Хто з нас папуас
04/04/2005 | nora
З великим подивом — якщо не обуренням — прочитала «Пряму лінію з Володимиром Яворівським» у Літературній Україні № 10 від 17 березня 2005 р.
Давайте розберемося:
«...Дзвінок: Володимире Олександровичу, вас турбує Микола Босак з Києва. Всі ми були свідками, як ви на сцені помаранчевого Майдану подарували Олександру Омельченку півня, за якого він обіцяв дати письменникам квартири. Чи означає це, що буде відновлено колишню традицію забезпечувати письменників квартирами?
В.Я.: — Було таке. Коли я йшов на сцену, якийсь чоловік з натовпу передав мені дуже красивенного, з бронзовими розводами, півня, оскільки цей рік — рік півня. На трибуні я передав півня Ющенкові. Ющенко півня гладив, підійшли його діти. Теж гладили. Але тут треба було Ющенкові йти до мікрофона, і він повернув мені півня. Коли чую, хтось тягне красеня у мене з-під пахви. Дивлюсь: Омельченко. Кажу: дурно не віддам. Питає: за скільки? Кажу: дві квартири для письменників. А недавно я про це Олександру Олександровичу нагадав. І він пообіцяв дотриматися слова.
Чи буде відновлено систему забезпечення письменників квартирами? Знаєте, я цього не можу пообіцяти. Поки що просив вирішити дві моїх проблеми з квартирами, за які я несу моральну відповідальність. По-перше, треба дати житло Ніні Гнатюк, яка тулиться в гуртожитку разом з дорослим сином. По-друге, Анатолію Криму, якого я забрав із Чернівців і який зараз займається економікою спілчанського господарства. У нас є господарство, і йому треба давати лад... Там стільки зроблено помилок...»
Рятуйте! Що відбувається? Дві людини на очах у мільйонів людей зловживають своїм службовим становищем і навіть цього не соромляться? Що вони розподіляють? Свою власність чи державну, чи міську, чи нашу з вами? Так чим це відрізняється від того, що робила стара влада? Я не проти того, щоб у вказаних достойних людей з’явилося житло, але, мабуть, це повинно відбуватися якось інакше? Адже пан Яворівський є депутатом України і як ніхто інший повинен знати, що таке законність. А Спілка письменників взагалі є громадською організацією, і що пересічним людям до її господарства?
Читаємо далі:
«...Дзвінок: Я — студентка Київського Національного економічного університету Ганна Мережко. У журналі «Державна справа» прочитала ваше інтерв'ю, в якому ви говорите про чудовий проект «Українська книга в Інтернеті». Чн реалізовується він?
В.Я.: — Це дуже престижний проект, і я за нього тримаюся. Треба бути папуасами, щоб українська комп'ютеризована молодь не могла познайомитись із творчістю сучасних українських письменників через Інтернет. Але для реалізації цього проекту треба, по-перше, доброго спеціаліста, зі знанням комп'ютера та іноземних мов... По-друге, гроші. Нарешті вони вже є. Тож будемо це робити. Подумаємо, кого першим запустити в Інтернет — Павла Загребельного чи Ліну Костенко...»
Знов — великий подив. Як це: «запустити в Інтернет»? Невже пан Яворівський не знає, що існують такі поняття, як «гонорар», «роялті», «авторське право» нарешті? Українські видавці та автори страждають від того, що за відсутності книгарень у багатьох містах та корумпованості системи закупівель книжок для бібліотек дуже важко розпродати наклади, а виявляється нічого продавати і не треба, можна «запустити в Інтернет» і змінювати спеціальність, а ще краще згадати радянські часи і записатися в чергу на вступ до Спілки письменників. Ви спитаєте: навіщо? Читаємо далі...
...«Дзвінок: Федір Янко із Херсонщини. Сьогодні багато говорять про Євробачення, на яке виділили чималі кошти. А коли влада зверне увагу на літературу?
В.Я.: — Конкурс Євробачення, який відбудеться в Києві, фінансується окремим рядком із бюджету. Заплановано кошти і на Спілку письменників і на „Літературну Україну". Хочу добитися, щоб було виділено фіксовану суму 2-3 мільйони на розвиток книговидавництва, в тому числі на „Український письменник". Кошти б оберталися і галузь ставала б прибутковою. І ми мали б чим допомагати письменникам...»
Я розумію, що пан письменник — далека від економіки людина, і де та що почне обертатися, пояснити не зможе. Але саме формулювання «виділення грошей на розвиток книговидавництва» (до речі, чому не 5 або 6 мільйонів? А скільки передбачено у Бюджеті, чи пан Яворівській на якомусь Майдані в когось курку на таку суму обміняв?) мені нагадує часи будування комунізму в одній окремо взятій державі. І я думаю, що читачі після всього цього побажають успіхів пану Яворівському і за звичаєм останніх років підуть на «Петрівку» купувати Дарью Донцову... Тільки залишається питання: Хто з нас папуас?
Давайте розберемося:
«...Дзвінок: Володимире Олександровичу, вас турбує Микола Босак з Києва. Всі ми були свідками, як ви на сцені помаранчевого Майдану подарували Олександру Омельченку півня, за якого він обіцяв дати письменникам квартири. Чи означає це, що буде відновлено колишню традицію забезпечувати письменників квартирами?
В.Я.: — Було таке. Коли я йшов на сцену, якийсь чоловік з натовпу передав мені дуже красивенного, з бронзовими розводами, півня, оскільки цей рік — рік півня. На трибуні я передав півня Ющенкові. Ющенко півня гладив, підійшли його діти. Теж гладили. Але тут треба було Ющенкові йти до мікрофона, і він повернув мені півня. Коли чую, хтось тягне красеня у мене з-під пахви. Дивлюсь: Омельченко. Кажу: дурно не віддам. Питає: за скільки? Кажу: дві квартири для письменників. А недавно я про це Олександру Олександровичу нагадав. І він пообіцяв дотриматися слова.
Чи буде відновлено систему забезпечення письменників квартирами? Знаєте, я цього не можу пообіцяти. Поки що просив вирішити дві моїх проблеми з квартирами, за які я несу моральну відповідальність. По-перше, треба дати житло Ніні Гнатюк, яка тулиться в гуртожитку разом з дорослим сином. По-друге, Анатолію Криму, якого я забрав із Чернівців і який зараз займається економікою спілчанського господарства. У нас є господарство, і йому треба давати лад... Там стільки зроблено помилок...»
Рятуйте! Що відбувається? Дві людини на очах у мільйонів людей зловживають своїм службовим становищем і навіть цього не соромляться? Що вони розподіляють? Свою власність чи державну, чи міську, чи нашу з вами? Так чим це відрізняється від того, що робила стара влада? Я не проти того, щоб у вказаних достойних людей з’явилося житло, але, мабуть, це повинно відбуватися якось інакше? Адже пан Яворівський є депутатом України і як ніхто інший повинен знати, що таке законність. А Спілка письменників взагалі є громадською організацією, і що пересічним людям до її господарства?
Читаємо далі:
«...Дзвінок: Я — студентка Київського Національного економічного університету Ганна Мережко. У журналі «Державна справа» прочитала ваше інтерв'ю, в якому ви говорите про чудовий проект «Українська книга в Інтернеті». Чн реалізовується він?
В.Я.: — Це дуже престижний проект, і я за нього тримаюся. Треба бути папуасами, щоб українська комп'ютеризована молодь не могла познайомитись із творчістю сучасних українських письменників через Інтернет. Але для реалізації цього проекту треба, по-перше, доброго спеціаліста, зі знанням комп'ютера та іноземних мов... По-друге, гроші. Нарешті вони вже є. Тож будемо це робити. Подумаємо, кого першим запустити в Інтернет — Павла Загребельного чи Ліну Костенко...»
Знов — великий подив. Як це: «запустити в Інтернет»? Невже пан Яворівський не знає, що існують такі поняття, як «гонорар», «роялті», «авторське право» нарешті? Українські видавці та автори страждають від того, що за відсутності книгарень у багатьох містах та корумпованості системи закупівель книжок для бібліотек дуже важко розпродати наклади, а виявляється нічого продавати і не треба, можна «запустити в Інтернет» і змінювати спеціальність, а ще краще згадати радянські часи і записатися в чергу на вступ до Спілки письменників. Ви спитаєте: навіщо? Читаємо далі...
...«Дзвінок: Федір Янко із Херсонщини. Сьогодні багато говорять про Євробачення, на яке виділили чималі кошти. А коли влада зверне увагу на літературу?
В.Я.: — Конкурс Євробачення, який відбудеться в Києві, фінансується окремим рядком із бюджету. Заплановано кошти і на Спілку письменників і на „Літературну Україну". Хочу добитися, щоб було виділено фіксовану суму 2-3 мільйони на розвиток книговидавництва, в тому числі на „Український письменник". Кошти б оберталися і галузь ставала б прибутковою. І ми мали б чим допомагати письменникам...»
Я розумію, що пан письменник — далека від економіки людина, і де та що почне обертатися, пояснити не зможе. Але саме формулювання «виділення грошей на розвиток книговидавництва» (до речі, чому не 5 або 6 мільйонів? А скільки передбачено у Бюджеті, чи пан Яворівській на якомусь Майдані в когось курку на таку суму обміняв?) мені нагадує часи будування комунізму в одній окремо взятій державі. І я думаю, що читачі після всього цього побажають успіхів пану Яворівському і за звичаєм останніх років підуть на «Петрівку» купувати Дарью Донцову... Тільки залишається питання: Хто з нас папуас?
Відповіді
2005.04.04 | Englishman
мені здається, з роялті ви щось наплутали
На Заході, наприклад, багато класикі спокійно висить в інеті, бо у будь-якого авторського права є якийсь граничний термін. У випадку з Загребельним, ніхто з видавців з ним контрактів не підписував, тому з самого початку не може претендувати на ексклюзивне право його друкувати.2005.04.04 | Сергій Кабуд
інтернет лише поширює книгопродаж
і не лише малоцікавих авторів типу Загребельного чи там Покальчука- Щербака а й всіх іншихне забуваймо що інтернет теж коштує читачю і що читати роман з екрану- це важке випробовування
от що дійсно відбуваєтся- читачі подивляться на книгу в інтернеті, полистають її там і пересвідчаться що читати її не варто
тому багато хто з графоманів-шахраїв озброєних квитком спілки письменників мають перекваліфіковуватися на двірників
2005.04.05 | Bryl
Re: мені здається, з роялті ви щось наплутали
Шановний Englishman мабуть не знає, що Загребельний ще живий і видається, а головне ПРОДАЄТЬСЯ, у видавництві "Фоліо"! І авторськими правами володіє видавець. Я думаю п. Красовицький (з Фоліо) дуже здивується, якщо побачить твори класика в Інтернеті.2005.04.04 | Горицвіт
Re: Хто з нас папуас
nora пише:>
> Рятуйте! Що відбувається? Дві людини на очах у мільйонів людей зловживають своїм службовим становищем і навіть цього не соромляться?
Це справді цікаво.
> «...Дзвінок: Я — студентка Київського Національного економічного університету Ганна Мережко. У журналі «Державна справа» прочитала ваше інтерв'ю, в якому ви говорите про чудовий проект «Українська книга в Інтернеті». Чн реалізовується він?
> В.Я.: — Це дуже престижний проект, і я за нього тримаюся. Треба бути папуасами, щоб українська комп'ютеризована молодь не могла познайомитись із творчістю сучасних українських письменників через Інтернет. Але для реалізації цього проекту треба, по-перше, доброго спеціаліста, зі знанням комп'ютера та іноземних мов... По-друге, гроші. Нарешті вони вже є. Тож будемо це робити. Подумаємо, кого першим запустити в Інтернет — Павла Загребельного чи Ліну Костенко...»
До речі, аналогічна задумка є в Альянсу Майдан.
> Знов — великий подив. Як це: «запустити в Інтернет»? Невже пан Яворівський не знає, що існують такі поняття, як «гонорар», «роялті», «авторське право» нарешті?
Ліна Костенко може дати дозвіл. Як і державні видавництва, які її друкували.
> Українські видавці та автори страждають від того, що за відсутності книгарень у багатьох містах та корумпованості системи закупівель книжок для бібліотек дуже важко розпродати наклади, а виявляється нічого продавати і не треба, можна «запустити в Інтернет»
А якщо НЕ запустити в інтернет, то що, збільшиться продаж? Просто про тих авторів ніхто не буде знати, і, відповідно, купляти. Тим більше, що книгарень дуже мало, а за межами Києва-Львова – майже зовсім нема. Ну і толку, що він зажме ту книжку? Все рівно ж ніхто не купить.
2005.04.05 | Bryl
Re: Хто з нас папуас
Горицвіт пише:> > Знов — великий подив. Як це: «запустити в Інтернет»? Невже пан Яворівський не знає, що існують такі поняття, як «гонорар», «роялті», «авторське право» нарешті?
> Ліна Костенко може дати дозвіл. Як і державні видавництва, які її друкували.
Не знаю кому може дати дозвіл Ліна Костенко, а більшість цікавих авторів (Пиркало, Соколян, Андрухович, Карпа, Жадан...) давно вже не є правовласниками своїх творів...
> > Українські видавці та автори страждають від того, що за відсутності книгарень у багатьох містах та корумпованості системи закупівель книжок для бібліотек дуже важко розпродати наклади, а виявляється нічого продавати і не треба, можна «запустити в Інтернет»
> А якщо НЕ запустити в інтернет, то що, збільшиться продаж? Просто про тих авторів ніхто не буде знати, і, відповідно, купляти. Тим більше, що книгарень дуже мало, а за межами Києва-Львова – майже зовсім нема. Ну і толку, що він зажме ту книжку? Все рівно ж ніхто не купить.
"Запустити в Інтернет" можна дійсно тільки для ознаймлення якісь частини творів. Але з іншого боку, зайдіть на навкололітературні україномовні портали, максимальна кількість відвідувачів там - може пару сотень. За що боремося?
2005.04.05 | Горицвіт
Re: Хто з нас папуас
Bryl пише:> Горицвіт пише:
> > > Знов — великий подив. Як це: «запустити в Інтернет»? Невже пан Яворівський не знає, що існують такі поняття, як «гонорар», «роялті», «авторське право» нарешті?
> > Ліна Костенко може дати дозвіл. Як і державні видавництва, які її друкували.
>
> Не знаю кому може дати дозвіл Ліна Костенко, а більшість цікавих авторів (Пиркало, Соколян, Андрухович, Карпа, Жадан...) давно вже не є правовласниками своїх творів...
Тут є кілька варіантів дій.
(1) пояснити видавництвам, що розміщення деяких творів в інтернеті - це добре.
(2) пояснити це авторам.
(3) вивчити питання, кому справді належать права. Тут уже писалося, що не виключено, що давніші твори - в public domain.
(4) Мовчки викладати твори, поки не буде протестів, а потім дивитися.
> Але з іншого боку, зайдіть на навкололітературні україномовні портали, максимальна кількість відвідувачів там - може пару сотень. За що боремося?
Отож. Істотного впливу (негативного) на продажі це не дасть. Скоріше дасть позитивний вплив, бо автор стає відомим серед цієї активної групи читачів (вони ж є журналістами, оглядачами, дописувачами форумів і т.п., тобто формують думку про цього автора).
2005.04.06 | Navigator
До речі, чув про амбітну американську програму "інтерентизації"
(викладення в інтерент) всього об"єму друкованої англомовної продукції. А це - уявіть - десятки мільйонів томів і міл"ярди аркушів!!!А я от думаю: подарував племінникам комп"ютер - і що вони знайдуть в українському інтернеті для душі - як і мільйони українських школярів?
Звичайно, американську програму підтримує уряд і приватні фонди...
2005.04.05 | Navigator
ПапуаСССРи - це ми. З точки зору правового світогляду.
І не потрібно мати ніяких ілюзій, а займатись самоосвітою.Міняти півня на квартири - совіцьке беззаконня, папуаСССРський рудимент.
Підтримка письменника з боку держави може бути така - пільги на книговидавництво.
Те, що письменник живе в гуртожитку, не проблема держави.
Нехай заробляє іншим. (Особисто я письменникам заробити даю, купуючи книжки).
А так у нас ті червоні буси з серпами і молотами на кожному заду.
2005.04.05 | Чучхе
Мої 5 копійок про авт. право і не тільки
По-перше, СРСР та УРСР признали основні принципи авторського права десь року 1987-го. До цього ніяких "копірайтів" у творчій праці взагалі не було. Держава теоретично замовляла у митців твори і вважалась їх власником. Тому, думаю, законодавство про інтелектуальну власність не може поширюватись на твори, написані до кінця 80-х років. Я навіть не знаю, чи можуть письменники зараз оформити своє право на власні твори - думаю, це буде складно.А про півня в обмін на квартири - це просто жах. Гарно демонструє рівень взаємовідносин у нашій владі. До того ж розповсюджується вищезгадане інтерв"ю з Яворівським в "Літературній Україні" - часописі, що дотується з бюджету відсотків на 80. Тобто за наші гроші нам розповідають, як у нас же забирають два квартири у обмін на несмаженого півня
2005.04.06 | Оk
Re: Мої 5 копійок про авт. право і не тільки
Чучхе пише:> А про півня в обмін на квартири - це просто жах. Гарно демонструє рівень взаємовідносин у нашій владі. До того ж розповсюджується вищезгадане інтерв"ю з Яворівським в "Літературній Україні" - часописі, що дотується з бюджету відсотків на 80. Тобто за наші гроші нам розповідають, як у нас же забирають два квартири у обмін на несмаженого півня ...
Цікаво було б дізнатись думку прокуратури щодо випадків подібної щедрості ...