Причини негативного ставлення Франції до євронамагань України
02/07/2005 | Бегемот Замбезький
Загалом є 4 фактори, 2 загальноєвропейські і 2 специфічно французькі.
Фактор 1. Щойно кількість країн-членів ЄС збільшилась 3 15 до 25, населення з 300 до 400
міліонів. Загальна думка, як громадян ЄС так і політиків полягає в тому, що (враховуючи вже
вирішене прийняття Болгарії і Румунії) найближчим часом розширення ЄС недоцільне. Тим більше,
що на порозі стоїть така небажана Туреччина (виглядає так, що без Туреччини Україну не візьмеш,
більше того перша поки що йде по переду другої).
Фактор 2. Внутрішнє становище в самій Україні. Ніхто не має ніяких ілюзій про рівень корупції,
правового нігілізму та нестабільності в нашій країні. Мало, що там проголошує нова влада. Ще
треба подивитися чи вона буде здатна щось дійсно покращити. Приклад Грузіїї не надихає.
Фактор 3 (європолітичний і суто французький). Вага країни-члена ЄС у внутрішньоєвропейських
відносинах визначається насамперед її економічною могутністю та чисельністю населення (остання
визначає кількість депутатських місць у Європарламенті, 1млн.= 1 депутат). Причому фактор
чисельності населення важливіший за екномічну могутність. Із самого заснування ЄС Франція
(60 млн.= 15% з 400млн.) разом із Німеччиною (80 млн.=20%) тримають карт-бланш практично по всім
рішнням Страсбурга. Те, що погоджено цима двома гравцями, рано чи пізно (частіше рано)
приймається і іншими. Вхід до ЄС Польші (35 млн = 9% насел. + близька до Польщі Литва), хоча і
не змінив цього статус-скво, але дещо його розхитує.
Ситуація кардинально зміниться при входженні в ЄС України (50 млн.= 11% з 450 млн), що є дуже
близькою у всіх можливих відношеннях до Польші. Вісь Україна-Польша неминуче стане противагою
осі Франція-Німеччина. Крім того до цієї вісі будуть тяжіти Словаччина, Литва і в майбутньому
Румунія, Болгарія. І ще невідомо, як поведеться в такій ситуації Німеччина, можливо їй
буде вигідніше очолити вісь Німеччина-Польща-Україна і таким каскадним чином грати фактично
першу скрипку в Європі.
Вся зовнішньополітична історія Франції від Людовіка XIV до катастрофи 1940 року свідчить
про небажанність даного сценарію.
Фактор 4 (геополітичний і теж суто французький). Франція вже давно дуже болісно сприймає
світову гегемонію США. Її дуже влаштовував біполярний світ США - СРСР. Де Голь то виходив
з НАТО, то повертався назад на "особливих умовах". Створені ядерні сили Франції у тому
числі і ядерні підлодки класу "Трайдент" - предмет гордощів рядових французів і в наш час.
Стосунки з Імператорською Росією, потім з СРСР і знову вже з "демократичною" Росією майже
завжди були вельми дружніми у противагу до інших Європейським потуг, а потім і США.
Розвал СРСР призвів до дисбалансу і нестабільності, що вже вилилась у кілька военних
конфліктів, які б за умови існування колишнього СРСР скоріше за все просто не трапились.
Подальше послаблення Росії - єдиної, гоч і гіпотетичної, але все ще потенційної противаги
воєнній могутності США ще більше погіршить це становище. А вхід України до ЄС і, отже, вихід
з орбіти Росії призведе до геополітичного і воєнного послаблення останньої.
Що робити?
Україна ніяк не може впливати на Фактори 1,3,4 і вони так і будуть стояти на прешкоді до
Євроінтеграційних потуг України в близькій та середній перспективі. Фактор 2 в руках нової
влади.
Потрібно створити інші, дуже вагомі фактори, що переважать перераховані вище.
ПЕРШЕ. Економічна інтеграція. Франко-Бельгійський капітал історично мав значні інтереси в
малоросійських губерніях Російської Імперії. Потрібно відновити ці інтереси. Реприватизація
оголошена Тимошенко дає для цього унікальну можливість. До сих пір ще стоять заводи закладені
ними в Юзівці (Донецьк) і т.і. Під приводом "повернення" націоналізованого радянською
владою можна (звичайно ж не повернути задаром) надати певні преференції.
ДРУГЕ. Воєнна співпраця. Франція і Україна - єдині країни Європи (крім Росії), що мають
значну власну воєнну промисловість: радіолокаційну, танкову, протиповітряну, авіаційну (потеційно).
Взаємовигідна співпраця в цих областях призведе до зближення економічних, військових і політичних
інтересів.
Потрібно створювати й інші і використовувати вже існуючі (Лафарж - миколаївський цементний)
зв'язки.
ТРЕТЄ. Вкрай необхідно навести культурні мости, яких просто немає. Можна зробити символічну
дотацію тому абатцтву, яке заснувала Жана Ярославна (збереглася підписана нею грамота і саме
абацтво ще стоїть) і нагадати всій Франції про те, що дружина
Генріха І і мати його сина майбутнього короля Франції була українська принцеса (княжна по нашому).
Пилип Орлик отримав "політичний притулок" у Франції, а він творець першої шашої конституції,
ну і таке інше, треба працювати. Поляки допоможуть, у них чудові історичні і культурні традиції
з Францією.
ЧЕТВЕРТЕ. Наукові зв'язки. Немало наших вчених працює у Французьких університетах (деякі з них все
ще утримують за собою місця в Україні). Потрібно не пожаліти трохи грошей і профінансувати спільні
проекти (не просити у Французів, а на паритетних засадах).
При правильній і наполегливій політиці у цьому напрямку, використовуючи економічні-історичні тертя
Польші і Франції з Німеччиною (і історично приязні стосунки Польщі з Францією) можна привести до
створеняня осі Франція-Польша-Україна (осі економічно розвинених країн в противагу супер-потузі -
Німеччині) в якому Франція з необхідністю гратиме таку милу їй провідну роль і тим
самим відчуватиме себе у звично комфортному антуражі, що їм так важливо. Німеччина поки що не
має надмірних амбіцій і при правильному підході не сприйме це так трагічно, як сприймає такі речі
Франція.
Євроінтеграційні перспективи України, а отже і її майбутнє, буде вирішуватися у трикутнику
Франція-Німеччина-Польша і від дипломатичного мистецтва нової влади (а також і від реальних
внутрішньополітичних та економічних успіхів звичайно ж) буде залежати наше майбутнє.
Бегемот Замбезький.
http://krainachudes.com
Фактор 1. Щойно кількість країн-членів ЄС збільшилась 3 15 до 25, населення з 300 до 400
міліонів. Загальна думка, як громадян ЄС так і політиків полягає в тому, що (враховуючи вже
вирішене прийняття Болгарії і Румунії) найближчим часом розширення ЄС недоцільне. Тим більше,
що на порозі стоїть така небажана Туреччина (виглядає так, що без Туреччини Україну не візьмеш,
більше того перша поки що йде по переду другої).
Фактор 2. Внутрішнє становище в самій Україні. Ніхто не має ніяких ілюзій про рівень корупції,
правового нігілізму та нестабільності в нашій країні. Мало, що там проголошує нова влада. Ще
треба подивитися чи вона буде здатна щось дійсно покращити. Приклад Грузіїї не надихає.
Фактор 3 (європолітичний і суто французький). Вага країни-члена ЄС у внутрішньоєвропейських
відносинах визначається насамперед її економічною могутністю та чисельністю населення (остання
визначає кількість депутатських місць у Європарламенті, 1млн.= 1 депутат). Причому фактор
чисельності населення важливіший за екномічну могутність. Із самого заснування ЄС Франція
(60 млн.= 15% з 400млн.) разом із Німеччиною (80 млн.=20%) тримають карт-бланш практично по всім
рішнням Страсбурга. Те, що погоджено цима двома гравцями, рано чи пізно (частіше рано)
приймається і іншими. Вхід до ЄС Польші (35 млн = 9% насел. + близька до Польщі Литва), хоча і
не змінив цього статус-скво, але дещо його розхитує.
Ситуація кардинально зміниться при входженні в ЄС України (50 млн.= 11% з 450 млн), що є дуже
близькою у всіх можливих відношеннях до Польші. Вісь Україна-Польша неминуче стане противагою
осі Франція-Німеччина. Крім того до цієї вісі будуть тяжіти Словаччина, Литва і в майбутньому
Румунія, Болгарія. І ще невідомо, як поведеться в такій ситуації Німеччина, можливо їй
буде вигідніше очолити вісь Німеччина-Польща-Україна і таким каскадним чином грати фактично
першу скрипку в Європі.
Вся зовнішньополітична історія Франції від Людовіка XIV до катастрофи 1940 року свідчить
про небажанність даного сценарію.
Фактор 4 (геополітичний і теж суто французький). Франція вже давно дуже болісно сприймає
світову гегемонію США. Її дуже влаштовував біполярний світ США - СРСР. Де Голь то виходив
з НАТО, то повертався назад на "особливих умовах". Створені ядерні сили Франції у тому
числі і ядерні підлодки класу "Трайдент" - предмет гордощів рядових французів і в наш час.
Стосунки з Імператорською Росією, потім з СРСР і знову вже з "демократичною" Росією майже
завжди були вельми дружніми у противагу до інших Європейським потуг, а потім і США.
Розвал СРСР призвів до дисбалансу і нестабільності, що вже вилилась у кілька военних
конфліктів, які б за умови існування колишнього СРСР скоріше за все просто не трапились.
Подальше послаблення Росії - єдиної, гоч і гіпотетичної, але все ще потенційної противаги
воєнній могутності США ще більше погіршить це становище. А вхід України до ЄС і, отже, вихід
з орбіти Росії призведе до геополітичного і воєнного послаблення останньої.
Що робити?
Україна ніяк не може впливати на Фактори 1,3,4 і вони так і будуть стояти на прешкоді до
Євроінтеграційних потуг України в близькій та середній перспективі. Фактор 2 в руках нової
влади.
Потрібно створити інші, дуже вагомі фактори, що переважать перераховані вище.
ПЕРШЕ. Економічна інтеграція. Франко-Бельгійський капітал історично мав значні інтереси в
малоросійських губерніях Російської Імперії. Потрібно відновити ці інтереси. Реприватизація
оголошена Тимошенко дає для цього унікальну можливість. До сих пір ще стоять заводи закладені
ними в Юзівці (Донецьк) і т.і. Під приводом "повернення" націоналізованого радянською
владою можна (звичайно ж не повернути задаром) надати певні преференції.
ДРУГЕ. Воєнна співпраця. Франція і Україна - єдині країни Європи (крім Росії), що мають
значну власну воєнну промисловість: радіолокаційну, танкову, протиповітряну, авіаційну (потеційно).
Взаємовигідна співпраця в цих областях призведе до зближення економічних, військових і політичних
інтересів.
Потрібно створювати й інші і використовувати вже існуючі (Лафарж - миколаївський цементний)
зв'язки.
ТРЕТЄ. Вкрай необхідно навести культурні мости, яких просто немає. Можна зробити символічну
дотацію тому абатцтву, яке заснувала Жана Ярославна (збереглася підписана нею грамота і саме
абацтво ще стоїть) і нагадати всій Франції про те, що дружина
Генріха І і мати його сина майбутнього короля Франції була українська принцеса (княжна по нашому).
Пилип Орлик отримав "політичний притулок" у Франції, а він творець першої шашої конституції,
ну і таке інше, треба працювати. Поляки допоможуть, у них чудові історичні і культурні традиції
з Францією.
ЧЕТВЕРТЕ. Наукові зв'язки. Немало наших вчених працює у Французьких університетах (деякі з них все
ще утримують за собою місця в Україні). Потрібно не пожаліти трохи грошей і профінансувати спільні
проекти (не просити у Французів, а на паритетних засадах).
При правильній і наполегливій політиці у цьому напрямку, використовуючи економічні-історичні тертя
Польші і Франції з Німеччиною (і історично приязні стосунки Польщі з Францією) можна привести до
створеняня осі Франція-Польша-Україна (осі економічно розвинених країн в противагу супер-потузі -
Німеччині) в якому Франція з необхідністю гратиме таку милу їй провідну роль і тим
самим відчуватиме себе у звично комфортному антуражі, що їм так важливо. Німеччина поки що не
має надмірних амбіцій і при правильному підході не сприйме це так трагічно, як сприймає такі речі
Франція.
Євроінтеграційні перспективи України, а отже і її майбутнє, буде вирішуватися у трикутнику
Франція-Німеччина-Польша і від дипломатичного мистецтва нової влади (а також і від реальних
внутрішньополітичних та економічних успіхів звичайно ж) буде залежати наше майбутнє.
Бегемот Замбезький.
http://krainachudes.com
Відповіді
2005.02.07 | Сергій Кабуд
без насправді революційних методів п.3 нам не подолати ніколи
виходячи з очевидної до нині безхребетності нової владиЧи влада змінить сама себе чи Україні треба налаштовуватися на подальшу ролю обслуги російських інтересів- насамперед в якості її газотранспортного вассалу
2005.02.07 | Мірко
Re: Причини негативного ставлення Франції до євронамагань України
Є ще важніша причина. Франція боїться конкуренції на ринку збіжжя. Їм краще з Україною з цілком зацофаною аґрарною системою.2005.02.07 | Василь Гулeй
Мeні здається, сюди мозжна додати щe одну причину...
...можливо, навіть важливішу за попeрeдню. Європeйський Cоюз - цe хоч і досить нeзвичайна, алe міжнародна органіzація. Ця органіzація має свій бюджeт, і складається він пeрeважно (хоч і нe виключно) з внeсків країн-учасниць. Причому частина цього бюджeту йдe нe на спeцифічні потрeби самого ЄC, а на підтримку приватних осіб, що займаються сільським хазяйством (цe досить складна систeма дотацій, яка французькою звeться Politique Agricole Commune, PAC).Така ситуація дужe "на руку" аграрним дeржавам (традиційно - Італії, Грeції, Португалії та Іспанії, а відтeпeр - щe й новій дeсятці) і дужe нe до вподоби вeликим ідустріальним дeржавам (Франції та Німeччині; дорeчі, самe чeрeз нeбажання бути "ломовой лошадью" сьогодні такий особливий статус має Англія).
Відтак, приєднання України розцінюється Францією, пeрш за всe, нe як втрата частини свого політичного впливу всeрeдині ЄC, а як додатковий - і вeликий - рот, який трeба будe годувати.
можливих виходів тут дeкілька:
- відмова, з боку ЄвроCоюзу, від систeми аграрних компeнсацій, взагалі, або хоча б по vідношeнню до України. В цьому Франція дужe зацікавлeна сама, алe її стримує внутрішня "п`ята колона" лівих політичних сил.
- пeрeпрофілюvання самої України з дeржави аграрної на дeржаву тeхнологічну; як ви розумієтe, цe нe дужe рeально;
- надання Україні спeціального статусу, який би дозволяв їй користуватися дeякими пільгами, водночас нe надаючи їй право на систeму аграрних компeнсацій.
казав сліпий, побачимо...
2005.02.07 | ПсевдоЯ
Франційська політ еліта і українофобія
Ви дарма говорите тут про ЄС та про якесь ситуативне відношення Франції до України. Нажаль, у Європі, схоже, немає країни більш негативно налаштованого до України ніж Франція, вірніше, французська політ еліта. Подивітсья на останні десять років, це майже суцільно принижуючі українську державу, незалежність висловлювання. Та й історично, до незалежності, останні 100 років, певно під впливом білої еміграції, французська еліта (саме еліта, а не прості французи) не страждали лояльністю до України. Але, це вже набуває якіхось особливо неприємних форм зараз, коли Україна, навіть формально суверенна держава.Що цікаво, медіа французські набагато лояльніші до України ніж, скажімо російські. А от політ еліта схожу страждає українофобією.
А останній спіч франц посла у Києві?.. Приниження... Нас навчають, нам вказують, як нам будувати перспективні відносини з сусідами. Чи не час пікутувати франц посольство у Києві?
2005.02.07 | Сергій Кабуд
поставте себе на їх місце- вам пропонують відкрити кордони
з державою, де президент наказав відрізати голову журналісту,а його опонента травлять на замову президента сусідньої держави, яка до того ж володіє 2м в світі ядерним потенціалом знищення
2005.02.07 | ПсевдоЯ
Ми на своєму мусці
Французи не в перший раз, мовою своїх офіційних речників, повертають наше голову до Москви. НІЯКА інша держава ЄС цього не дозволяє собі.2005.02.07 | catko
я думаю тут ще глибші причини
не буду вдаватись у різні фінансово-геополітичні нюанси, але свого часу (здається 1918 року, зараз не памятаю точно) поляки вибили зі львова українських січових стрільців руками бойових частин французької армії. там зараз цілий цвинтар помордованих під час цього.а ще франція загрузла у своїх стосунках з росією в питаннях продажу зброї і ядерних технологій в тому числі і в ірак-іран. тепер слухатись мусить.
2005.02.07 | Shooter
Re: я думаю тут ще глибші причини
catko пише:> не буду вдаватись у різні фінансово-геополітичні нюанси, але свого часу (здається 1918 року, зараз не памятаю точно) поляки вибили зі львова українських січових стрільців руками бойових частин французької армії. там зараз цілий цвинтар помордованих під час цього.
Ви тільки забули додати - польских (бойових частин франузької армії).
Взагалі-то, Франція (і союзники) настільки боялася реваншу Німеччини, що вона зробила все для того, щоб посіяти зерна 2-ої світової. Для цього вони, не задумуючись, віддали Україну "сильній Росії" та "сильній Польщі".
2005.02.07 | Чучхе
Я б сказав би, що, мабуть є ще один фактор - американський
Ви слушно відмітили, що французи дуже боляче реагують на ряд ініціатив США. Здається, те саме ми вже помічаємо і з боку німців. В той же час, практично всі новоприйняті країни Євросоюзу в суперечках між Брюселем та Вашингтоном демонструють більшу лояльність Вашингтону. І я їх розумію. Ми ще не в ЄС, а мені вже тошно від євробюрократії, яка повзуче проникає в Україну. З американцями мені знаходити спільну мову якось набагато легше, ніж з євро, де мені здається живуть виключно зарозумілі інфантили.2005.02.07 | Сергій Кабуд
чи не було б Україні корисніше мати режим сприяння торгівлі з СШ
з сша ніж з ЄС?хєр з арабізованою європою, вони й так скатуються в лайно.
А з боку США перспективи кращі-
немає спільних кордонів і вони не будуть боятися великої кількості нелегалів, економічно вони розвиваються динамічніше і брократії в них меньше.
Хай ЄС сам стане зацікавлений в Україні. Хоча я розумію що в політиці все робиться зовсім з інших мотивів і навіть наше обговорення тут майже не має рації
2005.02.07 | Бегемот Замбезький
Додаток: по суб'єктивне відношення Французької еліти до України
Тут пан ПроЯ згадав про зверхнє і принижуюче нас відношення з бокуФранцузького істеблішменту. Це правда і причина ним також
вказана правильно - вплив російських біло-емігрантів.
Цей вплив є набагато більшим ніж можна було б собі уявити не знаючи
деяких деталей. А саме, фр. істеблішмент формується не за класовою
ознакою (гроші, походження і т.і.) а за принципом приналежності до
випускників елітних шкіл. Політичний істеблішмент формується в
Ecole Natinale Administratif та деяких Ecoles de Commerce. Попадають
туди люди по вступному конкурсу, причому, наскільки мені відомо
корупції при вступі немає (чи майже немає).
Так ось та частина викладацького складу цих шкіл, яка веде заняття
по СРСР (а тепер по Росії, Україні і т.і.) є суціль нащадки відомих
російських аристократичних сімей. По ним просто історію можна
вивчати. Андронікови, Гагаріни і т.д. Ви можете собі тільки уявити
їх ставлення до "сепартизма малороссийских губерний".
Я мав з ними справу, вони навіть перекладаючи офіційні документи,
не бажають правильно писати українські прізвища або географічні
назви. "Ну что такое Львив? Да как такое вообще можно произнести?
А Кийив? Ну покажите мне где такое пишут?" Приходиться приносити
карти французьких туристичних видань з такими назвами.
І ось вони форують дипломатів і експертів по східній Європі.
Так що тримаймося.
Бегемот.
2005.02.07 | Сергій Кабуд
бррр(-)
2005.02.07 | Василь Гулeй
Re: Додаток: по суб'єктивне відношення Французької еліти до Укра
> Цей вплив є набагато більшим ніж можна було б собі уявити не знаючи> деяких деталей. А саме, фр. істеблішмент формується не за класовою
> ознакою (гроші, походження і т.і.) а за принципом приналежності до
> випускників елітних шкіл.
> Політичний істеблішмент формується в
> Ecole Natinale Administratif та деяких Ecoles de Commerce.
абсолютна правда. Тільки eлітних шкіл трохи більшe.
> Попадають туди люди по вступному конкурсу, причому, наскільки мені відомо корупції при вступі немає (чи майже немає).
а ось цe - "правда" з точністю до навпаки
> Так ось та частина викладацького складу цих шкіл, яка веде заняття
> по СРСР (а тепер по Росії, Україні і т.і.) є суціль нащадки відомих
> російських аристократичних сімей. По ним просто історію можна
> вивчати. Андронікови, Гагаріни і т.д. Ви можете собі тільки уявити
> їх ставлення до "сепартизма малороссийских губерний".
угу
> І ось вони форують дипломатів і експертів по східній Європі.
а що цікаво, так цe тe, що зараз суспільстві виник вeличeзний інтeeс до України, з боки нe лишe пeрeсічних громадян, алe й eліти. і за консультаціями звeртаються тeж до цих самих осіб. бо у французів слово "Укаїна" миттєво викликає асоціацію "Росія".
> Так що тримаймося.
угу
2005.02.07 | Любов
Француз нащадок білогвардійського генерала
приїхав в Україну ще на першому році своєї незалежності. Активний учасник померанчової революції. Казав, що українцям треба досвід брати у французів, обираючи пору року для революції.Нещодавно запросив свого батька, щоб той ще безпосередньо відчув дух нової України. Той був дипломатом і ще за часів Брежнєва працював у Москві.
Вчора обговорювали візит міністра МЗС Франції.
- Навіщо з такими заявами приїздити до Києва. Міг би й дома сидіти.
2005.02.07 | Сергій Кабуд
з Бандери
Деякі люди втратили зрозуміння того, що насправді діється в світі. Вони не розуміють, що головними рушіями всіх міжнародніх взаємин є в першу чергу змагання кожного народу за свої власні інтереси, за здобуття та забезпечення собі життєвого простору, землі, всяких дібр, потрібних для всебічного розвитку й добробуту, за досягнення, можливо великої, політичної, економічної і мілітарної безпеки та могутности. В імперіялістичних народів головну рушійну силу відіграє змагання за панування над іншими народами, в різній формі, щоб використати їхні сили й багатства для своїх послуг.http://www2.maidan.org.ua/n/free/1107752967
2005.02.07 | Хвізик
французи - нація імперська. вони вважають себе хазяями
А нас вони вважають бунтівними рабами. типу тих, що в Алжирі колись збунтувалися та від рук відбилися. От і ставляться вони до нас відповідно.Не треба надіятися на покращення їхнього ставлення до нас. Для цього потрібна зміна поколінь. Нам треба продовжувати іти своєю дорогою, не звертаючи на них уваги. І ні в якому разі нам не можна сподіватися на підтримку французів! Франція - не та країна на яку ми могли б спертися.
це треба прийняти, і з цього виходити.
2005.02.07 | настрадамус
Бросте вы это ...
Франция ,Китай и Россия всегда против запада голосуют.Это страны третьего мира ...
Московские союзники , потому и против Украины . Не стоит абращать на них ...
2005.02.07 | Хвізик
Re: Бросте вы это ...
Я би не ставив Китай ув один ряд з Росією і Францією. Китай - це велика потужна країна з невичерпним потенціалом і ресурсами. Китайці дивляться на світ широко відкритими очима, вбираючи все найкраще. Я маю багато друзів серед китайців. З ними легко встановлювати контакт (принаймні з тими з них, хто добре володіє англійською). Також є ментальна спільність на грунті пост-комунізму й любові до свинини і вареників. В них немає анінайменших упередженостей проти України. Думаю, при бажанні ми могли би мати з Китаю доброго і вірного союзника, у тому числі і проти Росії.2005.02.08 | настрадамус
Я не ставлю, ставят факты международных событий(-)
2005.02.08 | catko
французи страждають комплексом неповноцінності
вони ненавидять всіх навколо:іспанців - бо вони колись перебили їм всю колоніальну політику
німців - бо фашисти спалили рідну хату
італійців - бо макаронники та й римська імперія колись далась чути
англійців - за визначенням ще з часів жанни - спробуйте у франції англійською поговорити максимум що почуєте ніхт ферштейн (сам потерпів від цього, одного разу майже туристом в парижі пробував дорогу розпитати, а знаю тільки англійську трохи, з 20-ї спроби відгукнувся німець)
поляків - бо торгаші і розплідник проституток
американців - бо буржуї а вони ж комуна і колиска революції і республіки
арабів - бо заселили всю францію
бельгійців - бо французькою говорять (див. еркюля пуаро
українців...
2005.02.08 | Scubo
Привид Тигипка блукає на Форумі Майдану!
Гарна текстюра, основний сюжет якої наспрвді присвячений поверненю колишнього голови правління "Градобанку" Жердицького в Україну. Себто темі колишніх укранських цементних заводів, які колись "приватизували" члени сімї президента Франції Ширака, а якщо простіше то його дружина.Саме для успіху цієї "сімейної справи" в, тоді ще третьорядній країні, Україні зруйнували тоді ще першорядний банк "Градобанк", заодно "опустивши" всіляких гастарбайтерів з якоїсь там України, які стали на дорозі сімейного добробуту сім"ї Шираків.
Згідно тексту для досягнення загального, всеосяжного колективного оргазму в Україні слід спочатку забути про ганебні обставини „прихватизації” родиною Ширака українських цементних заводів, потім обовязково віддати французам якийсь найласіший кусок з донецького осиного гнізда, а потім віддатися повністю...
Бегемот - я думав ти розумна людина - а ти насправді РОЗУМНИЙ ШАБАШНИК !
Піар підкрався непомітно і проскочив мимо пильних церберів "Майдану" і виліз на першу сторонку . Гратулюю з успішним дебютним піар-ходом. Однак все таки краще було б цю війну не затівати - тепер Жердицький має повне право на відповідь.Все таки Вам би краще в цій ситуації було б сидіти тихо ...
Україна вже перестала бути країною неляканих піаром дурнів
Виходить що кавалер ордену „Почесного легіону” Тигипко, який отримав цей орден саме за участь у погромі „Градобанку” та в передачі цементних заводів таки повернувся в Україну.