МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Почніть три-чотири теми, про які повинні знати всі люди

02/13/2005 | VDom
http://www.ord.com.ua/categ_1/article_8987.html

11 февраля 2005 г.
Вектор падения


Начнем издалека. Сейчас уже совершенно очевидно, что в скором времени старая власть попытается взять реванш. Новых министров ждет тотальный саботаж, подставы и хитромудрые долговременные планы типа плана "Троян", господина Медведчука. Новую власть в это ситуации может спасти только сам носитель этой власти - народ. Но для этого новой власти нужно поставить во главу угла именно интересы народа, каждого его обижаемого, раздеваемого, запугиваемого годами отдельного представителя. 8 февраля, представляя нового Председателя СБУ Александра Турчинова, Президент Виктор Ющенко произнес программную в этом смысле речь. Которая, почему-то не была опубликована на официальном сайте СБУ. Вместо нее была подан не отражающий главной мысли этой речи обзор. "ОРД" приводит текст выступления Президента полностью.


"Панове офіцери, зараз, начебто, передбачений такий протокольний захід - представлення нового керівництва Служби безпеки України, безумовно, я його таким не бачу. Перед мною сидить еліта, еліта в дуже унікальній національній сфері. У нас є про що поговорити. В якій країні ми живемо? Чому вона такою стала? Дякуючи кому? Як вийти з того стану, який пригнічує мене й вас?
Я можу говорити про офіцерську честь, про голубу кров, яка тече у Ваших жилах, говорити про сорок чотири канали розкритих постачання наркотиків, декілька заказних убивств - якщо це цікаво. Я думаю, це не цікаво. Я думаю, що соромно жити в Україні, панове офіцери, де кримінальна влада. Бо це вже є проблема безпеки України, як її суверенітету, так і територіальної цілісності. Мені здається, не велика є офіцерська честь жити в країні, де п'ятдесят п'ять відсотків національної економіки на чотирнадцятому році незалежності є в тіні, де жодної копійки не відраховують каліці, бідній людині, солдату вчителю чи лікарю.
Важко коментувати правову ситуацію, коли ми всі добре знаємо, що в цій країні не працює закон. Захистити свої права незалежно від того, ким ви працюєте, неможливо, якщо у Вас немає десятки чи сотки. Якщо сотка є чи десятка - спасіння. Ви в цій країні будете жити під покровом, тому що десятка варта будь-якого українського закону. А якщо по тій десятці перетелефонує дядько з Адміністрації Президента - можна рахувати повне алібі.
Я вчора приїхав із Сум. Хочу сказати про декілька епізодів із країни, де ми живемо. Всі шість спиртових заводів знаходяться під одним кланом. За декілька років виробництво скоротилось на шістдесят відсотків. Шістдесят відсотків, друзі! Ми розуміємо, що піднос із дарами формується в одному місці - в економіці. Ми з Вами займаємося розподілом. Вас і мене утримують ті люди, які там працюють. Організувати в Сумах одне робоче місце - п'ятнадцять місяців. Черга в Шосткінському районі - сто сімдесят вісім чоловік. Ви хотіли б, щоб Ваші діти там стояли сто сімдесят п'ятим у черзі? Оце та країна, в якій ми живемо.
Чи Вам не відомо по Криму, що робиться? Чи Ви не знаєте, що в деяких випадках навіть Служба безпеки ходила по дворах схиляти депутатів сільської ради, щоб вони голосували за виділення кому сто гектарів ЮБК, кому сорок вісім. Це відомо? Це та країна, в якій ми живемо. А потім через шість місяців питання: кримському татарину шість соток можна дати чи не можна? Але мені шлете телеграми, що вони незадоволені і займаються самозахватом. Друзі, так якщо одному дядьку з Києва можна сто гектарів ЮБК взяти, а другому переселенцю третій рік не можна шість соток провести через місцеву владу, я скажу рано чи пізно ми прийдемо до соціального конфлікту, рано чи пізно.
Я вчора представляв керівництво Міністерства внутрішніх справ. Криміналізована система. Це на Ваших очах робиться, друзі. Ви знаєте, можливо, я зараз буду трохи перебирати в плані Вашої місії, в плані Вашої функції, але Ви розумієте, що Президенту більше нема вже в які двері стукатися. Знаєте, якщо Ви пропускаєте повз себе такі паси, в мене немає якоїсь інстанції, куди б я міг апелювати. Чи не відомо, що в міліції беруть хабарі? Ми ж їдемо на роботу. Нашими ж очима все це бачиться. Ми мовчимо. А хто буде говорить? Чи не відомо, що там общак працює? Чи Вам не відомо, що зараз проблема, як із низу зібрали мільйони - не знають кому передавати вверх? Шукають місця. Найдіть. Допоможіть їм. Як передати ці кошти. Подивіться, яка політизація того інституту. Вас це не лякає? Якщо ми підемо цією дорогою, то сама популярна партія буде Генерального прокурора і Міністра внутрішніх справ. Причому єдина, навіть Вашої партії не буде.
Хіба не відомо, яка ситуація у нас в політиці, друзі? От скажіть, будь-ласка, яку інформацію мені Вам дати? Я не читатель, Ви знаєте, я не буду кожен день читати два томи Ваших донесень. Я хочу, щоб Ви зробили, розпочали й зробили, одну конкретну справу, а потім показували, рік пройшов, Віктор Андрійович, оце в ім'я народу України зроблено. Почніть із митниці. Що там робиться, друзі? Чи нам не відомо, що там повне кришування міліції? А де ж Ваші, наші очі? Де Ваша позиція, друзі?
Я ніколи не забуду одну з передостанніх можливо перед виборами розмов у кабінеті Голови Верховної Ради. Оце якби була камера і зняла цю розмову, і показала десь там, у невідомій країні, прокоментуйте, що це за розмова. Там би сказали, це розмова двох артистів, які займаються пантомімою. В кабінеті Голови Верховної Ради. Ніхто нормальним тембром, тональністю або частотою голосу не може говорити. Чому? Зразу всі на потолки показують. Друзі, це ж кабінет Голови Верховної Ради. Зайдіть в любий кабінет. Чи Вам це не відомо? Це Вас не соромить еліту? Я не хочу так жити. Я Вам даю слово, моя кожна клітина буде працювати на те, щоб так не було! Тому, що це ніякого відношення до державної безпеки не має. Це Гуляй Поле! Для тих структур, які нашу розмову, тільки закінчиться ця розмова, через сорок хвилин у кланових інститутах про неї все будуть знать. Вам відомо це? Як продається інформація?
Я скажу що ще мені не подобається. Мені не подобається, що силові структури займаються бізнесом. Якщо ми говоримо про конкретних посадовців. Друзі, тут треба один раз вибрати дорогу. Не можна слугувати в одному випадку клану і штовхати свій родинний інтерес, а з дев'ятої до дванадцятої дня слугувати державі. Цього не буде, я повторюю, скільки б мені це не коштувало! Я можу передати Вам схеми, у кого який де бізнес знаходиться. Ідіть цим бізнесом займайтеся. Де дружини працюють, у кого. Ми вчора говорили це з міліцією. Я можу повторить, друзі, слова, які виходять із доброзичливих міркувань до Вас. Буде служба, якій нація, народ зразу віддає дві буханки хліба в одні руки, зразу. Бо всі розуміють, якщо цю Службу не кормить, то будеш кормить Службу другої держави. Це всі розуміють, але взамін вимагається одно - робити чесно свою роботу. І тому я просив би, щоб ми зараз домовилися, друзі, про те, що тема криміналізації силових структур, тема корупції - це є питання номер один, яким займаються в середині системи і назовні. Це Ваша святая святих. Починаючи від митниці, міліції, закінчуючи казначейством, Мінфіном, апаратом Президента. Я Вам хочу сказати, мій уряд хабарів брати не буде. Допоможіть мені в цьому. Українська влада нова, хабарів брати не буде, вона буде публічна. Я звертаюсь до Вас, допоможіть мені в цьому. Була позиція - політизація. Я не хочу згадувати епізоди, хто де був чотири місяці назад. Я Вам хочу одне сказати, Ви є слабкі політики. Тому політикою не займайтесь. Це не Ваше діло. Ви не можете сказати, що є добре, що є погано. Рівно так же мої слова відносяться до Генеральної прокуратури, до податкової, до міліції. Ці органи ніколи не будуть в Україні політичними. Будьте поза політикою. Робіть виключно правову оцінку. Робіть упереджувану аналітику. Але не втручайтеся в цей процес. Не розказуйте кому куди ходить. З ким зустрічатися. Не вивозьте за Київ нікого. Не давайте орієнтировок з ким бути. Це я Вас прошу. Я можу дужки ці розкривати, якщо на те буде потреба.
Третє. Подумайте над процесом декомерціалізації. Я буду вимагати від Голови, по договору, люди які працюють у Службі, повинні відділені бути від бізнесу. Я маю на увазі, звичайно, не Вас персонально, я маю на увазі Вашу родину до сьомого коліна. Щоб теща Ваша не займалася бізнесом. Свекруха не займалася бізнесом. Ми всі розуміємо про, що говоримо. Правда? Правда. Зробіть, щоб ця умова була чинною в уряді України. В будь-якому міністерстві. Включаючи правові міністерства. Але почніть із себе. Ви повинні бути прекрасним прикладом того, як треба відноситися до державних обов'язків. На Вас першочергова надія. Нам треба відкинути всякого роду клановість в організації роботи. І тому, шановні друзі, коротка така екскурсія в ті проблеми, із якими зустрічається, я переконаний, будь-яка влада. Чи центральна, чи місцева. Ви є невід'ємною частиною тих надій, які ставить кожен українець на зміни після "помаранчевої революції". Ті очікування, які є у людей, в значній мірі можуть реалізуватися через Вашу бездоганну службу.
Я знаю, що в цій системі працюють десятки тисяч людей, у яких б'ється гаряче серце, яке любить свою країну. Які ходять із здоровими світоглядами. Я переконаний, що у Ваших лавах, Служби безпеки України, знаходяться дійсно еліта. Можливо це одне із міністерств, де присутній здоровий професійний романтизм. Де є бажання людей іти не тільки за шматок хліба. Я це дуже ціную і я багатьох із Вас знаю. Знаю і маю право ці слова говорити, що це прекрасна обставина для організації ефективної, результативної Служби безпеки України на майбутнє. Ви є професіонали. У Вас великий досвід. Президентське плече буде біля Вас. У будь-яких питаннях, я хочу підкреслити. Я хочу сказати, що просто другої структури, другої сили в мене нема, щоб я міг сказати, знаєте в мене болить голова від такої то проблеми, допоможіть мені вирішити. Немає. І тому, моя мета у цьому короткому слові вступному була дуже простою. Давайте чесно подивимося на ті обставини, в яких ми живемо, які від нас залежать. Давайте зробимо загальну мобілізацію зусиль, з одної і другої сторони. Я переконаний, що ми побачимо іншу країну. Про яку будуть престижно говорити і в Варшаві, і в Брюсселі, і в Москві.
Тепер дозвольте зробить другу частину нашої протокольної зустрічі, де представити Олександра Валентиновича Турчинова, відомого в Україні і політичного, і громадського діяча. Людину з аналітичним розумом, людину, яка, на мій погляд, є по своїй натурі таким детонатором, який завжди буде ставити запитання по найбільш актуальних напрямках роботи Служби. Я переконаний, що разом з Вами Олександр Валентинович знайде достойні відповіді, як вийти з тих обставин неприємних, в яких знаходиться чи держава, чи та чи інша область, чи те чи інше міністерство. Я, шановні друзі, ще раз хочу пояснити, можливо, звідки взявся такий підхід на представлення у силових інститутах держави людей цивільних. Перш за все, я переконаний в тому, що це посада є політична. Принаймні, вона такою є в кожній країні. І ми ставили за мету, в Службі безпеки України, в Міністерстві внутрішніх справ, Міністерстві оборони якраз поставити таких людей, які б формували комутацію з відповідними політичними силами, урядом, парламентом, несли політичну відповідальність за діяльність того чи іншого міністерства. Біля кожного міністра є штат професіоналів, його заступників, військовий штаб, які забезпечують уже реалізацію в практичній площині тої концепції, тої політики, яка сформована у відповідних міністерствах і відомствах.
Друга позиція менше стосується до СБУ, а більше стосується до інших міністерств і відомств. Моя мета була на певному етапі завести в керівництво людей, які не заангажовані у різних вертикальних і горизонтальних зв'язках цього міністерства і відомства. Завести абсолютно свіжу людину, у якої немає уже закладеного конфлікту інтересів у формуванні підбору кадрів і діяльності цієї структури. Це дозволить йому значно розкріпачено подивитися на ряд проблем, в том числі історичних, які є в тому чи іншому міністерстві. І тому я переконаний, шановні друзі, що сьогодні поєднавши такий політичний підхід із тим професіоналізмом, який є в даному випадку у Службі безпеки України ми зробимо хороший тандем.
Щоб я особливо хотів просити. У нас не так є багато часу, щоб демонструвати успішну роботу. Люди чекають. Люди наповнені очікуванням. Ключове питання - чи ми можемо підтвердити ту довіру, яка дана людьми під час "помаранчевої революції". Я не хочу, і вам не рекомендую, обдурити людей, які були на майдані. Ми повинні зробити іншу країну. В даному випадку ми серйозно повинні модернізувати Службу. Це маленький внесок у те бачення нової країни, про яке ми говоримо. І тому моя вимога до керівника Служби - представити на 2005 рік ефективну галузеву політику, мета якої до грудня місяця мати конкретні результати по тих напрямках роботи, які ви вважаєте концептуальними, важливими. Почніть декілька маленьких справ, але моє прохання - доведіть їх. Зробіть так, щоб люди повірили, що Служба має професійні можливості побачити проблему, узятися за неї, і в проміжку часу, який піддається хоча б якомусь аналізу, завершити її, поставити в ній крапку.
Я просив би, шановні друзі, бути вам вездесущними. Я хочу, щоб ви бачили красиву країну. Все, що не подобається, яке відноситься до вашої компетенції, повинно бути предметом вашої роботи. Будьте активні. Я готовий на перших порах раз на місяць приходити до вас, уже, можливо, без преси. Сісти в у цьому колі і обсудити самі актуальні проблеми, які є, і з якими ми можемо ефективно братися в рішення.
Почніть три-чотири теми, про які повинні знати всі люди, всі території, доведіть, що ви їх можете вирішити. Давайте конкретизуємо роботу Служби. Я переконаний, що декілька успішних прикладів по казнокрадству може зупинити десятки, сотні зловживань, які можуть бути. Я думаю, арешт декількох корупціонерів із влади, декількох носіїв із сумками може бути набагато корисніший, ніж щоденна риторика по каналах телебачення, як погано жити в країні, де кримінальна влада.
Але нам потрібні конкретні кроки, друзі, приклади, на яких може учитися влада і нація. Тому я просив би таку концепцію по кожному напрямку через десять днів представити мені, як ми бачимо 2005 рік.
Безумовно, окрема тема - це система реформування Служби. Це друге завдання, яке я прошу з початку розглянути в професійному колі. Моє завдання - перетворити Службу безпеки України в європейську службу, з європейськими ознаками. По тих стандартах, які шануються Вами, людьми, державою, отримати і мати Службу, яка працює виключно на інтереси нації, держави і громадянина.
Дозвольте, я тут крапку поставлю, Олександр Валентинович. Я прошу...Тут озвучки немає, да? Будь ласка.

Виступ Голови
Шановний пане Президент, шановні колеги...
Шановні колеги, я переконаний, що ми з Вами просто зобов'язані повернути довіру простих громадян до нашої Служби. І це буде означати, що ми повертаємо довіру наших громадян до влади, довіру наших громадян до держави. Президент поставив конкретні завдання, і я переконаний, що ми гідно їх виконаємо. Дякую за увагу.

Заключне слово Президента
Шановні друзі, тоді я хотів би подякувати всім, хто чесно працює на Україну, подякувати Ігорю Петровичу за те, що він проніс свій хрест у цій Службі, подякувати, друзі, і тих людей, які, можливо, і не присутні у цьому залі, але робили, роблять і будуть робить цю непросту роботу на користь України.
Ми не торкнулись сьогодні дуже багатьох питань із делікатності, або із цілей національних інтересів. Речі, які ми, безумовно, повинні розглядати в закритому режимі, які є сьогодні дуже проблемними для нас, я думаю, що це ті речі, які стануть предметом нашого обговорення на слідуючій зустрічі. Зараз би я просив, шановні друзі, мобілізуватися навколо нового керівника Служби безпеки. І я можу повторити ще раз і ще раз - моя присутність тут буде частою, важливою, бо я хочу бачити вільну демократичну країну із заможним громадянином. Я знаю, що від цієї Служби наповнення цих трьох слів багато в чому залежить. Це не риторика. Це не риторика. Я добре знаю, що робиться у цій країні, у фінансах, у приватизації, у власності, у землі. Я добре знаю, що таке українська влада, які є у неї ознаки добрі, які є патологічні, і тому я ще раз підкреслюю, шановні друзі, у мене є велика надія на те, що у цих стінах буде повне розуміння поставлених задач. Боронь Боже, щоб у нас не виникало питання ревізії, саботажу чи чогось подібного по відношенню до нових кадрових призначень, які будуть у цій системі, боронь Боже, друзі.
Прошу, почніть з себе. Кожен з себе почніть. Зараз є можливість по другому слугувати цій країні. Я думаю, що це буде хороший період вашого кар'єрного росту, кар'єрної присутності, і саме головне, що це буде ефективний період для нашої держави, для наших людей.
Дякую за увагу, хай вам щастить."

Интересное выступление, не правда ли? Весьма конкретное и бьющее по самым основным проблемам "службы". Занятие политикой и бизнесом вместо собственно службы и нежелание заниматься делами "мелкими" отдельного пострадавшего. Стремление отвечать за безопасность "в общем", но никак не конкретно. Позволим себе еще раз процитировать один отрывок из речи Президента, который нам особенно понравился: "Почніть декілька маленьких справ, але моє прохання - доведіть їх. Зробіть так, щоб люди повірили, що Служба має професійні можливості побачити проблему, узятися за неї, і в проміжку часу, який піддається хоча б якомусь аналізу, завершити її, поставити в ній крапку."

А теперь расскажем о конкретном примере деятельности СБУ в нашей все еще печальной действительности. История эта еще не закончилась и потому особенно интересна.

У частного предпринимателя Б. есть свой бизнес и, соответственно, есть проблемы. В основном, с чиновниками, от которых требуется какое-либо разрешение или справка. А если даже и не требуется, то чиновник их придумывает. Каждый год новые. Однажды, предпринимателю решило "помочь" СБУ. И вот, что рассказал предприниматель Б.

"Весной 2004 года мне позвонил по телефону человек представившийся сотрудником СБУ, предложил встретиться и обсудить возникшую у меня проблему с наездами чиновников на моё предприятие. Я удивился его информированности, но вопросов не задавал и согласился с ним встретиться через 3 дня. В оговоренный день я позвонил на оставленный собеседником мобильный телефон и сообщил, что готов встретиться.
Место встречи мне назначили в ресторане. Зайдя в ресторан, я огляделся, из-за столика под телевизором поднялся молодой человек, подошёл ко мне и сообщил, что это он мне звонил (оперуполномоченный Управления ГУ "К" СБУ).
Состоялась беседа, в ходе которой сотрудник СБУ сообщил, что ему от общих знакомых (фамилию называть не стал) стало известно, что у меня как директора предприятия, чиновники вымогают взятку и СБУ просит меня оказать помощь в задержании и наказании преступников. Я согласился. Далее, в разговоре сотрудник делал основной упор на то, не испугаюсь ли я дальнейшего хода событий, ведь делом будет заниматься СБУ, а взяточник не последний человек, поэтому если я, испугавшись, в дальнейшем откажусь от своих показаний, то они не смогут меня "прикрыть". Я сказал, что на моей стороне закон, а взяточники конкретно достали и поэтому я не откажусь. Главное, чтобы они по той же причине в штаны не наложили. И в доказательство к сказанному положил на стол перед сотрудником своё заявление. Он прочитал его, задал пару вопросов, после чего свернул и положил заявление к себе в барсетку, дал мне свою визитную карточку и попросил прийти к нему на следующий день для дачи пояснений по моему заявлению. На следующий день я подошел к зданию СБУ и набрал мобильный оперуполномоченного. Последний вышел и получил для меня пропуск (по своему удостоверению и моему паспорту). Мы пришли в его кабинет, где он отобрал у меня пояснения относительно чиновников вымогающих взятку. Когда он дал мне подписать мои пояснения, я спросил, помогут они (СБУ) мне или это для отписки? Сотрудник сказал, что начальство дало "зеленый свет" на разработку и задержание взяточника, и теперь главное, чтобы у меня нервы не сдали. В заключение добавил, что я могу звонить ему в любое время суток, он всегда поможет разобраться с противоправными действиями правоохранителей, так как он сотрудник "К" и они занимаются выведением на чистую воду "оборотней в погонах". В июне сотрудник СБУ пришел в офис моего предприятия с двумя людьми, которых он представил, одного- как своего начальника, а другого, как сослуживца. Они, мол хотят сами убедиться, что я не из трусливого десятка. Визиток эти двое не давали, просто назвали свои имена (вообще, все последующие сотрудники с которыми я встречался, фамилий не называли и удостоверений не показывали, ссылаясь на особую секретность их работы) и мы пошли "убеждаться" в соседний кабак, где под пиво мне было сказано, что они убедились в моём желании наказать преступников и окажут всяческую помощь для этого. Тот кого представили начальником, сообщил, что помощь их будет заключатся:
1.В видео, аудио фиксировании вымогательства.
2.В фиксировании передачи взятки.
3.Задержании взяточника.
Затем спросил, какие у меня сейчас взаимоотношения с Чиновником. Я сказал, что поругался с ним весной. Начальник порекомендовал помириться, чтобы Чиновник опять начал говорить про деньги, чтобы я набил с ним стрелку и предупредил оперуполномоченного, чтобы меня успели соответственно "одеть" для этого. В заключение попросил сообщить все известные мне телефоны Чиновника. На протяжении недели Опер звонил мне и приезжал в офис с одним только вопросом: "Когда?
Начальство торопит!" И сообщил, что мобильные телефоны Чиновника и его жены "пробиты", принадлежат какой-то фирме (названия не сказал). Я договорился с Чиновником о встрече, и предупредил об этом Опера. Т.к. встреча должна была быть в офисе, то за день до неё ко мне с Опером приехала группа людей (4 человека) которых он представил, как техническую службу. СБУшники осмотрели конференц-зал, не скрывая, что выбирают место где лучше поставить видеокамеру, а где микрофон. Правда, перед этим попросили, чтобы лишние люди в зал не заходили. Они сообщили мне и Оперу, что им необходима какая-нибудь побрякушка, чтобы туда вмонтировать камеру. Выбрали стоящий на полочке радиоприёмник, сообщили, что потом они всё уберут и с ним ничего не случится. Я отдал им приёмник, после чего технари уехали, а Опер остался и ещё минут 30 убеждал меня не волноваться. Делал он это так настойчиво, что я в конце разговора действительно почувствовал какое-то волнение. На следующее утро я встретился с Опером и двумя технарями в офисе, помог подключить их оборудование, и мы стали ждать приезда Чиновника. Но, за пару часов до встречи последний позвонил и сообщил мне, что не может подъехать, поэтому просит приехать меня к нему. Я сообщил об этом Оперу, он видимо расстроился т.к. заметушился, но с кем-то созвонившись и переговорив, успокоился. И сказал мне: "Ничего страшного, сейчас мы тебя "снарядим" и поедешь. Только не быстро, за тобой будут ехать две машины "наружки". После этого он дал мне ремень, где около пряжки был вмонтирован микрофон. Я надел ремень и спросил как слышимость. Опер сказал, что всё нормально. Я подошёл к своему юристу, показывая на ремень, сказал что уже "оборудован" по последнему слову техники. Юрист сказал мне, что так нельзя делать и спросил: "Тебя что не предупредили, как с этими вещами обращаться?" (Т.к. меня никто не о чём не предупреждал, я считал, что это секрет только для того, кого хотят записать.) И поехал на встречу к Чиновнику. Ехал аккуратно, правил не нарушал. После встречи я поехал назад, в офисе я встретился с Опером и другими сотрудниками СБУ, отдал им ремень. Затем зашли улыбающийся начальник Опера и сотрудник его отдела, и позвали меня отметить удачное начало совместных действий в соседний кабак. В кабаке мы уже пили коньячок (для разрядки) и начальник говорил, что я всё сделал правильно.
После вторых 50-ти грамм я спросил, почему за 5 км до места встречи, я перестал видеть "Шкоду" и "девятку" "наружки"? На что начальник сказал: "Да, маленький сбой был, тебя "наружка" минут на 15 потеряла, поэтому начало разговора не записано. Но добавил, с похвальбой, что на самом деле машин задействовано было 5, так что отработала "наружка" в целом профессионально, и самое главное они всё равно все записали. Я про себя очень этому удивился, потому что ехал медленно, специально, чтобы "наружка" меня не потеряла. А если бы я ехал нормально и не знал о них, они что, меня бы вообще не нашли. Кроме того, они прекрасно знали, куда я еду. Зачем вообще была нужна "наружка"? После этого начальник сказал, что требования Чиновника надо выполнить, только предварительно предупредить когда будет передача, чтобы они зафиксировали её. Я согласился, однако из-за личных проблем у Чиновника операцию отложили до августа. Все это время Опер регулярно звонил мне и часто приезжал в гости. В начале августа я позвонил Оперу и сообщил, что Чиновник вышел со мной на связь и просит подъехать. Он сказал, что сегодня подготовить меня не успеют, и попросил по возможности взять с собой на встречу диктофон и записать беседу. Я выполнил все, и в тот же день передал Оперу кассету, где записал, как Чиновник требовал купить ему автозапчасти. На следующий день Опер позвонил мне и сообщил, что кассету прослушали и руководство советует купить запчасти но по безналу, т.к. проще проследить движение денег и главное - необходимо выписать доверенность от предприятия на Чиновника. Т. к. денег СБУ мне дало, а денег предприятия на всё не хватало, я вынужден был купить только часть заказа Чиновника. Опер сказал, что это не страшно, суммы 3000 грн. достаточно, пора фиксировать и оформлять взятку, начальство торопит! Передачу требовали провести в офисе предприятия. Я созвонился с Чиновником, он согласился приехать. Перед условленной встречей приехала опять большая группа сотрудников, снова установили мой радиоприёмник с камерой, проверили при мне изображение, настроили на фиксацию зала и вышли. У Чиновника опять не получилось приехать и все оборудование забрали вместе с моим приёмником. На протяжении 1,5 месяцев Чиновник не мог забрать оплаченный товар, СБУшники нервничали, и торопили меня, я спросил у Опера как мне ускорить дело, может позвонить ему и сказать, чтобы приезжал и забирал? Опер ответил, что нет конечно, просто всё затянулось, то у него проблемы, то машину не может найти, а руководство торопит. Я сказал, так дайте свою машину и всё решится. На что получил ответ, что будем ждать. В октябре позвонил Чиновник и сказал, что он приедет и все заберёт.
Я сообщил про это Оперу и поехал договариваться на фирму, чтобы в субботу отпустили товар. По дороге у меня состоялся разговор с юристом, который выслушал меня и предупредил, что то, в чем я участвую - преступление, результатом которого может стать мой арест. Я развернулся и поехал к Оперу, мы встретились с ним в кафе, где я задал ему вопросы относительно того в чём я участвую, т.к. думаю, что совершаю преступление. Опер сказал, что нет, всё законно. Тогда я дал ему доверенность и сказал хорошо, возьми, пусть нанесут на неё как положено слово - взятка. Он взял её и ушел в здание СБУ, потом вернулся с каким-то незнакомым мне ещё человеком. Тот начал задавать мне вопросы, что случилось, почему я боюсь, я ответил, что боюсь, потому что участвую в совершении преступления. Незнакомец начал меня успокаивать что все по закону и под контролем. Я спросил у него нанес ли он текст на доверенность? Он ответил, что в этом нет необходимости, потому что деньги перечислены, а доверенность они потом изымут. Я сказал, что выполнял все их указания всегда, и попросил его, если они честны передо мной, то пусть он предъявит мне удостоверение, чтобы я знал кто меня успокаивает, он отказался, после чего я выложил всё ему про бизнесменов-лохов в число которых они записали и меня, т.к. используют меня только для сбора компромата на Чиновника и возможно на меня, а не для пресечения преступления. Незнакомец вскочил, и сказав, что он всё понял, со мной больше не о чем разговаривать, быстро ушёл в здание СБУ. Опер остался и вернул мне доверенность. Я спросил его на счёт кассеты и радиоприёмника, которые я им давал, он ответил, что ничего не было, и я ничего им не давал и заявления не было, и никто никуда не ездил, и вообще всё мне "приснилось". Вид у Опера, когда он всё это говорил, был опущенный, я протянул ему руку крепко пожал и сказал: "Спасибо за урок", после чего уехал.
Я уже стал забывать своё участие в "играх" СБУ, и то, что вот так оказывая "помощь в правом деле", чуть сам не угодил за решётку. Когда же в прессе замелькали статьи о бравых "оранжевых" солдатиках, отстоявших законность в борьбе с душителями свободы, я был крайне удивлён прочитанному, вспомнив свой горький опыт в борьбе за отстаивание законности. Ведь тогда я помогал тем же бравым и честным солдатикам, правда окрас был не такой ярко выраженный, и законность, наверное, поэтому была скрытой от глаз простого обывателя. Но время течёт, цвета меняются. Я и подумал, а вдруг... в тот раз мне попались плохие дядьки, в семье ж не без урода? И решил обратиться к главному защитнику революции на Майдане, донести ему, что не всё спокойно в Датском королевстве. Что когда он (Смешко И.П.) во имя законности жертвует своим положением, некоторые из его подчинённых попирают эту самую законность. Но... под яркой кожурой апельсина, оказался обычный зелёный лимон, который вернул меня на землю. Нет, в Датском королевстве действительно, всё до безобразия спокойно, поэтому и заявление о преступлении никто рассматривать не хочет, зачем же нарушать устанавливаемый на протяжении 13 лет порядок?"
Возможно, рассказ предпринимателя Б. покажется несколько путанным, но его опасения и последние действия вполне правильны. Что происходило на самом деле под маркой борьбы с коррупцией? Сотрудник СБУ выходит на предпринимателя, у которого есть проблемы с неким чиновником. Сотрудник уговаривает предпринимателя не написать заявление о готовящемся преступлении, а совершить это преступление. Причем, заявление ему абсолютно не нужно. Сотрудник, фактически, провоцирует бизнесмена на преступление, на дачу взятки. При этом, юрист предпринимателя вполне резонно высказал опасения, что эта афера для самого предпринимателя может закончиться арестом. Потому что, никаких бумаг, подтверждающих законность этой операции нет. Затем, технические сотрудники СБУ на глазах предпринимателя устанавливают спецтехнику на его фирме. Тоже несколько странное действие, учитывая, что спецтехника является секретной. Когда встреча переносится, "технари" выдают бизнесмену какой-то пояс с "жучком", не предупредив его при этом ни об опасности, которой он при этом подвергается, ни о режиме секретности. Далее, к "операции" привлекается "наружка", которая совершенно бездарно упускает машину бизнесмена. В конце концов в следующий раз без всякой спецтехники сотрудник СБУ просто просит бизнесмена записать разговор на диктофон. А вы спрашиваете, откуда у нас взялся Мельниченко? Кстати, интересно, какую ценность имела бы в суде эта запись? Затем, когда наконец встревоженный предприниматель просит нанести надпись "взятка" на доверенность, это почему-то страшно пугает начальство Опера и вся операция завершается. При этом большинство участников всей этой комедии не представляются и вдобавок крадут у предпринимателя радиоприемник. Таким вот образом сотрудники СБУ делают так "щоб люди повірили, що Служба має професійні можливості побачити проблему, узятися за неї, і в проміжку часу, який піддається хоча б якомусь аналізу, завершити її, поставити в ній крапку."

Впрочем, у этой истории было продолжение.

Вот что пишет тот самый предприниматель Б.
"Хочу поделиться с Вами событиями, участником которых я стал вчера 03.02.2005 года.

Около 19.15 я зашёл в Приемную СБУ по адресу г. Киев, ул. Владимирская, 35, чтобы подать следующее заявление:

Голові
Служби Безпеки України
Смешко І. П.

Копія: Президенту України
Пану Ющенко В. А.

Вельмишановний Ігорю Петровичу!

Я, як колишній офіцер Радянської Армії, який звик до порядку у всьому, завжди розумів, що єдиною організацією в Україні, що діє згідно встановлених норм - є Служба Безпеки України. Тому коли деякі посадовці почали вимагати у мене платню за "дах", я 23 травня 2004 року звернувся до Вас як керівника СБУ з проханням допомогти, та покарати злочинців.
Ваші підлеглі, викликали мене до СБУ для надання відповідних пояснень, та запевнили мене у тому, що головне завдання їх діяльності і є як раз боротьба з корупцією у Державних органах. Потім на протязі 5 місяців, згідно Ваших розпоряджень проводились оперативні дії, в котрих були задіяні більш ніж 20 співробітників СБУ (прослуховували розмови хабарників, проводили відео та аудіо запис, зовнішнє спостереження) які підтвердили факти зазначені у моєї заяві. Потім була вимога від співробітників СБУ надати мої особисті гроші мов хабар злочинцям. А коли я спитав на підставі чого я повинен це робити, мені відповіли: "Вам допомагає СБУ, тому якихось питань у Вас не повинно бути".
Я за всяк розумів, що я допомагаю Державі покарати злочинців. Але як з'ясувалось у подальшому моя заява не зареєстрована, чого я робив в приміщенні СБУ нікому не відомо, тім більш не зрозуміло - яку роботу на протязі 5 місяців виконували біль ніж 20 пересічних співробітників СБУ, та чому співробітники СБУ вимагали від мене надати хабара.
На підставі вищенаведеного, та відповідно до Закону України "Про звернення громадян", прошу Вас Ігорю Петровичу надати мені відповідь:

1. Відмова реєструвати мою заяву, проведення оперативних заходів та відмінювання до дачі хабара без порушення карної справи - це корупція чи незначна помилка?"

Подойдя к вертушке, за которой сидел дежурный (в звании прапорщика), я поинтересовался, кто из сотрудников СБУ может принять у меня заявление? В ответ услышал: "СБУ принимает заявления граждан с 09.00 до 18.00. Вы опоздали поэтому, приходите завтра к 09.00" (официальный сайт СБУ декларирует, что заявления принимаются круглосуточно и отказывать в приёме заявлений сотрудникам СБУ запрещено). Я сообщил дежурному (фамилию назвать не могу т.к. все сотрудники с которыми я в тот день встречался, категорически отказывались сообщать их, ссылаясь на секретное распоряжение руководства запрещающее им давать подобную информацию простым гражданам) у Вас на входе с левой стороны висит солидная табличка где большими буквами написано "Приём заявлений граждан проводится круглосуточно", прапорщик не растерялся и сослался на свойственную силовым структурам забывчивость, мол "режим работы с населением изменили, а вот буковки заменить забыли". В это время через вертушку проходили двое воспитанников "оранжевой революции", которые услышав нашу беседу порекомендовали прапорщику отправить меня в кабинет №3, что последний и сделал. Я постучал в двери указанного кабинета, двери открылись, и из них вышел мужчина крепкого телосложения одетый в верхнюю одежду. Он спросил меня: "Что Вы хотите", я повторил: "Хочу чтобы у меня приняли заявление". На, что вышедший незнакомец сообщил мне, что приёмные часы граждан с 09.00 до 18.00, что я опоздал и должен прийти завтра. И я во второй раз рассказал очередному незнакомцу из СБУ про табличку на входе, он вздохнул сообщил мне про чью-то забывчивость (кстати уже как минимум два человека в этом здании превосходно помнили про табличку) и сказал ладно проходите. Я зашёл к нему в кабинет незнакомец, видно очень торопился домой потому что даже не предложил мне сесть, не разделся, а взял моё заявление и принялся читать, я протянул ему свой паспорт и предложил установить мою личность, он взял у меня паспорт полистал, вернул и продолжил читать моё заявление. Прочитав, задал только два вопроса:
1. Вы в заявление пишите "Ваши подчинённые", чьих подчинённых Вы имеете в виду? Того к кому обращаюсь с заявлением, ответил я т.е. подчинённых Игоря Петровича.
2. Почему Вы не указали фамилии и должности сотрудников СБУ с которыми Вы контактировали? Я ответил, что ваша организация слишком законспирирована, и в лучшем случае можно добиться только информации об имени и отчестве собеседника. Однако потом вспомнил фамилию оперработника который брал с меня объяснения в СБУ и дописал на заявлении.
Незнакомец сказал, что заявление он принял, и я могу идти домой. Так как он не зарегистрировал моё заявление, я попросил его представится он сказал, что его зовут Вячеслав Борисович, а фамилию и должность он называть не будет т.к. есть соответствующее распоряжение руководства СБУ запрещающее сотрудникам представляться гражданам, а то "потом некоторые граждане при встрече в общественном транспорте обнимаются и кричат, как сумасшедшие, компрометируя сотрудников". "Т.е. я должен верить Вам, что моё заявление принято сотрудником СБУ и по нему будут приняты меры, потому что Вы порядочный человек и находитесь в здании СБУ, так?" Ответом было "Да", после чего ВБ попросил меня покинуть кабинет т.к. его рабочее время закончилось и ему надо идти домой, а завтра соответствующие люди будут рассматривать что делать с изложенной в заявлении информацией, назначат ответственного кто будет разбираться с Вашим заявлением, в общем, ждите Вам позвонят.
Я поделился произошедшим со своим юристом, и он первым делом спросил, зарегистрировал ли человек у которого я был на приёме моё заявление в журнале учёта приёма посетителей? Я ответил нет. Тогда он посоветовал вместе с ним поехать в СБУ и выяснить действительно ли моё заявление принято или хотя бы узнать, у кого я был на приёме. В 22.30 я и трое юристов подошли к закрытым дверям Приёмной СБУ и постучали в двери, через 3-4 минуты двери открылись, и появившийся сотрудник спросил: "Что Вам надо?". Получив ответ: "Мы пришли по поводу заявления", сотрудник сообщил, что в СБУ прием граждан с 09.00 до 18.00 и нам надо приходить завтра. Минут 10 мы убеждали собеседника, что и табличка и официальный сайт СБУ требуют принимать граждан - КРУГЛОСУТОЧНО. В общем в заключении вышедший сотрудник попросил подождать он пока доложит дежурному по СБУ. Через минут 5 он опять вышел, пригласил в помещение и спросил по какому вопросу заявление. Услышав ответ по коррупции, попросил присесть, сообщив, что сейчас к Вам выйдут. Минут через 10 появился человек, сообщивший, что он сотрудник Управления "К" посмотрел наши паспорта, представляться отказался (ссылаясь на ведомственные распоряжения и на то, что в мире не спокойно и надо поддерживать собственную безопасность). Потом узнав, что я заявитель, а мои друзья юристы, попросил остаться только меня одного т.к. у юристов нет соответствующих документов на моё обслуживание, а слушать мои заявления, что они мои защитники не пожелал и сказал, что говорить будет только со мной. Когда юристы вышли в тамбур. Он спросил: "Что случилось?". Я поведал ему свои злоключения с заявлением. Он прочитал мой второй экземпляр, забрал его и попросил подождать. Через 15 минут он вернулся, и сообщил, что моё заявление зарегистрировано дежурным по СБУ под номером 361 от 03.02.2005 года, на вопрос, а кто принял моё первое заявление незнакомец с Управления СБУ "К" ответил, что он понятия не имеет с кем я мог общаться, и имя ВБ ему не о чём не говорит, после чего развернулся и ушёл. Я перезвонил дежурному по СБУ (опять же представляться не пожелал) сообщив ему кто я, спросил номер моего заявления он повторил №361 и сказал: "Его рассмотрят и с Вами свяжутся", после чего положил трубку.
Следующий день 04.02.2005 года я просидел около телефона в ожидании звонка по моему заявлению. В 16.00 я понял, что никто звонить мне не собирается я отправился на Владимирскую, 35. Зайдя в помещение я спросил у сотрудника сидящего на вертушке к кому я могу обратиться по поводу заявления, он ответил, что в данный момент никого нет - совещание, зайдите в 3-й кабинет. Зайдя в указанный кабинет, где за столом сидел ВБ я спросил, что с моим заявлением? Он ответил что оба мои заявления то, что я передал дежурному (№361 от 03.02.2005) и то, что передал ему (№362) находятся у Председателя Смешко И.П. он рассмотрит его и распишет на исполнителя, кто будет им дальше заниматься. На мой вопрос: "У Вас каждое заявление попадает на стол к председателю?". Он ответил: "А как Вы хотите - это же СБУ". Я сказал, что не верю ему т.к. по радио слышал, что Смешко И.П. отправили в отставку и назначен новый Председатель. ВБ сказал, что передача дел длительный процесс, пока Депутат передаст свои, а Смешко свои, пройдёт длительный срок, а работа останавливаться не должна, поэтому Смешко ещё долго будет принимать решения. Я попросил ВБ позвонить председателю, и узнать какие действия принимаются по моему заявлению. ВБ ответил, что я какой-то странный, появляюсь перед концом рабочего дня и порчу нервы, вместо того чтобы понять, что СБУ всегда помогает. На мой вопрос о том, что творилось с мая по октябрь 2004 года - это помощь? Или то, что никто не занимается сейчас моим заявлением - это помощь? ВБ ответил, что по существу моего заявления его обязанность принять - он это выполнил, а дальше ответственные работники с Вами свяжутся в субботу или в понедельник если у Вас будет время и с Вами до понедельника ни кто не свяжется, приезжайте к 10.00 ко мне, будем искать где Ваше заявление. Я спросил, а чего со мной связываться ,он ответил, что возможно понадобятся Ваши пояснения, потом добавил, что больше с Вами мне не о чем разговаривать мне надо домой до свидания. Я ушёл."

Фамилию этого странного ВБ в конце концов удалось узнать. Это некто Полоз, который должен отвечать за крайне серьезную функцию СБУ - прием заявлений. Но полоз этот настолько "секретный", что даже не называет заявителям свою фамилию. Даже в тюрьме или в банде люди хоть кличку свою называют. Ну да ладно. Предпринимателя так никто никуда и не вызвал и он пишет новое заявление, теперь на имя Председателя СБУ Турчинова.


"Председателю СБУ
Турчинову А.В.
_________________________________
г. Киев, ул. Владимирская, 35



Уважаемый Александр Валентинович!

03 февраля 2005 года я обратился с заявлением (Регистрационный №361) на имя Смешко И.П. в котором сообщил о коррупционных действиях сотрудников СБУ, участником которых я невольно стал в мае-октябре 2004 года.
Прошло 7 дней, но никаких действий по моему заявлению, со слов сотрудника Приёмной Центрального управления Службы безопасности Украины Полоз В.Б., СБУ не проводит. Более того, Полоз В.Б. убеждает меня, что я порчу сотрудникам СБУ настроение и мешаю работать.
Из этого я делаю вывод, что отказ регистрировать моё заявление в мае 2004 года, проведение оперативно розыскных действий и склонение меня к даче взятки без возбуждения уголовного дела, руководство СБУ не воспринимает как нарушение законодательства Украины.
Уважаемый Александр Валентинович, прошу Вас признать противоправность действий Ваших подчиненных, установить и наказать виновных в совершении преступлений либо признать, что СБУ на сегодняшний день не в состоянии выполнять законодательство Украины.

С уважением, гражданин Б."

Итоги подведем. Мы все любим громкие, большие дела. (Которые как правило, оказываются "пшиком").


У СБУ же какая-то особенная патологическая тяга к делам масштабным и глобальным, чтоб соответствовать имиджу "настоящих профессионалов" В результате оказалось что "профессионализм" так велик, что и дел достойных для сотрудников СБУ вобщем-то нет.
Сейчас этому ведомству, как и всем без исключения государственным учреждениям Украины, нужно прекратить витать в облаках и приземлиться, чтоб работать для каждого гражданина Украины. А не только в интересах владельцев телефонов правительственной связи.
Уже много лет государство Украина пытается вести "многовекторную политику", потому что руководство Украины никогда не могло определить главный вектор - навстречу к гражданину Украины.

Станислав Речинский, "ОРД"

http://www.sbu.gov.ua/structure/
Голова СБ України Турчинов Олександр Валентинович

Заступник Голови СБ України - генерал-лейтенант
Герасимов Анатолій Павлович

Заступник Голови СБ України - генерал-лейтенант юстиції
Дріжчаний Ігор Васильович

Заступник Голови СБ України - генерал-лейтенант юстиції
Обиход Микола Сергійович

Заступник Голови СБ України - начальник Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю (Управління "К", ніби прим. моя) - генерал-майор Сергієнко Євген Володимирович

Заступник Голови СБ України - генерал-лейтенант
Туз Сергій Іванович

Заступник Голови СБ України - генерал-полковник
Шеремета Володимир Володимирович


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2024. Цей сайт підтримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг".