Максим Ісаєнко: Майбутня виборча система України очима В.Шишкіна
02/20/2005 | Сергій Кабуд
Максим Ісаєнко: Майбутня виборча система України очима Віктора Шишкіна
19-го лютого на Ярвалу, 9 в Києві відбувся третій семінар-тренінг "Юридична реанімація", який провів перший Генеральний прокурор незалежної України Віктор Шишкін. Темою семінару було обговорення виборчої системи депутатів рад, яку на думку В.Шишкіна оптимально було б запровадити в Україні для реалізації виборчого права громадян та розвитку громадянського суспільства. Суть виборчої системи буде описана нижче жирним шрифтом, але для її розуміння Віктором Івановичем був зроблений корисний ліричний вступ.
Семінар розпочався зі згадування про те, що новообрана нова влада (в тому числі і нашими зусиллями) почала свою діяльність шляхом порушень встановлених для неї Конституцією та законами повноважень. З’явилися перші засекречені укази Президента (читайте “Відкритий лист до Президента В.А.Ющенка стосовно припинення практики незаконного засекречування нормативно-правових актів”), ми стали свідками відмови частини призначених на державні посади народних депутатів писати заяви про складання депутатських повноважень, а також триває ганебна практика призначення Президентом судів відповідно до кучмівського закону про судоустрій. При цьому ніхто не звертає уваги на те, що в Конституції України вичерпно прописані всі повноваження Президента, які не можуть бути розширені законами, в тому числі й про судоустрій.
Ст.19 Конституції України: “Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.”
Окремо варто зупинитися на важливому для всіх громадян трикутнику “справедливість, право, закон”, про елементи якого на Майдані багато говорилося відомими і визнаними юристами, але про що у своїй діяльності часто не здогадуються або забувають наші активісти. Після проведеного В.Шишкіним тренінгу цей трикутник переді мною заблищав красою внутрішньої логіки та довершеності. Я, як технар за освітою, завжди захоплювався структурою та логікою математики, тепер я те ж саме можу сказати і про справжню (тобто не у виконанні Медведчука, Ківалова & Со) юриспруденцію. Спробую пояснити це так, як я розумію на власному технарському рівні, може це допоможе зрозуміти суть іншим технарям-активістам. Почнемо зі справедливості. Її найкраще розуміти, як на мене, виходячи з принципу “Дій з іншими людьми так, як хочеш, щоб вони діяли щодо тебе”. Право є найважливішим для всіх нас, як громадян, поняттям, на яке ми в своїй діяльності завжди повинні наголошувати. Ряд прав (на життя, на вільний розвиток, на свободу, свободу думки і слова, тощо) виписані в Конституції, але згідно зі статтею 22 вони не є вичерпними, а згідно зі статтею 157 зміни до Конституції не можуть скорочувати права і свободи людини та громадянина. Тобто права людини чи громадянина – це те, що ми безумовно маємо, тож іншим ми також повинні доносити наш головний меседж: “Я маю право…”. Що стосується законів, то вони регулюють найбільш усталені стосунки між людьми (громадянами) та/або органами влади. При цьому ми повинні пам’ятати, що органи влади згідно вищенаведеної ст.19 Конституції діють в межах законів, не порушуючи наших природних прав. Суди ж усіх рівнів в ідеалі мають діяти відповідно до верховенства права, а ще краще ухвалювати рішення по справедливості.
В цьому плані ми постійно повинні пам’ятати про проголошений в Україні принцип верховенства права. На жаль, за словами В.Шишкіна, до цього часу ніхто не дав його короткого визначення, а для його пояснення С.Головатий пише монографію обсягом близько 1000 сторінок. Також можемо поспівчувати нашим “братам-росіянам”, в країні яких проголошений принцип верховенства закону. Наприклад, у фашистській Німеччині з її верховенством закону використання концентраційних таборів не було незаконним, оскільки Рейхстаг ухвалив відповідний закон.
Найоптимальнішим виходом для ухвалення рішень по справедливості є суд присяжних. Яскравим прикладом такого рішення по справедливості є справа Віри Засулич, яка в царській Росії стріляла в генерала Трепова за те, що він наказав пороти нагайками ув’язнених в тюрмах. Незважаючи на те, що по закону вина В.Засулич була доведена, вона сама визнала власну вину, судді зважили на іншу обставину, а саме справедливість, яку виходячи зі здорового глузду В.Засулич досягти ніяк не могла, інакше як здійснивши замах на генерала. Аналогічно по справедливості вчинив Верховний суд при розгляді результатів президентських виборів, оскільки ухвалити рішення по закону він не мав ніяких можливостей через слабку підготовку формальних матеріалів зі сторони Ющенка на судовому процесі (читайте статтю Т.Монтян Справедливість vs законність. Хтось з двох мав померти). Саме на те, щоб наші партії нарешті почали працювати на місцях, а не піаритися через своїх лідерів, а також щоб справедливі судові рішення ухвалювалися на основі законів, а не революційного тиску, і спрямований запропонований В.Шишкіним порядок обрання депутатів.
Перед його розглядом зупинимося на аналізі існуючої системи обрання депутатів Верховної Ради, половина з яких обирається по мажоритарним виборчим округам, а половина по партійним спискам. При цьому треба пам’ятати про активне виборче право (право обирати інших) та пасивне виборче право (право бути обраним), а також про те, що згідно зі ст. 5 Конституції єдиним джерелом влади є народ. Так от, через наявність партійних списків активне та пасивне виборчі права громадян відповідно до нині діючого закону про вибори народних депутатів України є наполовину обмеженими. Якщо Ви не член політичної партії, то ви не можете пройти по її виборчому списку. Показовим в цьому випадку є БЮТ, в прохідну частину списку якого невідомим для громадян чином (але відомим для Ю.Тимошенко) затесалися Правденко та Толочко, які після обрання тут же кинули партію, за яку голосували виборці. При цьому обидва з “парламентарів” майже нічого не зробили для дійсного просування БЮТ та роботи з виборцями, хоча більш достойні кандидатури залишилися в непрохідній частині партійного списку.
Запропонована В.Шишкіним система обрання депутатів базується на мажоритарно-пропорційній системі виборів. Згідно зі ст.76 в Україні обирається 450 депутатів на основі загального, рівного і прямого виборчого права. Для цього територія України поділяється на приблизно рівні за кількістю населення територіальні виборчі округи (ТВО). В кожному з них територіальна виборча комісія реєструє кандидатів, які або висуваються самостійно, або надаються по одному від кожної партії, що бере участь у виборах. Для цього кожна партія готує виборчий список з 450 своїх представників, які по одному розподіляються на всі ТВО. Таким чином, на кожному з округів в бюлетені для голосування виборці побачать довільну кількість самовисуванців на цьому окрузі та по одному кандидату від кожної з партій, що бере участь у виборах.
Підрахунок голосів та визначення переможців по мажоритарному округу. На мажоритарному окрузі переможцем вважається кандидат, який набрав 50%+1 голос від кількості громадян, які взяли участь в голосуванні. Очевидно, що таким переможцем може бути як самовисуванець, так і представник певної політичної партії. Припустимо, що по Україні обрано “х” депутатів-мажоритарників. Далі в грі залишаються лише ті, хто висунутий по партійним спискам.
Визначення депутатів-переможців від партій. На призовому кону стоять “450-х” місць в парламенті, що залишилися від мажоритарників. Спочатку визначається список партій, який братиме участь в поділі. Для цього для кожної партії визначається сума голосів, одержаних за допомогою її висуванців на всіх 450 ТВО, після чого шляхом поділу на кількість тих, хто взяв участь у виборах (явка), підраховується процент, який набрала партія через її висуванців, які по одному були представлені на ТВО. Якщо цей процент вищий прохідного бар’єра (нині це 4%), то партія бере участь в поділі місць пропорційно до одержаного результату (як це планувалося робити в 2002 році читайте статтю Skapirusa “Закон про вибори: розподіл місць у багатомандатному окрузі”). Однак, номер в списку партії за задумом В.Шишкіна не має жодного значення, оскільки до уваги береться внесок (процент голосів), який приніс учасник списку в скарбничку певної партії. Пройдуть ті, хто показав вищий кількісний результат порівняно з іншими учасниками списку. Оскільки в такій системі боси партій можуть почувати себе ображеними (ну уявіть собі результат якогось там В.Ф.Януковича у Львові), то для них та наближених осіб зі штабу партій, що пройшли в парламент, можна було б дати невелику кількість місць (до 5), на які “поза конкурсом” попадають ті, хто займається координацією роботи партії і не має змоги “окучувати” (вислів Т.Монтян) належні їм округи.
В загальних рисах вище наведена система, запропонована В.Шишкіним. Звичайно, вона може мати нюанси (напр., прохідний бар’єр для мажоритарних округів і для партій, наявність списку “поза конкурсом” та його розмір, тощо), над якими можуть ламати списи політики. Головне, чим вона корисна для громадянських активістів, полягає в наступному:
* партійні структури реально починають працювати в округах з виборцями
* партії зацікавленні у виставленні на округи яскравих особистостей
* “грошові мішки” для власної перемоги не будуть йти на поклін до партійного боса, а працюватимуть на округах, щоб “охмурити” потенційних виборців
* громадянські активісти (в тому числі і від Майдану) можуть потрапити в найвищий законодавчий орган держави
* …додайте самі…
Однак, як будь-яке явище, така система має свої недоліки. Найсуттєвіший з них був помічений учасницею семінару. Уявіть собі, що на одному окрузі кандидат-самовисуванець А набрав 48% голосів, а кандидат В від партії, яка пройшла в парламент – 40% голосів. Самовисуванець А не проходить в будь-якому випадку, а кандидат В має шанс пройти, якщо його партія набрала необхідну кількість голосів та він завдяки своєму результату є серед кращих своїх однопартійців. При цьому особа з гіршим результатом по округу завдяки здобуткам своєї партії має змогу пройти в парламент.
При такому порядку в парламенті деякі ТВО можуть не мати своїх депутатів, а деякі мати їх по 2-3 чоловіки. Але ці недоліки є не настільки значними, щоб через них відмовлятися від запропонованої В.Шишкіним ідеї, яка враховує наші виборчі права та відкриває шлях до законодавчого втілення наробок, що генеруються спільнотою Майдану.
Якщо цю систему виборів через обмаль часу не захочуть втілити на найближчих парламентських виборах, то для відкатки це можна зробити наприклад для виборів в обласні ради чи Київраду.
http://maidan.org.ua/static/mai/1108916985.html
Відповіді
2005.02.20 | Сергій Кабуд
А чому не можна зробити просто-
450 округів- на кожен по певних правилах (підписи певної кількості місцевих жителів) висуваються кандидати самі і партійні.в кожному виграє той що взяв більшість голосів в округу.
від партіїї він, чи самовисувний- все одно.
Тепер списки виборців-
кожен хто бажає голосувати має особисто зареєструватися не пізніше чим за місяць до голосування.
Голосують на компютері шо ставиться на дільниці. Кожен отримує унікального цифрового ключа. В ньому вкладена інфа- хто це і за кого проголосував.
Одразу після голосування, безпосередньо на дільниці а також і після підрахунку кожен може перевірити за кого зараховано його голос а також надати ключа(роздрукованому штріхкодом) свому кандидату який може незалежно перевірити кожен голос.
В кожному випадку члени комісії інструктують виборця про всі його права перевірити за кого зараховано його голос і кожна така перевірка має бути підтверджена квітанцією з штріх кодом ,що видається виборцю, яка відповідає його електроному ключу(роздрукованому штріхкодом).
Деталі можна доробити.
Це наче та сама ідеальна система підрахунку коли помилок не буде жодної на десятки міліонів виборців.
потрібно лише біля 100тисяч персоналок простих, самих дешевих.
До виборів представники всіх партій і незалежні теж мають право перевіряти систему на всіх ділянках і підписати своє повне узгодження з тим що система ідеально працює. Лише за умови такого узгодження можуть проводитися вибори на дільницях.
Це може бути не штріх кода а магнитна картка чи смарт-чіп індівідуалізований як телефонна картка на кожного виборця який себе зареєстрував за місяць до голосування.
2005.02.20 | galarina
Дивний Ви Сергіє, "просто" дивний
Як Ви собі уявляєте цю "ідеальну" модель голосування для людей старшого віку, для яких звичайне голосування є проблемою. В них, стареньких, трясуться руки і не бачать очі. То що, по Вашому, по боку їх? Нехай і не плентаються на дільниці?А на інвалідів, немічних - ноутбуки на кожне село? Чи може на кожну хату? А хвінсуватиме хто? Ви?
2005.02.20 | Сергій Кабуд
ви в курсі що зазвичай в демократичних країнах 50%
населення голосує. З ти хто має право голосу.Ті категорії що ви перелічили майже ніколи не голосують. Бо не хочуть.
Щодо інвалідів-
активісти інвалідів в Україні робили заяву з приводу януковичівських заяв що їм не дали голосувати. Вони це гнівно спростували. І ваше б спростували.
Перевіряти як саме зараховано ваш голос ви можете з паперовими бюлетнями?
Ні.
Ну от і з електроними - не хочете чи не бачите чи рук не маєте- не перевіряйте,
але той хто може й хоче- перевірить.
В Україні телефонні картки вживають скрізь і ніхто не плаче.
2005.02.21 | galarina
підтверджуєте тезу, що демократія - це завуальований авторитар
Сергій Кабуд пише:> ви в курсі що зазвичай в демократичних країнах 50% населення голосує. З ти хто має право голосу.
> Ті категорії що ви перелічили майже ніколи не голосують. Бо не хочуть.
Їхнє право, голосувати чи ні. Але надати таку можливість демократична країна зобов*язана. Та модель, яку Ви запропонували, не дасть їм такої можливості.
> Щодо інвалідів-активісти інвалідів в Україні робили заяву з приводу януковичівських заяв що їм не дали голосувати. Вони це гнівно спростували. І ваше б спростували.
Про це я Вам і говорила, дати можливість.
> Перевіряти як саме зараховано ваш голос ви можете з паперовими бюлетнями? Ні.Ну от і з електроними - не хочете чи не бачите чи рук не маєте- не перевіряйте,але той хто може й хоче- перевірить.
Не перевіряла, і не хочу. Оскільки в противному разі знайдеться бажання перевірити як голосували інші люди, правильно чи ні? Є можливість і потреба в контролі над перебігом процедури голосування-щоби не дати можливість зарахувати не так як я голосувала.
> В Україні телефонні картки вживають скрізь і ніхто не плаче.
Для людей зазначених категорій потреби звонити по карточках немає. Вони або ж користуються звичним (з давніх пір) зв*язком, або ж просять це зробити інших.
2005.02.21 | Сергій Кабуд
ви абсолютно не в курсі діскурсу про ідеальні вибори
я навів більш меньш точно найкращу з моделей про яку чув.100% переконаний що ви не зрозуміли про що йдться і як це працює
-аргументи ваші наівні
2005.02.21 | galarina
не потребую ваших оцінок
Сергій Кабуд пише:> я навів більш меньш точно найкращу з моделей про яку чув.
якщо виборча модель найкраща, найідеальніша, то вона має бути розрахована на розуміння будь-якого виборця, який є суб*єктом виборчого процесу. Якщо ви берете за модель америкарську, то такі електронні голосування є недосконалими, про що говорять самі американці.
> 100% переконаний що ви не зрозуміли про що йдться і як це працює
> -аргументи ваші наівні
наівне ваше переконання
2005.02.21 | Сергій Кабуд
ага. в компютери встроєна секретна програма
>електронні голосування є недосконалими, про що говорять самі американці.2005.02.20 | Максим’як
Шишкін не аналізує негативні наслідки, а тільки право
Є прийнятий Верховною Радою колективний договір про політреформу і вибори 2006. Якщо порушуємо одне, то порушується і інше.Якщо повертатися до змішаної системи, то потрібно відмінювати політреформу.
Хоч і Шишкін думає правильно, але він не до кінця думає правильно, тобто, він не знає негативних наслідків такого позапартійного висування.
Суть його полягає у послідовності позиції. Якщо мажоритарщик переміг на виборах сам і маючи свою програму, то він повинен її сам і реалізовувати, не входячи до будь-якої партійної фракції. це моральний обов"язок.
У перевірених часом західних демократіях таких мажоритарщиків перемагає на виборах не так багато, приблизно 1 на 100 депутатів за списками. Висувається їх дуже багато поза списками, але народ за них не голосує, бо є добре свідомий, що тільки партія чи блок партій справді можуть вирішувати проблеми виборців і реально ділитимуть владу, а не окремий депутат-мажоритарщик.
2005.02.21 | Михайло Свистович
Згоден з назвою, але не з суттю
Максим’як пише:> Є прийнятий Верховною Радою колективний договір про політреформу і вибори 2006. Якщо порушуємо одне, то порушується і інше.
Ну і що?
>
> Якщо повертатися до змішаної системи, то потрібно відмінювати політреформу.
Ну і хай.
>
> Хоч і Шишкін думає правильно, але він не до кінця думає правильно, тобто, він не знає негативних наслідків такого позапартійного висування.
Угу.
>
> Суть його полягає у послідовності позиції. Якщо мажоритарщик переміг на виборах сам і маючи свою програму, то він повинен її сам і реалізовувати, не входячи до будь-якої партійної фракції. це моральний обов"язок.
Ну да.
>
> У перевірених часом західних демократіях таких мажоритарщиків перемагає на виборах не так багато, приблизно 1 на 100 депутатів за списками. Висувається їх дуже багато поза списками, але народ за них не голосує, бо є добре свідомий, що тільки партія чи блок партій справді можуть вирішувати проблеми виборців і реально ділитимуть владу, а не окремий депутат-мажоритарщик.
В нас не так. Тому і мали кучмісти більшість у 2002 році.
2005.02.21 | burum
До: Максим Ісаєнко
Я на жаль на семінарі не зміг бути, а от до його організації трохи доклався і в мене до Максима є всього навсього одне малеесеньке зауваження!Вартувало згадати ініціатора та організатора семінару!!!
Тим більше що цей органзатор ніби з Майданом і не сварився і працювати намагається спільно. Допомагаючи один-одному! Некрасіво трошки вийшло
Не забувайте друзів і Вас не забудуть!!!
А щодо виборчих систем то дискутувати треба - це лише початок!!!
2005.02.21 | Skapirus
Перепрошуємо. Вже доповнили(-)
2005.02.21 | burum
Дякую! (-)
2005.02.21 | Ukropithecus (robustus)
Трохи зауважень
По-перше, в перехідних положеннях змін до Конституції вже прописали, що вибори 2006 проводяться в єдиному загальнодержавному окрузі.По-друге, що стосується цієї системи. Виходить так, що якщо кандидат від партії проходить по округу за принципом 50+1%, то голоси віддані за нього ідуть ще і в партійний пул, за яким діляться місця в пропорційній частині. Отже, виходить непряме порушення фундаментального принципу - кожен виборець має один голос. Отже голоси тих, хто пройшов від партії за принципом 50+1 не повинні враховуватись в пропорційній частині, але тоді партіям краще таких монстрів висувати як незалежних. Ще одна проблема пов'язана з принципом наповенення пропорційної частини. Якщо кінцевий варіант списку формується за принципом упорядкування від кількості голосів поданих за кандидата, то всі округи мусять мати однакову кількість виборців в межах десяти або сотні виборців, що технічно дуже складно реалізувати. Також при цій системі існує дискримінація округів, в яких явка виборців є низькою, таким округам отримати свого представника буде важко.
На мою думку, якщо вибори робити суто пропорційними, то треба реалізувати таку систему - країна ділиться на округи, від кожного округу обирається фіксована кількість депутатів (від 3 до 9), але досвід показує, що непарна кількість працює краще. Зрозуміло, що чим більше депутатів обирається по округу, тим менше порушується принцип пропорційності в кінцевому представництві партій у парламенті, але чим більший округ, тим більше порушується принцип предстваництва депутатами регіонів. Далі, по кожному округу проводяться вибори на пропорційній основі за партійними списками (наскільки мені відомо, в Європі висування незалежних кандидатів в пропорційній системі не практикується, є одна країна, забув вже яка, де партія може брати у свій список незалежного кандидата навпроти якого у списку стоїть позначка - незалежний). Тут виникає складність з бар'єром. По перше, існує непрямий бар'єр, бо якщо від округу обирається, наприклад, 3 депутати, то партії щоб провести кандидата по округу треба набрати десь 30%, якщо 9 депутатів, то відповідно бар'єр становить приблизно 10%. Але якщо встановлювати загальний бар'єр на представництво у парламенті, то при визначенні результатів в округах мусять не враховуватись голоси виборців за ті партії, які в результаті не можуть отримати кількість депутатів більшу за бар'єр. Ще один дискусіний момент - чи мусять списки бути закритими, чи відкритими.
2005.02.21 | Ukropithecus (robustus)
Re: Трохи зауважень
Ukropithecus (robustus) пише:> Тут виникає складність з бар'єром. По перше, існує непрямий бар'єр, бо якщо від
округу обирається, наприклад, 3 депутати, то партії щоб провести кандидата по округу треба набрати десь 30%, якщо 9 депутатів, то відповідно бар'єр становить приблизно 10%. Але якщо встановлювати загальний бар'єр на представництво у парламенті, то при визначенні результатів в округах мусять не враховуватись голоси виборців за ті партії, які в результаті не можуть отримати кількість депутатів більшу за бар'єр.
Тут я загнув. З бар'єром складно, в тому розумінні, я не знаю чи існує практика встановлення загального бар'єру на весь парламент коли вибори ідуть по регіональним спискам і як цей механізм може працювати. На регіональний список це просто, коли рахують якимось методом (наприклад Хондтом), партії, які взяли менше за бар'єр, в алгоритмі розподілу місць участі не беруть.
2005.02.21 | Михайло Свистович
Re: Трохи зауважень
Ukropithecus (robustus) пише:>
> я не знаю чи існує практика встановлення загального бар'єру на весь парламент коли вибори ідуть по регіональним спискам
існує