И куда смотрит СБУ?
04/13/2005 | alexzu
Вот прочитал статью на сайте www.ostro.org
""Общественное движение «За Украину без Ющенко!» обратилось к главам стран СНГ с требованием объявить экономический бойкот правительству Президента Ющенко. Подписавшиеся под заявлением председатель Донецкой областной молодежной общественной организации «Союз рожденных революцией» Андрей Пургин и председатель Донецкого областного союза предпринимателей малого и среднего бизнеса Александр Хряков, мотивируют свою просьбу тем, что новая украинская власть привела страну на грань экономического кризиса и целенаправленно насаждает русофобию.
Приводим полный текст обращения:
«Президентам государств-участниц СНГ:
Президенту Российской Федерации
Владимиру Путину
Президенту Белоруссии
Александру Лукашенко
Президенту Азербайджана
Ильясу Алиеву
Президенту Армении
Роберту Кочаряну
Президенту Казахстана
Нурсултану Назарбаеву
Президенту Таджикистана
Эммомали Рахмонову
Президенту Узбекистана
Исламу Каримову
Президенту Туркменистана
Сапармурату Ниязову
Народу Киргизстана
Мы, жители Донбасса, глубоко возмущены развернутой Президентом Ющенко и его сторонниками кампанией травли нашего региона. Промышленный, культурный, интеллектуальный центр страны хотят уничтожить, разделить область на отдельные части. Донбасс первым выступил за федеральное устройство Украины, за экономический и культурный союз с Россией, Белоруссией, Казахстаном.
К вам обращаются общественные организации Донбасса и Украины- инициаторы Общественного движения «ЗА УКРАИНУ БЕЗ ЮЩЕНКО!». 7 апреля 2005 г. на митинге в г. Донецке нами было объявлено о начале акции за конституционное свержение действующего в Украине правящего режима. На этот шаг нас вынудила проводимая нынешней властью политика террора, репрессий политических оппонентов, развала экономики страны, передела собственности, разжигания межнациональной вражды. Популистские лозунги о развитии свободы, демократии и равенства новый режим быстро сменил на травлю инакомыслящих, мщение представителям бывшей власти, преследование оппозиционных партий и общественно-политических движений, разделение жителей Украины на «своих» и «чужих». В результате непрофессиональных и недальновидных действий правительства страна оказалась на грани экономического и социального кризиса: падение уровня производства, рост цен, инфляция, нестабильный инвестиционный климат.
«Оранжевая» власть системно и целенаправленно насаждает русофобию, враждебное, непримиримое отношение к русскому языку как языку межнационального общения, нашей общей культуре. Русскоязычные Донбасс, Крым, юго-восток Украины объявлены виновниками экономического, внутриполитического и межнационального кризиса.
В своей беспринципности и бесчеловечности режим Ющенко дошел до того, что покровительствует неофашистским движениям, которые проводят шествия в столице Донбасса накануне 60-летия Великой Победы.
Мы обращаемся к главам государств – участников СНГ объявить экономический бойкот правительству Президента Ющенко, деятельность которого направлена исключительно на удовлетворение интересов транснациональных финансовых корпораций, а не на развитие экономики собственной страны.
Мы просим оказать информационную поддержку жителям юго-восточных областей Украины, помочь нам преодолеть информационную блокаду, в которой оказалось вся страна благодаря тщательно организованной политике руководства страны. Мы хотим донести мировой общественности информацию о том, что на самом деле происходит в Украине под лозунгами строительства демократии и борьбы за свободу.
Обращаемся к вам как к представителям своих народов с просьбой дать возможность нашим представителям выступить в парламентах ваших государств и обнародовать факты финансирования новой власти иностранными спецслужбами. Примененная ими схема «построения демократии» в Грузии, Украине, Киргизии направлена на уничтожение экономический, политической, культурной независимости бывших республик СССР. Завтра она может быть использована и в ваших государствах!
Мы объявляем Донецк столицей свободы, столицей новой федерации и намерены отстаивать свое право на свободу мысли, свободу убеждений, право на достойное существование в действительно независимом государстве всеми законными методами.
Инициаторы Общественного движения «ЗА УКРАИНУ БЕЗ ЮЩЕНКО!»:
Донецкая областная молодежная общественная организация
«Союз рожденных революцией»
Председатель А. Пургин
Донецкий областной Союз предпринимателей
малого и среднего бизнеса и ремесленников
Председатель А. Хряков» ""
Оригинал здесь: http://www.ostro.org/shownews_ks.php?id=12073&lang=ru
Особенно после последнего абзаца хочется задать вопрос- КУДА СМОТРИТ СБУ?
""Общественное движение «За Украину без Ющенко!» обратилось к главам стран СНГ с требованием объявить экономический бойкот правительству Президента Ющенко. Подписавшиеся под заявлением председатель Донецкой областной молодежной общественной организации «Союз рожденных революцией» Андрей Пургин и председатель Донецкого областного союза предпринимателей малого и среднего бизнеса Александр Хряков, мотивируют свою просьбу тем, что новая украинская власть привела страну на грань экономического кризиса и целенаправленно насаждает русофобию.
Приводим полный текст обращения:
«Президентам государств-участниц СНГ:
Президенту Российской Федерации
Владимиру Путину
Президенту Белоруссии
Александру Лукашенко
Президенту Азербайджана
Ильясу Алиеву
Президенту Армении
Роберту Кочаряну
Президенту Казахстана
Нурсултану Назарбаеву
Президенту Таджикистана
Эммомали Рахмонову
Президенту Узбекистана
Исламу Каримову
Президенту Туркменистана
Сапармурату Ниязову
Народу Киргизстана
Мы, жители Донбасса, глубоко возмущены развернутой Президентом Ющенко и его сторонниками кампанией травли нашего региона. Промышленный, культурный, интеллектуальный центр страны хотят уничтожить, разделить область на отдельные части. Донбасс первым выступил за федеральное устройство Украины, за экономический и культурный союз с Россией, Белоруссией, Казахстаном.
К вам обращаются общественные организации Донбасса и Украины- инициаторы Общественного движения «ЗА УКРАИНУ БЕЗ ЮЩЕНКО!». 7 апреля 2005 г. на митинге в г. Донецке нами было объявлено о начале акции за конституционное свержение действующего в Украине правящего режима. На этот шаг нас вынудила проводимая нынешней властью политика террора, репрессий политических оппонентов, развала экономики страны, передела собственности, разжигания межнациональной вражды. Популистские лозунги о развитии свободы, демократии и равенства новый режим быстро сменил на травлю инакомыслящих, мщение представителям бывшей власти, преследование оппозиционных партий и общественно-политических движений, разделение жителей Украины на «своих» и «чужих». В результате непрофессиональных и недальновидных действий правительства страна оказалась на грани экономического и социального кризиса: падение уровня производства, рост цен, инфляция, нестабильный инвестиционный климат.
«Оранжевая» власть системно и целенаправленно насаждает русофобию, враждебное, непримиримое отношение к русскому языку как языку межнационального общения, нашей общей культуре. Русскоязычные Донбасс, Крым, юго-восток Украины объявлены виновниками экономического, внутриполитического и межнационального кризиса.
В своей беспринципности и бесчеловечности режим Ющенко дошел до того, что покровительствует неофашистским движениям, которые проводят шествия в столице Донбасса накануне 60-летия Великой Победы.
Мы обращаемся к главам государств – участников СНГ объявить экономический бойкот правительству Президента Ющенко, деятельность которого направлена исключительно на удовлетворение интересов транснациональных финансовых корпораций, а не на развитие экономики собственной страны.
Мы просим оказать информационную поддержку жителям юго-восточных областей Украины, помочь нам преодолеть информационную блокаду, в которой оказалось вся страна благодаря тщательно организованной политике руководства страны. Мы хотим донести мировой общественности информацию о том, что на самом деле происходит в Украине под лозунгами строительства демократии и борьбы за свободу.
Обращаемся к вам как к представителям своих народов с просьбой дать возможность нашим представителям выступить в парламентах ваших государств и обнародовать факты финансирования новой власти иностранными спецслужбами. Примененная ими схема «построения демократии» в Грузии, Украине, Киргизии направлена на уничтожение экономический, политической, культурной независимости бывших республик СССР. Завтра она может быть использована и в ваших государствах!
Мы объявляем Донецк столицей свободы, столицей новой федерации и намерены отстаивать свое право на свободу мысли, свободу убеждений, право на достойное существование в действительно независимом государстве всеми законными методами.
Инициаторы Общественного движения «ЗА УКРАИНУ БЕЗ ЮЩЕНКО!»:
Донецкая областная молодежная общественная организация
«Союз рожденных революцией»
Председатель А. Пургин
Донецкий областной Союз предпринимателей
малого и среднего бизнеса и ремесленников
Председатель А. Хряков» ""
Оригинал здесь: http://www.ostro.org/shownews_ks.php?id=12073&lang=ru
Особенно после последнего абзаца хочется задать вопрос- КУДА СМОТРИТ СБУ?
Відповіді
2005.04.13 | Боровик
Re: И куда смотрит СБУ?
А про Грузію вони вже забули.
Киргизький президент відсутній, алеи його заступив народ.
А ще мені подобається, що на перше місце ставлять Росію в списку.
Після цього текст можна було далі не читати.
2005.04.13 | Чучхе
Молдову не згадали!
А як, цікаво, скажеться на економіці України економічна блокада з боку Вірменії? Або Таджикістану?А про "народ Киргизстану" мене теж прикололо
2005.04.14 | пан Roller
Re: И куда смотрит СБУ? Туда, куда укажет КГБ.
13-04-2005 20:12, VDomСергій Грабовський, для УП , 11.04.2005, 13:30
Гарні слова. Але у таборі переможців "помаранчевої революції" існує щонайменше чотири погляди на цю саму революцію і сучасний етап розвитку України.
Перша, якщо коротко, зводиться до визнання факту, що революція – це серйозний і тривалий період з усіма наслідками, які звідси випливають.
Друга: революція – це дуже серйозні та глибокі зміни, але вона в минулому, зараз – постреволюційний період, коли треба закріпити здобутки і здолати саботаж.
Третя позиція: Революція? Хіба? Пошуміли, розійшлися, треба справами займатися.
І, нарешті, четверта: наша революція – це серйозно, але зараз час обійнятися і робити спільну справу, а не вишукувати "ворогів народу", бо ж революція у нас найдемократичніша, найбезкровніша, найрадісніша.
Складывается интересная ситуация.
Понятие «оранжевая революция» привнесено не кем иным как самой властью.
Революционная терминология, как-то саботаж, привносится тоже самой властью. Сама власть вводит институты комиссаров, проводит масштабные мероприятия фискального характера. Организует битву за урожай и мясо,и это в условиях рыночной экономики, борется со спекулянтами, и требует себя статуса рыночников в ЕС.
При этом их понятие правового государства уходит на второй план, приобретает все более размытые формы. Вообще выводится из употребления.В этой статье его вообще нет.
Законодательная база, по которой и должно работать как часики правовое государство приводится в хаотическое состояние.
Даже налоговики сегодня не могут объяснить простым плательщикам налогов как треба правильно.
Закон превращается в дышло, работает задом, задним числом.
И простое понятное « правовое», требование законопослушания становится проблематичным даже для законопослушных предпринимателей.
Всех их теперь можно перевести в разряд врагов народа.
То есть весь народ, сам себе враг.
Все это под знаменем борьбы с коррупцией, ну и конечно за демократию, и против саботажа.
Сама власть, как становится ясно, очень быстро зашла в тупик. И основной причиной, как тоже становится ясно, являются, это не профессиональные действия «команды профессионалов».
Самые яркие представители новой власти, включая премьера, сами заявляют, что они не профессионалы. Но совсем недавно они утверждали противоположное. Так это что, теперь они будут учиться на нас, как на собачках. Или нет беспартийных, профи.
Не профессионалы они в тех областях, на которые берутся, куда их назначили.
Спрашивается, зачем? Других в стране нет? Или мы опять строим временное правительство. Революции ходят стаей. Эйфории от них очень быстро проходит. Да и революция не самоцель, ничего хорошего в ней нет.
Но, работают они много. Видимо, по этому и делают много ошибок.
Ожидают ли они, что мы простим им их ошибки. Что карающий меч революции не снесет и им бошки, как уже снес Кирпе, Кравченко. Они говорят, что мало чего бояться. Напрасно.Все течет. Но, не все меняется.
Или они не ожидают, не знают, что в правовом государстве их могут судить по закону, за их ошибки?
Это старая советская номенклатурная традиция, когда партийные не должны быть учеными. Должно быть наоборот, учены должны быть партийными.
Чем же, можно помочь власти? Единственным. Если власть поймет, что никакой революции на самом деле не было, что она стала властью в результате свободного легитимного волеизлияния граждан.
Что граждане, защищали лишь свое право, вовсе не их, право жить в правовом государстве. И доверили им строительство правого государства.
И, все сразу станет на свои места.
Brgds
2005.04.13 | Василь Гулeй
союз рождьонних рєволюцієй => союз жeртв політ. аборта (-)
2005.04.13 | AxeHarry
I xvamilii symvolichni - Purgin i Xryakov (-)
2005.04.14 | Сергій Кабуд
це напевне онуки комісарів що здійснювали геноцид(-)
2005.04.13 | VDom
Re: И куда смотрит СБУ?
Сатана лише мавпа Бога. Історія повторюється, "перший раз як трагедія а другий раз як комедія". Це перше, що прийшло в голову після "Україна без ...Кучми".А які були лозунги в соціал-більшовиків? А чи є де електронні версії газет минульго сторіччя? Дуже актуальний матеріал для сьогодення.
http://www.pravda.com.ua/archive/2005/april/11/3.shtml
Війна? Сценарій "опозиції"
Сергій Грабовський, для УП , 11.04.2005, 13:30
Не відомо, чи планувала такий розвиток подій нова влада, чи необачно – як у шахах – прийняла фігуру противника, призначену на роль жертви, чи все це просто випадковий збіг обставин. Але маємо беззаперечний факт: затримання, а потім арешт голови Донецької облради Бориса Колесникова істотно прискорив суспільно-політичні процеси в Україні і змусив усі сторони до мобілізації своїх сил.
І навіть якщо хтось із провідних політиків іще не зрозумів, що силове протистояння "помаранчевих" і "синьо-білих" переноситься з початку наступного року (коли мають відбутися чергові парламентські вибори) на нинішню весну, події швидко змусять його оговтатись.
Намети "донецьких" у Києві, ледь завуальовані погрози з боку металургійних кланів на адресу уряду, поява в Україні Сергія Тигіпка, котрий нарешті припинив "кататися на лижах", нарешті, повсюдні ознаки саботажу розпоряджень влади – усе це об'єктивно змушує демократичних політиків діяти, а аналітиків – говорити про чинну ситуацію без будь-яких реверансів у бік так званої політкоректності.
Зрештою, хіба не ахметовська преса опублікувала програмну статтю "Ну что, господа, это война"?
А на війні, як на війні. Тим більше, коли йдеться про війну з тоталітарно-олігархічною силою. Ще на початку ХХ століття Джек Лондон дуже непогано описав, що може явити світу така сила (роман "Залізна п'ята") і як дорого обходиться суспільству нерішучість у подоланні її.
Все, що відбулося після того, тільки підтвердило діагноз письменника: сама собою олігархія не здає позиції. А у тих, хто не хоче йти їй на службу, залишається лише два виходи: або жити у суспільстві, де немає законів, крім сваволі олігархів, або поставити творців беззаконня поза законом. Утім, не будемо забігати вперед, а поглянемо трохи назад.
У статті "Революція: "великі перегони" тривають" вже було сказано про високу ймовірність використання в новітній українській політиці сценарію "нового 1917 року". За цим сценарієм проти "тимчасового уряду" Юлії Тимошенко будуть застосовані основні прийоми, успішно випробувані свого часу більшовиками. Видається, цей прогноз справджується.
Скажімо, гуманітарний віце-прем'єр Микола Томенко – фаховий історик і політолог – не так давно публічно заявив про проведення політики саботажу з боку олігархічних угруповань і контрольованого ними чиновництва, а на додачу – ще й готовність олігархів за рахунок масових звільнень і зупинки підприємств, власниками яких вони є, загострити соціально-політичні проблеми.
Ну, і звичайно, зростання цін на продукти харчування і пальне...
Усе це вже було. Тільки для саботажу рішень уряду 1917 року використовувався апарат частини Рад, підконтрольної більшовикам, фабрично-заводські комітети, які зривали всі спроби нормалізувати процес виробництва, провокаційна політика на селі, яка вела до хаосу в заготівлі продуктів тощо.
Структури й методи інші, методологія і цілі ті ж самі. Максимально загострити ситуацію, змусити владу перейти в оборону, дискредитувати її. Саботаж тут – це другий чи третій засіб.
Головне інше: як свого часу більшовики звинувачували своїх політичних опонентів у "зраді демократії" та "намірі здати Петроград німцям", так і зараз проти уряду Ющенка-Тимошенко систематично розігруються карти "зради демократії", "порушення свободи слова", "здачі України іноземним силам".
І що цікаво: перед певною аудиторією Віктора Ющенка виставляють як "запроданця американцям", а перед іншою – як "агента впливу російських олігархів".
Хоча насправді 1917 року саме більшовики працювали на гроші німецького Генштабу, і зараз, схоже, теж діють іноземні гроші...
Далі у разі "повторення 1917 року" має йти спроба спровокувати радикальні сили в уряді та владних структурах взагалі виступити першими задля встановлення жорсткого контролю за ситуацією в країні і подолання саботажу й підривної роботи. При цьому слід одночасно розколоти владу, спровокувати "помаранчевих радикалів" на виступ без участі самого Ющенка. А після цього – домогтися усунення цих радикальних сил із владних структур.
Чи не пов'язаний арешт Бориса Колесникова саме із цим пунктом "сценарію 1917 року"?
Нагадаємо, що "справжнього" 1917 року, після виступу генерала Лавра Корнилова з вимогою навести лад і поразки цього виступу, уряд Керенського втратив підтримку генералітету й більшої частини офіцерства, а це була тоді найбільш реальна антибільшовицька сила.
Чи не загрожує Україні зараз щось аналогічне? Але відстежимо спершу сценарій до кінця.
Наступний крок – після очищення уряду від "радикалів" – утягнути помірковано-угодівську частину оточення Ющенка у тривалі переговори щодо формування "уряду народної довіри".
І під прикриттям цих переговорів, користуючись вступом у дію змін до Конституції, провести переворот: сформувати через Верховну Раду новий "тимчасовий" уряд, котрий начебто має на меті захистити демократію від "радикалів" (Тимошенко) і самого Ющенка.
Потім - взяти явочним порядком під контроль силові структури та ЗМІ і провести під своєю орудою "демократичні" парламентські вибори, можливо, рішенням парламенту відсунувши їх на кілька місяців. Щоб одразу розпочати процедуру імпічменту Ющенка, чи, може, зробити це ще у старому парламенті, а продовжити у новому.
Ясна річ, силою скинути Віктора Ющенка і розігнати нову Верховну Раду, якщо вона буде "неправильною", ті, хто намагається переграти результати президентських виборів, не наважаться. Але ж можна під виглядом "вдосконалення" пропорційної системи скасувати чинне виборче законодавство, яке передбачає вибори за партійними списками, і створити властиво мажоритарну систему під вивіскою "пропорційної".
Не випадково у Верховній Раді перебуває на розгляді кілька відповідних законопроектів. Перший – це №6259, автори депутати Губський, Гуров, Демехін и Климпуш, який, за оцінками експертів, має на меті відновлення практично чистої мажоритарки і її результатів, коли депутати-одинаки будуть підконтрольні "грошовим мішкам".
Другий – №6531, автор депутат Горбачов, третій - №6531 – 1, автор депутат Гавриш, де у більш закамуфльованій формі, але також реабілітуються мажоритарна система і відпрацьовані методи завоювання округів.
А тепер запитання: якщо виконавча влада наприкінці цього року чи на початку наступного перейде до рук "колишніх", якщо парламентські вибори проводитимуться під їхнім "демократичним" контролем, якщо на пропаганду будуть кинуті сотні мільйонів доларів, яким може стати розвиток ситуації?
Нагадаємо ще раз, що восени 1917 року найбільше про демократію в тодішній Росії галасували більшовики та їхні союзники.
Тоді більшовикам мимоволі надзвичайно допомогли самі російські демократи. Найперше – своїми інтригами: всередині Тимчасового уряду, вихлюпуючись часом на вулиці, і нерідко – на шпальти преси, розгорталася боротьба Некрасова проти Мілюкова, Керченського проти Львова і т.д.
Іншими словами, замість розв'язання нагальних питань улітку й восени 1917 року демократичні партії Росії нерідко зайнялися з'ясуванням стосунків одна з одною і поділом місць в уряді.
Зараз імена тих їхніх лідерів, котрі були найбільше задіяні у сварки, цікаві тільки історикам, а от тоді вони були на слуху у кожного. Тим більш дієвою ставала самодискредитація демократів, якій немалою мірою сприяла війна компроматів.
До речі: у перші десятиліття відомою постаттю політичного життя Росії був Володимир Бурцев, послідовний борець із провокаторами царської "охранки" у демократичному середовищі. Саме він, скажімо, викрив сумнозвісного Азефа.
Улітку і восени 1917 року Бурцев у своїй газеті "Общее дело" викривав не тільки Леніна, а й ряд інших діячів, не тільки більшовиків, як німецьких агентів. І як же йому віддячив Тимчасовий уряд? Дуже просто: за три дні до більшовицького перевороту закрив цю газету. Бо вона надто вже сильно критикувала цей уряд...
Але повернемося у сьогодення. Микола Томенко, говорячи про саботаж, заявив: "Я аналізував дії влади у постреволюційні часи і переконався, що боротьба з саботажниками вели по-різному, але завжди жорстко. Переконаний, що у нової влади вистачить політичної волі, щоб гідно витримати тиск та повністю виконати програму дій президента та уряду, спрямовані на покращення життя українського народу та кожного громадянина. Віктор Ющенко мобілізує всі інститути влади на центральному та регіональному рівні, зокрема правоохоронні структури, щоб українська влада працювала як єдина узгоджена команда".
Гарні слова. Але у таборі переможців "помаранчевої революції" існує щонайменше чотири погляди на цю саму революцію і сучасний етап розвитку України.
Перша, якщо коротко, зводиться до визнання факту, що революція – це серйозний і тривалий період з усіма наслідками, які звідси випливають.
Друга: революція – це дуже серйозні та глибокі зміни, але вона в минулому, зараз – постреволюційний період, коли треба закріпити здобутки і здолати саботаж.
Третя позиція: Революція? Хіба? Пошуміли, розійшлися, треба справами займатися.
І, нарешті, четверта: наша революція – це серйозно, але зараз час обійнятися і робити спільну справу, а не вишукувати "ворогів народу", бо ж революція у нас найдемократичніша, найбезкровніша, найрадісніша.
Ясна річ, що носії двох останніх точок зору навряд чи знайдуть (принаймні, оперативно) гідну відповідь на проголошену владі війну. Носії інших поглядів прийняли виклик, але, схоже, не усвідомлюють масштабності наступу на демократію.
Коли, скажімо, прем'єр Юлія Тимошенко спрямовує силовиків на перевірку металургійних підприємств через намір їхніх власників зламати волю уряду і задушити його "біомасою", то вона робить тільки половину справи.
Слід негайно подати до Верховної Ради законопроект про націоналізацію підприємств, які належать "п'ятірці" згаданих прем'єром сімейств і у разі будь-яких рухів з їхнього боку домогтися від парламенту ухвалення закону, виходячи з інтересів національної безпеки.
А ще слід оголосити мобілізаційну готовність, щоб у будь-який момент знову винести на вулиці сотні тисяч людей і зупинити спробу реваншу тоталітарно-олігархічних сил.
Зараз зробити це досить легко, оскільки всі соціологічні опитування засвідчують такий високий рівень довіри до чинної влади, якого ніколи не мали Кравчук і Кучма.
Ба більше, негативне ставлення до команди Ющенка-Тимошенко існує тільки у Донбасі, і не тому, що там живуть якісь особливі люди, а тому, що ці люди жили і, схоже, досі живуть за майже повного панування тоталітарної ідеології та олігархічної практики. Гріх не виграти війну, яку тобі проголосили, маючи таку високу підтримку громадянства.
... І ще одна історична деталь. Коли на початку липня 1917 року більшовики перший раз спробували захопити владу в Петрограді, голова вже недіючої Державної Думи Російської імперії Родзянко приїхав до прем'єра Тимчасового уряду князя Львова. Він грюкав кулаком по столу та кричав: треба не тільки заарештувати всіх лідерів партії заколотників (у в'язниці вже сиділи Троцький, Луначарський, Колонтай, місце перебування Леніна із Зінов'євим – у Розливі – було добре відоме, Сталіна, Каменєва і Свердлова знайти було неважко) – а і судити та розстріляти всіх, хто оголосив владі війну й оплатив дії заколотників. На що російський лідер відповів: "Як можна! Наша революція тим і велика, що безкровна".
До "великого жовтня" залишалося чотири місяці, до створення ЧК – п'ять, до проголошення "червоного терору" – трохи більше року.
Сергій Грабовський, заступник головного редактора журналу "Сучасність"
http://w2.obkom.net.ua/news/2005-04-13/1249.shtml
Янукович наговорил банальностей в палаточном городке
«Проффесор» выступил против нарушений прав человека.
Сегодня лидер Партии регионов Виктор Янукович прибыл в палаточный городок в Мариинском парке.
Выступая на митинге, Янукович подчеркнул: «Мы собрались здесь, чтобы сказать «нет» нарушениям прав человека и конституции в Украине».
По его словам, сегодня необходимо обращаться к работникам силовых ведомств, чтобы они действовали в рамках закона. Янукович мотивирует это тем, что сегодня правоохранительные органы проводят проверки предприятий, поддержавших его на минувших выборах.
Также Виктор Янукович считает, что сегодня в нарушение всех законов инициируются вопросы снятия городских голов избранных законно в 2002 году: «Сегодня никто в Украине не желает, чтобы ущемляли его права. Мы хотим, чтобы закон был равен для всех».
Он также отметил, что сегодня необходим диалог оппозиции и власти.
КИД
13 апреля 2005. 12:49
2005.04.15 | rais
Куда смотрит СБУ?
А ця структура оголосила, що вже з 99 року не займаеться полiтикою.I не заважайте iй будь ласка бути на утриманнi платникiв податкiв, якi до 99 року були пiд пильним оком трансформованоi з КДБ СБУ.
А дивиться вона у власнi кишенi
2005.04.15 | Navigator
председатель Донецкой организации «СРР» Андрей ПУРГЕН
Тому в "донецкой организации «Союз рожденных революцией» одні засранці?