04/19/2005 | Nash_Petya

http://www.livejournal.com/users/nash_petya/

Петя сидів в своєму улюбленому офісі на Рибальскому і крутив в руках пульт від телевізора з однією 5-ю кнопкою. Телевізор не включався. Раптом завібрувала Пєтіна Нокіа. На екранчику телефону світилося Yura.
- Альо, слушаю.
- Привіт Петре! Є новини.
- Шо, і мєня на дапрос, так я ж Кріварожсталь нє крал, бізнес і палітіку раздєліл, стадіони у страни нє атчуждал?
- Та не бійся ти. У нас уже на кожну з цих тем є кандідати на отсідку. Ще нема от справи по караблям і цукеркам. Ги-ги.
- Юра, ти так нє шуті.
- Добре, якщо без жартів – ми тут спецномери розподілили. Ти шостий.
- Юр, ти чьо? Ето стьоб?
- Ні реально. Карпачова п*ята, Саша четвертий, Юля третя, ну... Литвин і Вождь.
- Бля... Юрчік, ми же с табой вмєстє на барікадах, а Карпачова, хто она, блядь, такая? Какова хєра? Пачіму ана? Пачєму нє судьі, нє міністри? І мнє шоху, ніхуя сібє..., - Пєтя не на жарт розійшовся. - Давай что-то сдєлаєм?
- Ну, можна обговорити. Дивись, тут такіє дєла. Кажуть ти Григоришина бачив, - багатозначно промовив Юра.
- Ну раз, ілі два. Абєдалі... в етом.. в Егоістє...
-Так от, дивись, ми з братами футболістами вже домовились - вони готові передати пакет акцій народного клубу на користь держави, в особі міліції. Але там якось так не виходить. Я точно не зрозумів, але Коля казав, шо вони там так наплутали з цим ЗАО, що навіть міліції клуб подарувати не можуть. Одним словом, впишись за нас, а ми тобі 105-й номер. Буде в тебе і 5-й канал, і 5-й номер.
- Хм... вот значіт так... а Юлькє можно 6-й?
- Ні, у неї третій. Це прохання Вождя, бо ми ледь другий не виписали.
- Ех, Юрка, Юрка... Надо подумать, - сказав Пєтя і відключив телефон.