01/29/2005 | Сергій Кабуд

З якого боку не підходь, але дії і інтервью Романа Безсмертного, зроблені в останні дні навряд чи можна назвати вчинком досвідченного політика. Його риторика порушує елементарні етичні норми, епітети, які він висловлює на адресу Тимошенко, яка є політичним союзником і зробила набагато більше для перемоги Ющенка, ніж багато хто в самій «Нашій Україні». М’яко кажучи така поведінка не припустима для людини, яка претендує на місце гравця політичної команди Ющенка.

Аргументи:
· Політичний лідер зробив первну заяву і від’їхав у відрядження за кордон. Будь-яка критика його дій за умови відсутньості останнього не є коректною.
· В разі не згоди з діями свого керівника, спочатку потрібно зустрітися з ним і висловити свої заперечення. Наступні дії - вже по наслідкам особистої розмови.
· Нинішній період потребує максимальної консолідації і політичних союзників (для затвердження нового уряду і кадрового оновлення на місцях) і самої «Нашої України». Різні випади проти рішень Віктора Ющенка підривають його авторитет і шкодять об’єднанню всіх позитивних сил суспільства, які піднялися, підтримуючи правду і Ющенка під час помаранчевої революції.
· В «Нашій Україні» не всі задоволені рішеннями лідера, але обіцянок грати по-іншому він не давав. Вчинок Романа Безсмертного відкриває шлях для подібних дій і інших членів команди, що навряд-чи сприятиме її зміцненню за рік до виборів в парламент.
Всіх цих речей Роман Безсмертний не міг не розуміти. Але всеж він пішов на публічний демарш, його діями керує не логіка політика, а типова істерія і за цим «гнівом праведним» важко не помітити справжнього змісту:
- Як же так? Я фактичний керівник блоку «Наша Україна»! Я організатор і координатор помаранчевої революції! Я самий досвідченний політик в нашому штабі! А кого поставили керівником Уряду?!
До речі, чимало людей дійсно вірять, що Роман Безсмертний є організатором «Нашої України», творцем перемоги на виборах 2002 року, координатором наметового містечка, що саме його заслуга в тому, що «Ющенко - НАШ ПРЕЗИДЕНТ!». Давайте спробуємо дослідити, ці та інші міфи.
Роман Безсмертний і Майдан
Почнемо з майдану, бо саме тут проявився стиль роботи Романа Безсмертного, типовий наслідок, його діяльності: успіх здобувається не завдяки, а супротив його діяльності. Він був призначений координатором наметового містечка, проте тижнями не з’являвся біля палаток, а спілкування з мешканцями наметового, яке декілька раз всеж таки відбулося, було навіть брутальними матюками у бік людей, які ніби і тут зайняли місце «незрівняного лідера» - Романа Безсмертного. Які в свою чергу просто робили щоденну роботу по відношенню до людей, які були там саме за ідею: «Волю Україні! Панування громадянських свобод і ЗАКОНУ! Президент - Віктор Ющенко і Прем’єр - Юля Тимошенко!». Серед них були бізнесмени з різних регіонів України, які допомагали наметовому своїми власними коштами; інтелігенція, яка не відокремлювала себе від громадянського опору режимові Кучми-Януковича! Нагадаємо, що по кількості громадян, які мають вищу освіту відносно країн Європи, Україна займає перше місце!
Кадрові призначення «від Безмертного» вносили лише чвари і суперечки, в той же час невідомо де осідали кошти, перераховані для наметового містечка, невідомо куди відвантажувались продукти та інша домопомога, передані для мешканців майдану, що потрапляли до рук людей «від Безсмертного». Вірний своєму стилю, Роман Безсмертний все вкрив густою завісою таємниці і мовчанки.
Як наслідок, проведене опитування мешканців наметового показало, що вони не тільки не вважають Безсмертного своїм лідером, а навпаки, бачать його в числі тих, хто найбільше заважав, а багато мешканців наметового відкрито писали: «Хто такий Роман Безсмертний взагалі? І яке він має відношення до наметового?» Отже, як не крути, але «героя революції» з Романа Безсмертного не виходить.
Щоб не бути голослівною приведу результати опитування.


Січень 2005 року
місто Київ, Хрещатик, Банкова
Опитування мешканців наметових містечок «помаранчевої революції!»
Кількість оброблених анкет: 834

Анонімне опитування від Координаційної Ради наметового містечка:

Питання Навпроти відповіді, яку підтримуєте поставити помітку
1. Ваше оцінка роботи заступника керівника Центрального Штабу Р.Безсмертного та призначених ним керівників. Задовільно 10
Не задовільно 824
2. Ваше оцінка роботи керівників призначених Р.Безсмертним. Задовільно 13
Не задовільно 821
3. Чи вважате Ви, що дії Р. Безсмертного та призначених ним керівників вносили позитив в роботу і життя наметового містечка? Так 24
Ні 810
4. Чи вважаєте Ви, що дії Р. Безсмертного та призначених ним керівників вносили деструктив в роботу і життя наметового містечка? Так 793
Ні 41
5. Чи бажаете Ви щоб Р.Безсмертний та призначені ним керівники продовжували подальшу діяльність на своїх посадах, які мають відношення до наметового містечка, та інших обєктів Помаранчевої Революції? Так 15
Ні 819
6. Кого з членів Кординаційної Ради Ви вважаєте людиною, що зробила найбільший внесок в функціювання, забеспечення порядку та конструктивне вирішення проблемних питань життєдіялності наметового містечка? Вкажіть Призвіще Імя та Побатькові: (далі див. Список)
6.1. Імена вказані громадянами в анкеті з кількістю відданих за них голосів:
Хоменко Андрій Михайлович 584 70.02%
Тимошенко Юлія Володимирівна 70 8.39%
Тимошенко Юлія (мешканка наметового з тим же прізвищем, як і у Тимошенко Ю.В. /примітка аналітичного центру наметового містечка/) 2 0.23%
Ломтєв Олексій 4 0.48%
Василюк Валерій 1 0.12%
Андрій Вікторович 1 0.12%
Горбань Ігор 119 14.27%
В'ячеслав Анатолійович (без прізвища, як вказано у анкеті /примітка аналітичного центру наметового містечка/) 1 0.12%
Тищенко Андрій 1 0.12%
Діль Анатолій 1 0.12%
Кравчук Володимр 1 0.12%
Сараданюк Петро 1 0.12%
Юрій Луценко 1 0.12%
Кінах Анатолій 1 0.12%
Ігнатюк 1 0.12%
Роман Безсмертний 1 0.12%
Тиртишний Юрій Олексійович 32 3.84%
Ні за кого 12 1.44%


Роман Безсмертний і президентська кампанія

Можливо , Роману Безсмертному роками не давали спати лаври Дмитра Табачника зразка 1994 року і він зробив все, щоб стати керівником виборчого штабу. Проте Ющенко - не Кучма, а Укарїна - не Росія, і його, з волі Віктора Андрійовича, спочатку витискає Олександр Зінченко, а згодом і Юлія Тимошенко. Роман Безсмертний залишається одним із керівників віборчої компанії, але не головним у ній. Проте, це не завадило б йому проявити свої здібності і добитись значних успіхів та проривів під час виборчого марафону. Але ж його успіхів ми не побачили. Те, завдяки чому Ющенко здобув перемогу, робили інші люди. Проведення масових акцій, перемога в Інтернеті, молодіжний рух в підтримку Віктора Ющенка, запальні виступи на Майдані і в телестудіях - все це було без його участі. Чи може він підготував перемогу в одній з областей? Теж ні. Доречі, і в 2002 році Безсмертний не запалював своїми промовами багатотисячні мітинги, не громив опонентів в теледискусіях, не завойовував для Віктора Андрійовича східні регіони. І тоді, і тепер від нього очікували іншого - стати консолідуючою ланкою для широкої коаліції противників режиму. Проте стиль роботи і дії Безсмертного лише відштовхували потенціальних союзників, але це не завадило йому широко афішувати здобутки «Нашої України», як власну заслугу. Проте, все менше людей вірить в його політичний потенціал, адже це виборча кампанія чітко показала рейтинг народної прихильності до того чи іншого політика. Сотні тисяч мітингуючих скандували «Юля!», а не «Роман!».

Екскурс в минуле

Важко зрозуміти нинішню поведінку Романа Безсмертного без ознайомлення з його політичною кар’єрою. Сільський вчитель історії на хвилі піднесення національної свідомості народу, стає Народним депутатом України. Відповідно обрана і політична партія. На зорі свого перебування у верховній Раді України Роман Безсмертний в лавах Української Республіканської партії.
В наш час люди приходять в політику різними шляхами. Для одних - це дорога боротьби за кращу долю, краще майбутне, ідея величі своєї нації і щирий патріотизм. Другі - талановиті господарники, яким люди дають мандат довіри. Треті - харизматичні лідери, народні вожді і трибуни. Але на зламі епох в політиці з’являються сірі постаті, яких хвиля виносить на верх, і щоб бути на поверхні надалі вони починають вчитись у Маккіавеллі і Дюма. Ці люди домінували в кабінетах влади Радянського Союзу, і саме завдяки їм про політику стали говорити, як про брудну справу, “найдавнішу професію” і т.п.
Немає сумніву, що турбота про добробут народу і велич нашої держави найменше хвилювала Романа Безсмертного, який швидко покинув лави УРП, де не побачив перспектив стрімкої кар’єри та особистого достатку. Непомірні амбіції та бажання видертись на “владний Олімп” привели його на квітучі галявини Л. Кучми, де прибавливо зеленіли валютні лани на берегах номенклатурних річок. Так як принциповістю Р. Безсмертний себе не обтяжував, то переходи з одного політичного табору в інший не заважали ні міцному сну, ні доброму апетиту. Так, червоний депутатний мандат він отримує в лавах НДП, але і тут довго не затримується. В таборі Л. Кучми він поступово стає помітною фігурою, а вижити і процвітати в тому середовищі йому допомагають такі особисті якості, як безпринципність, здібність до інтриг, амбітність та жадоба влади. Гарант все ласкавіше поглядав на “послідовного” депутата і врешті-решт, призначив його своїм представником в парламенті. Це творча і цікава робота зводилась до постіних “розводок” депутатських фракцій і груп, нацьковування одних на інших, підкупів та обманів, лобіювання різних кучмівських задумок, розпалювання у парламенті чвар і конфліктів для успішного вилову рибки в мутній воді. Наш шанувальник творчості Дюма гаранта не підвів - парламент став політичним шоу різних скандалів і бійок. Здавалося, все йде чудово, але на шляху до руки і серця Леоніда Даниловича непохитним муром став В. Медведчук. Його “кохання ” з гарантом виявилося таким міцним і щирим, що Р. Безсмертний зрозумів - в цьому таборі сірим “кардиналом Рішельє” він не стане. Його перехід до Віктора Ющенко був схожий на Указ президента Л. Кучми : “В зв’язку з переходом на роботу в “Нашу Україну” звільнити Р. Безсмертного від обов’язків представника президента в парламенті”. Саме Р. Безсмертний був у “Нашій Україні” провідником курсу на лоялність до Л. Кучми та еволюційну зміну влади. До речі, він і тепер противник рішучої чистки номенклатури.
Так чим же так проявив себе Р. Безсмертний в “Нашій Україні” ? Найперше тим, що перетворив блок в типову бюрократичну структуру, де за новаторською риторикою ховалась стара система, а європейська термінологія прикривала “совкові”, номенклатурні відносини. Коли його питали про особисті досягнення в справі перемоги блоку Віктора Ющенка, він говорив про навчання різних груп людей, фінансове забезпечення, розміщення і таке інше. Тобто, в більшості - господарчі питання, завгосп, який натягнув на себе ковдру одного з лідерів кампанії і провалив такі важливі напрямки роботи, як кадри, друковані ЗМІ, контрпропаганда, юридичне забезпечення всього ходу кампанії. Та й до його методів фінансування у мешканців Майдану, нагадаємо, було дуже багато претензій.

Деякі порівняння

Блок «Наша Україна» планувався як новітня сучасна, передова, європейська структура, рушійна сила всього суспільства. Але в такому випадку це вимагало б викорінення таких явищ, як чинопочитання, протекціонізм, кулуарність у прийнятті рішень, підбір кадрів за принципом особистої відданості, віддаленість лідерів від партійних низів. Натура Романа Безсмертного, сформована на романах Дюма, не змогла це сприйняти, і тому подібні явища залишились існувати і далі. Він уже майже не сумнівався у «мантії» першого міністра, але між ним і лідером втерлись дуже нехороші «тьоті і дяді».
Ось тут Безсмертний і робить перший крок по стежці Тараса Чорновола. Їх не можливо не порівняти. Адже в основі «політичної еволюції» Тараса Чорновола також лежать величезні амбіції, претензії на місце поруч вождя, впевненість в абсолютній істині своїх думок і бажання в будь-який час мати «доступ до тіла». Він теж здійснив політиний бліц-кріг по різним партіям, але жодної верхівки не досягнув. Тоді всі ЗМІ зарябіли від його критики в адресу політичної сили з якою він пройшов у нардепи і Віктора Ющенка особисто. Але фактично все зводилось, до декількох позицій: «Я такий розумний і видатний діяч! А моє призвіще хіба нічого не варте?! Я повинен іти поруч з Ющенком, а ви мене - в третій ряд!?»
Цікаво, але нинішні заяви Романа Безсмертного дуже нагадують істеричні інтерв’ю Тараса Чорновола в період його виходу з «Нашої України». Та й політична біографія обох діячів теж подібна: їх міграції по різних партіях викликають щире захоплення у багатьох коллег по парламенту. Для досягнення мети вони теж обирають однаковий метод - не новаторськими ідеями, успішною роботою, зростанням власного авторитету серед колег вони намагаються привернути до себе увагу, а скандальними заявами в ЗМІ, критикою свого лідера і його рішень. Що ж, Тарас Чорновіл вже давно переступив межу усіх моральних норм. Цікаво, чи зупиниться Роман Безсмертний?...
Крім того цілком логічно буде порівняння і з Віктором Медведчуком. З його роллю і місцем в останні роки правління Леоніда Кучми. Здається, що саме така роль і є нездійсненою мрією Романа Безсмертного, кредо якого саме тіньовий вплив на політичне життя. Адже рис харизматичного лідера, народного вождя і трибуна він не має, а в інтригах, закулісній грі, боротьбі під килимом досвід накопичено значний. Хоча аналогій в політичній біографії Романа Безсмертного і Віктора Медведчука майже не має, проте в поглядах на політичну діяльність і її ефективність та форми і методи - вони сіамські близнюки.

Мораль і політика

Демарш Романа Безсмертного не випадковий, розбіжності між ним і Ющенком з’явились задовго до кадрових призначень нового президента. В першу чергу, це розбіжності в теорії політичного процесу і поглядах на майбутню владу. Позиція Віктора Ющенка чітка і зрозуміла. Він задекларував в політиці відкритість, прозорість, чесність. Кожен громадянин має бути не статистом, а повноправним учасником. Закулісній грі, інтригам, кулуарності, безпринципності не місце в новому українському суспільстві! А Роман Безсмертний стверджує, що політика завжди така ж сама, як в романах Дюма, що в ній завжди будуть інтриги, конкуренція. Для нього це в першу чергу гра, в якій перемагає найхитріший.
Для Віктора Андрійовича мораль і християнські цінності не попрожній звук. Він неодноразово казав, що в майбутній владі не буде місця для тих, хто скомпроментував себе негідними вчинками під час правління Кучми. А Роман Безсмертний стверджує, що в політиці люди здатні змінюватись, що ті, які вчора вірно служили Кучмі, сьогодні можуть вірно служити Ющенку, забуваючи при цьому, що державний посадовець служить не Кучмі, Ющенку, Тимошенко, а своїй державі, і коли він буде ефективно виконувати такі розпорядження президента, що здатні нанести шкоду країні, то сам стає злочинцем. Інтервью останніх днів Романа Безсмертного («Главред» - 21/01/05 http://www.glavred.info/?art=129761360 , Версии.com 26/01/05 http://www.versii.com/material.php?pid=8264 , а також в ефірі 5-го каналу та інших телеканалів) однозначно підкреслюють необхідність використання «професійних політиків» і збереження «політичної еліти». Його базові політичні погляди постійно прориваються крізь камуфляж про-європейської риторики, але вони в нього залишились на рівні політикана-інтригана епохи розквіту Кучми.
Віктор Андрійович показує нам яскравий приклад становлення справжнього народного президента, вождя нації, а його стрімкий політичній ріст за останні роки дає кожному українцю право пишатись своїм керманичем. І в той же час, з кожним днем зростає і відставання Романа Безсмертного від свого лідера, що народжує низку конфліктів. До чого це приведе Романа Петровича?
І ще одне делікатне питання: Роман Безсмертний вважає цілком нормальним право використання права розподілу партійних фінансів для зміцнення властних позицій, для створення «груп підтримки», для покарання опонентів і лобіювання кадрових призначень.

Епілог

У попередніх частинах багато разів можна знайти фрази «стиль роботи», «характерні риси» Романа Безсмертного. Спробуємо узагальнити.
По стилю роботи Роман Безсмертний - типовий «сірий» амбіційний бюрократ, йому хочеться бути «великою персоною», бо цілком природним для нього шляхом кар’єрного зростання є плазування перед вищим начальством і презирливе топтання тих, хто знизу.
Для нього в політиці головним є ціль, а мораль і порядність - це все химери. Безпринципність мігрування з партії в партію, звичайна діалектика політичного життя, творчий пошук, вдала інтрига, уміла гра - ось що головне для Романа Безсмертного. А те, що наш народ вже «награвся» до межі терпіння, що «політичні інтригани» ледь не довели країну до відлучення від цивілізованого світу - його мало турбує. Крім того Безсмертного характеризує зневажливе ставлення до людей. Він не дозволяє собі «опускатись» до діалогу з «натовпом», ознайомлення з іншою точкою зору, переконанням когось в своїй правоті. Його позиція - «я-начальник, ти - дурень».
Роман Безсмертний проти докорінної реформи українського суспільства, проти створення нового, європейського демократичного політикуму, бо тоді він стане звичайним другорядним адміністратором, якого швидко затруть «генератори ідей», оратори, трибуни, блискучі фахівці і яскраві особистості.
Такі узагальнення - не плід фантазії. Вони стали можливими завдяки спілкуванню з людьми, які не один рік працювали поруч з Романом Петровичем. І повірте, дуже мало тих, хто став його щирим прихильником.
А тепер спробуємо відповісти на питання: «Чому саме Юля Володимирівна викликала такий гнів Романа Безсмертного?» насамперед тому, що вона ніколи не буде грати в номенклатурно-бюрократичні ігри, вона здатна без жалю ламати стару систему, вона чудово сприймає все нове і позитивне, здатна до постійного самовдосконалення (ці ж людські риси притаманні Віктору Андрійовичу). До того Юля Тимошенко самостістійний політик, впливати на якого не можливо з боку таких осіб, як Роман Безсмертний.
Які ж наслідки може мати виступ Романа Безсмертного?
Найголовніше, що такі дії суттево знизили його політичний імідж. Більшість тих, хто цікавиться політикою, сміється з його аргументів. Мовляв, обізвав Тимошенко шантажисткою, а сам шантажує президента Ющенка - «не можу створювати нову європейсьську партію, бо не у нас посада прем’єра. А що, наявність у партії прем’єра - це обов’язкова умова для нової політичної партії?
Тактовне мовчання Юлії Тимошенко до повернення Віктора Андрійовича, надає їй суттєву перевагу в очах останнього.
Можливо, Роман Петрович переплутав себе зі своїм однофамільцем Кощеем фантазуючи про те, що в політиці він теж «безсмертний» і почав «тиснути» на президента, домагаючись права впливати на його рішення? В цьому випадку можна можна вважати, що його амбіції повністю затьмарили здоровий глузд, бо якщо Віктор Андрійович «рубане з плеча», то буде майже по Светлову - «...загін не помітить втрати бійця...» Та й не виключено, що призначення Тимошенко для нового президента є своєрідним тестом на вірність своєї команди, мета якого відкоригувати виборчий партійний список 2006 року. Що ж, останнє слово за нашим президентом - Віктором Андрійовичем Ющенко.


Ліна Таран (taran_lina@yahoo.ca)