Мені не сподобалася виборча система, запропонована В. Шишкіним
02/25/2005 | Михайло Свистович
Я дуже поважаю Віктора Шишкіна і страшенно хочу, щоб він став Генеральним прокурором України. Однак не можу погодитись із запропонованим ним варіантом виборчої системи, бо завжди, коли щось аналізую, виходжу не з того, як воно виглядає, а з того, до чого воно призведе.
Колись я вже писав, що, якщо б в Україні скопіювали б Закон будь-якої європейської країни про парламентські вибори, то жоден опозиціонер до вищого законодавчого органу просто би не потрапив. Бо в Україні не знають, що таке чесна гра на виборах, а тому шукають кожну шпаринку в Законі, аби сфальсифікувати народне волевиявлення.
На жаль, в нас більшість Законів пишуться людьми, які ніколи не випробовують їх в цілому на практиці, а тому погано уявляють, як їхнє слово відгукнеться у реальному житті.
З першого погляду запропонований (http://maidan.org.ua/static/mai/1108916985.html)Віктором Шишкіним варіант (я так розумію, що він пропонується й щодо виборів до районних (в т.ч. районних у містах), міських та обласних рад) в теорії виглядає непогано: він нібито спонукає партії партійні структури реально працювати з виборцями на місцях безпосередньо в округах, а не спиратися лише на авторитет лідерів чи ідеології, змушує шукати для виставлення на округи яскравих особистостей, “грошові мішки” для власної перемоги не будуть йти на поклін до партійного боса, а працюватимуть на округах, щоб “охмурити” потенційних виборців, громадянські активісти можуть потрапити в депутати.
Насправді нічого такого не буде. І той недолік, помічений учасницею семінару, який Максим Ісаєнко назвав найсуттєвішим, насправді є несуттєвою дрібничкою порівняно з усім іншим, що буде. А буде ось що: кучмісти з янучарами візьмуть реванш, зміцнять свої позиції у Верховній Раді (навряд чи вони сидітимуть тихо, як зараз, якщо у дію вступить реформа) та збережуть їх у місцевих радах. При цьому до рад усіх рівнів дійсно потрапить невеличка кількість громадянських активістів, які навряд чи потрапили б туди за існування чисто пропорційної системи. І буде ця яскрава, але малочисельна жменька відстоювати права народу. От тільки навряд чи відстоїть, бо всі питання у всіх радах вирішуються при голосуванні більшості голосів. Тому і буде мовчазна кучмістська більшість ставитись до цієї жменьки за принципом “собака гавкає, а караван іде”.
Всім, хто мені не вірить, хочу задати питання: “Яким чином влада, програвши вщент вибори за партійними списками, отримала більшість у Верховній Раді?” І даю відповідь: “За рахунок депутатів, що пройшли за мажоритарними округами”. Якщо подивитися підсумки виборів, то легко можна побачити, що, за нечисленними винятками, опозиційні кандидати-мажоритарники набирали значно менше голосів, ніж політична сила, яка їх висунула. Навіть у тих регіонах, де “Наша Україна” отримувала за списком понад 50% голосів, за мажоритарними округами проходили або “позапартійні”, або відверті кучмісти. Та що там казати, якщо навіть від Львівської області, де “Наша Україна” всюди тріумфально перемагала, за одним з мажоритарних округів переміг кандидат від СДПУ (о), який не приховував своєї партійності. Майже повним провалом закінчилися для опозиції місцеві вибори, коли окремі обласні ради проющенківських регіонів (наприклад, Київська) всуціль складалися із провладних кандидатів. Те саме можна сказати і про більшість районних, міських, селищних рад. На вже згадуваній Львівщині, де, як і в цілому в Галичині, нашоукраїнцям вдалося добитися певних успіхів на місцевих виборах, фракція “Наша Україна” мала в обласній раді тільки відносну більшість, а численна підконтрольна СДПУ (о) фракція “СС” (“Соціальна справедливість”) періодами успішно зривала сесійні засідання.
При мажоритарній системі люди голосують не стільки за ідеологію, скільки за особу. На партійність, звичайно, також звертають увагу, однак вона (особливо в неполітизованих регіонах) не є визначальною. З одного боку, це нібито добре, однак насправді найчастіше вилазить боком. Бо, чесно кажучи, люди в нас досить меркантильні, а тому часто підходять до вибору з точки зору “А що я з цього буду мати?” Тому й голосують не за хорошу і чесну, а за корисну для округу людину, нехтуючи постулатом, що народний депутат представляє інтереси всього населення, так само як і місцевий – всього міста (району, області), а не вулиць та провулків, що його обрали. При цьому такі риси як чесність, розум, порядність поступаються магічному слову “можливість”. І в корупціонера-директора великого підприємства, який має можливість побудувати дорогу, більше шансів від вченого-академіка, який дуже б придався в якомусь комітеті для написання законів. І не задумуються люди, що обраний до міськради начальник ЖЕКу, який перед виборами дав їм гарячу воду (а може ж і відключити зі злості, якщо не проголосують), візьме своє при торгівлі землею, що є власністю всієї громади.
З вищенаписаних причин при мажоритарній системі виборці також віддають перевагу тим, хто безпосередньо мешкає в окрузі. А в нас так уже склалося, що багато людей, які заслуговують права бути народними депутатами, проживають у Києві. До кінця своєї каденції регіонами також, як правило, стають киянами, але ж виборці над цим не задумуються, тому й голосують “за свого”.
Такі преференції виборців змушують народних та місцевих депутатів працювати не тільки на благо всієї країни (області, міста, селища), а левову долю часу та сил віддавати на вибивання коштів і т. ін. для свого округу (району, вулиці), перетворюючись на лобіста й перетягувача спільної ковдри. І виборці округу (району, вулиці) скоріше віддадуть перевагу тому, хто спритніше, на їх думку, перетягуватиме до них цю ковдру, навіть, якщо це піде на шкоду мешканцям інших округів (районів, вулиць) чи країни в цілому.
Я розумію, що Віктор Шишкін хоче якнайкраще, і так само, як і йому, мені не подобається, що при чисто пропорційній системі існує загроза, коли партійні вожді та вождики продаватимуть місця у списках, а також протягуватимуть по списках своїх родичів та знайомих, ігноруючи “чужих”, не зважаючи на їхні якості.
В тому, що “грошові мішки” для власної перемоги не будуть йти на поклін до партійного боса, а працюватимуть на округах, щоб “охмурити” потенційних виборців, нічого хорошого я не бачу. Бо, якщо цей “мішок” готовий купляти своє місце за гроші (чи то у боса, чи то у виборців), то потім він майже напевно використовуватиме куплене депутатство для того, щоб “відбити” витрачені на купівлю мандату кошти. І кількість таких “мішків”, які пройдуть по партійних списках, буде значно меншою від кількості, яка пройде за мажоритарними округами. Цю істину яскраво підтверджують вибори-1998 і вибори-2002 при порівнянні мажоритарної та списочної частин Верховної Ради.
Надія ж на те, що мажоритарка когось до чого стимулюватиме є наївною. І це уже підтвердила історія. До 1994 року включно вибори до Верховної Ради в нас були чисто мажоритарними (а місцеві вибори залишалися такими завжди), однак навряд чи хто, поклавши руку на серце, скаже, що партійні структури після провалу реально працювали з виборцями на місцях, шукали яскравих особистостей чи ще щось там корисне робили. А якщо вони цього не робили раніше, то немає жодної підстави для того, що вони робитимуть це у майбутньому.
До того ж і “яскраві особистості” – поняття неоднозначне. Щоб стати депутатом – потрібно, як мінімум, бути відомим. Звичайно, в позитивному плані. А для цього, навіть, якщо дуже тяжко працюєш на благо народу, потрібно мати сякі-такі гроші. Хоча б тому, що добру славу про себе потрібно поширювати. Бо інакше про твої добрі справи знатимуть хіба що невелика кількість мешканців, яким ти допоміг. Бо щоб допомогти великій частині мешканців, потрібно мати все ж таки певні матеріальні ресурси (офіс, телефон, оргтехніку, бажано штатний персонал). І навіть, якщо тобі вдасться зробити щось корисне для всіх мешканців, небагато шансів, що вони про це дізнаються. Бо журналісти в Україні досить “своєрідні”, тому та інформаційна картина навколишньої дійсності, яку вони подають читачу (слухачу, глядачу) насправді дуже далека від реальності. А в глибинці вся журналістика взагалі обмежується іще радянськими малотиражними районками, яких майже ніхто не читає, і які залежать або від влади, або від місцевих “грошових мішків”. Тому “яскравими особистостями”, як правило, є не найкращі люди. І я не бачу нічого хорошого в тому, щоб ці “особистості” залучалися партіями для участі у виборах. Навпаки, система партійних списків дає більшу, хай і гіпотетичну, можливість справжнім особистостям стати депутатами.
Свого часу нам вдалося дуже багато зробити для нашої територіальної громади. Поряд з купою “дрібних” справ були й масштабні: ми добилися відновлення безкоштовного проїзду для пільговиків (пенсіонерів, інвалідів тощо) в міському автотранспорті та скасування підвищених тарифів на житлово-комунальні послуги, однак знали про те, що це зробили ми, невеличка жменька людей. Навіть те, що час від часу ми власним коштом видавали самвидавську газету не допомагало – до наступного номеру всі забували наші прізвища. І лише коли почали випускати більш-менш регулярно інформаційний бюлетень великим накладом, нам вдалося стати “яскравими особистостями”. А друкувала цей бюлетень нам Українська народна партія. Позапартійних “яскравих особистостей” для фінансування нашої діяльності ми не знайшли. Вони з’явилися лише через чотири роки страшної праці без вихідних та відпусток. І за рік дають стільки, скільки колись від УНП ми мали за місяць.
Пропонуючи якісь зміни до законодавства, ініціатор, очевидно, задумується: “Для чого це робиться?” Очевидно, що Віктор Шишкін, як людина безумовно порядна і чесна, прагне, щоби внаслідок запропонованого ним варіанту робота рад усіх рівнів суттєво покращилась. В зв’язку з цим, не слід забувати також, що у будь-якій раді рішення приймаються більшістю голосів. Звичайно, наявність “яскравих особистостей” у складі ради є дуже позитивним хоча б для того, щоб люди знали все, що там робиться, і щоб депутат міг використовувати свої повноваження для захисту прав та інтересів людей в окремих випадках. Але в цілому вплив окремих “яскравих особистостей” на загальну політику ради будь-кого рівня буде мінімальним. І навряд чи призведе до покращення ситуації постійний (хай і справедливий) крик жменьки депутатів, якщо мовчазна більшість голосуватиме по-своєму, ігноруючи вимоги та пропозиції цих особистостей. Тим більше, що ці “яскраві особистості” можуть “світитися” по-різному. Одна “яскрава особистість”, наприклад, виступатиме за поповнення бюджету шляхом тотальної приватизації, інша – буде категоричним прихильником залишення прибуткових підприємств у державній та комунальній власності. При цьому обидві особистості можуть бути чесними і щирими, просто в них різний погляд на роль держави в економіці.
Отже, щоб щось змінити на краще і суттєво вплинути на роботу органу влади, потрібна команда. І не просто команда кандидатів у депутати, а така, яка може перемогти. А такі умови найкраще забезпечують саме партійні списки. “Яскраві” особистості, як правило, йдуть на вибори самостійно. І з огляду на можливість різних поглядів кожної з цих особистостей на різні питання немає гарантії, що вони складуть у раді спільну команду.
Звичайно, “яскраві особистості” можуть домовитись і скласти команду іще до початку виборчої кампанії. Але що таке команда? Це не просто сукупність людей. Це – заздалегідь розписані ролі, хто і що має робити у майбутній раді. Не секрет, що в будь-якій команді є люди, які тягнуть на собі левову частку роботи, а є такі, що тільки допомагають або підключаються до роботи лише час від часу. В партійних списках все ясно – керує перший номер списку, велику роль грають наступні кілька номерів і лише допоміжну роботу виконує решта (а часто просто підтримує голосуванням проекти, розроблені найактивнішими членами команди). В залежності від кількості депутатів, яку вдасться провести до органу влади команді за партійним списком, вона й корегує свій план діяльності – вибирає з нього пріоритети, яких можливо досягти тією кількістю людей, які пройшли у депутати, та відмовляється від другорядних, хоч і важливих завдань. У випадку ж з мажоритаркою легко може статися, що в депутати пройдуть лише окремі члени команди (або взагалі один-два). До того ж зовсім не факт, що з числа “мажоритарної” команди в депутати пройдуть “найяскравіші особистості”. Бо це залежить не лише від їх яскравості, а й від складності округу, від суперників, від інших чинників. Тому струнка ієрархія команди кандидатів може абсолютно не відповідати команді депутатів. В результаті перед “мажоритарною” командою завжди стає вибір буриданового віслюка. Щоб зберегти ієрархію майбутньої команди депутатів “мажоритарна” команда повинна виставляти “найяскравіших особистостей” у стовідсотково прохідних для них округах. Таким чином слабші члени команди потрапляють у більш складні округи, і ймовірність їх потрапляння у депутати суттєво зменшується. А отже зменшується кількість майбутніх депутатів від “мажоритарної” команди та відповідно можливість її впливу в органі влади. Якщо ж “мажоритарна” команда обере передвиборну тактику виставлення кандидатів у депутати в прямій залежності “яскравості” особистостей до складності округів, вона наражається на ризик руйнації ієрархії майбутньої команди депутатів, коли до органу влади не потраплять найяскравіші особистості.
Є іще одна проблема, особливо щодо виборів до місцевих органів влади: чи матиме будь-яка команда достатню кількість “яскравих особистостей” для виставлення у всіх округах. Особистостей не просто гідних депутатських мандатів, але й таких, що мають можливість перемогти. А для того, щоб перемогти, мало просто бути гідним. І сам Віктор Шишкін вже мав змогу відчути це на собі, маючи власний досвід програних виборів в мажоритарному окрузі.
Люди роблять свій вибір, виходячи із власних міркувань. Я уже писав, що в мажоритарному окрузі перевагу віддають “своїм”, а не “чужим”, і що виборці меркантильно рахують, що вони особисто можуть мати від такого депутата, причому ці бажання не абстрактні (хороші закони, чесна держава), а дуже конкретні – дорога, газ, поліклініка. Також голосують за тих, кого уже знають, а, - і це я також вже писав, - для цього потрібно мати гроші, щоби рекламувати себе і свої добрі (вигадані чи справжні) справи або владу, яка дає можливість піаритись без грошей. Голосуючи, люди дивляться на освіту, досвід, місце роботи, навіть зовнішній вигляд. Тому навіть найрозумнішій людині, яка була б чудовим депутатом, важко буде виграти вибори, якщо вона, наприклад, інвалід-колясочник. Бо такий кандидат просто фізично не зможе проводити швидку і повноцінну виборчу кампанію. Таким чином до органів влади по мажоритарці мають найбільший шанс потрапити люди, що мають статус. Кучмізм же постарався, щоб найбільші його супротивники такий статус втратили – їх звільняли з роботи, переслідували, маргіналізували. У великих містах та їх передмістях опозиція іще могла зберегти статус, бо ж там не складно знайти роботу з посадою, яка б пристойно звучало. У провінції ж (а там живе половина українських виборців) найпринциповіші люди давно позбулися статусу, а тому при голосуванні виборці завжди згадуватимуть, що це “отой, що іще нещодавно працював вантажником чи продавцем або взагалі невідомо ким”. Зберегли ж статус в основному люди компромісні та неконфліктні, які просто генетично не здатні опиратися тиску, а тому вони і в майбутніх органах влади навряд чи будуть занадто принциповими. Тих же одиниць, які зберегли статус всупереч несприятливим обставинам, занадто мало, щоб отримати більшість у будь-якому органі влади (при тому що ці люди мають іще неоднакові погляди, про що я уже також писав).
Подивіться реально на Україну. Поза Галичиною, Києвом, кількома обласними центрами та районними та частково Волинню всуціль спостерігається брак “яскравих особистостей”, які мають можливість перемогти на мажоритарних виборах. Без зайвої скромності скажу, що в нас в Ірпені – непогана структура у порівнянні з такими ж структурами в інших регіонів (за винятком, можливо, жменьки вказаних мною на початку цього абзацу). Але в нас і близько немає 140 “яскравих особистостей”, які б ми могли виставити по всіх округах нашого регіону на виборах у міську та селищні ради. Та що там 140, ми не маємо і 18 таких особистостей, щоб забезпечити більшість хоча б у Ірпінській міській раді, яка налічує 35 депутатів. Можна сто разів дорікати і нам, і всім іншим за погану роботу, але, по-перше, навряд чи хтось з тих, хто дорікатиме, може продемонструвати щось краще, по-друге, така ситуація є доконаним фактом, наслідком якого буде перемога у переважній більшості регіонів України тієї кучмістсько-янучарської номенклатури, яка і досі сидить у кріслах органів місцевого самоврядування. А номенклатура має здатність швидко збиватися в команду та підминати під себе так зване “незалежне болото” (випадкових людей, які пройшли в депутати через свій статус, наприклад, вчителя або лікаря). Вони, на відміну від “яскравих особистостей”, гуртуються швидко, оскільки не мають розбіжностей в поглядах, бо не мають і самих поглядів. Меркантильні ж питання вирішують між собою шляхом домовленостей і ділення. В кращому випадку такий місцевий орган влади стає іграшкою в руках голови ради чи місцевого голови.
Партійні списки, звичайно ж, також не мед. І я не маю жодних ілюзій, що від “нововладних” партій туди потраплять чесні, компетентні та чудові люди. Та навіть в найгіршому випадку ці люди будуть кращими за місцевих януковичів й медведчуків.
І тому в нас є два варіанти: прийняти “варіант Шишкіна” й отримати більшість місцевих рад з величезною “янучарсько-кучмістською” складовою, розбавленою “нововладною” опозицією та жменькою яскравих, але неспроможних на щось серйозно та системно вплинути через свою малочисельність особистостей, або мати в більшості рад розбавлену “яскравими особистостями”, яким вдасться пробитися в партійні списки, велику, хай і сіру “нововладну” складову, де більшість депутатів виконуватимуть роль “кнопкодавів” чи “піднімачів рук”, освячуючи голосуванням проекти своїх лідерів. Як на мене, друге лихо є меншим за перше. А третього, ідеального, поки що не дано. І це – жорстока реальність, з якою нам доведеться миритися як мінімум 5 років, якщо не більше.
Пропонована ж Віктором Шишкіним виборча система іще зменшує шанс на виникнення команди “яскравих особистостей”, оскільки, щоб набрати 50% + 1 голос, потрібно бути ну дуже вже яскравою особистістю. І таких в кожному регіоні набереться небагато. Більше того, оскільки в янучар-кучмістів майже у всіх регіонах є більше кандидатів, що мають можливості сподобатись виборцям при поділі країни (області, міста, району) на мажоритарні округи, їхні партії отримають більше місць, ніж би вибори відбувалися за єдиним загальнонаціональним списком. Бо з точки зору виборця "варіант Шишкіна" нічим не відрізняється від звичайної мажоритарки. Як і під час виборів в мажоритарних округах, виборець отримує на руки бюлетень з прізвищами, посадами та партійністю кандидатів. Конкретних кандидатів він бачить і під час передвиборчої кампанії. А досвід показав, що результат мажоритарних виборів для країни - невтішний.
Аналогічна ситуація з виборами до Верховної Ради. Тільки там існує ще одна проблема. Замість того, щоб працювати у виборчому штабі чи їздити по країні, пропагуючи власну партію, "нововладні" кандидати у депутати сидітимуть у своїх округах, щоб забезпечити собі вищий результат, ніж у інших однопартійців. Більше того, дехто, якщо трапиться така можливість, ще й підставлятиме ніжки своїм же, оскільки саме вони, а не члени партії-опонента, при “системі Шишкіна” є його головними конкурентами за депутатське крісло. Також відбудеться той варіант, що найбільш відомі політики обиратимуть для себе не просто стовідсотково прохідні округи, а ті, які дадуть їм найбільший відсоток. При простій мажоритарці ці округи можна було б віддати менш відомим (але не менш хорошим) людям, тоді як лідери виграли б і в більш складних округах. При “системі Шишкіна” такого не буде, адже тоді лідери, перемігши у складних округах, можуть просто не потрапити до парламенту через те, що їх менш відомі однопартійці наберуть більше за них голосів у більш сприятливих округах.
Запропоновані Віктором Шишкіним п"ять гарантованих місць для депутатів, які працюватимуть в цілому на партію, що пройде бар"єр, не вирішують цих проблем. Бо і пять, і десять депутатів занадто мало, щоб забезпечити нормальну передвиборчу кампанію партії в цілому по країні. Бо ж, окрім центрального штабу, є іще обласні штаби та поїздки по всій країні. Згадайте самі, як на цих президентських виборах (а чисто пропорційні вибори за своєю суттю більше подібні на президентські, коли голосують за когось одного, ніж на мажоритарно-пропорційні) кожен депутат, незадіяний у центральному штабі, відповідав за декілька округів. Якщо ж збільшити кількість “гарантованих місць”, то для кандидатів від партій, що набирають голосів не набагато більше від прохідного барєру, втрачається стимул вести передвиборчу кампанію.
Я розумію, що “яскравих особистостей” шкода. Що партійні вожді - погані, а тому потрапити до прохідної частини списку без великих грошей чи хороших особистих стосунків важко. Але все ж таки можна. Тільки для цього треба тяжко працювати. Працювати так, щоб партійним вождям було вигідно заручитися твоєю підтримкою чи підтримкою твоєї організації. І хай мені не кажуть, що вожді настільки дурні, погані, цинічні та меркантильні, що їх не цікавить користь для своєї партії. По-перше, якщо вони дійсно такі, то їх не змусить виправитись ні “варіант Шишкіна”, ні навіть чиста мажоритарка, яка є найбільшим стимулятором для того, що описав Максим Ісаєнко. Досвід уже показав, що навіть тоді, коли “нова влада” була опозицією, вона не працювала в округах і не шукала там “яскравих особистостей” для висунення мажоритарних кандидатів. Тим більше вона не робитиме цього, будучи владою. По-друге, не такі вже вожді дурні, погані, цинічні та меркантильні (хоча в більшій чи меншій мірі ці риси притаманні всім вождям різних рівнів). Наприклад, в нашому ірпінському випадку ми не тільки потрапимо до прохідної частини місцевих списків, але й будемо їх формувати. І це, не дивлячись на те, що ми не маємо грошей і маємо досить складні стосунки з вождями (ми не слухняні і не зупиняємося перед критикою будь-кого з них). Але своє право правити бал (що значно більше, ніж просто потрапити до прохідної частини списку) ми довели своєю тяжкою працею, а не просто власним усвідомленням своєї “яскравості”. Без нас тут нічого не робиться і крім нас тут просто немає іншої реальної сили поза номенклатурою.
Звичайно, можна казати, що “нововладні вожді” заслужили свій програш, якщо їх, як і “старовладних”, не цікавлять “яскраві особистості”, які більше керуються принципами, ніж лінією партії, яка, чим далі від центру, тим більше перетворюється на особисту лінію маленького або середнього партійного вождя. Та я не бачу нічого хорошого у тому, що на зміну новій владі знову прийде стара (а якщо відбудеться конституційна реформа, стара номенклатура, вигравши вибори, іще покаже свої ікла, і не важливо, що на її чолі уже не буде Кучми, Медведчука чи Януковича). І мене не дуже тішить, що при старій владі жменька “яскравих особистостей” буде у кілька разів більшою, аніж при владі новій. Бо жменька та все одно залишиться жменькою, а нова влада при всіх її без перебільшення величезних недоліках поки що не дала підстав вважати її такою ж поганою, як стара.
Якщо ж підходити до проблеми формально-юридично з точки зору забезпечення пасивного виборчого права, то, по-перше, “варіант Шишкіна” також містить переваги “списочного кандидата” перед незалежним (набрати понад 50% не так вже просто). По-друге, якщо йдеться про чисто формальне його забезпечення, то це можна зробити, зберігаючи в цілому пропорційну систему. Наприклад, відвести для мажоритарних кандидатів 10% місць. Скажете, насмішка? Погоджусь. Але не більша ніж 50% + 1 голос, бо сильно сумніваюсь, що більше 10% кандидатів потраплять до органів влади за “варіантом Шишкіна”. Скажете, варіант тільки для багатих чи відомих? Також погоджусь. Однак краще 10% місць з таким варіантом, ніж 100% з варіантом майже тільки для багатих і відомих.
Для формально-юридичного забезпечення пасивного виборчого права можна запозичити молдовську систему. Там поряд з партійними списками в бюлетені за єдиним загальнонаціональним округом на парламентських виборах висуваються й незалежні кандидати. Збираєш 30 тисяч підписів (для масштабів України - це десь 300 тисяч) і ти - кандидат. Набираєш по всій країні половину голосів від партійного прохідного барєра - і ти депутат. А решта крісел уже ділиться пропорційно між партіями. Скажете, що таким чином до Верховної Ради зможуть потрапити тільки дуже відомі чи дуже багаті люди, і тому це - не кращий варіант? Погоджусь частково (в таких великих округах супервідомі матимуть перевагу над супербагатими), бо з одного боку є багато не відомих всій Україні людей, перебування яких у парламенті принесло б користь державі. Але з другого боку народний депутат має представляти інтереси всього населення. Тому й нічого дивного, що при такому варіанті туди потраплять лише відомі всім люди. А на місцевих виборах незалежні матимуть значно більше шансів, оскільки набрати “яскравій особистості” певну кількість голосів (і значно меншу ніж 50% + 1 голос) в межах області, міста, района значно легше. І чим про менше крісло мріє “яскрава особистість”, тим менше голосів в абсолютній їх кількості потрібно йому набирати, тим меншій кількості людей пояснювати, що він - хороший, тим більше в нього шансів стати депутатом.
Врешті решт пасивне виборче право можна забезпечити через симбіоз пропорційної системи, “варіанту Шишкіна” та молдовської системи. Для цього потрібно, як і пропонує Віктор Шишкін, поділити країну на 450 округів, і в кожному окрузі незалежний кандидат конкурував би не не з кандидатами від партії, а з партіями в цілому. Набирає 50% + 1 голос - стає депутатом.
Колись я вже писав, що, якщо б в Україні скопіювали б Закон будь-якої європейської країни про парламентські вибори, то жоден опозиціонер до вищого законодавчого органу просто би не потрапив. Бо в Україні не знають, що таке чесна гра на виборах, а тому шукають кожну шпаринку в Законі, аби сфальсифікувати народне волевиявлення.
На жаль, в нас більшість Законів пишуться людьми, які ніколи не випробовують їх в цілому на практиці, а тому погано уявляють, як їхнє слово відгукнеться у реальному житті.
З першого погляду запропонований (http://maidan.org.ua/static/mai/1108916985.html)Віктором Шишкіним варіант (я так розумію, що він пропонується й щодо виборів до районних (в т.ч. районних у містах), міських та обласних рад) в теорії виглядає непогано: він нібито спонукає партії партійні структури реально працювати з виборцями на місцях безпосередньо в округах, а не спиратися лише на авторитет лідерів чи ідеології, змушує шукати для виставлення на округи яскравих особистостей, “грошові мішки” для власної перемоги не будуть йти на поклін до партійного боса, а працюватимуть на округах, щоб “охмурити” потенційних виборців, громадянські активісти можуть потрапити в депутати.
Насправді нічого такого не буде. І той недолік, помічений учасницею семінару, який Максим Ісаєнко назвав найсуттєвішим, насправді є несуттєвою дрібничкою порівняно з усім іншим, що буде. А буде ось що: кучмісти з янучарами візьмуть реванш, зміцнять свої позиції у Верховній Раді (навряд чи вони сидітимуть тихо, як зараз, якщо у дію вступить реформа) та збережуть їх у місцевих радах. При цьому до рад усіх рівнів дійсно потрапить невеличка кількість громадянських активістів, які навряд чи потрапили б туди за існування чисто пропорційної системи. І буде ця яскрава, але малочисельна жменька відстоювати права народу. От тільки навряд чи відстоїть, бо всі питання у всіх радах вирішуються при голосуванні більшості голосів. Тому і буде мовчазна кучмістська більшість ставитись до цієї жменьки за принципом “собака гавкає, а караван іде”.
Всім, хто мені не вірить, хочу задати питання: “Яким чином влада, програвши вщент вибори за партійними списками, отримала більшість у Верховній Раді?” І даю відповідь: “За рахунок депутатів, що пройшли за мажоритарними округами”. Якщо подивитися підсумки виборів, то легко можна побачити, що, за нечисленними винятками, опозиційні кандидати-мажоритарники набирали значно менше голосів, ніж політична сила, яка їх висунула. Навіть у тих регіонах, де “Наша Україна” отримувала за списком понад 50% голосів, за мажоритарними округами проходили або “позапартійні”, або відверті кучмісти. Та що там казати, якщо навіть від Львівської області, де “Наша Україна” всюди тріумфально перемагала, за одним з мажоритарних округів переміг кандидат від СДПУ (о), який не приховував своєї партійності. Майже повним провалом закінчилися для опозиції місцеві вибори, коли окремі обласні ради проющенківських регіонів (наприклад, Київська) всуціль складалися із провладних кандидатів. Те саме можна сказати і про більшість районних, міських, селищних рад. На вже згадуваній Львівщині, де, як і в цілому в Галичині, нашоукраїнцям вдалося добитися певних успіхів на місцевих виборах, фракція “Наша Україна” мала в обласній раді тільки відносну більшість, а численна підконтрольна СДПУ (о) фракція “СС” (“Соціальна справедливість”) періодами успішно зривала сесійні засідання.
При мажоритарній системі люди голосують не стільки за ідеологію, скільки за особу. На партійність, звичайно, також звертають увагу, однак вона (особливо в неполітизованих регіонах) не є визначальною. З одного боку, це нібито добре, однак насправді найчастіше вилазить боком. Бо, чесно кажучи, люди в нас досить меркантильні, а тому часто підходять до вибору з точки зору “А що я з цього буду мати?” Тому й голосують не за хорошу і чесну, а за корисну для округу людину, нехтуючи постулатом, що народний депутат представляє інтереси всього населення, так само як і місцевий – всього міста (району, області), а не вулиць та провулків, що його обрали. При цьому такі риси як чесність, розум, порядність поступаються магічному слову “можливість”. І в корупціонера-директора великого підприємства, який має можливість побудувати дорогу, більше шансів від вченого-академіка, який дуже б придався в якомусь комітеті для написання законів. І не задумуються люди, що обраний до міськради начальник ЖЕКу, який перед виборами дав їм гарячу воду (а може ж і відключити зі злості, якщо не проголосують), візьме своє при торгівлі землею, що є власністю всієї громади.
З вищенаписаних причин при мажоритарній системі виборці також віддають перевагу тим, хто безпосередньо мешкає в окрузі. А в нас так уже склалося, що багато людей, які заслуговують права бути народними депутатами, проживають у Києві. До кінця своєї каденції регіонами також, як правило, стають киянами, але ж виборці над цим не задумуються, тому й голосують “за свого”.
Такі преференції виборців змушують народних та місцевих депутатів працювати не тільки на благо всієї країни (області, міста, селища), а левову долю часу та сил віддавати на вибивання коштів і т. ін. для свого округу (району, вулиці), перетворюючись на лобіста й перетягувача спільної ковдри. І виборці округу (району, вулиці) скоріше віддадуть перевагу тому, хто спритніше, на їх думку, перетягуватиме до них цю ковдру, навіть, якщо це піде на шкоду мешканцям інших округів (районів, вулиць) чи країни в цілому.
Я розумію, що Віктор Шишкін хоче якнайкраще, і так само, як і йому, мені не подобається, що при чисто пропорційній системі існує загроза, коли партійні вожді та вождики продаватимуть місця у списках, а також протягуватимуть по списках своїх родичів та знайомих, ігноруючи “чужих”, не зважаючи на їхні якості.
В тому, що “грошові мішки” для власної перемоги не будуть йти на поклін до партійного боса, а працюватимуть на округах, щоб “охмурити” потенційних виборців, нічого хорошого я не бачу. Бо, якщо цей “мішок” готовий купляти своє місце за гроші (чи то у боса, чи то у виборців), то потім він майже напевно використовуватиме куплене депутатство для того, щоб “відбити” витрачені на купівлю мандату кошти. І кількість таких “мішків”, які пройдуть по партійних списках, буде значно меншою від кількості, яка пройде за мажоритарними округами. Цю істину яскраво підтверджують вибори-1998 і вибори-2002 при порівнянні мажоритарної та списочної частин Верховної Ради.
Надія ж на те, що мажоритарка когось до чого стимулюватиме є наївною. І це уже підтвердила історія. До 1994 року включно вибори до Верховної Ради в нас були чисто мажоритарними (а місцеві вибори залишалися такими завжди), однак навряд чи хто, поклавши руку на серце, скаже, що партійні структури після провалу реально працювали з виборцями на місцях, шукали яскравих особистостей чи ще щось там корисне робили. А якщо вони цього не робили раніше, то немає жодної підстави для того, що вони робитимуть це у майбутньому.
До того ж і “яскраві особистості” – поняття неоднозначне. Щоб стати депутатом – потрібно, як мінімум, бути відомим. Звичайно, в позитивному плані. А для цього, навіть, якщо дуже тяжко працюєш на благо народу, потрібно мати сякі-такі гроші. Хоча б тому, що добру славу про себе потрібно поширювати. Бо інакше про твої добрі справи знатимуть хіба що невелика кількість мешканців, яким ти допоміг. Бо щоб допомогти великій частині мешканців, потрібно мати все ж таки певні матеріальні ресурси (офіс, телефон, оргтехніку, бажано штатний персонал). І навіть, якщо тобі вдасться зробити щось корисне для всіх мешканців, небагато шансів, що вони про це дізнаються. Бо журналісти в Україні досить “своєрідні”, тому та інформаційна картина навколишньої дійсності, яку вони подають читачу (слухачу, глядачу) насправді дуже далека від реальності. А в глибинці вся журналістика взагалі обмежується іще радянськими малотиражними районками, яких майже ніхто не читає, і які залежать або від влади, або від місцевих “грошових мішків”. Тому “яскравими особистостями”, як правило, є не найкращі люди. І я не бачу нічого хорошого в тому, щоб ці “особистості” залучалися партіями для участі у виборах. Навпаки, система партійних списків дає більшу, хай і гіпотетичну, можливість справжнім особистостям стати депутатами.
Свого часу нам вдалося дуже багато зробити для нашої територіальної громади. Поряд з купою “дрібних” справ були й масштабні: ми добилися відновлення безкоштовного проїзду для пільговиків (пенсіонерів, інвалідів тощо) в міському автотранспорті та скасування підвищених тарифів на житлово-комунальні послуги, однак знали про те, що це зробили ми, невеличка жменька людей. Навіть те, що час від часу ми власним коштом видавали самвидавську газету не допомагало – до наступного номеру всі забували наші прізвища. І лише коли почали випускати більш-менш регулярно інформаційний бюлетень великим накладом, нам вдалося стати “яскравими особистостями”. А друкувала цей бюлетень нам Українська народна партія. Позапартійних “яскравих особистостей” для фінансування нашої діяльності ми не знайшли. Вони з’явилися лише через чотири роки страшної праці без вихідних та відпусток. І за рік дають стільки, скільки колись від УНП ми мали за місяць.
Пропонуючи якісь зміни до законодавства, ініціатор, очевидно, задумується: “Для чого це робиться?” Очевидно, що Віктор Шишкін, як людина безумовно порядна і чесна, прагне, щоби внаслідок запропонованого ним варіанту робота рад усіх рівнів суттєво покращилась. В зв’язку з цим, не слід забувати також, що у будь-якій раді рішення приймаються більшістю голосів. Звичайно, наявність “яскравих особистостей” у складі ради є дуже позитивним хоча б для того, щоб люди знали все, що там робиться, і щоб депутат міг використовувати свої повноваження для захисту прав та інтересів людей в окремих випадках. Але в цілому вплив окремих “яскравих особистостей” на загальну політику ради будь-кого рівня буде мінімальним. І навряд чи призведе до покращення ситуації постійний (хай і справедливий) крик жменьки депутатів, якщо мовчазна більшість голосуватиме по-своєму, ігноруючи вимоги та пропозиції цих особистостей. Тим більше, що ці “яскраві особистості” можуть “світитися” по-різному. Одна “яскрава особистість”, наприклад, виступатиме за поповнення бюджету шляхом тотальної приватизації, інша – буде категоричним прихильником залишення прибуткових підприємств у державній та комунальній власності. При цьому обидві особистості можуть бути чесними і щирими, просто в них різний погляд на роль держави в економіці.
Отже, щоб щось змінити на краще і суттєво вплинути на роботу органу влади, потрібна команда. І не просто команда кандидатів у депутати, а така, яка може перемогти. А такі умови найкраще забезпечують саме партійні списки. “Яскраві” особистості, як правило, йдуть на вибори самостійно. І з огляду на можливість різних поглядів кожної з цих особистостей на різні питання немає гарантії, що вони складуть у раді спільну команду.
Звичайно, “яскраві особистості” можуть домовитись і скласти команду іще до початку виборчої кампанії. Але що таке команда? Це не просто сукупність людей. Це – заздалегідь розписані ролі, хто і що має робити у майбутній раді. Не секрет, що в будь-якій команді є люди, які тягнуть на собі левову частку роботи, а є такі, що тільки допомагають або підключаються до роботи лише час від часу. В партійних списках все ясно – керує перший номер списку, велику роль грають наступні кілька номерів і лише допоміжну роботу виконує решта (а часто просто підтримує голосуванням проекти, розроблені найактивнішими членами команди). В залежності від кількості депутатів, яку вдасться провести до органу влади команді за партійним списком, вона й корегує свій план діяльності – вибирає з нього пріоритети, яких можливо досягти тією кількістю людей, які пройшли у депутати, та відмовляється від другорядних, хоч і важливих завдань. У випадку ж з мажоритаркою легко може статися, що в депутати пройдуть лише окремі члени команди (або взагалі один-два). До того ж зовсім не факт, що з числа “мажоритарної” команди в депутати пройдуть “найяскравіші особистості”. Бо це залежить не лише від їх яскравості, а й від складності округу, від суперників, від інших чинників. Тому струнка ієрархія команди кандидатів може абсолютно не відповідати команді депутатів. В результаті перед “мажоритарною” командою завжди стає вибір буриданового віслюка. Щоб зберегти ієрархію майбутньої команди депутатів “мажоритарна” команда повинна виставляти “найяскравіших особистостей” у стовідсотково прохідних для них округах. Таким чином слабші члени команди потрапляють у більш складні округи, і ймовірність їх потрапляння у депутати суттєво зменшується. А отже зменшується кількість майбутніх депутатів від “мажоритарної” команди та відповідно можливість її впливу в органі влади. Якщо ж “мажоритарна” команда обере передвиборну тактику виставлення кандидатів у депутати в прямій залежності “яскравості” особистостей до складності округів, вона наражається на ризик руйнації ієрархії майбутньої команди депутатів, коли до органу влади не потраплять найяскравіші особистості.
Є іще одна проблема, особливо щодо виборів до місцевих органів влади: чи матиме будь-яка команда достатню кількість “яскравих особистостей” для виставлення у всіх округах. Особистостей не просто гідних депутатських мандатів, але й таких, що мають можливість перемогти. А для того, щоб перемогти, мало просто бути гідним. І сам Віктор Шишкін вже мав змогу відчути це на собі, маючи власний досвід програних виборів в мажоритарному окрузі.
Люди роблять свій вибір, виходячи із власних міркувань. Я уже писав, що в мажоритарному окрузі перевагу віддають “своїм”, а не “чужим”, і що виборці меркантильно рахують, що вони особисто можуть мати від такого депутата, причому ці бажання не абстрактні (хороші закони, чесна держава), а дуже конкретні – дорога, газ, поліклініка. Також голосують за тих, кого уже знають, а, - і це я також вже писав, - для цього потрібно мати гроші, щоби рекламувати себе і свої добрі (вигадані чи справжні) справи або владу, яка дає можливість піаритись без грошей. Голосуючи, люди дивляться на освіту, досвід, місце роботи, навіть зовнішній вигляд. Тому навіть найрозумнішій людині, яка була б чудовим депутатом, важко буде виграти вибори, якщо вона, наприклад, інвалід-колясочник. Бо такий кандидат просто фізично не зможе проводити швидку і повноцінну виборчу кампанію. Таким чином до органів влади по мажоритарці мають найбільший шанс потрапити люди, що мають статус. Кучмізм же постарався, щоб найбільші його супротивники такий статус втратили – їх звільняли з роботи, переслідували, маргіналізували. У великих містах та їх передмістях опозиція іще могла зберегти статус, бо ж там не складно знайти роботу з посадою, яка б пристойно звучало. У провінції ж (а там живе половина українських виборців) найпринциповіші люди давно позбулися статусу, а тому при голосуванні виборці завжди згадуватимуть, що це “отой, що іще нещодавно працював вантажником чи продавцем або взагалі невідомо ким”. Зберегли ж статус в основному люди компромісні та неконфліктні, які просто генетично не здатні опиратися тиску, а тому вони і в майбутніх органах влади навряд чи будуть занадто принциповими. Тих же одиниць, які зберегли статус всупереч несприятливим обставинам, занадто мало, щоб отримати більшість у будь-якому органі влади (при тому що ці люди мають іще неоднакові погляди, про що я уже також писав).
Подивіться реально на Україну. Поза Галичиною, Києвом, кількома обласними центрами та районними та частково Волинню всуціль спостерігається брак “яскравих особистостей”, які мають можливість перемогти на мажоритарних виборах. Без зайвої скромності скажу, що в нас в Ірпені – непогана структура у порівнянні з такими ж структурами в інших регіонів (за винятком, можливо, жменьки вказаних мною на початку цього абзацу). Але в нас і близько немає 140 “яскравих особистостей”, які б ми могли виставити по всіх округах нашого регіону на виборах у міську та селищні ради. Та що там 140, ми не маємо і 18 таких особистостей, щоб забезпечити більшість хоча б у Ірпінській міській раді, яка налічує 35 депутатів. Можна сто разів дорікати і нам, і всім іншим за погану роботу, але, по-перше, навряд чи хтось з тих, хто дорікатиме, може продемонструвати щось краще, по-друге, така ситуація є доконаним фактом, наслідком якого буде перемога у переважній більшості регіонів України тієї кучмістсько-янучарської номенклатури, яка і досі сидить у кріслах органів місцевого самоврядування. А номенклатура має здатність швидко збиватися в команду та підминати під себе так зване “незалежне болото” (випадкових людей, які пройшли в депутати через свій статус, наприклад, вчителя або лікаря). Вони, на відміну від “яскравих особистостей”, гуртуються швидко, оскільки не мають розбіжностей в поглядах, бо не мають і самих поглядів. Меркантильні ж питання вирішують між собою шляхом домовленостей і ділення. В кращому випадку такий місцевий орган влади стає іграшкою в руках голови ради чи місцевого голови.
Партійні списки, звичайно ж, також не мед. І я не маю жодних ілюзій, що від “нововладних” партій туди потраплять чесні, компетентні та чудові люди. Та навіть в найгіршому випадку ці люди будуть кращими за місцевих януковичів й медведчуків.
І тому в нас є два варіанти: прийняти “варіант Шишкіна” й отримати більшість місцевих рад з величезною “янучарсько-кучмістською” складовою, розбавленою “нововладною” опозицією та жменькою яскравих, але неспроможних на щось серйозно та системно вплинути через свою малочисельність особистостей, або мати в більшості рад розбавлену “яскравими особистостями”, яким вдасться пробитися в партійні списки, велику, хай і сіру “нововладну” складову, де більшість депутатів виконуватимуть роль “кнопкодавів” чи “піднімачів рук”, освячуючи голосуванням проекти своїх лідерів. Як на мене, друге лихо є меншим за перше. А третього, ідеального, поки що не дано. І це – жорстока реальність, з якою нам доведеться миритися як мінімум 5 років, якщо не більше.
Пропонована ж Віктором Шишкіним виборча система іще зменшує шанс на виникнення команди “яскравих особистостей”, оскільки, щоб набрати 50% + 1 голос, потрібно бути ну дуже вже яскравою особистістю. І таких в кожному регіоні набереться небагато. Більше того, оскільки в янучар-кучмістів майже у всіх регіонах є більше кандидатів, що мають можливості сподобатись виборцям при поділі країни (області, міста, району) на мажоритарні округи, їхні партії отримають більше місць, ніж би вибори відбувалися за єдиним загальнонаціональним списком. Бо з точки зору виборця "варіант Шишкіна" нічим не відрізняється від звичайної мажоритарки. Як і під час виборів в мажоритарних округах, виборець отримує на руки бюлетень з прізвищами, посадами та партійністю кандидатів. Конкретних кандидатів він бачить і під час передвиборчої кампанії. А досвід показав, що результат мажоритарних виборів для країни - невтішний.
Аналогічна ситуація з виборами до Верховної Ради. Тільки там існує ще одна проблема. Замість того, щоб працювати у виборчому штабі чи їздити по країні, пропагуючи власну партію, "нововладні" кандидати у депутати сидітимуть у своїх округах, щоб забезпечити собі вищий результат, ніж у інших однопартійців. Більше того, дехто, якщо трапиться така можливість, ще й підставлятиме ніжки своїм же, оскільки саме вони, а не члени партії-опонента, при “системі Шишкіна” є його головними конкурентами за депутатське крісло. Також відбудеться той варіант, що найбільш відомі політики обиратимуть для себе не просто стовідсотково прохідні округи, а ті, які дадуть їм найбільший відсоток. При простій мажоритарці ці округи можна було б віддати менш відомим (але не менш хорошим) людям, тоді як лідери виграли б і в більш складних округах. При “системі Шишкіна” такого не буде, адже тоді лідери, перемігши у складних округах, можуть просто не потрапити до парламенту через те, що їх менш відомі однопартійці наберуть більше за них голосів у більш сприятливих округах.
Запропоновані Віктором Шишкіним п"ять гарантованих місць для депутатів, які працюватимуть в цілому на партію, що пройде бар"єр, не вирішують цих проблем. Бо і пять, і десять депутатів занадто мало, щоб забезпечити нормальну передвиборчу кампанію партії в цілому по країні. Бо ж, окрім центрального штабу, є іще обласні штаби та поїздки по всій країні. Згадайте самі, як на цих президентських виборах (а чисто пропорційні вибори за своєю суттю більше подібні на президентські, коли голосують за когось одного, ніж на мажоритарно-пропорційні) кожен депутат, незадіяний у центральному штабі, відповідав за декілька округів. Якщо ж збільшити кількість “гарантованих місць”, то для кандидатів від партій, що набирають голосів не набагато більше від прохідного барєру, втрачається стимул вести передвиборчу кампанію.
Я розумію, що “яскравих особистостей” шкода. Що партійні вожді - погані, а тому потрапити до прохідної частини списку без великих грошей чи хороших особистих стосунків важко. Але все ж таки можна. Тільки для цього треба тяжко працювати. Працювати так, щоб партійним вождям було вигідно заручитися твоєю підтримкою чи підтримкою твоєї організації. І хай мені не кажуть, що вожді настільки дурні, погані, цинічні та меркантильні, що їх не цікавить користь для своєї партії. По-перше, якщо вони дійсно такі, то їх не змусить виправитись ні “варіант Шишкіна”, ні навіть чиста мажоритарка, яка є найбільшим стимулятором для того, що описав Максим Ісаєнко. Досвід уже показав, що навіть тоді, коли “нова влада” була опозицією, вона не працювала в округах і не шукала там “яскравих особистостей” для висунення мажоритарних кандидатів. Тим більше вона не робитиме цього, будучи владою. По-друге, не такі вже вожді дурні, погані, цинічні та меркантильні (хоча в більшій чи меншій мірі ці риси притаманні всім вождям різних рівнів). Наприклад, в нашому ірпінському випадку ми не тільки потрапимо до прохідної частини місцевих списків, але й будемо їх формувати. І це, не дивлячись на те, що ми не маємо грошей і маємо досить складні стосунки з вождями (ми не слухняні і не зупиняємося перед критикою будь-кого з них). Але своє право правити бал (що значно більше, ніж просто потрапити до прохідної частини списку) ми довели своєю тяжкою працею, а не просто власним усвідомленням своєї “яскравості”. Без нас тут нічого не робиться і крім нас тут просто немає іншої реальної сили поза номенклатурою.
Звичайно, можна казати, що “нововладні вожді” заслужили свій програш, якщо їх, як і “старовладних”, не цікавлять “яскраві особистості”, які більше керуються принципами, ніж лінією партії, яка, чим далі від центру, тим більше перетворюється на особисту лінію маленького або середнього партійного вождя. Та я не бачу нічого хорошого у тому, що на зміну новій владі знову прийде стара (а якщо відбудеться конституційна реформа, стара номенклатура, вигравши вибори, іще покаже свої ікла, і не важливо, що на її чолі уже не буде Кучми, Медведчука чи Януковича). І мене не дуже тішить, що при старій владі жменька “яскравих особистостей” буде у кілька разів більшою, аніж при владі новій. Бо жменька та все одно залишиться жменькою, а нова влада при всіх її без перебільшення величезних недоліках поки що не дала підстав вважати її такою ж поганою, як стара.
Якщо ж підходити до проблеми формально-юридично з точки зору забезпечення пасивного виборчого права, то, по-перше, “варіант Шишкіна” також містить переваги “списочного кандидата” перед незалежним (набрати понад 50% не так вже просто). По-друге, якщо йдеться про чисто формальне його забезпечення, то це можна зробити, зберігаючи в цілому пропорційну систему. Наприклад, відвести для мажоритарних кандидатів 10% місць. Скажете, насмішка? Погоджусь. Але не більша ніж 50% + 1 голос, бо сильно сумніваюсь, що більше 10% кандидатів потраплять до органів влади за “варіантом Шишкіна”. Скажете, варіант тільки для багатих чи відомих? Також погоджусь. Однак краще 10% місць з таким варіантом, ніж 100% з варіантом майже тільки для багатих і відомих.
Для формально-юридичного забезпечення пасивного виборчого права можна запозичити молдовську систему. Там поряд з партійними списками в бюлетені за єдиним загальнонаціональним округом на парламентських виборах висуваються й незалежні кандидати. Збираєш 30 тисяч підписів (для масштабів України - це десь 300 тисяч) і ти - кандидат. Набираєш по всій країні половину голосів від партійного прохідного барєра - і ти депутат. А решта крісел уже ділиться пропорційно між партіями. Скажете, що таким чином до Верховної Ради зможуть потрапити тільки дуже відомі чи дуже багаті люди, і тому це - не кращий варіант? Погоджусь частково (в таких великих округах супервідомі матимуть перевагу над супербагатими), бо з одного боку є багато не відомих всій Україні людей, перебування яких у парламенті принесло б користь державі. Але з другого боку народний депутат має представляти інтереси всього населення. Тому й нічого дивного, що при такому варіанті туди потраплять лише відомі всім люди. А на місцевих виборах незалежні матимуть значно більше шансів, оскільки набрати “яскравій особистості” певну кількість голосів (і значно меншу ніж 50% + 1 голос) в межах області, міста, района значно легше. І чим про менше крісло мріє “яскрава особистість”, тим менше голосів в абсолютній їх кількості потрібно йому набирати, тим меншій кількості людей пояснювати, що він - хороший, тим більше в нього шансів стати депутатом.
Врешті решт пасивне виборче право можна забезпечити через симбіоз пропорційної системи, “варіанту Шишкіна” та молдовської системи. Для цього потрібно, як і пропонує Віктор Шишкін, поділити країну на 450 округів, і в кожному окрузі незалежний кандидат конкурував би не не з кандидатами від партії, а з партіями в цілому. Набирає 50% + 1 голос - стає депутатом.
Відповіді
2005.02.25 | MentBuster
І дійсно. Чого б то вона мала тобі подобатись?
Адже при цій системі навіть не порушуються конституційні права громадян!Дайош р-революційну доцільність! (Вельми сумнівну, як на мене, в твоему "зображенні")
Браво, Свистович! Ти дійсно - вірний Ющенківець! Але місця в його списках, в нагороду за лояльність, тобі все одно не запропонують. Для цього у нього валом всіляких щербанів та стоянових.
Так що можеш навіть не прогинатись
2005.02.26 | burum
В принципі Свистович хороший, але я з ним не погоджуюсь
1. Система пана Шишкіна хороша перш за все для виборів у ВР!!!2. Жодна партія не має достатньо людей щоб адекватно взяти участь у виборах до місцевих органів влади на партійній основі. І кучмісти пройдуть все одно (за гроші) але під личиною помаранчевих!!!
3. Якщо вибори до місцевої влади і так суцільна лотерея (увага до тих хто обирається майже нульова), то тепер виборці взагалі не будуть знати за яких осіб вони голосують!!!
4. Ті залишки ідеологічних основ наших партій, які ледь-ледь жевріють, будуть скомпрометовані (внаслідок продажу місць у списках) і забуті до кінця!!!
Цього наразі я думаю достатньо...
2005.02.28 | Михайло Свистович
Re: В принципі Свистович хороший, але я з ним не погоджуюсь
burum пише:> 1. Система пана Шишкіна хороша перш за все для виборів у ВР!!!
Навпаки, найгірша вона саме для виборів ВР.
>
> 2. Жодна партія не має достатньо людей щоб адекватно взяти участь у виборах до місцевих органів влади на партійній основі.
І не треба. Допартійних списків ніхто не забороняє включати позапартійних.
>
> І кучмісти пройдуть все одно (за гроші) але під личиною помаранчевих!!!
За мажоритарки вони швидще пройдуть, що вже не раз було доведено досвідом.
>
> 3. Якщо вибори до місцевої влади і так суцільна лотерея (увага до тих хто обирається майже нульова), то тепер виборці взагалі не будуть знати за яких осіб вони голосують!!!
І дуже добре. Нарешті вони голосуватимуть за програму, а не за чергового демагога, що обіцятиме заасфальтувати вулицю.
>
> 4. Ті залишки ідеологічних основ наших партій, які ледь-ледь жевріють, будуть скомпрометовані (внаслідок продажу місць у списках) і забуті до кінця!!!
Це усе мрії. Поки що все було навпаки. Ідея у порівнянні з 1998 роком лише зміцніла свої позиції у рейтингу преференцій.
2005.02.26 | saha
Re: І дійсно. Чого б то вона мала тобі подобатись?
Свистович в своїх зауваженнях правий.Особливо про "перспективні округи для партії і босів партії".
Мені сподобалась запропонований варіант міксу системи Шишкіна та молдавської.
Прості кандидати конкурують з партіями кожен в свойому окрузі.
набрав 50+1 депутат.
Місця в списку розподіляються партією але наприклад зробить обмеження
1/3(кожен третій рівномірно по всьому списку) в списках мають бути
не депутати того органу до якого обираються, щоб бачити нових людей в парламенті.
Також рознести в часі вибори в місцеві ради та ВР. Щоб ті хто не пройшли
в ВР томогли балатуватися на місцеві.
притому в ВР проводити весною, а в місцеві восени.
А взагалі найбільш подобається зробити 25-50
одномандатних округів і там щоб була мажоритарка в чистому вигляду.
На великих округах значно складніше проводити за гроші депутата на багато дорожче буде коштувати, потрібно бути популярним і щоб тебе знали багато людей.
2005.02.28 | Михайло Свистович
І дійсно.
MentBuster пише:> Адже при цій системі навіть не порушуються конституційні права громадян!
Демагогія. При молдовському варіанті теж не порушуються права громадян.
>
> Дайош р-революційну доцільність! (Вельми сумнівну, як на мене, в твоему "зображенні")
Мою доцільність довела практика. І поки що жоден теоретик-мрійник не довів мені, де він візьме сотні здатних перемогти "яскравих особистостей" у якомусь Іванківському чи Коростенському районі.
>
> Браво, Свистович! Ти дійсно - вірний Ющенківець!
А ти - брехло.
>
> Але місця в його списках, в нагороду за лояльність, тобі все одно не запропонують.
Не просто запропонують, я в Ірпені формуватиму цей список на місцевих виборах. Не дивлячись на нелояльність. Хоча лояльність чи нелояльність тут ні до чого.Я виходжу з інтересів народу.
>
> Для цього у нього валом всіляких щербанів та стоянових.
І ще валом трошки кращих людей.
2005.02.28 | MentBuster
Лікуйся, Свистович. Щось ти загрався у революцію.
Михайло Свистович пише:> MentBuster пише:
> > Адже при цій системі навіть не порушуються конституційні права громадян!
>
> Демагогія. При молдовському варіанті теж не порушуються права громадян.
>
Не буду сперечатись з черговим генієм державного права. Але зазначаю про всяк випадок, що ти помиляєшся.
> >
> > Дайош р-революційну доцільність! (Вельми сумнівну, як на мене, в твоему "зображенні")
>
> Мою доцільність довела практика. І поки що жоден теоретик-мрійник не довів мені, де він візьме сотні здатних перемогти "яскравих особистостей" у якомусь Іванківському чи Коростенському районі.
>
Тоді - нах Конституцію! Якщо я тобі - мрійниця, то піди підстав голову під холодну воду. В Іванківському чи Коростенському районі більше яскравих особистостей, чим в усій ВР. Просто всі ці люди болт клали на партійну діяльність, і правильно роблять.
> >
> > Браво, Свистович! Ти дійсно - вірний Ющенківець!
>
> А ти - брехло.
>
Ну-ну. І чого ж це я - брехло? Чи це просто у тебе жовч перебризкує?
> >
> > Але місця в його списках, в нагороду за лояльність, тобі все одно не запропонують.
>
> Не просто запропонують, я в Ірпені формуватиму цей список на місцевих виборах. Не дивлячись на нелояльність. Хоча лояльність чи нелояльність тут ні до чого.Я виходжу з інтересів народу.
>
Да, хєрові у "нової влади" справи, якщо вона знову збирається спершу скористатись тобою, а потім викинути, як використаний гумовий вироб № 2. Хоча я не виключаю і другий варіант - що ти у нас станеш великою людиною і навітьб не згадаєш, як звуть, наприклад, мене.
> >
> > Для цього у нього валом всіляких щербанів та стоянових.
>
> І ще валом трошки кращих людей.
Хіба що зовсім трошки кращих.
Зауваж, Свистович - бандюковичі ніколи не приховували, хто вони такі. А твій Ющенко косить під порядну, а головне - моральну людину.
Хіба це не верх цинізму?
Не по дорозі мені з тобою, дорогий товариш. Люжи цій владі дупу без мене. Мені в опозиції якось зручніше, звичніше та комфортніше
2005.02.28 | Сергій Кабуд
поет був прав
це не кУСТУРИЦЯ І НЕ гРІНУЕЙ-ЦЕ ЗАСІДАННЯ Верховної Ради
2005.03.01 | Уляна
Плох тот революционер,
который в момент острой борьбы останавливается перед незыблемостью закона. В.И.Ленин2005.03.01 | Михайло Свистович
Я здоровий і ніколи не грався.
MentBuster пише:>
> Не буду сперечатись з черговим генієм державного права. Але зазначаю про всяк випадок, що ти помиляєшся.
Не помиляюсь. Ті самі права, що й у варіанті Шишкіна.
>
> Якщо я тобі - мрійниця, то піди підстав голову під холодну воду. В Іванківському чи Коростенському районі більше яскравих особистостей, чим в усій ВР. Просто всі ці люди болт клали на партійну діяльність, і правильно роблять.
І чого ж ці яскраві особистості пролітають вже років 15 поспіль по мажоритарці? От давай ти візьмеш один з цих районів і доведеш на практиці, як ці яскраві особистості можуть виграти вибори. Саме виграти, а не потрапити у раду в кількості 2-3 людини, щоб потім там верещати, але не впливати на прийняття жодного рішення
>
> Ну-ну. І чого ж це я - брехло?
Бо обізвала мене вірним ющенківцем
>
> Да, хєрові у "нової влади" справи, якщо вона знову збирається спершу скористатись тобою, а потім викинути, як використаний гумовий вироб № 2.
Читай уважно. Я формуватиму списки. В них я внесу себе. Під номером 6.
>
> Хоча я не виключаю і другий варіант - що ти у нас станеш великою людиною і навітьб не згадаєш, як звуть, наприклад, мене.
Звичайно, не згадаю
>
> Хіба що зовсім трошки кращих.
І зовсім трошки, і не зовсім трошки.
>
> Зауваж, Свистович - бандюковичі ніколи не приховували, хто вони такі. А твій Ющенко косить під порядну, а головне - моральну людину.
А він не мій.
> Хіба це не верх цинізму?
Середина.
>
> Не по дорозі мені з тобою, дорогий товариш.
Звичайно. Тобі б покричати, що всі навкруги погані. А мені потрібен результат.
>
> Люжи цій владі дупу без мене.
Ти знову брешеш
>
> Мені в опозиції якось зручніше, звичніше та комфортніше
Мені теж.
2005.03.01 | MentBuster
Я більше не можу серйозно до тебе ставитися
Михайло Свистович пише:> MentBuster пише:
> >
> > Не буду сперечатись з черговим генієм державного права. Але зазначаю про всяк випадок, що ти помиляєшся.
>
> Не помиляюсь. Ті самі права, що й у варіанті Шишкіна.
>
Ти таки помиляєшся. Повір мені на слово. Державне право значно складніше, ніж ти навіть можеш собі уявити.
>
> >
> > Якщо я тобі - мрійниця, то піди підстав голову під холодну воду. В Іванківському чи Коростенському районі більше яскравих особистостей, чим в усій ВР. Просто всі ці люди болт клали на партійну діяльність, і правильно роблять.
>
> І чого ж ці яскраві особистості пролітають вже років 15 поспіль по мажоритарці? От давай ти візьмеш один з цих районів і доведеш на практиці, як ці яскраві особистості можуть виграти вибори. Саме виграти, а не потрапити у раду в кількості 2-3 людини, щоб потім там верещати, але не впливати на прийняття жодного рішення
>
На жаль, виборчу систему Шишкіна запроваджено не буде, тому я не можу "взяти" район та утерти тобі носа.
> >
> > Ну-ну. І чого ж це я - брехло?
>
> Бо обізвала мене вірним ющенківцем
>
Добре. Ти - невірний ющенківець.
> >
> > Да, хєрові у "нової влади" справи, якщо вона знову збирається спершу скористатись тобою, а потім викинути, як використаний гумовий вироб № 2.
>
> Читай уважно. Я формуватиму списки. В них я внесу себе. Під номером 6.
>
Та хоч під номером сім. В жодному іншому районі, де не буде тебе, нормальних списків теж не буде.
> >
> > Хоча я не виключаю і другий варіант - що ти у нас станеш великою людиною і навітьб не згадаєш, як звуть, наприклад, мене.
>
> Звичайно, не згадаю
>
> >
> > Хіба що зовсім трошки кращих.
>
> І зовсім трошки, і не зовсім трошки.
>
А в основному - будуть значно гірші.
> >
> > Зауваж, Свистович - бандюковичі ніколи не приховували, хто вони такі. А твій Ющенко косить під порядну, а головне - моральну людину.
>
> А він не мій.
>
Ах, вибач. Він - всенародний Месія.
> > Хіба це не верх цинізму?
>
> Середина.
>
Мутація твоїх моральних принципів починає всерйоз мене непокоїти.
> >
> > Не по дорозі мені з тобою, дорогий товариш.
>
> Звичайно. Тобі б покричати, що всі навкруги погані. А мені потрібен результат.
>
Звісно, сонечко. Нічим, крім крику, я ніколи й не займалася. І надалі не збираюсь.
> >
> > Люжи цій владі дупу без мене.
>
> Ти знову брешеш
>
Ні, адекватно оцінюю дійсність.
> >
> > Мені в опозиції якось зручніше, звичніше та комфортніше
>
> Мені теж.
Не бреши. Ти вже й при владі непогано влаштувався.
Якщо ти почав виправдовувати невимушені порушення Колнституції - про що ще з тобою можна говорити?
2005.03.01 | Михайло Свистович
Не можеш - не стався
MentBuster пише:>
> Ти таки помиляєшся. Повір мені на слово. Державне право значно складніше, ніж ти навіть можеш собі уявити.
Ти завжди прикриваєшся абстрактними фразами і відмахуєшся англомовною книжкою та словами "Я знаю, а розповідати довго".
Зате я знаю, до чого призведе систма Шишкіна, і результат для мене важливіший за тисячі абстрактних державних прав, так як для тебе, коли ти даєш хабарі суддям.
>
> На жаль, виборчу систему Шишкіна запроваджено не буде, тому я не можу "взяти" район та утерти тобі носа.
Так це навіть краще. Мажоритарка більш вигідна "яскравим особистостям" ніж система Шишкіна. При ній для перемоги треба набрати лише відносну більшість, а не 50% + 1 голос. Тобі легше
>
> Добре. Ти - невірний ющенківець.
Знову брешеш.
>
> Та хоч під номером сім. В жодному іншому районі, де не буде тебе, нормальних списків теж не буде.
Будуть. Хай і менш нормальні. І з цих списків в депутати пройде більше "яскравих особистостей", ніж, якщо буде система Шишкіна.
>
> А в основному - будуть значно гірші.
Не будуть.
>
> Ах, вибач. Він - всенародний Месія.
Ну якщо ти так вважаєш
>
> Мутація твоїх моральних принципів починає всерйоз мене непокоїти.
Мої моральнві принципи тверді, як ніколи. Я думаю про конкретних живих людей, а не про забезпечення чогось там. Тим більше, що, повтрорюю, те, що я написав наприкінці статті, відповідає цим принципам рівно так само, як і система Шишкіна.
>
> Звісно, сонечко. Нічим, крім крику, я ніколи й не займалася. І надалі не збираюсь.
Займаєшся і збираєшся, але кричиш також постійно, що навколо одні підараси. А від цього ці підараси не стануть кращими. А якщо вони вже є, і є можливість на них вплинути з метою досягнення результату, то краще з ними працювати, а кричати лише тоді, коли від них нічого добитися неможливо по всіх пунктах.
>
> Ні, адекватно оцінюю дійсність.
Неадекватно. Я ніколи нікому дупи не лизав. І ти це знаєш. Але любиш покричати, як напередодні що 1-го, що 2-го туру: "Нас всіх уб"ють"
>
> Не бреши. Ти вже й при владі непогано влаштувався.
Це ти вкотре вже брешеш. Де я влаштувався? Там, де був, там і залишаюсь. І ти це знаєш. Але брешеш.
>
> Якщо ти почав виправдовувати невимушені порушення Колнституції - про що ще з тобою можна говорити?
Про вічне. І не прикриватися Конституцією.
2005.03.01 | MentBuster
Я почекаю, поки життя змусить тебе одуматись
Михайло Свистович пише:> MentBuster пише:
> >
> > Ти таки помиляєшся. Повір мені на слово. Державне право значно складніше, ніж ти навіть можеш собі уявити.
>
> Ти завжди прикриваєшся абстрактними фразами і відмахуєшся англомовною книжкою та словами "Я знаю, а розповідати довго".
>
Як тільки ти знайдеш пару годин вільного часу, я прочитаю тобі лекцію. так вже й бути.
> Зате я знаю, до чого призведе систма Шишкіна, і результат для мене важливіший за тисячі абстрактних державних прав, так як для тебе, коли ти даєш хабарі суддям.
>
Ти законсервував себе в реаліях 2002 року і ніяк не можеш віддуплитись. А часи змінилися, як і "електоральні настрої".
> >
> > На жаль, виборчу систему Шишкіна запроваджено не буде, тому я не можу "взяти" район та утерти тобі носа.
>
> Так це навіть краще. Мажоритарка більш вигідна "яскравим особистостям" ніж система Шишкіна. При ній для перемоги треба набрати лише відносну більшість, а не 50% + 1 голос. Тобі легше
>
>
Я беру собі два села - Дем"янці та Харківці Переяслав-Хмельницького району Київської області. Правда, там твій "протеже" Жовтяк планує в сільські голови та в сільраду всіляку наволоч, але я спробую організувати ефективний спротив з місцевих "яскравих особистостей".
> >
> > Добре. Ти - невірний ющенківець.
>
> Знову брешеш.
>
І те тобі не так, і це тобі не сяк. Ти вже сам не знаєш, чого хочеш. Якійсь у тебе глюк із самоідентифікацією.
> >
> > Та хоч під номером сім. В жодному іншому районі, де не буде тебе, нормальних списків теж не буде.
>
> Будуть. Хай і менш нормальні. І з цих списків в депутати пройде більше "яскравих особистостей", ніж, якщо буде система Шишкіна.
>
Надєжди в"юношєй пітіют.
> >
> > А в основному - будуть значно гірші.
>
> Не будуть.
>
Розімріявся.
> >
> > Ах, вибач. Він - всенародний Месія.
>
> Ну якщо ти так вважаєш
>
Я його вважаю порушником Конституції, балакуном та іграшкою в руках покидьків та злочинців.
> >
> > Мутація твоїх моральних принципів починає всерйоз мене непокоїти.
>
> Мої моральнві принципи тверді, як ніколи. Я думаю про конкретних живих людей, а не про забезпечення чогось там. Тим більше, що, повтрорюю, те, що я написав наприкінці статті, відповідає цим принципам рівно так само, як і система Шишкіна.
>
А я думаю про абстрактних мертвих людей
> >
> > Звісно, сонечко. Нічим, крім крику, я ніколи й не займалася. І надалі не збираюсь.
>
> Займаєшся і збираєшся, але кричиш також постійно, що навколо одні підараси. А від цього ці підараси не стануть кращими. А якщо вони вже є, і є можливість на них вплинути з метою досягнення результату, то краще з ними працювати, а кричати лише тоді, коли від них нічого добитися неможливо по всіх пунктах.
>
Не вплинеш ти на підарасів, лише себе зганьбиш спілкуванням з ними. і нічого ти він них не доб"єшся. Це вони вже всього добилися за допомогою тебе, і більше ти їм нах не потрібен.
> >
> > Ні, адекватно оцінюю дійсність.
>
> Неадекватно. Я ніколи нікому дупи не лизав. І ти це знаєш. Але любиш покричати, як напередодні що 1-го, що 2-го туру: "Нас всіх уб"ють"
>
Я не кричала, а передбачала це і ставилася до такої перспективи з фаталізмом та похуїзмом.
> >
> > Не бреши. Ти вже й при владі непогано влаштувався.
>
> Це ти вкотре вже брешеш. Де я влаштувався? Там, де був, там і залишаюсь. І ти це знаєш. Але брешеш.
>
Ах, да. Тебе просто взяли черговий раз тобою покористуватись - списки поскладати. Це не у владі - це на побігеньках. Успіхів!
> >
> > Якщо ти почав виправдовувати невимушені порушення Колнституції - про що ще з тобою можна говорити?
>
> Про вічне. І не прикриватися Конституцією.
Ти дуже скоро розкаєшся у своєму правовому нігілізмі. Бо припиниш відрізняти добро від зла. Цим закінчували всі без винятку виправдовувачі порушення Конституції.
До речі, хто це там на тебе жене?
http://www.ukrpravda.com/forum/read.php?3,19929
2005.03.01 | Пані
Я тобі написала, хто це...
Це той самий Кізяк, якого краще не ворушити, бо абсолютно у відповідності із життєвим аналогом - воно воня2005.03.01 | Михайло Свистович
Мене життя уже навчило
MentBuster пише:>
> Як тільки ти знайдеш пару годин вільного часу, я прочитаю тобі лекцію.
Зайду після Молдови.
>
> Ти законсервував себе в реаліях 2002 року і ніяк не можеш віддуплитись. А часи змінилися, як і "електоральні настрої".
Не дуже вони і змінились, особливо щодо осіб, які не будуть відверто афішувати свою справжню суть.
>
> Я беру собі два села - Дем"янці та Харківці Переяслав-Хмельницького району Київської області. Правда, там твій "протеже" Жовтяк планує в сільські голови та в сільраду всіляку наволоч, але я спробую організувати ефективний спротив з місцевих "яскравих особистостей".
В двох селах це можливо. А от по всій Україні фіг. Нема стільки монтяїв.
>
> І те тобі не так, і це тобі не сяк. Ти вже сам не знаєш, чого хочеш. Якійсь у тебе глюк із самоідентифікацією.
В мене все нормально. Я - не ющенківець.
>
> Надєжди в"юношєй пітіют.
В"юноша просто багато знає.
>
> Демонстративне вкладання болта на Конституцію без будь-яких причин робити це призведе до страшних наслідків.
Втомився вже писати, що для поборників Конституції я відвів у своїй статті кілька абзаців.
>
> А молдавська система не відповідає нашій Конституції, на відміну від шишкінської.
І чим же вона таким не відповідає? І я взагалі запропонував іншу систему, щоб Конституція не страждала.
>
> Не вплинеш ти на підарасів
Уже впливав і продовжую впливати. Не так, як хотілося б, але життя покращується.
>
> Я не кричала, а передбачала це і ставилася до такої перспективи з фаталізмом та похуїзмом.
І кричала. Постійно.
>
> Ах, да. Тебе просто взяли черговий раз тобою покористуватись - списки поскладати. Це не у владі - це на побігеньках. Успіхів!
Повторюю для особлдиво конституційних: я складатиму ці списки всупереч їх бажанню. Не вони мене взяли, а я їх змусив.
>
> Ти дуже скоро розкаєшся у своєму правовому нігілізмі. Бо припиниш відрізняти добро від зла. Цим закінчували всі без винятку виправдовувачі порушення Конституції.
Яка Монтян стала правилдьно. Аж противно
>
> До речі, хто це там на тебе жене?
>
> http://www.ukrpravda.com/forum/read.php?3,19929
Це МеЖо.
2005.03.01 | Пані
Ні. Не жени на невинного.
Це не він.2005.03.01 | Михайло Свистович
Так вони ж з Кізяком один в одного вчаться (-)
2005.03.01 | Пані
Не жени на ЕмЖо
Це в нього Кізяк вчиться. А ЕмЖо і так вчений так що огого!2005.03.03 | Василь Гулeй
Re: Не можеш - не стався
Михайло Свистович пише:"Займаєшся і збираєшся, але кричиш також постійно, що навколо одні підараси. А від цього ці підараси не стануть кращими. А якщо вони вже є, і є можливість на них вплинути з метою досягнення результату, то краще з ними працювати, а кричати лише тоді, коли від них нічого добитися неможливо по всіх пунктах."
und
"Я розумію, що слід налагоджувати хороші стосунки з журналістами, але тоді треба забути про критичну оцінку навіть окремих цих журналістів не лише тут на форумі, а й у приватних розмовах (бо донесуть). Мовчати, коли питають про цих журналістів, брехати, викручуватись. Ви це нам пропонуєте? Так такого не буде" (http://www2.maidan.org.ua/n/free/1109719491).
"хто бєз грєха, тот бросьтє в нєйо камєнь"
2005.02.27 | Ukropithecus (robustus)
Re: Мені не сподобалася виборча система, запропонована В. Шишкін
Мені взагалі оті шарахання від одних електоральних систем до інших не подобаються і нічим хорошим це не кінчиться. Я б взагалі на одну каденцію просто заборонив в одномандатних округах висуватися безпартійним і подивився що з цього буде. Якщо ж партія отримує місць в парламенті менше за бар'єр, то від округів ідуть відповідно 2,3 і т.д. номери за результатами голосування, і від тих партій, які цей бар'єр вже подолали. Такий механізм простимулював би партії. А з виборами на місцевому рівні можна експериментувати сміливіше, бо закони, в тому числі щодо електоральної системи, примає тільки парламент, тому щодо виборів до ВР треба підходити дуже виважено. От побачите - потім оту дурнувату морозівську пропорційку ніхто скасовувати не захоче, бо всяким слимакам і босівським прилипалам набагато простіше мати доступ до відповідного тіла щоб отримати місце в списку, ніж виборювати перемогу в округах.2005.02.27 | Вячеслав Хаврусь
Re:
Ukropithecus (robustus) пише:> Мені взагалі оті шарахання від одних електоральних систем до інших не подобаються і нічим хорошим це не кінчиться.
Я був на тому семінарі з Шишкіним, тож можу додати ще одну фразу Шишкіна щодо того, що виборче законодавство найменш усталене у всьому світі, тому ідеальної виборчої системи поки що не існує. Йде пошук. І Україна не виняток.
2005.02.28 | Ukropithecus (robustus)
А її і не може бути
> Я був на тому семінарі з Шишкіним, тож можу додати ще одну фразу Шишкіна щодо того, що виборче законодавство найменш усталене у всьому світі, тому ідеальної виборчої системи поки що не існує. Йде пошук. І Україна не виняток.А її і не може бути, бо завдання парламенту - репрезентувати суспільство. Отже
1. не повинно порушуватись право кожного обирати владу і обиратись до влади
2. рівність виборчих прав - всі мають однакову кількість голосів
3. кожен голос мусить бути якимось чином репрезетований в парламенті
4. треба репрезентувати регіони
5. бажано щоб не порушувався принцип пропорційності - партії отримують кількість місць пропорційно сумарній кількості голосів відданих за партію
6. бажано щоб не було дискримінації за статевою ознаками, якщо в суспільстві 50% жінок, то і в парламенті має бути приблизно стільки
і т.д.
Легко бачити, що одні умови суперечать іншим, тому будь яка система буде підсилювати одне за рахунок іншого.
2005.02.27 | otar
питання
Хотів поставити це питання на зборах, але дискусія пішла в інше річище. отже -а хто за новою, актуальною зараз, системою представлятиме інтереси громадян і працюватиме з виборцями? місцеві осередки партій? чи цим тепер займатимуться тільки місцеві депутати?
тобто, зараз депутат зазвичай приймає виборців лише "остільки оскільки", але все ж приймає. А за новою системою?
2005.02.28 | Михайло Свистович
Re: питання
otar пише:> Хотів поставити це питання на зборах
Треба було поставити.
>
> а хто за новою, актуальною зараз, системою представлятиме інтереси громадян і працюватиме з виборцями? місцеві осередки партій?
Це взагалі анахронізм, що депутат ВР працює з виборцями. Він має вирішувати зашальнодержавні питання. Бо всі пруться до нього, щоб поремонтував унітаз.
>
> тобто, зараз депутат зазвичай приймає виборців лише "остільки оскільки", але все ж приймає.
Не обов"язково. Багатьох депутатів виборці не бачили жодного разу в окрузі після його перемоги. А про зміст прийомів я вже писав. Кому як не мені, помічнику нардепа, який займає перше місце у ВР за кількістю прийомів громадян та депутатськми зверненнями, це знати.
2005.02.28 | SpokusXalepniy
Способ решения мажоритарной проблемы. (дополнено [*] )
Совершенно ясно, что мажоритрный способ избрания имеет массу внутренних противоречий, особенно при неразвитых демократиях.Тем не менее, нельзя не признать следующее:
- практически все люди в той или иной степени ощущают себя жителями определённой местности, назывемой часто - малой родиной;
- а во вторую (если не в третью) очередь они ощущают себя членами или симпатиками той или иной политической силы (нередко такое ощущение вообще отсутствует);
- кроме того, нередко чувство принадлежности к определённому слою общества (конгломерат, таких понятий как образование, достаток, профессия и пр.) явно превышает ощущение политизированности.
Принято считать, что взгляды этой третьей группы должны выражать партии. Пока это не совсем так, а часто и - совсем не так (доказательства даже не интересно приводить) . Поэтому выборы по партийным предпочтениям таят в себе не меньше противоречий, чем мажоритарный принцип.
В этом смысле лобовой принцип 50 на 50 кажется на первый взгляд соломоновым решением. Правда, некоторые черты этого Соломона мне напоминают булгаковского Шарикова с его "а что там думать - взять и всё поделить".
Итак, исходим из того, что от мажоритарного выборного принципа (как и от партийного) отвертеться трудно. Он нужен. Но как его можно улучшить, чтобы избежать тех противоречий, которые многие отмечают, включая Свистовича.
Предлагаю пока оставить на потом решение о соотношениях: то ли 50:50, то ли 60:40, то ли - 25:75, и т пр..
Сосредоточимся на самом мажоритарном принципе, который мог бы быть следующим.
1. Первое, но не самое главное. От каждой местности (например, от г.Киева, Киевской области, Львова, Львовской области и т.д.) избираются по два депутата - тех кто набрал наибольшее число голосов среди кандидатов. Как правило, выбранными будут кандидаты от двух противоположных сил и это в принципе хорошо для представительства.
2. Более важное. Кандиты от мажоритарных округов избираются прямым голосованием, но сами кандидаты могут быть только из числа бывших или текущих[*] депутатов этих местных советов, которые имеют депутатский стаж не менее трёх лет (ну, возможно, два или четыре - это не столь принципиально). Выдвижение и самовыдвижение из числа депутатов местных (мажоритарных) советов - свободное. Ясно, что среди кандидатов могут быть и депутаты ВР, ранее избранные по этому округу [**].
Выгоды:
- резко затруднен проход в парламент случайных, сиюминутных, подставных людей;
- правила предвыборной борьбы будут стимулировать ТВ и СМИ обращать значительно большее внимание на парламенты местного значения, т.к. заранее известно, что там выращиваются кадры в большую политику.
- значительно повысится внимание избирателей к местным органам власти по двум причинам: и по тому, что события там будут лучше и острее освещаться, и потому что волей-не-волей начнёт приходить осознание важности именно этих маленьких парлпментов;
- будет значительно проще анализировать кандидата на вшивость, причем не за счет наличия компроматов, а наоборот - за счет объективных данных: как и за что он голосовал, как он выступал и какие мнения отстаивал, сколько дач успел себе построить за время депутатства, какую квартиру отгрохал и т.д.
- получится, что местные советы будут действительно кузнецой и фильтром для отбора хотя бы части депутатского корпуса ВР;
- и, наконец, элементарнейшее - человек, претендующий попасть в элиту, действительно приобретет депутатский опыт сначала "на кроликах", прежде, чем экспериментировать над всем населением страны.
Короче, куй депутатов, не отходя от местных органов демократии.
________
[*] - исправлено
[**]- дополнено
2005.03.01 | DevRand
лаконічність не входить в чесноти автора
але це нічого, я все таки змусив себе прочитати статтю.Тепер чому мені стаття не сподобалась, коротко. В першу чергу - настроєм.
1. Конституційність виборчого закону у ній розглядається по залишковому принципу. В першу чергу - доцільність. Це, на мою думку, стратегічно неправильно.
2. Тепер з точки зору доцільності - я не наполягаю на тому що система яку описав Шишкін - ідеальна. І на місцевому рівні вона, можливо, призведе до тих наслідків. що передбачає Михайло. Але щодо виборів у ВР - то на стороні "системи Шишкіна" статистика. В 2002 році по мажоритарці більше ніж 50 відсотків голосів в своїх округах набрали 40 з чимось депутатів.
P.S> Про недоліки системи Шишкіна ми прочитали в статті Свистовича, тепер я хотів би побачити, які плюси вона може привнести, окрім того що забезпечує дотримання пасивного виборчого права.
2005.03.01 | Михайло Свистович
лаконічність не треба зводити в абсолют
Якщо вона заважає, нею краще знехтувати.DevRand пише:
>
> 1. Конституційність виборчого закону у ній розглядається по залишковому принципу. В першу чергу - доцільність. Це, на мою думку, стратегічно неправильно.
Це - демагогія, яка обертається в результаті стражданнями мільйонів людей й порушенням їхніх конституційних прав, які їх печуть значно більше, ніж право виборче. Без пафосу. Бо я з цими людьми працюю. Тим більше, що конституційність в статті розглянута, тому це зветься "нема до чого придеритися".
>
> 2. Тепер з точки зору доцільності - я не наполягаю на тому що система яку описав Шишкін - ідеальна. І на місцевому рівні вона, можливо, призведе до тих наслідків. що передбачає Михайло. Але щодо виборів у ВР - то на стороні "системи Шишкіна" статистика. В 2002 році по мажоритарці більше ніж 50 відсотків голосів в своїх округах набрали 40 з чимось депутатів.
Статистика не на стороні Шишкіна. Попри всі вади партійних вождів та сформованих ними списків, по мажоритарці пройшли набагато гірші депутати, аніж по списках. І наслідком цього стало утворення провладної більшості. За системою ж Шишкіна янучари-кучмісти-"болотяно-невизначені" виграють не тим, що проведуть кілька десятків мажоритарників, а тим, що персоналії від їх партій по округах принесуть їхнім партіям більше голосів, ніж ця партія має в народі. Люди голосуватимуть за персоналії, а отримають в парламенті партії, за які б вони не голосували.
2005.03.01 | Nemesis
Спогади про майбутнє?
Михайло Свистович пише:> Це - демагогія, яка обертається в результаті стражданнями мільйонів людей й порушенням їхніх конституційних прав, які їх печуть значно більше, ніж право виборче. Без пафосу. Бо я з цими людьми працюю.
Система, яка ще не втілення життя вже привела до мільйонів знедолених громадян, з якими прямо зараз він працює.
А демагогів, які згадують про конституції та інші навороти, сміливо розвінчує на основі їх майбутніх помилок!
Behold! Це ж наш власний український TIME-***ний-COP!
2005.03.01 | Михайло Свистович
Ні, про минуле
Nemesis пише:>
> Система, яка ще не втілення життя вже привела до мільйонів знедолених громадян, з якими прямо зараз він працює.
1. Я написав, що система Шишкіна за своєю суттю для виборця є мажоритаркою. І що грає на руку янучарам-кучмістам. А до чого довели мажоритарка та янучари-кучмісти всім відомо.
> А демагогів, які згадують про конституції та інші навороти
Які замість аргументів вживають ярлик "порушення конституційних прав", хоча в моїй статті ці права захищені так само як і у варіанті Шишкіна.
Але ж читати облом. Легше звинуватити.
2005.03.03 | Nemesis
Я якраз прочитав.
Михайло Свистович пише:> Але ж читати облом. Легше звинуватити.
І зробив висновок, що найкращім рішенням для автора було б позбавлення частини громадян права обирати та бути обраними до органів держвлади, бо за неясними ознаками вони є "ворогами".
Нехай навіть таких громадян трохи меньше половини загальної кількості.
Це ІМХО я вже бачив в СССР: дуже смердить ленінізмом.
2005.03.03 | Михайло Свистович
Не видно
Nemesis пише:>
> І зробив висновок, що найкращім рішенням для автора було б позбавлення частини громадян права обирати та бути обраними до органів держвлади, бо за неясними ознаками вони є "ворогами".
Вже принаймні рік Ваші висновки й з інших питань є приблизно такими ж неадекватними.
>
> Це ІМХО я вже бачив в СССР: дуже смердить ленінізмом.
Це ІМХО я не бачив, але читав про це. Зветься геббельсизмом.
2005.03.03 | Nemesis
Видно.
Все зводиться до того, що страшні "кучмісти-янучари" обдурять виборців ( з яких теж половина кучмістів-янучар, а друга половина - нерозумних дітей, які торгують голосами) і ті за них масово проголосують. Тому найкраща ідея це будь-яким чином запобігти цьому. Лише дивно, що такого ще не сталося ніколи. І страшні "кучмісти-янучари" на це також чомусь не сподівалися, а сподівалися на фальсифікації.При тому "кучмісти-янучари" це така безрозмірна категорія, куди Ви схоже записуєте всіх, хто Вам не подобається.
А Ленін фактично те ж саме робив, бо це одне з переконань більшовиків: не всі громадяне рівноцінні, деякі цінніші за решту (авангард), а інших просто можна та навіть треба знищити.
Ви покі знищуєте віртуально: затикаєте рота, цензуруєте, але напрямок вже очевидний.
2005.03.03 | Михайло Свистович
Пояснюю для тих, хто відірвався від наших реалій
Nemesis пише:> Все зводиться до того, що страшні "кучмісти-янучари" обдурять виборців ( з яких теж половина кучмістів-янучар, а друга половина - нерозумних дітей, які торгують голосами) і ті за них масово проголосують. Тому найкраща ідея це будь-яким чином запобігти цьому. Лише дивно, що такого ще не сталося ніколи. І страшні "кучмісти-янучари" на це також чомусь не сподівалися, а сподівалися на фальсифікації.
Нічого не зрозумів, тому поясню принцип. Мажоритарку можна вводити тоді, коли держава забезпечить рівність змагальних можливостей кандидатів, заштукатурить всі шпарини використання службового становища, запраціює справедливе правосуддя.
> При тому "кучмісти-янучари" це така безрозмірна категорія, куди Ви схоже записуєте всіх, хто Вам не подобається.
Це Ваша вигадка, чим Ви захоплюєтесь уже понад рік.
> А Ленін фактично те ж саме робив, бо це одне з переконань більшовиків: не всі громадяне рівноцінні, деякі цінніші за решту (авангард), а інших просто можна та навіть треба знищити.
А Геббельс так само робив: брехав.
> Ви покі знищуєте віртуально: затикаєте рота, цензуруєте
Брехати не гарно.
2005.03.03 | Ukropithecus (robustus)
Те, що пропонує Шишкін не є мажоритаркою
> Нічого не зрозумів, тому поясню принцип. Мажоритарку можна вводити тоді, коли держава забезпечить рівність змагальних можливостей кандидатів, заштукатурить всі шпарини використання службового становища, запраціює справедливе правосуддя.Те, що пропонує Шишкін не є мажоритаркою, система є пропорційною, просто округи одномандатні. Наскільки я зрозумів, ви саме проти одномандатних округів? А чого ви зрештою боїтесь, що в них переможе багато безпартійних, які наберуть більше аніж 50+1? Чи що у кучмістів шансів виграти в одномандатному окрузі більше? Але ви ж самі стверджуєте, що в одномандатних працює адмінресурс, і він тепер на боці Ющенка. Перепрошую, я не дуже второпаю вашу аргументацію.
2005.03.03 | Михайло Свистович
Читайте мою статтю
Ukropithecus (robustus) пише:>
> Те, що пропонує Шишкін не є мажоритаркою, система є пропорційною, просто округи одномандатні.
З точки зору виборців ця система нічим не відрізняється від мажоритарки. Виборець отримує бюлетень з прізвищами осіб, як і при мажоритарці. Ці особи ведуть агітацію за себе, як і при мажоритарці. Але в підсумку, голосуючи за особу, виборець отримує в результаті пропорційку, коли обраний ним депутат-переможець не проходить. І почувається обдуреним.
>
> Наскільки я зрозумів, ви саме проти одномандатних округів?
Ви таки не читали мою статтю
>
> А чого ви зрештою боїтесь, що в них переможе багато безпартійних, які наберуть більше аніж 50+1?
Того, що повториться 2002 рік і всі попередні, коли по мажоритарці також більше 50% набирали позапартійні.
>
> Чи що у кучмістів шансів виграти в одномандатному окрузі більше?
Вас не переконало наше минуле, в т.ч. і те, коли адмінресурс так жорстко не застосовувався?
>
> Але ви ж самі стверджуєте, що в одномандатних працює адмінресурс, і він тепер на боці Ющенка.
Мене не влаштовує будь-який адмінресурс, до того ж місцеві органи самовряжування зовсім не на боці Ющенка, як і багато чиновників з ющенківських органів державної влади.
>
> Перепрошую, я не дуже второпаю вашу аргументацію.
Бо Ви неуважно читали статтю.
2005.03.03 | Ukropithecus (robustus)
Re: Читайте мою статтю
> З точки зору виборців ця система нічим не відрізняється від мажоритарки.Взагалі то виборець може думати що завгодно, якщо партії отримують місця пропорційно до загальної кількості голосів відданих за партії, то система пропорційна.
> Але в підсумку, голосуючи за особу, виборець отримує в результаті пропорційку, коли обраний ним депутат-переможець не проходить. І почувається обдуреним.
Така ситуація можлива, і це суттєвий недолік, коли переможець в округу пролітає. Мені подобається німецька система, там такої проблеми нема, в одномандатних округах завжди проходять до парламенту переможці простою більшістю, і округ не може опинитись без депутата, а от загальний результат по парламенту виходить пропорційним. Немає також 50+1, що дуже дискредитує насправді безпартійних. Але вона досить наворочена, і кількість депутатів в парламенті не фіксована.
> Ви таки не читали мою статтю
Вибачте, читав.
> Я проти суцільних прізвищ у бюлетенях. Одно- чи багатомандатні округи мене не
хвилюють. Наприкінці статті я запропонував варіант саме з одномандатними округами.
Ну так щоб не було прізвищ, то не буває, а коли одномандатний округ, то це взагалі що виборцям заборонити дивитись в бюлетень.
>
> Того, що повториться 2002 рік і всі попередні, коли по мажоритарці також більше 50% набирали позапартійні.
DevRand давав статистику, 40 депутатів взяли більше за 50%+1 в окрузі, але це від половини парламенту, отже загальна кількість буде 80, тобто 18%. Досить багато, але не критично.
> Мене не влаштовує будь-який адмінресурс, до того ж місцеві органи самовряжування зовсім не на боці Ющенка, як і багато чиновників з ющенківських органів державної влади.
Мене він також не влаштовує.
2005.03.03 | Михайло Свистович
Re: Читайте мою статтю
Ukropithecus (robustus) пише:>
> Вибачте, читав.
Вибачте, дуже неуважно читали, якщо закидаєте мені те, чого я не писав.
>
> Ну так щоб не було прізвищ, то не буває
І буває, і може бути, якщо не буває.
>
> а коли одномандатний округ, то це взагалі що виборцям заборонити дивитись в бюлетень.
Нічого подібного. Хай дивляться і бачать там партії та прізвища. Ні, Ви таки не читали статтю.
>
> DevRand давав статистику, 40 депутатів взяли більше за 50%+1 в окрузі, але це від половини парламенту, отже загальна кількість буде 80, тобто 18%. Досить багато, але не критично.
Я відповіав на ту статистику. Прочитайте. Я втомився вже переказувати Вам свою писанину окремо.
2005.03.03 | Nemesis
Це нестрашно.
Ukropithecus (robustus) пише:> Перепрошую, я не дуже второпаю <...> аргументацію.
Бо її як такої дуже мало. Поперше "Я", дуже велике, "Я" неподобається система Шишкіна. Це вже самоцінний аргумент і на думку автора є дуже сильним.
Подруге всюди вороги, яких треба зупинити (дружно розширено лякаємось страхіть, які нам показує "Я").
Потім пропонується як альтернатива "змішати" пропорційну систему з поганою ситемою Шишкіна та додати трохи молдавської. В яких пропорціях мішати, на що буде схожа ця мішаніна, автор не пояснює, Ясно, що це стратег, а не тактик в сенсі: миші нехай собі повідростять крила, щоб їх не змогла зловити кішка, а як же мишам ростити крила? не знаю, це тактика, а я - стратег.
2005.03.03 | Михайло Свистович
Re: Це нестрашно.
Nemesis пише:>
> Бо її як такої дуже мало. Поперше "Я", дуже велике, "Я"
Її дуже багато, а більше вашого "Я", що авиросло за останній рік надзвичайно, тут, мабуть, не буває.
>
> Це вже самоцінний аргумент і на думку автора є дуже сильним.
Перестаньте брехати, бо це вже огидно. Не приписуйте мені свої думки.
> Подруге всюди вороги, яких треба зупинити
Це до Вас, а не до мене. Це у Вас тут всбди вороги (хунта, шістки) і Роман Шарп в адмінгрупі.
> Потім пропонується як альтернатива "змішати" пропорційну систему з поганою ситемою Шишкіна та додати трохи молдавської. В яких пропорціях мішати, на що буде схожа ця мішаніна, автор не пояснює
Це просто читач не читає.
> , Ясно, що це стратег, а не тактик в сенсі: миші нехай собі повідростять крила, щоб їх не змогла зловити кішка, а як же мишам ростити крила? не знаю, це тактика, а я - стратег.
Щось я не бачив результатів Вашої "стратегії", натомість результати моєї "тактики" досить такі вагомі. І у Вас щось із зором. Там, де я бачу фундамент, Ви бачите мишей.
2005.03.03 | Nemesis
Ага.
Михайло Свистович пише:> Мажоритарку можна вводити тоді, коли держава забезпечить рівність змагальних можливостей кандидатів, заштукатурить всі шпарини використання службового становища, запраціює справедливе правосуддя.
Якщо при цьому громадяне на один чи інший начин відокремлюються від керування державою, то така ситуація не наступить ніколи.
Я наразі цілком погоджуюсь з наведженим твердженням (воно взагалі завжди правильне, це як "краще бути багатим та здоровим ніж бідним та хворим"), але воно ж не має нічого спільного з запропонованою системою. Система є абсолютно нормальною. Лише не може бути добре впровадженною без деяких передумов (це як передумовою для використання електричної лампи є наявність струму), але які в Вас альтернативи?
Бо критиканство це легкий шлях.
> Це Ваша вигадка, чим Ви захоплюєтесь уже понад рік.
No comments.
> > Ви покі знищуєте віртуально: затикаєте рота, цензуруєте
>
> Брехати не гарно.
Тоді припинить це робити. Покажіть мені приклад.
2005.03.03 | Михайло Свистович
Угу
Nemesis пише:>
> Якщо при цьому громадяне на один чи інший начин відокремлюються від керування державою, то така ситуація не наступить ніколи.
Є певний порядок будівництва хати. І його не варто порушувати.
>
> Система є абсолютно нормальною. Лише не може бути добре впровадженною без деяких передумов (це як передумовою для використання електричної лампи є наявність струму), але які в Вас альтернативи?
Я навів свою альтернативу.
> Бо критиканство це легкий шлях.
І Ви його давно уже обрали.
>
> Тоді припинить це робити.
Я, на відміну від Вас, цього ніколи не робив.
2005.03.03 | Ukropithecus (robustus)
Дуже рекомендую
Підручник з електоральних систем на майже 180 сторінок, написаний великим колективом експертів у цій галузі. Можете поставити навіть у бібліотеку.http://www.idea.int/publications/esd/upload/ESD_Full_Book.pdf
Загалом у мене склалося таке враження, що тема ця серйозна і непроста і рубати тут з плеча не варто, а Мороз просто займався варварством коли торгував такими речами - пропорційку в обмін на політреформу. Тим більше не на його користь свідчить те, що Путін таку ж саму систему хоче запровадити у себе.
DevRand пише:
> P.S> Про недоліки системи Шишкіна ми прочитали в статті Свистовича, тепер я хотів би побачити, які плюси вона може привнести, окрім того що забезпечує дотримання пасивного виборчого права.
Представництво регіонів, саме представництво персоніфіковане (в багатомандатних округах воно досить таки розмите) і високий ступінь пропорційності. На мою думку, якщо там немає очевидних ляпсусів, то вона набагато краще за морозівську. Це те, що стосується ВР.
2005.03.01 | Crow
Re: Мені не сподобалася виборча система, запропонована В. Шишкіним
Я згідний з оцінкою практичних результатів виборів по мажоритарній системі на попередніх виборах, і вважаю, що Ваші зауваженні є в цілому правдивими стосовно виборів у Верховну Раду.Але я вважаю, що пропорційна система буде шкідливою на місцевих виборах.
Ви звертаєтесь до історії попередніх виборів, я можу звернутись до новітньої історії – призначень голів ОДА і РДА.
Всі ці рішення – предмет політичного дерибану, а не вибір громад. Якщо говорити про моє рідне Прикарпаття, то ілюстрацією цього процесу можна навести статтю http://piar.org.ua/article/?art6542 прикарпатського сайту.
Для мене є ясним і чітко зрозумімілим принцип – ГРОМАДА МАЄ ВИБИРАТИ СВОЇХ ПРЕДСТАВНИКІВ ДО ОРГАНІВ САМОВРЯДУВАННЯ, і має знати їх особисто.
Вони голосують не стільки за ідеологію, скільки за особу? А так і має бути!
Вони голосують не за хорошу і чесну, а для корисну для округу (громади) людину? І це правильно!
Мало бути білим і пушистом – треба ВМІТИ щось робити. Ваші зауваження стосовно Галичини слушні ( в плані того, що Наша Україна не всюди отримала перемогу), але як не гірко визнавати, серед наших галицьких патріотів мало профі – вони переважно невдахи, які не можуть знайти себе іншим чином як брати участь в демагогії. А зараз вони всі отримали шанс – ну і що що робити ні фіга не вміють і ніколи ніц не робили, зате у них є МОРАЛЬНЕ ПРАВО.
Але зараз приходять нові патріоти – з малого бізнесу, з НУО. І що вони бачуть? А місця зайняті, і питання треба вирішувати з новими партійними босами, а не з громадою. Ти хочеш щось зробити для містечка в якому ти живеш? Хоч ти і можеш переконати громаду, що твоя програма є доброю для неї, але перше всього ти маєш піти на поклін до місцевого партійного бонзи, аби він включив тебе в список.
Мажоритарка дійсно стимулюватиме – вона стимулюватиме формування свідомих територіальних громад і допомагатиме створенню якісної системи оцінки роботи органів самоврядування. А пропорційна система створить систему корупції в місцевих осередках партій.
Ви викладаєте свою точку зору як практик, котрий бере участь у місцевій політиці. Я розумію про що йдеться, і просто треба називати речі своїми іменами. А правда ось у чому: Вам і вашій групі важко конкурувати на місцевих виборах з людьми, котрі мають ресурси і Ви прагнете сховатися за партійним брендом. Нормальна технологія, і працювати стане легше, і ресурс бренду зніме багато проблем. І я не сумніваюся, що Ваші цілі добрі. Але не варто собі брехати – на місцевому рівні треба конкурувати не брендами і ідеологіями, а саме такими речами як „Що ти може зробити для цього міста/села?”. Заасфальтувати дорогу, побудувати школу і т.п.
Конкуренція просто необхідна місцевим виборам, і я вважаю, що потрібна саме конкуренція особистостей. Це перенесе цю конкуренцію в практичну площину і дасть ефективні критерії оцінки. Так, буде дуже важко. Так, за фасадом помаранчевого бренду, ще й якщо тримати на нього монополію по своєму ТВО буде набагато легше. Але конкуренція брендами на місцевому пролітичному ринку веде у безвихідь. Ви є чесний і безкомпромісний, але є маса, МАСА місцевих політиків котрі почнуть (вже почали) торгувати цим брендом. А нормальні профі посто плюнуть і підуть – доводити свою думку громаді це питання честі, а займатися містечковими політичними інтригами нижче їх гідності.
P.S. А знаєте чим займатимуться ці „політики” весь наступний рік, поки нормальні люди будуть працювати? А вони формуватимуть списки весь наступний рік. Хоч можна би було зробити щось для людей – аби вони в них повірили...
2005.03.01 | Михайло Свистович
Re: Мені не сподобалася виборча система, запропонована В. Шишкіним
Crow пише:> Я згідний з оцінкою практичних результатів виборів по мажоритарній системі на попередніх виборах, і вважаю, що Ваші зауваженні є в цілому правдивими стосовно виборів у Верховну Раду.
> Але я вважаю, що пропорційна система буде шкідливою на місцевих виборах.
На місцевих виборах мажоритарка грає ще більш злу роль.
> Ви звертаєтесь до історії попередніх виборів, я можу звернутись до новітньої історії – призначень голів ОДА і РДА.
> Всі ці рішення – предмет політичного дерибану, а не вибір громад.
А в нас за Конституцією голів держадміністрацій громади не обирають. Я б їх взагалі скасував, залишивши тільки ради.
> Для мене є ясним і чітко зрозумімілим принцип – ГРОМАДА МАЄ ВИБИРАТИ СВОЇХ ПРЕДСТАВНИКІВ ДО ОРГАНІВ САМОВРЯДУВАННЯ, і має знати їх особисто.
Те саме можна сказати про народних депутатів. В підсумку цей принцип перетворюється на те, що виграє той, хто купить чи обдурить частину громади.
> Вони голосують не стільки за ідеологію, скільки за особу? А так і має бути!
Ну тоді готуйтесь до повернення в кучмівсько-янучарську дерджаву. Бо в нас одні особи вміють вправно маскуватися й дурити інших осіб, які не вміють відрізнити правду від брехні.
> Вони голосують не за хорошу і чесну, а для корисну для округу (громади) людину? І це правильно!
Ну то готуйтесь до пришестя олігархів та діючих представників влади, які перед виборами та й між ними закачуватимуть до округу державні кошти за рахунок інших регіонів і лобіюватимуть інтереси одного округу за рахунок інтересів інших округів. Де ж це правильно? Народний депутат має вирішувати загальнонародні проблеми, місцевий - загальномісцеві.
> Мало бути білим і пушистом – треба ВМІТИ щось робити.
А за мажоритарки проходять саме ті, хто має змогу представити себе білим і пухнастим.
> Ваші зауваження стосовно Галичини слушні ( в плані того, що Наша Україна не всюди отримала перемогу), але як не гірко визнавати, серед наших галицьких патріотів мало профі – вони переважно невдахи, які не можуть знайти себе іншим чином як брати участь в демагогії.
Мій варіант не виключає включення до списку профі. Це раз. По-друге, виконкоми формують місцеві голови, які обираються всенародно.
> Але зараз приходять нові патріоти – з малого бізнесу, з НУО.
Їх дуже мало на всю Україну. Занадто мало.
> А місця зайняті, і питання треба вирішувати з новими партійними босами, а не з громадою. Ти хочеш щось зробити для містечка в якому ти живеш? Хоч ти і можеш переконати громаду, що твоя програма є доброю для неї, але перше всього ти маєш піти на поклін до місцевого партійного бонзи, аби він включив тебе в список.
Для цього треба внести зміни, щоб списки формували не лише партії, зареєстровані за рік до виборів, але й громадські організації та й взагалі певна команда фізичних осіб, здатна представити всеукраїнський (всеобласний, всеміський) список у кількості, наприклад 50% + 1 кандидатів від кількості депутатів відповідної ради. І хай цих списків буде 100. Народ розбереться, як розібрався уже у списках на минулих виборах.
> Мажоритарка дійсно стимулюватиме – вона стимулюватиме формування свідомих територіальних громад і допомагатиме створенню якісної системи оцінки роботи органів самоврядування. А пропорційна система створить систему корупції в місцевих осередках партій.
Це лише Ваше припущення. Практика свідчить, що нікого вона ні до чого не стимулювала. І наслідки мажоритарки були такі, що жодна корупція в місцевих осередках партій з нею не прирівняється.
> Ви викладаєте свою точку зору як практик, котрий бере участь у місцевій політиці. Я розумію про що йдеться, і просто треба називати речі своїми іменами. А правда ось у чому: Вам і вашій групі важко конкурувати на місцевих виборах з людьми, котрі мають ресурси і Ви прагнете сховатися за партійним брендом.
Нам не так вже і важко. А от іншим просто неможливо.
> Але не варто собі брехати
Запам"ятайте одну просту істину: я ніколи, нікому і ніде не брешу.
> – на місцевому рівні треба конкурувати не брендами і ідеологіями, а саме такими речами як „Що ти може зробити для цього міста/села?”. Заасфальтувати дорогу, побудувати школу і т.п.
А ще вмінням брехати та доступом до влади, яка дозволяє заасфальтувати перед виборами дорогу, побудувати школу, а потім забити на все це після виборів. І, між іншим, не справа місцевих депутатів асфальтувати дороги та будувати школи.
> Конкуренція просто необхідна місцевим виборам, і я вважаю, що потрібна саме конкуренція особистостей.
Вона вже була всі ці роки. Вам подобаються ті, хто править нашими селами-містами-районами-областями?
> Це перенесе цю конкуренцію в практичну площину і дасть ефективні критерії оцінки. Так, буде дуже важко. Так, за фасадом помаранчевого бренду, ще й якщо тримати на нього монополію по своєму ТВО буде набагато легше. Але конкуренція брендами на місцевому пролітичному ринку веде у безвихідь. Ви є чесний і безкомпромісний, але є маса, МАСА місцевих політиків котрі почнуть (вже почали) торгувати цим брендом. А нормальні профі посто плюнуть і підуть – доводити свою думку громаді це питання честі, а займатися містечковими політичними інтригами нижче їх гідності.
Це все теоретичні мрії, які мають під собою часткове підгрунтя. На практиці ніякої конкуренції не відбувається. Всім мрійникам я пропоную одне і теж: в селищах залишається мажоритарка. Візьміть собі якесь селище, знайдіть там "яскравих особистостей" і спробуйте провести до ради більшість (саме більшість, а не жменьку) нормальних людей. А я подивлюсь.
2005.03.02 | Crow
Re: Мені не сподобалася виборча система, запропонована В. Шишкіним
Що ж, можна довго сперечатися -- що практично, а що мрії.Та врешті запропонований Вами варіант є прийнятний:
"Для цього треба внести зміни, щоб списки формували не лише партії, зареєстровані за рік до виборів, але й громадські організації та й взагалі певна команда фізичних осіб, здатна представити всеукраїнський (всеобласний, всеміський) список у кількості, наприклад 50% + 1 кандидатів від кількості депутатів відповідної ради. І хай цих списків буде 100. Народ розбереться, як розібрався уже у списках на минулих виборах."
Якщо б такі зміни були, то цього я вважаю достатньо аби зняти монополію партійних брендів на виборах. І це дало би можливість створити конкуренцію за місцевих "яскравих особистостей" серед партій, люди могли б оцінювати списки а не вибирати мрії-іллюзії, в які загорнуті партійні торг.марки, що мають можливість використовувати загальнонацінальні ЗМІ і продають себе як зубну пасту чи мило.
2005.03.02 | Михайло Свистович
Re: Мені не сподобалася виборча система, запропонована В. Шишкіним
Crow пише:> Що ж, можна довго сперечатися -- що практично, а що мрії.
Нема про що сперечатись. Практика - те, що було, мрії - те, що здається.
> Та врешті запропонований Вами варіант є прийнятний
От і чудово.
>
> Якщо б такі зміни були, то цього я вважаю достатньо аби зняти монополію партійних брендів на виборах.
Ні, цього достатньо лише, щоб забезпечити пасивне виборче право. А монополія партійних брендів фактично збережеться (як і у варіанті Шишкіна).
2005.03.04 | Пані
Статистика по темі
Майже 30% готові проголосувати за парію Ющенка, 17% - за партію Януковичаwww.ПРАВДА.com.ua, 4.03.2005, 13:00
29,5% українців проголосували б за єдину партію "Наша Україна", якби вибори до парламенту відбулися найближчим часом.
Про це свідчать результати опитування опитаних Українським центром економічних і політичних досліджень імені Разумкова, проведеного з 23 по 28 лютого у всіх регіонах України
При цьому уточнюється, що опитані проголосували б, якби лідером партії був президент Віктор Ющенко, і що фактично партія "Наша Україна" ще не створена. Мова не йде про партію, яка раніше називалася "Реформи та порядок".
17% проголосували б за Партію регіонів під головуванням Віктора Януковича.
5,3% готові віддати голоси за партію "Батьківщина", лідером якої є прем'єр-міністр Юлія Тимошенко.
4,8% проголосували б за Комуністичну партію під головуванням Петра Симоненка.
4,2 % готові проголосувати за Соціалістичну партію, лідер якої - Олександр Мороз.
Всі інші партії, відповідно до опитування, самостійно не подолали б 4% бар'єр при виборах у парламент.
Так, Прогресивна соціалістична партія (Наталя Вітренко) набрала б 2,7% виборців.
За Народну партію (Володимир Литвин) готові проголосувати 1,8% опитаних.
Соціал-демократичній партії (об'єднаній) готові віддати голоси 1% респондентів.
Проти всіх мають намір голосувати 1,5% опитаних, не брали б участі у виборах 3%.
Не визначилися 22,1% респондентів.
Під час дослідження було опитано 2 012 респондентів віком від 18 років. Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%.