01/21/2005 | Резонер

Я - прихильник нової влади. Голосував за Ющенка всі три тури. На жаль,
команда нового Президента дуже строката і внутрішньо суперечлива. Тут і
"русифікатор" Мороз, для якого головне - реформа Конституції. Тут і ринковий фуфундаменталіст Пінзеник, який стоїть на ліберально-монетаристських засадах
і вже свого часу чимало зробив для руйнації нашої економіки. Тут і яскрава
персона, Юлія Тимошенко, яка багаторазово відмежовувалася від ринкового фундаменталізму. Тут і капіталіст Порошенко, який чимало зробив, щоб в Україні працювала не лише сировинна промисловість. Тут і лідер промисловиків Кінах. Та багато
інших різних за поглядами та практичним досвідом людей.

Знайти рівнодійну у такому розмаїтті досить важко. Якби уряд очолила Юлія
Тимошенко, я був би спокійний за долю України. Олігархам-крадіям стало б
погано, але наслідки кучмізму було б ліквідовано. Проте лунають
голоси, що п. Ющенкові потрібен "технічний прем'єр" - безликий та
безініціативний виконавець. Так би мовити, секретар при Президенті. Вважаю,
що така позиція хибна. Успіх адміністрації Ющенка може бути досягнутий
лише шляхом створення боєздатної команди з людей, які працюватимуть на
України ініціативно і не потребуватимуть повсякденних вказівок.
Історія знає два принципово різних типи менеджменту:
1. Німецький (фактично пруський) - будь-яку справу "обкласти" детальними
інструкціями так, щоб її міг виконати навіть повний ідіот. Щось подібне
було в Російській імперії та СРСР.
2. Американський - підібрати виконавців таким чином, щоб вони не потребували
жодних інструкцій, а працювали на компанію автоматично, керуючись
власним розумом.
Я б закликав п. Ющенка до американського менеджменту. Віктор Андрійович
неодноразово висловлювався на користь професіоналів-патріотів, але
нещодавно промайнула інформація про нове залучення до реформування
України іноземних радників. Звідки випливає, що іноземні радники будуть
патріотами України?

Боюся, що вони знов потягнуть Украхну на шлях ринкового фундаменталізму.
Ринковий фундаменталізм - концепція, яка проповідує повне усунення держави
від економіки та захисту національних інтересів. Вважається, що за державою
слід зберегти функцію підтриманні правопорядку, зокрема захист приватної
власності, регулювання грошообігу та протидію інфляції, зовнішню політику,
оборону і все. Єдиним джерелом коштів на цю діяльність мають бути податки.
Щодо економіки, науки, культури, освіти, охорони здоров'я тощо, то все
це треба передати приватним підприємцям. Ринок, мовляв, все автоматично
владнає.

Якщо подивитися на світ, таких порядків немає в жодній країні.
Всі розвинені країни мають державний сектор економіки. Уряди всіх
розвинених країн захищають національні інтереси. Зокрема дбають про
науку, освіту, культуру, охорону праці та здоров'я. Кожна з розвинених
країн має свою регуляторну політику.

Дійсно, соціалістичний лад забороняв приватне підприємництво.
СРСР після згортання НЕПу став країною хронічного дефіциту.
Заборона державного підприємництва, на якій наполягають
ринкові фундаменталісти не менш шкідлива. Хто пояснить
мені, який зиск отримає Україна від продажу приватним власникам
прибуткового державного підприємства?
Так званий прибуток від приватизації є одноразовим виторгом від
продажу підприємства, але ж втрати прибутку є щорічні. Таким чином
очевидно, що приватизація принципово збиткова. Це - проїдання державної
власності замість використання її для отримання прибутку і нових інвестицій.

Ринкові фундаменталісти вже заворушилися. Лідери нового керівництва вже
отримали пакет пропозицій від так званої "Блакитної стрічки". Пропозиції
старі, як світ. Вони вже фігурували в Меморанумі Украіни для Міжнародного
валютного фонду 1998 р., у Меморандумі Світового банку 1999 р.

Отже наш Президент ладен знову залучити іноземних радників. Хочу закликати
п. Ющенка не витрачати шалені гроші на оплату цих фахівців. Я можу
перерахувати їхні пропозиції безкоштовно. Нам радитимуть:
1. Скасувати (або монетизувати) всі пільги, тобто перевести на ринкові
засади, а фактично - знищити фундаментальні науки, театри,
симфонічні оркестри, музеї, освітні заклади, мистецькі фольклорні
ансамблі, український книгодрук, надто науковий й т.д.
2. Підвищити тарифи на електроенергію, комунальні послуги та траспорт,
а також продати право збирати ці платежі приватним власникам. Це
сприятиме зменшенню населення України через погіршення життєвих умов.
3. Провести адмінреформу, тобто укрупнити адміністративно-територіальні
одиниці. Це утруднить доступ громадян до органів влади і зробить
останні ще менш контрольованими суспільством..
4. Впровадити купівлю-продаж орної землі. Це треба зробити саме зараз,
коли селяни не мають ані грошей, ані можливостей купувати орну землю,
проте полегшить олігархам скупку землі зовсім не для сільгоспвиробництва.
5. Вступити до СОТ, відкривши свій внутрішній ринок для імпорту кінцевого
продукту розвинених країн.

Може статися так, що п. Ющенко пристане на подібні пропозиції, замість
того, щоб
1. Повернути нафтопровід Одеса-Броди до свого первинного призначення.
2. Відновити українсько-російський паритет у Азовському морі та
Керченській протоці.
3. Вжити заходів для реанімації промисловості, насамперед високотехнологічних
та наукоємних галузей.
4. Навчитися використовувати власний науково-технічний потеціал.
5. Поставить на ноги сільське господарство.