Володимир Ар’єв – новій владі: «Нікому пощади не буде!» (/)
03/30/2005 | otar
http://imi.org.ua/?read=21:17
http://www.imi.org.ua/?read=22:17
Володимир Ар’єв: "Я себе «кілером» не вважаю"
Володимир Ар’єв - автор найвідомішого в Україні проекту журналістських розслідувань «Закрита зона». Жартує, що його візитівку чорного кольору в українському парламенті вже називають «чорною міткою», проте «кілером», тим більш політичним він себе не вважає. Про бачення Володимиром Ар’євим жанру журналістського розслідування, зміни, які чекають на програму, деякі секрети здобуття важливої інформації для програми та про особливості співпраці "Закритої зони" з правоохоронними органами читайте далі.
ІМІ: Вважається, що жанр журналістського розслідування є найбільш складним і ризикованим в журналістській професії. Чому успішний телевізійний журналіст Володимир Ар’єв вирішив зайнятися саме журналістськими розслідуваннями?
В.А.: По-перше, журналістське розслідування як жанр на українському телебаченні був майже не присутній. Насправді, те, що у нас раніше називалося журналістським розслідуванням, були репортажі з елементами журналістського розслідування і більше стосувалися аналітики, чим власне наша програма зараз почала грішити.
Саме по собі журналістське розслідування – це step by step, крок за кроком розкривання певної теми, певної події. Журналістське, тому що з коментарями, з певною долею аналізу. Ми маємо факти і ми їх викладаємо. Раніше ми намагалися викладати їх так, як це відбувалося, за допомогою а) свідчень; б) документів; г) знятих нами безпосередньо відео матеріалів або так званих журналістських провокацій.
Наприклад, коли ми робили програму про жінок (передача українських жінок, що потрапляють у сексуальне рабство за кордоном - ІМІ), так наша журналістка ходила до одного вербувального агентства, ніби вона хоче поїхати за кордон танцівницею, щоб вона на собі все відчула, про що там говорять.
Є ще одна складова «д» - це власне аналітична частина, коментарі журналіста, що власне і робить розслідування журналістським, бо все інше – збір інформації, фактів, це як оперативна робота правоохоронних органів.
Саме тому, що жанр журналістського розслідування, саме на телебаченні, був практично не представлений, я зайнявся цією програмою.
ІМІ: Ви сказали, що Ваша програма «грішила аналітикою». Це означає що кількість коментарів у передачах зменшиться?
В.А.: Так, ми будемо зменшувати аналітичну складову. Розумієте, зараз намагаються аналізувати і коментувати події дуже багато. Наша програма завжди була цінна тим, що демонстрували невідомі факти. Я думаю, що вже з цієї програми ми будемо по трохи повертатися до нашої старої практики, де було менше аналітики.
ІМІ: Яким на Вашу думку має буди журналістське розслідування? Що головне у цьому жанрі?
В.А.: Журналістське розслідування, саме його сенс, має бути жорстким. Це не може бути якесь абсолютно вихолощене телевізійне зображення, вихолощений текст з абсолютно вихолощеними фактами. Це має бути те, що викликає дискусію. Ми, принаймні, добиваємось того, що навколо наших програм точаться дискусії. Тоді вже після журналістського розслідування починається аналіз. Також ми завжди намагаємось брати різні точки зору, але, на жаль, це не завжди вдається. Єдина причина того, що фігуранти розслідування просто відмовляються щось казати, коментувати, починають ховатися від нас… Тому нашу програму дехто називає кілерською…
ІМІ: А як власне ви вважаєте, чи є ви «кілерами»?
В.А.: Давайте подивимось, є «політичне кілерство», коли людину переслідують за її політичні погляди. А якщо людина чи групи людей здійснили протизаконні дії, і у нашому розпорядженні є ці факти, то ми, ясна річ, починаємо своє розслідування, звертаємось до цієї людини: «що ж ви скажете з цього приводу?». Ми не суд, але ми завжди даємо людині можливість сказати слово у своє виправдання. Як вона цим користується, це вже її справа.
Наприклад, наступна передача буде про Закарпаття, про майно Нестора Шуфрича і про дачу Медведчука (яка офіційно є базою ФК «Динамо»). У Медведчука, на жаль, не вдалося спитати, але ми взяли інтерв’ю у Шуфрича і ми даємо точку зору Григорія Суркіса. Але якщо нам відмовляють, то ми просто кажемо у програмі, що нам відмовили.
Я вважаю, що журналістське розслідування апріорі має бути зубасте, не гладеньке, а схоже на їжака, яке коле всіх і всі починають рухатись, і на основі цього починаються певні події.
ІМІ: Чи цікавитесь ви долею ваших героїв – інформаторів, які беруть участь у передачі, і власне фігурантів розслідування, тих, кого ви викриваєте? Чи були вже прямі наслідки для цих людей після ваших передач?
В.А.:Так. Наприклад, я вже знаю, принаймні, три факти, коли після наших передач Генеральна прокуратура порушила кримінальні справи. Одна програма про купівлю компанією «Аеросвіт» землі у Борисполі, друга – про доведення до банкрутства ВАТ «Чисті метали», і третя – це про махінації з новими паспортами. Наслідком останньої з цих передач є те, що Президент Ющенко вже відмінив указ Кучмі про введення нових паспортів. Там страшні махінації відбувалися в паспортній системі в останні роки.
Принаймні, я бачу, що реакція є, бо те, що ми робимо, ми робимо з доказовою базою, що дає підстави державним органам, включно з Президентом, реагувати на ці програми. Це вже дуже (!) позитивний приклад, що робота журналістів не залишається поза увагою.
ІМІ: Яку програму Ви, як автор, вважаєте найвдалішою?
В.А.: Вони всі, як діти, ці програми. Не можна сказати, що це улюблена дитина, а ця – ні. Їх вже більше сорока… Була програма, яка стала найкращою в Європі, це про Державне управління справами (ДУСя), інші програми продають на піратських дисках на Майдані…
ІМІ: Ну тоді, яка найбільш улюблена особисто для Вас? В яку вклали більше сил і душі?
В.А.: Душу вкладаю в кожну програму. Найбільше сил я вклав в розслідування справи Гонгадзе. То була, напевно, найскладніша програма, розслідувати було вкрай складно.
ІМІ: Як в «Закритій зоні» побудована робота з особами, які дають свідчення? Які гарантії безпеки Ви надаєте своїм свідкам? І чи розкриваєте ви своїх інформаторів, якщо цього вимагають правоохоронні органи?
В.А.: Так, ми маємо власну програму захисту свідків, пропонуємо їм бути невпізнаними. Взагалі, в нашій країні дуже погана програма захисту свідків.
З правоохоронними робота взагалі дуже проста. Якщо людина свідчить не проти того, щоб її допитали правоохоронні органи, готова надати їм інформацію, то ми даємо правоохоронцям контакти цієї людини. Це робиться звичайно, не публічно, не для оприлюднення в пресі, але часто людина сама зацікавлена давати покази слідству. Якщо людина не хоче спілкуватися з правоохоронними органами, мине на надаємо їм інформацію про людину. При цьому ми керуємось законом про ЗМІ, і можемо надати цю інформацію лише у випадку рішення суду. Але поки що таких прецедентів у нас не було.
Але є цікаві моменти, наприклад, нам обіцяв дати інтерв’ю головний бандит Закарпаття, який організовував побиття (під час президентських виборів - ІМІ) і зараз перебуває за кордоном. Не знаю, чи вийде, це питання у процесі вирішення.
ІМІ: Чи відчуваєте Ви особисто як автор програми, та інші співробітники «Закритої зони» захищеність – юридичну, фізичну - з боку керівництва каналу?
В.А.: Ніколи не ходив з охороною і не хочу ходити надалі, оскільки охорона притягає неприємності, це на мою особисту думку. І ніколи не носив жодних спецзасобів і не носитиму. Юридичний захист «5 канал» надає, і якщо треба надає охорону. Було кілька випадків, що я ходив з охороною, але постійно мені це не треба.
ІМІ: Отже, виходить, що ви допомагаєте правоохоронним органам у розслідуванні злочинів?
В.А.: А який сенс тоді робити програму? Якщо ми викриваємо проблеми, які стосуються наших силових структур, просто трясти повітря радіосигналами? Сенсу немає.
Зараз у нас склалася суто нормальна ситуація, коли ми зі своїми фактами, документами і розслідуваннями стаємо причиною розслідування у правоохоронних органах. Досі ми не брали документи у правоохоронних органів для своїх розслідувань. Нинішні ж правоохоронні органи нам надають допомогу у межах закону.
ІМІ: А як було раніше, я маю на увазі співпраця з правоохоронними органами?
В.А.: Ігнорування. Один випадок був, коли Міністерство внутрішніх справ дало нам коментарі. Потім ігнорувалися усі наші вимоги, а якщо і надавалася інформація, то тільки таємно, що називається «зливали». СБУ допомагало більше в дореволюційні часи, але теж більше приховано, ніж відкрито, особливо з інформацією, коментарями.
ІМІ: У кожній передачі який відсоток Вашої власної ініціативи та інформації, а який – інформації ззовні чи так званих «зливів»?
В.А.: Я думаю інформації, яка надається ззовні, теми, які нам підказуються, складають десь половину. Це коли нам телефонують самі люди, наприклад, з регіонів…
ІМІ: А часто буває, що Вам телефонують відомі політики чи інші VIP-особи, щоб «підказати» тему для розслідування?
В.А.: Буває… (посміхається)
ІМІ: Для вас щось змінилось у вашій роботі після приходу нової влади? Що стало робити легше, а що важче?
В.А.: Ви знаєте змін як таких не було. На нас ніколи ніхто не тиснув, не казали, як що робити. В тому плані у мене змін не відбулося, як наприклад, на інших телеканалах.
Легше стало отримувати коментарі від державних органів влади. А складніше стало те, що тепер люди, які стають об’єктами розслідувань, часто розуміють, що влада вже реагує на це і доходить до серйозних погроз…
ІМІ: Можете навести приклад?
В.А.: Ну, наприклад, мені погрожував один бізнесмен зі Швейцарії по програмі паспортизації, який тут контролює бізнес навколо видачі паспортів, він мені дзвонив і погрожував… Погрожував мені, намагався натиснути на мене, колишній начальник департаменту ресурсного забезпечення МВС генерал Василь Грицак по тій же самій темі. Ми навіть зазняли на камеру, як він дзвонить людям, які на його думку, можуть на мене натиснути, щоб я робив програму лише з його точкою зору… Добре, що він колишній… (посміхається).
Він звільнений з правоохоронних органів і на нього відкрито кримінальну справу.
ІМІ: Це пов’язано з Вашою передачею?
В.А.: Не можу сказати точно. Можливо, так, а можливо і ні.
ІМІ: І Ви вдавалися до якихось дій, щоб захиститися?
В.А.: Ні, я нічого не робив. Зовсім нічого.
ІМІ: І чим закінчилися ці історії з тиском на Вас?
В.А.: Нічим. Програма вийшла.
ІМІ: Чи можете Ви сказати, що влада стала більш відкритою?
В.А.: Ви знаєте, відчувається. Наразі так. Я не знаю, як будуть далі розвиватися події. Те, що видно зараз, відкритість – очевидна.
ІМІ: Чи є у вас вже плани провести журналістські розслідування щодо діяльності нової влади? І чи готові Ви розслідувати діяльність найвищих посадовців держави, якщо у вас, наприклад, з’являться факти правопорушень з їхнього боку?
В.А.:Скільки працює нова влада? Скоро буде лише два місяці, як сформований новий Кабінет Міністрів… Напевно, вони ще не встигли і чогось наробити… Але якщо такі факти стануть мені відомі, то я на це скажу: Нікому пощади не буде! Тим більше цим людям! Вони обіцяли відрізнятися від старої влади, і якщо вони покажуть, що збрехали, то отримають по заслугам вдвічі більше, ніж корупціонери з попередньої влади. (Пауза) Як казали багато хто: Не можна обманювати очі людей, які дивилися на них з Майдану Незалежності.
Якщо вони почнуть їх дурити, наша реакція буде відповідною.
ІМІ: Скільки людей працює зараз працює над програмою?
В.А.: Я, як керівник проекту, ще троє журналістів, адміністратор і наш координатор, відеооператор і звукорежисер. Для щотижневої півгодинної прогарами це дуже маленький колектив. Я звертався до керівництва «5 каналу» розширити колектив, але вони чомусь не хочуть. Може тому, що ми збираємось зараз виходити в окреме виробництво. Ми вже зробили продюсерський центр, який, я сподіваюсь, невдовзі почне функціонувати.
ІМІ: Цей продюсерський центр буде в рамках «5 каналу»?
В.А.: Ні, це буде окремо, ми будемо абсолютно незалежні. З «5 каналом» ми плануємо працювати на договірній основі.
ІМІ: І яка причина того, що Ви вирішили організувати окреме виробництво?
В.А.: Завжди мати власний бізнес, а не працювати на когось. Якщо ти маєш сили, то ти робиш це.
ІМІ: Може у «Закритої зони» є якісь проблеми з керівництвом «5 каналу»?
В.А.: Є певні проблеми, як на будь-якому каналі. Але зовсім не пов’язано з тим, що я маю якісь проблеми з керівництвом «5 каналу». Просто я хочу робити щось своє.
ІМІ: Чи відчували Ви колись цензуру з боку керівництва 5 каналу, і чи є якійсь тиск зараз?
В.А.: Цензури як такої не було ніколи. Щоб просили того давати, а того не давати. Єдине, що було, так це просили перенести на інший термін програму. Але я не знаю, чи можна це трактувати як цензуру… Я б не називав це цензурою. Інших випадків просто не було.
ІМІ: В рамках новоствореного продюсерського центру, Ви плануєте робити нові програми?
В.А.: Ну… давайте так… почекаємо. (Посміхається) Ми хочемо робити, але як Бог дасть, так і буде.
ІМІ: З якими основними проблемами стикається Ваша команда під час створення програми? Що є найскладнішим?
В.А.:Найбільші труднощі – це побутові. Наша програма розташована в одній маленькій кімнаті, де перебуває і монатажка наша і редакція, в кімнаті, де трьом людям розвернутися дуже важко, а також недостача творчих одиниць. А все інше… Ну ви знаєте, сама програма є складною, і до цих складнощів ми вже звикли. «Неможливо» … немає такого слова. «Неможливо» - це не факт, це припущення, отже «неможливо» - це ніщо.
ІМІ: А інформацію для Вас було найскладніше дістати? Яка була найдорожча?
В.А.: По справі Гонгадзе... Там же було і найдорожче…
ІМІ: Скільки, цікаво?
В.А.:Не буду казати… (Посміхається)
ІМІ: Чи є у Вас пропозиції співпрацювати з іншими телеканалами?
В.А.:Є пропозиції… Зараз у нас є пропозиція від «5 каналу»… Були ще пропозиції від інших каналів… Але наразі ми реально розглядаємо ще пропозицію співпраці з Першим національним. Ми зараз ведемо переговори з цього питання, я не знаю, чим вони закінчаться, якщо вийде, то добре…
ІМІ: Це запропонував сам Перший національний телеканал?
В.А.: Так, вони зацікавлені у якісному продукті. І взагалі мені подобається підхід нового керівництва НТКУ, зокрема Тараса Стецьківа, який хоче бачити на першому національному каналі якісний продукт для того, щоб підвищити рейтинг, тобто не ставить за мету «косити капусту», як то кажуть, а ставить за мету розвиток каналу.
ІМІ: І коли це має статися, я маю на увазі співпраця з Першим Національним? У ближчому майбутньому?
В.А.: Як вийде (посміхається)… Телебачення передбачає довгий-довгий процес підготовки…
ІМІ: Як Ви оцінюєте реформи нової влади в галузі мас-медіа?
В.А.: Де реформи? Я не бачу ніяких реформ. От коли будуть щось робити, тоді буде щось зрозуміло… Щодо громадського мовлення… То концепції, концепціями, але поки Верховна Рада не ухвалить відповідний закон, поки не будуть надані пільги українським телевиробникам (бо наші телевиробники не витримують конкуренції перед російським ширпотребом), то цього про якусь реформу говорити рано. Щодо пільг… То зараз необхідно надати пільги спонсорам, які фінансують українські телепроекти. Бо телевиробництво в Україні, по суті, не є дуже рентабельний, особливо якісне виробництво. Хороший професіонал дорого коштує, техніка також дорога. І тому вартість реклами часто навіть не перекриває витрат на виробництво, а якщо і перекриває, то не з великою рентабельністю, і тому немає зацікавлення, щоб вкладати гроші в національного виробника. Йому (національному виробнику) треба надати преференції, інакше ми будемо мати на українському телебаченні «Бригади», «тригади», всі ці «петербурги бандитські», «Окна» і всяку подібну шваль в українському телепросторі….
ІМІ: Щодо громадського мовлення… Чи вважаєте Ви можливим створення такого проекту журналістських розслідувань, як «Закрита зона», на громадському телебаченні, якщо воно буде створено? І чи плануєте и особисто взяти у цьому участь?
В.А.: Звичайно, звичайно можливо. Я ми обов’язково плануємо брати у цьому участь, зокрема і я особисто. Навіть більше… Якщо у майбутньому громадське телебачення захоче мати справу з нашими продюсерськими центрами, то ми обов’язково будемо брати участь у тендері не тільки на програми журналістських розслідувань, але й на різні. У цьому випадку, я думаю, ми маємо великий шанс на успіх, оскільки ми вже показали, що ми вміємо робити і що це за програма.
ІМІ: Скоро виповнюється рік від першого виходу програми «Закрита зона» в ефір (15 квітня). Як плануєте святкувати? На яку тему буде святкова програма?
В.А.: Ми не будемо робити спеціальної ювілейної програми. Але ми хочемо відсвяткувати дуже оригінально (посміхається). Якщо у нас вийде, що ми задумали (це теж поки секрет, але ми обов’язково скажемо), то ми будемо святкувати ювілей «Закритої зони» так, як не святкувала ще жодна телевізійна програма на українському телебачення.
ІМІ: Це буде щось за межами телебачення?
В.А.: Ну… буде оригінально.
Розмовляла Тетяна Узун
http://www.imi.org.ua/?read=22:17
Володимир Ар’єв: "Я себе «кілером» не вважаю"
Володимир Ар’єв - автор найвідомішого в Україні проекту журналістських розслідувань «Закрита зона». Жартує, що його візитівку чорного кольору в українському парламенті вже називають «чорною міткою», проте «кілером», тим більш політичним він себе не вважає. Про бачення Володимиром Ар’євим жанру журналістського розслідування, зміни, які чекають на програму, деякі секрети здобуття важливої інформації для програми та про особливості співпраці "Закритої зони" з правоохоронними органами читайте далі.
ІМІ: Вважається, що жанр журналістського розслідування є найбільш складним і ризикованим в журналістській професії. Чому успішний телевізійний журналіст Володимир Ар’єв вирішив зайнятися саме журналістськими розслідуваннями?
В.А.: По-перше, журналістське розслідування як жанр на українському телебаченні був майже не присутній. Насправді, те, що у нас раніше називалося журналістським розслідуванням, були репортажі з елементами журналістського розслідування і більше стосувалися аналітики, чим власне наша програма зараз почала грішити.
Саме по собі журналістське розслідування – це step by step, крок за кроком розкривання певної теми, певної події. Журналістське, тому що з коментарями, з певною долею аналізу. Ми маємо факти і ми їх викладаємо. Раніше ми намагалися викладати їх так, як це відбувалося, за допомогою а) свідчень; б) документів; г) знятих нами безпосередньо відео матеріалів або так званих журналістських провокацій.
Наприклад, коли ми робили програму про жінок (передача українських жінок, що потрапляють у сексуальне рабство за кордоном - ІМІ), так наша журналістка ходила до одного вербувального агентства, ніби вона хоче поїхати за кордон танцівницею, щоб вона на собі все відчула, про що там говорять.
Є ще одна складова «д» - це власне аналітична частина, коментарі журналіста, що власне і робить розслідування журналістським, бо все інше – збір інформації, фактів, це як оперативна робота правоохоронних органів.
Саме тому, що жанр журналістського розслідування, саме на телебаченні, був практично не представлений, я зайнявся цією програмою.
ІМІ: Ви сказали, що Ваша програма «грішила аналітикою». Це означає що кількість коментарів у передачах зменшиться?
В.А.: Так, ми будемо зменшувати аналітичну складову. Розумієте, зараз намагаються аналізувати і коментувати події дуже багато. Наша програма завжди була цінна тим, що демонстрували невідомі факти. Я думаю, що вже з цієї програми ми будемо по трохи повертатися до нашої старої практики, де було менше аналітики.
ІМІ: Яким на Вашу думку має буди журналістське розслідування? Що головне у цьому жанрі?
В.А.: Журналістське розслідування, саме його сенс, має бути жорстким. Це не може бути якесь абсолютно вихолощене телевізійне зображення, вихолощений текст з абсолютно вихолощеними фактами. Це має бути те, що викликає дискусію. Ми, принаймні, добиваємось того, що навколо наших програм точаться дискусії. Тоді вже після журналістського розслідування починається аналіз. Також ми завжди намагаємось брати різні точки зору, але, на жаль, це не завжди вдається. Єдина причина того, що фігуранти розслідування просто відмовляються щось казати, коментувати, починають ховатися від нас… Тому нашу програму дехто називає кілерською…
ІМІ: А як власне ви вважаєте, чи є ви «кілерами»?
В.А.: Давайте подивимось, є «політичне кілерство», коли людину переслідують за її політичні погляди. А якщо людина чи групи людей здійснили протизаконні дії, і у нашому розпорядженні є ці факти, то ми, ясна річ, починаємо своє розслідування, звертаємось до цієї людини: «що ж ви скажете з цього приводу?». Ми не суд, але ми завжди даємо людині можливість сказати слово у своє виправдання. Як вона цим користується, це вже її справа.
Наприклад, наступна передача буде про Закарпаття, про майно Нестора Шуфрича і про дачу Медведчука (яка офіційно є базою ФК «Динамо»). У Медведчука, на жаль, не вдалося спитати, але ми взяли інтерв’ю у Шуфрича і ми даємо точку зору Григорія Суркіса. Але якщо нам відмовляють, то ми просто кажемо у програмі, що нам відмовили.
Я вважаю, що журналістське розслідування апріорі має бути зубасте, не гладеньке, а схоже на їжака, яке коле всіх і всі починають рухатись, і на основі цього починаються певні події.
ІМІ: Чи цікавитесь ви долею ваших героїв – інформаторів, які беруть участь у передачі, і власне фігурантів розслідування, тих, кого ви викриваєте? Чи були вже прямі наслідки для цих людей після ваших передач?
В.А.:Так. Наприклад, я вже знаю, принаймні, три факти, коли після наших передач Генеральна прокуратура порушила кримінальні справи. Одна програма про купівлю компанією «Аеросвіт» землі у Борисполі, друга – про доведення до банкрутства ВАТ «Чисті метали», і третя – це про махінації з новими паспортами. Наслідком останньої з цих передач є те, що Президент Ющенко вже відмінив указ Кучмі про введення нових паспортів. Там страшні махінації відбувалися в паспортній системі в останні роки.
Принаймні, я бачу, що реакція є, бо те, що ми робимо, ми робимо з доказовою базою, що дає підстави державним органам, включно з Президентом, реагувати на ці програми. Це вже дуже (!) позитивний приклад, що робота журналістів не залишається поза увагою.
ІМІ: Яку програму Ви, як автор, вважаєте найвдалішою?
В.А.: Вони всі, як діти, ці програми. Не можна сказати, що це улюблена дитина, а ця – ні. Їх вже більше сорока… Була програма, яка стала найкращою в Європі, це про Державне управління справами (ДУСя), інші програми продають на піратських дисках на Майдані…
ІМІ: Ну тоді, яка найбільш улюблена особисто для Вас? В яку вклали більше сил і душі?
В.А.: Душу вкладаю в кожну програму. Найбільше сил я вклав в розслідування справи Гонгадзе. То була, напевно, найскладніша програма, розслідувати було вкрай складно.
ІМІ: Як в «Закритій зоні» побудована робота з особами, які дають свідчення? Які гарантії безпеки Ви надаєте своїм свідкам? І чи розкриваєте ви своїх інформаторів, якщо цього вимагають правоохоронні органи?
В.А.: Так, ми маємо власну програму захисту свідків, пропонуємо їм бути невпізнаними. Взагалі, в нашій країні дуже погана програма захисту свідків.
З правоохоронними робота взагалі дуже проста. Якщо людина свідчить не проти того, щоб її допитали правоохоронні органи, готова надати їм інформацію, то ми даємо правоохоронцям контакти цієї людини. Це робиться звичайно, не публічно, не для оприлюднення в пресі, але часто людина сама зацікавлена давати покази слідству. Якщо людина не хоче спілкуватися з правоохоронними органами, мине на надаємо їм інформацію про людину. При цьому ми керуємось законом про ЗМІ, і можемо надати цю інформацію лише у випадку рішення суду. Але поки що таких прецедентів у нас не було.
Але є цікаві моменти, наприклад, нам обіцяв дати інтерв’ю головний бандит Закарпаття, який організовував побиття (під час президентських виборів - ІМІ) і зараз перебуває за кордоном. Не знаю, чи вийде, це питання у процесі вирішення.
ІМІ: Чи відчуваєте Ви особисто як автор програми, та інші співробітники «Закритої зони» захищеність – юридичну, фізичну - з боку керівництва каналу?
В.А.: Ніколи не ходив з охороною і не хочу ходити надалі, оскільки охорона притягає неприємності, це на мою особисту думку. І ніколи не носив жодних спецзасобів і не носитиму. Юридичний захист «5 канал» надає, і якщо треба надає охорону. Було кілька випадків, що я ходив з охороною, але постійно мені це не треба.
ІМІ: Отже, виходить, що ви допомагаєте правоохоронним органам у розслідуванні злочинів?
В.А.: А який сенс тоді робити програму? Якщо ми викриваємо проблеми, які стосуються наших силових структур, просто трясти повітря радіосигналами? Сенсу немає.
Зараз у нас склалася суто нормальна ситуація, коли ми зі своїми фактами, документами і розслідуваннями стаємо причиною розслідування у правоохоронних органах. Досі ми не брали документи у правоохоронних органів для своїх розслідувань. Нинішні ж правоохоронні органи нам надають допомогу у межах закону.
ІМІ: А як було раніше, я маю на увазі співпраця з правоохоронними органами?
В.А.: Ігнорування. Один випадок був, коли Міністерство внутрішніх справ дало нам коментарі. Потім ігнорувалися усі наші вимоги, а якщо і надавалася інформація, то тільки таємно, що називається «зливали». СБУ допомагало більше в дореволюційні часи, але теж більше приховано, ніж відкрито, особливо з інформацією, коментарями.
ІМІ: У кожній передачі який відсоток Вашої власної ініціативи та інформації, а який – інформації ззовні чи так званих «зливів»?
В.А.: Я думаю інформації, яка надається ззовні, теми, які нам підказуються, складають десь половину. Це коли нам телефонують самі люди, наприклад, з регіонів…
ІМІ: А часто буває, що Вам телефонують відомі політики чи інші VIP-особи, щоб «підказати» тему для розслідування?
В.А.: Буває… (посміхається)
ІМІ: Для вас щось змінилось у вашій роботі після приходу нової влади? Що стало робити легше, а що важче?
В.А.: Ви знаєте змін як таких не було. На нас ніколи ніхто не тиснув, не казали, як що робити. В тому плані у мене змін не відбулося, як наприклад, на інших телеканалах.
Легше стало отримувати коментарі від державних органів влади. А складніше стало те, що тепер люди, які стають об’єктами розслідувань, часто розуміють, що влада вже реагує на це і доходить до серйозних погроз…
ІМІ: Можете навести приклад?
В.А.: Ну, наприклад, мені погрожував один бізнесмен зі Швейцарії по програмі паспортизації, який тут контролює бізнес навколо видачі паспортів, він мені дзвонив і погрожував… Погрожував мені, намагався натиснути на мене, колишній начальник департаменту ресурсного забезпечення МВС генерал Василь Грицак по тій же самій темі. Ми навіть зазняли на камеру, як він дзвонить людям, які на його думку, можуть на мене натиснути, щоб я робив програму лише з його точкою зору… Добре, що він колишній… (посміхається).
Він звільнений з правоохоронних органів і на нього відкрито кримінальну справу.
ІМІ: Це пов’язано з Вашою передачею?
В.А.: Не можу сказати точно. Можливо, так, а можливо і ні.
ІМІ: І Ви вдавалися до якихось дій, щоб захиститися?
В.А.: Ні, я нічого не робив. Зовсім нічого.
ІМІ: І чим закінчилися ці історії з тиском на Вас?
В.А.: Нічим. Програма вийшла.
ІМІ: Чи можете Ви сказати, що влада стала більш відкритою?
В.А.: Ви знаєте, відчувається. Наразі так. Я не знаю, як будуть далі розвиватися події. Те, що видно зараз, відкритість – очевидна.
ІМІ: Чи є у вас вже плани провести журналістські розслідування щодо діяльності нової влади? І чи готові Ви розслідувати діяльність найвищих посадовців держави, якщо у вас, наприклад, з’являться факти правопорушень з їхнього боку?
В.А.:Скільки працює нова влада? Скоро буде лише два місяці, як сформований новий Кабінет Міністрів… Напевно, вони ще не встигли і чогось наробити… Але якщо такі факти стануть мені відомі, то я на це скажу: Нікому пощади не буде! Тим більше цим людям! Вони обіцяли відрізнятися від старої влади, і якщо вони покажуть, що збрехали, то отримають по заслугам вдвічі більше, ніж корупціонери з попередньої влади. (Пауза) Як казали багато хто: Не можна обманювати очі людей, які дивилися на них з Майдану Незалежності.
Якщо вони почнуть їх дурити, наша реакція буде відповідною.
ІМІ: Скільки людей працює зараз працює над програмою?
В.А.: Я, як керівник проекту, ще троє журналістів, адміністратор і наш координатор, відеооператор і звукорежисер. Для щотижневої півгодинної прогарами це дуже маленький колектив. Я звертався до керівництва «5 каналу» розширити колектив, але вони чомусь не хочуть. Може тому, що ми збираємось зараз виходити в окреме виробництво. Ми вже зробили продюсерський центр, який, я сподіваюсь, невдовзі почне функціонувати.
ІМІ: Цей продюсерський центр буде в рамках «5 каналу»?
В.А.: Ні, це буде окремо, ми будемо абсолютно незалежні. З «5 каналом» ми плануємо працювати на договірній основі.
ІМІ: І яка причина того, що Ви вирішили організувати окреме виробництво?
В.А.: Завжди мати власний бізнес, а не працювати на когось. Якщо ти маєш сили, то ти робиш це.
ІМІ: Може у «Закритої зони» є якісь проблеми з керівництвом «5 каналу»?
В.А.: Є певні проблеми, як на будь-якому каналі. Але зовсім не пов’язано з тим, що я маю якісь проблеми з керівництвом «5 каналу». Просто я хочу робити щось своє.
ІМІ: Чи відчували Ви колись цензуру з боку керівництва 5 каналу, і чи є якійсь тиск зараз?
В.А.: Цензури як такої не було ніколи. Щоб просили того давати, а того не давати. Єдине, що було, так це просили перенести на інший термін програму. Але я не знаю, чи можна це трактувати як цензуру… Я б не називав це цензурою. Інших випадків просто не було.
ІМІ: В рамках новоствореного продюсерського центру, Ви плануєте робити нові програми?
В.А.: Ну… давайте так… почекаємо. (Посміхається) Ми хочемо робити, але як Бог дасть, так і буде.
ІМІ: З якими основними проблемами стикається Ваша команда під час створення програми? Що є найскладнішим?
В.А.:Найбільші труднощі – це побутові. Наша програма розташована в одній маленькій кімнаті, де перебуває і монатажка наша і редакція, в кімнаті, де трьом людям розвернутися дуже важко, а також недостача творчих одиниць. А все інше… Ну ви знаєте, сама програма є складною, і до цих складнощів ми вже звикли. «Неможливо» … немає такого слова. «Неможливо» - це не факт, це припущення, отже «неможливо» - це ніщо.
ІМІ: А інформацію для Вас було найскладніше дістати? Яка була найдорожча?
В.А.: По справі Гонгадзе... Там же було і найдорожче…
ІМІ: Скільки, цікаво?
В.А.:Не буду казати… (Посміхається)
ІМІ: Чи є у Вас пропозиції співпрацювати з іншими телеканалами?
В.А.:Є пропозиції… Зараз у нас є пропозиція від «5 каналу»… Були ще пропозиції від інших каналів… Але наразі ми реально розглядаємо ще пропозицію співпраці з Першим національним. Ми зараз ведемо переговори з цього питання, я не знаю, чим вони закінчаться, якщо вийде, то добре…
ІМІ: Це запропонував сам Перший національний телеканал?
В.А.: Так, вони зацікавлені у якісному продукті. І взагалі мені подобається підхід нового керівництва НТКУ, зокрема Тараса Стецьківа, який хоче бачити на першому національному каналі якісний продукт для того, щоб підвищити рейтинг, тобто не ставить за мету «косити капусту», як то кажуть, а ставить за мету розвиток каналу.
ІМІ: І коли це має статися, я маю на увазі співпраця з Першим Національним? У ближчому майбутньому?
В.А.: Як вийде (посміхається)… Телебачення передбачає довгий-довгий процес підготовки…
ІМІ: Як Ви оцінюєте реформи нової влади в галузі мас-медіа?
В.А.: Де реформи? Я не бачу ніяких реформ. От коли будуть щось робити, тоді буде щось зрозуміло… Щодо громадського мовлення… То концепції, концепціями, але поки Верховна Рада не ухвалить відповідний закон, поки не будуть надані пільги українським телевиробникам (бо наші телевиробники не витримують конкуренції перед російським ширпотребом), то цього про якусь реформу говорити рано. Щодо пільг… То зараз необхідно надати пільги спонсорам, які фінансують українські телепроекти. Бо телевиробництво в Україні, по суті, не є дуже рентабельний, особливо якісне виробництво. Хороший професіонал дорого коштує, техніка також дорога. І тому вартість реклами часто навіть не перекриває витрат на виробництво, а якщо і перекриває, то не з великою рентабельністю, і тому немає зацікавлення, щоб вкладати гроші в національного виробника. Йому (національному виробнику) треба надати преференції, інакше ми будемо мати на українському телебаченні «Бригади», «тригади», всі ці «петербурги бандитські», «Окна» і всяку подібну шваль в українському телепросторі….
ІМІ: Щодо громадського мовлення… Чи вважаєте Ви можливим створення такого проекту журналістських розслідувань, як «Закрита зона», на громадському телебаченні, якщо воно буде створено? І чи плануєте и особисто взяти у цьому участь?
В.А.: Звичайно, звичайно можливо. Я ми обов’язково плануємо брати у цьому участь, зокрема і я особисто. Навіть більше… Якщо у майбутньому громадське телебачення захоче мати справу з нашими продюсерськими центрами, то ми обов’язково будемо брати участь у тендері не тільки на програми журналістських розслідувань, але й на різні. У цьому випадку, я думаю, ми маємо великий шанс на успіх, оскільки ми вже показали, що ми вміємо робити і що це за програма.
ІМІ: Скоро виповнюється рік від першого виходу програми «Закрита зона» в ефір (15 квітня). Як плануєте святкувати? На яку тему буде святкова програма?
В.А.: Ми не будемо робити спеціальної ювілейної програми. Але ми хочемо відсвяткувати дуже оригінально (посміхається). Якщо у нас вийде, що ми задумали (це теж поки секрет, але ми обов’язково скажемо), то ми будемо святкувати ювілей «Закритої зони» так, як не святкувала ще жодна телевізійна програма на українському телебачення.
ІМІ: Це буде щось за межами телебачення?
В.А.: Ну… буде оригінально.
Розмовляла Тетяна Узун