02/11/2005 | galarina

психологічну безпеку"?

Соціально-психологічний простір, що змінюється з розвитком суспільства, відкриває нові горизонти свого освоєння, неминуче експлуатується і експлуатуватиметься не тільки з благою метою, але і для задоволення асоціальних і патологічних потреб тих чи тих осіб, деструктивних груп.
Перед суспільством і перед окремою особою, напевно, завжди стоятиме складна задача встановлення і підтримки відповідних (законодавчо оформлених) правил соціально-психологічної взаємодії. Певні типи сучасних суспільних рухів і груп в ім'я своєї проголошуваної мети і інтересів лідерів застосовують такі високоманіпулятивні моделі залучення та індоктринації адептів, мотивації персоналу, які виходять з-під контролю звичайних регулятивних механізмів, що склалися в буденному житті і в юридичній практиці.

Частиною проблеми, що стоїть перед створенням законів проти культової діяльності, яка порушує індивідуальні права, є МАНЕРА, в якій культи прагнуть сховатися ЗА КОНСТИТУЦІЙНОЮ ГАРАНТІЄЮ РЕЛІГІЙНОЇ СВОБОДИ. В нашій країні, яка вибрала курс на створення демократичної правової держави, право людей вірити у все, що вони хочуть, абсолютно, так і має бути. Що не абсолютно, так це право групи робити все, що їй заманеться. Культові юристи роблять все, від них залежне, щоб проігнорувати цю різницю, і прагнуть повернути юридичні суперечки швидше в суперечки про віру, ніж в суперечки про поведінку. Ситуація загострюється низьким рівнем правової свідомості громадян, які ще не знецінили вплив тоталітарної держави, яким насправді був Радянський союз.
Правоохоронні органи, психологи, психіатри, служби у справах неповнолітніх стикаються із запитами родичів потерпілих від діяльності деструктивних організацій релігійного, економічного, психологічного і політичного характеру.
Новий цивільний кодекс містить оновлену статтю про відшкодування моральної шкоди, проте вона не функціонує повною мірою без проведення соціально-психологічної експертизи.
Таким чином, виникла необхідність розробити механізм і алгоритм проведення соціально-психологічної експертизи для встановлення фактів психологічного насильства для застосування в рамках цивільних і кримінальних справ.
За результатами наших досліджень зловживання з боку окремих груп та організацій досягли величезних масштабів при умові повної інформаційної та особистісної незахищеності населення. Висловлюючись метафорично, можна сказати, що лікування інфекційної хвороби втрачає сенс при умові, що джерело інфекції не знищено. Так само втрачає сенс і робота психотерапевта при відсутності відповідної соціальної політики та правового врегулювання.
Необхідно створити ЗАКОН, ЯКІЙ БИ ЗМІГ ГАРАНТУВАТИ НАСЕЛЕННЮ ІНФОРМАЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНУ БЕЗПЕКУ ТА ОБМЕЖИВ МОЖЛИВОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕСТРУКТИВНИХ ТОТАЛІТАРНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ ЯК РЕЛІГІЙНОГО ТАК І НЕ РЕЛІГІЙНОГО СПРЯМУВАННЯ.

Ліщинська О.А. кандидат психологічних наук, доцент