Чи є зараз проблеми зі свободою слова в Україні?
04/16/2005 | bu
Чи є зараз проблеми зі свободою слова в Україні?
На це питання намагалися відповісти учасники „круглого столу” на тему: „Свобода слова в Україні: встановлення громадянського суспільства чи повернення до керованої демократії ”, який відбувся 14 квітня 2005 р. в “Укрінформі” та був організований Громадською Радою захисту свободи слова. Захід зібрав провідних журналістів, топ-менеджерів ЗМІ, політиків, політологів, громадських діячів.
Громадська Рада захисту свободи слова стурбована негативними тенденціями, що прослідковуються останнім часом у відносинах ЗМІ та нової влади. Заяви про закриття, тиск і переслідування деяких ЗМІ та журналістів, які в станній час зяляються в пресі викликають занепокоєння в громадськості та експертного співтовариства.
„Круглий стіл” зібрав представників різних політичних таборів, тому дискусія була досить жвавою. Учасники засідання висловили свої, іноді зовсім протилежні точки зору на актуальні проблеми українських ЗМІ.
Зокрема, політолог Олесь Доній, Центр досліджень політичних цінностей: На зміну темникам кучмістського режиму прийшли „світлики”, які відкрито вказують на те, хто буде наступною „жертвою” революційної доцільності. Хочу сказати, що ми зробили революцію не для того, щоб не поміняти одних олігархів на інших, а для того, щоб змінити систему. Але вже зараз виникають побоювання, що змін, яких ми чекали, не буде.
Зокрема в сфері ЗМІ. Ми бачимо, що перші проблеми зі ЗМІ уже почалися. І відбуваються вони саме через бажання деяких гравців медіа-ринку перерозподілити частоти. Але політичні та бізнесові цілі не мають нічого спільного з дотриманням свободи слова та рівних можливостей серед усіх учасників медіа-бізнесу.
З нашої сторони є конкретні пропозиції стосовно проблеми ліцензій на мовлення : ситуацію можна вирішити за допомогою держави. Вона повинна визнати де-факто ситуацію яка є, прорахувати військові частоти, і через Нацраду розподілити їх шляхом відкритого конкурсу між каналами, які на них претендують.
Вадим Карасьов, політолог, директор Інституту глобальних стратегій: Перед нами поставлена цель обсудить перераспределение медиа-рынка.
Лично меня смущает то, как Томенко свободно рассуждает и дает рекомендации о медиа-рынке. Это не дело исполнительной власти. Это должны делать не чиновники, а Нацрада.
Медиа-рынок должен регулироваться независимым регуляторным органом. Он должен формироваться на базе квот, но быть автономным от сфер влияния. Сегодня есть все шансы Нацрады сказать свое слово.
Власти нужно сбавить революционный угар по отношению к медиа. Сейчас вице-премьер Томенко оперирует такими категориями как «саботаж», «я обвиняю», «революция». Это пока революционная риторика исполнительной власти. Это пока слово, а потом может быть и дело. Это вгоняет медиа-рынок в нестабильность. Перераспределять что-то в медиа-пространстве можно будет лишь тогда, когда будут доказаны правовые основы для коррекции медиа-рынка.
Наша журналистика сделала большой шаг в свободе слова, в первую очередь в профессиональном плане. Журналист прежде всего должен быть журналистом, а не провластным или оппозиционным.
Объективные новости есть и на НТН и на 5 канале. Это серьезный и интересный новостной продукт
было бы плохо если бы мы лишились современных новостных каналов.
Борис Безпалий, народний депутат, - Незважаючи на те, хто при владі чи в опозиції, суспільний контроль за медіа дуже потрібний - особливо якщо він професійний.
Стосовно перерозподілу ринку, я вважаю, що треба обережніше ставитись до цього слова. Я не згоден з тезою про те що треба зробити інформаційну амністію. Але в будь-якому випадку треба, щоб Нацрада переглядала справи стосовно видачі ліцензій відкрито.
Василь Гаврилюк, народний депутат: Я считаю, что нужно немного шире поставить вопрос - если проанализировать эту ситуацию, информпространство Украины принадлежит не Украине – это иностранные компании. А свободных частот сейчас практически не существует. Сейчас
власти не до проблем медиа – она борется с коррупцией. Но под лозунгом борьбы могут с водой "выплеснуть и ребенка". Никто вопросом медиа не занимается ни в АП ни в Кабмине.
Я считаю, что нужно создать банк данных нарушений против свободы слова.
Главное, чтобы у нас опять не получился у нас 37 год.
Микола Княжицький, директор компанії "Медіа дім" – ВР прийняла закон, який узаконює те, що будь якого члена Нацради може відкликати чи ВР чи президент. В Європі функції регулюючих органів та органів влади навіть не перетинаються. В нашому випадку говорити про незалежність Нацради не має сенсу.
По цей день Нацрада не має чітких критеріїв конкурсу. Стосовно „справи НТН”, Нацрада написала в Укрчастотнагляд, щоб цей орган прорахував частоти. Канал сплатив за прорахунок, тим самим виконав рішення державного органу. Власне вся ситуація навколо НТН викликана виключно бездіяльністю Нацради, яка змусила телеканал шукати вирішення проблеми в суді.
А тепер Піскун воює не з чиновниками, не з Нарадою, а з НТН. Чому саме з цим каналом? Чому він не воює з Порошенком, як секретарем СНБО і одночасно депутатом, що є незаконно. Я не вважаю що суд прийняв правильне рішення, але виникає правова колізія. Тому наступний Генпрокурор може прийти і переглядати спірні питання наприклад про 3 тур виборів.
Стосовно монополії на медіа-ринку: монополізація - у нас обмежена. По закону менше 33% медіа-ринку – це не монополізм. НТН зараз займає менше 1% цього ринку. Натомість, Інтер та 1+1 належить близько 50% медіа-ринку.Зараз проблема в тому, що одні олігархи мають а інші не мають
Олександр Палій, координатор Секретаріату Громадської ради з питань свободи слова та інформації (при Комітеті ВР з питань свободи слова та інформації): Централізованого тиску на ЗМІ зараз немає. Зараз говорять всі все що хочуть чи хочуть їх власники.
Євген Філіндаш, в.о. голови Спілки молодих соціалістів: Одним з принципів режиму Кучми був „Друзям все - ворогам закон”. Рецидиви цього принципу застосовуються зараз коли намагаються закрити НТН.
Це зовсім неправильно. Повинен застосовуватися один принцип по відношенню до всіх. якщо цього не буде ми ніколи не підемо від „кучмізму”. Тут йде мова не тільки про те що встановлюється справедливість, а й про переділ частот. Повинен бути перегляд всіх справ, або взагалі непотрібно цю тему підіймати.
Віктор Лешик, медіа-експерт – Якщо повертатись до теми отримання ліцензій через суд, згадаймо ситуацію навколо 5 каналу. 5 канал було за що закривати. Але Експрес-інформ відстояв в суді своє право працювати в Києві. Згадаймо момент, коли від Нацради вимагали закрити 5 канал. Члени Нацради просто не з’явились на засідання. Це було не правове питання - це було питання політичної боротьби. Я не жалкую про те що ми зробили.
Томенко вже 2 рази провів ротацію в Нацраді. Пропоную парі - хто виграє частоти НТН? Можу поставити на те, що Порошенко. Ситуація з каналом зависає в правовому полі. Нема гарантії що суд буде діяти по закону.
Володимир Фесенко, політолог: От предыдущего режима и состава Нацрады, в правовом смысле, осталось настоящее минное поле. Власти было выгодно держать участников медиа-рынку в постоянной угрозе конфликта.
Причина - очень легко было держать на привязи любой телеканал с помощью конфликтных ситуаций.
Начались 2006 года выборы - и у новой власти есть большой соблазн перераспределить все перед выборами. Зачистка и перераспределение пространства и уменьшение влияния оппозиции
- задача власти перед выборами. Основной объект удара в перспективе – это не НТН, это Интер, и 1+1.
Олескандр Ільяшенко, гендиректор НТН: Все провластные каналы во время президентства Кучмы спокойно получали лицензии, но мы не нашли в Нацсовете понимания. Утверждают, что канал НТН получил несправедливо, но не говорят незаконно.
Если мы сейчас будем говорить о справедливости в отношении получении лицензий, мы можем дойти и до Интера. Наш канал не закрывают, он сможет вещать в городе Киев, но мы отдаем себе отчет, что обещали журналистам вещание на всю Украину. Я общался с юристами – и спрашивал: есть ли противозаконные действия – все отвечают: нет. В связи с тем, что у канала могут отобрать лицензии, возникает вопрос - кто вернет деньги, которые були вложены в развитие сети.
Андрій Окара, політолог, Російська Федерація: В Україні контреліта перетворююється на антиеліту. В Росіїї пітерські чекісти і юристи повернули країну за 5 років в епоху Брежнева, в Україні це пройшло за 5 тижнів. Боротьба за розподіл медіа буде ще жорсткішою. І головний приз не НТН, а Інтер і 1+1. Головний медіаресурс це буде УТ-1.
Олесь Доній, директор Центру досліджень політичних цінностей - Проблема є і вона загострюється, експерти збираються щоб окреслити тенденції - в Росії з розгромом НТВ почалося встановлення авторитарного режиму. Антизаконним є призначення голови НТКУ.
Немає кому з цим боротися. Інтелектуальна опозиція відійшла в інтернет. Я думаю що все закінчится дуже легко. Власники кулуарно домовляться. А політологи порадять їм як це зробити. Вони натякнуть: якщо поділитесь з владою пакетами акцій все буде спокійно. Доки владу буде критикувати Партія Регіонів та СДПУ (о) нічого влада робити не буде. Доки не визріє опозиція можливо в помаранчевому секторі, тоді будуть такі негативні тенденції.
Богдана Бабич, координатор Громадської Ради захисту свободи слова: На жаль, в середовищі мас-медіа, не має журналістської солідарності. Всі в очікуванні, чим закінчиться ситуація з НТН, і хто буде наступний. І це було видно з того, скільки представників телеканалів прийшло на засідання „круглого столу”. Швидше за все наступними „жертвами” переділу медіа-ринку перед виборами 2006 року будуть телеканали Інтер і 1+1. Якщо вони думають, що сховають голову в пісок і їх це омине, вони глибоко помиляються. Вони самі дають шанс владі безкарно монополізувати медіа-простір. По суті, зараз йде репетиція переділу медіа-ринку в більш серйозних масштабах. Якщо зараз не встановити нові правила гри, в подальшому їх нам нав’яжуть у вигідних для зацікавлених провладних сил канонах.”
Віталій Кулик, директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства: Перерозподіл медіа-ресурсу перед початком виборчої кампанії 2006 року є реальністю. Проблема в тому, що даний процес може йти по двох шляхах: а) відповідно до „революційної доцільності”, б) законним шляхом. Якщо врахувати, що медіа-простір розподілявся протягом десяти років з точки зору „близькості” до основного „тела”, то про яку законність отримання ліцензій, реєстрацій друкованих ЗМІ і т.п. може йти мова? На даний момент найбільш доцільним є збереження стабільності в сфері медіа, зняття проблеми свободи слова як такої. Нагадаю, що „свобода слова” як передвиборча фішка може стати об’єктом для спекуляції різних політичних сил. В результаті гра вийде за рамки внутрішньоураїнського контексту. Вже зараз (і це після помаранчевої революції) стан свободи слова в Україні викликає занепокоєння у міжнародних структур.
На це питання намагалися відповісти учасники „круглого столу” на тему: „Свобода слова в Україні: встановлення громадянського суспільства чи повернення до керованої демократії ”, який відбувся 14 квітня 2005 р. в “Укрінформі” та був організований Громадською Радою захисту свободи слова. Захід зібрав провідних журналістів, топ-менеджерів ЗМІ, політиків, політологів, громадських діячів.
Громадська Рада захисту свободи слова стурбована негативними тенденціями, що прослідковуються останнім часом у відносинах ЗМІ та нової влади. Заяви про закриття, тиск і переслідування деяких ЗМІ та журналістів, які в станній час зяляються в пресі викликають занепокоєння в громадськості та експертного співтовариства.
„Круглий стіл” зібрав представників різних політичних таборів, тому дискусія була досить жвавою. Учасники засідання висловили свої, іноді зовсім протилежні точки зору на актуальні проблеми українських ЗМІ.
Зокрема, політолог Олесь Доній, Центр досліджень політичних цінностей: На зміну темникам кучмістського режиму прийшли „світлики”, які відкрито вказують на те, хто буде наступною „жертвою” революційної доцільності. Хочу сказати, що ми зробили революцію не для того, щоб не поміняти одних олігархів на інших, а для того, щоб змінити систему. Але вже зараз виникають побоювання, що змін, яких ми чекали, не буде.
Зокрема в сфері ЗМІ. Ми бачимо, що перші проблеми зі ЗМІ уже почалися. І відбуваються вони саме через бажання деяких гравців медіа-ринку перерозподілити частоти. Але політичні та бізнесові цілі не мають нічого спільного з дотриманням свободи слова та рівних можливостей серед усіх учасників медіа-бізнесу.
З нашої сторони є конкретні пропозиції стосовно проблеми ліцензій на мовлення : ситуацію можна вирішити за допомогою держави. Вона повинна визнати де-факто ситуацію яка є, прорахувати військові частоти, і через Нацраду розподілити їх шляхом відкритого конкурсу між каналами, які на них претендують.
Вадим Карасьов, політолог, директор Інституту глобальних стратегій: Перед нами поставлена цель обсудить перераспределение медиа-рынка.
Лично меня смущает то, как Томенко свободно рассуждает и дает рекомендации о медиа-рынке. Это не дело исполнительной власти. Это должны делать не чиновники, а Нацрада.
Медиа-рынок должен регулироваться независимым регуляторным органом. Он должен формироваться на базе квот, но быть автономным от сфер влияния. Сегодня есть все шансы Нацрады сказать свое слово.
Власти нужно сбавить революционный угар по отношению к медиа. Сейчас вице-премьер Томенко оперирует такими категориями как «саботаж», «я обвиняю», «революция». Это пока революционная риторика исполнительной власти. Это пока слово, а потом может быть и дело. Это вгоняет медиа-рынок в нестабильность. Перераспределять что-то в медиа-пространстве можно будет лишь тогда, когда будут доказаны правовые основы для коррекции медиа-рынка.
Наша журналистика сделала большой шаг в свободе слова, в первую очередь в профессиональном плане. Журналист прежде всего должен быть журналистом, а не провластным или оппозиционным.
Объективные новости есть и на НТН и на 5 канале. Это серьезный и интересный новостной продукт
было бы плохо если бы мы лишились современных новостных каналов.
Борис Безпалий, народний депутат, - Незважаючи на те, хто при владі чи в опозиції, суспільний контроль за медіа дуже потрібний - особливо якщо він професійний.
Стосовно перерозподілу ринку, я вважаю, що треба обережніше ставитись до цього слова. Я не згоден з тезою про те що треба зробити інформаційну амністію. Але в будь-якому випадку треба, щоб Нацрада переглядала справи стосовно видачі ліцензій відкрито.
Василь Гаврилюк, народний депутат: Я считаю, что нужно немного шире поставить вопрос - если проанализировать эту ситуацию, информпространство Украины принадлежит не Украине – это иностранные компании. А свободных частот сейчас практически не существует. Сейчас
власти не до проблем медиа – она борется с коррупцией. Но под лозунгом борьбы могут с водой "выплеснуть и ребенка". Никто вопросом медиа не занимается ни в АП ни в Кабмине.
Я считаю, что нужно создать банк данных нарушений против свободы слова.
Главное, чтобы у нас опять не получился у нас 37 год.
Микола Княжицький, директор компанії "Медіа дім" – ВР прийняла закон, який узаконює те, що будь якого члена Нацради може відкликати чи ВР чи президент. В Європі функції регулюючих органів та органів влади навіть не перетинаються. В нашому випадку говорити про незалежність Нацради не має сенсу.
По цей день Нацрада не має чітких критеріїв конкурсу. Стосовно „справи НТН”, Нацрада написала в Укрчастотнагляд, щоб цей орган прорахував частоти. Канал сплатив за прорахунок, тим самим виконав рішення державного органу. Власне вся ситуація навколо НТН викликана виключно бездіяльністю Нацради, яка змусила телеканал шукати вирішення проблеми в суді.
А тепер Піскун воює не з чиновниками, не з Нарадою, а з НТН. Чому саме з цим каналом? Чому він не воює з Порошенком, як секретарем СНБО і одночасно депутатом, що є незаконно. Я не вважаю що суд прийняв правильне рішення, але виникає правова колізія. Тому наступний Генпрокурор може прийти і переглядати спірні питання наприклад про 3 тур виборів.
Стосовно монополії на медіа-ринку: монополізація - у нас обмежена. По закону менше 33% медіа-ринку – це не монополізм. НТН зараз займає менше 1% цього ринку. Натомість, Інтер та 1+1 належить близько 50% медіа-ринку.Зараз проблема в тому, що одні олігархи мають а інші не мають
Олександр Палій, координатор Секретаріату Громадської ради з питань свободи слова та інформації (при Комітеті ВР з питань свободи слова та інформації): Централізованого тиску на ЗМІ зараз немає. Зараз говорять всі все що хочуть чи хочуть їх власники.
Євген Філіндаш, в.о. голови Спілки молодих соціалістів: Одним з принципів режиму Кучми був „Друзям все - ворогам закон”. Рецидиви цього принципу застосовуються зараз коли намагаються закрити НТН.
Це зовсім неправильно. Повинен застосовуватися один принцип по відношенню до всіх. якщо цього не буде ми ніколи не підемо від „кучмізму”. Тут йде мова не тільки про те що встановлюється справедливість, а й про переділ частот. Повинен бути перегляд всіх справ, або взагалі непотрібно цю тему підіймати.
Віктор Лешик, медіа-експерт – Якщо повертатись до теми отримання ліцензій через суд, згадаймо ситуацію навколо 5 каналу. 5 канал було за що закривати. Але Експрес-інформ відстояв в суді своє право працювати в Києві. Згадаймо момент, коли від Нацради вимагали закрити 5 канал. Члени Нацради просто не з’явились на засідання. Це було не правове питання - це було питання політичної боротьби. Я не жалкую про те що ми зробили.
Томенко вже 2 рази провів ротацію в Нацраді. Пропоную парі - хто виграє частоти НТН? Можу поставити на те, що Порошенко. Ситуація з каналом зависає в правовому полі. Нема гарантії що суд буде діяти по закону.
Володимир Фесенко, політолог: От предыдущего режима и состава Нацрады, в правовом смысле, осталось настоящее минное поле. Власти было выгодно держать участников медиа-рынку в постоянной угрозе конфликта.
Причина - очень легко было держать на привязи любой телеканал с помощью конфликтных ситуаций.
Начались 2006 года выборы - и у новой власти есть большой соблазн перераспределить все перед выборами. Зачистка и перераспределение пространства и уменьшение влияния оппозиции
- задача власти перед выборами. Основной объект удара в перспективе – это не НТН, это Интер, и 1+1.
Олескандр Ільяшенко, гендиректор НТН: Все провластные каналы во время президентства Кучмы спокойно получали лицензии, но мы не нашли в Нацсовете понимания. Утверждают, что канал НТН получил несправедливо, но не говорят незаконно.
Если мы сейчас будем говорить о справедливости в отношении получении лицензий, мы можем дойти и до Интера. Наш канал не закрывают, он сможет вещать в городе Киев, но мы отдаем себе отчет, что обещали журналистам вещание на всю Украину. Я общался с юристами – и спрашивал: есть ли противозаконные действия – все отвечают: нет. В связи с тем, что у канала могут отобрать лицензии, возникает вопрос - кто вернет деньги, которые були вложены в развитие сети.
Андрій Окара, політолог, Російська Федерація: В Україні контреліта перетворююється на антиеліту. В Росіїї пітерські чекісти і юристи повернули країну за 5 років в епоху Брежнева, в Україні це пройшло за 5 тижнів. Боротьба за розподіл медіа буде ще жорсткішою. І головний приз не НТН, а Інтер і 1+1. Головний медіаресурс це буде УТ-1.
Олесь Доній, директор Центру досліджень політичних цінностей - Проблема є і вона загострюється, експерти збираються щоб окреслити тенденції - в Росії з розгромом НТВ почалося встановлення авторитарного режиму. Антизаконним є призначення голови НТКУ.
Немає кому з цим боротися. Інтелектуальна опозиція відійшла в інтернет. Я думаю що все закінчится дуже легко. Власники кулуарно домовляться. А політологи порадять їм як це зробити. Вони натякнуть: якщо поділитесь з владою пакетами акцій все буде спокійно. Доки владу буде критикувати Партія Регіонів та СДПУ (о) нічого влада робити не буде. Доки не визріє опозиція можливо в помаранчевому секторі, тоді будуть такі негативні тенденції.
Богдана Бабич, координатор Громадської Ради захисту свободи слова: На жаль, в середовищі мас-медіа, не має журналістської солідарності. Всі в очікуванні, чим закінчиться ситуація з НТН, і хто буде наступний. І це було видно з того, скільки представників телеканалів прийшло на засідання „круглого столу”. Швидше за все наступними „жертвами” переділу медіа-ринку перед виборами 2006 року будуть телеканали Інтер і 1+1. Якщо вони думають, що сховають голову в пісок і їх це омине, вони глибоко помиляються. Вони самі дають шанс владі безкарно монополізувати медіа-простір. По суті, зараз йде репетиція переділу медіа-ринку в більш серйозних масштабах. Якщо зараз не встановити нові правила гри, в подальшому їх нам нав’яжуть у вигідних для зацікавлених провладних сил канонах.”
Віталій Кулик, директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства: Перерозподіл медіа-ресурсу перед початком виборчої кампанії 2006 року є реальністю. Проблема в тому, що даний процес може йти по двох шляхах: а) відповідно до „революційної доцільності”, б) законним шляхом. Якщо врахувати, що медіа-простір розподілявся протягом десяти років з точки зору „близькості” до основного „тела”, то про яку законність отримання ліцензій, реєстрацій друкованих ЗМІ і т.п. може йти мова? На даний момент найбільш доцільним є збереження стабільності в сфері медіа, зняття проблеми свободи слова як такої. Нагадаю, що „свобода слова” як передвиборча фішка може стати об’єктом для спекуляції різних політичних сил. В результаті гра вийде за рамки внутрішньоураїнського контексту. Вже зараз (і це після помаранчевої революції) стан свободи слова в Україні викликає занепокоєння у міжнародних структур.