Ударимо моніторингом по “Альтернативі”!
02/28/2005 | Маратов
Клянусь, думав - не дочекаюсь.
Не бачу, не чую день, два, місяць, другий. Ніде не вилазять, нікого не критикують, нікого не повчають. Нудота неймовірна. Почав уже дійсно подумувати над невідворотністю покарання за мерзенність і підлість, над найвищою справедливістю, яку здійснює щодо різного роду покидьків праведний перст Всевишнього.
Ні, помилився. Здорово помилився. Оклигали таки, ой швидко оклигали, контра недобита. Ми тут сидимо по редакціях, думаємо-гадаємо, що робити без темників, як оцінювати те чи інше явище, ту чи іншу подію без височайших лекал і направляючих оцінок, потихеньку вчимося щось крапати без Г У І П-ішних підказок з Банкової, мало-помалу починаємо вірити в мудрість і порядність наших нових державних керманичів, а тут раптом - “бабах!”.
Васильєв Серьожа, живий і здоровий, піднімає свою тимчасово законспіровану таємну рать, вимагає, посилаючись на зовсім недавню пов’язаність по руках і ногах есдеківськими путами, суцільний активний моніторинг усього того, чим займається нинішня влада. Точніше, не всього, а саме того, що поки що не зовсім гарно виходить в Уряду й Президента.
Дайош негатив! І чим швидше і більше, тим краще! І про все - негайно доповідати! Куди? Та все туди ж, в “Альтернативу”.
“Альтернативі” немає альтернативи. Ніхто, підкреслюю - ніхто: ні “Пора”, ні “Братство”, ні прогресивні соціалісти, ні комуністи, навіть дьогтем не обмазали ворота цього нонсенс-офісу, цієї злочинної контори, цього пропагандистського кубла, що протягом кількох років продукувало брехню, велику брехню й неймовірну брехню.
Що це робиться так відкрито й нахабно - навіть не дивуюсь. Стиль “а-ля-есдек”, який став візитівкою всього брудного й нечесного, і який має невід’ємний синонім-додаток “васильєвський”, пізнається в закликові того ж Сергія Васильєва до журналістів мочити владу, збирати на неї компру, щоб швидше змінити її на звичну, есдеківську.
Не вірте Марату Гельману. Його треба притягти до кримінальної відповідальності за те, що вкрав бренд Васильєва. Хіба-таки в якійсь там Москві могли придумати “темники”, щоб використовувати не в себе, а імпортувати сусідам-українцям? “Темники” - це наш вітчизняний продукт. Як самогон, як святе українське сало. І скоро ми до них повернемося, якщо не розтрощимо те геббельсівське гніздилище, що недалечко від динамівського стадіону.
Невже всі проковтнули, і нікого не знудило від страшного своєю тенденційністю фільму “Хамелеон” - дітища Васильєва? Мабуть, проковтнули, якщо врахувати, що на “ніжний і страсний” заклик критикувати владу першими відгукнулися керівники газети “День”. Що, схожі завдання у ідеологічних батьків цієї газетки і роботодавців політ-технологів з “Альтернативи”?
Зрозуміло, есдеки ніколи не погодяться з такою ганебною поразкою, яку їм підсунули Павловські, Гельмани й Васильєви. Намаганням реваншу - бути! Зараз ми є свідками лише початку спинання на ноги після удару тяжкої революційної кувалди. Медведчук так до цих пір і не зрозумів, що магнетизм Васильєва, який притягує до себе все негативне, що є в українському суспільстві і в політикумі зокрема, приносить об’єднаним лише мінуси. Я, наприклад, побачивши, що хтось потис Васильєву руку, тому своєї руки не подам ніколи. Одне тішить: усі мої друзі й просто колеги по перу, які протягом останніх років вимушені були спілкуватися з цим московсько-медведчуковським глашатаєм, без крупнокаліберного мата прізвище Васильєва не згадують. І це радує...
Після публікації “розмишлізмів” Васильєва в газеті “День”, це видання можна сміливо ставити на один щабель з кичигінською “2000”, яку порядна людина навряд чи наважиться навіть взяти в руки. А інформована людина може провести прозору паралель: “День” - рупор одного з політиків, який начебто йде знову самостійно на чергові вибори зі своєю новою партією, і медведчуковський безтолковий прес-кілер Сергій Васильєв.
Шановні колеги! Нас чекають цікаві часи. Моніторити проколи влади треба. Але пишіть у свої видання, а якщо не маєте такої можливості, то краще пишіть на заборах. Тоді не за горами ті часи, коли у нас буде безліч альтернатив, найголовніша з яких - ніколи не писати в “Альтернативу”.
А я з превеликим задоволенням буду моніторити Васильєва. Що б і де б він не сказав чи написав: благо на його дітище - “темники” - мені начхати.
Гель Маратов.
Не бачу, не чую день, два, місяць, другий. Ніде не вилазять, нікого не критикують, нікого не повчають. Нудота неймовірна. Почав уже дійсно подумувати над невідворотністю покарання за мерзенність і підлість, над найвищою справедливістю, яку здійснює щодо різного роду покидьків праведний перст Всевишнього.
Ні, помилився. Здорово помилився. Оклигали таки, ой швидко оклигали, контра недобита. Ми тут сидимо по редакціях, думаємо-гадаємо, що робити без темників, як оцінювати те чи інше явище, ту чи іншу подію без височайших лекал і направляючих оцінок, потихеньку вчимося щось крапати без Г У І П-ішних підказок з Банкової, мало-помалу починаємо вірити в мудрість і порядність наших нових державних керманичів, а тут раптом - “бабах!”.
Васильєв Серьожа, живий і здоровий, піднімає свою тимчасово законспіровану таємну рать, вимагає, посилаючись на зовсім недавню пов’язаність по руках і ногах есдеківськими путами, суцільний активний моніторинг усього того, чим займається нинішня влада. Точніше, не всього, а саме того, що поки що не зовсім гарно виходить в Уряду й Президента.
Дайош негатив! І чим швидше і більше, тим краще! І про все - негайно доповідати! Куди? Та все туди ж, в “Альтернативу”.
“Альтернативі” немає альтернативи. Ніхто, підкреслюю - ніхто: ні “Пора”, ні “Братство”, ні прогресивні соціалісти, ні комуністи, навіть дьогтем не обмазали ворота цього нонсенс-офісу, цієї злочинної контори, цього пропагандистського кубла, що протягом кількох років продукувало брехню, велику брехню й неймовірну брехню.
Що це робиться так відкрито й нахабно - навіть не дивуюсь. Стиль “а-ля-есдек”, який став візитівкою всього брудного й нечесного, і який має невід’ємний синонім-додаток “васильєвський”, пізнається в закликові того ж Сергія Васильєва до журналістів мочити владу, збирати на неї компру, щоб швидше змінити її на звичну, есдеківську.
Не вірте Марату Гельману. Його треба притягти до кримінальної відповідальності за те, що вкрав бренд Васильєва. Хіба-таки в якійсь там Москві могли придумати “темники”, щоб використовувати не в себе, а імпортувати сусідам-українцям? “Темники” - це наш вітчизняний продукт. Як самогон, як святе українське сало. І скоро ми до них повернемося, якщо не розтрощимо те геббельсівське гніздилище, що недалечко від динамівського стадіону.
Невже всі проковтнули, і нікого не знудило від страшного своєю тенденційністю фільму “Хамелеон” - дітища Васильєва? Мабуть, проковтнули, якщо врахувати, що на “ніжний і страсний” заклик критикувати владу першими відгукнулися керівники газети “День”. Що, схожі завдання у ідеологічних батьків цієї газетки і роботодавців політ-технологів з “Альтернативи”?
Зрозуміло, есдеки ніколи не погодяться з такою ганебною поразкою, яку їм підсунули Павловські, Гельмани й Васильєви. Намаганням реваншу - бути! Зараз ми є свідками лише початку спинання на ноги після удару тяжкої революційної кувалди. Медведчук так до цих пір і не зрозумів, що магнетизм Васильєва, який притягує до себе все негативне, що є в українському суспільстві і в політикумі зокрема, приносить об’єднаним лише мінуси. Я, наприклад, побачивши, що хтось потис Васильєву руку, тому своєї руки не подам ніколи. Одне тішить: усі мої друзі й просто колеги по перу, які протягом останніх років вимушені були спілкуватися з цим московсько-медведчуковським глашатаєм, без крупнокаліберного мата прізвище Васильєва не згадують. І це радує...
Після публікації “розмишлізмів” Васильєва в газеті “День”, це видання можна сміливо ставити на один щабель з кичигінською “2000”, яку порядна людина навряд чи наважиться навіть взяти в руки. А інформована людина може провести прозору паралель: “День” - рупор одного з політиків, який начебто йде знову самостійно на чергові вибори зі своєю новою партією, і медведчуковський безтолковий прес-кілер Сергій Васильєв.
Шановні колеги! Нас чекають цікаві часи. Моніторити проколи влади треба. Але пишіть у свої видання, а якщо не маєте такої можливості, то краще пишіть на заборах. Тоді не за горами ті часи, коли у нас буде безліч альтернатив, найголовніша з яких - ніколи не писати в “Альтернативу”.
А я з превеликим задоволенням буду моніторити Васильєва. Що б і де б він не сказав чи написав: благо на його дітище - “темники” - мені начхати.
Гель Маратов.