01/19/2005 | otar

"Я хочу пригорнути Вашу увагу до структури функціонування в період с 22-го листопада 2004 року по 13 січня 2005 року, а фактично ще й до сьогодні, антиконституційного механізму спотворення волевиявлення народу на користь одного з кандидатів на пост Президента України, яка незаконними засобами тиснула на конституційні права народу, а нерідко намагалася підмінити конституційні органи влади. Це була детально розроблена і цілеспрямовано втілювана система, що склалася з багатьох компонентів. Деякі з цих компонентів діють і понині.

Розглянемо цю антиконституційну систему. Перше. Формування і функціонування антиконституційної “революційної” політичної системи, діяльність якої, що найменше у вказаний період, була спрямована на підтримку незаконними методами лише одного з кандидатів на посаду Президента України, а саме Віктора Андрійовича Ющенка. Діяльність цієї системи впродовж зазначеного часу включала в себе декілька головних блоків (компонентів).

Створення і функціонування антиконституційних органів влади, що склалися з таких інституцій. Постать “народного президента”, “легітимізована” в результаті його, так званої, інаугурації 23 листопада 2004 року.

Політичний інститут майдану, та його філіали в інших населених пунктах України, що включав в себе такі його філіали, як наметове містечко на Хрещатику, пікети на вулиці Грушевського, з метою блокування Кабінету Міністрів, та створення шумової завіси для зважання його роботи, а також блокування Адміністрації Президента на вулиці Банковій.

Організовані колони і загони, що захоплювали, чи намагались захопити, ряд приміщень у центральній частині міста Києва і погрожували перекриттям головних магістралей, захопленням аеропортів, тощо.

Хочу звернути увагу, що у постанові Верховної Ради України від 27 листопада 2004 року ці дії буди засуджені Верховною Радою України.

Цей інститут також включав в себе постійно діючи агітаційно-пропагандистський і концертно-розважальний комплекси, трибуну-подіум на Майдані Незалежності із сучасним аудіо-відео обладнанням і відповідними засобами масової інформації, перед усім, п’ятий канал телебачення, що де-факто діяв як центральний інформаційно-організаційний орган Майдану.

Діяв, майже як постійний, мітинг, та групи мітингуючих, які, час від часу, відправляли на перекриття доріг, а також захоплення громадських будівель та блокування будівель органів державної влади.

Філіали Майдану були створені у багатьох містах України. Також було створено орган, який координував діяльність цієї системи на території всієї України, а саме Комітет Національного порятунку і його регіональні філії, які діяли по всій Україні.

Також, під їх тиском, було створено незаконні виконкоми деяких Рад Депутатів місцевих Рад, а саме в Тернопільскій, Львівській, Івано-Франківській та інших. Це є загальновідомим фактом і доказів, на мій погляд, не потребує.

Також, хочу звернути увагу, що Олександр Мороз, під час свого інтерв’ю, в суботу, 15 січня 2005 року, звернувся про необхідність завершити роботу Комітету Національного порятунку у зв’язку з досягненням його мети, а саме, завершенням президентської виборчої кампанії.

Також, слід звернути увагу на створення воєнізованих, хоча і неозброєних (принаймні у нас немає такої інформації) загонів, які, діяли на території України і, наприклад, такі парамілітарні угруповання, як СВУ, організовані депутатом Третьяковим, “Червона Калина”, під керівництвом Луценко, “Криза”, під керівництвом Куму.

Встановлення контролю над низкою конституційних органів влади, чи незаконне справляння визначального впливу на їх діяльність, та змушення їх до незаконних, або формально законних, але односторонніх дій в інтересах одного із кандидатів на посаду президента, які можна вимагати визнати незаконними. Це, зокрема, включало в себе контроль над рядом органів регіонального та місцевого самоврядування, у тому числі, у місті Києві.

Справляння незаконного впливу на діяльність Генеральної Прокуратури, справляння незаконного впливу на діяльність ЦВК.

Все це свідомо, у всесвітній і вітчизняній історії, прецеденти формування паралельних, альтернативних революційних структур влади та революціонізації під тиском “революціонерів”, зовні та з середини, деяких конституційних органів влади. Новим в історії було два аспекти: системне масштабне використання новітніх інформаційно-психологічних політичних технологій та технік нейролінгвістичного програмування для впливу на широкі верстви населення і створення на цій базі дуже специфічного феномену - образу віртуальної і, майже всеохоплюючої, політичної системи, імітація перемоги революції, яка лише потребує легітимізації через формальне використання демократичних процедур виборчого права.

Це - ще один з двох компонентів антиконституційної “революційної” політичної системи. Про специфіку перших двох детальніше я скажу трохи далі, а поки що я зверну увагу на деякі з аспектів цього блоку елементів.

Отже, імітація завершення революції, яка лише потребує легітимізації через формальне використання демократичних процедур виборчого права, точніше створення образу віртуальної, майже всеохоплюючої революційної політичної системи, що вже перемогла і, яка повинна викоренити залишки “злочинної влади”, тобто Кабінет Міністрів, діючого Президента України, Адміністрацію, частину Верховної Ради, окремі органи влади в регіонах, як представників центральних органів влади, так і представників місцевих органів самоврядування, змінити керівництво силових структур, передусім армії та Міністерства Внутрішніх Справ.

Метою цього був масований вплив на суспільну свідомість громадян України через постійне нав’язування, нібито незаперечного факту, що в Україні вже є законно обраний президент і лише треба використати формальні процедури виборчого права. І для того, щоби остаточно легітимізувати факт обрання Ющенка президентом України. Як кажуть: голосуй - не голосуй, - все одно одержиш Ющенка.

Фактично, стверджувалось, що навіть, якщо, якимось чином, на виборах 26 грудня 2004 року “народний президент” не набере більшості голосів, то те означатиме лише одне - що вибори безперечно були сфальсифіковані представниками сил зла, “бандитами”, тощо, і такі вибори не можна буде визнавати [ви реагуєте – значить я правий], Віктор Ющенко все одно буде президентом. Достатньо пригадати загальновідомий зміст відповідей у теледебатах Ющенка та Костенка на прямі питання “чи може Наша Україна” визнати свою поразку на виборах”.

Крім того, суспільній свідомості нав’язується ідея, що вибори можуть бути демократичними, Україна може бути демократичною, лише за умов, що Ющенко буде президентом України. Це робилося і в ЗМІ і, безпосередньо, на Майдані.

Віртуальна революційна система нав’язувала також розуміння політичних процесів: можна будь якими засобами формувати в суспільстві негативний образ опонента, як антидемократа і називати сили, які його підтримують бандитами, втіленнями сил зла, бритоголовими, сепаратистами, тощо, але ж ніяк не можна нічого робити, щоб ввести в законні рамки Ющенко і сили, які його підтримують, не можна припиняти блокади, захоплення будівель, незаконне фінансування і інші форми матеріальної підтримки виборчої компанії Ющенка, тощо, тому, що вся ця діяльність є гарантією успішного завершення, нібито, революції. Деякі з розхожих офіційних політичних аргументів: не можна збирати Майдан і наметове містечко, бо на їх місце прийдуть синьо-біли, тощо.

Отже, імітація головних елементів революційної держави передбачала, що ці елементи, нібито, лише позначуються, ескізно вимальовуються, при цьому, однак, в свідомості громадян створювався образ цілісної системи віртуальної революційної держави та віртуальної “народної революції” проти, як стверджують, злочинної, бандитської, антинародної, антинаціональної, незаконної, тощо, влади. Тобто, в цілому, пропонується дуже цікава оригінальна теорія і практика померанчового державного будівництва, здійснення революції з елементами виборів, або проведення виборів з елементами революції.

Доречі, що до наявності і відсутності ознак революції в Україні в розглянутий період. Варто навести такі ознаки революції, або, якщо хочете, хаосу. Порушення конституційного правового поля, перелік статей Конституції, що були порушені: стаття 3, стаття 5, частина 3 статті 8, стаття 21, 24, 25, 68, 103, 124, а також, цілої низки статей Закону про вибори Президента, Закону про ЦВК, а також, нажаль, і Кримінального Кодексу України. Поява неконституційних інститутів, претендуючих на здійснення політичної влади, перепони конституційним органам у здійснені їх повноважень, внесення розладу у діяльність державних органів влади, вихід деяких з них за рамки діючого права. Масові несанкціоновані акції протесту.

Водночас створювався образ того, що революції, з правової точки зору, нібито і нема. Керівники революційних органів і організацій на словах стверджують про свою прихильність до принципів демократії, про дотримання діючої Конституції, про повагу до прав громадян і про дотримання норм виборчого права, заявляючи, що радикального перерасподілу власності не буде.

Це робилося з метою створення конституційно-демократичної видимості законності і результатів революційних дій в очах населення країни, та в очах світового співтовариства.

В результаті застосування всіх цих політтехнологій обмежувалася можливість здійснення вільного вибору і усвідомлення волевиявлення громадян України. Справлявся систематичний масовий тиск на всі органи влади на всій території України і на представників України за кордоном, засоби масової інформації, перед усім телебачення.

Масштабне використання новітніх інформаційно-психологічний політтехнологій та технік нейролінгвістичного програмування для психологічного впливу на широкі верстви населення теж мали місце.

Про високопрофесійне використання сценаристами Майдану вказаних технік зокрема свідчать такі факти, що були не дуже помітні більшості звичайних громадян, неосвідчених у тонкощах використовуваних що до них політичних і психологічних технологій, але на які не змогли не звернути увагу професіонали політологи і психологи.

Я думаю, що всі ми пам’ятаємо і не треба згадувати як діяв п’ятий канал, як натякалося на те, на події, які відбувалися в інших країнах пострадянського періоду, із безсумнівним використанням психологічних технік, введення великих груп людей у стан трансу, поверхнього гіпнозу, за зразками Білого Братства та Посольства Божого. Доречі, Посольство Боже діяло на Майдані у підтримку кандидата у президенти Ющенка.

Також, не можна не звернути увагу на заключення мера Києва Олександра Олександровича Омельченка у Кончі-Заспі, де він визнав, що, нажаль, кияни і присутні на Майдані піддалися зомбуванню. Це заява мера Києва Олександра Олександровича, яка загально відома і не потребує доказів.

Для виконання своїх задумів Ющенко, створює організаційні структури. Я вже про них говорив. Це Комітет Національного порятунку і виконкоми в окремих регіонах, які діяли на користь виключно Ющенка і закликали громадян до акцій громадської непокори.

Кандидат на пост президента Ющенко та його довірені особи діяли силою і це чітко відображено під час захоплення Українського Дому, якому, доречі, були нанесені збитки, які визнали і це було підтверджено вчора в усіх засобах масової інформації, що не може не бути відомим. Збитків тих було нанесено Українському Дому і ці збитки прийнято рішення компенсувати за рахунок мітингувальників, або за рахунок коштів, які були надані мітингувальникам. Також було захоплено Будинок Профспілок, Жовтневий Палац, Центр культури та відпочинку Міністерства Оборони України, низка державних будівель в інших регіонах України.

Під гаслом революційних дій розпочинається особливий період (я хочу підкреслити) між п’ятим и двадцять шостим грудня: найактивніша передвиборча агітація на користь однієї особи – Віктора Ющенка. При цьому, не треба хвилюватися за виконання виборчого законодавства. За їх словами, вони не агітують, а борються за чесні вибори. Але ж де воні чесні?

Все наметове містечко в агітаційних плакатах за Ющенка. Агітатори, що там живуть, кажуть, що ми тут поки Ющенко не стане президентом України і повідомляють, що підуть з Хрещатика тільки після його інаугурації. І це все виявляється революція а не агітація. А якщо революція, то на чию користь?

Стаття 37 Закону про вибори Президента України чітко вказує, що витрати на підготовку та проведення виборів Президента України здійснюється виключно за рахунок коштів Державного Бюджету та коштів виборчих фондів кандидатів на пост Президента України.

В загальновідомому інтерв’ю, а також публікації інтернет-видання Українська Правда від 29 грудня 2004 року, Віктор Андрійович Ющенко сам говорить, що протягом цієї революції фонд підтримки Майдану отримав двадцять п’ять мільйонів гривень. “Причому за один день ми отримали десять тисяч переказів – мова не йде шо прийшов один дядько і дав гроші, там були перекази і по 10-20 гривень.”

Таким чином, Ющенко Віктор Андрійович сам визнав, що в підтримку його, як кандидата в Президенти України, було спрямовано двадцять п’ять мільйонів гривень, за що він вдячний тим, хто їх надав.

Отже, померанчова революція чи акція громадської непокори була створена Ющенком та його прихильниками з однією метою - сформувати систему для порушення рівноваги виборів, незаконними методами зробити перевагу одному кандидату - Ющенку і привести його на президентський пост. Тобто, значна частина прихильників Ющенка голосувала не за Ющенка, а, в тому числі, і за зміну державного устрою, чим, прихильниками Ющенка, на наш погляд, були введені в оману.

Враховуючи обмеженість часу, я хотів би зробити наступні висновки. Ми не можемо не бачити, що в Україні була створена цілісна система, яка діяла в період с п’ятого до двадцять шостого грудня 2004 року на користь виключно одної особи – кандидата в президенти Ющенка Віктора Андрійовича. Ця система мала свою координацію і структуру, про що я вже говорив. Я, на мій погляд, довів, що відбулося фінансування цієї програми не за рахунок виборчого фонду і кандидат в президенти Віктор Андрійович Ющенко це знав.

На жаль, ми не можемо не констатувати, що ЦВК, згідно із Закону про ЦВК, не використала своїх повноважень по контролю над ходом проведення виборчого процесу, а на наші неодноразові звернення про те, що би були перевірені вказані факти, в тому числі що до використання виборчого фонду, нас надсилали до Генеральної Прокуратури.

Ми отримали від Генеральної Прокуратури наступну відповідь. “Ваш запит, що до порушення перевірки виборчого фонду кандидата на пост Президента розглянуто. Враховуючи, що згідно з Законом України про ЦВК, контроль за додержанням конституційних норм виборчого права та виконанням Закону України про вибори Президента, віднесено до повноважень ЦВК.”

Тобто, фактично, ми були позбавлені будь-якої можливості перевірити вказані факти, але самі учасники виборчого процесу, сам кандидат, довів це, в тому числі і нам.

І я хочу довести до відома Верховного Суду ще один документ, розпорядження від 13 січня 2005 року, про звертання наметового містечка в усіх місцях його базування. “Преамбула. У зв’язку з встановленням ЦВК результатів голосування у день виборів Президента України 26 грудня 2004 року. Забезпечити згортання наметового містечка в усіх місцях його базування. Термін виконання до 17.01.2005 року. Створити робочу групу для забезпечення згортання робочого містечка та перевезення груп людей у місця їх постійного проживання, також збереження та передачи майна наметового містечка. Майно та ресурси наметового містечка підготувати до передачі на збереження і можливого формування музейної експозиції. Третьякову забезпечити фінансування згортання наметового містечка. Відповідальним за згортання наметового містечка назначити Безсмертного.” Підпис: Віктор Ющенко. Є і інші підписи.

Таким чином, я вважаю, що Віктор Андрійович Ющенко сам довів всім нам, що ним була створена система управління, яка фінансувалася не за рахунок його виборчого фонду, і безумовно вплинула на вільне волевиявлення громадян.

Я думаю, що те, що ЦВК не звернула увагу на, так звану, померанчову революцію і не дала оцінку її впливу на виборчий процес, сподіваюсь буде оцінкою, в тому числі, Верховного Суду України.

Але, не можу не звернути увагу, що ЦВК допустила проведення з порушенням Закону України передвиборчої агітації, в тому числі, із використанням засобів масової інформації. Не дотримала вимоги відносно заборони участі у передвиборчій агітації органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, допустила застосування, в тому числі, нажаль і насильства, погроз, обману, підкупу, та інших дій, що перешкоджаюсь вільному формуванню, та вільному волевиявленню громадян. В наших доказах, нажаль, є підтвердження і цих фактів.

Шановний Верховний Суд, суспільство чекає на ваше рішення - рішення, яке має прийняти Верховний Суд України з приводу скарги Віктора Федоровича Януковича. Наслідки його дуже важливі для життя нашої країни. Якщо ми визнаємо, що під час подій, які я спробував описати, враховуючи навіть цей короткий термін, що було надано Верховним Судом представникам Віктора Федоровича Януковича. Якщо ми визнаємо, що за таких умов померанчової революції можна проводити вибори, значить все, що відбувалося під час померанчової революції є законним, є таким, що дозволено. Таким чином, це дозволено не тільки тим, хто зараз діяв в такий спосіб під час померанчової революції, а й іншим, хто буде діяти в такий спосіб.

Сьогодні дуже багато людей утримуються від подібних дій, тому що вважають, що це є порушенням закону і Конституції України. Які норми законів про вибори Президента України, про ЦВК, які нормі Конституції порушені, я обов’язково подам, передаючи вам письмове пояснення до свого усного пояснення. Але боронь всіх нас, на мій погляд, що би ситуація, яка узаконить ці дії, зустрілась з нами в нашому житті.

Ми тринадцять років відстоювали незалежну Україну. Ми тринадцять років боролись за стабільність в нашій країні. І зараз, якщо ми визнаємо, що через вулиці, провулки, майдани, ми можемо впливати на виборчий процес, то я собі уявляю, яка демократія нас чекає у майбутньому.

Дякую за увагу."


Джерело http://www.livejournal.com/community/2004_vybory_ua/2555036.html#cutid1