Як працювали штаби. Інформація президенту для роздумів.
01/21/2005 | Співавтор
http://maidan.org.ua/static/news/1106230649.html
Опубліковані на Майдані враження людей, які брали участь у виборах, від роботи штабів викликали неабиякий резонанс. Так, наприклад, дві статті про Миколаївську область спричинили болісну реакцію обласного штабу (і окремих працівників штабу центрального). Нас звинуватили в участі у “змові проти обласного штабу”, “змову проти його керівника Юрія Ширка”, “організованій кампанії, спрямованій на дискредитацію Віктора Ющенка” тощо.
Мусимо розчарувати конспірологів. Майдан ніколи не бере участі в замовних акціях і друкував та й надалі планує друкувати подібні матеріали не лише про Миколаївський штаб. Ніхто з авторів статей не був до своєї поїздки на Миколаївщину навіть знайомим з місцевими штабістами, нічого не знав про них, нічого від них не прагнуть і не мають на Миколаївщині жодних власних інтересів. А тому викладають лише те, що побачили, друкуючи матеріали під своїми прізвищами, виділяючи як позитивне, так і негативне.
Після публікації вражень братів Капранових, Тетяни Монтян та Олени Ботвиної на Майдан почали надходити такі самі листи з усієї України, які ми теж плануємо публікувати. До цих матеріалів є дві вимоги. Перша: вони мають бути підписані справжніми прізвищами. Друга: вони мають хоча б зовні виглядати об’єктивними. Маємо зазначити, що ми через недотримання другої вимоги відмовилися від публікації трьох неанонімних матеріалів про негативну роботу штабів у Донецькій області, хоча маємо з інших джерел дані про вкрай погану роботу і фінансову нечистоплотність саме цих штабів. Та при цьому, наприклад, друкувати лист ображеної людини, в якої штаб Ющенка не захотів замовити рекламу, ми не стали, оскільки тут яскраво проглядається особиста мотивація критики, хай навіть і багато в чому справедливої.
Є інші, тривожні приклади - коли навіть зараз знову починається переслідування активістів кампанії Ющенка посадовцями на місцях.
Також ми з радістю опублікуємо (і робимо це вже щодо Миколаївської області) матеріали “на захист” штабістів чи просто про хорошу їх роботу, якщо будуть дотримані вищезазначені вимоги. На жаль, мусимо констатувати, що “на захист” миколаївських штабістів до 50% матеріалів надійшло від анонімів.
Також зазначимо, що негарно ховатися за спину президента, оскільки жодна з цих статей не містить нічого проти Віктора Ющенка. Навпаки, ми впевнені, що подібні статті йдуть на користь новообраному президенту, який просто фізично не може знати всіх своїх працівників. А ці працівники по всій Україні вже вишикувалися у чергу за владними посадами. Тож сподіваємось, що наші статі допоможуть і Віктору Ющенку краще спланувати свою кадрову політику, а тим людям, які були піддані критиці, не припускатися у майбутньому поганих вчинків.
До речі, саме через побоювання частини адмінгрупи Майдану, що ці матеріали можуть бути використані проти Ющенка у Верховному Суді, ми зняли з розділу статті матеріали Монтян і Ботвиною. Тепер, коли суд прийняв своє рішення, ми вже не маємо застережень проти їх публікації.
Вас очікує захоплююча серія із багатьох і багатьох статей, які з’являтимуться щоденно, по мірі їх надходження. Сьогодні ми публікуємо матеріал Олени Ботвиної з критикою роботи Миколаївського штабу, статтю Юрія Шеляженка про роботу у Вознесенську, та лист Станіслава Мізецького на захист штабістів. Висновки хай робить читач. А найгострішу статтю (Тетяни Монтян), ми залишимо “на закуску”.
Опубліковані на Майдані враження людей, які брали участь у виборах, від роботи штабів викликали неабиякий резонанс. Так, наприклад, дві статті про Миколаївську область спричинили болісну реакцію обласного штабу (і окремих працівників штабу центрального). Нас звинуватили в участі у “змові проти обласного штабу”, “змову проти його керівника Юрія Ширка”, “організованій кампанії, спрямованій на дискредитацію Віктора Ющенка” тощо.
Мусимо розчарувати конспірологів. Майдан ніколи не бере участі в замовних акціях і друкував та й надалі планує друкувати подібні матеріали не лише про Миколаївський штаб. Ніхто з авторів статей не був до своєї поїздки на Миколаївщину навіть знайомим з місцевими штабістами, нічого не знав про них, нічого від них не прагнуть і не мають на Миколаївщині жодних власних інтересів. А тому викладають лише те, що побачили, друкуючи матеріали під своїми прізвищами, виділяючи як позитивне, так і негативне.
Після публікації вражень братів Капранових, Тетяни Монтян та Олени Ботвиної на Майдан почали надходити такі самі листи з усієї України, які ми теж плануємо публікувати. До цих матеріалів є дві вимоги. Перша: вони мають бути підписані справжніми прізвищами. Друга: вони мають хоча б зовні виглядати об’єктивними. Маємо зазначити, що ми через недотримання другої вимоги відмовилися від публікації трьох неанонімних матеріалів про негативну роботу штабів у Донецькій області, хоча маємо з інших джерел дані про вкрай погану роботу і фінансову нечистоплотність саме цих штабів. Та при цьому, наприклад, друкувати лист ображеної людини, в якої штаб Ющенка не захотів замовити рекламу, ми не стали, оскільки тут яскраво проглядається особиста мотивація критики, хай навіть і багато в чому справедливої.
Є інші, тривожні приклади - коли навіть зараз знову починається переслідування активістів кампанії Ющенка посадовцями на місцях.
Також ми з радістю опублікуємо (і робимо це вже щодо Миколаївської області) матеріали “на захист” штабістів чи просто про хорошу їх роботу, якщо будуть дотримані вищезазначені вимоги. На жаль, мусимо констатувати, що “на захист” миколаївських штабістів до 50% матеріалів надійшло від анонімів.
Також зазначимо, що негарно ховатися за спину президента, оскільки жодна з цих статей не містить нічого проти Віктора Ющенка. Навпаки, ми впевнені, що подібні статті йдуть на користь новообраному президенту, який просто фізично не може знати всіх своїх працівників. А ці працівники по всій Україні вже вишикувалися у чергу за владними посадами. Тож сподіваємось, що наші статі допоможуть і Віктору Ющенку краще спланувати свою кадрову політику, а тим людям, які були піддані критиці, не припускатися у майбутньому поганих вчинків.
До речі, саме через побоювання частини адмінгрупи Майдану, що ці матеріали можуть бути використані проти Ющенка у Верховному Суді, ми зняли з розділу статті матеріали Монтян і Ботвиною. Тепер, коли суд прийняв своє рішення, ми вже не маємо застережень проти їх публікації.
Вас очікує захоплююча серія із багатьох і багатьох статей, які з’являтимуться щоденно, по мірі їх надходження. Сьогодні ми публікуємо матеріал Олени Ботвиної з критикою роботи Миколаївського штабу, статтю Юрія Шеляженка про роботу у Вознесенську, та лист Станіслава Мізецького на захист штабістів. Висновки хай робить читач. А найгострішу статтю (Тетяни Монтян), ми залишимо “на закуску”.
Відповіді
2005.01.21 | Співавтор
Олена Ботвина: Миколаївщина. Березанка. Звіт.
http://maidan.org.ua/static/mai/1106230141.htmlШановне панство!!!!!!!!
Ловлю себе на думці, що цей „звіт” не може бути як такий з дотриманням усіх вимог, оскільки не вистачає терпіння писати про все побачене сухо і урівноважено, як то вимагають загальні правила. Це, напевно, тому, що для мене особисто знайомство почалося не з недопрацювань, правопорушень під час виборів, а зі знайомства з нашим Миколаївським штабом.
Що-що, а побачене в штабі для мене було несподіваним і після спілкування і „вирішення” питань мене переповнювали „миролюбиві” почуття до цих „політичних діячів на містечковому рівні” і купа неценцурних слів в їхню адресу в прямому значенні.
Це підкріпилось після всього почутого на Миколаївський штаб в Березанці, та епопейно завершилось „змістовним” спілкуванням в понеділок перед від‘їздом до Києва. Їх кретинізм, безрукість і бездіяльність просто достали за все живе та вимусили пробудитьсь найагресивнішим почуттям праведного обурення до них.
Тому, починаючи писати цей звіт, я не можу його побудувати як належить в чіткому порядку, а мене розривають чисто людські бажання сказати все, тим паче сказати людям, які хочуть це почути, яким це не байдуже, так само як мені. Швидше, це невеличка розповідь, яку сподіваюсь, буде оцінено не досить строго.
Завдяки щирій підтримці братів Капранових біля одинадцятої 25 грудня 2004 року ми всі гуртом потрапили в Миколаїв, заглянули в ТВК та поспішили привітатись з нашим штабом на Малій Морській.
Там відбулась моя перша зустріч з начальником штабу у Березанці, район, куди власне я остаточно мала прибути, Таран Світланою Миколаївною. Рішуча цілеспрямована людина, на якій трималось все хороше, що було зроблене на перекір усім перепонам у Березанському районі.
Через голину відбулась моя перша зустріч майже з усіма головами виборчих комісій у цьому районі, які були від кандидата на пост президента України Ющенка.
Відбулась біля ТВК, де Таран, а я з нею, чекали на них. Всі приїжджали за належною документацією, кожному мали видати посвідчення.
Так вперше і абсолютно несподівано для мене я побачила у всій красі конфлікт абсолютної бездіяльності і байдужості Миколаївського штабу і людей, які відстоюючи свою ідею опинилися в жорсткій опозиції не де інде, а в невеличкому містечку і селах, що саме по собі вже є героїчним.
Спочатку мені взагалі було важко зрозуміти агресивність цих людей, з якою вони „накинулись” на Таран. Але майже відразу мені все прояснили.
А суть проблеми була до болю проста: наш Миколаївський „штаб” крім того, що заліг у повній бездіяльності, ще й не надавав ніякої елементарної фінансової підтримки цим людям. В них не було ніяких коштів на те, щоб приїздити до штабу, до ТВК хоча б для того, щоб отримати необхідні документи, як це передбачено законодавством, не кажу чи вже про те, щоб приїхати за якоюсь порадою до них. Про це не йшла ніяка мова, і ці люди самі вирішували всі свої питання, вони були позбавлені абсолютної підтримки, в них навіть не виникало гадки, що штаб у Миколаєві може бути для того, щоб чимось допомогти.
Але тут у них всіх терпець увірвався. Вони кричали, вимагали у Таран кошти, хоча б елементарних 50 грн. на те, щоб заправити машину. Таран у свою чергу пояснювала, що цих грошей у неї нема, оскільки ні ТВК, ні штаб їй їх не надали.
Конфлікт загострився дуже серйозно. Всі рішуче заявили, що не повезуть протоколи після виборів до ТВК, якщо зараз не компенсують проїзд.
Виявилось, що кошти на дорогу штабом взагалі не надавались. Люди їздили за власні гроші. Але їм набридло. Людське терпіння було вичерпане. вичерпане остаточно. В цю суботу впала остання капля в чашу, яка перелилась... Люди приїхали з вірою, що сьогодні таки Миколаївський штаб не так як попередні дні буде їх спокійно-байдуже годувати з презирливою усмішкою „завтрами”, а надасть хоча б по якихось 50 грн. А у відповідь від штабу почули це саме „завтра, після виборів якось компенсуємо”.
На цих людей дивитись було боляче. Вони всі віддавали кожен раз по 10-20 грн. на транспорт, щоб все зробити вчасно. без порушень. переживали за кожен попірець, кожен день, а штаб спочивав на Малій Морській, попиваючи каву та почитуючи новини в інтернеті. Але тут. у цю суботу вони віддали свої останні гроші з сімейного бюджету, а в кожного з них сім‘я, діти.
Розлючена Таран полетіла в штаб, щоб взяти його штурмом і спробувати вибити гроші.
Але не тут то було.
Наш Миколаївський штаб не здається. Ніякі її спокійні розмови, докази, погрози, що завтра люди не приїдуть, „репетування” з вимогами спонсувати поїздки хоча б частково не допомогли.
Замлинський Микола Іванович, який був довіреною особою Ющенка по 131 округу, не мав абсолютно ніякого бажання слухати Таран, а тим паче вчиняти якісь дії, а просто її відправляв, даючи „стратегічні” поради „вирішуйте це питання самі – Ваші проблеми. Ідіть в ТВК”.
Світлана Миколаївна – українська жіночка, і „коли в неї руки в боки”, то їй байдуже „з якого боку кепель”... Вона не йшла і не здавалась. Єдині корисні дії Миколаївського штабу – вони надали бланки заяв у ТВК з вимогою забезпечити транспортні витрати. З ними Таран покинула Малу Морську і пішла на „штурм” ТВК, біля якої її чекали з нетерпінням розлючені люди, які вірили, що повернеться вона з грошима. Те, що було далі, описати важко. Але, коли постало питання писати заяви в ТВК бажаючих майже не лишилось. З усіх написало заяви тільки шестеро.
Участь цих заяв зрозуміла кожному – вони лишились без розгляду. Цікаво в цьому моменті, як проходила реєстрація цих заяв в ТВК. Реєструвати їх пішла помічник Світлани Миколаївни. Реєструвати мали „свої”, представник штабу Ющенка. Думали, проблем не буде. Однак, всі ці заяви полетіли в обличчя цій жіночці з фразою „Регистрировать не буду. Вы мне сегодня уже и так мозги прокомпостировали”. І їх спокійно зареєстрували людина зі штабу Януковича... Отак, чужі виявилися кращі за своїх. Але ж це обличчя усього штабу і в певній мірі самого Ющенка.
Проблема полягала ще й в тому, що за чотири дні до виборів Таран подала списки змінених членів виборчих комісій Замлінському, який в свою чергу мав ці списки затвердити їх та належним чином оформити в ТВК.
Якщо в когось виникла думка, що Замлінським це було зроблено, Ви глибоко помиляєтесь. Він навіть не пошевелив пальцем. Таран сама штурмувала весь четвер та п‘ятницю ТВК та займалась цим. Останні відголоски цього були ще й суботу. Звичайно, вона вимушена була „компостувати” мізки всім у ТВК, але ж в неї не було іншого способу забезпечити належне оформлення документів, останні посвідчення видавали вже при мені, в суботу ввечері.
Замлінський відмовився з нею розмовляти. Просто відмовився. Крім того при зустрічі з Таран він заявив, що вона повинна повинна миритися з штабом Януковича, не створювати конфліктів та не перечити їм. А як же тоді захист наших інтересів??? Про них чомусь Замлинський навіть не думав згадати. Запитання, чому за 4 дня нічого не було зроблено з оформленням зміни членів лишилось без відповіді. Хоча цікаво було б таки почути відповідь на це ”чому”, та на сотні інших „чому”...
І так, після ТВК ми все таки опинились у штабі. Хоча це було просто безрезультатно, штаб відмовлявся надати гроші, у відповідь чулось „Ваші проблеми, самі вирішуйте, їдьте за свої” та щось із цієї серії.
Таким чином ми лишились з проблемою. яку самі були не в змозі вирішити. а штаб просто не бажав її вирішувати.
Я з Таран вимушена була завітати з досить пізній час, вже біля шести вечора, до Прокуратури з скаргою.
Їх ми однозначно здивували своєю з‘явою та ще більше „потішили” змістом заяви. Нажаль, цей цінний зразок мені не вдалось залишити, оскільки ксерокс – дуже велика цінність у цих краях, крім того, самі працівники не прагнули нам допомогти в цьому.
В кабінеті чергового була одна жіночка. Почувши причину нашої з‘яви в неї однозначно округлились очі, вони навіть не знала, що відповісти і як відреагувати. Але під моїм натиском та від несподіванки, чемно звільнила своє робоче місце, щоб я могла зручненько вмоститись та в нормальних умовах (на справжньому столі) написати скаргу на дії ТВК та спробу зірвати вибори на 131 округу... Що я з задоволенням зробила.
Правда, поки я виходила на 15 хв. в наївних сподіваннях увінчати успіхом мій пошук ксероксу, та потерпіла в цих пошуках повне фіаско, в кабінеті чергового вже був чоловік під два метри та не менш надійних габаритів в інших аспектах.
Він грізно представився замісником прокурора. Чому я зраділа – відразу поспілкуватись з людиною. яка точно щось вимушена мені буде відповісти на заяву. Цим я вже його здивувала, оскільки відразу почула здивоване „так зі мною ще ніхто не спілкувався”. Все в житті буває у всіх вперше. В нього теж.
Ще більше здивування було по прочитанні заяви. Він пробував задавити Таран натиском, але не тут то було, оскільки я взяла ініціативу у свої руки. Через 10 хв. „плідної бесіди” він видушив з себе запитання „Ви що – юрист” і не зовсім зрадів моїй відповіді, хоча спробував пожартувати „то ми з Вами колеги”. Такий прокурорський гумор мене не зовсім втішив, оскільки я їх ряди ніколи в житті не збираюсь поповняти та маю свою радикальну позицію в цьому.
Наша півгодинна розмова закінчилась його фразою до чергової колеги „піднімайте прокурора – треба щось вирішувати”. Чесно визнав, що такого в нього ще не було за всю практику і такого він не сподівався. Не завжди вдається здивувати прокуратуру...
Після прокуратури ми таки відчалили до Березанки, в якій опинилися вже за дев‘яту, так як добирались своїм ходом.
Штаб – будиночок, люб‘язно наданий одним з місцевих штабістів. Тримається виключно на патріотизмі місцевих.
Після засідання виборчої комісії Березанки, на яку ми звичайно не встигли, туди підтягнулись тернопільчани, які в ньому і ночують.
Тут я відчула „терор” на тему „гроші на проїзд”.
Кожні п‘ять хвилин хтось телефонував, чи є кошти, погрожував не їхати з протоколами в ТВК. Оскільки про мій приїзд були люди вже знали, знайомились біля ТВК та мали мій мобільний, презумувалось, що я їм ці кошти маю дати і вирішити це питання. Але ж я не банків і Миколаївських штабіст. Тому після конкретних запитань по виборах, я кожен раз повинна була відбиватись від попрікань, чому не забезпечила кошти...
Телефонували всі, бо кожний мав якісь запитання. Деякі майже вночі приїжджали для надання консультації.
Цей рух в штабі затих десь біля першої – другої ночі.
Але не затихли дзвінки на тему фінансування. Це вже було не так смішно, оскільки я намагалась поспати, а мені майже всю ніч телефонували з одним і тим же запитанням „чому не ????”. Пояснити, що це не від мене залежить було просто безкорисно. Я себе тішила думкою поспати до ранку, але не тут то було. З о пів на п‘яту ранку мене почали мучити з цим запитанням по новому кругу. Всі і по багато разів, так як ними вважалось, що до восьмої все має вирішитись. Мене не спасла від цього запитання „втеча” до виборчої дільниці Березанки, в якій ми були чітко о 07 год. 15 хв. Всі знали мій мобільний...
Місцеві „ющенковці” молодці в тому, що ще до дня виборів скурпульозно перечитали всі списки виборців і гарненько почистили ряди тих, хто „помер” та „сумнівні кандидатури невідомих нікому осіб”. В цьому їх велика заслуга. Молодці!!! Таких не було. Таран їх гарно організувала в цьому плані та не попускала нікому халатності.
За день виборів я була майже на всіх дільницях. З іншими відзвонювались.
Величезна проблема на всіх дільницях була з реєстрацією за місцем проживання.
Типові випадки:
- проживають, але не зареєстровані.
- проживають, але реєстрація не співпадає з адресою, зазначено в списках.
Тут заткнулась з непохитною „толерантністю” з серії „це мій сусід, брат, сват, родич...”, „ми ж його дійсно знаємо, живе тут”...
На „ющенківців” я дуже швидко перестала надіятись, як би не проводилась з ними робота вночі перед виборами.
Непохитне „не хочу сваритись”, „не хочу наживати ворогів”, „хай буде як буде” швидко переконало мене, що тільки ми, ті, хто приїхали, можемо це відбивати ат тримати на контролі. При легкому нашому відвороті після такого „конфлікту” вони жалібно казали своєму „родичу”, „брату”, „свату”... „я б з радістю, але ж ти бачиш, які ці немісцеві злі, зараз роздеруть мене – пробач, не можу, хоча б з радістю”. Всі задоволення і щасливі. Не має „родинного” конфлікту, адже це ми такі „безкомпромісні”...
Особлива „казка життя” була ситуація з голосуванням на дому.
Це одвічна тема тероризувала усіх ще з суботи.
Хоча всім було пояснено, як саме мають бути оформлені такі заяви, майже на кожній дільниці були такі порушення.
Як правило, заяви не були підтверджені ніяким документом. В багатьох крім цього надруковані на комп‘ютері, а тільки вставлені імені, дата і підпис.
На кожній дільниці пояснювали, що і як має бути оформлене. Роз‘яснювала, що це – грубе порушення закону і „лякала” наслідками, які можуть настати.
Там, де голови комісій були „ющенковці” було легше. Їм потрібна була з‘ява та роз‘яснення, спір з „яниками”, здається, для того самого толерантного розведення руками перед усіма „я б з радістю, але ж Ви бачите, які ці кияни, не можу, бо роздеруть, я ж не хочу сісти, зрозумійте мене”...
Конфлікт вичерпувався, і ми з Таран поспішали туди, куди нас вже видзвонювали...
Варто зазначити, що там де були голови від яника теж вдавалось після довгих пояснень та бесід знайти компроміс.
Найбільш яскраві спогади в мене спогади про Рибаківку та Коблеве...
Рибаківка відрізнилась тим, що офіційна спостерігачка від януковича, не хотіла мене пускати на виборчу дільницю. Голова комісії був від яника
Прийшлось влаштовувати картинне складення протоколу про це (копія надана).
Після такої з‘яви я відразу добралась до документів по голосуванню на дому. Голова погодився поспілкуватись, ми навіть після довгих бесід порозумілись – голосували на дому тільки двоє.
Також ця дільниця була оригінальна в тому, що два офіційних спостерігача від януковича були депутатами райради. Тут голова був непорушний. Прийшлось скласти протокол.
Але безперечно, перше місце зайняло Коблеве.
Там були наші спостерігачі, які і повідомили нас про оригінальності.
Голова просто почував себе місцевим божком, якому „море по коліно, гори по плече”. Купа доданих копій протоколів дозволить ознайомитись більш яскраво з цим.
Перше місце по порушеннях зайняв той факт, що під час виборів, десь під обід, нашого члена комісії за описку було головою Байловим самочинно відсторонено від посади і призначено члена комісії від яника. Їй пояснили, що про це складено Акт. Коли вдалось вичіпити цей Акт та ознайомитись, там ні слова не було про відсторонення...
З головою спілкуватись було безкорисно. Тому приходилось складати Акти, які наш секретар реєстрував.
З коротким переліком порушень можете ознайомитись по прочитанні моєї скарги до суду.
Прописка не встановлювалась належним чином, на наших членів комісії чинився тиск, протоколів попередніх засідань у голови не виявлено. Особливо картинно були заяви про голосування на дому, надруковані на комп‘ютері, тільки вписані імена та підписи, не підкріплені ніякими довідками.
Голосування на дому таки відбулося, але були складені відповідні Акти нашими (копії додаю).
Крім того, на дільницю заявилася відповідної „інтелектуальної” зовнішності особа з символіками „за Януковича”. Оскільки були єхидні жарти з сторони яників про те, що нам це не сподобалось, прийшлось скласти Акт про агітацію у день виборів.
Також Байлов у телефонній розмові з кимось почав жалітись, що „тут приїхали злобні немісцеві спостерігачі від Ющенка і безчинствують, складають Акти”. Чим вимусив мене з Таран скласти Акт про антиагітацію Ющенка в день виборів – адже виборці знаходять в приміщення, а голова жалісно горлопанить по телефону, що „ющенковці” чинять беззаконня, підрив авторитету.
Хоча. чесно визнаю, це слухати було просто комічно(ми з Таран давилися зі сміху): така тушка Байлов жаліється на двох не сильно високого зросту (не більше 160 см) дівчинку і жінку на 40...
Мій терпець лопнув, коли я намагалась відновити нашого члена комісії, а наткнулась на презирливе „а що Ви мені зробите, хто Ви така?” Це змісило мене мовчки покинути виборчу дільницю та поїхати до суду.
Мирно вмостившись на огризку столу почала складати скаргу про визнання виборів не дійсними на виборчій дільниці № 109, що у с. Коблеве.
Часу, на жаль, у мене було обмаль. Потрапила я нарешті у цю установу уже біля сьомої, а о восьмій закриваються.
Тому скарга писалась в „темпі вальсу”. Не було часу наводити всі номери статей, що порушувались у Коблево. Але встигла.
Голова почувши про таку заяву відразу прийняла мене.
Мушу сказати, рівень Березанського суду мене приємно вразив. Голова, коли почула про все, була дуже здивована, заяву прийняла та відразу викликала суддю, який буде розглядати її. ДОмовились ми про зустріч у понеділок зранку.
Судді визнали, що такої заяви в них ще не було. Потрібно колись починати.
Так я в останню хвилину потрапила на дільницю Березанки для спостереження за підрахунком голосів.
Питання з фінансуванням трохи утихомирилось. Штаб слізно обіцяв оплатити по приїзді до Миколаєва з протоколами.
Все було б добре, аби з понеділка з ранку і за обід мене не тероризували по мобільному з одвічним питанням „коли віддадуть гроші з транспорт”. Я за сотню раз пояснила, що не маю до цього ніякого відношення, уже в дорозі до Києва, але мені це не допомагало. Дзвінки не припинились. З чого можу зробити висновок, що гроші вночі після виборів в Миколаєві штаб не віддав...
Фінальне прощання з Миколаївським штабом на Малій Морській відбулося в понеділок вдень. Там ми мало кого знайшли. Народ з сміхом пояснив, що вони не знають, хто і коли і куди як іде. Народ то приходить, то зникає, ніхто не в курсі, хто і куди. Гарна „організація”, нічого сказати.
Можливо, я б не з‘являлась до „штабу. але мені потрібно було, щоб хтось підтримав мою скаргу в Березанському суді у вівторок зранку.
Ніхто нічим не хотів залишатись. Ксерокс у них не працював. І остаточно мій терпець увірвався, коли Миколаївський штабіст пішов копіювати біля 30 листків через дорогу та пропав на більше 40 хв.
Після того, як ми лишились у штабі самі, я зрозуміла, що ніхто нічим не займатиметься, вони навіть не розуміють. що я від них хочу.
Забрала свої акти, і через півтори години, які безплідно щось намагалась добитись у миколаївського штабу, я поїхала на Шевченка, де мене, слава Богу, прийняли по людські і всім допомогли.
Підсумовуючи коротко:
- Миколаївський штаб нічого абсолютно не робив, а його існування як таке псувало все хороше, що могло бути та заважало людям, які дійсно бажали діяти, нормально працювати
- толерантність місцевих штабістів була вбивчою для справедливості і виявлення порушення
- тому з‘ява людей, які не пов‘язані з місцевістю, була дієвою.
Також мені доводилось вислуховувати купу скарг на миколаївський штаб.
Таран Світлана Миколаївна мені обіцяла написати свою розповідь про „діяльність” Миколаєва. При отриманні обов‘язково передам.
Копія Актів та скарги до суду додаю.
Дякую за увагу.
Сподіваюсь прочитання не було сильно нудним.
Прошу вибачення за можливі описки чи помилки.
30 грудня 2004 року
З повагою Ботвина О.І.
(в редакції є адреса і телефон автора)
2005.01.21 | Співавтор
Станислав Мизецкий: Письмо из Николаева
http://maidan.org.ua/static/mai/1106230284.htmlУважаемая редакция "Майдана".
Читая в последнее время материалы, размещенные на сайте, что характерно в один день,13.01. о Николаевском региональном штабе, создается впечатление о целенаправленной PR компании, против регионального штаба, ктоторую Вы развернули. Что это? Что это такое?
Я не вхожу в состав штаба, но я оказывал, на сколько мог содействие, поскольку в отличае от братьев Капрановых являюсь юристом. Я видил, что штаб работает на пределе. Я многого не знаю, да и знать не могу, но то, что мне известно, позволяет сделать выводи о том, что информация изложена предвзято, тендоциозно, однобоко и не объективно.
Приехав на Николаевщину на ТРЕТИЙ!!!! тур , эдакие рубаки девчата и хлопьята уже готовы всех расстрелять, уже дали оценку действиям регионального штаба, сделали выводы, как они считают абсолютно правильные.
Но почему-то ни где они не указали, что за время предвыборной компании, вся Николаевская милиция и прокуратура целенаправленно, с большим энтузиазмом работала против регионального штаба. Мне приходилось из дня в день, неделю за неделей, заниматься тем,что вызволять машины, задержанные под различными предлогами, которые тут же задерживались вновь, вызволять задержаных людей. В период компании охота на наших агитпторов и членов районных штабов была любимая забава нашей милиции. Самого народного депутата Ю.Ширко 4 раза задерживала наша доблесная милиция. Задерживала, это не пригласили пройти, а с применение физической сили заталкивали в машины. Бывали времена, что лично Ю.Ширко, используя свой статус народного депутата, был вынужден лично охранять агитаторов.
Моя коллега, поработавшая 1 день в Березанском районе и написав эдакий отчет, почему-то не указазала то, что юридическая группа, дневала и ночевала в Березанке, противодействуя произволу местной милиции, в результате в отношении нач. местоного РОВД было возбуждено уголовное дело. Почему-то забыло написать, что та же Таран, когда она до глубокой ночи находилась на ТВК, до той же глубокой ночи получала помощь регионального штаба.
Другая коллега написав про то, что штабисты пцелыми днями пьют кофе и новости по интернету читают, ради справедливости, хотя бы написала, что это было утро 27 декабря, описала бы сами условия, в которых находится региональный штаб. Это, что недоработка Ю.Ширко и команды регионального штаба ? Это подвиг Ю.Ширко и команды. Найти, хоть какое ни будь помещение в условиях, когда лично губернатор занимался организацией противодействия работы штабов В.Ющенко, это уже талант.
Просто обидно, когда приезжая с более благополучного региона на нашу, еще оккупированную Кучмой территорию, делают такие скоропалительные выводы.
Выводы могу делать я!!! Я как человек со стороны, как юрист, как боевой юрист ( 4 участок 131 округа моих рук дело и чем очень горжусь), http://www.cvk.ukrpack.net/wp336pt001f01=502pt005f01=131, я прошедший этот очень не легкий путь, вместе с сотрудниками регионального штаба, начиная с первого тура и до последнего......
Прошу Вас прекратить травлю Николаевского регионального штаба. Прекратите размешить не проверенную и однобокую информацию.
С уважением,
Станислав Мизецкий
2005.01.22 | Бурлака
Не дуже переконливий захист
Нагадує "листи трудящих"Співавтор пише:
> http://maidan.org.ua/static/mai/1106230284.html
>
> Уважаемая редакция "Майдана".
>
> Читая в последнее время материалы, размещенные на сайте, что характерно в один день,13.01. о Николаевском региональном штабе, создается впечатление о целенаправленной PR компании, против регионального штаба, ктоторую Вы развернули. Что это? Что это такое?
Что такоє, что такоє... Мабуть, правда. Ось що це такоє.
А ноги цієї кампанії, мабуть, ростуть з-за кордону. Еге ж?
>
> Я не вхожу в состав штаба, но я оказывал, на сколько мог содействие, поскольку в отличае от братьев Капрановых являюсь юристом.
А неюристи сприяти не можуть. Ну хоч листівки поклеїти можна без диплому про юридичну освіту?
>
> Я видил, что штаб работает на пределе.
Який з них? Бо тут стільки штабів згадується... І добрим словом теж.
>
> Приехав на Николаевщину на ТРЕТИЙ!!!! тур , эдакие рубаки девчата и хлопьята уже готовы всех расстрелять
Навіть так?
>
> Но почему-то ни где они не указали, что за время предвыборной компании, вся Николаевская милиция и прокуратура целенаправленно, с большим энтузиазмом работала против регионального штаба.
А що ж ви чекали? Сприяння?
>
> Моя коллега, поработавшая 1 день в Березанском районе и написав эдакий отчет, почему-то не указазала то, что юридическая группа, дневала и ночевала в Березанке, противодействуя произволу местной милиции, в результате в отношении нач. местоного РОВД было возбуждено уголовное дело.
Може просто не знала. Вона ж описала лише те, що бачила.
>
> Почему-то забыло написать, что та же Таран, когда она до глубокой ночи находилась на ТВК, до той же глубокой ночи получала помощь регионального штаба.
А це як? Получала і получала. Цілу ніч. Внутрівєнно чи внутрімишечно?
>
> Просто обидно, когда приезжая с более благополучного региона на нашу, еще оккупированную Кучмой территорию
Вся Україна була окупована, і вся, за винятком Донбасу була розокупована практично між другим і третім туром.
>
> Выводы могу делать я!!!
І тільки я!!!!
>
> Я как человек со стороны
Так і вони всі збоку.
>
> как юрист, как боевой юрист
А ето как?
>
> Прошу Вас прекратить травлю Николаевского регионального штаба. Прекратите размешить не проверенную и однобокую информацию.
Пишіть провєрєнную і двубокую. Пообіцяли ж друкувати ніби.
2005.01.22 | MentBuster
Це - всесвітня жидомарсіянська змова
проти миколаївських штабістів та особисто проти пана ШиркаПричому замовна
Буду вдячна будь-кому, хто підкаже, де б і у кого автори звітів могли б отримати бабло за це "замовлення"
2005.01.22 | Михайло Свистович
Так ти жидівка чи марсіянка? (-)
2005.01.22 | MentBuster
Я-жидомарсіянка. Дитя змішаного шлюбу (-)
2005.01.22 | Михайло Свистович
Фігово,що ти не чистокровна.А я так хотів побачити марсіанина(-)
2005.01.22 | Людмила
"транзитный" взгляд...
хочется все-таки разобраться, как же получилось, что все зловредные сотрудники МВД сконцентрировались именно в Николаевской области... отбирали их туда, что ли?к сожалению, не могу предложить в ответ глубокий анализ всего предвыборного процесса.
только взгляд из окна. своей машины. ибо работаю в Херсоне, а голосовать ездила в Одессу. трижды.
31 октября поразило полное отсутствие в области оранжевого цвета (бело-синей атрибутики тогда вообще не было). Во всей области встретили только еще одну машину с ленточками, которая, как и моя, была с одесскими номерами. Ленточки на деревьях снова появились ровно на границе Николаевской и Одесской областей. Все машины, которые мы встретили за 400 км дороги туда-обратно были или с одесскими, или херсонскими номерами.
После второго тура (в тот день, когда ВР отправляла Кабмин в отставку) мою машину задержали на 40 мин. на посту ГАИ при выезде из Николаева. Якобы проверяли "по компьютеру". При этом машины без ленточек спокойно проезжали. Прекратить издевательство позволил звонок на телефон доверия, написанный на ГАИшной машине.
я не стану утверждать, что штабы в Одессе и Херсоне работали очень хорошо. проколов было очень много. в прямом и переносном смысле.
25 декабря мне в Одессе троткнули шилом два колеса...
но только в Николаевской области во время поездок мне было по настоящему страшно.
и это, в том числе, как раз результат недоработки штабов. ибо оранжевая атрибутика как раз позволяла людям почувствавать поддержку друг друга. и создавала определенное сопротивление возможному давлению власти.
судя по Херсону, могу сказать, что люди с готовностью повязывали ленточки, лепили наклейки, прикрепляли флажки. и роль штаба в этом процессе была значительно больше, чем собственная инициатива.
может, именно поэтому здесь нам было легче противостоять? да и власти пришлось несколько скорректировать свои планы, когда вогруг было столько оранжевого?
2005.01.22 | Михайло Свистович
Re: "транзитный" взгляд...
Людмила пише:>
> я не стану утверждать, что штабы в Одессе и Херсоне работали очень хорошо. проколов было очень много. в прямом и переносном смысле.
> 25 декабря мне в Одессе троткнули шилом два колеса...
> но только в Николаевской области во время поездок мне было по настоящему страшно.
Щодо страшно, то я напишу в кінці. Бо я родом з Миколаєва, народився у Первомайську, прожив там 2 чи 4 місяці, але часто бував, бо ж мав там хресного. Перша дружина з Кривого Озера Миколаївської області. Тому знаю багатьох штабістів і взагалі людей.
Моя мама - медсестра у поліклініці в Миколаєві. Відверто агітувала за Ющенка на вулицях і на роботі. Жодного разу ніхто і не спробував тиснути адмінресурсом ні на неї, ні на працівників поліклінціки, ні на сусідів на їхніх роботах. Так що не все там тотально було. А от що агітації не було жодної - факт. Звідси й нахабство міліції.
У всякому разі з "благополучної" Київської області надходило набагато більше сигналів застосування адмінресурсу, ніж з Миколаївської. Може тому, що тут було на кого тиснути, активно працювали штаби.
2005.01.21 | Співавтор
Юрій Шеляженко: Вознесенськ, польові враження
http://maidan.org.ua/static/mai/1106298417.htmlПриїхав у місто Вознесенськ Миколаївської області за два тижні до виборів. Вознесенськ – типовий східний районний центр, 50000 жителів, центральна вулиця ім. Леніна з відповідною пам’яткою культури. Були великі плани: от переконаюся, що в місті все добре, і піду колесити по селах, вирішуючи різні передвиборчі проблеми. Насправді – обидва тижні вів баталії у Вознесенську, бо штаби Ющенка (Так! у множині!) там явно не справлялися. Наприклад, з агітації навіть в центрі міста висіли лише старі плакати про зустріч з Ющенком (ще влітку). Вже зайве казати, що на місто не було бодай одної помаранчевої палатки!
Ситуація зі ЗМІ. Місцеві газети – “День за днём”, російськомовна, випускається міськадміністрацією. “Вісті Вознесенщини”, україномовна, випускається райадміністрацією. Обидві старанно передруковують з “2000” і т.п. кладезів правди хвалу Януковичу та наїзди на Ющенка. З опозиційних ЗМІ можна купити “Вечірні вісті” на одному лотку з трьох на базарі в центрі міста. Ще у 3 мікрорайоні (біля ринку “Північний”, там ще церква УПЦ КП) кабельний оператор “Фаворит” транслює 5 канал. Ніде більше, зокрема у людей, які приютили приїжджого революціонера, 5 каналу не було, зате ТРК “Україна” – всюди.
Ситуація з місцевою владою. Місцева влада контролює все. У місті Вознесенську без дозволу мера Гєржова ніхто нічого не зробить. А мер зараз – прибічник Януковича. Кожен, хто хоче легально поворухнутися або чхнути, йде за дозволом до Гєржова і першим питанням на аудієнції є “Що мені з того буде?”. Коли я намагався прорватись на дивний “обмін досвідом” між місцевими та донецькими вчителями за три дні до виборів у школі №6, саме до Юрія Івановича директор школи телефонувала по мобільнику і саме мер по мобільнику мене послав подалі. Мер створює комунальне підприємство для збору податків “Регспод”, “больничну касу”, в яку треба платити, щоб лікарня та швидка тебе не проігнорували. Цікаво, що коли янучари купляли інтернет в місцевому укртелекомі, вони логінилися не тільки зі свого штабу, але й з міськадміністрації. Про кожного місцевого опозиціонера ходять чутки, що це кишенькова опозиція мера. Виключення – ЗАТ шкірзавод “Возко” та обмежене коло близьких до нього бізнесменів. На попередніх виборах в міськраду “Возко” тупо назначив свого кандидата на кожну дільницю і видав для них календарики: “ВОЗКО ручается за программу Имярек”. Тепер трішки більше половини народу у міськраді – від “Возко”. Вони, наскільки я розумію, таємно на боці Ющенка, але теж намагаються підтримувати дружні стосунки з Гєржовим.
Перше, що я зробив – звякнув за офіційним телефоном міського штаба Юща. Там мені повідомили, що справжній голова штабу не Суржиков і не Ярошенко і не Тищенко, а Олександр Єлізарович Кобзар. Звичайно ж, я почав дізнаватись, хто такі Суржиков, Ярошенко і Тищенко.
Пройшовся по центру Вознесенська. Там, де офіційно має знаходитись штаб Ющенка, лише кафе “Платан” і жодних слідів помаранчевої символіки. Зате біля штабу “розкольників” висіли прапори України, помаранчевий “Так!” і УНП. Забігаючи вперед, скажу, що жодного разу не бачив Кобзаря: ні на мітингу 17.12, ні у ТВК, ні у штабі. Реально працював на моїх очах паралельний штаб, створений з благословення довіреної особи Ющенка у 133 окрузі Сергія Сергійовича Олексіюка. Саме Олексіюк за відсутності місцевого лідера порядкував кампанією Ющенка в районі та шикував роззяв-штабістів. Приміщення для паралельного штабу у будівлі фабрики “Южанка” дав голова місцевої ПППУ Валерій Бундюк.
Кобзар, офіційний голова штабу Юща – сват Гєржова (його племінниця одружена з сином мера). І поводиться він відповідно, а саме: не з’являється серед ющенківців та відмовляється щось робити, коли приходять до нього. Здає в макулатуру ющенківську агітацію, кладе її у туалеті свого кафе “Платан”, коротше, саботує вибори. Олексіюк розповідав, що особисто бачив у Кобзаря залежі агітації “Нашої України” ще з парламентських виборів 2002 року. Кобзар – старий РУХівець, і тільки на цьому тримаються жалюгідні рештки репутації опозиціонера.
До старих РУХівців належать і Ала Ярошенко та Анатолій Тищенко – заступники Кобзаря. Вони сиділи у паралельному штабі Ющенка, поводячись, як секретарі: Тищенко на телефоні, пані Ала – привітна хазяйка з тривожними та нерішучими очима і бейджиком “в.о. голови штабу”. Коли побитого “нашого” члена місцевої ДВК повезли “швидкою” за ріг і там зупинилися, про щось розпитуючи, вона п’ять хвилин неквапно включала телекамеру, перш ніж віддала її, щоб хтось міг збігати засняти цю дивну ситуацію. Жодного прояву політичної волі я від них не бачив.
Олександр Іванович Суржиков, директор ринку “Північний” і голова місцевої УРП “Собор”, підняв підприємців на створення районного комітету нацпорятунку та приєднання до “Сили народу”. В його офісі директора ринку працювали юристи, був інтернет і 5 канал. Суржиков працював на Олексіюка та оперативно реагував на події. Також він знайшов кількох місцевих таксистів, які попрацювали для мобільних груп.
В передостанній день подання членів ДВК Олексіюк отримав три списки “наших” кандидатів по Вознесенську та району:
1) від районного штабу, де працює активна пані Конторська (але вона також не справила на мене враження лідера і добре відгукалася про Кобзаря) – по знайомствах серед старих РУХівців,
2) від Суржикова – по знайомствах серед підприємців, що перед третім туром почали краситись в помаранчеве,
3) та від Ярошенко/Тищенко – вони записували людей, які прийшли після заклику Ющенка по телебаченню записуватись у ДВК.
Звичайно ж, упорядковувати кінцевий список довелося Олексіюку. І потім я неодноразово чув щось на зразок “наші люди в комісіях працюють на Януковича”, зокрема від “нашого” секретаря ТВК Майданевича, якому дуже не подобалися люди Суржикова.
Тим часом я знайшов собі роботу. Як вже писав, у місті беспрєдєл влади, а опозиційної преси нема. За одним виключенням – “EUROмолодь”, нерегулярна 1000-екз. накладу газета вознесенського осередку СУМ. Ця газета видавалася з дозволу Гєржова і нічого більш опозиційного, крім біографій відомих українських націоналістів, не публікувала. А треба було, звичайно, викривати місцеву владу, бо її всі не люблять, але саме вона примушує всіх любити Януковича. Одного разу Павло Писаренко (редактор EUROмолоді) опублікував дуже м’яке інтерв’ю з головою якоїсь місцевої НДО про контроль над органами місцевої влади, і з того часу його газету в місцевих типографіях не друкують, а мер йому сказав, що він не знайде роботи в цьому місті. До речі, така сама доля постигла рік тому комерційний листок об’яв “Гривня”, який випускав підприємець В’ячеслав Ружанський (опублікував одного разу критичну статтю про “Регспод” – комунальний рекет мера). Отже, Павлу було нічого втрачати, і він дозволив використати своє зареєстроване видання для спецвипуску, присвяченого критиці мера та голови райадміністрації. Цього пана я, здається, ще не згадував, тому: прізвище – Бурдін, правопорушення: публічно агітував за Януковича, підноготна: їздив на з’їзд у Севєродонецьк. Протягом двох днів я збирав чутки та факти, відсканив за сприяння ДВК фальшиві відкріпні посвідчення, взяв у Олексіюка інтерв’ю з акцентом проти місцевої влади та копію його депутатського запиту (до речі, герої цього запиту, яким вдалося проголосувати по кілька разів, дуже швидко кудись зникли. Директор школи №2 Абдулаєв, за чутками, поїхав на південну батьківщину, а януковичару-штабісту Радєву нібито перерізали горло). Газетка вийшла що треба! Друкували 5000 екз. у Первомайську. Такий самий районний центр у Миколаївській області, населення не більше, але там я бачив помаранчеву палатку і нормальну незалежну газету! Отже, є в районі прогрес… Відгуки місцевих: так, оце газета про нас, а не про Київ. Розповсюджувачі казали, що “EUROмолодь”, на відміну від інших ющенківських газет, беруть майже всі. Смакували кожну статтю. Олексіюку так сподобалося, що він чомусь думав, начебто готується продовження. На жаль, я дізнався про можливість друку такого продовження занадто пізно: за два дні до закінчення агітації.
Втім, 5000, на мою думку, вистачило, хоча треба таку газетку випускати регулярно, щоб місцева громада справді покинулася. А Писаренко поїхав на кілька днів у Київ здавати нульові звіти і пропадав там аж до виборів. Наскільки я знаю, у янучарів все-ж таки не виникло ідеї вдруге побити йому шибки у квартирі. Тим більше, що на газеті відповідальним за спецвипуск редактором був прописаний Шеляженко.
17 грудня мав приїхати ющенківський телефургон, треба було зібрати людей на мітинг. Суржиков написав повідомлення про мітинг, що проводитиметься коаліцією “Сила Народу“. В міськадміністрації повідомлення не взяли, бо у них така коаліція “не зареєстрована”, і пані Ярошенко заявила, що мітинг треба відмінити. Але Олексіюк сказав, що мітинг буде “зустріччю з народним депутатом і довіреною особою Ющенка Сергієм Олексіюком”. На тому і вирішили. В день мітингу натовп бабусь-янучарів під проводом одного місцевого адвоката заблокував в’їзд до центру міста, де ходили активісти з прапорами і роздавали листівки про мітинг, що готується. Зчинилася бійка, ющенківці ледве унесли ноги і залишили на місці побоїща в лужі грязюки прапор УНП. Довелося мені відвойовувати його у зазомбованих бабусь і нести до штабу. Що не затоптали – просто пощастило: прапор УНП синій і тому сприймався багатьма як символіка Партії Регіонів.
Один зі штабів Ющенка – бозна, який – роздавав на мітингу листівки про зустріч з Кінахом біля міськадміністрації в понеділок 19 грудня. Зустріч з Кінахом не відбулася. Здивованою купкою фанати вертіли в руках папірці, де не було зазначено, про яке саме місто йдеться. Пізніше з’ясувалося, що зустріч відбувалася у Миколаєві.
З понеділка почали прибувати наші спостерігачі та юристи. Треба було допомогти їм знайти штаби, домовлятися з місцевими, які обіцяли розселення, а тепер вагаються, і т.п. З молоді були дві великих групи: хмельниччани (два десятки) та львів’яни (близько сотні). Львів’яни десь з кимось домовилися, що їх подадуть на спостерігачів, але до Олексіюка їх список так і не дійшов. Тільки в останній день подання ми прийшли до Сергія Сергійовича і упросили його зробити подання. Наступного дня подання було затверджене на засіданні ТВК, але посвідчення не виписувалися аж до 24 грудня – хтось поклав у сейф і забув, а наші члени ТВК і в ус не дули. Олексіюку довелося разом ще з кількома штабістами до півночі виписувати і реєструвати ці посвідчення за два дні до виборів, щоб наступного дня люди вже отримали свої папірці. Тим часом хмельниччан взагалі ніхто не озаботився подати на спостерігачів. Вони ходили у день виборів по посвідченням спеціальних кореспондентів на день виборів. І їх викидали з дільниць, оскільки Лубківський (голова Спілки Журналістів) послав у ЦВК, а та розіслала по ТВК роз’яснення а-ля “як відрізнити справжнє посвідчення журналіста від фальшивого”, де, зокрема, вимагалася наявність фотографії на посвідченні. Дехто з хмельницьких мав посвідчення спецкора “Вечірніх Вістей” з мокрою печаткою газети. Я запропонував ТВК зателефонувати у ВВ та спитати про спецкорів, дав публічний редакційний телефон в Києві. Але який то був облом, коли якась секретарка заявила голові ТВК від Януковича про те, що у них нема ніяких виборчих спецкорів! Київ вніс свою лєпту у наші регіональні непорозуміння.
Тренінг для спостерігачів проводився лише один раз, на нього попали тільки місцеві, і конспірація була такою сильною, що я туди не зміг попасти. Приїжджих інструктували хіба що через координаторів.
В день виборів зранку, коли треба було заправляти бензином машини мобільних груп, також всяк вирішував це по-своєму. Тим, кому хтось обіцяв заправити і не заправив, але треба було доставляти людей у села, для швидкості заправили ми. Добре хоча б, що “мобільники” познайомилися ввечері 25.12 з нашим головним юристом Дмитром Назарцем, до якого потім і телефонували по оперативне вирішення проблем. Я сам поїздив у мобільній групі в цей день, була пара продуктивних викликів: доставити довідник із законодавства “нашому” голові комісії, купити трійник для штабної розетки. Між іншим, щодо оргтехніки: у штабі Ющенка комп’ютер з’явився тільки перед формуванням списків спостерігачів, а ксерокса не було взагалі. В день виборів Тетяна Монтян привезла для юристів портативний ксерокс.
Підсумовую. Якщо ми виграли вибори, то не завдяки героїчній боротьбі місцевого штабу Ющенка за чесні вибори і не завдяки жвавій агітації (в останній день агітації Олексіюк сказав роздати залишки листівок, і листівки та самоклейки товстенними стопками були розкидані по тролейбусних зупинках в центрі Вознесенська). Ми виграли вибори лише завдяки “закону про особливості”, який підкосив явку за Януковича, та деякою мірою завдяки помаранчевій революції і, як її прояву - газеті “EUROмолодь”, що додали у сукупності десь по 5% Ющенку на більшості дільниць по місту та району.
фотографії можна подивитися тут.
(в редакції є адреса і телефон автора)
2005.01.24 | MentBuster
Янучар Гєржов, мер Вознесенська - вже "наш"
Бачила в Українському домі члена ТВК №133 Ореста Чебеняка (дуже класний, бився за Ющенка, акі лев) - він розказав мені, що бачив урода Гєржова з помаранчовою стрічечкою в палаці "Україна". Отже, цей голимий, кінчений янучара, судячи з усього, продовжить гвалтувати бідолашний Вознесенськ. Тільки тепер вже - іменем ЮщенкаБлін, я не здивуюсь, коли прем"єром Ющенко призначить Кучму
2005.01.22 | Чучхе
Думаю, погана праця штабів мала "системний характер". Просто +
Просто в Миколаївську область десантувалося більше писучих майданівців, ніж в інші. Це не значить, що там було більше бардаку - він був на фоновому рівні (за спогадами групи моїх колег, що їздили по області - загалом позитивні враження). В той же час, дуже багато нарікань з Донецької області, на весь штаб взагалі та на "Батьківщину" зокрема. Кажуть, що ті штаби тіньово працювали на Януковича. Вогонь - по донецьких штабах!До речі, коли вже Павло Ж. напише нам свої враження "зсередини"
2005.01.22 | MentBuster
Re: Думаю, погана праця штабів мала "системний характер". Просто
Чучхе пише:> Просто в Миколаївську область десантувалося більше писучих майданівців, ніж в інші. Це не значить, що там було більше бардаку - він був на фоновому рівні (за спогадами групи моїх колег, що їздили по області - загалом позитивні враження). В той же час, дуже багато нарікань з Донецької області, на весь штаб взагалі та на "Батьківщину" зокрема. Кажуть, що ті штаби тіньово працювали на Януковича. Вогонь - по донецьких штабах!
>
Бардаку було всюди валом, за деякими виключеннями, які лише підтверджували це сумне правило. Можливо, Вашим друзям просто пощастило
> До речі, коли вже Павло Ж. напише нам свої враження "зсередини"
Сама не дочекаюсь
2005.01.22 | Pavlo Z.
Re: Думаю, погана праця штабів мала "системний характер". Просто +
Причини затримки дві. Перша: до обрання не можна було зі зрозумілих причин. Друга: час лікує, тому чекав, поки з мене хоч трохи відійдуть емоції, точніше - лють, щоб викласти все якомога спокійніше без натяку на мстивість, а просто ЩОБ ТАКОГО БІЛЬШЕ НЕ БУЛО!Обіцяю: найпізніше - в середу. Найближчу. Принаймні тезово, бо якщо розлого - то це дисертація на доктора військових наук з темою "Можливості перемоги армії за участі головнокомандувача, середнього та молодшого офіцерського складу, сержантів та рядових і без участі (або за протидії) штабів".
2005.01.22 | MentBuster
Тачанка з півдня. Брати Капранови
Свята треба зустрічати вдома. Тому не дивно, що свято демократії, яке уже втретє за останні два місяці відвідало Україну, ми зустріли у рідному Очаківському районі, що на Миколаївщині. Люди чомусь дивуються, коли чують, що ми з Миколаївщини, а ми не розуміємо, що тут дивного – невже там живуть не такі люди, як скрізь? Запевняємо, що такі самі. І в цьому ми ще раз переконалися 26 грудня.Пам’ятаєте діалог із фільму “Хоробре серце”?
Ірландія – це мій острів
А ти хіба граф?
Ні, я ірландець.
Це про нас. Бо Очаків – це наше місто. Тому ми звязалися з координаторами спостерігачів на “Майдані”, взяли дві свої машини, приятелів, відеокамери, ксерокс та поїхали спостерігати за виборами. Одразу зауважимо, що нам поталанило – місцевий штаб не забувся подати наші прізвища до ТВК, і ми навіть отримали ксіви. Таке щастя випало не всім – бардак з посвідченнями, підтвердять, мабуть, більшість із волонтерів Миколаївщини.
Отже маючи дві мобільні групи з міжнародним спостерігачем (нашим старовинним другом з Естонії, який приїхав захищати українську демократію) на борту, ми взялися повністю закрити рідний район, а це 24 дільниці.
Оскільки ми не звикли покладатися на будь-кого, то свою роботу, проживання, харчування і фінансування організували самі і зі співчуттям вислуховували колег з інших районів про поневіряння у степах, ночівлю на підлозі, гонитву за місцевими штабістами тощо. Нам було легше, бо, як ви знаєте, Очаків – наше місто. А отже від виборів ми отримали майже виключно позитивні емоції.
По-перше, погода – сонце, зелена травичка, і все це напередодні Нового року. По-друге, природа – безкраї степи, море, романтика порожніх пляжів. Тільки не подумайте, що ми займалися виключно порожніми пляжами – просто про них писати приємніше, аніж вкотре обурюватися роботою місцевих штабів та відсутністю бодай слідів агітації за Ющенка. Аби проілюструвати це наведемо лише один епізод, який стався у суботу.
Отже. День перед виборами 17-00. Телефонуємо в районний штаб, аби повідомити про своє прибуття. Абонент знаходиться поза зоною досяжності. Але в Очакові виявився ще і міський штаб. Набираємо його. Повідомляємо, що дві мобільних групи з Києва прибули в їхнє розпорядження. Чуємо у відповідь:
Добре. Давайте під’їжджайте до мене завтра годинці о 9-й.
Хто розуміє, оцінить гумор ситуації. І що тут дивного, що ми так і не зустрілися, бо зрозуміло, о 9-й ми уже давно були в полі, а наші намагання ввечері звітатися про зроблене, нарвалися на незрозуміле белькотіння. Словом, так і не зустрілися. Зате майже на кожній дільниці нас відводили вбік представники Ющенка і казали:
Ви там в Києві скажіть, що наші штаби…
І далі нецензурно.
Головні претензії зводилися до повної відсутності будь-якої агітації, пізнє інформування активістів, що вони повинні працювати у ДВК і ігнорування будь-яких прохань, сигналів тощо.
На дільниці у селі Володимирівка при 98 виборцях у списку у складі комісії нудьгувало аж троє хлопців з Тернополя, у той час, коли на найбільшій сільській дільниці у Чорноморці, яка налічує 1600 виборців, обійшлися виключно місцевими жителями. Довелося там залишитися на підрахунок голосів.
На маленькій дільниці у селі Жовтень нас до сліз вразила розповідь місцевої фермеркиголови ДВК, у якої сільська влада розгромила рибне господарство, але вона власним коштом фінансує роботу комісії, продавши останніх курей та качок. З ТВК за весь час не надійшло навіть копійки, а на скарги до обласного штабу надходить тільки одна відповідь – це ваші проблеми. В результаті у жінки не вистачає навіть грошей на бензин довезти до Миколаєва протоколи. Довелося витягти з кишені свої кровні і профінансувати у такий спосіб вибори Президента.
І таких історій – майже у кожному селі. На людей нацьковують податкову, міліцію, санстанцію, звільняють з роботи, але вони все одно приходять працювати для Ющенка. Бути опозиціонером на Майдані складно, але нас там мільйони. Бути опозиціонером в обласному центрі дуже складно, але там можна загубитися серед людей. Бути опозиціонером у селі на сто хат – це справжній подвиг. І перед цими людьми хочеться стати на коліна.
А потім хочеться підвестися з колін, вивести наперед працівників місцевого та обласного штабів Віктора Ющенка і розстріляти їх до бісової матері під барабанний бій. Аби всі бачили.
В Очаківському районі за Ющенка проголосувало близько 22%, тобто так само, як всередньому по Миколаївщині. Однак дозвольте запитати, а хіба 22% - це мало? Хіба серед цих 22% не можна було знайти нормальних ініціативних людей? Можна. Їх навіть шукати не треба – вони самі нас хапали за руки. І це не вчителі української мови. Це підприємці, фермери, торгівці. І усі солідарні в одному – Очаківщина могла б проголосувати значно краще, аби там хоч щось робилося для цього.
А головне, теперішні “представники” Ющенка викликають у звичайних людей логічне запитання – якщо кандидат спитається на таких персон, то чи не їх він приведе з собою до влади?
Скажи мені, хто твій штаб, і я скажу тобі, хто ти.
Зворотній вплив репутації місцевих представників на репутацію самого кандидата у нашому регіоні має вирішальне значення. І саме тому наш південь голосує так погано. Бо він віддає свій голос не за Ющенка, якого не показували по телевізору, а за місцевого представника, якого бачить щоденно. Тому рейтинг Ющенка – це передусім рейтинг довіри до штабістів. І плакатами питання далеко не вичерпується.
Окремо хочеться зауважити – Очаківщина проголосувала краще, ніж у другому турі. Краще майже на 10%. І сталося це за рахунок того, що у третьому турі вдалося попередити вкидання бюлетенів. За нашими розрахунками у другому турі на кожній дільниці було вкинуто від 100 до 400 бюлетенів. Це підтверджують спостерігачі. Це підтверджує порівняння результатів другого і третього турів. Для прикладу візьмемо село Куцуруб:
За Ющенка у другому турі – 309 голосів, у третьому – 311.
За Януковича відповідно – 1109 голосів та 839.
Явка у третьому турі була меншою за другий на 270 людей, але що цікаво, повністю співпала з явкою у першому турі. Всі, “понадпланові” виборці у другому турі проголосували за Януковича. Напрошується висновок в селі Куцуруб вкинули близько 270 бюлетенів. Про це повідомили і спостерігачі, які того разу рахували всіх, хто підходив до урн і прорахувалися рівно на 270 осіб. Комісія сказала, що виборців, певно, не помітили. Тобто якщо підняти списки виборців у другому турі і звірити підписи тих, хто “проголосував” з підписами реальних виборців, можна садити комісію до в’язниці.
Але і це головне. Ви не повірите, але у рідному Очакові нас дуже втішили люди. Колишні наші однокласники працюють в комісіях від Ющенка. Колишні вчителі – від Януковича. Проте останні намагаються не загострювати увагу на цьому, а деякі навіть ховають очі. Від нас. Від своїх учнів.
Значить їм соромно. А коли людині соромно – можна сподіватися, що вона не зовсім пропаща.
2005.01.22 | Сергій Кабуд
От ви пані молодці!(-)
2005.01.22 | MentBuster
Доманівський район - де штаби Ю.? Працюють на Я.
Крім звіту, що ви прочитали(http://maidan.org.ua/static/mai/1106424811.html), в нашому розпорядженні знаходиться ще ряд скарг від активістів Доманівського району, що звертають увагу керівництво центрального штабу на те як незадовільно працював офіційний районний передвиборчий штаб Віктора Ющенка. Ми не маємо можливості навести скарги тут в повному об”ємі, але за бажанням можемо надати оригінали цих документів.
Отже, за результатами обробки цілого ряду скарг, можна навести наступні факти:
керівниками Доманівського районного штабу були Янковська Любов Василівна та її заступник Цицик Іван Васильович
- районним виборчим штабом агітаційна робота фактично не велася. Керівництво районного штабу не займалося виборами, не проводили навчання членів комісій та спостерігачів. Всі люди, які допомагали щось робити, були знайдені без їх допомоги та участі. Майбутні спостерігачі, та група виборців, що активізувались після першого туру, своїми силами, як могли, проводили усну агітацію серед населення, підбирали людей на посади членів комісій, спостерігачів, тощо. Якщо до першого туру з керівництвом (Янковською та Цициком) можна було зв”язатися, то під час другого та третього знайти їх було просто неможливо.
- бездіяльність керівництва штабів надала можливість голові райадміністрації Власюку В.Д., та головам сільских рад підбирати для роботи комісій „своїх людей”, родичів, кумів, сватів тощо. Приклади з призвіщами містяться у скаргах. Відсутність реальної протидії дозволяла такі дії, як „керування” процесом з боку місцевих начальників. Так, сільский голова Т.Л.Кушнір та голова акціонерного товариства О..В. Сіроштан, отримавши посвідчення кореспондентів районної газети „Трибуна хлібороба”, керували збором заяв та довідок від пенсіонерів та процесом голосування за межами дільниці.
- Більше того, активісти в своїх скаргах роблять висновок, що окрім бездіяльності та фінансових зловживань, після другого туру (після оголошення Ківаловим що Янукович - президент) Янковська та Цицик почали відверто працювати на Януковича. Ними була здійснена часткова кадрова ротація представників від Ющенка в комісіях та серед офіційних спостерігачів, що працювали в першому та другому турі. На заміну їм були поставлені люди, що працювали в першому та другому турі в команді Януковича. (приклади с. Прибужжя, с. Мостове, с. Кузнєцове, с. Лідіївка, с. Володимирівка ). В с.м.т. Доманівка, дільниця 108, 133 ВО. головою комісії призначається, з подачі Янковської, Володимир Леонідович Поплавський. Поплавський - близький бізнес-партнер Власюка, голови райдержадміністрації, ключової фігури штабу Януковича, через якого проводилось фінансування штабу. Так, лише при банкрутстві СВК „Прогрес” та розграбуванні агрофірми „КлоРАВІА”, через нього було вкрадено більш ніж 2 000 000 гривень. Поплавський стає головою комісії на дільниці №108 від Ющенка, хоча працює на Януковича. Самий цікавий момент, складається в тому що зараз Поплавського висувають від обласного штабу Ющенка (керівник – Ю. Ширко) на посаду голови райдержадміністрації, замість його бізнес-партнера Власюка (заміна „шила на мило”).
- Роль Власюка в організації тиску на людей за Ющенка та в організації фальсифікацій в районі – ключова. Так, людей від Ющенка примушували писати заяви та виходити з комісій ще перед першим туром, в т.ч. під загрозою звільнення, замінюючи їх на інших людей, що насправді працювали на перемогу Януковича Активні помічники Власюка – його замісник Дмитро Дмитрович Левік, голова райради Надія Анатолійовна Мазалова, голова селищної ради Олександр Олексійович Дога, та голови наступних сільских рад: Тарас Кушнір (Мостівська), Іван Соколюк (Маринівська), Віктор Ковальов (Щасливська), Сергій Бесараб (Богданівська), Ольга Уманець (Фрунзенська). Наприклад, ними (та головою офіційного штабу Януковича Грубим) було організовано масовий збір заяв про голосування на дому – по окремим сільским радам кількість тих хто голосував на дому досягала 40% виборців. Ними спеціально готувались і виїзні групи для голосування за межами дільниць. В групу виконавців також входили М.П. Касімов (голова приватного підприємства ім. Суворова), С. А. Збуровський (голова ПСП ім. Щорса), Сіроштан О.В. (голова АТ „Україна”), Туровський А.С (голова АТ „Шляховий”), Бесараб С.Б. (голова ПСП „Едем”)
- Доманівська райрада виступила з заявою, про підтримку „президента Януковича”. Однак, сьогодні всі ці люди – „палкі” прихильники „помаранчової ідеї”
- одночасно, цілий ряд людей, які не знаходились на штабних посадах, працювали добровільно, дуже сильно допомогли кампанії В. Ющенка – Роман Володимирович Клос та Катерина Петрівна Апостолі– керівники штабу комунікаторів, організатори агітаційної роботи. До речі, комунікатори утворили ядро активістів, які реально працювали під час кампанії. Створення сітки агітаторів, постачання агіт-продукції, організація кістяку спостерігачів та членів комісій – все це їх робота.
- Скарги дають підстави стверджувати, що керівники районного штабу вчинили масові фінансові зловживання – так, крім того що людям (офіційним спостерігачам та членам комісій) за роботу виплачувались значно менші суми, крім того що десяткам людей станом на 15 січня не виплатили за другий та за третій тур взагалі нічого, крім цього не виділялись жодні кошти на такі речі як транспортування документації та на інші оперативні витрати. Активісти прямо пишуть, що єдине що вдалось керівникам районного штабу - це відчутно покращити свій фінансовий стан. На звернення до обласного штабу про відсутність фінансування, була одна відповідь – „вами не здано протоколів”. В той самий час, всі протоколи, в належній кількості копій та оригіналів оперативно після підрахунку голосів доставлялись активістами в районний штаб.
- не зважаючи на те, що після другого туру на Янковську подавалися підписані скарги до керівника обласного штабу Ю. Ширка, останній їх проігнорував та вона залишилась на посаді під час переголосування третього туру
-
Підсумки
Із звітів незалежних свідків, активістів з Києва, які приїхали в Доманівський район і були залучені за інформаційною підтримкою сайту „Майдан”, ми отримали повне підтвердження тих негативних фактів, що наведені тут про керівників районного штабу Янковську Любов Василівну та її заступника Цицика Івана Васильовича.
Доманівський район – 39 дільниць, лише 5 – більше 1 000 виборців, ще 11 – більше 500 виборців. Інші дільниці – це маленькі села, розкидані на великій території, на якій практично відсутні дороги. Отже, район для роботи по виборам – дуже складний. Але навіть в таких районах можна і потрібно успішно працювати – що засвідчив приклад схожого за географією Братського району, де результат був набагато кращий (співвідношення Ющенко-Янукович, третій тур: Братський район - близько 44 на 52%, Доманівський район – 32 на 65% ). Фінансування виділялось приблизно однакове, тому гірші результати викликані поганою роботою районного штабу.
Люди, які працювали для перемоги В. Ющенка:
Власник кав”ярні “Відос” Васьків Сергій Миколайович, його дружина Олена Іванівна – фактично на базі їх кав”ярні діяв неофіційний штаб Ющенка в Доманівці. Весь персонал допомагав чим міг всім, хто працював за Ющенка. Роман Володимирович Клос та Катерина Петрівна Апостолі, керівники групи комунікаторів, та учасники цієї групи. Велика кількість нештабних активістів, що включились в роботу після першого та другого турів. До сих пір зберігається фінансова заборгованість штабів по відношенні до людей, що працювали на виборах. До сих пір з боку „впливових людей” відбуваються переслідування активістів(http://maidan.org.ua/static/viol/1106225477.html) кампанії за Ющенка. Про відношенню до багатьох з них не відновлена справедливість, в т.ч. продовжують діяти незаконні судові рішення. Так, звертаємо увагу суддів Верховного Суду на те, що в цей час в Верховному Суді перебуває скарга Р.В. Клоса на дії доманівської райдержадміністрації, які довели до банкрутства та за безцінь розпродали „своїм” людям майно фірми КлоРАВІА (цей випадок наведений вище). Ми просимо суддів ВС якнайшвидше розглянути скаргу.
Люди, які працювали для перемоги Януковича:
Керівники районного штабу Ющенка Янковська Любов Василівна та її заступник Цицик Іван Васильович, голова райдержадміністрації Власюк В.Д., його бізнес-партнер Володимир Леонідович Поплавський, замісник Власюка Дмитро Дмитрович Левік, голова райради Надія Анатолійовна Мазалова, більшість Доманівської райради
Головний мотив дописів реальних, а не „штабних”, активістів кампанії Ющенка в Доманівському районі наступний – якщо у кадровому питанні та у питанні організації роботи все буде залишено так як було на цих виборах, якщо обласний штаб продовжить бездіяльність та більш того, буде допомагати людям що працювали за Януковича ставати новою владою (як це може статися у випадку з Поплавським), якщо не буде використовуватись наявна інформація від добровольців не-штабістів, про те хто як працював на виборах, більше того якщо така інформація не буде використана як критерій під час призначень на посади – вибори 2006 року для сил, що підтримують Ющенка, будуть програні з тріском.
Але саме головне – що у такому випадку високі поточні сподівання людей щодо зміни влади на кращу не будуть здійснені, і це призведе до розчарування та інших негативних ефектів.
Тетяна Монтян
2005.01.23 | MentBuster
Юрій Ненько: Доманівський район. Враження.
До Миколаївської області в першу чергу я поїхав як один із тих багатьох прихильників боротьби за правду та свободу громадян України, поруч з якими я знаходився на Майдані Незалежності з самого початку „помаранчевої революції” і саме в той момент я вирішив йти до кінця, до перемоги, бо тільки в ній я бачив сенс та майбутнє України.А тепер мені би хотілось вибірково розповісти про деякі свої враження від поїздки до смт. Доманівки, Миколаївської області, в якій я висловив своє бажання попрацювати юристом у складі мобільної групи, яка сформувалася виключно із добровольців: Карпинського Станіслава, Щербини Миколи, Томища Михайла.
Наша подорож почалася з відвідування міста Вознесенськ, де була розташована ТВК №133. Для отримання посвідчення офіційних спостерігачів.
Для цього нам ще прийшлось завітати до місцевого штабу Ющенка В.А., в якому жваво велась робота по вирішенню різноманітних організаційних питань. В штабі до нас поставились дуже поважно, але всі проблеми вирішились тільки за втручанням нардепа Сергія Сергійовича Олексіюка.
На моє запитання про штаб Ющенка В.А. в Доманівці, мені розповіли, що керівником його є Янківська Любов Василівна, але на її адресу почали надходити скарги від членів ДВК Доманівського району, тому мені ще було надано номер телефону голови ДВК №113 Лісковської Алли Арташівни, яка може надати необхідну мені інформацію.
Прибувши до смт. Доманівки, ми виявили абсолютну відсутність будь-яких видимих або невидимих агітаційних ознак за кандидата в президенти України Ющенка В.А. - навіть після Вознесенська різниця відчувалась.
Одразу після прибуття нам запропонували розташуватися в кімнаті відпочинку приміщення „Укртелекому”. Одним із її співробітників нам було добровільно надано в тимчасове користування власний комп’ютер, який був необхідний для майбутньої праці.
Поки Карпинський Станіслав готувався до роботи та роздруковував необхідні документи, я вирішив зв’язатися та зустрітися з представниками штабу Ющенка, щоб на місці вирішити деякі стратегічні питання щодо юридичної допомоги у разі її необхідності.
Через деякий час мені зателефонував Карпинський Станіслав та повідомив „чудову” новину – хтось з місцевих керівників, дізнавшись про наш приїзд, зателефонував керівництву „Укртелекому” та попросив нас „вигнати” з офісу.
Для того, щоб не підставляти працівників „Укртелекому” перед їх керівництвом, ми вирішили залишити офіс. Вони, в свою чергу, запропонували нам звернутися до місцевого представника партії „Батьківщина” Іванченко Василь Миколайович, який в подальшому нам дуже допоміг з офісом та організацією нашої роботи, за що йому вся наша група висловлює щиру подяку.
Таким чином сформувалося перше враження, що деякі особи нас тут не дуже раді бачити.
Взагалі я, поки що!, не хотів би вдаватись до окремих подій, порушень, фактів які мали місце при переголосуванні 26 грудня 2004 року, бо їх була маса! (але про це згодом), та хочу зазначити, що ми максимальними зусиллями перешкоджали будь-яким порушенням у ході голосування. Особистий вклад у цю діяльність внесла велика кількість свідомих громадян, завдяки рішучим та сміливим діям яких ми маємо справжній результат – це перемога Ющенка В.А.
Місцеві мешканці до мене звернулись з проханням бути почутими та знайти правду, яка вже давно загубилась у безкрайніх просторах Миколаївщини.
Тому я хотів би зупинитися на детальній розповіді про роботу штабу Ющенка В.А. та деяких керівників місцевих державних органів у Доманівському районі.
Вся агітаційна та організаційна робота проводилась в районі завдяки штабу комунікаторів, який очолював Клос Роман Володимирович. До речі ним були організовані поїздки групи людей до Києва на Майдан Незалежності після другого туру виборів. В результаті співбесіди він мені повідав про направлену проти нього замовну акцію з боку деяких державних службовців, в результаті чого, в належній йому Приватній виробничій комерційній агрофірмі „КлоРАВІА” рахунки були арештовані, а майно незаконно вилучено.
При спробі зв’язатися з головною штабісткою Янковською Любов’ю Василівною, ні мобільний, ні домашній телефони не відповідали. Спробував ще декілька разів, але результат не змінився.
Після того я зателефонував по номеру, який мені надали у Вознесенському штабі Ющенка, Лісковській Аллі, яка одразу ж приїхала на зустріч. Під час бесіди з нею я дізнався багато цікавих речей про діяльність Доманівського штабу Ющенка. Алла працювала уже втретє головою ДВК №113. Вона розповіла, що робота в штабі взагалі не ведеться, а після другого туру виборів Янківська Л.В. зовсім „ушла на поля”, та всіляко уникала розмов з людьми, з якими не розрахувалася за роботу від штабу Ющенка.
В результаті, люди, обурені такою діяльністю штабу Ющенка В.А. в Доманівському районі, власноручно написали велику кількість скарг на Янківську Л.В.
Хотілося б детально висвітлити деякі факти.
А саме, згідно свідчень багатьох людей, членів ДВК, офіційних спостерігачів, мені стало відомо, що з самого початку виборів вся передвиборча кампанія контролювалася місцевими органами державної влади, які „призначали” членами комісій своїх родичів, підлеглих та довірених осіб.
Приклад: склад ДВК №133, яка знаходиться у с. Мостове: Голова комісії – Гурина Ж.В. (бухгалтер сільської ради), члени комісії Бартусевич В.С. (мати голови с/р), Шуляченко Н.М. (теща голови с/р), Лисенко О.М. (голвний бухгалтер с/р), Гераймович Н.В. (касир с/р), Федчишина О.В. (соціальний працівник с/р). Подібна ситуація на дільниці №132.
Також із свідчень громадян стає відомо, що після 2-го туру виборів, Янківська Л.В. через певний контингент провладних авторитетів району стала співпрацювати зі штабом Януковича. Тих людей, які віддано та чесно працювали від штабу кандидата Ющенка В.А., офіційних спостерігачів, членів комісій, без їх особистого відома відсторонили від роботи та замінили тими, хто у попередніх турах виборів представляв штаб Януковича. Мабуть Янківська Л.В. була глибоко переконана у тому, що Президентом України стане саме Янукович. Тому у Доманівському районі така зміна кадрів відбулася у найбільш великих селах: с. Кузнєцове, с. Лідіївка, с. Володимирівка, с. Мостове. На членів ДВК від Ющенка В.А. тиснули та примушували писати заяви і виключали зі складу комісій.
Також було організовано масовий збір заяв голосування поза межами виборчих дільниць, спеціально сформовані виїзні групи, в результаті чого по окремих місцях поза межами голосували майже 40% виборців.
Вся ця робота проводилась під патронатом голови райдержадміністрації Доманівського району пана Власюка Віктора Дмитровича, та керівниками підконтрольних йому сільських рад.
Ще один приклад, ДВК №109 смт. Доманівка: головою комісії призначається Поплавський Володимир Леонідович, близький партнер голови райдержадміністрації Власюка Віктора Дмитровича, через якого проводилось фінансування штабу Януковича. Його дружина – Поплавська Надія призначається членом комісії від кандидата Ющенка В.А. на ДВК №108 замість відданого бувшого члена комісії.
Після наведених фактів мені захотілося акцентувати увагу саме на діяльності Доманівського штабу Ющенка, представником якого були куплені та безвідповідальні громадяни, які мріяли лише про задоволення своїх особистих потреб. Та їм слід пам’ятати, що за свої вчинки потрібно відповідати.
Але президентські вибори позаду, а попереду парламентські і формування нової працездатної чесної влади. Багато залежить від того, хто буде її представниками на місцях. Саме цим питанням вкрай стурбовані мешканці Доманівського району Миколаївської області.
2005.01.26 | MentBuster
З Доманівського району написали листа
http://maidan.org.ua/static/lysty.php?key=1106677146Прочитал Вашу статью о выборах в Доманевском районе и вспомнился старый анекдот. Приходит Гиви к директору цирка и просит принять его на работу фокусником. А какой у тебя есть фокус. Представьте, выкатывается на арену бочка с дермом привязывается веревкой и её начинают поднимать все выше и выше. Вдруг веревка обривается бочка падает разбивается и вся публика в дерме и здесь выхожу Я весь в белом. Это як тому, что бы что-то писать надо приехать в район встретится с людьми и узнать кто есть кто.
Владимир Поплавский извините, не могу написать с уважением.
Цей Поплавський, а також його дочка, дістають мене та Юру Ненько по телефону вже кілька днів. Вимагають, щоб ми написали, який він білий та пухнастий, та погрожують судом. Ми дуже злякалися
На пропозицію написати щось конструктивне, спростувати викладене по суті - не реагують
Якщо хоч хтось з таких "діячів" через нас пролетить повз владу - значить, ми там "вбивалися" недарма