МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

А Коля Мельниченко - Пацан

03/31/2005 | saha
Ну і як тепер БАБ збирається до України ?

Эксклюзив "Обозу". Микола Мельниченко: "Я записав розмови Березовського". Оновлено

повне див
http://www.obozrevatel.com/news/2005/3/31/4761.htm

Основне

Березовський пропонував мені пайову участь в розподілі мільярда доларів США, які Березовський нібито одержить від людей Кучми за те, що відведе відповідальність від Кучми за злочини, скоєні ним проти Георгія Гонгадзе та Олександра Єльяшкевича.
Крім того, Березовський стверджував, що у разі моєї згоди це дасть йому можливість впливати на нове керівництво України для вирішення економічних і політичних питань Березовського і що у такому разі він вирішить з новим керівництвом України всі мої питання.


Вищевикладене мною підтверджується задокументованими мною доказами, зокрема записаними розмовами між мною і Березовським і людьми з оточення Березовського.

На підставі вищевикладеного у зв'язку з тим, що діяльність Б.Березовського несе загрозу національної безпеки України прошу Вас:
1.Негайно присікти незаконну діяльність Б.Березовського і його структур, дати правову оцінку діям Б.Березовського і адекватно прореагувати на те, що відбувається.
2.Проінформувати Президента України про незаконну діяльність Бориса Березовського і його оточення.
3.Провести інвентаризацію матеріалів, переданих мною свого часу О.Жиру. У разі підтвердження інформації, пов'язаної з отриманням Березовським цих матеріалів, порушити проти О.Жира кримінальну справу по ст. 328 і по ст.329 КК України.

Відповіді

  • 2005.03.31 | _YZ_

    Цікаво, чи звинуватить Берёзовский Мельниченка

    в антисемітизмі?
    Бо маємо прецедент переводу бізнес-шахрайств у болючу національно-антисемітську площину ще незагоєним.
    Табачник все ще носить зірку (в душі, правда).Чи приєднається до нього БаобАБ?

    saha пише:

    > На підставі вищевикладеного у зв'язку з тим, що діяльність Б.Березовського несе загрозу національної безпеки України прошу Вас:
    > 1.Негайно присікти незаконну діяльність Б.Березовського і його структур, дати правову оцінку діям Б.Березовського і адекватно прореагувати на те, що відбувається.
    > 2.Проінформувати Президента України про незаконну діяльність Бориса Березовського і його оточення.
  • 2005.03.31 | Чучхе

    З Мельниченком краще не зустрічатися

    По-перше, запише все на диктофон

    По-друге, звинуватить у хабарництві.

    Цікаво, яка роль у всьому цьому Жира? Я щось про нього давно вже нічого не чув.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2005.03.31 | _YZ_

      Тобто, Березовський білий і пухнастий?

      ПС. Він, як і Табачник, до речі, також є палким фаном Кучми. Так що, ніщо дивуватися з його намагань відмити кучму.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2005.03.31 | Чучхе

        Дивні якісь знайомі у Мельниченка

        Раніше ми щось не чули нічого про зв"язку Мельниченко-Березовський

        А тепер з бухти-барахти - мільярд доларів хотів Б. дерибанить з М., та чесний майор не дав.

        Зате у Б. з"явилися здається якісь записи проти Путіна, і він каже, що від Мельниченка, якому він дав навіть якісь гроші, але не мільярд доларів.

        Дограється, цей Мельниченко, однозначно. А нашим політикам я б радив триматись від нього подалі. Хто знає, що у нього там ще за знайомі. Тобто, переговори треба проводити, але не на рівні телефонного звінка від Ющенка до Мельниченка, а, наприклад, через посередництво Луценко, який би зустрічався з Мельниченком під благим приводом розслідування справи Гонгадзе, чи ще чогось такого.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2005.03.31 | Сергій Кабуд

          а на мою думку Мельниченко як Депутат ВР діє блискуче(-)

        • 2005.04.01 | Михайло Свистович

          Re: Дивні якісь знайомі у Мельниченка

          Чучхе пише:
          > Раніше ми щось не чули нічого про зв"язку Мельниченко-Березовський

          Я чув. Від самого Миколи. Він наївно вважав, що Березовський може дати гроші на боротьбу з кучмізмом, оскільки Кучма влаштовчує Путіна, а Путін не влаштовує Березовського. Я скептично до цього поставився, бо таким як Березовський дай палець, а вони відкусять руку.

          >
          > А тепер з бухти-барахти - мільярд доларів хотів Б. дерибанить з М., та чесний майор не дав.

          Я чомусь вірю в чесність майора.

          >
          > Зате у Б. з"явилися здається якісь записи проти Путіна, і він каже, що від Мельниченка, якому він дав навіть якісь гроші, але не мільярд доларів.

          Думаю, що хитрожопий дядько Б. бреше. А гроші може і дав. На розшифровку плівок. Як приманку, щоб потім зловити рибку. А рибка приманку з"їла, а гачок ковтати не схотіла.

          >
          > Дограється, цей Мельниченко, однозначно.

          Не думаю.

          >
          > А нашим політикам я б радив триматись від нього подалі.

          Не бачу причин.

          >
          > Хто знає, що у нього там ще за знайомі.

          Якщо ти білий і пухнастий то нічого тобі не зашкодить, якщо ж у тебе є щось фігове, то до чого тут Мельниченко?
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2005.04.01 | Сергій Кабуд

            я раптом збагнув чому неможна Мельниченку погоджуватися на пропо

            пропозиції берези, навіть якщо той дає багато грошей.

            Не кажучи про те що берьоза бреше і гроші не дасть в великому об'ємі ніколи-

            Майор це дуже важливий свідок, якого 100% будуть намагатися вбити за всіх обставин ОКРІМ ОДНОГО варіянту-

            якщо він дасть повні і кінцеві свідчення в усіх можливих судах над Кучмою та компанією і все це стане доказами в повному обсязі.

            Це єдине що насправді забеспечить Мельниченку життя і зниме загрозу.
            Бандити будуть в тюрмах, всі, Мельниченко зможе зайнятися депутатською діяльністтю не відволікаючись на переховування та інше

            взяти гроші в берези- це підписати собі вирок.
            Гроші- тимчасовий кляп во рту, шоб мовчав. Мовчав доки живий, а це ненадовго
      • 2005.03.31 | AxeHarry

        Re: Тобто, Березовський білий і пухнастий?

        Gm, ce vse she vyglyadae jak elegantnyj sposib znajty pryvid ta pidstavy ne daty panu B. vizu do Ukrainy.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2005.03.31 | Сергій Кабуд

      Не кажіть. Нормальні люди з ним зустрічалися- Свистович

      наприклад. На Майдані є ціла стаття про цю зустріч. І не він один.
      І нічого не сталося.

      А таких монстрів як березовський краще б хтось вже замочив ніж отако інтригувати.
      А Мельниченко - 100% респект.
      Настоящий Герой України.

      Він є в якомусь сенсі найбільше надбання нашої національної безпеки і діє до того ж самостійно, самомотивовано і відкрито як громадянський активіст.

      Я лише капелюха знимаю перед Мельниченко.

      Цікаво що за законами штата Нюйорк ви маєте право записувати свої розмови не повідомляючи співрозмовника
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2005.03.31 | VDom

        Пан Микола справжній спец.

        А як ще можна було проконтачити з Березовським, тьху, з Єлєніним (ЛеВін, ЛеНін, Є ленін) чи Московським, та ще й у нього в логові? Спецоперація, до того ж блискуче проведена.
        І ніяких записів не передавав, бо те про, що варнякав з Лондона Є ленін давно гуля не лише в книзі "Хто є хто на дивані Кучми" і в Інеті. Зрадів пан можливості отримати грошенят і навіть заспівав як канарейка. Ну який "демонкрат" не любить грошей. А по собі й про інших судять. Думав притиснути пана Миколу заявами, а вийшло, що й в Україну собі дорогу закрив.
        Слава відділу кадрів КДБ.
        Пан Микола Герой і дійсно профі.
        Цікаві на носі події. Без антисемітизму не обійдеться, але в Ізраїль Єленін не поїде. Там поки Гусинський розповідає байки.
      • 2005.04.01 | Андрій З.

        Настоящий Герой України?

        Сергій Кабуд пише:
        > А Мельниченко - 100% респект.
        > Настоящий Герой України.
        >
        > Він є в якомусь сенсі найбільше надбання нашої національної безпеки і діє до того ж самостійно, самомотивовано і відкито як громадянський активіст.
        >
        > Я лише капелюха знимаю перед Мельниченко.
        >
        > Цікаво що за законами штата Нюйорк ви маєте право записувати свої розмови не повідомляючи співбесідника

        Добре, нехай так. Але для чого Мельниченко звязався х тим монстром? Хіба на очевидно, що це тільки зашкодить розслідуванню справи Гонгадзе? Зокрема це зможе привести до появи (розмноження) різних версій "плівок Мельниченка" з всеможливими доповненнями і вставками.
        Єдина користь з останньої "спецоперації" це те, що Україна тепер може з чистою совістю не впустити Березовського, оскільки він загрожує національній безпеці.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2005.04.01 | Сергій Кабуд

          знаєте я колись так думав, але тепер маю чітку картину

          Мельниченко має оригінали записів- топто смартмідію на яку він писав чи там компакт флеш.

          все що публіковалося- це уривки. Я ще жодного разу не бачив щоб йшлося про підробки записів. Шуму багато, але лівих записів не було.

          Мельниченко довгий час всіма ігнорувався через його неподконтрольність і некерованність в першу чергу.

          Я думаю що коли він почув про що розмовляє Кучма - він вирішив зайнятися цим. Сам вирішив. Типу взяв на себе відповідальність.
          І всі подальші його дії саме так і будувалися. Добре що він встиг попасти в штати і потрапити під захист фбр.

          Більш того я певен що без його вчинку з касетами-
          не було б в нас революції так швидко і так успішно проведеної.

          Мельниченко зробив величезний внесок в побудову незалежної України- він висвітив найбрудніші тайни кучми.

          Мельниченко більше зробив для України ніж Ющенко і Тимошенко.
          Ці двоє політиків скоріше за все знали не меньяше Мельниченка, але не мали доказів.
          Він мав. І всі докази надав.

          Навіть використав Березовського з гольфарбом. За це йому респект. Цих сволочей треба використовувати і в фіст і в гриву.

          Молодець!
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2005.04.01 | Хвізик

            наразі це лиш одна з версій. є і інші. я не знаю кому вірити

            наприклад:

            Кучма їздить по Європах і патяка про НАТО
            Москалі хочуть за будь-яку ціну його зупинити
            встановлюють у кучми підслуховки
            використовуючи мельничека і його патріотизм, викидають записи на захід
            на заході кучма втрачає всяку повагу
            україна повертається в сторону росії

            ця версія має непряме підтвердження у тому, що на опублікованих записах немає нічого пов"язаного з росією.
            згорнути/розгорнути гілку відповідей
            • 2005.04.01 | Сергій Кабуд

              кучма ніколи не конфліктував з москвою

              хоча це й не головне
              головне ось що-


              якщо скажімо це зовнішня розвідка зробила, ну там кегебе якесь,
              мельниченко не мав би такого величезного впливу що Турчинов вказав його щойно головним свідком в справі!!
              і ще багато чого не було б, як аналізувати.

              І головне- мельниченко не в вашінгтоні сидів би а в маскві

              Історія з гольдфарбом-березовським абсолютно органічно вписалася в те що відомо як про Бе. так і про Ге.

              Гольдфарб був діректором у фондах Сороса. Спритно пиздив гроші. Будував схеми. Має кілька родин яких утримує на пизжені гроші в різних країнах. Бо інакше цьому чму жодна тьотка не дасть.

              Стиль роботи і оточення березовського теж воняють на весь світ. Їх тут в нюйорку теж знають непогано.
              згорнути/розгорнути гілку відповідей
              • 2005.04.01 | Хвізик

                Re: кучма ніколи не конфліктував з москвою

                > якщо скажімо це зовнішня розвідка зробила, ну там кегебе якесь,
                > мельниченко не мав би такого величезного впливу що Турчинов вказав його щойно головним свідком в справі!!

                це тому що мельниченко був завше коло кучми, все бачив і чув. у даному випадку не має значення, чи зробив мельниченко записи чисто своїми силами, чи прийняв допомогу якої спецслужби

                >
                > І головне- мельниченко не в вашінгтоні сидів би а в маскві

                не факт. це може вказувати також і на майстерно проведену спецоперацію по дискредитації кучми
                згорнути/розгорнути гілку відповідей
                • 2005.04.01 | Сергій Кабуд

                  все так, лише кучму дискредитувати не так і важко

                  деяка невідповідність масштабу

                  мельниченко якщо й був в команді- 100% вийшов з підконтролю

                  і якось 5 років задовго для успішної операції
                  згорнути/розгорнути гілку відповідей
                  • 2005.04.01 | saha

                    Згадайте 2000 рік

                    Кучме переобрався в 2 раз.
                    Сказав що буде новим президентом.
                    Ющенко прем"єр.
                    Кучма дистанціювався від олігархів.
                    Юля душить медведччука та сомпані 8 млд віведено з тіні на енергоринку.
                    Обіцяють навести порядок в угольній галузі.
                    Олігархам не потрібний такий президент.
                    Що в той час всі всіх слухали це зрозуміло звідки і як Мельниченко взяв записи це не маловажно але можливо і не тількі він слухав і писав Кучму.
                    дальше натравлють Кучму на Гію, президент ругається по цьому поводу.
                    Такщо до загибелі Гії можуть бути і причесні олігархи.
                    це також лише версія.
                    А Коля тільки гвинтик в цій машині.
                    Доречі також питання хто перезаховав тіло щоб його знайшли ?
                    згорнути/розгорнути гілку відповідей
                    • 2005.04.01 | Хвізик

                      єдине що можу привести проти "олігархічної" версії, це те, що я

                      я дуже сумніваюся, що у наших олігархів вистачило б інтелекту на проведення такої хитрої інтриги.
                      хоча, хто зна...
        • 2005.04.01 | Михайло Свистович

          Re: Настоящий Герой України?

          Андрій З. пише:
          >
          > Добре, нехай так. Але для чого Мельниченко звязався х тим монстром?

          Він думав скористатися спільністю інтересів (антиКучма), щоб мати гроші на розшифровку.

          >
          > Хіба на очевидно, що це тільки зашкодить розслідуванню справи Гонгадзе? Зокрема це зможе привести до появи (розмноження) різних версій "плівок Мельниченка" з всеможливими доповненнями і вставками.

          Не може. Експертиза легко виявляє всі вставки і доповнення.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2005.04.01 | настрадамус

            А може он работает на Путина ???

            Закрытая идея дела Гангадзе и записей, развал Украины ....
            Это то о чем ни кто и не ...
            згорнути/розгорнути гілку відповідей
            • 2005.04.01 | saha

              Інтер знові бреше та перекручує факти.

              31/03/05 об 23.30 на інтері в новинах був сюжет де вони показали сюжет про опрелюднення заяви майора Мельниченка.
              В коментарі сказали що М.М. передав записи БАБ.
              Хоча в самій заяві М.М якраз і заперечував те що він передавав.
              Але про заперечення інтер нічого не сказав.

              Тобто відбулося свідоме чи не свідоме перекручування фактів.
              Булоб добре якби за таку подачу інформації якось інтер наказали.
              згорнути/розгорнути гілку відповідей
              • 2005.04.01 | Хвізик

                нехай клєвєщуть(-)

          • 2005.04.01 | Андрій З.

            Re: Настоящий Герой України?

            Михайло Свистович пише:
            > Андрій З. пише:
            > >
            > > Добре, нехай так. Але для чого Мельниченко звязався х тим монстром?
            >
            > Він думав скористатися спільністю інтересів (антиКучма), щоб мати гроші на розшифровку.

            Згоден, але це говорить про те, що Мельниченко не такий вже спец як його тут намагаються представити. Відомо, що БАБ надто сумнівна особа.

            >
            > >
            > > Хіба на очевидно, що це тільки зашкодить розслідуванню справи Гонгадзе? Зокрема це зможе привести до появи (розмноження) різних версій "плівок Мельниченка" з всеможливими доповненнями і вставками.
            >
            > Не може. Експертиза легко виявляє всі вставки і доповнення.

            Яка експертиза??? Плівки вже перетворюються на фантом, ніхто не може точно стверджувати у кого оригінали і чи вони існують. Тому кожен може шантажувати/звинувачувати опнентів завляючи, що їх голоси є в записах Мельниченка. Це ще можна зупинити, якщо Мельниченко негайно дасть свідчення, а Жир передасть слідству всі записи (якщо вони у нього є).
            згорнути/розгорнути гілку відповідей
            • 2005.04.01 | Сергій Кабуд

              а на мій погляд якраз тепер- повна ясність на 100%

              мельниченко очевидно був незалежним в своїх діях

              смартмідія на яку він писав діктофоном- вся в нього крім кількох чіпів які в Швеця і інших з слідчої комісії(теж купка напівшахрайчиків разом з омельченком)

              березовський цілком в своєму репертуарі

              Більш того- Майору вдалося продемонструвати всьому світові що записи првдиві, що березовський, путін і кучма, не зважаючи на ворожнечу-
              це одне й теж кодло самих паскудних негідників світу.
            • 2005.04.02 | Михайло Свистович

              Re: Настоящий Герой України?

              Андрій З. пише:
              >
              > Згоден, але це говорить про те, що Мельниченко не такий вже спец як його тут намагаються представити. Відомо, що БАБ надто сумнівна особа.

              А хто його тут намагається представити спецом на всі руки, ноги і голову? Таких просто немає. У звукозапису та всіляких пристроях він спец. Знаю від його "саслужівцєв". Це була його робота. А в іншому він може бути не спец. Наприклад, розбиратися в людях гірше, ніж у пристроях.

              >
              > Яка експертиза???

              Офіційна або авторитетна. Така, як уже була проведена щодо деяких плівок фірмою ВЕК ТЕК.

              >
              > Плівки вже перетворюються на фантом, ніхто не може точно стверджувати у кого оригінали і чи вони існують.

              Експертиза все покаже й виявить фантоми.

              >
              > Тому кожен може шантажувати/звинувачувати опнентів завляючи, що їх голоси є в записах Мельниченка.

              Хай клєвєщут. А щоб не клєвєталі, треба провести прозору експертизу всіх плівок.
  • 2005.04.01 | Budweiser

    А я більше довіряю Березовському i Литвиненко

    http://www2.pravda.com.ua/archive/2005/april/1/news/15.shtml
    http://www2.pravda.com.ua/archive/2005/march/31/5.shtml

    Мельниченко нагадує якогось невмотивованого чувака, постійно робить суперечливі рухи та заяви...

    Березовський звісно авантюрист. Але він ненавидить Путіна, а отже він кровно зацікавлений щоб Кучма сів та в залученні плівок у судовому процесі бо це також вдаряє по Путіну.

    І Кучма б точно не контактував Березовського, це абсурд.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2005.04.01 | Сергій Кабуд

      я переконаний - ви помиляєтесь

      які протирічні заяви майора?

      все наче абсолютно доцільно і правдиво. Просто як уважно читати і аналізувати

      березовський знайомий з кучмом- думаю як раз правильно зацінив ситуацію і вирішив перепродати кучмі мельниченка-
      нормальне ділове рішення

      але мельниченко хітріший і розвів березовського а також має записи тих брудний пропозицій від останнього

      Топто майор допоміг уряду Україні вкотре.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2005.04.01 | Budweiser

        швидше навпаки

        Трошки наївно получається.
        1 - Березовський та Путін смертельні вороги. Це факт. ніхто не буде заперечувати.
        2 - в плівках Мельниченка є компромат проти Путіна, це також факт.
        Отже Березовський зацікавлений у підтвердженні автентичности плівок.
        3- також Березовський зацікавлений у проведенні публічного процесу над Кучмою, бо це також вдарить по Росії Путіна.
        Саме під цим кутом зору дії Березовського є логічними - розкручувати інтерес до плівок, довести їх автентичність і т.д.

        А у чому зацікавлений Мельниченко? Ми не знаємо, ми лише знаємо що він був явно не один і що він не є зацікавлений в уприлюдненні усіх плівок, використовуючи їх для шантажу. Взагалі він збив усіх з панталику своїми зигзагами, обвинуваченням усіх з ким він контактує і т.д. Я все більше схиляюся до думки що він психічно невмотивована людина.

        З точки зору Кучми абсурдно обіцяти Березовському мілярд доларів. І це ризиковано бо налаштує проти Кучми і його родини усю офіційну Росію (безпечніше на Басаєва виходити аніж Березовського). Далі, що конкретно Березовський міг зробити? І саме головне Березовський зовсім в цьому не зацікавлений, його обєктивне бажання зараз мочити Кучму.



        Сергій Кабуд пише:
        > які протирічні заяви майора?
        >
        > все наче абсолютно доцільно і правдиво. Просто як уважно читати і аналізувати
        >
        > березовський знайомий з кучмом- думаю як раз правильно зацінив ситуацію і вирішив перепродати кучмі мельниченка-
        > нормальне ділове рішення
        >
        > але мельниченко хітріший і розвів березовського а також має записи тих брудний пропозицій від останнього
        >
        > Топто майор допоміг уряду Україні вкотре.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2005.04.01 | Сергій Кабуд

          я трохи знаю як оперує березовский

          він навоняв в нюйорку кілька років тому-
          хотів газету видавати, а потім збагнув що тут йому не протриматися
          навіть провів 'концерт' на Брайтан Бічу де зібрав кілька тищ пенсіонерів бескоштовно слухати СЕБЕ

          його послали нахуй, один пензіонер просто заявив - віддай суко гроші шо в мене вкрав !

          потім він мого знайомого журналіста запрошував на зустріч через свого представника в нюйорку.

          Двічі відміняв зустріч, в останню хвилину

          в один момент вже беспосередньо в кабінеті сам сказав шо не може бо сталося шось хуйове-
          тоді арештували Бородіна і берьоза скипнув в європу майже миттєво

          Воно багато пиздить і шукає рибку в мутній воді, його РЕАЛьно ковбасить від переляку шо йому їде кінець, він боїться ВСІХ незнайомих людей. Це факт. Маю підтвердження.

          Тому всі розрахунки хто там путін хто кучма проти не проти-
          це все не так.

          Мельниченко і його касети - дійсно головний козир укрполітики і не один, він вийме його і полетять голови(сподіваюсь).

          Вмовити Майора торгуватися за касети- це була б операція варта будь яких витрат, але берьоза і гольдфарб тупі казли, які не змогли збагнути як тут треба діяти і що це взагалі не спрацює через Майорову обережність
          шо не кажи- а життя дорожче грошей.

          Якраз ця історія на мій погляд не вигадана.

          Я єдине що можу допустити- це що там Марчук якось відмітився, але і це мені далеко не очевидно.

          Путін ідіот, некомпетентний політик. Березовский теж ідіот, але авантюрний довбур.
          Мельниченко якраз послідовний абсолютно.

          Якби Марчук за ним стояв- думаю на сьогодні Марчук теж не ховався б в кущах де насрано, а сидів в штатах у політпритулку.
          Це дало б марчуку афігітєльну трибуну і свободу маневру-

          от дивіться, Мельниченко має не меньше впливу ніж МЗС україни, а марчук як здохлий пес - не існує
        • 2005.04.01 | VDom

          Березовський бреше як шолудивий пес.

          Лише одне питання. Що цей "борець за демократію в Росії" добавив до того, що було викладено в книзі Миколи Мельниченка "Хто є хто на дивані Кучми"?
          І вже по "здобутках на ниві демократичного будівництва в Росії" господіна Єлєніна. Чим цей "отєц руской дємократіі" займався в Росії, коли був з владою на ТИ?

          http://www.podrobnosti.com.ua/criminal/2005/03/30/200403.html
          Березовский утверждает, что имеет все записи Мельниченко и готов предоставить их общественности

          30 марта 2005 | 12:22
          Подробности
          По материалам: УНИАН

          Известный российский бизнесмен и борец с режимом Владимира Путина Борис Березовский, проживающий в Лондоне, утверждает, что в его распоряжении находятся все пленки майора Николая Мельниченко.

          "По утверждению Мельниченко, что потом подтверждено фактически, он передал все без исключения записи, которые у него есть", - сказал Березовский в интервью "Газете по-киевски", публикуемом 30 марта.

          Вместе с тем, по его словам, пока не ясно, это оригиналы или копии. "Этот вопрос мне до сих пор не ясен", - сказал Березовский, добавив, что его Фонд гражданских свобод "располагает всей полнотой информации, которой располагает Мельниченко".

          "Копии или оригиналы - это вопрос важный с юридической точки зрения, но не существенный с точки зрения общественной значимости. Сегодня ни у кого не существует сомнения, что эти записи являются подлинными", - заявил бизнесмен.

          "Моя позиция состоит в том, что исходя из записей Кучма (экс-президент Украины - прим. "Подробностей"), безусловно, совершал криминальные действия", - заявил Березовский. Поэтому у меня нет никаких сомнений, что он должен быть на скамье подсудимых", - сказал он.

          Березовский сообщил, что его фонд готов предоставить все расшифровки имеющихся у него записей Мельниченко. Отвечая на вопрос газеты, кому будут предоставлены расшифровки, Березовский сказал, что общественности. "Фонд гражданских свобод абсолютно открыт для того, чтобы предоставить обществу все записи, имеющиеся в распоряжении фонда", - сказал он.

          Отвечая на вопрос издания, бизнесмен отметил, что и в России, и в Украине есть люди, которые хотят его дискредитировать. "Я считаю, что и в Украине, безусловно, есть силы, которые будут пытаться меня дискредитировать... - это КГБ СССР, с которым я последовательно борюсь, в широком смысле КГБ, который есть и в Украине тоже", - сказал Березовский, добавив: "Я считаю, что и в Украине, безусловно, есть силы, которые будут пытаться дискредитировать меня, дискредитировать идею расследования преступлений режима Кучма".

          Он также сообщил, что на пленках Мельниченко содержится информация "о криминальных действиях президента России, который вступил в сговор с предыдущим режимом (Украины - прим. "Подробностей")", "Поэтому и в России очень опасаются того, что может быть опубликовано как результат экспертизы этих записей", - подчеркнул Березовский.

          Бизнесмен затруднился назвать дату своего приезда в Украину, сославшись на то, что пока не получил визу. "Как только мне дадут визу. Пока ответа нет. Я считаю - потому, что столкнулись две позиции - декларируемая официально министром юстиции Украины господином Зваричем, и политических сил, которые, по-видимому, опасаются моего приезда", - сказал, Березовский, добавив: "Думаю, что, безусловно, победят те, кто понимает, что Украина стала на путь демократии".

          Как сообщил Радио "Свобода" глава Фонда гражданских свобод (фонд Березовского) Александр Гольдфарб, помимо уже известных фигурантов пленок Мельниченко можно говорить о новом лице - нынешнем госсекретаре Украины Александре Зинченко.

          "Существуют основания думать, что этот человек принимал участие в действиях, которые привели к преступлению. Не зависимо от того, чей он соратник, если это так, то он должен нести ответственность, а если не - то он должен быть очищен об обвинений. Мы говорим о том, что на записях есть такой разговор", - сказал Голдфарб, добавив: "А что, вы хотите, чтобы мы скрыли это только потому, что человек оказался соратником Ющенко?"

          По словам Гольдфарба, Фонд Березовского владеет записью разговора между экс-президентом Леонидом Кучмой и Зинченко, касающегося дела Георгия Гонгадзе, "но пока не готов ее обнародовать".

          Сам Мельниченко сказал Радио "Свобода", что передал соратникам Березовского только часть своих записей.

          Как сообщалось ранее, Мельниченко опроверг информацию о том, что на его пленках есть компрометирующая информация относительно президента Украины Виктора Ющенко и премьер-министра Юлии Тимошенко.

          Признавая, что структуры Березовского финансировали расшифровку части записей, Мельниченко подчеркивал, что никогда не принимал ни от кого (в т.ч. от Березовского) никаких условий относительно своих действий и позиции.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2005.04.04 | Оk

            Щодо факту передачі записів Березовському з російської преси

            http://2005.novayagazeta.ru/nomer/2005/24n/n24n-s20.shtml

            ЭХО ВЗРЫВА КАССЕТНОЙ БОМБЫ
            Интервью с человеком, который организовал расшифровку кассет, предоставленных майором

            На прошлой неделе раскрутился очередной политико-криминальный скандал, связанный с Березовским. Как всегда, до конца непонятно: то ли он жертва интриги, то ли сам ее генерировал. Очередной скандал носит еще одну родовую отметину: в тандеме с Березовским главным ньюсмейкером опять оказывается офицер спецслужб — на этот раз украинских. Еще одна деталь: все происходит накануне визита президента Украины Ющенко в США, дающего потенциальную возможность его встречи с беглым майором Мельниченко и обсуждения судьбы как самого майора, так и знаменитых пленок с прослушкой кабинета Кучмы.
            В скандале есть все: и поруганная честь, и несбывшиеся ожидания, и угрозы с погонями, и политический шантаж, и тайны, способные испортить жизнь многим действующим и уже отставленным политикам Украины и России.
            30 марта сего года майор украинской госбезопасности Николай Мельниченко — тот, что устроил в 2000 году прослушивание кабинета Кучмы, затем исчезнувший из Киева с пленками, содержащими в том числе аудиокомпромат на Кучму и Ко по поводу их причастности к убийству журналиста Гонгадзе, — разразился с территории США открытым письмом в адрес шефа службы безопасности Украины Александра Турчинова (открытость была подкреплена параллельной публикацией на украинском сайте «Обозреватель» — www.oboz.com.ua). В письме — разоблачение коварных планов Березовского по дестабилизации украинской политической системы в своих корыстных целях. Инструмент — пресловутые «пленки Кучмы», которые, впрочем, по словам Мельниченко, он никогда ни Березовскому, ни его людям не передавал.
            Версия другой стороны совершенно иная. Чтобы узнать ее поточнее, мы пошли по кратчайшему пути — обратились за разъяснениями к человеку, который сам предложил в свое время Мельниченко помощь Березовского в расшифровке «пленок Кучмы» и через которого шло финансирование этой работы.
            Беседуем с Юрием ФЕЛЬШТИНСКИМ, историком, доктором наук, соавтором книги «ФСБ взрывает Россию», одним из создателей нашумевшего фильма «Покушение на Россию» о взрывах домов в 1999 году.

            — Как вы познакомились с Николаем Мельниченко?
            — Примерно в марте 2002 года он связался со мной из нью-йоркского кабинета Ильи Левкова — американского издателя книги «ФСБ взрывает Россию». Мы договорились о встрече, и, когда он приехал ко мне в Бостон, мы несколько часов обсуждали ситуацию вокруг «пленок Кучмы»: пленки у него есть, но расшифровать их он не может, потому что на это нужны средства.
            В тот же день, поговорив с Березовским по телефону, я договорился о нашей совместной встрече. Мы с Мельниченко прилетели в Лондон, встретились с Березовским, и тот достаточно быстро дал согласие финансировать проект по расшифровке пленок.
            — Зачем вам все это было нужно?
            — Что касается меня, то я тогда занимался расследованием взрывов домов в России в сентябре 1999 года — я не исключал, что в записях, сделанных в кабинете Кучмы в 2000 году, могут быть какие-то обсуждения этой темы. Например, в разговорах Кучмы с Деркачом — директором СБУ.
            — Что-нибудь удалось найти?
            — Ничего на эту тему я не нашел.
            — Когда началась расшифровка?
            — Уже в апреле. Финансирование шло через меня по двум направлениям: деньги получал сам Мельниченко, а также группа Швеца, бывшего сотрудника СВР (Служба внешней разведки РФ – ред.), которая работала в Вашингтоне и осуществляла техническую сторону расшифровки.
            Поскольку деньги шли через меня, вся документация, естественно, у меня есть. А в конце 2003 г. начался конфликт между Мельниченко и Швецом. Дело в том, что группа Швеца, которая представляла собой оппозиционных Кучме политиков, открыла сайт «5-й элемент» — специально, чтобы на нем публиковать расшифровки «пленок Кучмы». И после первой же публикации Мельниченко позвонил мне и Березовскому и потребовал, чтобы публикации на «5-м элементе» были остановлены. Но нам его доводы не показались убедительными, и публикация была продолжена.
            — Почему же он захотел их свернуть?
            — У меня возникло тогда впечатление, что Николай Мельниченко связан какими-то непонятными обязательствами с какими-то людьми то ли на Украине, то ли в Америке и что эти люди, которые его как-то контролируют, требуют приостановки публикации.
            В результате конфликта «5-й элемент» вскоре перестал существовать.
            — Сколько расшифровок удалось опубликовать на этом сайте?
            — Примерно половину того, что было расшифровано. А расшифровано было примерно 60% от общего количества записей.
            — Как дальше складывались отношения с Мельниченко?
            — Вплоть до последних мартовских событий 2005 г. контактов с ним у меня практически не было. Во всяком случае, деловых.
            — То, что вы рассказываете, интересно, но сам Мельниченко в своем заявлении на имя главы СБУ Александра Турчинова утверждает, что никому, в том числе людям Березовского, пленок не передавал…
            — Хочу еще раз заявить и подчеркнуть, что лично Мельниченко передал пленки мне в руки и что есть документально подтвержденная история наших деловых взаимоотношений. А также, что все, что содержится в заявлении Мельниченко, — откровенное вранье.
            — Пресс-релиз Фонда гражданских свобод, где речь идет о ваших деловых отношениях с Мельниченко, датирован 28 марта, а его письмо о «заговоре Березовского» — 30 марта. Получается, что он написал его, защищаясь от предания гласности факта передачи вам пленок?
            — Пресс-релиз был опубликован после того, как Мельниченко дал интервью из Нью-Йорка о том, что в заявлениях Березовского и Александра Гольдфарба (директора Фонда гражданских свобод, финансируемого Березовским. – А.Л.) о «пленках Кучмы» содержится недостоверная информация. А заявления эти, в которых шла речь о том, что Березовский и Фонд гражданских свобод этими пленками располагают, в свою очередь, были сделаны после того, как Березовский по просьбе самого Мельниченко срочно вывез его из Варшавы в Лондон: Мельниченко был напуган смертью экс-министра МВД Украины Юрия Кравченко, решив, что он может стать следующим.
            — Почему Мельниченко заявляет, что после 13 марта Березовский стал «принуждать его к незаконным действиям»? Что за роковая дата?
            — 13 марта во Франкфурте состоялась встреча между украинскими адвокатами, американскими адвокатами, Мельниченко, Гольдфарбом. Там же присутствовал и Литвиненко (Экс-офицер ФСБ РФ, выступивший в свое время с разоблачениями российской спецслужбы и издавший книгу «ФСБ взрывает Россию». – ред.).
            На встрече была достигнута принципиальная договоренность о том, что Мельниченко даст показания прокуратуре в Киеве по поводу пленок и их содержания, которых, собственно, и добивается украинское правосудие. И вдруг неожиданно, через несколько дней, Мельниченко выступил с интервью, из которого стало ясно, что он эти показания давать не собирается. У меня растет убеждение, что Мельниченко по каким-то причинам просто не может дать эти показания. И потому делает все, чтобы их любым способом не дать. А нам это поведение кажется иррациональным.
            — Есть данные, что в записях фигурируют некоторые нынешние руководители Украины, — может, в этом причина «иррационального» поведения Мельниченко?
            — В записях фигурируют все: либо как участники разговора, либо как люди, о которых говорят. Что значит «фигурируют», можно продемонстрировать на примере Зинченко (Александр Зинченко — нынешний госсекретарь Украины. – А.Л.). Есть запись разговора между Кучмой и Зинченко, который был тогда государственным чиновником.
            Во время разговора Кучма перечисляет список журналистов, в том числе называя фамилию Гонгадзе. Только поэтому данный эпизод чисто формально был нами классифицирован как имеющий отношение к делу об убийстве Гонгадзе. Разговор же был совершенно невинным!
            — Григорий Омельченко, глава комиссии Верховной рады по расследованию дела Гонгадзе, заявил, что хотел бы встретиться с Березовским и обсудить с ним содержание пленок. Эта встреча возможна?
            — Я думаю, они встретятся. Кроме того, в силу развития ситуации считаю, что и мне, и Литвиненко, и Гольдфарбу надо бы приехать в Киев и дать официальные показания украинской прокуратуре, ответив на любые вопросы украинского правосудия в связи с этими пленками и обстоятельствами их появления у нас. Нам нечего скрывать.

            Андрей ЛИПСКИЙ


            ДОСЛОВНО

            Бывший сотрудник ФСБ Александр Литвиненко уверен, что Мельниченко действовал не один:
            «Он сказал, что свидетелей устранят»

            После заявления Мельниченко мы связались с бывшим офицером госбезопасности Александром ЛИТВИНЕНКО, который пребывает в Лондоне, где ему предоставлено политическое убежище.
            Степень доверия к Литвиненко не столь велика, поскольку он фигурировал в целом ряде скандалов, так или иначе связанных с именем Бориса Березовского, но если Рада Украины действительно будет принимать во внимание показания бывшего российского чекиста, то его сведения могут представлять некоторый интерес.

            – Я познакомился с Мельниченко около 3 лет назад. Привел его к Березовскому, присутствовал почти на всех его встречах с Березовским. И когда Мельниченко теперь заявил о том, что это провокация, о том, что на него пытались давить, я был просто поражен. И написал в комиссию украинской Рады, о чем говорил Мельниченко в ходе наших встреч. Омельченко сказал, что мое заявление получил. Обещал приехать в Лондон и взять с меня показания, официально заверив их у нотариуса.
            Мельниченко останавливался у меня дома. Мы были в очень хороших отношениях. Он говорил, что его задача — помочь Украине, что Кучма и его окружение — преступный клан. Он давал мне прослушивать аудиозаписи Кучмы: в каждом разговоре речь о взятках, расстановке людей на должности, чтобы опять же получать с этого прибыль… Всюду — нецензурная брань. Я когда-то устанавливал прослушку в воровской малине — так вот, один к одному, с той лишь разницей, что воры вели себя более солидно и сдержанно.
            Я готов был помогать Мельниченко и попросил Березовского помочь ему деньгами. Мы выступали с ним на пресс-конференциях. А дальше этим занимался Фельштинский…
            В период переизбрания украинского президента подняли вопрос о том, чтобы Мельниченко дал показания. Он поехал в Варшаву, Германию, затем — в Лондон. Потом он позвонил Березовскому и попросил охрану. Помню, Березовский спросил у меня: действительно ли есть опасность? Я ответил утвердительно, поскольку случаи устранения к тому моменту уже были…
            А потом позиция Мельниченко стала не вполне понятной. То он утверждал, что даст показания, то говорил, что не даст. Стали встречаться, чтобы выработать какое-нибудь решение. Гольдфарб — Фонд гражданских свобод — предложил найти адвокатов…
            Вначале Мельниченко приезжал — практически лишенный средств к существованию. А в последнее время он приехал с деньгами. Сказал, что стал заниматься бизнесом на Украине. И от денежной помощи отказался, сказал, что сам сможет оплатить адвокатов. И готов дать показания. Из Америки приехал его адвокат. Мельниченко хотел организовать пресс-конференцию. Просил о встрече во Франкфурте, помочь ему составить протокол допроса… Свели его с Буковским…
            Года два назад на сайте «5-й элемент» стали публиковать пленки Мельниченко, и однажды он сказал мне, что нужно срочно прекратить публикации. Мотивировал тем, что иначе лишится работы (он в американском университете был принят на работу). Я созвонился с Фельштинским, объяснил ему ситуацию, Фельштинский ответил: «Хорошо, мы будем сотрудничать с ним под эгидой университета...». А Мельниченко все же говорил о прекращении публикаций, на этот раз сказал, что устранят свидетелей…
            Это опасение тоже было понятно. С ним согласились.
            Мы с ним съездили во Франкфурт. И вот после того как мы совсем недавно расстались, появилось это заявление Мельниченко о том, что его куда-то втягивали…
            Я был возмущен. Вспомнил все наши разговоры. Он был подавлен, помню, он спросил меня: «Ты меня предателем не считаешь?». Я ему ответил, что вообще-то записывать охраняемое лицо — это не принято, но если это лицо отдает преступные приказы… тебе же не Кучма зарплату платил, а государство.
            Я сразу усомнился в том, что он записывал Кучму в одиночку. Я Мельниченко так и сказал: ты же не один это делал. Охраняемое помещение, кабинет президента наверняка защищен от таких примитивных средств, как диктофон под диваном (если даже в кабинете почти любого следователя есть индикатор — ведется ли скрытая запись).
            Мельниченко признался, что действительно действовал не один. Их было несколько человек, и действовали они с подачи Марчука (Евгений Марчук — был секретарем Совета национальной безопасности и обороны Украины, затем был назначен Кучмой министром обороны. – ред.) (выделено редакцией), который пообещал, что на прослушку Кучмы будет санкция суда. Когда пошли разговоры о Гонгадзе, Марчук сказал, что суд санкционирует.
            Гонгадзе убили. А тот никакой санкции не обеспечил.
            Мельниченко в Европу вывез еще одного человека, которому небезопасно было оставаться на Украине. Была команда офицеров. Раз не было санкции, нужно было, чтобы кто-то один все это озвучил и взял на себя. Мельниченко с семьей вывезли в Чехию (Мороз делал (Александр Мороз — депутат украинской Рады, лидер Соцпартии Украины. – ред.)), а затем — в США…
            Примерно за два месяца до выборов Мельниченко сказал, что едет в Москву. Едет как будто по проблеме выборов и будет встречаться с замдиректора ФСБ (когда я не поверил, он показал билет в Москву). Кроме того, сказал, что в Москве с замдиректора СБУ ему организуют встречу.
            После визита между делом говорил, что в Москве спрашивали и про меня. В том смысле, что, если заткнусь, про меня забудут.
            Конечно, Кучму записывали не на диктофон, спрятанный под диваном. Было специальное оборудование, это уже потом переписали на диктофон. Я не хотел обо всем этом говорить, это была не моя тайна. Но после того, как меня обвинили в таких вещах…
            Позвонил я Березовскому. Тот говорит тоже: дикость какая-то… «Березовский сажает Кучму»… «Миллиард поделить». Полный бред...
            А Мельниченко мне так и не ответил на вопрос, почему он не хочет давать показания. Кто-то за ним стоит и оказывает давление… В последнее время он, правда, говорил, что против него готовится провокация. А я все интересовался у него: зачем он из этого делает политику? Ты же, говорю, свидетель по уголовному делу. Зачем тебе встречаться с президентами? С Ющенко он встречался, говорит, речь шла о гарантиях… Да по закону президент может тебя только помиловать, если суд признает тебя виновным.
            А вот завтра Кучма скажет, что попытки его осудить — это политический вопрос. Главный свидетель обвинения встречался сперва с президентом… И будет прав.
            Вообще его позиция непонятна.

            Записал Юрий ЛЬДОВ
            04.04.2005
            згорнути/розгорнути гілку відповідей
            • 2005.04.04 | VDom

              Re: Щодо факту передачі записів Березовському з російської преси

              Коментарі мають однозначну спрямованість.
              Жоднлгл слова про матеріальні носії записів і власне записуючий пристрій, про книгу Мельниченка. З технічної точки зору, то взагалі бред сивої кобили. Втулити "жука" в режимному приміщенні то все рівно що голому пройти по Хрещатику в час пік. Індикатор диктофонів якраз і не спрацює на цифровий пристрій звукозапису, бо ловить ВЧ-випромінювання аналогових апаратів звукозапису. Але можливо в коментаторів "більш високий професійний рівень" і інші фізичні параметри сигналів. Враження складається - "прикормлєниє щєнкі",
              "Микола останній раз не мав потреби в грошах, то значить Марчук йому почав платити".
              Чекаємо оприлюднення запису розмови з Єленіним, бо він теж був з індикатором записуючих пристроїв.
    • 2005.04.02 | Михайло Свистович

      Я б Березовському надкушений рогалик не довірив потримати 5 сек.

      Budweiser пише:
      >
      > Мельниченко нагадує якогось невмотивованого чувака, постійно робить суперечливі рухи та заяви...

      Це, окрім всього іншого, може також означати щирість і недосвідченість у політиці.

      >
      > Березовський звісно авантюрист. Але він ненавидить Путіна, а отже він кровно зацікавлений щоб Кучма сів та в залученні плівок у судовому процесі бо це також вдаряє по Путіну.

      Так думав і Микола. Й помилився. Ніхто з нас не знає, що у Березовського в голові.
  • 2005.04.05 | VDom

    Українські парламентарії запросили Березовського в гості

    http://ukr.for-ua.com/news/2005/04/05/121108.html
    05 квiтня, 12:11
    Українські парламентарії запросили Березовського в гості

    Група народних депутатів України підписала звернення до президента Фонду громадських свобод Бориса Березовського і консульського відділу Посольства України у Великобританії, запрошуючи Березовського в Україну для надання допомоги правоохоронним органам у справі Гонгадзе та інших резонансних справах.

    За словами народного депутата Олександра Волкова, в листі наголошується, що депутатам стало відомо, що Фонд громадських свобод і особисто Березовський володіє інформацією, яка може допомогти в розслідуванні вбивства Гонгадзе і інших злочинів, скоєних в Україні в період президентства Леоніда Кучми, повідомляє «УНІАН».

    «Запрошуємо вас в Україну для надання допомоги правоохоронним органам України в проведенні розслідувань», - наголошується в листі до Березовського.

    Раніше повідомлялося, що 30 березня Березовський в інтерв’ю «Газеті по-київськи» заявив, що в його розпорядженні є всі записи, зроблені колишнім майором Державної служби охорони України Мельниченком в кабінеті екс-президента України Кучми. Він також повідомив, що його Фонд готовий надати громадськості всі наявні в нього розшифровки записів Мельниченка.

    ForUm

    http://ukr.for-ua.com/news/2005/04/05/114956.html
    05 квiтня, 11:49
    Омельченко через Кучму і Марчука їде до Лондона

    Голова парламентської слідчої комісії з розслідування резонансних справ, народний депутат України Григорій Омельченко має намір найближчим часом у Лондоні зустрітися з екс-підполковником ФСБ Олександром Литвиненком, щоб з’ясувати, чи причетний екс-секретар РНБОУ, екс-міністр оборони Євгеній Марчук до прослуховування кабінету колишнього президента України Леоніда Кучми.

    «Я як парламентський слідчий, офіційна особа, не роблю політичних заяв, і можу сказати, що підстав вимагати у Генпрокуратури порушення справи проти Євгенія Марчука поки що немає. Я вирушу до Лондона, щоб особисто отримати свідчення Литвиненка, які будуть оформлені у вигляді заяви», - сказав Омельченко, повідомляє «УНІАН».

    Раніше повідомлялося, що плівки з записами розмов у кабінеті колишнього президента України Леоніда Кучми, зроблені майором Державної служби охорони Миколою Мельниченком, оприлюднив у листопаді 2004 року лідер СПУ Олександр Мороз.

    1 квітня 2005 року Омельченко заявив, що колишній офіцер ФСБ Росії Литвиненко, якого він дуже добре знає, факсом повідомив про те, що володіє інформацією, що Марчук ініціював прослуховування кабінету Кучми.

    У свою чергу Марчук категорично відкидає таке звинувачення.

    ForUm


    http://rupor.info/full.php?aid=10145
    Кучма сам себе підслуховував?

    Секретар РНБО Петро Порошенко вважає, що Леонід Кучма знав про те, що в його кабінеті ведуться записи. За словами Порошенка, Кучма іноді під час зустрічей «дрімав чи слухав неуважно, а потім майже дослівно виходили доручення, якщо президент із чимось погоджувався, про що говорив співрозмовник у його кабінеті». «Проблема не в самому факті записів. Абсолютно зрозуміло, що їх неможливо робити на якийсь диктофон, котрий розміщувати під диваном. Мова про те, що не було забезпечене дотримання відповідних процедур по зберіганню цих записів», — вважає Порошенко.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2005.04.05 | Сергій Кабуд

      пацюки бояться що Ющ все ж зустрінеться з Майором

      дивіться-всі ці тварюки тепер стрибають як на сковородці-

      Піскун кинув обіцяний допит Мельниченка в сша і не поїхав - саботажник

      омельченко цей кловн теж заспівав
      плюс порошенко. Може він памятає що на записах наговорював
  • 2005.04.05 | VDom

    Мельниченко начал обнародование записей разговоров с

    http://www.obozrevatel.com/news/2005/4/5/5739.htm
    05.04.2005 | 02:00
    Эксклюзив "Обоза". "Я хочу в любой момент вытащить этот чип и делать с ним все, что угодно..."

    Мельниченко начал обнародование записей разговоров с людьми Березовского...


    В связи с просьбой председателя СБУ Александра Турчинова о проведении расследования незаконных действий Бориса Березовского и его окружения, я не могу обнародовать основные доказательства, подтверждающие факты, изложенные в моём заявлении на имя председателя СБУ. Однако, набравшая невиданного размаха компания, организованная Борисом Березовским и его украинскими партнёрами по моей дискредитации, вынуждают меня обнародовать самые безобидные материалы, задокументированные мной, обнародование которых ни коим образом не скажется на проведении расследования.


    Пояснения к обнародуемым мной материалам прилагаются. В связи с тем, что разговоры с Березовским и его людьми проходили на русском языке, то все пояснения и транскрипты для удобства также подаются на русском языке.


    Николай Мельниченко.


    Пояснения к обнародуемым материалам.

    Я имел информацию, что якобы Александр Жир, после встречи Жира с Борисом Березовским в Лондоне, продал для Бориса Березовского часть копий моих записей, переданных мною в следственную комиссию Верховной Рады. Два небольших фрагмента моих разговоров, в которых я выяснял, что именно из части моих копий записей разговоров Кучмы, которые я передал в следственную комиссию Верховной Рады, Александр Жир передал через своего представителя в США Юрия Швеца Юрию Фельштинскому. (Для справки: Юрий Фельштинский – человек из группы Бориса Березовского, Юрий Швец - официальный представитель Александра Жира в США)

    Разговор 1: Мельниченко -Фельштинский
    Мельниченко: А какой общий объем памяти записей тебе передал Юра Швец? Не считал, нет?
    Фельштинский: Ты знаешь, я не считал, откровенно. Ну, не считал. Действительно.
    Мельниченко: Ну, примерно?
    Фельштинский: Ну, для этого мне нужно лезть в компьютер. Подсчитывать.

    Разговор 2: Мельниченко - Швец
    Мельниченко: То есть Жир все таки передал. Да?
    Швец: Ну, что значит передал? Ему надо было спрятать это всё. Он же не мог это всё держать там. Вот мы и спрятали.
    Мельниченко: А оно сейчас в надежном месте или нет?
    Швец: Ну, а как же. Закопано. По-прежнему закопано.
    Мельниченко: А еще у кого-то оно есть?
    Швец: Больше ни у кого нет.
    Мельниченко: А у Юры нет? У Фельштинского?
    Швец: Коль, ну, чё ты дурака валяешь? Коля, ну, ты ж был у него. Ты ж все знаешь, ты разговаривал. Я с ним после этого разговаривал. Конечно, есть у Юры. Ну, Коля.
    Мельниченко: А зачем ты ему дал?



    Эта копия документа, которую путем шантажа пытался получить от меня Березовский. Он хотел, чтобы, написав подобный текст, я дал возможность ему легализовать его махинации с материалами, полученными от Александра Жира через Юрия Швеца.
    Текст был написан в Лондоне собственноручно Юрием Швецом и передан мне для того, чтобы я написал его собственноручно и подписался.

    Фрагмент разговора после моего категорического отказа делать это. (Для справки: Александр Гольдфарб – человек из группы Бориса Березовского, руководитель Фонда гражданских свобод)

    Фрагмент разговора Гольдфарба, Швеца и Мельниченко
    Гольдфарб (обращаясь к Швецу): Ты тем не менее, даже если ты не получишь от него письменное указание, тем не менее ты (Швец) утверждаешь, что ты отдал это мне по его (Мельниченко) просьбе!
    Мельниченко: Я не просил.
    Гольдфарб: Значит твоё (Мельниченко) слово против его (Швеца) слова. Может, мы, и оставим эту неопределенность.
    Мельниченко: Алик, если это будет, то я подаю в суд!
    Гольдфарб (с улыбкой): Ну и ладно - суд будет решать
    .
    .
    Ещё один фрагмент этого разговора. Я настаиваю, чтобы несколько моих чипов, которые Швец украл у меня ещё в 2002 году, были возвращены Швецом эксперту Брюсу Кёнигу. Александр Гольдфарб выступает категорически против этого, так как это не входит в планы группы Березовского. Эта группа пытается использовать эти материалы для махинаций и манипуляций в своих корыстных целях (см. моё заявление на имя председателя СБУ).


    Фрагмент разговора Гольдфарба, Швеца и Мельниченко
    Мельниченко: Алик! Пусть Швец передаст это Брюсу Кенигу, оно у Кенига.
    Гольдфарб: Нет! Оно должно быть у нас... Это должно быть реально под моим контролем, а не под контролем Кенига. Я хочу в любой момент иметь возможность вытащить этот чип и сделать все, что с ним хочу! Вот! Для этого мне этот чип нужен! Если я этого не могу сделать, то нахрена мне этот чип нужен?! Это - план Бори.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2005.04.05 | Сергій Кабуд

      це все сталося через нехтування Ющенка зайнятися цим- ганьба(-)

  • 2005.04.06 | Пані

    А БАБа Яга каже, що не пацан... (наступна серія)

    http://www.radiosvoboda.org/article/2005/4/E4FD6B9C-AB79-40A7-B8F1-C75C7738806D.html

    УКРАЇНА І СВІТ
    5 квітня 2005

    Колишній співробітник ФСБ Росії Олександр Литвиненко каже, що Микола Мельниченко міг продати у Москві інформацію про те, як у Києві завербували російського генерала.

    Мар’яна Драч, Сергій Драчук

    Прага, 5 квітня 2005 – Колишній підполковник Федеральної служби безпеки Росії Олександр Литвиненко, який донедавна товаришував із колишнім майором української держохорони Миколою Мельниченком, повідомив радіо "Свобода" нові подробиці своїх розмов із ним. За словами Литвиненка, який отримав політичний притулок у Лондоні, і який не приховує контактів із опальним російським олігархом Борисом Березовським, Мельниченко міг продати частину інформації зі своїх записів російським спецслужбам.

    Нагадаємо, що 31-го березня Мельниченко звинуватив Березовського у тому, що він очолив міжнародну злочинну групу, щоб тиснути на українську владу за допомогою махінацій із розмовами у кабінеті колишнього президента України. Колишній охоронець Кучми також заявив про те, що російський олігарх пропонував йому взяти участь у розподілі мільярда доларів, щоб відвести відповідальність від Кучми за злочини скоєні проти Георгія Гонгадзе та Олександра Єльяшкевича.

    Натомість Олександр Литвиненко говорить про те, що Мельниченко сам намагався заробити гроші на записах. Отож 2002-го року, під час другого чи третього приїзду Мельниченка до Лондона, він розповів своєму товаришу про те, що залишився без коштів: у США через проблеми, пов’язані з фінансовими оборудками, потрапив до в’язниці український підприємець, який Мельниченка спонсорував. Майор запропонував Литвиненкові, як той каже, спільно заробляти гроші, взявшись за бізнес, пов’язаний із будівництвом котеджів у Канаді. А для цього Мельниченко попросив Литвиненка позичити гроші в Березовського. Але Литвиненко відмовився:

    “Тоді Мельниченко сказав: є інший спосіб заробити гроші. Він показав мені виписку з розмов Кучми і (тодішнього голови Служби безпеки України Леоніда) Деркача: Деркач доповідав Кучмі про агентурну роботу. Він доповідав, що СБУ завербувала одного російського генерала ГРУ (Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних сил Російської Федерації), родичі якого живуть в Україні; він, наскільки я розумію, приїжджав до України, і це й дало змогу його там завербувати. Іще він мені показав (матеріяли) на одного полковника ГРУ, якого в Італії завербували американці. Микола спитав мене, чи маю я контакт із російськими спецслужбами, з ким-небудь чи в СВР (Службі зовнішньої розвідки Росії), чи в ФСБ (Федеральній службі безпеки Росії), щоби ці свідчення продати”.

    За словами Олександра Литвиненка, він порадив Миколі Мельниченкові не робити цього: з одного боку, оперативною інформацією, мовляв, торгувати не годиться, а з іншого – Мельниченко мав притулок у США і водночас збирався продати російським спецслужбам американського агента. Як сказав Литвиненко, після цього Мельниченкові ні у США, ні в Україні місця не буде.

    За словами Литвиненка, Мельниченко був упевнений, що його інформація правдива:

    “Він каже, що українські спецслужби розкрили шифри кількох посольств чи резидентур країн НАТО, і, як я зрозумів, це звідти отримана інформація. Він мені показав виписку і з цієї розмови”.

    У попередньому інтерв’ю для “Радіо Свобода” Литвиненко передавав слова Мельниченка про те, що прослуховування кабінету Леоніда Кучми нібито здійснювала ціла група офіцерів, а організував його Євген Марчук, на той час секретар Ради національної безпеки і оборони України.

    Марчук ці закиди рішуче заперечив. Але Литвиненко пояснює це заперечення так:

    “Коли кадебешників, вибачте на слові, беруть за одне місце, вони завжди вживають слово “інсинуації” – от так і запам’ятайте. Коли “п’ятірочників”-кадебешників ловиш, вони завжди кажуть: “інсинуації”. (Марчук свого часу працював у КДБ у П’ятому, “політичному”, управлінні).

    Коли Литвиненко відмовився шукати контакти з російськими спецслужбами, майор, за словами його колишнього друга, хотів ще вийти на британських розвідників. Та нині Литвиненко висловлює припущення, що Мельниченко таки зробив ставку на росіян:

    “Таж він був у Москві. Послухайте, ще 2004 року він мені казав, що в Москві був, він мені квитки показував. Тобто через два роки він уже їздив до Москви в ФСБ. І потім, у нього ж гроші після цього… от я тепер співставляю – може, він їх і продав, а то звідки б у нього гроші? До речі, я скажу, дуже дорого коштує генерал ГРУ, якщо цю інформацію продати якимсь спецслужбам – я скажу, це дорого коштує, можна десь за півмільйона продати, я думаю”.

    Олександр Литвиненко готовий довести всі свої твердження:

    “Я готовий офіційно дати свідчення в СБУ, якщо треба, в прокуратурі, готовий на очну ставку й на все – готовий підтвердити. Мені є чим підтвердити документально все, що він оце говорив. Є свідки, які можуть підтвердити”.

    Колишній підполковник ФСБ Росії каже, що 5 квітня надіслав ще одного листа голові тимчасової слідчої комісії Верховної Ради Григорію Омельченкові з детальнішою розповіддю про те, що знає про касетний скандал в Україні. Народний депутат збирається упродовж тижня прилетіти до Лондона, щоб взяти свідчення у цій справі.

    При цьому Литвиненко запевняє, що не хоче таким чином помститися своєму колишньому приятелеві навіть попри те, що Мельниченко, за словами Литвиненка, почав підслуховував і його, коли заїжджав у березні в гості до Лондона.

    “Я навіть збирався його з дому вигнати. Але мені дружина сказала, та куди ти його виженеш. Я вирішив подивитися, чим це все закінчиться. Я зовсім не ображаюся на Мельниченка за те, що він робив – записував, ходив провокував, – я йому все пробачаю. Не хочу ні з ким зводити жодних рахунків, не хочу ні з ким грати, – але я вважаю, що кожен мусить сказати правду і кожен має відповідати за те, що він зробив”.

    Радіо "Свобода" намагалося зв’язатися і з Миколою Мельниченком, щоб подати і його думку, – але це наразі не вдалося.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2005.04.06 | Сергій Кабуд

      Чим бідніший тим чесніший

      відомо що Мельниченко-
      не багата людина
      а БАБ- міліардер,
      Литвиненко, має відношення до БАБ
      Марчук- невідомо де і шо

      в цьому чотирокутнику очевидно що Мельниченко заслуговує найбільшої довіри а БАБ і його люди- найменьшої

      але все це нам не дуже цікаво-

      бо головне факти на плівках, а вже як там Мельниченко на протязі 5 років намагається бути почутим в світі-
      лише заслуговує пошани

      і ще-

      активізація всіх цих анти-мельниченківських діячів
      100% пов'язана з тим що незабаром записи стануть доказовою базою в суді на кучмою.

      Баб в цій ситуації ловить свою рибку.
    • 2005.04.06 | Михайло Свистович

      Скажу з особистих стосунків

      Оскільки з Мельниченком знайомий особисто, бачився з ним у Вашингтоні, маю багатьох спільних знайомих, а також іноді розмовляю з ним по телефону.

      З Литвиненком не знайомий. Єдине, що 1 чи 2 березня цього року він надіслав мені листа зі своєю статею (йому порадив надіслати нам цю статтю Мельниченко), яку я запостив на Майдан http://maidan.org.ua/static/mai/1109731267.html

      Зараз Литвиненко часто нам щось шле, але все воно практично є передруками з інших сайтів.

      Не знаю, хто там і наскільки кому Рабінович, просто прокоментую деякі речі.

      Пані пише:
      >
      > За словами Литвиненка, який отримав політичний притулок у Лондоні, і який не приховує контактів із опальним російським олігархом Борисом Березовським

      Оце і зменшує довіру до його слів, бо викликає підозри на кшталт "хтось платить", а "хто платить, той і замовляє музику". Сильно ж вірити Березовському - себе не поважати.

      Сам факт такого активного захисту Березовського з боку Литвиненка також викликає підозри. Чомусь він, який друкується в інтернеті на різні теми, не котив бочку на Мельниченка до того, поки Мельниченко не наїхав на Березовського.

      Хоча все це не виключає, що Литвиненко, і навіть Березовський можуть казати і щось правдиве. Скільки тут правди, а скільки маніпуляції, і чи присутні та або інша - сказати неможливо. Треба знати, а не передбачати.

      >
      > І потім, у нього ж гроші після цього… от я тепер співставляю – може, він їх і продав, а то звідки б у нього гроші?

      Я ці розмови про величезні гроші Мельниченка чув роками. Водночас всі наші спільні знайомі розповідали, що живе він насправді бідно. В цих розмовах частково винен сам Микола. В нього такий характер гоноровий, що він не хоче показуватисвою бідність, тому постійно говорить про купу грошей або виймає пачку (йому її могли дати на поїздку кудись до Європи, наприклад, на якесь зборище європейське, як це не раз вже було) і недбалотак ворушить купюрами.

      Ця фігня скінчиться тоді, коли наша влада всіма своїми словами й ділами покаже, що дійсно прагне прозорого й об"єктивного розслідування всіх плівок, не засекречуватиме їх, якщо там немає держтаємниці (а там вона наврядчи є, окрім вже опублікованої інфи про "Кольчуги"), не маніпулюватиме ними. От тоді і стане зрозумілою мотивація майора. А так, на його місці я б теж не віддав Піскуну плівок.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2005.04.06 | Сергій Кабуд

        варто всім почитати і було б непогано зробити статтю на тему

        бо сьогодні виявилося що багато кому береза своіми інтригаму забив мозок-
        навіть найкращім з нашіх людей як не сумно

        Мельниченко- головний фактор(суб'єктивний) що привів до помаранчовості.

        Важко уявити собі успіх без записів.
        ---------------------------------------------------
        Питання-
        шо було першим-
        касети чи УБК?
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2005.04.06 | Михайло Свистович

          щоб писати статтю, треба мати факти

          Так що нехай статті пишуть Мельниченко з Березовським та іже з ними. А ми будемо дивитися, хто переконливіший і в чому.

          Сергій Кабуд пише:
          > бо сьогодні виявилося що багато кому береза своіми інтригаму забив мозок-
          > навіть найкращім з нашіх людей як не сумно

          Не варто звертати на ці інтриги увагу. То все піна. Навар - у змісті плівок.

          >
          > Мельниченко- головний фактор(суб'єктивний) що привів до помаранчовості.

          >
          > Важко уявити собі успіх без записів.

          Однозначно.


          >
          > Питання-
          > шо було першим-
          > касети чи УБК?

          Касети.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2005.04.06 | Сергій Кабуд

            І не зважаючи на це Ющенко замість подякувати уклінно майору зус

            зустрінеться з......

            януковичем?
            згорнути/розгорнути гілку відповідей
            • 2005.04.06 | VDom

              Не все так просто, але якно записи Мельниченка комусь як кістка

              в горлянці.

              Що не все так просто видно з статті Володимира БОЙКО. Малоймовірно, що в ній є хиби в трактуванні законодавства. Так що Ющенку слід триматись осторонь слідства, що звичайно не заважає зустрітись з будь ким в присутності преси. А от слідство явно ігнорує свідчення Мельниченка. Та й частина нинішньої влади схоже "старається в іншу сторону". Таке враження, що все робиться для того, щоб записи неможливо було використати як доказ в суді. І робиться це не одним "центром впливу", але координація йде схоже з одного.
              Не почули мабуть мудрої поради сантехніка "Тра всю систему змінювати", а може ще не встигли?

              Володимир БОЙКО 13:07:38 | 2005-03-10
              http://old.obozrevatel.com/index.php?r=themes&id=186988
              Контрольне самогубство. Частина перша

              Скільки законів України порушив президент Ющенко, коли оголосив про розкриття вбивства Гонгадзе і затримання підозрюваних?

              На фото: Віктор Ющенко присягає на Конституції

              Смерть колишнього міністра внутрішніх справ України Юрія Кравченка стала цілком логічним продовженням тієї політичної вистави, що була розпочата в Україні 1 березня під назвою „чергове розкриття вбивства Георгія Гонгадзе”. Затримання в ніч на 1 березня двох полковників МВС за підозрою в причетності до вбивства журналіста Георгія Гонгадзе, наступна заява Президента України, що вбивство „практично розкрите”, публічне запрошення Юрія Кравченка на допит до генпрокуратури 4 березня – всі ці акції, яскраво забарвлені політичною рекламою нової влади, у жодному разі не залишали екс-міністрові МВС іншого виходу, як тільки піти з життя. Або добровільно, або за чиєюсь допомогою.



              Два постріли, що пролунали о 7-45 годині ранку 4 березня 2005 року в гаражі Кравченка на дачі в елітному селищі Конча-Заспа, не стали несподіванкою для тих, хто намагається відслідковувати перебіг „справи Гонгадзе”. Принаймні, автор цих рядків довідався про те, що долю Кравченка вирішено на найвищому державному рівні, ще 9 грудня 2004 року, після влаштованих „Нашою Україною” переговорів між Святославом Піскуном і Леонідом Кучмою на дачі останнього. Отримавши гарантії недоторканності з боку майбутньої влади, Кучма наступного дня поновив Піскуна на посаді генерального прокурора України. А ще через три дні по тому, 13 грудня 2004 року, за Кравченком, було встановлено спостереження силами Служби безпеки України.



              Напередодні смерті Юрія Кравченка народні депутати Григорій Омельченко та Степан Хмара попереджали: колишній міністр і один з чільних фігурантів „записів Мельниченка” може не дожити до допиту в генпрокуратурі. Питання полягало лише в одному – сам чи не сам? Самогубство чи його імітація? Але зараз це вже, у принципі, не важливо. Бо коли генеральний прокурор на всю країну заявляє, що фігурант гучної кримінальної справи, якого весь політикум обвинувачує в організації вбивства журналіста, викликається повісткою для допиту, це свідчить про те, що фігуранту або пропонують самому завчасно піти з життя, або готують імітацію його самогубства. Коли президент держави, довідавшись, що по скандальній кримінальній справі навіть не заарештовано, а лише затримано на 72 години двох підозрюваних, яких ще ні в чому навіть не звинувачують, заявляє, що „затримані практичні вбивці”, це свідчить про те, що в такій країні панує тоталітарний режим із повною відсутністю зачатків правосуддя.



              Кучма з людським обличчям



              1 березня 2005 року о 15-тій годині з журналістами мав зустрічатися генеральний прокурор Україні Святослав Піскун, якому представники ЗМІ збиралися адресувати свої запитання щодо затримання двох полковників міліції та подальшого розслідування вбивства Георгія Гонгадзе. Але прес-конференція Піскуна не відбулася – як виявилося, з самого ранку Президента „обробляв” секретар РНБОУ Петро Порошенко, переконуючи, що „справа Гонгадзе” є суто політичною й звітувати про її розслідування перед журналістами повинен виключно глава держави.



              Святослав Піскун до останнього пручався, намагаючися пояснити Президенту, що „нє царскоє ето дєло” – коментувати перебіг провадження по кримінальних справах. Але аргументи Петра Олексійовича виявилися більш переконливими.



              Формат зустрічі з Віктором Ющенком не передбачав запитань з боку журналістів, які були змушені мовчки вислуховувати, як Президент говорив, наприклад, таке:



              „У нас сьогодні є підстави стверджувати, що убивство Гії Гонгадзе розкрито. У зв'язку з цим затримані конкретні вбивці Гії Гонгадзе, вони дають покази... Я переконаний, що це торжество верховенства права, торжество громадської позиції дуже багатьох людей, які так довго роками очікували.”



              Взагалі-то принцип верховенства права передбачає, що висновок про розкриття будь-якого злочину може робити тільки суд і тільки після проведення відкритого судового слідства на принципах змагальності між двома рівними сторонами – обвинуваченням і захистом. Що ж стосується функцій Гаранта Конституції, то вони при кримінальному провадженні полягають лише в тому, щоби забезпечити неухильне дотримання прав підозрюваних, обвинувачених та підсудних, які до вироку суду вважаються невинуватими. Єдине питання, з приводу якого Президент України мав законне право цікавитися в слідчих результатами їхньої роботи – чи надані затриманим полковникам міліції захисники та чи утримуються вони в належних умовах. Все інше – це не „торжество верховенства права”, а приклад найгіршого беззаконня, коли люди, яким навіть не висунуто обвинувачення, оголошуються „конкретними вбивцями”.



              Мова йде навіть не про порушення новим Гарантом юридичного етикету, а про те, що виступ Ющенка наочно продемонстрував відсутність в Україні будь-яких підвалин правової держави. Бо ці підвалини полягають, зокрема, у тому, що ніхто, окрім Господа Бога, не знає правди й не може встановлювати істину. У тому числі – і по кримінальних справах. Натомість у правових державах функціонують суди, завдання яких полягає не в пошуках істини, а в тому, щоби розв’язувати спірні правовідносини, виходячи з принципу змагальності сторін.



              Згідно з процесуальним правом України, у кримінальному процесі діють дві абсолютно рівних сторони – обвинувачення (яке, за винятком трьох випадків, представляє прокуратура) та захист. Саме вони змагаються на очах суду відповідно до чітко встановлених законом правил боротьби, надаючи докази на підтвердження своїх аргументів та спростовуючи аргументи опонента. І лише у випадку перемоги обвинувачення суд може констатувати: „злочин розкрито”.



              Правосуддя від беззаконня насправді відрізняється лише одним аспектом – дотриманням процедури покарання. Зокрема, саме тому й не можна висунути обвинувачення Леонідові Кучмі на підставі так званих „записів Мельниченка”, що записи ці, навіть якщо вони справжні, отримані незаконним шляхом, а процедура кримінального провадження всіх цивілізованих кран забороняє ґрунтувати обвинувачення на незаконно здобутих доказах. Бо для суспільства краще визнати невинуватим одного негідника, аніж порушувати принцип верховенства права, який має примат над сльозами конкретної людини, потерпілої від злочину.



              Лише під час судового засідання, у ході боротьби двох протилежних, але рівних у своїх правах сторін, може бути дана оцінка тим доказам, якими обвинувачення обґрунтовує свою правову позицію у спорі з захистом. Якщо з’ясується, що докази є сумнівними, то всі сумніви будуть трактуватися на користь підсудного. Якщо з’ясується, що докази, нехай навіть і достовірні, але отримані незаконним шляхом – вони не будуть розглядатися взагалі. Останнє може мати місце, зокрема, в тому випадку, якщо до підсудного на стадії досудового слідства застосовували фізичний або психічний примус. Якщо було порушено право підсудного на вільний вибір захисника. Якщо орган слідства не витримав усі процедурні тонкощі під час збору доказів (наприклад, слідчий забув отримати санкцію на обшук чи не роз’яснив обвинуваченому його права). Оскільки, повторюємо ще раз, у випадку щонайменшого порушення процесуальних норм правосуддя миттєво перетворюється на беззаконня.



              Що таке беззаконня в українському його варіанті, всі охочі могли побачити якраз на брифінгу Віктора Ющенка.



              „Моє головне сьогоднішнє завдання, - сказав Президент, - разом з правоохоронними органами дійти до головного – хто організовував і замовляв це убивство. Зараз слідство переходить до цього етапу.” І далі: „я і моя команда обіцяли розкрити цю справу, і ми це зробили”.



              Щоправда Конституція України не передбачає, щоби Президент щось там розслідував „разом з правоохоронними органами”. Більш того, органи прокуратури, в провадженні яких нині перебуває „справа Гонгадзе”, відповідно до Конституції України є цілком самостійною гілкою влади, яка контролює дотримання закону всіма іншими владними установами та посадовими особами, зокрема Президентом України. Президент не може давати генеральному прокуророві доручень чи взагалі цікавитися його роботою, оскільки керівник вищої наглядової інстанції підзвітний виключно парламенту. Натомість генеральний прокурор має право вносити протести, приписи та подання всім посадовим особам держави, зокрема й Президентові України, з метою усунення порушень законності, а Президент, відповідно до Закону України „Про прокуратуру”, зобов’язаний невідкладно приймати генерального прокурора на першу його вимогу, а не викликати до себе та годинами тримати в приймальні, як це раніше робив Кучма й робить нині Ющенко.



              Чи мав право Святослав Піскун показувати матеріали кримінальної справи Віктору Ющенку? – Мав, оскільки саме на слідчого та прокурора покладено окреслення кола тих питань, що становлять таємницю слідства. Але чи мав право Віктор Ющенко ті матеріали дивитися? – Категорично ні, бо це заборонено йому Конституцією України.



              Якби генеральний прокурор України запропонував ознайомитися з матеріалами кримінальної справи, порушеної за фактом зникнення Георгія Гонгадзе, наприклад, авторові цих рядків, то ніякого порушення законності тут не було б. Журналісти не мають владних повноважень і не виконують функцій представників держави, а тому на них поширюється принцип „дозволено все, що не заборонено законом”. Інша річ – Президент, який має право робити лише те, що йому прямо дозволено відповідними законодавчими актами. Це – вимога статті 19 Конституції, якою встановлено, що „органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України”. Яким законом України передбачена для Президента можливість вивчати матеріали кримінальних справ на стадії досудового слідства? – Ніяким. Тому подібні дії підпадають під статтю 364 Кримінального кодексу України „перевищення влади та владних повноважень”.



              Те ж саме можна сказати й на адресу такого провідного юриста сучасності, як Олександр Зінченко, який згодом охоче оповідав журналістам свої враження від матеріалів „справи Гонгадзе” й навіть висловлював впевненість у тому, що її можна завершити й без свідчень Кравченка. Втім, значно мудрішими були міністр внутрішніх справ Юрій Луценко та його заступник Петро Коляда. Останній взагалі відмовився коментувати перебіг слідства, мотивуючи це тим, що матеріали справи він бачити не міг. Тобто, може й бачив. Але офіційно він цього робити не міг, бо законом це не передбачено – і крапка.



              Одначе, зі слів Віктора Ющенка, він не тільки знайомий з усіма матеріалами справи, але й особисто брав участь в ухваленні рішення про арешт міліціонерів:



              „Я знаю кожну деталь, яка була зроблена силовиками в цьому напряму, і як громадянин і президент пишаюся тим, що в цих рядах збереглося стільки достойних чесних людей. Коли пізно розглядали всі обставини, пов'язані з убивством Гії Гонгадзе, з арештом тих осіб, які є живі, і їх треба було дуже оперативно локалізувати, я як президент був щасливий, що наближаємося до точки, що мільйони українців отримають хоча б шматочок надій, що в цій країні прийшла та влада, яка забезпечить реалізацію їм надійного майбутнього”.



              Ця заява Віктора Ющенка пролунала тоді, коли офіційно ні про який арешт підозрюваних навіть і не йшлося. Бо рішення про арешт може приймати виключно суд за поданням слідчого, узгодженого з прокурором, і лише відносно осіб, які мають статус обвинувачених. Що ж стосується двох полковників МВС, то 1 березня їх лише затримали як підозрюваних на 72 години без висунення жодного обвинувачення. Арешт відбувся тільки через два дні після брифінгу Президента – 3 березня - і був санкціонований суддею Печерського районного суду Світланою Смик за закритими дверима потайки від преси. Судячи зі слів Ющенка, суддя виконувала саме його незаконну вказівку, оскільки підставою для арешту є насправді не пошуки президентського щастя, а чітко прописані в КПК передумови. Зокрема, арешт можливий лише в тому випадку, якщо слідство в присутності захисника надасть судові неспростовні докази того, що обвинувачений, перебуваючи на свободі, може ухилитися від слідства чи перешкоджатиме проведенню слідчих дій.



              Треба думати, що жодних законних підстав для арешту міліціонерів слідству знайти так і не вдалося, бо інакше важко пояснити, чому суддя розпорядилася не тільки вигнати з залу суду головного редактора газети „Свобода” Олега Ляшка, але й наказала конвою застосувати до нього фізичну силу. Ляшка, наче цуцика, просто викинули з залу засідань, після чого двері зачинили. Одначе Ющенко з його дуже специфічним розумінням верховенства права ніякого брифінгу з цього приводу проводити не став.



              Тому про всяк випадок інформуємо Віктора Андрійовича, що два полковника міліції, яких він, не очікуючи вироку суду, оголосив вбивцями, за законом повинні бути негайно звільнені з-під варти, а протоколи їхніх допитів він може засунути Піскуну ... в сейф. Оскільки всі зізнання цих міліціонерів у причетності до злочину отримані незаконними методами й, відповідно до статті 62 Конституції України, розглядатися як доказ не можуть.



              Річ у тім, що ці свідчення, про які Президент з гордістю говорив на всю країну, міліціонери давали після того, як щодо них були складені протоколи про затримання в якості підозрюваних. Але відповідно до статті 106 Кримінально-процесуального кодексу України особу можна затримати за підозрою в скоєнні злочину лише в наступних трьох випадках:



              1) коли цю особу застали при вчиненні злочину або безпосередньо після нього;

              2) коли очевидці, у тому числі й потерпілі, прямо вкажуть на дану особу, що саме вона вчинила злочин;

              3) коли на підозрюваному або на його одягу, при ньому або в його житлі буде виявлено явні ознаки злочину.



              Рішення про затримання приймається одноосібно слідчим, санкції суду не потребує, а строк затримання не може перевищувати 72 годин.



              Чи була наявною хоча б одна з цих обставин на момент затримання двох міліціонерів? A priori можна стверджувати, що ні, і тому затримувати їх ніякого права слідчі не мали. Натомість, якщо генеральна прокуратура мала докази їхньої причетності до вбивства Георгія Гонгадзе, слідчий був повинен підготувати постанову про обрання підозрюваному запобіжного заходу, узгодити її з прокурором, отримати санкцію суду й провести не затримання, а арешт. Процесуально це – зовсім різні речі. Між іншим, саме в такий, єдино законний, спосіб слідчі генпрокуратури в січні 2005 року отримали санкцію суду на арешт міліцейського генерала Пукача на випадок, якщо його вдасться розшукати.



              Але Президент не став чекати, коли й відносно інших фігурантів „справи Гонгадзе” будуть виконані всі необхідні процедурні формальності – йому кортіло якомога скоріше доповісти усьому світові про „верховенство права”, і тому двох полковників кинули за ґрати без жодних законних підстав. І от тепер маємо те, що маємо – міліціонери були затримані незаконно й всі протоколи їхніх допитів Ющенко може повісити на цвяшок у власному туалеті.



              Ще один момент, який повністю унеможливлює використання як доказ того, що можуть повідомити „заарештовані” Ющенком міліціонери, це порушення їхнього права на захист. Точніше – гарантоване статтею 59 Конституції України права на вільний вибір захисника. Це – стандартна практика, яку застосовують слідчі при розслідування так званих „резонансних справ”, примусово призначаючи ув’язненим, всупереч їхньому бажанню, таких адвокатів, які будуть допомагати слідству у фальсифікації справи. Чи цікавився Гарант Конституції, яких саме адвокатів надано затриманим полковникам?



              Якщо цікавився, то чому ці адвокати не мають такий же доступ до ЗМІ, як і їх процесуальні опоненти, що представляються обвинувачення? Чому по телебаченню показують лише прес-конференції генпрокурора, але ніхто не чує голосу захисників – вони ж мають абсолютно рівні права? А якщо Ющенко прізвищами адвокатів навіть не поцікавився, то який же тоді він Гарант Конституції?



              Також постає питання: а яким чином процесуально була оформлена нарада за участю Президента, на якій, зі слів Віктора Ющенка, й приймалося рішення про „оперативну локалізацію” та арешт міліціонерів? Нагадаймо, що будь-яке рішення щодо руху кримінальної справи на стадії досудового слідства має приймати одноосібно слідчий, який є самостійною процесуальною фігурою, несе персональну відповідальність за перебіг розслідування й кожний свій крок оформлює відповідною постановою. Навіть прокурор, який здійснює нагляд за слідством, не може дати слідчому усної вказівки – лише письмову, яка також долучається до матеріалів справи й яку слідчий має право оскаржити за встановленим порядком.



              Так ось, чи містить кримінальна справа постанову слідчого, згідно якої матеріали справи передавалися для ознайомлення Віктору Ющенку? А може кримінальна справа містить протокол наради за участю Президента, на який ухвалювалося рішення про „оперативну локалізацію”? Очевидно ні, оскільки Президенту не має й не може мати ніякого відношення до кримінального провадження. Але в такому випадку Віктор Ющенко своїм виступом повністю знищив усю доказову базу по „справі Гонгадзе”, бо якщо ця справа таки дійде до суду, то адвокати підсудних матимуть всі підстави викликати Ющенка для допиту в якості свідка з тим, щоби він розповів про свою роль у розслідуванні та пояснив, відповідно до якого закону він це робив. Бо сказано ж було на брифінгу: „я і моя команда обіцяли розкрити цю справу, і ми це зробили”. А оскільки в Україні кримінальні справи розкривають не Президент та його команда, а суди на підставі доказів, зібраних слідчими у відповідності до Кримінально-процесуального кодексу, то після того всю справу можна буде відправляти у кошик на сміття.



              Втім, Президент зовсім іншої думки щодо рівня своєї правосвідомості:



              „Я тепер можу сказати своїм дітям, хто і як убив Гію Гонгадзе. Моя мета, друзі, бачити мою країну країною, де панує верховенство права, де перед законом всі рівні”.



              Так і постає перед очима закутаний у плед та взутий у домашні капці Віктор Андрійович, який замість вечірньої казки проти ночі розповідає своїм дітям, що „в некотором царстве, некотором государстве случилось умышленное убийство, совершенное организованной группой с особой жестокостью - статья 115, часть 2, пункт 4 Уголовного кодекса Украины, наказуемое лишением свободы на срок от десяти до пятнадцати лет либо пожизненным заключением, с конфискацией имущества в случаях, предусмотренных пунктом 6 части второй указанной статьи ”. Діти - в захваті, країна – в шоці.



              Щоправда, інші люди розповідатимуть дітям Ющенка інші речі. Про те, як їхній батько розпочав своє царювання з офіційного запровадження в країні інквізиційних методів досудового слідства, про те, як він карав і милував підданих на власний розсуд, як привласнив собі судові функції й самотужки оголошував людей злочинцями, як топтав правосуддя. А також проводитимуть паралелі з попереднім Гарантом, Леонідом Кучмою, який також не сильно обтяжував себе повагою до законності. Пам’ятається, коли було завершено досудове слідство відносно маніяка Онопрієнка й справу передали до Житомирського обласного суду, Кучма, навіть ще до першого судового засідання, публічно заявив, що звернеться до Ради Європи з проханням дозволити порушити щодо Онопрієнка мораторій на смертну кару та стратити його. Після такої заяви весь цивілізований світ остаточно переконався, що в Україні правосуддя відсутнє взагалі, а вироки насправді пишуться не в дорадчих кімнатах судів, а у владних кабінетах: по гучних справах – на Банковій, по менш помітних – в облдержадміністраціях, по справах "маленьких українців" – у кабінетах міліцейських та прокурорських начальників.



              Але навіть Кучма з його ну дуже специфічним ставленням до принципу верховенства права, не дозволяв собі того, що громадяни України почули 1 березня з вуст нового президента:



              „я прийняв рішення про формування Національного бюро розслідувань, яке повинно сконцентрувати в собі розслідування найбільш гучних нерозкритих справ...”



              Кримінальне право не містить такого поняття, як „найбільш гучні справи”, бо для будь-якої матері найрезонанснішою справою є та, в якій загинула її дитина. Всі потерпілі, як і всі обвинувачені, є рівними перед законом і Президент має піклуватися про доньок Кравченка чи батьків тих двох полковників міліції, яких він оголосив на брифінгу „конкретними вбивцями”, аж ніяк не менше, аніж про Лесю Гонгадзе. Не існує кримінальних справ гучних чи не гучних – всі вони повинні ретельно розслідуватися й розкриватися в установлені законом строки. Інакше – гріш ціна такому Гаранту Конституції. Що ж стосується створення нового органу слідства, то це є виключна прерогатива парламенту, оскільки потребує внесення відповідних змін до Кримінально-процесуального кодексу України. Президент може виступити з законодавчою ініціативою, але він не має права приймати рішення, які належать до компетенції Верховної Ради.



              Але найбільш шокову заяву Президент приберіг під фінал свого брифінгу:



              „Я не виключаю, - сказав Ющенко, - що зняття генпрокурора пана Піскуна було пов'язано з тим, що слідство значно наблизилося до розкриття цієї справи”.



              А ось це - явна неправда з боку Президента України. У жовтні 2003 року Святослав Піскун був знятий Кучмою та Медведчуком з посади генерального прокурора зовсім не за „наближення” до розкриття вбивства Георгія Гонгадзе – якраз в цій частині претензій до нього не було. Піскун позбувся крісла за дружбу з Петром Порошенком і саботаж кримінальної справи, порушеної відносно директора „Ленінської кузні”. А це, як кажуть в Одесі, дві великі різниці.


              А про те, як це було, - в наступній публікації.

              (далі буде)


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2024. Цей сайт підтримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг".