Відповіді

• 2005.01.30 | zipping

  Предателям - нет прощенья!

  Панове у государства просто должны быть секреты. Прошу удалить модераторов эту тему с форума как провокационную.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2005.01.30 | пан Roller

    Все тайное становится явным.

    zipping пише:
    > Панове у государства просто должны быть секреты. Прошу удалить модераторов эту тему с форума как провокационную.
    
    Кого вы обзываете предателем? Все тайное становится явным.К тому же между раведчиком и шпионом разница относительна.
    
    Пример - Мельниченко.Был предатель, станет герой.
    К тому же Ющенко что-то говорил о своих первых декретах открыто.Говорил о чем они будут. Хотелось бы проверить.
    
    И чем больше тайн, тем шире интерес. Все равно узнаем.Так зачем скрывать от народа?
    
    Brgds
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2005.01.30 | zipping

      Re: Все тайное становится явным.

      Ню-ню! Пишите пин и номер кредитки на телефонных будках.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2005.01.30 | пан Roller

        Зиппер, застегнись. (-)

        zipping пише:
        > Ню-ню! Пишите пин и номер кредитки на телефонных будках.

  • 2005.01.30 | Предсказамус

    "Это хуже, чем предательство, это ошибка" (с)

    zipping пише:
    > Панове у государства просто должны быть секреты. Прошу удалить модераторов эту тему с форума как провокационную.
    1. Кучму критиковали именно за такие указы. Если правда, что указы "не для печати" издал Ющенко, то это грубая ошибка.
    2. Нет такого режима секретности "не для печати". Не предусмотрено законом. Если указ содержит секретные сведения, гриф должен соответствовать.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2005.01.30 | zipping

      Re: "Это хуже, чем предательство, это ошибка" (с)

      А откуда Вы знаете, что они под таким грифом. Коала сказал. Тогда пусть слезет с ветки и назовет источник. Иначе это деза!
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2005.01.30 | Предсказамус

        Таки правда, сходите по ссылке, два верхних указа (/)

        http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?user=nn
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2005.01.30 | SpokusXalepniy

          Просто в этих двух приказах...

          ... обнаружился .dot (template) вирус.

    • 2005.01.30 | zipping

      Re: "Это хуже, чем предательство, это ошибка" (с)

      Если не трудно, укажите источник, в котором указано, какими должны быть грифы на указах, не подлежащтх разглашению.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2005.01.30 | Предсказамус

        На ночь глядя искать лень

        Есть закон о гостайне, точного названия не помню. Не поленитесь, сходите на тот же сервер, там этот закон есть.
        Возможно, эти указы в действительности секретные или совсекретные, а гриф поставили по прежней привычке. Т.е. я бы с выводами не торопился, но тогда надо дать по мозгам сайту ВР за недостоверную информацию.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2005.01.30 | zipping

          Re: На ночь глядя искать лень

          Вот и мне так кажется. Тем более, что они эту ремарку варьируют "не підлягає друку" и "Опублікуванню не підлягає". А по башке надо давать Зинченко, то есть Секритариату. Но то, что есть секретная, не подлежащая раскрытию информация, я, надеюсь, Вы не оспариваете.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей

          • 2005.01.30 | Предсказамус

            Ясное дело, есть секреты.

            Но разумно было бы, во-первых, публиковать заголовки, если они сами по себе не секретные, а во-вторых, указывать реальный гриф. Именно чтоб не было упреков в "непрозрачности".

        • 2005.01.30 | Євген Захаров

          Законныеи незаконные грифы секретности

          Так Вы таки Ленивый Предсказамус!
          
          Даю справку. Законные грифы секретности обусловлены законом о гостайне: "важливо", "цілком важливо", "особливої важливості", соответственно срок засекречивания 5, 10 и 30 лет. Перечень таких сведений дан в "Своде сведений, которые составляют государственную тайну", по каждому пункту указан гриф, срок секретности, номер и дата решения экспепрта по гостайнам, которым эти данные засекречены. Рекомендую просмотреть этот документ, найдете много интересного.
          В 2001 году Он был сначала открытым, потом его засекретили, в 2001 году мне удалось добиться от СБУ, чтобы его рассекретили и опубликовали снова. С тех пор он открытый, есть во всех компьютерных системах.
          
          Незаконные грифы (поскольку не определены законом и нет процедуры применения): "опублікуванню не підлягає" (застосовуються виключно Президентом), "не для друку" (застосовується Кабміном та іншими органами виконавчої влади, дуже рідко Президентом). Ежемесячно количество документомв с грифами составляет от 1 до 10% от общего количества. Больше всего эти грифы применялись Президентом, затем Кабмином.
          
          Гриф "Для службового користування" применяется для "конфиденциальной иенформации, являющейся собственностью государства". Законом гриф не определен, но процедура работы определена Кабмином в специальной инструкции №1893 от 27 ноября 1998 года. На самом деле гриф тоже незаконный, поскольку никак не определено, для каких документов он применяется, а определение "конф. инф., явл. собств. гсоударства", данное в статье 30 Закона "Об информации" не выдерживает критики. Детали - посмотрите ниже в ветке, где Обережний герой привел мою статью на эту тему (почему-то его назвали тролем - по-моему, необоснованно). Гриф ДСК применяется больше всего ведомствами, редко КАбмином и Президентом.
          
          Раньше применялся еще гриф "служебная тайна", в последние годы я его не видел.
          
          Новая администрация продолжает старую незаконную практику, и это - сигнал для всех нас. "Месидж", как любят выражаться преподаватели журнализма. Я еще надеюсь, что все-таки это пока просто оплошность.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей

          • 2005.01.30 | Предсказамус

            Насчет лени - кто б спорил, я не буду ;)

            Євген Захаров пише:
            > Незаконные грифы (поскольку не определены законом и нет процедуры применения): "опублікуванню не підлягає" (застосовуються виключно Президентом), "не для друку" (застосовується Кабміном та іншими органами виконавчої влади, дуже рідко Президентом). Ежемесячно количество документов с грифами составляет от 1 до 10% от общего количества. Больше всего эти грифы применялись Президентом, затем Кабмином.
            Ага! У меня были другие соображения (см. ниже).
            
            > Новая администрация продолжает старую незаконную практику, и это - сигнал для всех нас. "Месидж", как любят выражаться преподаватели журнализма. Я еще надеюсь, что все-таки это пока просто оплошность.
            Мне казалось, что "опублікуванню не підлягає" не гриф, а просто "заглушка", чтоб не указывать уровень секретности. Но раз так, то ПОРА уже подсказать Зинченко, насколько в действительности он отличается от Медведчука.
            згорнути/розгорнути гілку відповідей

            • 2005.01.30 | rr

              Re: Насчет лени - кто б спорил, я не буду ;)

              Поддерживаю, ПОРА напомнить Зинченко чем он должен отличаться от Медведчука, а то он, наверное, на вчерашнем фуршете у Каськива действительно уверовал, что ПОРА завершила свою деятельность...

          • 2005.01.31 | Михайло Свистович

            Re: Законныеи незаконные грифы секретности

            Євген Захаров пише:
            > Так Вы таки Ленивый Предсказамус!
            
            Смайлик тут зайвий. Він дійсно лінивий
            
            >
            > Новая администрация продолжает старую незаконную практику, и это - сигнал для всех нас.
            
            Так отож
            згорнути/розгорнути гілку відповідей

            • 2005.01.31 | Сергій Кабуд

              то це не військові чи розвідницькі Укази?(-)

  • 2005.01.30 | Сергій Кабуд

    ви сказилися, це істерика(-)

    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2005.01.30 | Михайло Свистович

      не бачу істерики, бачу занепокоєння (-)

• 2005.01.30 | zipping

  Вот, кстати, интересный указик

  У К А З
  ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ
  Про Антикризовий центр
  ( Із змінами, внесеними згідно з Указами Президента
  N 228/2003 ( 228/2003 ) від 18.03.2003
  N 1338/2003 ( 1338/2003 ) від 22.11.2003
  N 1366/2004 ( 1366/2004 ) від 04.11.2004
  N 77/2005 ( 77/2005 ) від 22.01.2005 )
  З метою вдосконалення взаємодії центральних органів
  виконавчої влади та координації здійснюваних ними заходів щодо
  реалізації державної політики у сфері запобігання і подолання
  кризових ситуацій, що спричинені екстремістськими або
  терористичними проявами, та відповідно до пункту 28 статті 106
  Конституції України ( 254к/96-ВР ) п о с т а н о в л я ю:
  1. Утворити Антикризовий центр.
  Головою Антикризового центру є Президент України.
  2. Затвердити персональний склад Антикризового центру
  (додається).
  3. Визначити, що основними завданнями Антикризового центру є
  координація заходів, здійснюваних центральними органами виконавчої
  влади та спеціальними органами, на які покладено виконання функцій
  боротьби з тероризмом, щодо запобігання та ліквідації кризових
  ситуацій, які стали наслідком екстремістських проявів або
  терористичних актів, розгляд пропозицій щодо сил і засобів, які
  залучаються до подолання таких проявів чи актів.
  4. Установити, що робочим органом Антикризового центру є штаб
  Антитерористичного центру при Службі безпеки України.
  Президент України Л.КУЧМА
  м. Київ, 5 листопада 2002 року
  N 991/2002
  ЗАТВЕРДЖЕНО
  Указом Президента України
  від 5 листопада 2002 року N 991/2002
  СКЛАД
  Антикризового центру
  КУЧМА - Президент України, Голова
  Леонід Данилович Антикризового центру
  АЗАРОВ - Перший віце-прем'єр-міністра України,
  Микола Янович Міністр фінансів України
  БІЛОКОНЬ - Міністр внутрішніх справ України
  Микола Васильович
  ВАСИЛЬЄВ - Генеральний прокурор України
  Геннадій Андрійович
  ГРИЩЕНКО - Міністр закордонних справ України
  Костянтин Іванович
  ЗЕМЛЯНСЬКИЙ - керівник Антитерористичного центру,
  Юрій Володимирович перший заступник Голови Служби
  безпеки України
  ЛАВРИНОВИЧ - Міністр юстиції України
  Олександр Володимирович
  ЛИТВИН - Голова Державного комітету у справах
  Микола Михайлович охорони державного кордону
  України - Командувач Прикордонних
  військ України
  ПІДАЄВ - Міністр охорони здоров'я України
  Андрій Володимирович
  РАДЧЕНКО - Секретар Ради національної безпеки і
  Володимир Іванович оборони України
  РЕВА - Міністр України з питань надзвичайних
  Григорій Васильович ситуацій та у справах захисту
  населення від наслідків
  Чорнобильської катастрофи
  СИНЯНСЬКИЙ - Голова Служби зовнішньої розвідки
  Олег Григорович України
  СМЕШКО - Голова Служби безпеки України
  Ігор Петрович
  СТРОГИЙ - Начальник Управління державної
  Валерій Іванович охорони України
  ЯНУКОВИЧ - Прем'єр-міністр України
  Віктор Федорович
  ( Склад із змінами, внесеними згідно з Указами Президента
  N 228/2003 ( 228/2003 ) від 18.03.2003, N 1338/2003 ( 1338/2003 )
  від 22.11.2003, N 1366/2004 ( 1366/2004 ) від 04.11.2004,
  N 77/2005 ( 77/2005 ) від 22.01.2005 )
  Глава Адміністрації
  Президента України В.МЕДВЕДЧУК
  
  http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=991%2F2002
  
  ------
  Прогнозировали ребята кризисные явления после второго тура выборов. И интерсно с какой стаи Медведчук издает указы. У него что есть право законодательной инициативы?

• 2005.01.30 | zipping

  Re: Перші секрети нового Президента?

  Ну вот нашел.
  ----
  Реквізити кожного матеріального носія секретної інформації
  мають містити гриф секретності, який відповідає ступеню
  секретності інформації, встановленому рішенням державного експерта
  з питань таємниць, - "особливої важливості", "цілком таємно",
  "таємно", дату та строк засекречування матеріального носія
  секретної інформації, що встановлюється з урахуванням передбачених
  статтею 13 цього Закону строків дії рішення про віднесення
  інформації до державної таємниці, підпис, його розшифрування та
  посаду особи, яка надала зазначений гриф, а також посилання на
  відповідний пункт (статтю) Зводу відомостей, що становлять
  державну таємницю.
  http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1079%2D14
  ---
  Но там нигде не сказано, что гриф секретности подлежит публикации.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2005.01.30 | Предсказамус

    Я о прозрачности, а не о законности

    zipping пише:
    > Но там нигде не сказано, что гриф секретности подлежит публикации.
    Повторюсь: Кучму критиковали за указы "не для печати", теперь для того, чтоб не сказали: "эти такие же", разумно публиковать заголовок и гриф секретности, если он есть. А если его нет, указ нужно публиковать полностью.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2005.01.30 | SpokusXalepniy

      Это всё не так просто...

      Предсказамус пише:
      > ... разумно публиковать заголовок и гриф секретности, если он есть. А если его нет, указ нужно публиковать полностью.
      
      Этого-то как раз и нельзя делать! "Не для печати" - говорит, что этот документ не для печати по тысячи причинам. Намеренно сказал "по тысячи" потому что их может быть только две-три, или десять, а потом примут закон и добавят пятнадцать и т.д.
      
      Но поймите, сообщение об уровне секретности - есть уже какое-то разглашение секретности. Например, по совокупности фактов: когда был принят документ, после встречи с кем, что происходило, и ещё сопоставляя соседние факты можно представить себе о чем этот документ может быть.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2005.01.30 | zipping

        Поддерживаю!

        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2005.01.30 | Євген Захаров

          Не поддерживаю!

          Тому, що це порушення Конституції. Обмеження доступу до інформації - це виняток, який можливий тільки у перелічених в 34 статті Конституції підставах і тільки на підставі закону. ГРиф "опублікуванню" не підлягає в жодному закону не визначений, процедурно праця з цим грифом та схожим "не для друку" жодним сактом не регламентується. Отже, держслужбовці користуються цими гирифами на свій ролзсуд, а мають тільки в межах повноважень, описаних в законі. Тобто, засекруечують все, що їм потрібне. Якщо Ющенко не розуміє такі прості речі - то ганьба йому. Я сподіваюсь, що це просто пройшло повз нього. а ще працює стара інерція Адміністарції Презимдента.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей

          • 2005.01.30 | SpokusXalepniy

            Ну, хоть бы без восклицательного знака. :)

            Євген Захаров пише:
            > Тому, що це порушення Конституції.
            
            Ну, прямо-таки Конституции нарушение. Так можно подвести под нарушение Конституции даже плохую работу ЖЭКа. Потому что в конечном итоге это действительно будет нарушение каких-либо прав граждан. Тем не менее, за отсутствие горячей воды мы будем подавать в суд на ЖЭК не из-за нарушения конституции.
            Так что, ваше выражение нсколько демагогично.
            
            > Обмеження доступу до інформації - це виняток, який можливий тільки у перелічених в 34 статті Конституції підставах і тільки на підставі закону. ГРиф "опублікуванню" не підлягає в жодному закону не визначений, процедурно праця з цим грифом та схожим "не для друку" жодним сактом не регламентується.
            
            Вот это серьёзное замечание. Здесь гриф "опублікуванню не підлягає" можно было бы рассматривать в двух аспектах:
            1. Как ещё один, более низкий, например не долговременный, уровень секретности.
            2. Как общий (не низкий, и не высокий) уровень секретности, включая долговременную и "двухнедельную". Именно для того, чтобы не проставлять сам уровень секретности, который, очевидно, сам по себе должен обладать некой секретностью. Иначе, сам гриф (+ масса побочных факторов) может в чём-то рассекретить документ.
            
            Думаю, что пункт 2 вполне разумный. Его надо только оформить в виде поправки к соответствующему закону, типа: все секретные документы ПОКРЫВАЮТСЯ (а не снабжаются) грифом "опубликованию не подлежит".
            
            Приведу пример очень низкого (потому что временный), но очень важного уровня секретности.
            Пример такой: сам документ - не секретный в принципе! Больше того, он специально предназначен для самого широкого опубликования! И тем не менее...
            Представим себе, что речь идёт о каком-нибудь предприятии, акции которого котируются на бирже. Преждевременная публикация сведений, содержащихся в указе, где это предприятие фигурирует, может вызвать чуть ли не его банкротство (я уже не говорю об обвале биржи, инфляции и т.д.).
            Как тут быть? Исполнить Конституцию напрямую? Но в ней же мы найдём статью о нарушении прав собственника - этих же граждан, но в аспекте не пересiчних (или журналистов), а владельцев предприятия, которое "из-за грифа" обанкротится.
            
            > Отже, держслужбовці користуються цими гирифами на свій ролзсуд, а мають тільки в межах повноважень, описаних в законі. Тобто, засекречують все, що їм потрібне.
            
            Не трожь родного, выращенного вот этими самыми руками!!!
            Всё это, конечно, правильно, спору нет! Но если бы всё было прописано в законах, то вместо судей можно было бы поставить компьютеры.
            Поэтому для ЛИЧНОСТИ всегда остаётся место поимпровизировать. Именно поэтому, даже в демократических странах, есть разные президенты - более закрытые или менее (по своему характеру). Наш Кучма не рассматривается в этой моделе, т.к. здесь действуют законы совсем другие.
            А вот Ющенко нам надо начинать вписывать в эти законы, т.к. он имеет нормальный уровень потенции.
            
            В этом смысле вы слишком резки:
            > Якщо Ющенко не розуміє такі прості речі - то ганьба йому.
            
            Чуть что - сразу Косой!
            Давайте сначала хоть между собой разберёмся - кому из нас вынести порицание или просто "поставить на вид".
            В то сразу - ганьба, ганьба!
            
            Ну, сами подумайте, спокойно только! Если Ющенко - ганьба... то что вы оставите тогда для Медведчука, например.
            згорнути/розгорнути гілку відповідей

            • 2005.01.30 | Євген Захаров

              Re: Ну, хоть бы без восклицательного знака. :)

              SpokusXalepniy пише:
              > Євген Захаров пише:
              > > Тому, що це порушення Конституції.
              >
              > Ну, прямо-таки Конституции нарушение. Так можно подвести под нарушение Конституции даже плохую работу ЖЭКа. Потому что в конечном итоге это действительно будет нарушение каких-либо прав граждан. Тем не менее, за отсутствие горячей воды мы будем подавать в суд на ЖЭК не из-за нарушения конституции.
              > Так что, ваше выражение нсколько демагогично.
              
              Ничего подобного, никакой демагогии здесь нет, а действительно нарушена Конституция.
              >
              > > Обмеження доступу до інформації - це виняток, який можливий тільки у перелічених в 34 статті Конституції підставах і тільки на підставі закону. ГРиф "опублікуванню" не підлягає в жодному закону не визначений, процедурно праця з цим грифом та схожим "не для друку" жодним сактом не регламентується.
              >
              > Вот это серьёзное замечание. Здесь гриф "опублікуванню не підлягає" можно было бы рассматривать в двух аспектах:
              > 1. Как ещё один, более низкий, например не долговременный, уровень секретности.
              > 2. Как общий (не низкий, и не высокий) уровень секретности, включая долговременную и "двухнедельную". Именно для того, чтобы не проставлять сам уровень секретности, который, очевидно, сам по себе должен обладать некой секретностью. Иначе, сам гриф (+ масса побочных факторов) может в чём-то рассекретить документ.
              
              Нет, Вы неправы. Ограничение свободы информации возможно только как исключение на основании закона и только в пекречисленных в статье 34 Конституции случаях. Статья 10 Европейской корнвенции еще дополнительно требует, чтобы ограничение было "необходимо в демократическом обществе" и толкует этот тезис на уровне прецедентов Европейского Суда. В данном случае имеем засекречивание нормативно-правового акта с помощью грифа секретности, не определенного никаким законом. И только после рассекречивания можно будет сказать, соответствует ли причина засекречивания перечню, указанному в статье 34.
              
              > Думаю, что пункт 2 вполне разумный. Его надо только оформить в виде поправки к соответствующему закону, типа: все секретные документы ПОКРЫВАЮТСЯ (а не снабжаются) грифом "опубликованию не подлежит".
              
              > Приведу пример очень низкого (потому что временный), но очень важного уровня секретности.
              > Пример такой: сам документ - не секретный в принципе! Больше того, он специально предназначен для самого широкого опубликования! И тем не менее...
              > Представим себе, что речь идёт о каком-нибудь предприятии, акции которого котируются на бирже. Преждевременная публикация сведений, содержащихся в указе, где это предприятие фигурирует, может вызвать чуть ли не его банкротство (я уже не говорю об обвале биржи, инфляции и т.д.).
              > Как тут быть? Исполнить Конституцию напрямую? Но в ней же мы найдём статью о нарушении прав собственника - этих же граждан, но в аспекте не пересiчних (или журналистов), а владельцев предприятия, которое "из-за грифа" обанкротится.
              
              
              
              >
              > > Отже, держслужбовці користуються цими гирифами на свій ролзсуд, а мають тільки в межах повноважень, описаних в законі. Тобто, засекречують все, що їм потрібне.
              >
              > Не трожь родного, выращенного вот этими самыми руками!!!
              
              Так это Вы самолично эти грифы ставите!
              
              > Всё это, конечно, правильно, спору нет! Но если бы всё было прописано в законах, то вместо судей можно было бы поставить компьютеры.
              > Поэтому для ЛИЧНОСТИ всегда остаётся место поимпровизировать. Именно поэтому, даже в демократических странах, есть разные президенты - более закрытые или менее (по своему характеру). Наш Кучма не рассматривается в этой моделе, т.к. здесь действуют законы совсем другие.
              
              Для личности - да, для чиновника - не вполне, он должен действовать в тех рамках, которые обусловлены законом. Если закон нормальный, то эти рамки достаточно широкие, и для импровизации место сотается..
              
              > А вот Ющенко нам надо начинать вписывать в эти законы, т.к. он имеет нормальный уровень потенции.
              >
              > В этом смысле вы слишком резки:
              > > Якщо Ющенко не розуміє такі прості речі - то ганьба йому.
              
              Нет, почему же. Если не понимает - то это будет весьма странно. Я-то как раз думаю, что понимает, а эти два указа - инерция старого аппарата. Когда Ющенко был премьером - документов с такими грифами было поменьше, чем при прредыдущих и последующих премьерах.
              >
              > Чуть что - сразу Косой!
              > Давайте сначала хоть между собой разберёмся - кому из нас вынести порицание или просто "поставить на вид".
              > В то сразу - ганьба, ганьба!
              >
              > Ну, сами подумайте, спокойно только! Если Ющенко - ганьба... то что вы оставите тогда для Медведчука, например.
              
              Я изложил свои аргументы в письме к Ющенко ниже. Если он вдруг не понимает эти вещи - пусть разберется и прекратит нарушение закона.
              Повторяю: надеюсь, что это оплошность. Что же касается Медведчука - похоже, что он был организатором некоторых преступлений, и это надо расследовать с соответствующими последствиями - судом и наказанием, если действительно обвинения в его адрес подтвердятся.

            • 2005.02.01 | Brian Buchendowski

              Re: Ну, хоть бы без восклицательного знака. :)

              SpokusXalepniy пише:
              
              > Представим себе, что речь идёт о каком-нибудь предприятии, акции которого котируются на бирже. Преждевременная публикация сведений, содержащихся в указе, где это предприятие фигурирует, может вызвать чуть ли не его банкротство (я уже не говорю об обвале биржи, инфляции и т.д.).
              
              Какой нахрен указ президента может быть по конкретным предприятиям? Вы себе представляете хотя бы в принципе, что вы несете?
              
              Предприятия создаются и действуют согласно закону. Решения по предприятиям принимаются в рамках гражданского и хозяйственного права.
              
              В общем поддерживаю мысль, что какая-то секретность должна быть, но тоже в соответствии с законом.

• 2005.01.30 | Обережний герой

  Євген Захаров проти Ющенка!

  http://www.khpg.org/index.php?id=1070547941&r=15
  
  "Огромный орган безопасности"
  Євген Захаров
  Я государство вижу статуей:
  большой мужчина, полный властности,
  под фиговым листочком спрятан
  огромный орган безопасности.
  Игорь Губерман
  
  Інформація – це повітря демократії. Лише обізнане суспільство може здійснити контроль за діяльністю влади, щоб примусити її служити громадським інтересам. І навпаки, погана влада потребує таємності, щоб поховати власну неефективність, марнотратство і корупцію. Тому відкритість влади, оприлюднення інформації про те, що саме і як вона засекречує, є завжди актуальним політичним питанням, лакмусовим папірцем, що свідчить про її реальні наміри і плани. Не менш актуальним питанням, питанням-близнюком, є організація владою негласного отримання інформації і підконтрольність відповідних процедур.
  
  Україні дістався у спадок важкий тягар тоталітарного минулого, коли протягом десятиріч практично вся державна діяльність була засекреченою, а намагання дістати інформацію і розповсюджувати її трактувалося як антидержавна діяльність і було об’єктом пильного стеження з боку КДБ. Втім радянська влада ховала свої злочини, розвал економіки, власні доходи, пільги і привілеї тощо. І позбавитись цього сумного посагу досить таки важко, бо рецидиви минулого за роки незалежності стали надто частими. Про останній за часом з таких рецидивів піде мова в цій публікації.
  
  Але спочатку трохи про загальні принципи. У міжнародному праві вироблено низку принципів, які дозволяють визначити, чи насправді внутрішнє законодавство забезпечує доступ до інформації. Для наших цілей необхідно згадати два принципи. Перший – принцип максимального оприлюднення: вся інформація, яку зберігають державні органи влади підлягає оприлюдненню, виключення можуть бути тільки для дуже обмеженого числа випадків. Другий принцип характеризує вимоги щодо обмежень: а) виключення повинні бути ясними, б) описуватися вузько, в) підлягати суворому контролю на предмет наявності «шкоди» і впливу на «суспільні інтереси». А саме: відмова державного органу оприлюднити інформацію є виправданою, якщо, по-перше, інформація має відношення до легітимної мети, передбаченої законом, по-друге, її оприлюднення має дійсно загрожувати спричиненням суттєвої шкоди легітимній меті, і, по-третє, шкода, яка може бути заподіяною вказаній меті, повинна бути вагомішою, ніж суспільний інтерес в отриманні інформації. З цих принципів однозначно витікає, що перелік відомостей, які входять до кола обмежень, має бути вичерпно визначений і оприлюднений.
  
  9 липня 2003 року Верховна Рада України прийняла Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо сфери охорони державної таємниці)» (номер реєстрації 2663, автори міністр юстиції Олександр Лавринович, голова СБУ Володимир Радченко, заступник Генерального прокурора Сергій Винокуров, начальник Головного штабу МВС Віктор Зубчук), яким вносяться зміни до семи законів: Кодексу законів про працю, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінально-проце­суального кодексу, законів України «Про інформацію», «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про захист інформації в автоматизованих системах», «Про Службу безпеки в Україні». Проект було підтримано в цілому 282 голосами більшості та комуністів. Але одразу він був підданий ніщивній критиці експертами, журналістами, представниками західних інституцій, таких, як Європейський Союз, ОБСЄ, Міжнародна федерація журналістів. У прийнятих змінах вони убачили суттєве обмеження свободи вираження поглядів й порушення угоди про партнерство та співпрацю між Україною та ЄС. Як передало Бі-Бі-Сі, спікер ЄС Дієго де Охеда наголосив, що ЄС не залишить це питання без уваги: «Якщо цей закон буде таким жорстким та надмірним, як він зараз виглядає, і буде дозволяти таке втручання, я впевнений, що Європейський Союз буде реагувати відповідним чином». Фракція «Наша Україна» готує звернення до Президента з вимогою застосувати вето до цього закону. СБУ зі свого боку стверджувала, що прийнятий закон є суто технічним і закріплює ті положення, що вже існують. Про це заявив на брифінгу 10 липня заступник начальника СБУ Володимир Пристайко.
  
  Що ж викликало таку реакцію вітчизняних та західних експертів та політиків? Спробуємо проаналізувати прийняті зміни. Вони стосуються трьох блоків питань: охорони державної та іншої передбаченої законодавством таємниці; регулювання правовідносин у сфері розробки, виготовлення, реалізації, придбання та зберігання спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв’язку й інших засобів негласного отримання інформації та захисту інформації в автоматизованих системах; розширення повноважень СБУ у зв’язку з виконанням нових функцій.
  
  Що ховає влада?
  
  Право на інформацію закріплене в ст. 34 Конституції України: «Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір». Здійснення цього права може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя. Цей перелік підстав для обмеження доступу до інформації є вичерпним.
  
  Зміни, внесені до Закону про пресу, суттєво звужують обсяг конституційного права на інформацію (а це вже порушення ст. 64 Конституції, яка забороняє обмеження конституційних прав і свобод, крім випадків, передбачених Конституцією). А саме: частина перша ст. 2 «Свобода діяльності друкованих ЗМІ» тепер проголошує «право кожного громадянина вільно і незалежно шукати, одержувати, фіксувати, зберігати, використовувати та поширювати будь-яку відкриту за режимом доступуінформацію за допомогою друкованих ЗМІ». Аналогічно звужене головне право журналіста – на інформацію: тепер журналіст має «право на вільне одержання, використання, поширення (публікацію) та зберігання відкритої за режимом доступуінформації» (п.1 частини другої статті 26). Тим самим порушені згадані вище принципи, і застосувати трискладовий тест на предмет наявності «шкоди» і впливу на «суспільні інтереси», який вже врахований у чинному Закону «Про інформацію», просто неможливо. Зокрема, неможливо застосувати концепцію публічних осіб, обсяг конфіденційної інформації про яких має бути значно більш відкритим для громадськості, ніж про приватних осіб.
  
  Отже, тепер не дозволяється одержувати, використовувати, поширювати та зберігати інформацію з обмеженим доступом, тобто, за статтею 30 Закону «Про інформацію», конфіденційну або таємну інформацію. Відповідно до ст. 30 Закону «Про інформацію» до категорії таємної належить інформація, яка становить «державну та іншу передбачену законом таємницю, розголошення якої завдає шкоди особі, суспільству і державі». Визначення державної таємниці та режим доступу до інформації, що являє собою державну таємницю, встановлюється Законом України «Про державну таємницю». Що ж стосується «іншої передбаченої законом таємниці», то тут ситуація виглядає більш незрозумілою. Порядок віднесення інформації до категорії таємної, згідно із ст. 30 Закону «Про інформацію», визначається відповідними органами при дотриманні вимог Закону «Про інформацію». Оскільки ст. 21 цього закону передбачає, що джерела і порядок одержання, використання, поширення та зберігання офіційної інформації державних органів всіх рівнів визначаються законодавчими актами про ці органи, цілком природно очікувати, що це повинно бути відображено у відповідних законах. Але у жодному законі визначення інших видів таємної інформації, якою володіють державні органи, немає.
  
  У другій частині статті 30 дано визначення конфіденційної інформації – це «відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов». Зауважимо, що, хоча прямо це й не сказане, власниками конфіденційної інформації можуть бути тільки фізичні або недержавні юридичні особи, оскільки, згідно із статтею 19 Конституції, «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України», тобто не можуть поширювати інформацію «за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов». Отже, не можна вважати, що стаття 30 дає визначення «конфіденційної інформації, що є власністю держави». Ситуацію не рятує введення прийнятим законом третьої частини статті 30 – «Порядок обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави». Цей порядок був схвалений Кабінетом Міністрів України у Постанові № 1813 від 27 листопада 1998 р. «Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави». Певно за іронією долі ця постанова була надрукована в «Урядовому кур’єрі» 10 грудня, в день 50-ліття прийняття Загальної декларації прав людини.
  
  Згідно з п.2 Постанови, центральні і місцеві органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування повинні у шестимісячний термін розробити і ввести в дію переліки конфіденційної інформації, що є власністю держави. Цій інформації надається гриф ДСК. Хто конкретно, і виходячи з яких критеріїв має вирішувати, які саме відомості є конфіденційними, Інструкція не визначає. Також незрозуміло, чи будуть доступні ці переліки для широкого загалу. Адже мало не кожне відомство відтепер може мати подібний перелік. З точки зору принципів інформаційного законодавства логічно припустити, що мав би бути створений і оприлюднений «Звід відомостей, які віднесені до конфіденційної інформації, що є власністю держави», але протягом 1999-2003 рр. цього не сталося. Слід також відзначити, що відповідно до п.3 Постанови виконувати Інструкцію повинні не тільки органи влади і місцевого самоврядування, але й підприємства, установи і організації незалежно від форм власності. У переліки може потрапити не тільки інформація, яка була створена самим органом влади, але й інформація, яка знаходиться в його володінні, користуванні чи розпорядженні. Таким чином, інформація, що потрапила до державного органу, може стати конфіденційною завдяки рішенню керівника цього органу, про що її творець (першоджерело) може навіть не здогадуватись. Згідно з п.5 Інструкції документи органу законодавчої влади, вищого органу виконавчої влади та вищих судових органів, що вийшли у світ у 1991 р. та пізніше без грифів обмеження доступу, але не були опубліковані в офіційних виданнях, відтепер також розглядаються як матеріали, що містять відомості обмеженого користування з грифом ДСК. Умови зберігання, розмноження і відправлення документів з грифом ДСК не менш жорсткі, ніж для документів з відомостями, що складають державну таємницю: реєстрація і знищення чернеток і варіантів документів, заборона на означення прізвищ і навіть посад керівників організацій тощо (пп. 17-28 Інструкції). Ознайомлення представників ЗМІ з документами з грифом ДСК можливе у кожному конкретному випадку тільки з письмового дозволу керівника інституції, що надала цей гриф і тільки на підставі письмового рішення експертної комісії про доцільність передачі конкретного документа журналісту. Отже, вірогідність отримання журналістом інформації з грифом ДСК вкрай мала, тим більше, що відповідальність за розголошення конфіденційної інформації лягає на керівника органу, що її передав, а не на журналіста. Що таке експертна комісія, який регламент її роботи, з Інструкції не зрозуміло. Зрозуміло тільки, що до її складу входять «працівники канцелярії, режимно-секретного та інших структурних підрозділів». П.32 Інструкції відносить справу з несекретними документами до категорії ДСК, якщо у цій справі міститься хоча б один документ з грифом ДСК. Але ж в такий спосіб може бути обмежений доступ до будь-якої інформації. Дуже яскраві і характерні є, на наш погляд, п.п. 51 та 52 Інструкції, згідно з якими справи з грифом ДСК, що не мають наукової, історико-культурної цінності та втратили практич­не значення, знищуються. При цьому перед знищенням вони «повинні в обов’язковому порядку подрібнюватися до стану, що виключає можливість прочитання їх».
  
  Яку ж інформацію захищатиме держава і на якій підставі? Певну відповідь на ці питання дає Концепція технічного захисту інформації (далі ТЗІ), затверджена Кабінетом Міністрів України в жовтні 1997 р. Згідно з Концепцією, витік інформації, яка становить державну та іншу передбачену законом таємницю, конфіденційної інформації, що є власністю держави, становить одну з основних можливих загроз національній безпеці України в інформаційній сфері. ТЗІ визначена в Концепції як «діяльність, спрямована на забезпечення інженерно-технічними заходами порядку доступу, цілісності та доступності (унеможливлення блокування) інформації, яка становить державну та іншу передбачену законом таємницю, конфіденційної інформації, а також цілісності та доступності відкритої інформації, важливої для особи, суспільства і держави». Це визначення уточнюється одним із принципів фор­мування і проведення державної політики у сфері ТЗІ: «обов'язковість захисту інженерно-технічними заходами інформації, яка становить державну та іншу передбачену законом таємницю, конфіденційної інформації, що є власністю держави, відкритої інформації, важливої для держави, незалежно від того, де зазначена інформація циркулює, а також відкритої інформації, важливої для особи та суспільства, якщо ця інформація циркулює в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, Національній академії наук, Збройних Силах, інших військових формуваннях, органах внутрішніх справ, на державних підприємствах, в державних установах і організаціях».
  
  З понять, які згадуються в цьому переліку, закон чітко визначає лише поняття державної таємниці. Якось необмежено розмитим виглядає поняття «відкритої інформації, важливої для держави, незалежно від того, де зазначена інфор­мація циркулює». Незрозумілим залишається поняття «конфіденційної інформації, що є власністю держави». Проте, за передачу та збирання саме такої інформації передбачена кримінальна відповідальність (ст.330 Кримінального кодексу України, далі ККУ), а Законом №2663 за порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, які містять саме таку інформацію, введена адміністративна відповідальність (ст. 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, далі КОАП). Стаття 330 може бути застосована тільки відносно осіб, яким ці відомості були довірені або стали відомі у зв’язку з виконанням службових обов’язків. А от стаття 212-3 КОАП розповсюджується вже на усіх, що є, на мою думку, неправомірним. Здається, ця норма покликана стримати тих нечисленних журналістів, які все ще намагаються здобувати «гарячу» інформацію.
  
  Отже, інформація, яка захищається державою, законом не визначена, окрім інформації, яка складає державну таємницю. Тому грифи, якими державні органи щедро наділяють різні нормативні акти (Укази і розпорядження Президента, постанови, інструкції, накази органів виконавчої влади тощо) – «опублікуванню не підлягає», «для службового користування», «не для друку» – є самочинними й незаконними. Законними можна визнати тільки такі грифи секретності, як: «особливої таємності», «цілком таємно», «таємно», які відповідають встановленому ступеню секретності згідно із Законом «Про державну таємницю».
  
  Втім, навіть якщо на документи ставляться грифи: «опублікуванню не підлягає», «не для друку» тощо, то мають існувати відповідні процедури надання та зняття (відкликання) цих грифів, визначатися підстави для таких дій. Вочевидь потрібним є також регламент організації доступу до подібних документів. Однак здійснений нами пошук відповідних нормативних актів не був успішним. Виявилося, що офіційно зареєстрованих Міністерством юстиції нормативних актів щодо порядку роботи з документами, які мають грифи «опублікуванню не підлягають» або «не для друку», взагалі не існує. А ось масштаби застосування цих обмежувальних грифів досить таки великі. Найбільшу кількість таких документів приймають Президент України і Кабінет міністрів, причому Президент використовує гриф «опублікуванню не підлягає», Кабінет міністрів – гриф «не для друку», а відомства – в основному гриф ДСК (95 з 1636 документів, прий­нятих Президентом у 2000 році, мали гриф «опублікуванню не підлягає», у 2001 році – 78 з 1461; у 2002 році – 74 з 1479; кількість документів Кабміну з грифом «не для друку» була у 2000 році – 85 з 2387, у 2001 році – 39 з 2372, у 2002 році – 100 з 2672).
  
  Зрештою, з подібних констатацій можна зробити лише один висновок, а саме, що рішення про те, яку інформацію треба захищати, держслужбовці хочуть приймати виключно на свій розсуд. Закон №2663 покликаний закріпити та охороняти це бажання. Тепер журналіст, отримавши будь-яку інформацію, не може бути впевнений, що вона є відкритою, і повинен, строго кажучи, отримати дозвіл на її публікацію у відповідного органа державної влади, у власності, користуванні чи розпорядженні якого повинна бути ця інформація. А це означає введення цензури, яка заборонена статтею 15 Конституції України. Ситуація, що склалася, є неприпустимою. Для її зміни необхідно дати визначення «конфіденційної інформації, яка є власністю держави» в законодавчому акті, вказати критерії, за якими інформація класифікується таким чином, і скласти та оприлюднити вичерпний «Звід відомостей, які віднесені до конфіденційної інформації, що є власністю держави». Використання інших незаконних обмежувальних грифів необхідно припинити.
  
  Великі вуха
  
  Другий блок змін до законодавства дає відповідь на старе питання, яке має свою історію: хто має право на організацію прослуховування (воно розуміється в широкому смислі: не тільки як прослуховування телефонних розмов, а як будь-який контроль комунікацій)? Як відомо, за радянських часів це було прерогативою КДБ і перейшло у спадок СБУ. Проте з появою приватного бізнесу з‘явилися недержавні інституції, які проводили таємне стеження. Ще у 1991 році СБУ подавало пропозиції про ліцензування діяльності по розробці засобів стеження, але вони тоді не були враховані. Відповідне рішення було прийняте у 1994 році і діяло до грудня 1997 р., але потім ліцензування було скасоване. Оскільки масштаби використання таємного стеження недержавними структурами, за твердженням СБУ, ставали усе більшими, і ці діяння практично залишалися безкарними, то СБУ знову домоглася права видавати ліцензії. 14 грудня 1998 р. був підписаний Указ Президента України «Про заходи щодо посилення контролю за розробкою, виготовленням і реалізацією технічних засобів негласного одержання інформації», у якому встановлюється, що розробка, виготовлення і реалізація спеціальних технічних засобів (у тому числі іноземного виробництва) для зняття інформації з каналів зв'язку, інших засобів негласного одержання інформації можливі тільки при наявності ліцензії, виданої в порядку, передбаченому статтею 4 Закону України «Про підприємництво». А в середині січня 1999 р. Верховна Рада прийняла доповнення до цього Закону, яке встановлює, що ліцензії видає СБУ. Таким чином, розробка, виробництво і продаж спецзасобів потрапили під повний контроль СБУ. В інтерв’ю Володимира Пристайка, заступника голови СБУ, введення ліцензування мотивувалося необхідністю проведення службою експертизи розроблювальних засобів, тому що можуть бути придумані такі хвилі, які будуть гнітити волю людини і шкодити її здоров'ю. На мою думку, прийняття цих рішень стимулювала жорстка боротьба за інформацію між командами Кучми і Лазаренка. Законопроект про адміністративну і кримінальну відповідальність за незаконне використання технічних засобів негласного одержання інформації був поданий СБУ ще в 1996 році, але тільки в 2001 році в статті 359 нового ККУ ці дії були кваліфіковані як злочинні.
  
  Зміни до законодавчих актів, передбачені Законом №2663, закріплюють монополію СБУ на таємне прослуховування: встановлюється адміністративна відповідальність не тільки за «порушення законодавства, що регулює розроблення, виготовлення і торгівлю спеціальними технічними засобами для зняття інформації з каналів зв’язку, іншими засобами негласного отримання інформації» (ст. 164-14 КОАП), а й за незаконне придбання або зберігання таких спеціальних техніч­них засобів (ст.195-5 КОАП). При цьому розмір штрафу дуже великий: якщо хтось насмілиться розробляти, виготовляти, продавати, придбати або зберігати такі засоби, то ризикує заплатити від 50 до 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. А якщо посадова особа зрадницьки вдастся до незаконного придбання або зберігання таких засобів, то її чекає штраф від 200 до 500 неоподаткованих мінімумів доходів. Адміністративна відповідальність встановлюється також за здійснення незаконного доступу до інформації в автоматизованих системах (ст. 212-4 КОАП).
  
  Закон №2663 містить ще одну дуже суттєву зміну до статті 11 Закону «Про захист інформації в автоматизованих системах». В її формулюванні «Вимоги і правила щодо захисту інформації, яка є власністю держави, або інформації, захист якої гарантується державою, встановлюються державним органом, уповноваженим Кабінетом Міністрів України. Ці ж вимоги і правила є обов’яз­ковими для власників АС, де така інформація обробляється, і мають рекомендаційний характер для інших суб’єктів права власності на інформацію» слова «мають рекомендаційний характер» виключені. Отже, недержавні власники автоматизованих систем мають захищати інформацію в своїх АС виключно за принципами і правилами, встановленими тою ж СБУ? Таким чином, СБУ хоче контролювати не тільки всі операції в державній і недержавній сфері, пов’язані із зняттям інформації з каналів зв’язку, а й захист інформації в усіх автоматизованих системах, державних і недержавних. Але ж це порушує третю частину статті 30 чинного Закону «Про інформацію», згідно з якою особи, які володіють інформацією, одержаною на власні кошти, самостійно визначають режим доступу до неї, включаючи належність її до категорії конфіденційної, та встановлюють для неї систему (способи) захисту! Крім того, таке жорстке одержавлення захисту інформації в автоматизованих системах створює великі можливості для зловживань.
  
  Великий Брат любить тебе
  все більше і більше
  
  Закон №2663 суттєво розширює повноваження СБУ. Змінена підслідність по справах про злочини, передбачені статтею 359 ККУ (незаконне використання технічних засобів негласного одержання інформації): досудове слідство передане від органів прокуратури до органів СБУ. До компетенції СБУ віднесене провадження у справах про адміністративні правопорушення законодавства про державну таємницю або здійснення незаконного доступу до інформації в автоматизованих системах, придбання або зберігання спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв’язку, інших засобів негласного отримання інформації. Тобто органи СБУ отримали право на адміністративне затримання осіб, які вчинили ці адміністративні правопорушення, особистий огляд, огляд речей, вилучення речей і документів, що є знаряддям або безпосереднім об’єктом цих правопорушень та інші передбачені законом заходи забезпечення адміністративного провадження. Хто ж може бути правопорушником? Насамперед, журналісти, професійним обов’язком яких є інформування суспільства. Отже, не дивно, що зміни викликали таку реакцію експертів.
  
  Згадаймо нещодавно прийняті зміни до законодавчих актів у зв’язку з введенням в дію Закону «Про боротьбу з тероризмом», які суттєво розширюють повноваження СБУ. Органи СБУ, на які будуть покладені функції боротьби з тероризмом, отримали повноваження органа дізнання. Вони зможуть проводити прослуховування без санкції суду, одержувати від фінансових, митних і інших установ інформацію про операції, стан рахунків і руху засобів на них за конкретний проміжок часу, про внески, у внутрішньо- та зовнішньоекономічних угодах, звертатися до суду із заявами про скасування державної реєстрації і припинення діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, позовами про визнання недійсними договорів, опечатувати на термін до 10 діб архіви, каси, приміщення (крім житлових), заарештовувати засоби фізичних і юридичних осіб, здійснювати виїмку предметів і документів. У випадку погрози здійснення терористичного акта дозволяється проводити оперативно-розшукові заходи без відкриття оперативно-розшукової справи з обов'язковим наступним повідомленням суду чи прокурора протягом 24 годин. Загроза для прав людини цих неадекватних і чреватих зловживаннями і сваволею засобів боротьби з тероризмом суттєво підсилюється надмірно широкими і неточними визначеннями тероризму, терористичної мети, злочинів терористичної спрямованості, міжнародного тероризму і т.д. Перелік злочинів терористичної спрямованості, який містить злочини, передбачені статтями 112, 147, 258-260, 443, 444 та «інші злочини, передбачені ККУ, якщо їх зробили з терористичною метою», невиправдано широкий. Відсутність у законопроекті ясно визначеної терористичної мети спричиняє і невизначеність злочинів терористичної спрямованості. При бажанні під це формулювання можна підвести і політичні акції опозиції, спрямовані проти дій влади (згадаємо дві недавні справи про тероризм – «офіцерів-грибників» і комсомольців). Більш ніж сумнівне визначення технологічного тероризму – у терористи можуть потрапити банальні хакери. Зовсім неясне і дуже сумнівне положення про такий вид терористичної діяльності, як «ство­рення умов для здійснення терористичного акта з використанням діяльності політичних, релігійних і інших організацій і рухів». При наявності такої норми закону досить було б такого підозрілого інциденту, як нібито терористичний акт проти кандидата в Президенти Наталії Вітренко у 1999 р., щоб обвинуватити Соціалістичну партію в створенні умов для терористичного акта. Викликають занепокоєння і багато інших положень закону «Про боротьбу з тероризмом», який потребує серйозної професійної експертизи.
  
  Такі суттєві розширення повноважень СБУ при практичній відсутності контролю за їхніми діями не можуть не викликати занепокоєння. Мимоволі згадується оруелівський Великий Брат, який любить українців все більше і більше. Невже ця любов взаємна?
  
  P.S. Одразу після закінчення цієї статті та оприлюднення її у кількох інтернет-виданнях життя підкинуло яскраву ілюстрацію до Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо сфери охорони державної таємниці)». Чимось вона схожа на справу севастопольських біологів (див. нашу спільну з Всеволодом Речицьким статтю «Інформаційна безпека чи небезпека відставання?», СВіП №1, 2001, http://www.khpg.org/index.php?au=0117010107). 21 жовтня 1999 р. у газеті «Факти» з'явилося повідомлення про те, що співробітниками СБУ в Севастополі «припинена діяльність групи вчених одного з НДІ, що намагалися організувати відплив за рубіж деяких експериментальних наукових матеріалів. За повідомленням прес-служби СБУ, від імені закордонних наукових центрів повинна була проводитися оплата «послуг» кримських учених. За надану інформацію гроші перераховували на рахунок одного з учасників групи, який потім розраховувався готівкою (доларами) із колегами». Аналогічна інформація була дана в кримських газетах під характерними назвами «На чисту воду» («Слава Севастополя», 23 жовтня), «Злочинці заарештовані» (Кримська газета», 27 жовтня) і іншими... З гідним кращого застосування ентузіазмом газети повідомляли, що був налагоджений «збут закритої інформації» в одну з країн Заходу і що «керівника злочинної групи заарештовано». А виявилося, що група севастопольських біологів працювала за проектом, який на паритетних засадах фінансувався держбюджетом України і фондом Європейського Союзу ІНТАС і стосувався біопланктонів, вчені ж не мали доступу до державних таємниць з часів незалежності...
  
  На минулому тижні інформагенції сповістили, що співробітники управління СБУ в Харківській області затримали безробітного харків’янина, який намагався передати іноземцям закриту інформацію. Усі харківські телеканали три доби захлиналися в захваті, описуючи успішну операцію. Новину растиражували і багато які центральні газети з характерними назвами «Шпигунські пристрасті», «У Харкові затримали українського шпигуна» (немовби Харків не в Україні!). І, здається, ніхто не помітив очевидних, здавалося б, протиріч в інформаційних повідомленнях.
  
  Ось приклад типового повідомлення.
  
  ХАРКІВ ЦІКАВИТЬ ПРОМИСЛОВИХ ШПИГУНІВ
  
  При спробі передачі іноземцям закритої інформації в Харкові затримано жителя цього обласного центру. Як повідомили у прес-центрі Управління СБУ в Харківській обл., у ході оперативно-розшукових заходів співробітники УСБУ в області одержали інформацію про протиправні дії харків’янина, який вів активну діяльність зі встановлення контактів із представниками іноземних держав із метою передачі їм документальних матеріалів щодо науково-технічних розробок обмеженого доступу.
  
  Упродовж року він обманним шляхом входив у довіру до вчених обласного центру, обіцяючи звести їх з іноземними інвесторами для реалізації незатребуваних в Україні перспективних науково-технічних проектів. На вудку посередника «клюнули» близько двох десятків осіб, у тому числі й ті, хто мав доступ до секретних матеріалів.
  
  Беручи до уваги передумови до здійснення особливо тяжкого злочину проти держави, що є в діях громадянина України, йому винесене офіційне застереження, а з ученим, що вступив із ним у контакт, проведено профілактичну роботу. У повідомленні прес-центру йдеться про те, що такі дії, які завдали шкоди інтересам держави, кваліфікуються як державна зрада у формі шпигунства і караються позбавленням волі на термін від 10 до 15 років.
  
  «Юридичний вісник України», №30,
  26 липня – 1 серпня 2003 р.
  
  Нічого більше про цю історію нам невідомо. Проте навіть переданого інформагенціями достатньо для певних висновків. Мабуть, цей безробітний – достатньо розумна та освічена людина, якщо зміг зацікавити півтора десятка вчених можливостями реалізації науково-технічних проектів. І чому б їм не «клюнути» на такі пропозиції? Невже їхня наукова робота достатньо забезпечена в Україні? Звичайно, відомості, які становлять державну таємницю, передавати не можна. Але зверніть увагу, в повідомленнях йдеться про «закриту інформацію», про передачу «документальних матеріалів по науково-технічним розробкам обмеженого доступу». Про те, що передані відомості складають державну таємницю, – ані слова. Якби були передані такі відомості, то вже були б не «передумови до скоєння злочину», а справжній злочин, який карається за статтею 328 ККУ, – вже з боку вченого, який мав допуск до відомостей, що складають державну таємницю. Отже, відомості, що становлять державну таємницю, не передавалися. А раз так, то не було жодних підстав говорити про «державну зраду в формі шпигунства». Суб’єкт злочину за статтею 111 ККУ «Державна зрада» – громадянин України, а злочину, що карається статтею 114 «Шпигунство», – іноземець або особа без громадянства. Тому держав­на зрада в формі шпигунства передбачає попередню змову представника іноземної держави з громадянином України про збирання або передачу відомостей, що становлять державну таємницю, чого в даному випадку не було. А що ж все ж таки було? На яких підставах стверджується, що подібні дії на шкоду інтересам держави кваліфікуються як державна зрада в формі шпигунства? За статтею 111 ККУ громадянин України мав вчинити умисне діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України. Чому саме зашкодили дії «підприємливого безробітного»? Може інформаційній безпеці? Але це поняття жодним законом України не визначене.
  
  Що ж до офіційного застереження, яке було винесене, то, з огляду на відсутність переліку відомостей, які складають будь-яку передбачену законом таємницю окрім державної, незрозуміло, про що конкретно могли попередити цю людину? Хіба що про необхідність узгоджувати з СБУ будь-які контакти щодо спільних науково-технічних проектів. Мабуть, у цьому полягала й «профілактика» вченого. Невизначеність обсягу і змісту інформації з обмеженим доступом, окрім тої, що відноситься до державної таємниці, породжує непередбачуваність відносно будь-якої інформації, яка може виявитися закритою. Внаслідок цього подібні дії співробітників СБУ можуть бути кваліфіковані, строго кажучи, як свавільні та незаконні, оскільки вони порушують конституційне право на інформацію, закріплене в статті 34 Конституції України.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2005.01.30 | zipping

    Не надо передергивать!

    Статья, когда написана? Отож! А механизмы гос. управления быстро менять нельзя, это равносильно развалу государства. Пламенные вы наши революционеры
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2005.01.31 | Євген Захаров

      Re: Не надо передергивать!

      zipping пише:
      > Статья, когда написана? Отож! А механизмы гос. управления быстро менять нельзя, это равносильно развалу государства. Пламенные вы наши революционеры
      
      Статья написана в июле 2003 года. В августе было вето Кучмы, и закон вновь был принят в мае 2004 года. Увы, статья эта не устарела. А полагать, что отмена незаконной практики засекречивания нормативно-правовых актов равносильна развалу государства, на мой взгляд, очень странная точка зрения. Весьма далекая от разумного консерватизма, который, конечно же, необходим в нужных дозах. Но не в данном случае. Так что насчет пламенных революционеров - это Вы зря.

  • 2005.01.30 | Євген Захаров

    Re: Євген Захаров проти Ющенка!

    Обережний героє, дякую за згадку. Я таки буду категорично проти. А адмінгрупу прошу прибрати згадуку про троля, оскільки, IMXO, у даному випадку ви помилилися

• 2005.01.30 | BIO

  Re: Перші секрети нового Президента?

  Привет обитателям Матрицы.
  
  Докладываю:
  
  Указ 116/2005 - "О текущем содержании доиксина в организме ВАЮ."
  
  Указ 117/2005 - "О мерах по сохранению в тайне от общества
  содержимого Указа 116/2005 (операция "Мама миа")".
  
  Кто бы сомневался?
  
  Вопрос к присутствующим.
  
  Где есть найти полная расчифровка последней прессухи Юща в Дафосе?
  
  Та, что про 6000 ПДК и моменты этики ? Очинна нада.
  
  Корпан, гад, зажал инфу. Сезон летающих проффесоров еще не начался.
  Жалько.
  
  Ваш Плейшнер.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2005.01.30 | Євген Захаров

    Re: Перші секрети нового Президента?

    BIO пише:
    > Привет обитателям Матрицы.
    >
    > Докладываю:
    >
    > Указ 116/2005 - "О текущем содержании доиксина в организме ВАЮ."
    >
    > Указ 117/2005 - "О мерах по сохранению в тайне от общества
    > содержимого Указа 116/2005 (операция "Мама миа")".
    >
    > Кто бы сомневался?
    >
    Очень сомнительно, что указы именно таковы. По-моему, г-н ВIO просто прикалывается.
    
    Появление указов з незаконными грифами (а этот гриф - незаконен)- плохой признак. Я здесь действительно буду против таких действий Президента.
    
    Письмо на имя премьера и президента я уже приготовил и не послал только потому, что еще не собрали последние (декабрьские) нормативыне акты с незаконными грифами. Письма будут на Майдане с приложением перечня всех собранных нами актов с незаконными грифами за 2000-2004 годы. Кого эта тема интересует - смотрите на нашем сайте www.khpg.org в журнале "Свобода висловлювань і приватність" было много об этом.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2005.01.31 | BIO

      Re: Перші секрети нового Президента?

      >Очень сомнительно, что указы именно таковы. По-моему, г-н ВIO просто прикалывается.
      
      Ну почему же просто? Я уже почернел от такого "юмора".
      Хотя диоксина, как Ющ по простоте душевной не наглотался.
      
      Я просто предположил, имея некоторую степень наблюдательности
      и кой-какие зачатки сообразительности, что секретить Указом
      станут в первую очередь то, что вовсю уже секретят в реале,
      а не что-то другое. Логика-с.
      
      Вот, что писали англичане месяц назад:
      
      Ліки і сама хвороба негативно вплинули на політика, пише Обзервер.
      
      У жовтні, коли кореспондент газети зустрічався з ним, пан Ющенка був слабким і втомленим і косметолог мав провести з ним понад 40 хвилин, аби накласти товстий шар косметики, яка б приховала пошкодження шкіри його обличчя.
      
      Обзервер пише, що відтоді вугри на його обличчі погіршилися і на його носі з'явилася чорна пляма, яка поступово розповзається на решту обличчя.
      
      Колеги опозиційного лідера не особливо хочуть говорити про проблеми з його здоров'ям, але визнають, що він потерпає від сильних болей у спині, які не дають йому спати вночі.
      
      Як довго триватиме дія отрути?
      
      Невідомо, наскільки тривалим буде ефект діоксинового отруєння на здоров'я Віктора Ющенка, адже фахівці вказують на те, що воно може збільшити ризик ракових захворювань.
      
      А вот что пишут сейчас швейцары:
      
      Швейцарська газета "Le Matin" стверджує, що український президент Віктор Ющенко побував на лікуванні в Женеві між 6 й 9 січня.
      
      За даними газети, він був госпіталізований у приватному відділенні на 9-му поверсі Університетського лікарняного комплексу в Женеві (HUG), де звичайно лежать VIP персони.
      
      Як і раніше посилаючись на лікарську таємницю, у клініці відмовилися навіть дати хоча б загальні відомості про ту лікарську допомогу, яку зазвичай одержують пацієнти у випадку отруєння діоксином.
      
      "Протягом декількох тижнів, а можливо, навіть місяців, - попередила Аньєс Реффе зі служби гпомадських зв'язків лікарні, - ми не будемо давати із цього приводу жодних відомостей, щоб уникнути будь-яких коментарів", пише газета.
      
      Те ж саме стосується й постійного представника України при ООН у Женеві. "Я абсолютно нічого не знаю, - запевняє Володимир Бєлашов. - І, потім, мова ж іде про приватну справу".
      
      "Так за кілька тижнів справа з "найвищою мірою всенародності" перетворилася в "строго конфіденційну".
      
      Після обрання Ющенка "наполягати на наслідках отруєння діоксином не входить у його завдання", оскільки "президент повинен виглядати солідним, здоровим і багатим".
      
      Газета цитує соратника Ющенка Петра Порошенка, який заявив, що "з перших же днів (нового президентського правління) громадяни відчують, що значить жити в демократичній країні".
      
      "Найближче майбутнє покаже, чи є прозорість щодо здоров'я частиною загальної програми", пише газета.
      
      Согласитесь, очень нездоровое любопытство.
      У нас так не принято. У нас темники.
      Пара перевранных фраз с прессухи и вся недолга.
      Нас Кисель так напотчевал этой медицинщиной, что
      уже никого ничем не удивишь.
      
      - Волки, волки !!! Пошел нах...шутник...
      
      
      Хотя,как знать, мо это Указы про гарантии подонкам.
      Тем, кто травили и тем, кто еще нет.
      Так, на всякий случай.
      Глядишь, в другой раз пожалеют.
      Дадут дозу поменьше.
      
      ПС А за маму я Вам так скажу:
      Может ли сын сказать всю правду при больном человеке?
      Чтоб инфарктник ее узнал? Ведь узнает, помогут.
      Подумайте.

• 2005.01.30 | 123

  Я вважаю - треба бити на сполох вже зараз.І вимагати публікації

  Поки цих указів лише. Чим більше їх буде -- тим важче буде зламати систему і запобігти появі нових таких "непублічних" указів.
  
  Кожний "непублічний" указ - це крок до поширення корупції.
  
  І не є суттєвим -- знає Ющенко про ці "непублічні" укази чи ні. Суттєвим є те, що такі укази з*являються. Якщо він і далі не знатиме, а вони з*являтимуться -- чим це відрізнятиметься від того, що він про них знає? Реальність -- це укази, а не знання.
  
  Давайте зробимо на Майдані меморандум про ці два укази з вимогою їх публікації або скасування (чи принаймні надання якихось коментарів), і розішлемо (як я розумію, це для Майдана не проблема) по ЗМІ. Просто щоб був розголос проблеми -- цього сьогодні може бути досить для розв*язання проблеми.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2005.01.30 | stesin

    Як це - "знає чи ні"?! Під ними стоїть його особистий підпис!

    Навіть якщо це факсимілє - жодної різниці!
    
    ... ви б тілько знали, про скільки своїх факсимільно розтиражованих підписів Данілич нічого не знав... в тому числі під указами. Нє, хлопці! Годі цього цирку!
    
    Факсимілє чи ні, а Президент має знати свої Укази, читати їх перед підписом, і відповідати за них.
    
    Хто зі мною НЕ згоден?

• 2005.01.30 | zipping

  Хорошо быть теоретиком, блин!

  Ребята на верьте Вы этим теоретикам. Прозрачность - абстракция. А на практике есть решения, которые не подлежат оглашению. Вот кабинет министров Британии недавно обязали раскрыть решания, принимаемые ранее (не помню, но за какой-то отдаленный период). Думаете, они раскрыли. Фиг - начали уничтожать архивы. Государство - это сложный механизм, ривущий во враждебной и высоконкурентной среде других государств. У него должны быть механизмы защиты. Эти механизмы не предполагают публичности.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2005.01.30 | Євген Захаров

    Re: Хорошо быть теоретиком, блин!

    zipping пише:
    > Ребята на верьте Вы этим теоретикам. Прозрачность - абстракция. А на практике есть решения, которые не подлежат оглашению. Вот кабинет министров Британии недавно обязали раскрыть решания, принимаемые ранее (не помню, но за какой-то отдаленный период). Думаете, они раскрыли. Фиг - начали уничтожать архивы. Государство - это сложный механизм, ривущий во враждебной и высоконкурентной среде других государств. У него должны быть механизмы защиты. Эти механизмы не предполагают публичности.
    
    Что касается меня, то я самый что ни на есть практик. А эти, как Вы выражаетесь, абстракции в советское время скрывали рекрордные темпы роста болезней да колоссальные льготы для тггшдашней номенклатуры. Сейчас все документы под незаконными грифами, которые удалось рассекретить, - о вознаграждении себя любимых и своей обслуги. Или кулуарные договоренности о передаче собственности.
    
    Эта практика незаконна. Секреты у государства, конечно, должны быть, и можно привести массу аргументов в подтверждение этого тезиса. Но их можно вводить ТОЛЬКО на законных основаниях.

  • 2005.01.30 | Предсказамус

    А жить по понятиям - плохо

    Есть закон, определяющий порядок доступа к информации. Не нравится власти закон - пусть меняют, но пока пусть живут по закону. По понятиям уже нажились, хватит.

  • 2005.01.31 | Михайло Свистович

    Ну я практик. Практичніше нікуди. Але я підтримую Захарова (-)

• 2005.01.30 | Євген Захаров

  Перший відкритий лист до Ющенка

  Шановні пані та панове,
  
  пропоную Вашій увазі лист до Ющенка з приводу незаконної практики засекречування інформації. Завтра я планую його надіслати (до речі, незрозуміло на яку адресу), а також аналогічний лист на адресу Тимошенко. Це початок реалізації першого пункту програмі декучмізації, викладеній у статті "Плюс декучмізація всієї країни". Якщо є критика, пропозиції змін, додатки до тексту - буду радий отримати.
  
  З повагою до всіх,
  Євген Захаров
  
  Президенту України
  Ющенко В.А.
  м. Київ
  
  
  Вельмишановний Вікторе Андрійовичу!
  
  Як стало відомо, 28 січня Ви підписали два укази №116/2005 і №117/2005 під грифом "опублікуванню не підлягає". Використання цього грифу є порушенням статті 34 Конституції України. Сподіваємось, що така прикра помилка є наслідком інерції старого апарату Адміністрації Президента.
  Звертаємося до Вас з громадянською вимогою негайно припинити практику використання Президентом, Кабінетом міністрів України, окремими міністерствами та державними комітетами тв іншими органами державної влади та місцевого самоврядування незаконних грифів обмеження доступу до інформації «опублікуванню не підлягає», «не для друку» та «для службового користування» (далі ДСК), розкрити та оприлюднити ті нормативно-правові акти (постанови, розпорядження, тощо), до яких ці обмежувальні грифи були раніше застосовані.
  Обмеження доступу до інформації – це виключення, а не правило. Тим більше, коли йдеться про нормативно-правові акти. Для того, аби державним органам обмежувати доступ до інформації, що знаходиться в їх розпорядженні, мають бути достатні підстави: їх оприлюднення повинне завдавати шкоду інтересам, які потребують захисту.
  Ст.34 Конституції України гарантує кожному право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір. Конституцією передбачено виключний перелік підстав, за якими особа може бути обмежена в праві вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію: “в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.” Отже, кожен конкретний випадок відмови у наданні інформації має відповідати одному із вищенаведених суспільних інтересів. Органи державної влади не вправі встановлювати будь-які обмеження щодо надання інформації, якщо така інформація не може завдати шкоди інтересам, передбаченим Конституцією України. Відповідно до ст.34 ці обмеження мають встановлюватися законом. Але інформація, яка захищається державою, законом не визначена, окрім інформації, яка складає державну таємницю. Тому грифи, якими державні органи щедро наділяють різні нормативні акти (Укази і розпорядження Президента, постанови, розпорядження, інструкції, накази органів виконавчої влади тощо) – «опублікуванню не підлягає», «для службового користування», «не для друку» – є самочинними й незаконними. Законними можна визнати тільки такі грифи секретності, як: «особливої таємності», «цілком таємно», «таємно», які відповідають встановленому ступеню секретності згідно із Законом «Про державну таємницю».
  Втім, навіть якщо на документи ставляться грифи: «опублікуванню не підлягає», «не для друку», ДСК, тощо, то мають існувати відповідні процедури надання та зняття (відкликання) цих грифів, визначатися підстави для таких дій. Вочевидь потрібним є також регламент організації доступу до подібних документів. Однак здійснений нами пошук відповідних нормативних актів не був успішним. Виявилося, що офіційно зареєстрованих Міністерством юстиції нормативних актів щодо порядку роботи з документами, які мають грифи «опублікуванню не підлягає» або «не для друку» взагалі не існує.
  Що ж до порядку роботи з документами, які мають гриф ДСК, то він був схвалений Кабінетом Міністрів України у Постанові № 1813 від 27 листопада 1998 р. «Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави». Відповідно до другої частини статті 30 Закону України «Про інформацію» конфіденційна інформація – це «відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов». Зауважимо, що, хоча прямо це й не сказане, власниками конфіденційної інформації можуть бути тільки фізичні або недержавні юридичні особи, оскільки, згідно із статтею 19 Конституції, «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України», тобто не можуть поширювати інформацію «за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов». Отже, не можна вважати, що друга частина статті 30 дає визначення «конфіденційної інформації, що є власністю держави». Проте, саме такій інформації надається обмежувальний гриф ДСК, а за розголошення такої інформації передбачена кримінальна відповідальність (ст.330 Кримінального кодексу України). Яка ж інформація, що є власністю держави, віднесена до конфіденційної? А це невідомо, оскільки переліки даних, для яких застосовується гриф ДСК, що мали скласти органи державної влади відповідно до згадуваної вище постанови Кабміну №1893 від 27 листопада 1998 р., якщо і складені, то не оприлюднені. Таким чином, органи державної влади не можуть обмежити доступ осіб до інформації лише на підставі прав власника інформації і поширювати її за власним бажанням, як це передбачено ст.30 Закону України “Про інформацію”.
  На нашу думку, за незаконними обмежувальними грифами Ваші попередники ховали від суспільства свої корупційні діяння, кулуарні домовленості й безпрецедентні розміри соціальних благ для вищої номенклатури. Про це свідчать, наприклад, розкриті Юлією Тимошенко в кінці 2002 року Укази Президента № 1180/2002 від 17 грудня 2002 р. “Про Положення про Державне управління справами” та №1213 від 24 грудня 2002 р. “Про додаткові заходи щодо матеріального забезпечення працівників Вищої ради юстиції”, які мали гриф “Опублікуванню не підлягає”. Досі ховається під грифом ДСК “Національна Програма розвитку енергетики до 2010 року”. Договір від 29 жовтня 2002 року між НАК “Нафтогаз України” та РАТ “Газпром” про створення газового консорціуму також має гриф ДСК. Він є закритим навіть для членів спостережної ради НАК “Нафтогаз України”. Приклади можна наводити далі й далі.
  Отже, незаконна практика засекречування має бути припинена, а численні незаконно засекречені нормативно-правові акти – розкриті та оприлюднені. Додаємо до листа перелік таких актів за період 2000-2004 рр., знайдених нами за допомогою комп’ютерної правової системи “Ліга:Закон”, і зауважимо, що це може бути тільки верхівкою айсбергу, оскільки, ймовірно, існують нормативно-правові акти з незаконними обмежувальними грифами, які не передавалися на реєстрацію до Міністерства юстиції України.
  Враховуючи велику суспільну важливість цієї проблеми, ми надсилаємо це звернення у формі відкритого листа (що є усталеною практикою взаємодії правозахисних організацій з державними органами) і пропонуємо приєднатися до нього зацікавленим організаціям та особам.
  З правдивою повагою,
  
  
  
  Євген Захаров,
  Співголова Харківської правозахисної групи, Голова правління Української Гельсінської спілки з прав людини, член правління міжнародного товариства “Меморіал”
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2005.01.30 | 123

    Пропозиції

    1. Перевірити спел-чекером
    
    2. Я б пропонував сформулювати вимогу конкретніше, ясніше і простіше. Замість цього
    
    "Звертаємося до Вас з громадянською вимогою негайно припинити практику використання Президентом, Кабінетом міністрів України, окремими міністерствами та державними комітетами тв іншими органами державної влади та місцевого самоврядування незаконних грифів обмеження доступу до інформації «опублікуванню не підлягає», «не для друку» та «для службового користування» (далі ДСК), розкрити та оприлюднити ті нормативно-правові акти (постанови, розпорядження, тощо), до яких ці обмежувальні грифи були раніше застосовані."
    
    пропоную щось таке:
    
    "Просимо або опублікувати зазначені два укази, або скасувати їх".
    
    Ця вимога є простою і її легко виконати, на відміну від таких масштабних вимог, які Ви сформулювали (практику припинити, все відкрити). Що виконати Вашу вимогу, треба створити робочу міжвідомчу комісію -- яка вивчатиме все неопубліковане. Це невідомо коли буде зроблено, і ініціатива загасне. А 2 укази опублікувати чи скасувати (якщо там таке, що краще нікому не показувати) - це дуже просто і легко.
    
    3. Взагалі -- якщо Ви погодитесь, було б непогано скоротити. ІМХО - дуже довгий лист. Треба просто і чітко дати аргументацію, чому не публікувати протизаконно і просто погано.
    
    4. Пропоную лист зробити в іншому форматі. Не відкритий лист пана Захарова Президенту (що варто писати Тимошенко - я не певен), а ініційоване п. Захаровим зверенення до Президента, відкрите до підписання всіми бажаючими, як особами так і організаціями, партіями (УРП, скажімо, могла б долучитись:) ) тощо. Нарощування кількостей підписів додасть листу ваги і суспільного резонансу, що є дуже важливим. Найпростіше - як я тут пропонував, Майдан поставить свій колективний підпис і розішле прес-реліз по ЗМІ.
    
    Для додання підписів можна зробити на Майдані якусь фєнєчку - імхо, таке вже було колись, так що технічно нескладно. Можна просто дати мейл на Майдані, куди бажаючі будуть надсилати свої "підписи", а на головній сторінці зробити лінк на місце, де перелік підписантів буде оновлюватись (як на Телекритиці збиралися підписи журналістів проти цензури).
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2005.01.31 | Пані

      Це технічно легко.

      Не прочитала ваш пост до свого. Соррі.
      
      Так, відкритий лист, до якого можна долучитися будь кому, це було б найкраще. Поставити - 1 хвилина. Так і зробимо.
      
      А вимагати треба все, тільки запропонувати почати можна з простого - цих двох указів.

    • 2005.01.31 | Євген Захаров

      Re: Пропозиції

      123 пише:
      > 2. Я б пропонував сформулювати вимогу конкретніше, ясніше і простіше. Замість цього
      >
      > "Звертаємося до Вас з громадянською вимогою негайно припинити практику використання Президентом, Кабінетом міністрів України, окремими міністерствами та державними комітетами тв іншими органами державної влади та місцевого самоврядування незаконних грифів обмеження доступу до інформації «опублікуванню не підлягає», «не для друку» та «для службового користування» (далі ДСК), розкрити та оприлюднити ті нормативно-правові акти (постанови, розпорядження, тощо), до яких ці обмежувальні грифи були раніше застосовані."
      >
      > пропоную щось таке:
      >
      > "Просимо або опублікувати зазначені два укази, або скасувати їх".
      >
      > Ця вимога є простою і її легко виконати, на відміну від таких масштабних вимог, які Ви сформулювали (практику припинити, все відкрити). Що виконати Вашу вимогу, треба створити робочу міжвідомчу комісію -- яка вивчатиме все неопубліковане. Це невідомо коли буде зроблено, і ініціатива загасне. А 2 укази опублікувати чи скасувати (якщо там таке, що краще нікому не показувати) - це дуже просто і легко.
      
      Сутєвими є не два останніх указа, а уся незаконна практика загалом. Тому спрощувати настільки, як на мене, недоречно. Комісія потрібна тільки для документів з грифом ДСК. Решту можна розкрити без попереднього вивчення. Крім того, перелік таких актів ми додамо.
      
      Доречно, мабуть окремо сказати про два укази, і провсе, що було раінше.
      
      > 3. Взагалі -- якщо Ви погодитесь, було б непогано скоротити. ІМХО - дуже довгий лист. Треба просто і чітко дати аргументацію, чому не публікувати протизаконно і просто погано.
      
      Ні, тут я не погоджуюся. Повинна бути достатня правова аргументація. У цьому сенсі текст вже відпрацьований
      
      > 4. Пропоную лист зробити в іншому форматі. Не відкритий лист пана Захарова Президенту (що варто писати Тимошенко - я не певен), а ініційоване п. Захаровим зверенення до Президента, відкрите до підписання всіми бажаючими, як особами так і організаціями, партіями (УРП, скажімо, могла б долучитись:) ) тощо. Нарощування кількостей підписів додасть листу ваги і суспільного резонансу, що є дуже важливим. Найпростіше - як я тут пропонував, Майдан поставить свій колективний підпис і розішле прес-реліз по ЗМІ.
      
      У мене немає тут заперечень, можна зробити будь-яким чином, аби тільки зробити і невідкладно.
      >

  • 2005.01.30 | Пані

    Ще пропозиція

    Після закінчення роботи над текстом виставити це в майданівські "Заяви та звернення" з можливістю всіх приєднуватися.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2005.01.31 | Михайло Свистович

      Ошень карошая прапазіция

      Пані пише:
      > Після закінчення роботи над текстом виставити це в майданівські "Заяви та звернення" з можливістю всіх приєднуватися.

  • 2005.01.31 | 123

    Варіант листа - нова редакція

    Пропоную такую редакцію. Більшість правок редакційні. Із суттєвого -- я вилучив текст з вимогою опублікувати всі кучмівські секрети. Це надто масштабно -- давайте почнемо все ж з малого. Я все ж вважаю, що треба ставити реальні завдання, які можуть бути виконані владою за короткий час, так що ми всі зможемо побачити конкретний результат вже зараз.
    
    Виконають це - напишемо ще один лист про відкриття кучмівських секретів
    
    
    Президенту України
    Ющенко В.А.
    м. Київ
    
    
    Вельмишановний Вікторе Андрійовичу!
    
    Як стало відомо, 28 січня Ви підписали два укази, №116/2005 і №117/2005, текст яких є закритим для громадськості, бо укази видані з грифом "опублікуванню не підлягає".
    
    Відзначаємо, що використання цього грифу, по-перше, є порушенням статті 34 Конституції України, і, по-друге, суперечить задекларованим Вами принципам відкритості та прозорості влади.
    
    Звертаємося до Вас з громадянською вимогою припинити практику використання Президентом, Кабінетом міністрів України, окремими міністерствами та державними комітетами та іншими органами державної влади та місцевого самоврядування незаконних грифів обмеження доступу до інформації «опублікуванню не підлягає», «не для друку» та «для службового користування» (далі ДСК).
    
    Окремо вимагаємо негайного опублікування згаданих двох указів, або їх скасування, заради відмови від прецеденту використання новою українською владою засобів, які використовувала влада стара.
    
    Обмеження органами влади доступу до інформації, що знаходиться в їх розпорядженні, може застосовуватися лише як виключення, за наявності доведеного факту того, що її оприлюднення завдаватиме шкоду інтересам, які потребують захисту.
    
    Ст.34 Конституції України гарантує кожному право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір. Конституцією передбачено виключний перелік підстав, за якими особа може бути обмежена в праві вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію: “в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.” Отже, кожен конкретний випадок відмови у наданні інформації має відповідати одному із вищенаведених суспільних інтересів. Органи державної влади не вправі встановлювати будь-які обмеження щодо надання інформації, якщо така інформація не може завдати шкоди інтересам, передбаченим Конституцією України. Відповідно до ст.34 Конституції, ці обмеження мають встановлюватися законом. Але інформація, яка захищається державою, законами України не визначена, за винятком лише інформації, яка складає державну таємницю. Тому грифи, якими державні органи щедро наділяють різні нормативні акти (Укази і розпорядження Президента, постанови, розпорядження, інструкції, накази органів виконавчої влади тощо) – «опублікуванню не підлягає», «для службового користування», «не для друку» – є самочинними й незаконними. Законними можна визнати тільки такі грифи секретності, як: «особливої таємності», «цілком таємно», «таємно», які відповідають встановленому ступеню секретності згідно із Законом «Про державну таємницю».
    
    Натомість офіційно зареєстрованих Міністерством юстиції нормативних актів щодо порядку роботи з документами, які мають грифи «опублікуванню не підлягає» або «не для друку» взагалі не існує.
    
    Що ж до порядку роботи з документами, які мають гриф ДСК, то він був схвалений Кабінетом Міністрів України у Постанові № 1813 від 27 листопада 1998 р. «Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави». Відповідно до другої частини статті 30 Закону України «Про інформацію» конфіденційна інформація – це «відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов». Зауважимо, що, хоча прямо це й не сказане, власниками конфіденційної інформації можуть бути тільки фізичні або недержавні юридичні особи, оскільки, згідно із статтею 19 Конституції, «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України», тобто не можуть поширювати інформацію «за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов». Отже, не можна вважати, що друга частина статті 30 дає визначення «конфіденційної інформації, що є власністю держави». Проте, саме такій інформації надається обмежувальний гриф ДСК, а за розголошення такої інформації передбачена кримінальна відповідальність (ст.330 Кримінального кодексу України). Яка ж інформація, що є власністю держави, віднесена до конфіденційної? А це невідомо, оскільки переліки даних, для яких застосовується гриф ДСК, що мали скласти органи державної влади відповідно до згадуваної вище постанови Кабміну №1893 від 27 листопада 1998 р., якщо і складені, то не оприлюднені. Таким чином, органи державної влади не можуть обмежити доступ осіб до інформації лише на підставі прав власника інформації і поширювати її за власним бажанням, як це передбачено ст.30 Закону України “Про інформацію”.
    
    На нашу думку, за незаконними обмежувальними грифами Ваші попередники ховали від суспільства свої корупційні діяння, кулуарні домовленості й безпрецедентні розміри соціальних благ для вищої номенклатури. Про це свідчать, наприклад, розкриті Юлією Тимошенко в кінці 2002 року Укази Президента № 1180/2002 від 17 грудня 2002 р. “Про Положення про Державне управління справами” та №1213 від 24 грудня 2002 р. “Про додаткові заходи щодо матеріального забезпечення працівників Вищої ради юстиції”, які мали гриф “Опублікуванню не підлягає”. Досі ховається під грифом ДСК “Національна Програма розвитку енергетики до 2010 року”. Договір від 29 жовтня 2002 року між НАК “Нафтогаз України” та РАТ “Газпром” про створення газового консорціуму також має гриф ДСК. Він є закритим навіть для членів спостережної ради НАК “Нафтогаз України”. Приклади можна наводити далі й далі.
    
    Отже, незаконна практика засекречування має бути припинена. Ми переконані, що поява двох Ваших указів, закритих від громадськості, є прикрою помилкою і наслідком інерції старого апарату Адміністрації Президента, але аж ніяк не започаткуванням тенденцій роботи нової команди, яку Ви уособлюєте. Відповідно, ми сподіваємось на Вашу позитивну реакцію на наше звернення.
    
    Враховуючи велику суспільну важливість цієї проблеми, ми надсилаємо це звернення у формі відкритого листа (що є усталеною практикою взаємодії громадянського суспільства з державними органами) і пропонуємо приєднатися до нього зацікавленим організаціям та особам.
    
    З щирою повагою,
    Євген Захаров,
    Співголова Харківської правозахисної групи, Голова правління Української Гельсінської спілки з прав людини, член правління міжнародного товариства “Меморіал”
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2005.01.31 | Пані

      ІМНО Євген на це не погодиться.

      І буде правий.
      
      Альфа і ОМЕГА громадянського активізму (і правозахисту також) - вимагай неможливого (того, що багатьом на цей момент здається неможливим) і отримаєш бажане.
      
      Коли ми вимагали незалежності України в 1989 році нам теж казали "неможливо".
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2005.01.31 | 123

        Re: ІМНО Євген на це не погодиться.

        Пані пише:
        > І буде правий.
        >
        > Альфа і ОМЕГА громадянського активізму (і правозахисту також) - вимагай неможливого (того, що багатьом на цей момент здається неможливим) і отримаєш бажане.
        >
        > Коли ми вимагали незалежності України в 1989 році нам теж казали "неможливо".
        
        І коли отримали?
        
        Сьогодні принциповим є домогтися того, щоб нова влада не втягнулася у практику видавання закритих указів. Влада повинна позбутися таких навичок сьогодні -- а не через 2 роки.
        
        Коли це буде вирішено -- можна буде ставити питання про відкриття старих указів. Або паралельно. Але ж ці два питання не пов*язані між собою напряму. Ми ж не вимагаємо в цьому ж листі реформи в освіті. Це окрема тема - так само як і відкриття закритих указів Кучми.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2005.01.31 | Предсказамус

          Все правильно

          Более того, опыт чтения и написания бумаг говорит, что в идеале правовая часть идет как дополнение к основному тексту в виде отдельного документа, т.к. больше одного листа А4 все равно не читают.
          Но менять не предлагаю, просто учесть на будущее.

  • 2005.01.31 | Обережний герой

    А може варто звернутись до суду?

    З позовом про примус Президента опублікувати ці Укази чи надати їх в порядку Закону "Про інформацію" чи приблизно такий. Правильно сформулювати позов чи скаргу допоможуть юристи.
    Такі справи передбачалося розглядати в Вищому Адміністративному Суді України, тобто скарги та позови проти владних/державних установ та посадовців. Кучма вже багато зробив формальностей для розбудови такого суду. Але справа залишилась за Верховною Радою, яка так і не сподобилася прийняти Адміністративно-процесуальний кодекс. Не знаю, чи здатний працювати Вищий Адміністративний Суд без цього кодексу.
    Але можна звернутись і до "простого" Верховного Суду чи до якогось іншого суду з його системи, місцевого чи апеляційного. Юристи знову ж таки підкажуть правильну процедуру. Тоді ми чи дізнаємося, чому не можна друкувати ці накази, чи суд примусить Президента їх таки опублікувати.
    Хоча важко уявити, як судовий виконавець примушуватиме Президента це зробити у разі його добровільної відмови виконати рішення суду. Хоча на такий випадок існують різні стягнення і навіть кримінальна відповідальність за невиконання рішення суду. Ось тут і знадобиться знову суддя Василенко.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2005.01.31 | SpokusXalepniy

      Вы все будете смеяться, но я считаю, что...

      Как бы это ни выглядело смешно, но самым лучшим решением сейчас со стороны ющенковцев было бы не только подача в суд на президента, но и... его проигрыш в суде.
      
      Получилась бы такая агитация за новую власть, что ни с какими провластными СМИ не сравнить !!! В предвыборной борьбе за такой ход надо было пиарщикам большие деньги платить.
      
      Вся страна узнала бы, что если сам президент проиграл дело, то... [дальше - "Каждому - своё"]
      
      Короче, был бы я президентом преклонных годов - обязательно проиграл бы дело.
      
      P.S.
      И что интересно (разглядывая на себя в зеркало) - преклонные года уже есть. Остаётся стать президентом, и проиграть дело в суде.

  • 2005.01.31 | Shooter

    IMHO, проблему потрібно вирішувати системніше

    Потрібне прийняття Закону про доступ до інформації, де би було чітко лімітовано - що може а що не може бути оприлюднено. Як і прописано процедуру реакції державної установи на звернення громадянина щодо надання тієї чи іншої інформації.
    
    Можу допомогти з прикладом близького сусіди (текстом закону).
    
    З іншого боку - конфідеційна інформація (документи) будуть існувати завжди і всюди. Потрібно лише чітко визначити - за яких умов документ може отримати статус конфіденційности.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2005.01.31 | Михайло Свистович

      Re: IMHO, проблему потрібно вирішувати системніше

      Shooter пише:
      > Потрібне прийняття Закону про доступ до інформації, де би було чітко лімітовано - що може а що не може бути оприлюднено.
      
      Закон є. Він наведений у цій гілці.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2005.01.31 | Shooter

        Re: IMHO, проблему потрібно вирішувати системніше

        Михайло Свистович пише:
        > Shooter пише:
        > > Потрібне прийняття Закону про доступ до інформації, де би було чітко лімітовано - що може а що не може бути оприлюднено.
        >
        > Закон є. Він наведений у цій гілці.
        
        Якщо мова про це
        http://www.khpg.org/index.php?id=1070547941&r=15
        то там же і вказано на недоліки відповідних Законів.
        
        Головний з яких - немає прописано чіткої процедури щодо як "оголошення" інформації конфіденційною, так і щодо надання неконфідеційної інформації громадянам.
        
        Тому виправлюсь: потрібно прийняття нової редакції Закону про доступ до інформації. Який би ліквідував згадані недоліки.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2005.01.31 | Михайло Свистович

          Re: IMHO, проблему потрібно вирішувати системніше

          Shooter пише:
          >
          > Якщо мова про це
          > http://www.khpg.org/index.php?id=1070547941&r=15
          > то там же і вказано на недоліки відповідних Законів.
          
          Це недоліки в інший бік. Бо порушено навіть діючий Закон.
          
          >
          > Тому виправлюсь: потрібно прийняття нової редакції Закону про доступ до інформації. Який би ліквідував згадані недоліки.
          
          А до того треба виконувати діючі закони.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей

          • 2005.01.31 | Євген Захаров

            Законопроект вже є

            ХПГ підготувала законопроект про зміни та доповнення до Закону "Про інформацію", який перетворює останній в закон про свободу інформації. Там все чітко прописано. Він пройшов обговорення в колі медіа юристів в 5 ітерацій, остання була з західними експертами. Комітет Томенка немовби збирається його розглянути, і група депутатів внесе його в парламент. Текст є на нашому сайті в книзі "Свобода інформації та право на приватність".

  • 2005.01.31 | Уляна

    Я цього листа підписувати не буду

    В принципі підписала б, але це ні в якому разі не буде першою моєю справою з декучмізації. Свистович хай підписує. Он вже намети в Ірпені стоять. Ужгородські Порівці теж можуть робити щось необтяжливе в перервах між яйцеметанням, типу підписання такого листа. Я ж ще нічого не зробила і не впевнена, що для мене це найкращий start-up в цій справі. Занадто легко. І просто фігня на загальному фоні. Може поставимо цього листа під №19 в пріоритетному списку дій майдану? Тоді і я підпишуся.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2005.01.31 | Михайло Свистович

      Я думаю, що ми це переживемо

      Уляна пише:
      > В принципі підписала б, але це ні в якому разі не буде першою моєю справою з декучмізації. Свистович хай підписує. Он вже намети в Ірпені стоять. Ужгородські Порівці теж можуть робити щось необтяжливе в перервах між яйцеметанням, типу підписання такого листа. Я ж ще нічого не зробила і не впевнена, що для мене це найкращий start-up в цій справі. Занадто легко. І просто фігня на загальному фоні.
      
      Про яскравий старт думають тільки галімі піарники. Ті ж, хто хоче просто робити щось корисне, роблять те, що можна, а не займаються бездіяльністю (нереагуванням) до того моменту, поки не буде яскравого приводу або поки не будуть готовими до чогось яскравого.
      
      > Може поставимо цього листа під №19 в пріоритетному списку дій майдану? Тоді і я підпишуся.
      
      На листах, зверненнях іт.д. не ставиться номер пріоритету. І дії також не оголошуються такими.
      
      Першою дією по декучмізації була реакція на появу на сцену Азарова. Вона так не називалася, але, якби тоді цієї реакції не було, може б и мали Азарова десь у владі.
      
      Реагувати треба негайно, якщо це можливо. І тим способом. який на сьогодні можливий і не дуже шкідливий для того ж Ющенка, бо, як на мене, спочатку має бути звернення, а потім вже пікети АП, якщо не реагують.

• 2005.01.31 | Людмила Коваль

  А чи не поримо ми гарячку, панове?

  Koala пише:
  > Ющенко підписав 2 укази під грифом "опублікуванню не підлягає"(116/2005 і 117/2005). Чи може хтось з форумчан хоч приблизно вказати (тільки не навмання, а з "просвітленних"), на яку вони тему?
  
  Прошу для початку подати джерело інформації. З чого Ви взяли, що Ющенко підписав Укази № 116 і 117? І що ці Укази з грифом "опублікуванню не підлягає".
  На сайті президента останнім оприлюднено Указ № 114. А чи були взагалі Укази № 116 і 117?
  Єдине що бачу, так це те, що неоприлюдненим є Указ № 111 ( є Указ № № 110 і 112, а Указ № 111 пропущено). Ось про нього можна запитати.
  
  Перш ніж слати листа Ющенкові з вимогами пояснень варто упевнитись, що такі Укази взагалі були. Я би не хотіла, щоб шановний п. Євген опростоволосився, повівшись на дезу.
  У разі, якщо це не деза, а такий факт мав місце, то лист п. Євгене звичайно треба відправляти. Текс листа в цілому є добрим. Єдине побажання змягчити тон від вимоги до прохання. Не треба зайвої агресії. Будьмо інтелігентними. Пропоную просто забрати геть цей абзац: "Звертаємося до Вас з громадянською вимогою негайно припинити практику використання Президентом, Кабінетом міністрів України, окремими міністерствами та державними комітетами тв іншими органами державної влади та місцевого самоврядування незаконних грифів обмеження доступу до інформації «опублікуванню не підлягає», «не для друку» та «для службового користування» (далі ДСК), розкрити та оприлюднити ті нормативно-правові акти (постанови, розпорядження, тощо), до яких ці обмежувальні грифи були раніше застосовані", або перемістити кудись далі по тексту.
  Погоджуюсь з тим, що варто зібрати підписи під цим листом. АЛЕ, ПОВТОРЮЮ, УСЕ ЦЕ ВАРТО РОБИТИ ТІЛЬКИ У РАЗІ ПІДТВЕРДЖЕННЯ ФАКТУ ІСНУВАННЯ ТАКИХ УКАЗІВ.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2005.01.31 | Предсказамус

    Не порем (/)

    http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?user=nn
    Кстати, эта ссылка на форуме уже была.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2005.01.31 | Людмила Коваль

      Re: Не порем (/)

      Предсказамус пише:
      > http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?user=nn
      > Кстати, эта ссылка на форуме уже была.
      
      Дякую. Тоді вперед! Де підписуватись?
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2005.01.31 | Михайло Свистович

        Під листом Захарова. Його остаточного варіанту ще немає./)

        Я б почекав хоча б до завтра (навіть післязавтра) в зв"язку зі смертю матері Ющенка.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2005.01.31 | 100%

          Оприлюднення вже є фактом і нічого більшене потребує(-)

          згорнути/розгорнути гілку відповідей

          • 2005.01.31 | Михайло Свистович

            це до чого?

            оприлюднення чого вже є фактом? чого воно не потребує?

  • 2005.01.31 | Михайло Свистович

    не поремо

    Людмила Коваль пише:
    >
    > Прошу для початку подати джерело інформації. З чого Ви взяли, що Ющенко підписав Укази № 116 і 117? І що ці Укази з грифом "опублікуванню не підлягає".
    
    З сайту Верховної Ради. В гілці є лінки.
    
    > На сайті президента останнім оприлюднено Указ № 114. А чи були взагалі Укази № 116 і 117?
    
    Судячи з сайту ВР, були.
    
    > Єдине що бачу, так це те, що неоприлюдненим є Указ № 111 ( є Указ № № 110 і 112, а Указ № 111 пропущено). Ось про нього можна запитати.
    
    О, додаткова вимога
    
    >
    > Перш ніж слати листа Ющенкові з вимогами пояснень варто упевнитись, що такі Укази взагалі були. Я би не хотіла, щоб шановний п. Євген опростоволосився, повівшись на дезу.
    
    Він пошлеться на сайт ВР, і Ющенко надає по голові кому треба, якщо не було.
    
    > Єдине побажання змягчити тон від вимоги до прохання. Не треба зайвої агресії. Будьмо інтелігентними.
    
    Вимога не дорівнює агресії і не заперечує інтелігентності. Пора уже вимагати, а не просити. В Захарова все дуже інтелігентно.
    
    > Пропоную просто забрати геть цей абзац: "Звертаємося до Вас з громадянською вимогою негайно припинити практику використання Президентом, Кабінетом міністрів України, окремими міністерствами та державними комітетами тв іншими органами державної влади та місцевого самоврядування незаконних грифів обмеження доступу до інформації «опублікуванню не підлягає», «не для друку» та «для службового користування» (далі ДСК), розкрити та оприлюднити ті нормативно-правові акти (постанови, розпорядження, тощо), до яких ці обмежувальні грифи були раніше застосовані", або перемістити кудись далі по тексту.
    
    Чудовий абзац, як на мене.
    
    > Погоджуюсь з тим, що варто зібрати підписи під цим листом. АЛЕ, ПОВТОРЮЮ, УСЕ ЦЕ ВАРТО РОБИТИ ТІЛЬКИ У РАЗІ ПІДТВЕРДЖЕННЯ ФАКТУ ІСНУВАННЯ ТАКИХ УКАЗІВ.
    
    Не треба кричати, ми всі добре чуємо

• 2005.01.31 | 100%

  + Гелікоптер для Кучми ? (-)

• 2005.01.31 | Пані

  Відкритий лист - приєднуйтеся!

  http://www2.maidan.org.ua/n/petit/1107202424
  
  Євген вже надіслав листа до адресата. Правки 123 частково враховані.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2005.01.31 | Роман ShaRP

    Увага тим, хто захоче приєднатися!

    Якщо Ви захочете підписати цей лист через "Відповісти", а Вам виведе щось на кшталт "Не введена E-mail адреса", значить Вам потрібно ще раз залогінитися зі сторінки листа. При цьому сторінку з підписом треба перезавантажувати, тому краще логіньтеся одразу.
    
    Ще раз адреса сторінки листа:
    http://www2.maidan.org.ua/n/petit/1107202424
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2005.01.31 | Пані

      Воно не повинно вимагати логіну

      Я спробую якось це виправити зараз.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2005.01.31 | Хвізик

        а нехай вимагає (-)

        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2005.02.01 | Пані

          Хай більше людей підпишуться

          А то мені вже трубка розпухла від питань, а чого воно мене не пускає
          Я прибрала вимогу логіну.

    • 2005.02.01 | Михайло Свистович

      Re: Увага тим, хто захоче приєднатися!

      Роман ShaRP пише:
      > Якщо Ви захочете підписати цей лист через "Відповісти", а Вам виведе щось на кшталт "Не введена E-mail адреса", значить Вам потрібно ще раз залогінитися зі сторінки листа. При цьому сторінку з підписом треба перезавантажувати, тому краще логіньтеся одразу.
      
      А хіба незалогіненим підписатися не можна?
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2005.02.01 | Роман ShaRP

        Re: Увага тим, хто захоче приєднатися!

        Михайло Свистович пише:
        > Роман ShaRP пише:
        > > Якщо Ви захочете підписати цей лист через "Відповісти", а Вам виведе щось на кшталт "Не введена E-mail адреса", значить Вам потрібно ще раз залогінитися зі сторінки листа. При цьому сторінку з підписом треба перезавантажувати, тому краще логіньтеся одразу.
        >
        > А хіба незалогіненим підписатися не можна?
        
        ХЗ. Мені так здається, що це залежить від того, хто звідки логінився. Мій логін "з форуму" тоді не прийняло. Пані обіцяла щось виправити, може тої помилки вже немає.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2005.02.01 | Пані

          Можна підписуватися всім. Логіну не треба.

          Все працює зараз.

  • 2005.02.01 | 123

    А чому не підписуються організації?

    У тексті листа написано "пропонуємо приєднатися ... організаціям".
    
    ГО для того і створюються, щоб діяти від власного імені, а не від імені окремих активістів. Листу-заяві додається більше ваги, коли його підписує "сайт Майдан", а не "три члени адмінгрупи Майдану".
    
    Пропоную окремо показувати підписи приватних осіб, і окремо - підписи організацій. І закликаю керівників/координаторів/адмінів "Майдану", ХПГ та інших організацій підписувати від імені власних організацій.
    
    Пропоную також залучити якнайбільше Інтернет-ресурсів до порилюднення листа, з лінком на Майдан, де можна буде додати свій підпис. Думаю, технічно нескладно буде написати такого листа від імені Майдану і зробити розсилку -- на УП, на Телекритику, на Обком тощо. Одразу ж чи пізніше (коли процес набере обертів) імхо слід розіслати відпрвідну інфу по газетах та ТВ- і радіоканалах.

• 2005.02.01 | ladalesia

  Re: Перші секрети нового Президента?

  A chy mozhut' buty spravy yaki dlia derzhavnoyi bezpeky (pravdyvoyi) - national security -- mayut' buty zasekrecheni, khoch na yakiys' chas? Mozhe yakraz tut i taka sprava? Ne znayu. A chy budete teper do kozhnoho naimenshoho rishennia i rozdumuvannia prydyratysia (counting paper clips)? Navit' chesnyi uriad maye spravy yaki ne vse vidrazu vidkryti (khoch ne povynno buty bahato). Ne znayu, ale pytayu.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2005.02.01 | 123

    Може бути все що завгодно - але не треба порушувати закони

    ladalesia пише:
    > A chy mozhut' buty spravy yaki dlia derzhavnoyi bezpeky (pravdyvoyi) - national security -- mayut' buty zasekrecheni, khoch na yakiys' chas?
    
    Якщо в уряду (у широкому сенсі цього слова) є необхідність видавати таємні укази і розпорядження, то нехай скористається своїм правом законодавчої ініціативи і внесе у ВР відповідний законопроект, який це дозволятиме.
    
    Сьогодні маємо порушення закону, яке є неприпустимим незалежно від його доцільності.

  • 2005.02.01 | Євген Захаров

    Re: Перші секрети нового Президента?

    ladalesia пише:
    > A chy mozhut' buty spravy yaki dlia derzhavnoyi bezpeky (pravdyvoyi) - national security -- mayut' buty zasekrecheni, khoch na yakiys' chas? Mozhe yakraz tut i taka sprava? Ne znayu. A chy budete teper do kozhnoho naimenshoho rishennia i rozdumuvannia prydyratysia (counting paper clips)? Navit' chesnyi uriad maye spravy yaki ne vse vidrazu vidkryti (khoch ne povynno buty bahato). Ne znayu, ale pytayu.
    
    Якщо є підстави для засекречення, можна використати законні грифи "таємно", "цілком таємно" та "особливої важливості". Йдеться про те, що є незаконним використання грифів обмеження доступу, які не визначені законом і процедура надання та відкликання ких взагалі не існує. Якщо уряд чи Президент хоче ввести якісь додаткові грифи - будь ласка. визначіть ї в законі, зробіть процедуру надання: хто, на яких умовах, на який термін, в яких випадках, тощо, дайте перелік відомостей, до яких цей гриф застосовується, і тоді ця практика стане законною. Ми ж заперечуємо саме незаконні дії.

  • 2005.02.01 | Михайло Свистович

    Re: Перші секрети нового Президента?

    ladalesia пише:
    > A chy mozhut' buty spravy yaki dlia derzhavnoyi bezpeky (pravdyvoyi) - national security -- mayut' buty zasekrecheni, khoch na yakiys' chas? Mozhe yakraz tut i taka sprava? Ne znayu. A chy budete teper do kozhnoho naimenshoho rishennia i rozdumuvannia prydyratysia (counting paper clips)? Navit' chesnyi uriad maye spravy yaki ne vse vidrazu vidkryti (khoch ne povynno buty bahato). Ne znayu, ale pytayu.
    
    А чи не можна спочатку прочитати написане у цій гілці, а потім задавати такі питання?
    
    Для секретних матеріалів є спеціальні, визначені законодавством, грифи. Гриф "не для друку" - незаконний.