03/11/2005 | Анатоль

Ідеології обєднують людей. В цьому їх важлива роль.
Усі ідеологічні системи (релігійні, класові, національні) мають елементи обрядовості.
Це масові емоційні дійства.
Вони служать для закріплення належності людини до системи на емоціональному, підсвідомому рівні.
Одним з основних елементів обрядовості є святкування різних дат, значимих для даної ідеологічної системи.
Це ті анкерні точки, які закріплюють людину в рамках цієї системи.
Тому то так важливо, ЩО ми святкуємо.
Я живу в Харкові біля одного з парків. Кожен рік спостерігаю таку картину:
23 серня. День звільнення Харкова від німців (одного з).
Свято. Народні гуляння. Скрізь різнокольорові прапори, шарики, естрада, самодіяльність, столи, кіоски, фейєрверки...
24 серпня. День Незалежності. (Головне свято в кожній країні).
Тиша. Ні людей, ні прапорів, ні столів, ні фейєрверків. Ніякого натяку на свято.
Лише підмітання вчорашнього сміття і розбирання естради.
День Незалежності України це не свято. Україна - це "нєдоразумєніє".
І все це закріплюється на образному, емоційному рівні.
Це робота місцевої влади.
Ідеологічна робота.
Проти України.
То чи ж треба дивуватись результатам голосування в Харкові?
Нова країна повинна мати свої свята.
Свята колишньої країни є якорами в свідомості (і підсвідомості) людини, які держать її в минулому.
Щоб стати новою країною, новою нацією, потрібно звільнитись від цих якорів.
23 лютого. Більшовики під Нарвою розбили Корнілова.
"От Москвы до британских морей Красная Армия всех сильней".
Знаменна подія в українській історії.
Державне свято.
День Захисника Вітчизни.
Якої Вітчизни? Схаменіться.
Чому янучари так ревно відносяться до радянських свят?
А хто такі янучари?
Я не повязую їх з Януковичем.
Янучари так само голосували б за всякого іншого "єдиного кандидата" від антиукраїнської влади.
Це звичайні радянські громадяни, які жили в великій країні Радянський Союз (інша назва Росія).
І от раптом, нікуди не переїхавши, опинились в іншій, чужій країні.
Їх записали громадянами цієї чужої країни, але в душі вони залишились громадянами Радянського Союзу (Росії).
Самі послідовні і ідейні янучари - комуністи.
Гасло Ющенка, що нема різниці між людьми сходу і заходу, а різниця між чесними людьми і бандитами
годиться як тимчасове виборче гасло.
Але реальність в тому, що значна частина громадян України в душі не є її громадянами.
Вони лишились громадянами Радянського Союзу (Росії). І по переконанням і по ментальності.
І хай не присплять нас ті 52%, які набрав Ющенко. Реальний процент проукраїнських виборців 25. (Можливо після революції трошки більший).
Просто влада була вже занадто негарною і її кандидат одіозним.
Проблема виховання громадянина України актуальна. Без цього Україна не відбудеться.
І одним з елементів цього процесу повинна бути продумана і сильна політика держави щодо державних і національних свят.