про податки: варіант альтернативної системи
02/01/2005 | catko
є кілька видів податків:
1. податки як процент від прибутку (пдв, подоходний, від продажу і т.д. - той же єдиний це просто заокруглений від прибутку)
платяться як відсоток з одержаних грошей. зараз таких податків неміряно і написано багатотомні закони та інструкції які пояснюють з чого і скільки платити. може це й правильно але на мою думку неправильно. є реальний відсоток який згодна платити людина що одержує якісь гроші. цей відсоток коливається в межах 10% +- 5%. це більшість готова заплатити добровільно за те щоб її більше не чіпали і не морочили голову. все що більше - примус і люди шукають шляхи як цього не платити. але: якщо це відсоток від абсолютної заробленої суми, а не один податок з цілої системи. а в систему входять:
2. податки як плата за привілей володіти чимось (за землю, за нерухомість, за патент, за кришу і т.д.)
тут вже як правило платиться фіксована сума і твоя проблема, чи є тобі толк від того, за що ти платиш. держава тут неміряно зловживає, користуючись фактом що дітись людині нема куди і платити просто мусиш і все.
3. податки як внесок у рахунок майбутніх витрат на тебе ж (пенсійний, соцстрах, страховка і т.д.)
як правило теж платиться як процент або від одержаних грошей або від вартості чогось. отут я вважаю що політика держави має бути повністю переглянута, бо а)я сам готовий вибрати як забезпечити собі старість і б)я сам маю переживати чи станеться щось з моїм майном. тобто держава має при потребі (є загроза що своїми неплатежами ти нанесеш шкоду комусь іншому) вимагати наявності факту платежів, але не встановлювати мінімалльних чи максимальних обмежень, а замість того створити умови для здорової і чесної конкуренції тих хто обіцяє забезпечити моє персональне майбутнє. (ну не вірю я що через 30 років мої 32% в пенсійний якось відібються на моїй пенсії - досвід батьків і дідів переконує мене зовсім в іншому. але через цих 32% я мушу ховати свою зарплату у почуватись якимось упослідженим чи що... аналогічно наприклад зі страховкою авта.)
4. податки як плата за шкоду нанесену власній державі (мито, екологія і т.п.)
тут теж держава неправа в багатьох питаннях - особливо з автомобілями. вимагаючи під приводом захисту національного виробника та при повній відсутності такого (ну не машина таврія) платити за німецьке авто 200% його вартості, і не вимагаючи з пінчука наприклад заплатити за те що повітря труїть - цим самим держава веде себе неадекватно. бо те що може заплатити пінчук в бюджет за право випускати і продавати свої труби - не заплатять прості українці за всі разом взяті ввезені потримані авта.
як варіант: кардинально змінити систему оподаткування і автоматично дати поштовх для розвитку бізнесу можна так (відсотки взяті зі стелі поки що):
1. для всіх, хто не має конкретного виробництва - єдиний податок - наприклад 10% (і з тих хто просто десь на когось працює і з тих хто підприємець сам собі)
2. для тих хто щось випускає в межах які не промислові або\і дає іншим людям роботу - єдиний податок 5% (з працівників таки по 10% - але це їх проблема). це щоб простимулювати малий приватний бізнес.
3. для промислового виробництва - 10% з прибутку плюс плата за шкоду довкіллю, національним інтересам тощо (це вже якраз і має визначати держава) і мінус якийсь відсоток за стратегічність\ексклюзивність\необхідність продукту
4. всі мита і ліцензії мають розраховуватись за принципом - гроші беремо тільки у випадку якщо в україні є в достатній кількості щось аналогічне. чим більше того чогось є тим більше мито.
5. бухгалтерія має бути максимально спрощена - в ідеалі зводитись взагалі до дій: "прийшло" - "пішло" = різниця х податок (підприємства промислові) і "прийшло" - податок = "пішло" (всі решта).
6. держава має зосередитись на контролі "прийшло" і "пішло" використовуючи максимально аналітичні методи, особливо статистику і дедективні методи - і грунтовно документально перевіряти тільки тих хто вибивається зі статистики. а тих хто круто вибився з правил - мочити по повній програмі. наприклад купив чиновник мерса за 100 тис уо при зарплаті 300 уо в місяць - держава вже на другий день має вирахувати його "прийшло", бо якщо не "прийшло" - то як могло "піти"? і якщо "прийшло" законно - стягнути податок а якщо незаконно - посадити, конфіскувавши "пішло".
7. всі страховки обовязкові але добровільні в питаннях сум і страховиків.
тепер глянемо на питання наповнення бюджету при тому що ми наваяли
. зараз бюджет україни десь 75 млрд.грн. в рік. тобто при працездатній кількості населення десь так 25 млн. виходить що без жодного промислового виробництва (тобто без податків з нього і його доходів - тільки з людей) щоб його наповнити кожен працездатний має заплатити в бюджет 75000/25/12 = 250 грн в місяць. скажете багато? бо щоб це становило 10% від зарплати/прибутку - вона/він має становити мінімум 2500 грн в місяць (500 уо)... (нам би таку зарплату вже і всім).
але ж зараз при середній зарплаті 500 грн в місяць ми і працедавець платимо (мали б платити) 13%+32%+2%+1% = +-240 грн в місяць. тобто теперішній бюджет і існуюча податкова система ВЖЕ практично розраховані так як ми вище описали у нашій фантазії реформованої податкової системи - без врахування промислового виробництва і дотичних податків. тобто все те що йде в бюджет як НЕ податок з зарплати або ховається або мусить покривати те, що не платять а мали б платити. далі щоб розвивати цю тему треба мати реальні цифри, але мені здається що питання наповнення бюджету і податкова система якось повязані кривенько і служать більше чомусь іншому ніж розвиток україни державою.
що ми досягнемо за рахунок такого реформування? в першу чергу прозорість податків, радикальне їх зменшення, ліквідацію того дебілізму в бухгалтерії та різноманітних кодексах - і платити будуть змушені всі. плюс буде стимул щось розвивати в кого голова є на плечах і мінус стимул ховати зароблені гроші.
1. податки як процент від прибутку (пдв, подоходний, від продажу і т.д. - той же єдиний це просто заокруглений від прибутку)
платяться як відсоток з одержаних грошей. зараз таких податків неміряно і написано багатотомні закони та інструкції які пояснюють з чого і скільки платити. може це й правильно але на мою думку неправильно. є реальний відсоток який згодна платити людина що одержує якісь гроші. цей відсоток коливається в межах 10% +- 5%. це більшість готова заплатити добровільно за те щоб її більше не чіпали і не морочили голову. все що більше - примус і люди шукають шляхи як цього не платити. але: якщо це відсоток від абсолютної заробленої суми, а не один податок з цілої системи. а в систему входять:
2. податки як плата за привілей володіти чимось (за землю, за нерухомість, за патент, за кришу і т.д.)
тут вже як правило платиться фіксована сума і твоя проблема, чи є тобі толк від того, за що ти платиш. держава тут неміряно зловживає, користуючись фактом що дітись людині нема куди і платити просто мусиш і все.
3. податки як внесок у рахунок майбутніх витрат на тебе ж (пенсійний, соцстрах, страховка і т.д.)
як правило теж платиться як процент або від одержаних грошей або від вартості чогось. отут я вважаю що політика держави має бути повністю переглянута, бо а)я сам готовий вибрати як забезпечити собі старість і б)я сам маю переживати чи станеться щось з моїм майном. тобто держава має при потребі (є загроза що своїми неплатежами ти нанесеш шкоду комусь іншому) вимагати наявності факту платежів, але не встановлювати мінімалльних чи максимальних обмежень, а замість того створити умови для здорової і чесної конкуренції тих хто обіцяє забезпечити моє персональне майбутнє. (ну не вірю я що через 30 років мої 32% в пенсійний якось відібються на моїй пенсії - досвід батьків і дідів переконує мене зовсім в іншому. але через цих 32% я мушу ховати свою зарплату у почуватись якимось упослідженим чи що... аналогічно наприклад зі страховкою авта.)
4. податки як плата за шкоду нанесену власній державі (мито, екологія і т.п.)
тут теж держава неправа в багатьох питаннях - особливо з автомобілями. вимагаючи під приводом захисту національного виробника та при повній відсутності такого (ну не машина таврія) платити за німецьке авто 200% його вартості, і не вимагаючи з пінчука наприклад заплатити за те що повітря труїть - цим самим держава веде себе неадекватно. бо те що може заплатити пінчук в бюджет за право випускати і продавати свої труби - не заплатять прості українці за всі разом взяті ввезені потримані авта.
як варіант: кардинально змінити систему оподаткування і автоматично дати поштовх для розвитку бізнесу можна так (відсотки взяті зі стелі поки що):
1. для всіх, хто не має конкретного виробництва - єдиний податок - наприклад 10% (і з тих хто просто десь на когось працює і з тих хто підприємець сам собі)
2. для тих хто щось випускає в межах які не промислові або\і дає іншим людям роботу - єдиний податок 5% (з працівників таки по 10% - але це їх проблема). це щоб простимулювати малий приватний бізнес.
3. для промислового виробництва - 10% з прибутку плюс плата за шкоду довкіллю, національним інтересам тощо (це вже якраз і має визначати держава) і мінус якийсь відсоток за стратегічність\ексклюзивність\необхідність продукту
4. всі мита і ліцензії мають розраховуватись за принципом - гроші беремо тільки у випадку якщо в україні є в достатній кількості щось аналогічне. чим більше того чогось є тим більше мито.
5. бухгалтерія має бути максимально спрощена - в ідеалі зводитись взагалі до дій: "прийшло" - "пішло" = різниця х податок (підприємства промислові) і "прийшло" - податок = "пішло" (всі решта).
6. держава має зосередитись на контролі "прийшло" і "пішло" використовуючи максимально аналітичні методи, особливо статистику і дедективні методи - і грунтовно документально перевіряти тільки тих хто вибивається зі статистики. а тих хто круто вибився з правил - мочити по повній програмі. наприклад купив чиновник мерса за 100 тис уо при зарплаті 300 уо в місяць - держава вже на другий день має вирахувати його "прийшло", бо якщо не "прийшло" - то як могло "піти"? і якщо "прийшло" законно - стягнути податок а якщо незаконно - посадити, конфіскувавши "пішло".
7. всі страховки обовязкові але добровільні в питаннях сум і страховиків.
тепер глянемо на питання наповнення бюджету при тому що ми наваяли
. зараз бюджет україни десь 75 млрд.грн. в рік. тобто при працездатній кількості населення десь так 25 млн. виходить що без жодного промислового виробництва (тобто без податків з нього і його доходів - тільки з людей) щоб його наповнити кожен працездатний має заплатити в бюджет 75000/25/12 = 250 грн в місяць. скажете багато? бо щоб це становило 10% від зарплати/прибутку - вона/він має становити мінімум 2500 грн в місяць (500 уо)... (нам би таку зарплату вже і всім). але ж зараз при середній зарплаті 500 грн в місяць ми і працедавець платимо (мали б платити) 13%+32%+2%+1% = +-240 грн в місяць. тобто теперішній бюджет і існуюча податкова система ВЖЕ практично розраховані так як ми вище описали у нашій фантазії реформованої податкової системи - без врахування промислового виробництва і дотичних податків. тобто все те що йде в бюджет як НЕ податок з зарплати або ховається або мусить покривати те, що не платять а мали б платити. далі щоб розвивати цю тему треба мати реальні цифри, але мені здається що питання наповнення бюджету і податкова система якось повязані кривенько і служать більше чомусь іншому ніж розвиток україни державою.
що ми досягнемо за рахунок такого реформування? в першу чергу прозорість податків, радикальне їх зменшення, ліквідацію того дебілізму в бухгалтерії та різноманітних кодексах - і платити будуть змушені всі. плюс буде стимул щось розвивати в кого голова є на плечах і мінус стимул ховати зароблені гроші.
Відповіді
2005.02.01 | saha
Re: про податки: варіант альтернативної системи
Тут не враховані буджетні працівники.Вчителі, Медицина(тут можна страхову почати запроваджувати),
міліція, армія.
а це кілька мільйонів людей.
Хоча вцілому десь правильно.
2005.02.01 | catko
враховано - платять як і всі інші
saha пише:
> Тут не враховані буджетні працівники.
> Вчителі, Медицина(тут можна страхову почати запроваджувати),
> міліція, армія.
платять усі з зарплати (і не тільки) незалежно від того де її отримали. на перший погляд маразм і перекладання з одної бюджетної кишені в іншу - а насправді в результаті прозорість сплати податків усіма без винятку.
так набагато легше ніж писати 240 законів які відділяють зарплату чиновника (з якої податок не платиться - і так бюджетні кошти) від інших його доходів з яких нібито податок треба платити.
а так прикинув рівень життя чиновника, глянув скільки він податків сплатив, порівняв із зарплатою - і ніякої люстрації не треба
> а це кілька мільйонів людей.
> Хоча вцілому десь правильно.
2005.02.02 | saha
Re: враховано - платять як і всі інші
Так але щоб платити такі ЗП б. працівникам то біджет виросте з 75 млрд до 140Я це мав на увазі.
2005.02.01 | Гюльчатай
Re: про податки: варіант альтернативної системи
Сам бы я ни за что не рискнул инициировать такую ветку! Вам - благодарен за рискcatko пише:
>
> 1. для всіх, хто не має конкретного виробництва - єдиний податок - наприклад 10% (і з тих хто просто десь на когось працює і з тих хто підприємець сам собі)
>
От какой базы?
> 2. для тих хто щось випускає в межах які не промислові або\і дає іншим людям роботу - єдиний податок 5% (з працівників таки по 10% - але це їх проблема). це щоб простимулювати малий приватний бізнес.
>
От какой базы?
> 3. для промислового виробництва - 10% з прибутку
Появилось понятие, намекающее на базу налогообложения ...
>
> 4. всі мита і ліцензії мають розраховуватись за принципом - гроші беремо тільки у випадку якщо в україні є в достатній кількості щось аналогічне. чим більше того чогось є тим більше мито.
Какая-то статистика нужна для определения того, что есть в стране, чего нет - да?
>
> 5. бухгалтерія має бути максимально спрощена - в ідеалі зводитись взагалі до дій: "прийшло" - "пішло" = різниця х податок (підприємства промислові) і "прийшло" - податок = "пішло" (всі решта).
Уничтожили тут же и статистику и понятие прибыли.
>
> 6. держава має зосередитись на контролі "прийшло" і "пішло"
Фокус в том, что держава в 1997 году так и попыталась сделать.
И теперь у нас два учета: один "налоговый", а другой - "бухгалтерский" .
Причем только в налоговом существует принцип т.н. "первого события", описывающего "пришло" и "ушло": деньги вечером, стулья утром или наоборот.
Поскольку у державы ничего, кроме единственного, чего она умела делать (брать взятки) не получилось, постольку для полноценного анализа "пришло-ушло" так-таки понадобился бухучет.
(Принцип двойной записи и вся методика ведения бухучета была изобретена в 17 веке - приблизительно одновременно с декартовой системой координат. Видимо, здесь изобретать как раз ничего не нужно.)
> використовуючи максимально аналітичні методи, особливо статистику і дедективні методи
Сейчас это называется "непрямыми методами" и используются они для вбивания в пол неугодных.
>
> що ми досягнемо за рахунок такого реформування? в першу чергу прозорість податків,
Вы просто упустили ряд проблемных, начальных понятий, поэтому у Вас все так просто и получилось. Понятие прибыли, например (для предприятия). Или дохода (для физлица). А вот, если станете конкретизировать и описывать частные случаи, - будет как в анекдоте
> ліквідацію того дебілізму в бухгалтерії та різноманітних кодексах -
Да, дебилизма хватает, тут спорить не с чем. Только убирать его нужно не по-Вашему. А как - сам не знаю.
2005.02.02 | catko
Re: про податки: варіант альтернативної системи
Гюльчатай пише:> > 1. для всіх, хто не має конкретного виробництва - єдиний податок - наприклад 10% (і з тих хто просто десь на когось працює і з тих хто підприємець сам собі)
>
> От какой базы?
всі доходи одержані мінус кілька чітко визначених законом витрат (наприклад плата за навчання або на придбання необхідного житла)
тобто практично по аналогії з існуючим зараз єдиним податком для юр.осіб але з наданням деяких пільг.
> > 2. для тих хто щось випускає в межах які не промислові або\і дає іншим людям роботу - єдиний податок 5% (з працівників таки по 10% - але це їх проблема). це щоб простимулювати малий приватний бізнес.
> >
>
> От какой базы?
див. п.1
>
> > 3. для промислового виробництва - 10% з прибутку
>
> Появилось понятие, намекающее на базу налогообложения ...
в цьому випадку так. але мають бути чітко окреслені межі, з аких починається поняття "промислове". можливо сума обороту, можливо наявність будинків-цехів, можливо кількість працюючих - тут треба подумати.
> >
> > 4. всі мита і ліцензії мають розраховуватись за принципом - гроші беремо тільки у випадку якщо в україні є в достатній кількості щось аналогічне. чим більше того чогось є тим більше мито.
>
> Какая-то статистика нужна для определения того, что есть в стране, чего нет - да?
так там їх в кабміні цілі управління сидять - вони ж чимось займались весь час? тут не йдеться про створення держави і оподаткування з нуля - а на базі існуючих структур поступово але швидко реформуючи їх.
> >
> > 5. бухгалтерія має бути максимально спрощена - в ідеалі зводитись взагалі до дій: "прийшло" - "пішло" = різниця х податок (підприємства промислові) і "прийшло" - податок = "пішло" (всі решта).
>
> Уничтожили тут же и статистику и понятие прибыли.
статистика потрібна для двох речей: для того що держава має регулювати і для того щоб ловити неплатників. а поняття прибутку я знищив ще в п.1
> >
> > 6. держава має зосередитись на контролі "прийшло" і "пішло"
>
> Фокус в том, что держава в 1997 году так и попыталась сделать.
> И теперь у нас два учета: один "налоговый", а другой - "бухгалтерский" .
......
> (Принцип двойной записи и вся методика ведения бухучета была изобретена в 17 веке - приблизительно одновременно с декартовой системой координат. Видимо, здесь изобретать как раз ничего не нужно.)
спростити по максимуму не означає повністю ліквідувати. я пропоную послати нафіг ті всі маразми з подвійними і потрійними обліками. ну для чого анприклад мені сьогодні при єдиному податку як юр.особі вести план рахунків і здавати купу звітів. хай податкова візьме виписки з банку і книгу обліку, додасть, порахує процент податку і звірить чи я правильно заплатив.
тобто звичайно що бухгалтерію мається вести - але вона має бути проста як кірпіч і вміщатись в межах однієї розграфленої книги і невеличкої папки тільки з необхідними документами.
> > використовуючи максимально аналітичні методи, особливо статистику і дедективні методи
>
> Сейчас это называется "непрямыми методами" и используются они для вбивания в пол неугодных.
правильно. дял того і владу поміняли щоб замість переслідувань тих хто неподобається цей механізм перетворився в спосіб виловлювати злодіїв і хабарників.
> >
> > що ми досягнемо за рахунок такого реформування? в першу чергу прозорість податків,
>
> Вы просто упустили ряд проблемных, начальных понятий, поэтому у Вас все так просто и получилось. Понятие прибыли, например (для предприятия). Или дохода (для физлица). А вот, если станете конкретизировать и описывать частные случаи, - будет как в анекдоте
не упустив. я з самого початку розділив чітко ці поняття. до певної межі все йде по принципу оподаткування доходів - тобто ми невеликі підприємства фактично прирівнюємо до фіз.осіб щоб спростити всім життя. а після цієї межі - по принципу оподаткування прибутку - бо а) велике підприємство може дозволити собі штат аудиторів і бухгалтерів б) оборот заставляє боротись за відсотки. тільки фішка в тому що має бути спрощений облік і основна боротьба вестись за різницю "прийшло"-"пішло" а не за 48 фондів і звітів.
> > ліквідацію того дебілізму в бухгалтерії та різноманітних кодексах -
>
> Да, дебилизма хватает, тут спорить не с чем. Только убирать его нужно не по-Вашему. А как - сам не знаю.
ото ж бо і воно. дебілізми бачать всі. а що робити ніхто не знає. я це все пишу до речі як практик роботи на обох системах оподаткування - спрощеній і звичайній. спрощена система до речі діє прекрасно аж поки не починається наприклад торгівля з невеликими націнками і тут краще людині з прибутком працювати.