Вкрай необхідна люстрація в сфері науки й культури
04/11/2005 | Михайло Волошин
На сьогоднішній день влада ніяк не рішиться на люстрацію. Один з аргументів – це вже запізно. Політичні сили вже устоялись і немає сенсу ворушити діла давно минувших літ. Так, можливо для політиків це вже не так і важливо, але ж є області, де чим більше часу минуло – тим це питання все актуальніше. Це такі сфери, як наука й культура, або видавництво, де велику роль (а нерідко й вирішальну) має авторитет фахівця. Авторитет, який складається зі звань, винагород, піблікацій та іншого.
Наприклад, коли в якійсь вузькій галузі науки, в якій то й розуміються усього декілька чоловік (можливо навіть декілька чоловік у цілому світі) акась авторитетна людина буде знаходитись під контролем сил колишнього КДБ (а контролювати таких людей не складно: чим більше заслуг людина має – тим більше їй є що втрачати)... Так от: зірвати дослідження в якомусь напрямку, де фахівців не так вже й багато – авторитету майже нічого не варто. Або перевести увагу й енергію молодих ентузіастів на менш важливі напрямки досліджень. Достатньо людині з 30-40 літнім науковим стажем заявити про безперспективність цього напрямку, на даслідження в якому він затратив уже десятиліття. А якщо він хоча б керівник якогось відділу – то це вже розподілення фінансів, які можна виділяти на пістякові дослідження, і не давати на щось важливе в перспективі. Авторитет в науці дійсно має значну роль і відвернути таким чином увагу молоді від перспективних напрямків коли більш-менш орієнтуєшся в цій справі – не так вже й складно.
Те ж саме і в сфері культури. Досить припомнити той епізод, з яким завзяттям Ян Табачник апелював на те, що він народний артист в їх конфлікті з Миколою Томенком. Мені здається, що дійсно „народним”, „заслуженим” та „академікам” висвітлення їх колишньої співпраці з КДБ ніяк не завадить – народ в змозі оцінити їх „народність”. А от всі ці дуті „народні” та „заслужені” – вони кануть в небуття.
І якщо вже дійсно голова СБУ не в змозі віднайти такі списки – нехай звернеться до наших сусідів: Європи, Сполучиних Штатів. Впевнений, що у них знайдеться багато чого цікавого для нас. І навіть вони ним поділяться. І от тільки тоді можна буде говорити про відродження науки й культури в Україні та перетворення країни в могутню державу. А то ж хіба може бути комусь з колишніх „старших братів” вигідно, щоб ми стали могутніми?
Наприклад, коли в якійсь вузькій галузі науки, в якій то й розуміються усього декілька чоловік (можливо навіть декілька чоловік у цілому світі) акась авторитетна людина буде знаходитись під контролем сил колишнього КДБ (а контролювати таких людей не складно: чим більше заслуг людина має – тим більше їй є що втрачати)... Так от: зірвати дослідження в якомусь напрямку, де фахівців не так вже й багато – авторитету майже нічого не варто. Або перевести увагу й енергію молодих ентузіастів на менш важливі напрямки досліджень. Достатньо людині з 30-40 літнім науковим стажем заявити про безперспективність цього напрямку, на даслідження в якому він затратив уже десятиліття. А якщо він хоча б керівник якогось відділу – то це вже розподілення фінансів, які можна виділяти на пістякові дослідження, і не давати на щось важливе в перспективі. Авторитет в науці дійсно має значну роль і відвернути таким чином увагу молоді від перспективних напрямків коли більш-менш орієнтуєшся в цій справі – не так вже й складно.
Те ж саме і в сфері культури. Досить припомнити той епізод, з яким завзяттям Ян Табачник апелював на те, що він народний артист в їх конфлікті з Миколою Томенком. Мені здається, що дійсно „народним”, „заслуженим” та „академікам” висвітлення їх колишньої співпраці з КДБ ніяк не завадить – народ в змозі оцінити їх „народність”. А от всі ці дуті „народні” та „заслужені” – вони кануть в небуття.
І якщо вже дійсно голова СБУ не в змозі віднайти такі списки – нехай звернеться до наших сусідів: Європи, Сполучиних Штатів. Впевнений, що у них знайдеться багато чого цікавого для нас. І навіть вони ним поділяться. І от тільки тоді можна буде говорити про відродження науки й культури в Україні та перетворення країни в могутню державу. А то ж хіба може бути комусь з колишніх „старших братів” вигідно, щоб ми стали могутніми?
Відповіді
2005.04.11 | Сергій Кабуд
росказав знайомий про польську люстрацію
каже що невдало проводять- через люстраційні суди,а треба лише відкрити і опублікувати широко всі архіви спецслужб
там деякі 'хароші' почитали свої досьє і почали агітувати проти люстрації і тому це зробили через якісь суди з метою згальмувати
кількість уродів в польскому суспільстві дуже великою виявилася
отак от.
2005.04.11 | пан Roller
Возможна ли люстрация в космосе? (-)
2005.04.13 | Михайло Волошин
Епізод власного досвіду
Можливо, комусь і відоме прізвище Карлоса Кастанеди, але все одно він має відношення до дуже вузького специфічного напрямку досліджень. Якщо коротко: це пов’язано з можливостями людей, як загадкових істот Всесвіту. Ще не дослідженими можливостями. Один із перших кроків – це очищення своєї психіки від бруду, який накопичується в процесі становлення нас, як соціальних істот. Остання п’ятнадцять років переважно цим я й займався.Декілька років тому я написав свою першу книгу в цій області. Книга досить специфічна та й написана з нехтуванням усіх правил написання книг (скільки-то там відсотків на додаток, на вступ і т.п.) тому надрукувати її ніхто не взявся. Через рік я вперше підключився до інтернету (2002). Там я її й розмістив. Потім відкрив свій інтернет-проект на дану тему, написав ще одну книгу...
Звісно, я не перший, хто звернувся до цієї тематики. В окремих колах тема Кастанеди дуже популярна. У нас на Україні, і навіть проживає він у моєму місті Одесі, є письменник Олексій Ксендзюк. Я й раніше зустрічав його першу книгу в цій області, але вона мене тоді не зацікавила. В інтернеті я вияснив, що він вже добре відомий письменник і написав майже скільки, як і сам Кастанеда. Звісно, поцікавився його творами, але знову нічого... Тобто: всі слова начебто правильні, а от за ними нічого не лежить. Зовсім нічого з того, про що там пишеться. На цьому мій інтерес пропав – таких книг в цій області більшість.
Наші шляхи майже не перетинались. Чомусь так вийшло, що вперше з серйозною критикою його діяльності я виступив восени минулого року. Мабуть, загальна атмосфера в країні такою була, хоча я навіть не знав що країна вже стоїть на грані революції – в сфері моєї уваги знаходились інші грані нашого життя.
Пізніше, коли вже почалась революція, наші шляхи перетнулись. Ці події поминути не можна було, особливо, коли я побачив масовий стан людей, який зачіпила хвиля революції. Це був той стан, для досягнення якого й велися дослідження. А про те, щоб це відбулося масово – Кастанеда лише мріяв. А от з паном Ксендзюком ми виявились по різні сторони барикад. Він наполеглево відстоював, що люди, які взялися за саморозвиток не повинні перейматись суспільними проблемами, все, що відбувається в країні – це лише маніпуляція нашою свідомістю, ну і там був різний бруд що до наших лідерів, якого в той час кругом вистачало. До того ж: більшість аудиторії форуму з його сайту – росіяни, то бруду на Україну теж вистачало. Оскільки там модератори виявились упередженими, я запросив Ксендзюка на свій форум – щоб його відповіді були завізовані його IP і це збереглося. В процесі вияснення, наприклад, сплило, що його дружина – провідний фахівець з нейро-лінгвистичного програмування, а також, за його визнанням – ним свого часу цікавилась КДБ, неділю в підвалі маринували... Далі в цьому напрямку розповідь обривається.
Власне, все можна звести до того, що я звинуватив Олексія Ксендзюка в тому, що він навмисне відвертає увагу людей від роботи над собою до розмов про роботу над собою. Якщо спочатку я відносився до цього, як до звичайної кон’юнктури, то потім почали з’являться підозри, що це цілеспрямовано.
Революція скінчилася перемогою Ющенка. А незабаром інформація на моєму сайті була знищена хакерами. Не таке вже й диво – кажен день якісь сайти, та падають від атак хакерів. Але мені згадався ще один епізод: в 2002 році, коли я тільки прийшов в і-нет, якраз в розпалі була сварка пана Ксендзюка з однією групою з Прибалтики. У них натой час були досить цікаві дослідження в цій області. Так от, вони як раз звинувачували Ксендзюка у співпраці з КДБ: після того, як вони піддали критиці його роботи – їх сайт був знищено хакерами і навіть був розгромлений офіс у Ризі. Тоді я не придавав цьому особистого значення, але факт лишається: група, у якої були цікаві дослідження – поступово десь загубилась, а Ксендзюк пише все більше книг, які без перешкод публікуються спільним російсько-українським видавництвом „Софія”. Між іншим, єдину книгу з кастанедівської тематики, яка дійсно чогось варта (Армандо Торрес), коли хлопці з Росії звернулись до цього видавництва – вони відмовились її друкувати.
Я не можу звинуватити Олексія Ксендзюка в співпраці з КДБ чи там, наприклад, з ФСБ – все, що я навів, можна звести до звичайного співпадіння. І навіть якщо люстрація в країні все ж відбудеться – він не займає керівних посад, щоб підпасти під неї. І тому, він знову як нічого й не було пропагандує певні ідеали в певних кругах. І знову білий та пухнастий, тому що тему, де обговорювались події в Україні – з його форуму вже давно вилучено.
На мій погляд, люстрація нам необхідна і необхідна вона в повному обсязі! Хоча й сьогодні наш Президент Віктор Ющенко знову заявив, що запізно. Не згоден я з ним...
2005.04.13 | ladalesia
Re: Вкрай необхідна люстрація в сфері науки й культури
Pidchas revoliutsiyi, vse hovoryly pro tarhaniv i yak vony boyat'sia svitla. Tut shchoino vysvitleno pro osobu yaka mozlyvo i potrebuye osvitlennia pered hromadoyu. Anu bil'she svitla!2005.04.13 | Сергій Кабуд
кастанєда в сша- читання для старших класів школи
а де текст вашої книги можна подивитися?і як це хакери його знищили? можна підробиці?
вони і копії всі познаходили і теж знищили чи може рукопис залишився?
2005.04.13 | Михайло Волошин
Знищили сайт...
... там було немало не моєї ексклюзивної інформації. А що до книги - це вже не в тему. Пишіть приватно.hbmisha@sky.od.ua