. Якщо і справді в цьому задіяні гроші і зв"язки Пінчука, то це не дуже добрий знак.
2005.01.19 | ladalesia
Re: Стаття схожа на замовну. А от хто замовник?
Treba pereviryty de buv C. J. CHIVERS v Ukraini, z kym hovoryv, z kym zustrichavsia, yaka yoho pratsia/pysannia v mynulomu, kontakty?2005.01.19 | 100%
Відверто анти Ющенківська стаття
"Многие факторы, способствовавшие революции, которая формировалась вокруг Ющенко, известны. Они включают в себя поддержку со стороны Запада, решимость демонстрантов, деньги богатых украинцев, помощь иностранных активистов, которые содействовали свержению президентов Грузии и Сербии, неожиданную независимость Верховного суда, работу Пятого канала, который Кучме так и не удалось закрыть. ...Все эти факторы в какой-то степени повлияли на результат. Ни один из них не представляется решающим"
Не народний протест виходить був вирішальним.
Все працювало проти Януковича. Він несправедливо постраждав. Це повинно вплинути на його прихильників.
2005.01.19 | 100%
+СБУ готує контрреволюцію (-)
2005.01.19 | obdymok
zakazukha goda
Stanislav Reutsky doesn’t write spy novels for a living.But to hear the story of the 15-year veteran journalist’s recent run-in with the nation’s top spy agency, you’d think he might want to start.
The 41-year-old journalist was invited to the State Security Services headquarters (SBU) on Jan. 17, ostensibly for an “interview” after he revealed previously unreported and unflattering details about shady deals struck by the nation’s espionage chiefs.
The most recent, titled “Big Changes in Store for the SBU,” was published on Jan. 14 ORD (www.ord.com.ua), and irreverent new Internet site specializing in scandals involving corruption among the nation’s influential businessmen and government elite.
“The are interested in the Jan. 14 story,” said Rechinsky, referring to” a the 3,700-word article, which traces limited liability companies owned by SBU chief Ihor Smeshko, Military Intelligence chief Oleksandr Galaka, SBU Cabinet chief Major General Oleksandr Sarnatskyi, and their wives and relatives.
Rechinsky said SBU agent Serhiy Siziakov phoned him on Jan. 15 to arrange the pow-wow. The meeting took place on Jan. 17.
“They wanted to know where I dug up information about the murder of Valery ‘The Pimple’ Pryshch,” a reputed mobster who was gunned down on Dec. 1, 2003 in the center of Kyiv.
Then another SBU officer asked who had motivated him to sully the reputation of the SBU’s top brass.
“Are you working for the Derkach family?” the agent said, referring to either former SBU chief Leonid Derkach or his son Andrey Derkach. Both are parliament deputies involved in past scandals.
Leonid Derkach was sacked in February 2001 for his alleged complicity in the disappearance and beheading of muckraking journalist Georgy Gongadze.
Kuchma appointed Smeshko, former chief of the military’s intelligence agency, to replace Volodymyr Radchenko as SBU chief in November, 2003. Galaka took over Smeshko’s old job as head of military intelligence in March 2003 after occupying posts at the National Security and Defense Council and at Ukrspetseksport, the state arms export company.
The SBU has been involved in numerous scandals in recent years, including Tapegate, an unsolved mystery involving recordings implicating President Leonid Kuchma in the beheading of Georgy Gongadze, the editor of Ukrainska Pravda (www.pravda.com.ua), an irreverent Internet site that in 2000 wrote circulated articles about the nation’s corrupt politicians and government officials.
In what appears to be an oddly connected story, the New York Times and the International Herald Tribune on Jan. 17 published a 3,800-word feature about the allegedly heroic roles played by Smeshko, Galaka and Sarnatsky in preventing Interior Ministry troops from storming Independence Square during protests on Nov. 28.
Serhiy Popkov, the commander of troops from Ukraine’s Interior Ministry, dismissed the charge. He responded curtly in an interview with the national daily tabloid Segodnya on Jan. 18 saying he was "surprised" by the NYT’s interpretation of the events, insisting that the so-called deployment was merely as a drill.
According to SBU spokeswoman Marina Ostapenko, the version told to the NYT by her bosses was accurate, if not exaggerated.
“No big mistakes in the article, just a tad too melodramatic,” she said.
2005.01.19 | SG
Re: Нюйорк таймз (сьогоднішня) про таємну допомогу СБУ Ющенкові
Це привіт з Росії, щоб ми змогли по складах перевести.2005.01.20 | пан Roller
Раньше думай о Родине, а затем о Смешке.
Почему, не понятно, в "голуби мира" Ватикан выдвинул Ющенко, а не Смешка?Ведь миру мы обязаны не тем кому думали.
Не себе.А ему.
Если следовать смыслу статьи, мирный исход-это следствие не выдержки, трезвости, солидарости, десятков тысяч люлдей.Это результат работы Смешко.
Хочу заметить, что существуют нормы на то сколько ментов треба на подавление демонстрантов.
10000 ментов против примерно миллиона помаранчевых это 1 к ста.
Сто против одного,коню понятно, что врял ли с военной точки зрения такая операция могла иметь успех. Тем более в городской среде.
Скорее всего кончилось бы тем, что от кучмистов не оставили бы и мокрого места.Заметьте, что часть оружия и боеприпасов досталась бы демонстрантам. А это уже совсем другой компот.Пуля дура.
Так что, здесь сработал чистый прагматизм кучмистов.
Правильно поется в студенческой песне.
"Нас багато.....Нас не подолаты".
А если бы погибли дети, то родители ни перед чем бы не остановились.
Хорошо, что это поняли.
Но это результат массовости, оранизованности, веры сотен тысяч людей.
И хорошо, что это поняли те, кто отдавал приказы.
История не знает "сострадательного" наклонения.
Ясно одно, при любом исходе конфликта это понесло непоправимый урон и Украинско-Российским отношениям. В любом случае обвинили бы Россию, Путина.
И кто дал отмашку и где, это еще большой вопрос.Не зря ведь Чмо летал самолетом к Путину, в аэропорт.
Мирное решение не было мудрым решением , оно было вынужденным. И принято под давлением.
Это была капитуляция.
Треба отметить и роль Тимошенко. Только ее имя мелькает в контексте статьи, о переговорах. Почему то имя Ющенко и иже с ним даже не упоминается, что показательно. Тогда зачем ей приписывают радикализм?
Если Юлю не назначат премьером, это вызовет недоумение в обществе и недоверие к Ющенко.
Я так думаю.
Обратите внимание, как Юля обращалась к людям на майдане.
Вы помните?
-Ридны мои.-
Кто так еще может сказать? И это не просто слова.Это выстрадано.
Здесь Вам ответ о ридной мове, и о Родине. Корень один.
Была страна, стала Родина.
Это треба ценить в себе.
И люди это прочувствовали.
Brgds