Цікава статейка в "Свободі". Які будуть коментарі? (/)
04/05/2005 | Михайло Свистович
http://www.svoboda.com.ua/index.php?Lev=archive&Id=1289
Розпад команди
Минулого тижня голова Служби безпеки України Олександр Турчинов і секретар Ради національної безпеки та оборони Петро Порошенко продовжували обмінюватися випадами на адресу один одного.
Як вже повідомляла “Свобода”, приводом до ескалації напруженості у стосунках двох неординарних особистостей став указ Президента Ющенка про звільнення першого заступника голови СБУ генерала Олександра Скибинецького, призначеного на цю посаду лише в лютому.
Появу цього указу Турчинов пояснив наслідком інтриг та доносів з боку секретаря Ради національної безпеки та оборони Петра Порошенка, на що той заявив, що голова СБУ не поважає Президента, і порадив йому, якщо він не згоден з указом, подати заяву про звільнення з посади. У відповідь прес-служба СБУ розповсюдила заяву, в якій наголосила, що в Україні відсутня посада віце-президента, тобто дала зрозуміти Порошенку, що він занадто на себе бере (сам Президент у цей час перебував у Туркменістані).
Зважаючи на те, що секретар РНБО відмовився повідомити про причини звільнення генерала Скибинецького, зауваживши лише, що вони зазначені у таємних паперах, авторові довелося дізнаватися про них з інших, проте не менш поінформованих джерел. І ось що з’ясувалося.
Не гаючи часу після зміни влади в Україні, російський бізнесмен Костянтин Григоришин спробував відновити контроль на кількох обленерго, де зараз хазяйнують його колишні партнери Суркіс і Медведчук. Та повертати начебто відібрану в нього власність вирішив не шляхом подачі судових позовів, як має бути у цивілізованій державі. Заручившись підтримкою Петра Порошенка, Григоришин наказав своїм людям силоміць захопити спірні об’єкти.
Тоді голова СБУ Олександр Турчинов, обурений тим, що озброєні співробітники приватних структур кладуть обличчям долу міліціонерів, поставлених охороняти стратегічні підприємства, наказав своєму першому заступнику зупинити “бліцкриг” росіянина на українському енергоринку. Як професійна людина, генерал Скибинецький наказ керівника виконав бездоганно чітко. Вже за два дні захоплені Григоришиним обленерго були звільнені і взяті під охорону співробітниками СБУ.
Обурений невдачею, Григоришин поскаржився Порошенку, а той — Президенту Ющенку, що Турчинов, мовляв, використовує Службу в інтересах Суркіса—Медведчука. Президент вимагає від голови СБУ пояснень і, здається, залишається ними задоволений. Однак Порошенко не вгамовується й за два тижні після розмови Ющенка з Турчиновим таки домагається свого: з’являється указ про звільнення Скибинецького. Оце й уся “таємниця”, яку відмовився розкрити секретар РНБО.
Однак було б помилкою вважати, що Порошенко посварився з Турчиновим лише через те, що той завадив його партнеру Григоришину хутко поквитатися з Суркісом і Медведчуком за давні образи. Насправді причина конфлікту між секретарем РНБО і головою СБУ — Юлія Тимошенко, точніше, місце, яке вона зараз посідає.
У січні Порошенко намагався переконати Віктора Ющенка відмовитися від угоди з Юлією Тимошенко про призначення її прем’єр-міністром, оскільки сам претендував на цю посаду.
Про те, який на Президента був тиск, свідчить хоча б та обставина, що він двадцять днів відмовлявся не лише зустрічатися з Тимошенко, а й навіть говорити з нею по телефону. Та, очевидно, врешті вирішивши, що не гоже починати своє президентство з недотримання угоди з найближчим соратником, Ющенко запропонував її кандидатуру на затвердження парламенту.
Після програшу Порошенко увесь цей час намагається взяти реванш. Він відмовляється обійняти посаду секретаря РНБО, поки Ющенко не піддається шантажу й у лютому підписує указ, яким не лише суттєво розширює його повноваження, а й навіть поступається частиною своїх. Порошенко отримав право давати уряду обов’язкові до виконання доручення. Наслідуючи Віктора Медведчука, він домагається права рекомендувати Президенту кандидатури суддів. З ним мають узгоджуватися й призначення в усіх силових структурах. Та цього Порошенку видається замало і він пропонує створити на базі управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС та управління “К” СБУ Національне бюро розслідувань, підпорядкувавши його РНБО. Завданням нової силової структури, очевидно, буде “кришування” бізнесів Григоришина та інших партнерів секретаря Ради нацбезпеки, а інакше для чого НБР, яке мало б лише проводити досудове слідство в особливо небезпечних злочинах, оперативно-розшукові підрозділи.
Розширюючи свої повноваження, секретар РНБО водночас звужує свободу дій Юлії Тимошенко. Наслухавшись його розповідей про те, як вже на наступних виборах, а не через десять років, як обіцяла, вона складе йому конкуренцію за посаду, не менш вразливий за свого попередника Ющенко, всупереч чинному законодавству, без відома і згоди прем’єра призначає керівників міністерств і відомств, обласних посадовців.
Вважаючи, що послаблює позиції Тимошенко, Порошенко блокує й призначення пропонованих її соратником Турчиновим кандидатур на керівні посади в органах і підрозділах СБУ. Чи страждає від цього Тимошенко — напевно невідомо, та можна не сумніватися, що організована злочинність не прогавить нагоду скористатися кадровим розгардіяшем у силових страктурах. А легкість, з якою відбуваються призначення в МВС, пояснюється тим, що секретар РНБО, користуючись необізнаністю нового міністра Юрія Луценка, розставляє там своїх людей. (До чого призводить неоковирна “кадрова” політика, свідчить хоча б такий факт. Начальником ДАІ Києва призначений полковник Анатолій Павловський, який, керуючи до цього ДАІ Харківської області, наказував підлеглим проколювати колеса автобусів, які у травні минулого року везли людей до Києва на Співоче поле, де Віктор Ющенко висувався в президенти. Свого заступника, який відмовився виконувати злочинний наказ, Павловський змусив піти з посади. Після перемоги помаранчевої революції нова влада перевела харківського янучара до столиці, а про постраждалого за неї забула.)
Незгасаючі, як і за часів Кучми, конфлікти й суперечки між новими високопосадовцями свідчать скоріше не про демократизм у їхніх стосунках, а про те, що одні з них йшли до влади з намірами виконувати багатообіцяючу програму Президента, а інші, користуючись наближеністю до нього, вирішувати власні проблеми. Якщо гору візьмуть останні, не варто було робити революцію.
Олег ЛЯШКО
Розпад команди
Минулого тижня голова Служби безпеки України Олександр Турчинов і секретар Ради національної безпеки та оборони Петро Порошенко продовжували обмінюватися випадами на адресу один одного.
Як вже повідомляла “Свобода”, приводом до ескалації напруженості у стосунках двох неординарних особистостей став указ Президента Ющенка про звільнення першого заступника голови СБУ генерала Олександра Скибинецького, призначеного на цю посаду лише в лютому.
Появу цього указу Турчинов пояснив наслідком інтриг та доносів з боку секретаря Ради національної безпеки та оборони Петра Порошенка, на що той заявив, що голова СБУ не поважає Президента, і порадив йому, якщо він не згоден з указом, подати заяву про звільнення з посади. У відповідь прес-служба СБУ розповсюдила заяву, в якій наголосила, що в Україні відсутня посада віце-президента, тобто дала зрозуміти Порошенку, що він занадто на себе бере (сам Президент у цей час перебував у Туркменістані).
Зважаючи на те, що секретар РНБО відмовився повідомити про причини звільнення генерала Скибинецького, зауваживши лише, що вони зазначені у таємних паперах, авторові довелося дізнаватися про них з інших, проте не менш поінформованих джерел. І ось що з’ясувалося.
Не гаючи часу після зміни влади в Україні, російський бізнесмен Костянтин Григоришин спробував відновити контроль на кількох обленерго, де зараз хазяйнують його колишні партнери Суркіс і Медведчук. Та повертати начебто відібрану в нього власність вирішив не шляхом подачі судових позовів, як має бути у цивілізованій державі. Заручившись підтримкою Петра Порошенка, Григоришин наказав своїм людям силоміць захопити спірні об’єкти.
Тоді голова СБУ Олександр Турчинов, обурений тим, що озброєні співробітники приватних структур кладуть обличчям долу міліціонерів, поставлених охороняти стратегічні підприємства, наказав своєму першому заступнику зупинити “бліцкриг” росіянина на українському енергоринку. Як професійна людина, генерал Скибинецький наказ керівника виконав бездоганно чітко. Вже за два дні захоплені Григоришиним обленерго були звільнені і взяті під охорону співробітниками СБУ.
Обурений невдачею, Григоришин поскаржився Порошенку, а той — Президенту Ющенку, що Турчинов, мовляв, використовує Службу в інтересах Суркіса—Медведчука. Президент вимагає від голови СБУ пояснень і, здається, залишається ними задоволений. Однак Порошенко не вгамовується й за два тижні після розмови Ющенка з Турчиновим таки домагається свого: з’являється указ про звільнення Скибинецького. Оце й уся “таємниця”, яку відмовився розкрити секретар РНБО.
Однак було б помилкою вважати, що Порошенко посварився з Турчиновим лише через те, що той завадив його партнеру Григоришину хутко поквитатися з Суркісом і Медведчуком за давні образи. Насправді причина конфлікту між секретарем РНБО і головою СБУ — Юлія Тимошенко, точніше, місце, яке вона зараз посідає.
У січні Порошенко намагався переконати Віктора Ющенка відмовитися від угоди з Юлією Тимошенко про призначення її прем’єр-міністром, оскільки сам претендував на цю посаду.
Про те, який на Президента був тиск, свідчить хоча б та обставина, що він двадцять днів відмовлявся не лише зустрічатися з Тимошенко, а й навіть говорити з нею по телефону. Та, очевидно, врешті вирішивши, що не гоже починати своє президентство з недотримання угоди з найближчим соратником, Ющенко запропонував її кандидатуру на затвердження парламенту.
Після програшу Порошенко увесь цей час намагається взяти реванш. Він відмовляється обійняти посаду секретаря РНБО, поки Ющенко не піддається шантажу й у лютому підписує указ, яким не лише суттєво розширює його повноваження, а й навіть поступається частиною своїх. Порошенко отримав право давати уряду обов’язкові до виконання доручення. Наслідуючи Віктора Медведчука, він домагається права рекомендувати Президенту кандидатури суддів. З ним мають узгоджуватися й призначення в усіх силових структурах. Та цього Порошенку видається замало і він пропонує створити на базі управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС та управління “К” СБУ Національне бюро розслідувань, підпорядкувавши його РНБО. Завданням нової силової структури, очевидно, буде “кришування” бізнесів Григоришина та інших партнерів секретаря Ради нацбезпеки, а інакше для чого НБР, яке мало б лише проводити досудове слідство в особливо небезпечних злочинах, оперативно-розшукові підрозділи.
Розширюючи свої повноваження, секретар РНБО водночас звужує свободу дій Юлії Тимошенко. Наслухавшись його розповідей про те, як вже на наступних виборах, а не через десять років, як обіцяла, вона складе йому конкуренцію за посаду, не менш вразливий за свого попередника Ющенко, всупереч чинному законодавству, без відома і згоди прем’єра призначає керівників міністерств і відомств, обласних посадовців.
Вважаючи, що послаблює позиції Тимошенко, Порошенко блокує й призначення пропонованих її соратником Турчиновим кандидатур на керівні посади в органах і підрозділах СБУ. Чи страждає від цього Тимошенко — напевно невідомо, та можна не сумніватися, що організована злочинність не прогавить нагоду скористатися кадровим розгардіяшем у силових страктурах. А легкість, з якою відбуваються призначення в МВС, пояснюється тим, що секретар РНБО, користуючись необізнаністю нового міністра Юрія Луценка, розставляє там своїх людей. (До чого призводить неоковирна “кадрова” політика, свідчить хоча б такий факт. Начальником ДАІ Києва призначений полковник Анатолій Павловський, який, керуючи до цього ДАІ Харківської області, наказував підлеглим проколювати колеса автобусів, які у травні минулого року везли людей до Києва на Співоче поле, де Віктор Ющенко висувався в президенти. Свого заступника, який відмовився виконувати злочинний наказ, Павловський змусив піти з посади. Після перемоги помаранчевої революції нова влада перевела харківського янучара до столиці, а про постраждалого за неї забула.)
Незгасаючі, як і за часів Кучми, конфлікти й суперечки між новими високопосадовцями свідчать скоріше не про демократизм у їхніх стосунках, а про те, що одні з них йшли до влади з намірами виконувати багатообіцяючу програму Президента, а інші, користуючись наближеністю до нього, вирішувати власні проблеми. Якщо гору візьмуть останні, не варто було робити революцію.
Олег ЛЯШКО
Відповіді
2005.04.05 | Сергій Кабуд
Турчинов робив заяву що Мельниченко- головний свідок по відомій
справі- це вчинок.2005.04.05 | QuasiGiraffe
Re: Цікава статейка в "Свободі". Які будуть коментарі?
Передусім хотілося б авторитетних відповідей на питання:- яким чином Порошенко є діловим партнером Григоришина?
- з якого по який день Ющенко не спілкувався з Тимошенко?
- чи є згаданий Анатолій Павловський "своєю людиною" Порошенка? А чи багато ще таких? Може, тоді вже час переглянути роль Порошенка в помаранчовій революції?
- про необхідність створення НБР говорить не тільки Порошенко. Чи всі вони намагаються "кришувати" Григоришина?
Бо, навіть за очевидністю тертя між Порошенком і Тимошенко, за наявності таких питань автору статті цілковито не віриш. Щось нагадує.
2005.04.05 | Budweiser
Інша цікава стаття про Mr. Oil п. Зварича
У цивілізованих країнах існує таке поняття як "конфлікт інтересів", якщо б така історія сталася з якимось з їхніх міністрів, то він би пішов з гучним скандалом в відставку, а з них б мабуть і весь уряд.Але Україна як відомо поки що нічого спільного не має з цивілізованими країнами, і як результат...
Зварич падлюка, оскільки як людина що виросла в Сполучених Штатах, дуже добре знає якими принципами повинен користуватися дежслужбовець у своїй діяльності, але відверто та цинічно нехтує ними. А Ющенко абсолютно не реагує на порушення ним ж проголошених принципів.
http://www.svoboda.com.ua/index.php?Lev=archive&Id=1303
Міністр юстиції переймається не своїми справами
Якщо найближчим часом Президент Ющенко раптом видасть указ про передачу національної компанії “Нафтогаз України” в підпорядкування Міністерству юстиції, цьому, мабуть, ніхто не здивується. І передусім — сам міністр Роман Зварич, який регулярно з телеекранів і газетних шпальт коментує події на нафтовому ринку та ультимативно вимагає запровадження тих чи інших схем у торгівлі “чорним золотом”.
Пана Романа можна зрозуміти — прибутки від перепродажу нафти становлять помітну частку його сімейного бюджету, а його дружина Світлана — відома бізнес-леді у цій поспіль криміналізованій галузі. Втім, обвинуваченням у зв’язках з криміналітетом міністра не злякаєш, тим більше, що ні він, ні дружина ніколи не приховували своїх давніх і теплих стосунків з нині покійним “авторитетом” Валерієм Прищиком, вбитим у центрі Києві наприкінці 2003 року.
Формуючи новий уряд, Президент України не тільки обіцяв розділити бізнес і політику й перевірити чиновників аж до сьомого коліна на предмет занять підприємницькою діяльністю. Ще Президент обіцяв торжество в Україні верховенства права, на сторожі якого визвався бути новий міністр юстиції — колишній громадянин Сполучених Штатів Роман Зварич, що мав з молоком матері всотати принципи демократії та поваги до загальнолюдських цінностей. Ця риса важлива для керівника Мінюсту ще й тому, що це відомство репрезентує Україну в Європейському суді з прав людини і від імені держави дає оцінку скаргам громадян України до цієї міжнародної інституції. У випадку, якщо Мінюст визнає обгрунтованість скарги і погоджується від імені уряду укласти із заявником мирову угоду, провадження в суді припиняється й іміджу України зараховується зайвий бал в очах світової громадськості. Якщо ж ні — то суд розглядає скаргу громадянина України по суті й виносить рішення. Коли скарга безпідставна, то вона відхиляється, коли ж правомірна — виноситься рішення з констатацією порушення в країні прав людини й приписом сплатити потерпілому певну суму як компенсацію.
З призначення нового українського уряду сплинуло лише два місяці, а Міністерство юстиції вже благополучно програло в Євросуді справу за скаргою газети “День” і готується до успішного програшу ще однієї справи — за скаргою донецького адвоката Сергія Салова. І якщо рішення Європейського суду, винесене 29 березня 2005 року за скаргою “Дня” на незаконні рішення українських судів на користь Наталі Вітренко, пройшло непоміченим, то майбутнє рішення по Салову, яким би воно не було, напевно викличе чимало дошкульних коментарів.
Нагадаємо, що Сергій Салов, довірена особа Олександра Мороза на президентських виборах 1999 року, був засуджений у Донецьку в 2000 році до п’яти років позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку за те, що мав кілька листівок антикучмівського змісту. Після оприлюднення Миколою Мельниченком записів з кабінету колишнього “гаранта”, де Кучма наказував донецькому губернатору Януковичу “підвісити за яйця” суддю, який відмовлявся виносити Салову обвинувальний вирок, справа українського адвоката впродовж кількох років активно коментується в засобах масової інформації та міжнародними правозахисниками. Було б цілком логічним очікувати від нової влади, що тепер, після повалення режиму Кучми, Мінюст нарешті визнає незаконність засудження Салова й ініціює перегляд вироку по його справі Верховним судом України. Але, вочевидь, в пана міністра, заклопотаного питаннями реекспорту нафти, не доходять руки до таких дрібниць, як захист прав людини. 22 березня 2005 року у Страсбурзі під час судового засідання в справі Салова представник Міністерства юстиції України заявив, що вирок скаржнику винесений абсолютно законно.
Слухання в справі Салова завершено, скоро ми почуємо вердикт Європейського суду, але вже зараз можна поставити з цього приводу чимало запитань пану міністру, проте жодних коментарів з його вуст ні стосовно рішення Євросуду за скаргою газети “День”, ні стосовно позиції Мінюсту в справі Салова ми так і не почули. Як не почули його коментарів і щодо тисяч скарг “маленьких українців”, що нині перебувають у Страсбурзі. Натомість пан міністр має час розповідати в ефірі належного Петру Порошенку “5-го телеканалу” про те, як він буде боротися з Юлією Тимошенко за право його дружини реекспортувати нафту.
“Мене дуже сильно зацікавило те, що відбувається в нафтопереробній сфері, — розповів телеглядачам Роман Зварич 28 березня 2005 року. — Коли існують приховані схеми, щоб можна було фактично двічі повертати собі ПДВ, і коли окремі заводи займаються такими схемами і махінаціями протягом довгих років”. Очевидно, під “окремими заводами” міністр вбачав конкурентів своєї дружини, яка, звісно, ніякими махінаціями в житті ніколи не займалася. “У мене немає конкретних фактів, що є склад злочину, але якщо це триватиме й далі, то ми будемо піднімати це питання на рівні генпрокурора”, — додав Зварич, маючи на увазі не катування в українських тюрмах, не поширене серед його підлеглих хабарництво, не повсякденне нехтування прав людини державними чиновниками, а постанову уряду про заборону реекспорту нафти. І далі: “Ця позиція принципова, і я не відмовляюся від своїх слів”.
Було б непогано, якби з такою ж принциповістю й наполегливістю міністр юстиції виконував свої прямі обов’язки — відвідував місця позбавлення волі, вимагав ефективної роботи від підлеглої йому Державної виконавчої служби, не ганьбив державу в Європейському суді. У цій царині, виявляється, жодних прикрощів і головного болю пан Зварич не зазнає. Натомість погрожує своєю відставкою у випадку, якщо уряд не скасує заборону на перепродаж за кордон придбаної в Росії нафти. “Більше того, — бідкається Зварич, — якщо принципові позиції не будуть враховані, якщо Кабінет міністрів продовжуватиме незаконне свавілля, ухвалювати рішення, що порушують Конституцію і виходять за рамки законодавства, я не бачу причини для існування Міністерства юстиції”. Втім, мотивів для існування саме такого Міністерства юстиції не бачать вже не тільки українські правозахисники, але й їхні європейські колеги.
Володимир БОЙКО
Від редакції. Після ультиматуму Зварича уряд дозволив реекспорт нафти за умови дотримання певних вимог. У той же час Юлія Тимошенко вважає, що рішення про заборону реекспорту було прийнято законно і своєчасно.
2005.04.05 | Михайло Свистович
Це спроба перевести стрілки чи засмітити гілку
чи реклама газети "Свобода"?Бо до чого тут Зварич до Порошенка з Турчиновим? Набагато краще було б розмістити статтю про Зварича окремо. Вона б мала більше шансів на те, що її помітять та почнуть обговорювати?
2005.04.05 | Budweiser
ви праві, я так і зроблю (-)
2005.04.05 | Сергій Кабуд
Це все докупи- і є портрет помаранчової влади
вчора весь день згадував приїзд Єльцина у 91у десь чи 90у роціі як ходив його слухати в коламбію
і як вперло, бо він прямо казав-
Всі республіки получать повну політичну незалежність.
Воно канєшно приємно слухати було
Так от Ющ зараз не викликає таких щірих почуттів - якось нема такого відчуття відвертості і майбутнє наче не так виблискує.
Втім може насправді все піде по-іншому.
А ще вони точно переділять власність, лише трохи іншого профілю і методи управління будуть інші, але в нас народжуються нові міліардери-
Роман Зварич буде міліардером
2005.04.05 | Боровик
Re: Це все докупи- і є портрет помаранчової влади
Ну і звісно, що щодо Єльцина ви тоді помилились попри те, що "вперло", але на цей раз промаху не буде і внутрішній голос на основі відсутності відчуття відвертості скаже істину про матове майбутнє.Ця наволоч вже почала переділ власності - от брудними руками за Криворіжсталь взялись, а там і інше майно віднімати почнуть...
**
До речі, а чи не пригадаєте, чим все таки завинив Зварич?
2005.04.05 | Сергій Кабуд
мав надати мельниченку депутатський статус(-)
2005.04.05 | SpokusXalepniy
Яка ж може бути думка?
Якщо оцiнювати на пiдставi написаного Ляшко, то яка ж може бути ще думка?!Порошенко - нi, Турчинов - так.
Взагалi, я чомусь Турчинову симпатизую бiльш, нiж навiть Луценко, бо його сiтуацiя значно складнiша.
Що стосується Юща, то в мене весь час борються два почуття.
1. Все це, що написано (та ще багато iнших випадкiв) виникають тому, що Ющенко притаманне. Маю на увазi м'якiсть характера. Йому дуже тяжко сказати "нi", коли вiн перебуває в широких мережах терпимiстi. У "Риб" ця мережа значно ширша, нiж у iнших i тому, "риб" дуже часто не розумiють, лаються на них за безпринциповiсть (у спiввiдношеннi 11:1
2. Значно небезпечнiше почуття. Якщо Юща на чомусь шантажують, то це перший крок на перетворення його в майбутнього Кучму, чи Путiна. Бо ВОНИ дуже добре знають як крок за кроком, повiльно використовувати цей шантаж i нагромаджувати новий i новий.
2005.04.05 | Боровик
Re: Цікава статейка в "Свободі". Які будуть коментарі?
Все ясно з Порошенком.Він бузувір, харциз і катюга,
Очі в нього злі, завидющі,
Лапи, як граблі, загребущі,
В нього зуби і пазурі хижі...
Він жадний, кровожерний, неситий
Нас, українців, де втрапипить їси там,
Тож нема в нас іншої ради,
Ні йому жалю, ні пощади:
За його розбої та згуби
Турчинов спиляє йому зуби,
Позрізає нігті погані,
Видряпає очі захланні,
Наголо обпатрає вуса
І х** до решти відкусить...
***
Непереконлива стаття, однобока і суб*єктивна.
Автор пересолив статтю своїми догадками та фантазіями які видає за факти.
Перефразовуючи перефразовуване можна про Порошенка думати різне, але не можна думати що він дурень і що заради вирішень проблем Григоришина заробляє на власну задницю мозоля.
2005.04.05 | 123
Підтримую - просто галімий Юлін піар
У кращих традиціях найбільшого популіста української політики.Доводиться дуже просто -- див. слова автора про те, що Ющ не зустрічався з Юлею протягом 2 тижнів, і навіть не дзвонив. Ця інфа може йти або безпосередньо від Юлі, або є брехнею (я навіть більше до другого схиляюсь).
Щодо обленерго і Скибинецького. Ющ особисто виступив проти силового захвату обленерго, і є маразмом вважати, що він звільнив Скибинецького за те, що той захват обленерго зупинив. Ющ - не Брежнєв, і нема підстав вважати його здатним підписати все, що йому нашепчуть. Очевидно, у ньго були підстави звільнити Скибенецького, раз він це зробив. Чому, влесне, наявність таких підстав ставиться під сумнів? Лише через воплі Турчінова? Не замало?
2005.04.05 | SpokusXalepniy
Це не зовсiм коректно так вiдповiдати.
Стосується i Боровика, i вас.Надан матерiал. Можна висловлювати свої припущення щодо реальної сiтуацiї. Можливо, доповнювати фактами з iнших джерел i робити висновки.
Але просто оголошувати, що написане це брехня, чи цiлеспрямований наклеп, то цим самим ми кажемо Свистовичу, що б вiн не переймався такими авторами, як Ляшко.
Але ми не можемо цього казати щодо Ляшка. Який би вi не був, але не дурень. Iнакше вiн давно би не був Ляшком, якого читають вже досить давно i часом прислухаються.
2005.04.05 | 123
Бути коректним - ФАХОВИЙ обов*язок журналіста
А не дописувача на форумі.SpokusXalepniy пише:
> Стосується i Боровика, i вас.
>
> Надан матерiал. Можна висловлювати свої припущення щодо реальної сiтуацiї. Можливо, доповнювати фактами з iнших джерел i робити висновки.
>
> Але просто оголошувати, що написане це брехня, чи цiлеспрямований наклеп, то цим самим ми кажемо Свистовичу, що б вiн не переймався такими авторами, як Ляшко.
Я кажу свою думку про цю статтю, а не про Ляшка. І не претендую на формування думки Свистовича (він, як і Ющ, далеко не Брєжнєв).
Якщо вже журналіст дозволяє собі настільки однобоко та тенденційно викладати інфу у газеті, то мені на форумі це тим більше дозволено
2005.04.05 | Василь Гулeй
Re: Підтримую - просто галімий Юлін піар
123 пише:> Ющ - не Брежнєв, і нема підстав вважати його здатним підписати все, що йому нашепчуть.
- чому цe нeма підстав? він що бовкнути, що підписати - всe можe.
> Очевидно, у ньго були підстави звільнити Скибенецького, раз він це зробив. Чому, влесне, наявність таких підстав ставиться під сумнів?
- звичайно, об`єктивних підстав є, і є багато. в сбу на всіх лeжить по справі. а от згадують за ці об`єктивні причини лишe тоді, коли цe комусь суб`єктивно вигідно. ніхто під сумнів і нe ставить, що гeнeрал сбу - людина с крістальним прошлим і такой жe совєстью. алe в мeнe є пeвні труднощі, коли я намагаюся уявити, як інший бутон благообразія і пeлюстка партійної цнотливості - тобто, п. Порошнeко - вeршить справeдливий суд, виходячи з нeособистих мотивацій.
> Лише через воплі Турчінова? Не замало?
- а чому, звинувачуючи юлю і турчинова в галімому піарі, ви нe можeтe припустити галімості з боку порошeнка? ну нeхай, юлі зараз дошкуляє цe зняття. ну нeхай цe значить, що зачeплeні її шкурні інтeрeси. алe яким чином з цього випливає, що порошeнко - бєлий і пушистий, і що його мотивація відмінна від тієї, яка описана в статті?
по-моєму, всe там правильно, алe дужe нeповно...
2005.04.05 | 123
Re: Підтримую - просто галімий Юлін піар
Василь Гулeй пише:> 123 пише:
> > Ющ - не Брежнєв, і нема підстав вважати його здатним підписати все, що йому нашепчуть.
> - чому цe нeма підстав? він що бовкнути, що підписати - всe можe.
Тому що не Брежнєв, і здатен осмислювати те, що він робить.
> > Очевидно, у ньго були підстави звільнити Скибенецького, раз він це зробив. Чому, влесне, наявність таких підстав ставиться під сумнів?
> - звичайно, об`єктивних підстав є, і є багато. в сбу на всіх лeжить по справі. а от згадують за ці об`єктивні причини лишe тоді, коли цe комусь суб`єктивно вигідно. ніхто під сумнів і нe ставить, що гeнeрал сбу - людина с крістальним прошлим і такой жe совєстью. алe в мeнe є пeвні труднощі, коли я намагаюся уявити, як інший бутон благообразія і пeлюстка партійної цнотливості - тобто, п. Порошнeко - вeршить справeдливий суд, виходячи з нeособистих мотивацій.
Ну так це об*єктивна реальність політики. Для того щоб знівелювати наслідки, Ющ поділив повноваження між конкурюючими групами впливу. І правильно зробив -- вони один за одним будуть стежити, щоб не зловживали аж надто особистими мотиваціями.
> > Лише через воплі Турчінова? Не замало?
> - а чому, звинувачуючи юлю і турчинова в галімому піарі, ви нe можeтe припустити галімості з боку порошeнка? ну нeхай, юлі зараз дошкуляє цe зняття. ну нeхай цe значить, що зачeплeні її шкурні інтeрeси. алe яким чином з цього випливає, що порошeнко - бєлий і пушистий, і що його мотивація відмінна від тієї, яка описана в статті?
Я можу про Порошенка припустити що завгодно. Але ця стаття від цього не стає менш галімим піаром Юлі.
2005.04.05 | Василь Гулeй
Re: Підтримую - просто галімий Юлін піар
123 пише:> Тому що не Брежнєв, і здатен осмислювати те, що він робить.
з гонгадзe він вжe раз осмислив. з нeзаконним призначeнням голів обладміністрацій - щe раз. з указами нe для друку - щe раз. із словами "ти з прeзидeнтом говориш" - осмислив. з зупинкою в 1500євровому номeрі - тeж осмислив. цe всe мєлочниє приклади, і то лишe ті, про які тринькали газeти. насправді ж в нього стільки ж здатності осмислювати, як і у кучми. що, в принципі, вжe багато.
> (1)Очевидно, у ньго були підстави звільнити Скибенецького, раз він це зробив. Чому, влесне, наявність таких підстав ставиться під сумнів? (2)Ну так це об*єктивна реальність політики.
що цe - "об`єктивна рeальність політики", і так всім зрозуміло. нeясно тільки, яким чином в контeксті цієї об`єктивності зрозуміти звинувачeння журналіста в ставлeнні під сумнів наявності об`єктивних підстав звільнeння скибeнeцького. журналіст жодних сумнівів з цього приводу нe висловлював. він озвучував якраз справжні, суб`єктивні, мотиви усунeння гeнeралa, а нe "всім відому об`єктивну рeальність".
> Для того щоб знівелювати наслідки, Ющ поділив повноваження між конкурюючими групами впливу. І правильно зробив -- вони один за одним будуть стежити, щоб не зловживали аж надто особистими мотиваціями.
ага. і щоб нe працювали тeж. хай гризуться між собою, аби лиш мeні спокій давали. хоча, в принципі, згодeн - мeнш погану схeму в даній ситуації знайти важко.
> Я можу про Порошенка припустити що завгодно. Але ця стаття від цього не стає менш галімим піаром Юлі.
так собствєнно. дe там піар юлі? там антипіар порошeнка. і антипіар нe брeхливий, а, на мою думку, такий, який просто озвучує його подспудниє мислі. за шкалою оцінок майдану, така стаття стопудово тягнe на "+1 інформативно", а нe на "-1 агітпроп", що, в останньому випадку, і відповідало б піару в моєму розумінні.
2005.04.05 | Elena
Re: Підтримую - просто галімий Юлін піар
Это не информация, а "информация", т.е. обыкновенный "наезд".Согласна, что не заказной, т.к. Ляшко - это не свойственно.
Но все сделано не аналитично, а по принципу, я так вижу, исходя из явно или личных симпатий (ЮВТ), или личных антипатий (ПАП).
2005.04.05 | Василь Гулeй
Re: Підтримую - просто галімий Юлін піар
Elena пише:> Это не информация, а "информация", т.е. обыкновенный "наезд".
> Согласна, что не заказной, т.к. Ляшко - это не свойственно.
> Но все сделано не аналитично, а по принципу, я так вижу, исходя из явно или личных симпатий (ЮВТ), или личных антипатий (ПАП).
та карочє всі ви конструктивні аналітики і молодці, ляшко - мудак, дурак, сволочь, пріспособлєнєц, воінствующій старообрядєц і гомосєксуаліст, а тe, що він пишe - брeхня, галімий піар і наїзди.
ура, таваріщі.
2005.04.05 | Михайло Волошин
В продовження...
Пробачте, поспішив і відкрив нову тему. Пененесу сюди...Чому Порошенко не любить Турчинова?
Питання по сабжу...
Переглядав "Дзеркало тижня". В 6 номері за лютий була стаття "Реаліст у цивільному" Сергія Рахманіна. Мене зацікавив цей уривок:
За початковим планом, Турчинов мав очолити МВС. Однак проти цього серйозно заперечував Петро Порошенко. Усе ще неофіційно призначений секретар РНБОУ в ніч поділу портфелів, пославшись на обіцянку Президента, котра нібито дозволяє Петру Олексійовичу курирувати силовиків, опирався призначенню Турчинова в МВС. У відповідь на його «або я, або він» пролунала аналогічна категорична заява Юлії Володимирівни. Тієї ночі Ющенко пішов назустріч Порошенку, але наступного дня не скривдив і Юлію Володимирівну, повідомивши у Верховній Раді про призначення Турчинова, до якого й сам ставиться з довірою, на пост глави СБУ...
Хтось знає передісторію цієї нелюбові Порошенка до Турчинова? Може хто пояснити?
Тобто, це почалося ще до Григоришина.
2005.04.05 | Михайло Волошин
Потрібно зібрати досье на Порошенка (-)
2005.04.05 | greymouse
Re: Цікава статейка в "Свободі". Які будуть коментарі? (/)
Dear friends! Try to read this:http://www.x-libri.ru/elib/diden001/00000001.htm.#a2
It doesn't matter who is against whom - Zvarych to Tymoshenko or Poroshenko to Turchynov... The most important is that the authorities don't try to change the situation, they try to use the same way as kuchma's regime.
2005.04.05 | VDom
Re: Цікава статейка в "Свободі". Які будуть коментарі? (/)
Подання на звільнення Скибенецького Турчинов не писав.Хто писав? Порошенко? Практично ДА, сказав він сам.
На скільки це законно?
Як би йому самому сподобалось подібне в РНБО?
Де оприлюднено обіцяні Порошенком "активи Порошенка"? Відповідь на останнє питання дасть не лише уявлення про "багатство нажите в поті лиця свого" а й про можливі зони "конфлікту інтересів".
Приклад Зварича тут не просто умісний, а просто в 10.
Всім нинішнім владоможцям пора оприлюднити інфо не лише про принципи, а й про наявне рухоме і нерухоме майно. Інакше перед виборами 2006 року ця інформація вже буде компроматом. Най беруть приклад з Луценка.
А охочих поволодарювати розділяючи більш ніж достатньо.
2005.04.05 | Elena
Re: Цікава статейка в "Свободі". Які будуть коментарі? (/)
Статья тенденциозная.Порошенко - не белый и пушистый, но ровно такой же Турчинов.
За время своего пребывания на посту руководителя СБУ, как минимум, дважды соврал общественности:
первый - о записке Кравченко
второй - о Том, что задержанные в деле о взятках НЕ имеет отношения к депутатм. Хотяч и Шкиль, а затем А.Омельченко подтвердили этот факт.
Это говорит о том, что он НЕ честный, не объективный, и в случае обнаружения каких-то злоупотреблений, пойдет на нарушение закона -"своих" прикроет, других - будет "посмотреть", что чрезвычайно опасно.
Со Скибенецким тоже не все так просто, а если у ВАЮ появляются обоснованные сомнения в отношении Турчинова, то его первый зам должен быть человеком Президента (но НЕ ПОрошенко).
Что касается полномочий Порошенко, то на стадии, когда Тимошенко почти НЕ стала премьером, ТАКИЕ же полномочия секретаря СНБО (но для нее) были предусмотрены.
Поэтому НЕ надо "ля-ля".
2005.04.05 | VDom
Поэтому НЕ надо "ля-ля".
Elena пише:> Статья тенденциозная.
...
> Со Скибенецким тоже не все так просто, а если у ВАЮ появляются обоснованные сомнения в отношении Турчинова, то его первый зам должен быть человеком Президента (но НЕ ПОрошенко).
> Поэтому НЕ надо "ля-ля".
Перш ніж писати не зайвим буде читати.
Дуже раджу уважно прочитати ст. 13, а то Ваші виступи більш схожі на рівень "прес-секретаря".
Голова Служби безпеки України несе персональну відповідальність за виконання завдань, покладених на Службу безпеки України. А кадри призначає дядько з вулиці?
http://www.sbu.gov.ua/base/prosbu10-13.shtml
Стаття 13.
Голова Служби безпеки України
Керівництво всією діяльністю Служби безпеки України, її Центральним управлінням здійснює Голова Служби безпеки України. Він несе персональну відповідальність за виконання завдань, покладених на Службу безпеки України.
Голова Служби безпеки України призначається Верховною Радою України за поданням Президента України.
Голова Служби безпеки України має заступників, які за його поданням призначаються Президентом України.
...
Стаття 15.
Порядок призначення начальників органів і підрозділів Служби безпеки України
Начальники підрозділів Центрального управління Служби безпеки України: розвідки, контррозвідки, військової контррозвідки, захисту національної державності, боротьби з корупцією і організованою злочинною діяльністю, інформаційно-аналітичного, оперативно-технічного, оперативного документування, слідчого, урядового зв'язку, по роботі з особовим складом, а також начальники регіональних органів - обласних управлінь Служби безпеки України призначаються Президентом України за поданням Голови Служби безпеки України.
Голова Служби безпеки Республіки Крим призначається відповідно до законодавства Республіки Крим за погодженням з Головою Служби безпеки України.
Порядок призначення інших посадових осіб Служби безпеки України визначається Головою Служби безпеки України. Начальники регіональних органів Служби безпеки України призначаються з відома глави місцевої державної адміністрації.
2005.04.05 | Ukropithecus (robustus)
Коментар один - візантійщина
Візантійщина, тобто коли законом є кулуарні інтриги, а не закони писані і не конституція. Ніхто ще не дав посилання на статтю, згідно якої Ющенко міг звільнити Скибинецького, а за логікою конституції він взагалі не мав права цього робити. Це більше нагадує абсолютну монархію, навіть не конституційну.2005.04.05 | Elena
Re: Коментар один - візантійщина
Закон о безопасности (не помню его правильного названия) НЕ требует представления руководителя СБУ об увольнении его заместителей.При назначении представление требуется, при увольнении - не предусмотрено.
Все претензии - к Закону.
2005.04.05 | Василь Гулeй
Re: Коментар один - візантійщина
Elena пише:> Все претензии - к Закону.
к закону, нє к закону... хрєн рєдькі нє слащє. повністю погоджуюся з укаїнопітeкусом.
2005.04.05 | Ukropithecus (robustus)
Re: Коментар один - візантійщина
В законі про СБУ я такого не знайшов, тобто не знайшов, що заступники звільняються президентом без відома голови СБУ. Навіть якщо це питання прямо не врегульовано, то треба було звернутися до КС.2005.04.05 | Василь Гулeй
Re: Коментар один - візантійщина
Ukropithecus (robustus) пише:> В законі про СБУ я такого не знайшов, тобто не знайшов, що заступники звільняються президентом без відома голови СБУ. Навіть якщо це питання прямо не врегульовано, то треба було звернутися до КС.
нe знаю. мeні цілком байдужe, законно його зняли, чи ні. більш важливо, мeні здається, пов`язати гру порошeнтко - тимошeнко з принципами відкритості і прозорості нової влади. бо яка різниця (по відношeнню до попeрeдньої влади), в рамках закону нова влада діє, чи ні, якщо вона діє, по суті, так само, як і попeрeдня?
я розумію - принцип розподілу влади == щоб одночасно існувало дeкілька органів, які нe давали б один одному зажиріти. алe цeй принцип навіть тeорeтично нe є присутнім в протистоянні рнбу - кабмін. зараз жe опозиція йдe між новопризначeними "вeрхами" і синьо-помаранчeвими "низами". тож і контроль мусив би бути направлeним самe на "низи" - на всю оту стару машину, яка успадкувалася.
а замість цього порошeнко контролює юлю, а юля - порошeнка. і при цьому "сeрeдину" і "низи" нe контролює ніхто, і там панує такий жe бєспрєдєл, як і ранішe.
"х##ня то всe, казки дідуся опанаса" (с) лeсь...
2005.04.05 | catko
картинка фігова виходить, особливо якщо додати сюди
просторікування порошенка про "необхідність захисту російської мови в україні" та лівизну/правизну його 5-го каналу. до речі - вчора з жахом побачив вперше "канал чесних новин: время новостей" і рекламу "біленької" з веселеньким козацьким маршем в проміжках між трансляціями з траурного риму.і не в турчинові з юлею тут справа, а в тому що порошенко - це саме отой претендент на місце шуфричоподібних янучарських медведів у новій владі. особисто моє враження про нього (як в того хто свого часу психологією займався) в цієї людини немає жодних моральних стримуючих бар'єрів на шляху до мети, якою б вона не була.
яка у вас мета пане порошенко на найближчі 2 роки?
2005.04.05 | Sych
На мою думку, Порошенко - це розумний, але
занадто амбітний бізнесмен, який зробив інвестицію в Ющенка та одразу захотів зібрати всі можливі дивіденти (пост ПМ, наприклад). Тимошенко є сильний, цілеспрямований та найбільш принциповий політик в Україні, яка своєю кров"ю та потом, так скаать, заслужила пост у новій владі.Усі ці масмедіа-війни будуть продовжуватись і політично коректний консенсус завжди буде десь посередині
Ще одне, уявіть прихологічний стан кучманоїдів зараз коли ПМом є Юлька. Уявили? А тепер уявіть теж саме коли ПМом стає Порошенко. Це ж який розcлабон! Пачувствуйте разніцу!