03/03/2005 | Д.Потєхін

Був в Кишиневі три тижні тому. От потрапи знов. Очевидними фаворитами цих виборчих перегонів в Молдові є, безумовно, комуністи. Опозиційні Блок "Молдова Демократична" (БМД) та Християнсько-демократична народна партія (ХДНП) відстають, як мінімум, на 15% відсотків.

Втім, виборча інтрига все ж таки існує. Основне питання — чи зможуть комуністи обрати керівництво парламенту, президента та прем’єра без залучення голосів опозиції. Аби не мати проблем, їм необхідно отримати 61 місце в парламенті. Якщо ХДНП не долає 6-відсотковий бар’єр – це практично вирішене питання. Координатор кампанії ХДНП вважає, що присутність партії в парламенті - не питання (більше того, сьогодні він переконував мене, що БМД взагалі пролітає повз парламент!).

Крім інституційних перешкод ХДНП, існують й тактичні. По-перше, молдавські комуністи активно послуговуються досить популярною в Молдові проєвропейською риторикою, практично позбавляючи обидві опозиції цієї теми. По-друге, Блок "Молдова Демократична" (БМД) — хоча й умовна, але, все ж таки, опозиція, яка позбавляє ХДНП монополії на критику влади. Втім, деякі дослідження динаміки уподобань виборців свідчать про повільне, але стабільне зменшення кількості прихильників комуністів та БМД на фоні зростання рейтингу ХДНП впродовж всієї кампанії (мабуть, завдяки послугам Павловського, який демонструє здатність вчитися - розвішує в місті жовті стрічки БМД).

Відсутність єдності серед опозиційних сил не тільки ускладнює їх власне позиціювання, але й сприяє апатії виборців, оскільки виключає чітке формулювання тем, навколо яких відбувається вибір. Домінування політичної сили, яка є власником традиційного політичного бренду, також не сприяє поінформованості виборців. Майже повна відсутність політичної агітації в центральній пресі та на вулицях Кишинева за 3 тижні до виборів здивувала не тільки нас, учасників "революційного карнавалу" в Україні, але й румунських колег. За 3 дні до виборів матеріали помітно, втім, до "карнавалу" далеко.

Три тижні тому представники опозиції пояснювали фактичну відсутність кампанії суворим законодавством, яке, з одного боку, обмежує розміщення агітаційної продукції спеціально призначеними місцями, а, з іншого, передбачає зняття порушників з виборчих перегонів. Зрозуміло, що зняття з перегонів можливе тільки для учасників виборів, але не стосуються громадянських ініціатив. Зараз агітація з"явилась і на парканах, але все одно дуже аскетично якось. Помаранчевий колір зустрічається. З"явивися навіть молдавський варіант "разом нас багато": http://www.ppcd.md/mp3/noise_on__istorie__oranjul_inseamna_schimbare.mp3 Але, звісно, це все радше "за мотивами".

Взагалі, чи не основною проблемою виборів у Молдові видається непоінформованість виборців. Проблемою, яка мала – і, думаю, могла — бути вирішена зусиллями нової громадянської ініціативи. Для виникнення такої ініціативи було, як мінімум, три причини. По-перше, дуже вірогідно, що майже 100 тисяч студентів не зможуть проголосувати через ускладнену процедуру реєстрації і повну відсутність інформування про цю процедуру. По-друге, просвіта виборців від імені громадянської ініціативи долає обмеження розміщення продукції тільки в спеціально призначених місцях, які інколи дуже важко знайти. По-третє, доволі серйозні аналітичні зусилля Коаліції-2005 мають бути доповнені агресивною медійною кампанією та акціями прямої дії.

Впадає в очі недостатня ефективність Коаліції-2005 (це щось на кшталт "Нового вибору"), яка об’єднала близько півтори сотні організацій, що здійснюють моніторинг виборів та просвіту виборців. Вірогідно, організатори захопилися кількістю, але не передбачили проблеми обмеженої дієздатності великих об’єднань, а також ризик фактичного контролю частини членів коаліції з боку влади. Крім того, просвітницькі матеріали коаліції, хоча й розроблені на основі ґрунтовного аналізу проблем та уподобань виборців, виглядають орієнтованими радше на аудиторію круглих столів та прес-конференцій, ніж простих виборців однієї з найбідніших країн Європи. Зрозуміло, що навіть найпотужніший аналітичний моніторинговий продукт без донесення до широкої аудиторії практично не має просвітницького сенсу.

Аналітики коаліції-2005 могли б також спрямувати свій потенціал й на підтримку молодіжних ініціатив, які потребують реалістичної, простої, та, відповідно, надійної стратегії забезпечення прав виборців. Так представники об’єднань студентів домоглися від ЦВК можливості голосування за місцем навчання, а не за місцем реєстрації. Але за три тижні до виборів мені не вдалося зафіксувати жодної ефективної спроби поінформувати студентів про нову процедуру та мобілізувати їх на реєстрацію. Принаймні пункти попередньої реєстрації, які, згідно затвердженому ЦВК графіку, мали щодня реєструвати по декілька тисяч студентів, залишалися порожніми. Сьогодні зрозуміло, що не тільки через "засекречену" процедуру, але й майже повну апатію студентів.

Якщо ж потужної громадянської ініціативи не виникне до наступних виборів (яка ж сучасна (р)еволюція без виборів?), тоді комуністи й надалі матимуть майже монопольну владу, хоча їх риторика й надалі дрейфуватиме в напрямку соціал-демократії. Дрейф потребуватиме придбання відповідного бренду, вже зайнятого разом з місцем в соцінтерні ображеними владою місцевими бізнесменами.

Таким чином:

1. Неспроможність об’єднання опозиційних сил не тільки ускладнює їх позиціювання, але й сприяє апатії виборців, оскільки виключає чітке формулювання тем, навколо яких міг би відбутися свідомий вибір.

2. Популярність комуністів пов’язана не стільки з їх чеснотами, а радше з непоінформованістю виборців. Опозиція мала би більше шансів, якби домінантою їх кампанії була позитивна лінія, а не лише критика режиму.

3. Навіть якщо правляча партія не отримає в парламенті 61 голос і комуністи будуть змушені "зрадити ідеали" та блокуватись з частиною БМД заради обрання президента – це навряд чи призведе до критичної переоцінки виборцями цих сил, оскільки НУО не здійснюють цілісної кампанії щодо критеріїв вибору.

4. Природно, контрольована комуністами влада також не сприяє поінформованості виборців та ускладнює процедури голосування. Фактичне порушення принципів прозорих виборів свідчить про умовність проєвропейських устремлінь комуністів.

5. Передумови для виникнення громадянських кампаній існують. Зараз є дві спроби, переважно інтуїтивні, запустити щось на кшталт Отпору/Кмари/Пори - "Basta" (http://basta.95mb.com) та "Contra" (http://www.contra.uni.md). Але...

6. Цим ініціативам бракує підготовки та досвіду, необхідних для стратегічного планування та технічного втілення ефективної громадянської кампанії. Приклад — студентські лідери домоглися зміни процедури реєстрації, але студентів не поінформували та, відповідно, не мобілізували.

Отаке.