Свої і чужі. Філософія та ідеологія.
02/24/2005 | Юрій Шеляженко
В цій статті з сайту наших противників дуже відверто викладається ідеологія доброї і життєрадісної банди.
Хотілося б дізнатися, хто з нас поділяє такий підхід. Тільки чесно. Бо то є дуже важливо, якщо ми хочемо навчитися робити з зазомбованих особистостей велику цивілізовану громаду, яка ж мабуть живе трішки за іншою моральною філософією
------------------------------------
http://autopen.info/index.php?option=com_content&task=view&id=64&Itemid=53
СВОЇ Й ЧУЖІ
Написал Administrator
Wednesday, 02 February 2005
Двір, вулиця, де я ріс, школа в який я навчався, мої батьки, вчителі і друзі із самого раннього дитинства навчили мене деяким істинам.
Ці істини прості, великі і старі, як цей світ. Вони абсолютно вірні, тому що абсолютно чесні. Ці істини з молоком матері усмоктує кожен чоловік, якщо він справжній чоловік, а не загримована під чоловіка жінка і не закамуфльований ЧУЖИЙ.
На цих простих істинах заснована любов до ВІТЧИЗНИ, патріотизм, честь, совість, хоробрість і героїзм.
Ось ці істини:
– Є СВОЇ і є ЧУЖІ. СВОЇ - це ті, які захищатимуть тебе до кінця, не дивлячись на те, правий ти чи ні, тільки на тій підставі, що ти для них СВІЙ, ти їхня частина. Ти повинен захищати СВОЇХ до кінця, не дивлячись на те, праві вони чи ні; тільки на тій підставі, що вони для тебе СВОЇ, ти їхня частина. Якщо ти допомагаєш ЧУЖИМ на шкоду СВОЇМ, ти - боягуз і зрадник. Ти заслуговуєш ганьби чи смерті.
– ЧУЖІ завжди неоднорідні. Є «свої серед чужих» - це союзники, але є і «чужі серед своїх» - це найнебезпечніші вороги, тому що їх важко розпізнати.
– Цурайся ЧУЖИХ. Не задирайся з ними. Будь миролюбним і ввічливим. Але якщо ти бачиш, що бій неминучий, ніколи не чекай першого удару і, тим більше, не підставляй щоку. Завжди бий першим. В бою чи бійці ніколи не шкодуй ЧУЖИХ, кидайся на них, як яструб на здобич. Пам’ятай, тебе теж не будуть шкодувати, тому ніколи не проси помилування в ЧУЖИХ.
І взагалі, нічого не проси в ЧУЖИХ. Якщо ЧУЖІ пропонують тобі мир, співробітництво, торгівлю, обмін – завжди погоджуйся. Алі будь обережний. Пам’ятай: вони - ЧУЖІ і не можуть стати для тебе СВОЇМИ.
– У мирних справах завжди віддавай перевагу СВОЇМ, навіть якщо вони гірші ЧУЖИХ. Погані СВОЇ всеодно кращі гарних ЧУЖИХ.
– Якщо ЧУЖІ хочуть обдурити тебе, чекають коли ти заснеш, щоб перерізати тобі горло, зруйнувати і спалити твій будинок, забрати твою дружину, зробити рабами твоїх дітей, отруїти твого собаку і розтоптати могили твоїх пращурів – тоді ніяких компромісів і ніякого миру, тільки війна. Якщо знаєш, що загинеш – не бійся, всеодно нападай, клич на підмогу СВОЇХ.
Читачу, ти знаєш, що я правий! Навіть якщо ти не можеш визнати цього вголос. Якщо ці істини викликають в тебе ненависть і обурення – ми просто ЧУЖІ один одному. Цим простим і великим істинам мільйони років, за ними живуть всі здорові і чесні люди, свої люди.
Американець завжди віддасть перевагу американцю, француз французу, німець німцю, а іудей іудей.
Вітчизну люблять завжди: і тоді, коли вона процвітає, і тоді, коли вона в біді, незалежно від того, велика вона чи мала, красива чи ні. Вітчизна – це єдине місце на Землі, де живуть СВОЇ. Усі свої готові вмирати за свою Батьківщину. Собака готовий захищати свого господаря до останнього подиху не тільки тому, що він його любить і не залежно від того, багатий він чи бідний, добрий чи злий, красивий чи потворний, а тільки тому, що він СВІЙ. Ці істини гострі, як лезо бритви, і холодні, як діамант.
Спростувати їх не під силу нікому, жоден квадратноголовий інтелектуал, жоден релігійний проповідник, жоден академік чи експерт. Навколишній світ для кожного з нас завжди буде поділятися на СВОЇХ і ЧУЖИХ. Так було і так буде. І це правильно.
Я просто "свій серед своїх" і "чужий серед чужих"! А хто ти?
Хотілося б дізнатися, хто з нас поділяє такий підхід. Тільки чесно. Бо то є дуже важливо, якщо ми хочемо навчитися робити з зазомбованих особистостей велику цивілізовану громаду, яка ж мабуть живе трішки за іншою моральною філософією
------------------------------------
http://autopen.info/index.php?option=com_content&task=view&id=64&Itemid=53
СВОЇ Й ЧУЖІ
Написал Administrator
Wednesday, 02 February 2005
Двір, вулиця, де я ріс, школа в який я навчався, мої батьки, вчителі і друзі із самого раннього дитинства навчили мене деяким істинам.
Ці істини прості, великі і старі, як цей світ. Вони абсолютно вірні, тому що абсолютно чесні. Ці істини з молоком матері усмоктує кожен чоловік, якщо він справжній чоловік, а не загримована під чоловіка жінка і не закамуфльований ЧУЖИЙ.
На цих простих істинах заснована любов до ВІТЧИЗНИ, патріотизм, честь, совість, хоробрість і героїзм.
Ось ці істини:
– Є СВОЇ і є ЧУЖІ. СВОЇ - це ті, які захищатимуть тебе до кінця, не дивлячись на те, правий ти чи ні, тільки на тій підставі, що ти для них СВІЙ, ти їхня частина. Ти повинен захищати СВОЇХ до кінця, не дивлячись на те, праві вони чи ні; тільки на тій підставі, що вони для тебе СВОЇ, ти їхня частина. Якщо ти допомагаєш ЧУЖИМ на шкоду СВОЇМ, ти - боягуз і зрадник. Ти заслуговуєш ганьби чи смерті.
– ЧУЖІ завжди неоднорідні. Є «свої серед чужих» - це союзники, але є і «чужі серед своїх» - це найнебезпечніші вороги, тому що їх важко розпізнати.
– Цурайся ЧУЖИХ. Не задирайся з ними. Будь миролюбним і ввічливим. Але якщо ти бачиш, що бій неминучий, ніколи не чекай першого удару і, тим більше, не підставляй щоку. Завжди бий першим. В бою чи бійці ніколи не шкодуй ЧУЖИХ, кидайся на них, як яструб на здобич. Пам’ятай, тебе теж не будуть шкодувати, тому ніколи не проси помилування в ЧУЖИХ.
І взагалі, нічого не проси в ЧУЖИХ. Якщо ЧУЖІ пропонують тобі мир, співробітництво, торгівлю, обмін – завжди погоджуйся. Алі будь обережний. Пам’ятай: вони - ЧУЖІ і не можуть стати для тебе СВОЇМИ.
– У мирних справах завжди віддавай перевагу СВОЇМ, навіть якщо вони гірші ЧУЖИХ. Погані СВОЇ всеодно кращі гарних ЧУЖИХ.
– Якщо ЧУЖІ хочуть обдурити тебе, чекають коли ти заснеш, щоб перерізати тобі горло, зруйнувати і спалити твій будинок, забрати твою дружину, зробити рабами твоїх дітей, отруїти твого собаку і розтоптати могили твоїх пращурів – тоді ніяких компромісів і ніякого миру, тільки війна. Якщо знаєш, що загинеш – не бійся, всеодно нападай, клич на підмогу СВОЇХ.
Читачу, ти знаєш, що я правий! Навіть якщо ти не можеш визнати цього вголос. Якщо ці істини викликають в тебе ненависть і обурення – ми просто ЧУЖІ один одному. Цим простим і великим істинам мільйони років, за ними живуть всі здорові і чесні люди, свої люди.
Американець завжди віддасть перевагу американцю, француз французу, німець німцю, а іудей іудей.
Вітчизну люблять завжди: і тоді, коли вона процвітає, і тоді, коли вона в біді, незалежно від того, велика вона чи мала, красива чи ні. Вітчизна – це єдине місце на Землі, де живуть СВОЇ. Усі свої готові вмирати за свою Батьківщину. Собака готовий захищати свого господаря до останнього подиху не тільки тому, що він його любить і не залежно від того, багатий він чи бідний, добрий чи злий, красивий чи потворний, а тільки тому, що він СВІЙ. Ці істини гострі, як лезо бритви, і холодні, як діамант.
Спростувати їх не під силу нікому, жоден квадратноголовий інтелектуал, жоден релігійний проповідник, жоден академік чи експерт. Навколишній світ для кожного з нас завжди буде поділятися на СВОЇХ і ЧУЖИХ. Так було і так буде. І це правильно.
Я просто "свій серед своїх" і "чужий серед чужих"! А хто ти?
Відповіді
2005.02.25 | Вася
Но вы тоже спрашиваете о чужих...Re: Свої і чужі...
Я, конечно, не знаю, г.Шеляженко, относите ли Вы и меня к числу "мы", когда пишете:"Хотілося б дізнатися, хто з нас поділяє такий підхід."Однако, мне представляется вопрос очень простым.
Проблема "свой"-"чужой" очень старая, можно сказать даже древняя. В деревнях и селах еще помнят люди как происходили натуральные бои стенка на стенку между селами, а то и даже одной части села с другой. Правда, были правила.
Я помню хорошо как в 60-е, 70-е, 80-е и отчасти и позже в городах Украины происходили битвы район на район. Но правил уже не было и были ножи, заточки, отвертки, трубы, цепи и что угодно, чем удобно наносить тяжелый урон.
И в парке даже днем могли встретить и сильно избить просто за то, что чужой.
Постепенно, с ростом культуры это уходит. В молодежной среде это, по естественным причинам недостаточного образования и культуры среды, это еще задерживается и медленнее, но то же уходит.
В современных мегаполисах мира проблема свой-чужой стоит только в районах с самым низким социально-культурным уровнем, выйдя за пределы района проблему не встретишь. С этой проблемой столкнулись в ЮАР, когда апартеид рухнул. Не по своей вине малообразованная и малокультурная масса людей влилась в города и вместо того, чтобы принять достижения белых, попыталась снизить до своего уровня. Вроде бы и там цивилизация побеждает. То же происходит в мировой политике в стычках, например, европейского и арабского миров, где второй все еще значительной частью менталитета пребывает в средневековье.
Практика показывает, что объясниться по острым для них вопросам, людям с большим различием в уровнях мировоззрения, чрезвычайно трудно. Однако еще труднее это происходит, когда в моральные ценности одного из них входит насилие как достойный аргумент решения идеологических споров.
И как Вы рассчитываете, что эти люди возьмут и напишут Вам в ответ на Ваш вопрос, что они готовы заплатить самую высокую цену, то есть жизнь, за то, чтобы одержать, по сути, идеологическую победу? Только, может быть, если их не подтолкнет к этому бравада безнаказанной жестокостью и самовлюбленная спесь по поводу самоназначение в должность национального героя. Но и то, врят ли. На майдане анонимность довольно относительная т открывать истинное лицо, понимая, что это не вызовет аплодисментов, врят ли такое существо захочет.
На форуме "Украинской правды" несколько лет назад я встречал таких откровенно "своих" и не менее откровенно "чужих". Но анонимность позволяла им быть собой. Здесь же, если и можно предполагать претендентов на пъедестал, то только собирая их высказывания по той или иной теме. Но это, как мне кажется, того не стоит.
2005.02.25 | _YZ_
Свєжо преданіє...
>В деревнях и селах еще помнят люди как происходили натуральные бои стенка на стенку между селами, а то и даже одной части села с другой. Правда, были правила.> Я помню хорошо как в 60-е, 70-е, 80-е и отчасти и позже в городах Украины происходили битвы район на район. Но правил уже не было и были ножи, заточки, отвертки, трубы, цепи и что угодно, чем удобно наносить тяжелый урон.
> И в парке даже днем могли встретить и сильно избить просто за то, что чужой.
> Постепенно, с ростом культуры это уходит. В молодежной среде это, по естественным причинам недостаточного образования и культуры среды, это еще задерживается и медленнее, но то же уходит.
> В современных мегаполисах мира проблема свой-чужой стоит только в районах с самым низким социально-культурным уровнем, выйдя за пределы района проблему не встретишь.
Ну, відносно "локальності" цього явища(села, якісь там райони в мегаполісах) мене гризуть сумніви.
Із найновітнішої історії одразу впадає в око Блейр що підримує Буша аби рознести Ірак за одну ПІДОЗРУ наявності в Іраку якоїсь ЗМЗ.
І тут же поруч з Іраком стоїть держава Ізраїль, яка має того добра повні закрома і ні від кого не ховає то, хоча ТАК САМО не має права мати ядерну зброю як всі інші в цьому регіоні.
Однак підносять в повітря саме Ірак. Причому найбільш "за!!!" волає той самий Ізраїль. Ізраїль навіть Францію на чому чорт стоїть проклинав, що та була за виключне мирне врегулювання.
А ви кажете, застарілий атавізм. Хе.
2005.02.25 | otar
Не розумію, в чому питання?
Ви підставте на місце "чужих" і "своїх" якісь етноніми, щоб мені було зрозуміліше2005.02.25 | Юрій Шеляженко
Не етнонiм, але: помаранчевi vs бiлосинi (-)
2005.02.25 | otar
а-а-а
Що ж. Я не люблю лицемірства і люблю відвертість. Тому відверто відповім.Яка різниця, хто за кого голосував, все одно ми брати-українці - це лицемірство чистої води.
Бо насправді, коли твій "брат" бажає тобі жити в зоні, по панятіям, в країні, яка втратила свою культуру і знову стала колонією Росії, то який це, перепрошую, в сраку брат?
Я не говорю про людей, які голосували за Януковича, будучи обманутими і задуреними байками про "фашизм" і так далі. Бог їм суддя, та вони й не винні. Але свідомі "голубі", які робили свій вибір, знаючи, хто є Янукович і хто є Ющенко насправді, - вони для мене, безперечно, чужі. І якщо тонутиме в річці "помаранчевий" і Єгор Кваснюк, то першого я витягатиму помаранчевого, а там уже, якщо руки дійдуть і він ще не потоне - Кваснюка
2005.02.25 | Navigator
А поляки виливають у бронзі і вивішують на стінах девіз:
"Поляк полякові - брат"2005.02.25 | YT
Ty chyba zartujesz
2005.02.25 | Navigator
Nie, JA był ten świadek od ten znak (-)
2005.02.25 | 3dom
Это не христианский рудимент (imho).
Деление на свой-чужой присутствует у людей, но оно не должно совпадать с делением на нации, дворы, села, ВЕРУЮЩИХ...Оно вообще не может совпадать с тем или иным человеком. Оно imho касается только поступков, желаний, намерений, убеждений...
Т.е. грубо говоря, человек может быть частью - свой, частью - чужой. Ну и конечно это может МЕНЯТСЯ.
Разделение на своих и чужих ЛЮДЕЙ (вместо поступков или желаний) - это ошибочная интерпретация совершенно правильного ПРЕДЧУВСТВИЯ.
Но это не главное.
Главное то, что присутствие этой идеи - это маркер зависимости, вторичности культуры.
Некоторые люди утверждают, что есть такая связь - когда в группе людей присутствует идея о своих и чужих, значит это кому-нибудь БЫЛО нужно (но не им!).
Другими словами деление на своих и чужих - это признак того, что вас кто-то пытается использовать. Просто так это деление не возникает - только под воздействием извне.
Либо, еще вариант, - это признак общего упадка...
P.S.
Об этом весьма убедительно пишет А. Мень, в частности в своих рассуждениях об арийской культуре.
2005.02.25 | Георгій
Re: Это не христианский рудимент (imho).
>Главное то, что присутствие этой идеи - это маркер зависимости, вторичности культуры.(ГП) Спірне положення. Подивіться на Достоєвського. В нього надзвичайно гостро присутня ідея "чужих" (згадайте Фердищенка в "Ідіоті" або поляків у "Братах Карамазових"). Але у вторинності Достоєвського звинуватити ну вже зовсім неможливо. З іншого боку, у Лева Толстого антагонізму "свій-чужий" зовсім нема, в нього натомість є антагонізм "хороша людина - погана людина."
2005.02.25 | 3dom
Достоевский
Свои и чужие были ДО Христа. Так же как "преступление и наказание".А потом, когда Он пришел, то своих и чужих ОТМЕНИЛ. И появилось еще "преступление и прощение".
Каждый выбирает сам, что ему по душе.
То что было ДО Христа, или то есть что ПОСЛЕ
2005.02.25 | Гюльчатай
Физиология и спекуляции
Юрій Шеляженко пише:>Навколишній світ для кожного з нас завжди буде поділятися на СВОЇХ і ЧУЖИХ. Так було і так буде. І це правильно.
>
То, о чем написана эта сногсшибательная работа - это частное описание моих отношений к моему роду.
Как только я вырастаю из "чисто родовых взаимоотношений", я трачу всю жизнь на то, чтобы самостоятельно определять "свое" и "чужое".
И - не без иронии - понапрасну.
Отар прав: в чем вопрос?
В том, что я вышел из своего рода?
В том, что я туда должен зайти обратно?
Можно еще поговорить о первичных и вторичных половых признаках.
Не понимаю, какое это имеет отношение к "философии и идеологии".
2005.02.25 | Юрій Шеляженко
Варто вирости з цих уявлень Для того декому потрiбне вчення (-)
2005.02.25 | Гюльчатай
Ну так: подучитесь, в чем проблема?
Автор статьи мне предлагает самоидентифицироваться с помощью единственной бинарной оппозиции (свой/чужой).У него больше фантазии на оппозиции не хватает?
Я ему подскажу.
Личность и Род.
Цивилизация и Культура.
Мужское и Женское.
Инь и Ян.
Сырое и Вареное.
Невротик и Психотик.
Разум и Страсти.
Дионис и Аполлон.
Мифы и Реальное.
Высокое и Низкое.
Классика и современность.
Ющенко и Янукович. (:))
...
etc.
Автор статьи только "свою" оппозицию "свой/чужой" считает безусловной?
Ему не приходило в голову задаться вопросом: в какой мере эта оппозиция именно "Его"?
Кто ее выбрал в качестве "Его"?
И кто такой "Он"? (В смысле вечного "что есть человек?")
Ну и т.п.
Вот тут-то и пойдет "философия".
Но, боюсь, пропадет желание постить на форум ...
2005.02.25 | дідусь
Re: Свої і чужі. Філософія та ідеологія.
"Спростувати їх не під силу нікому, жоден квадратноголовий інтелектуал, жоден релігійний проповідник, жоден академік чи експерт. Навколишній світ для кожного з нас завжди буде поділятися на СВОЇХ і ЧУЖИХ. Так було і так буде. І це правильно.Я просто "свій серед своїх" і "чужий серед чужих"! А хто ти?"
В цьому принципі виражена глибинна природа істоти, що зветься Homo sapiens. Поділ на наших і ненаших є однією з найсильніших інстинктивних ПОТРЕБ людини.
Якщо пана Юрія дійсно цікавить ця тема, хай скине свій ємайл мені на agnost@i.com.ua я дам ссилку на одну статтю, так якраз про це.
2005.02.25 | Юрій Шеляженко
Переслав, чекаю на вiдповiдь (-)
2005.02.25 | пан Roller
Бей своих, шоб чужие боялись.Народная мудрость(-)
2005.02.25 | catko
це мені нагадує перефразовані протоколи сіонських мудреців(-)