Відповіді

• 2005.04.27 | Сергій Кабуд

  На часі витягнути і перечитати цей історичний юридичний документ

  ПОСТАНОВЛЕНИЕ
  О возбуждении уголовного дела
  
  15.10.2002 года, г. Киев
  
  Судья судебной палаты по уголовным делам Апелляционного суда г. Киева Василенко Ю. О., рассмотрев заявление граждан Украины, народных депутатов Украины А. А. Мороза, Ю. В. Тимошенко, Г. Е. Омельченко, А. В. Турчинова, И. В. Винского и приданные к нему материалы, установил:
  
  Граждане Украины А. А. Мороз, Ю. В. Тимошенко, Г. Е. Омельченко, А. В. Турчинов, И. В. Винский, которые были предупреждены об уголовной ответственности за заведомо неправдивое сообщение о преступлении, обратились в суд с заявлением, в котором указали, что гражданин Украины Кучма Леонид Данилович, находясь с 1992-го по 1993 год на должности премьер-министра Украины, а с 1994 года по настоящее время на должности президента Украины, систематически нарушал конституцию и законы Украины, злоупотреблял служебным положением и ненадлежащим образом выполнял свои должностные обязанности. Своими незаконными, неконституционными и аморальными действиями он лично причинил особо крупный ущерб как правам и интересам отдельных граждан, всему украинскому народу, так и международному авторитету Украины.
  
  Так, в апреле 1993 года премьер-министр Л. Кучма, тогдашние министр кабинета министров А. Лобов, председатель Донецкого горисполкома, народный депутат Украины Е. Звягильский и другие должностные лица путем злоупотребления своим служебным положением растратили и присвоили государственные валютные средства в особо крупных размерах (12 млн немецких марок), которые принадлежали Государственному валютному фонду, то есть в их действиях присутствуют признаки преступления, предусмотренного ч. 5 ст. 191 УК Украины.
  
  Это подтверждается:
  
  – выводами и материалами депутатской следственной комиссии Верховной рады Украины (материалы придаются), председатель Г. Омельченко;
  
  – свидетельствами народных депутатов Украины: Омельченко Г., Ермака А., Шишкина В., Чивюка М., Червонием В.
  
  Кроме того, члены депутатской следственной комиссии Верховной рады установили, что после назначения на должность премьер-министра, П. Лазаренко перечислил из Еuгореаn Federal Сгеdіt Bank, зарегистрированного в Антигуа, $3 790 815 компании «Омега» (г. Днепропетровск), которая является соучредителем ЗАО «Киевстар», руководителями которого являются брат жены президента Ю. Туманов и дочь Л. Кучмы Елена. По сообщению тогдашнего заместителя Генерального прокурора Н. Обихода, совладельцами этого банка являются П. Лазаренко и П. Кириченко (письмо № 06-1 1015 97 от 14 июля 2000 года). Таким образом, в действиях Кучмы Л. Д. могут иметь место признаки преступления, предусмотренного ст. 368 УК Украины («Получение взятки»).
  
  Этот факт подтверждается:
  
  – материалами и выводами следственной комиссии (придаются);
  
  – свидетельствами членов комиссии народными депутатами Украины: Омельченко Г., Ермаком А., Шишкиным В., Чивюком М., Червонием В.;
  
  – свидетельствами бывшего офицера службы государственной охраны Н. Мельниченко, который показал: «Президент Украины Л. Кучма – преступник. Он отдавал преступные приказы, контролировал их выполнение, а также систематически брал взятки и занимался поборами. Л. Кучма создал «крышу» для защиты олигархов и бизнесменов, которые вынуждены были перечислять миллионы долларов на контролируемые им счета через его банкира и доверенное лицо Александра Волкова».
  
  18 апреля 2002 года председатель Временной следственной комиссии Верховной Рады Украины 3-го созыва А. Жир заявил, что следственная комиссия установила факты, которые свидетельствуют о непосредственной причастности президента Л. Д. Кучмы к продаже оружия странам, против которых введены ограничения ООН. Установлено, что он давал указание руководителю «Укрспецэкспорта» В. Малеву о нелегальной продаже Ираку четырех радарных установок «Кольчуга» за $100 млн. Этот разговор был записан Н. Мельниченко 10 июля 2000 года в рабочем кабинете президента.
  
  В соответствии с официальными выводами высокоавторитетного эксперта Брюса Кенига (компания «Бек Тек», США), сделанные Н. Мельниченко в рабочем кабинете президента Украины Л. Д. Кучмы аудиозаписи являются настоящими. Н. Мельниченко в своем обращении от 3 мая 2002 года к президенту Российской Федерации В. Путину, в частности, заявил: «На первом заседании Большого жюри, которое состоялось 11 апреля 2002 года, я передал в распоряжения министерства юстиции США неопровержимые доказательства причастности Кучмы к продаже оружия в Ирак. Кучма (человек, у которого руки в крови) не стал на защиту интересов Украины».
  
  Изложенное дает основания сделать вывод: при таких обстоятельствах действия президента Л. Д. Кучмы имеют признаки преступления, предусмотренного ч. 3 ст. 27, ст. 333 УК Украины («Организация незаконного вывоза за границы Украины военной техники»).
  
  В нарушение ст. 102 Основного закона Украины Кучма Леонид Данилович как президент Украины не стал гарантом соблюдения конституции Украины, прав и свобод человека и гражданина. Наоборот, за время его пребывания при власти ситуация с правами человека систематически и широкомасштабно ухудшалась, что зафиксировано в официальных документах как зарубежных демократических государств, так и ряда международных правительственных (Совета Европы, ОБСЕ) и неправительственных организаций. Своими действиями он лично подавал обществу пример пренебрежения конституцией и законами Украины.
  
  Президент Украины Кучма Л. Д. лично был причастен к нарушению ст. 27 конституции Украины, которая предусматривает право человека на жизнь.
  
  2 сентября 2002 года Временная следственная комиссия, рассмотрев заявления М. Гонгадзе, Н. Мельниченко, исследовав изложенные в них фактические данные, а также сделанные Н. Мельниченко в служебном кабинете президента Украины Л. Кучмы аудиозаписи разговоров президента Украины Л. Кучмы с тогдашним главой администрации президента ныне председателем Верховной рады Украины В. Литвином, тогдашним министром внутренних дел Украины Ю. Кравченко, тогдашним председателем Службы безопасности Украины, ныне народным депутатом Украины Л. Деркачем о похищении и уничтожении журналиста Георгия Гонгадзе, исследовав выводы экспертизы (лабораторный отчет от 8 февраля 2002 года), проведенной компанией «Бек Тек» (США, эксперт Брюс Э. Кениг), и прочие собранные доказательства и дав им оценку, пришла к выводу:
  
  – имеющихся доказательств достаточно для того, чтобы считать президента Украины Л. Кучму, бывшего главу администрации президента, ныне председателя Верховной рады Украины В. Литвина, бывшего министра внутренних дел Украины Ю. Кравченко, бывшего председателя Службы безопасности Украины, ныне народного депутата Украины Л. Деркача соучастниками преступления, предусмотренного ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 146 УК Украины, то есть организаторами похищения журналиста Георгия Гонгадзе, совершенного организованной группой лиц по предварительному сговору, что повлекло за собой тяжкие последствия;
  
  Эти факты подтверждаются объяснениями народного депутата II и III созывов А. Ельяшкевича, майора службы государственной охраны Н. Мельниченко, жены погибшего журналиста Георгия Гонгадзе - Мирославы Гонгадзе, официально заверенными нотариальной службой в США, и которым правительством США предоставлено временное политическое убежище, как лицам, которые преследуются властью Кучмы по политическим признаком (объяснение придаются).
  
  Временная следственная комиссия, рассмотрев заявления А. Ельяшкевича и Н. Мельниченко, исследовав изложенные в них фактические данные, а также сделанные Н. Мельниченко в служебном кабинете президента Украины Л. Кучмы 8 февраля и 7 июля 2000 года аудиозаписи разговоров президента Украины Л. Кучмы с тогдашнем председателем Службы безопасности Украины, ныне народным депутатом Украины Л. Деркачем и другим лицами, обстоятельства экспертизы (лабораторный отчет от 1 февраля 2002 года), проведенной компанией "Бек Тек" (США, эксперт Брюс Э. Кениг) и прочие доказательства и дав им оценку пришла к выводу:
  
  – имеющихся доказательств достаточно для того, чтобы считать президента Украины Л. Кучму и тогдашнего председателя Службы безопасности Украины, ныне народного депутата Украины Л. Деркача соучастниками преступления, предусмотренного ч. 3 ст. 27, ст. 112, ч. 2 ст. 346 Уголовного кодекса Украины, то есть организаторами посягательства на жизнь государственного деятеля А. Ельяшкевича и умышленного нанесения ему телесных повреждений в связи с его государственной деятельностью, совершенного организованной группой лиц по предварительному сговору.
  
  Эти обстоятельства подтверждаются:
  
  – материалами и выводами депутатской следственной комиссии (придаются);
  
  – пояснениями депутата А. Ельяшкевича;
  
  – пояснениями майора Н. Мельниченко.
  
  Временная следственная комиссия, исследовав фактические данные, а также сделанные Н. Мельниченко 17 апреля 2000 года в служебном кабинете президента Украины Л. Кучмы аудиозаписи разговоров президента Украины Л. Кучмы с председателем Государственной налоговой администрации Украины Н. Азаровым о даче президентом Л. Кучмой разрешения Н. Азарову на незаконное присвоение квартиры, и прочие доказательства, и дав им оценку, пришла к выводу:
  
  – имеющихся доказательств достаточно для того, чтобы считать, что в действиях президента Украины Л.Кучмы и председателя Государственной налоговой администрации Украины Н. Азарова содержатся признаки преступлений, предусмотренных ч. 3 ст. 27, ст. 364, ст. 365 УК Украины: злоупотребление властью или служебным положением и превышение власти или служебных полномочий, совершенное организованной группой лиц по предварительному сговору).
  
  На аудиозаписях Н. Мельниченко четко зафиксированы указания президента Кучмы Л.Д. относительно преследования журналистов Георгия Гонгадзе, Ивана Сподаренко, Тамары Просяник, Олега Ляшко, Татьяны Коробовой; а также редакций газет "Сельские вести", "Информационный бюллетень", "Свобода", "Грани", "Зеркало недели"; радиостанций "Свобода", "Континент" и других. Отдельные журналисты, а также представители средств массовой информации подтвердили факты преследования со стороны президента за их профессиональную деятельность. Таким образом в действиях Кучмы Л.Д. присутствуют признаки преступления, предусмотренного ст. 171 Уголовного кодекса Украины (препятствование законной профессиональной деятельности журналистов).
  
  Нарушая ст. 31 конституции Украины, которая гарантирует тайну телефонных разговоров. Кучма Л.Д. лично отдавал указания руководителям силовых структур на несанкционированное прослушивание телефонных разговоров государственных деятелей, народных депутатов, журналистов. Тем самым в его действиях есть признаки преступления, предусмотренного ст. 163 Уголовного кодекса (нарушение тайны телефонных разговоров).
  
  Он лично давал указания на преследование лидеров политических партий и вмешивался у осуществления права граждан на свободу объединения в политические партии и общественные организации, чем нарушил ст. ст. 36 и 37 конституции Украины. Из аудиозаписей Мельниченко усматривается, что такие указания им давались по отношению к лидерам политических партий и блоков: Юлии Тимошенко, Анатолию Матвиенко, Александру Морозу, Виктору Ющенко, Сергею Головатому, Григорию Омельченко, Владимиру Олейнику и другим. Таким образом в его действиях есть признаки преступления, предусмотренного ст. 170 Уголовного кодекса Украины (препятствование законной деятельности политических партий и общественных организаций).
  
  Л.Д. Кучма нарушил статьи 24 и 28 конституции Украины, которые гарантируют равенство прав человека и обеспечение их личного достоинства независимо от ограничений и признаков. Как усматривается с аудиозаписей указанного майора Мельниченко, Кучма неоднократно прибегал к оскорблениям народных депутатов Бродского М., Ельяшкевича А. и Суркиса Г. по национальным признакам в разговорах с разными руководителями государственных структур.
  
  Таким образом в его действиях есть признаки преступления, предусмотренного ст. 161 Уголовного Кодекса Украины (умышленные действия, направленные на унижение национальной чести и достоинства).
  
  21 декабря 2000 года Верховная Рада Украины после повторного рассмотрения приняла закон Украины "О временных следственных и специальных комиссиях Верховной Рады Украины", частично учитывая предложения президента Украины Л. Кучмы. Закон был прислан на подпись Президенту Украины. 31 декабря 2000 года администрация президента Украины получила этот закон. 23 января 2001 года Президент Украины вернул закон в Верховную Раду Украины для повторного рассмотрения.
  
  Поскольку на протяжении установленного 15-ти дневного срока закон не был возвращен для повторного рассмотрения, Верховная Рада Украины, руководствуясь чч. 2, 3 ст. 94 конституции Украины, а также решением Конституционного суда Украины от 7 июля 1998 года № 1 І-рп/98 в деле по конституционному представлению президента Украины относительно официального толкования части второй и третьей статьи 84, частей второй и третьей статьи 94 конституции Украины (дело относительно порядка голосования и повторного рассмотрения законов Верховной Рады Украины), приняла постановление "О Законе Украины "О временных следственных и специальных комиссиях Верховной Рады Украины" (№ 2262 - III от 8 февраля), которым постановила считать закон Украины "О временных следственных и специальных комиссиях Верховной Рады Украины" одобренным президентом Украины, и обратилась к президенту Украины Л. Кучме с предложением подписать и официально опубликовать этот закон.
  
  15 февраля 2001 года президент Украины Л. Кучма вернул Верховной Раде Украины закон с предложениями от 23 января 2001 года для повторного рассмотрения, ссылаясь на то, что исчисление 15-ти дневного срока началось 9 января 2001 года, который был первым рабочим днем после 31 декабря 2000 года.
  
  10 января 2002 года Верховная Рада Украины, руководствуясь частями второй и третьей ст. 94 конституции Украины и решением Конституционного суда Украины от 7 июля 1998 года №11-рп/98 относительно порядка определения первого дня 15-ти дневного срока, предусмотренного частью второй ст. 94 конституции Украины, а также относительно обязательного рассмотрения Верховной Радой Украины только сформулированных предложений президента Украины, принимая во внимание, что предложения президента Украины от 23 января 2001 года не являются сформулированными для голосования парламентом, вследствие чего нет оснований и предмета для повторного рассмотрения закона Украины "О временных следственных и специальных комиссиях Верховной Рады Украины", повторно приняла постановление, которым постановила: "Обратиться к президенту Украины с предложением подписать и официально опубликовать закон Украины "О временных следственных и специальных комиссиях Верховной Рады Украины", принятый Верховной Радой Украины 21 декабря 2000 года"(№ 2951- III).
  
  28 января 2000 года президент Украины Л. Кучма вторично не выполнил указанное постановление и вернул закон Украины "О временных следственных и специальных комиссиях Верховной Рады Украины" с предложением от 23 января 2001 года для повторного рассмотрения Верховной Раде Украины.
  
  Президент Украины Кучма Л.Д., не считаясь с требованиями ст. 94 конституции Украины не подписывал после преодоления его "вето" закон "О кабинете министров Украины", что привело к тому, что высший исполнительный орган государства, вопреки ст. 120 конституции Украины, действует в неправовом поле.
  
  Изложенное дает основания сделать вывод, что президент Украины Л. Кучма преднамеренно злоупотребляет властью и служебным положением, наносит значительный ущерб охраняемым законом правам, свободам, государственным и общественным интересам, то есть такие действия президента Украины Л. Кучмы имеют признаки преступления, предусмотренного ч. 1 ст. 364 Уголовного кодекса Украины.
  
  Проанализировав действующее законодательство Украины, и не установив наличия в нем особых требований к возбуждению уголовного дела относительно президента Украины в совершении преступлений, предусмотренных УК Украины, а также выяснив, что, согласно действующему законодательству, особый порядок возбуждения уголовных дел установлен лишь относительно судей и адвокатов, изучив доводы, заявления и материалы, приобщенные к нему, прихожу к выводу, что в этом заявлении и материалах есть достаточно данных, которые указывают на наличие признаков преступлений в действиях гражданина Украины Кучмы Л.Д.
  
  Руководствуясь статьями 94, 95, 97, 98 УПК Украины и принимая во внимание требование, которое содержится в части 3 ст. 97, о прекращении преступления, постановил:
  
  Возбудить уголовное дело против гражданина Украины Кучмы Л.Д. в связи с наличием в его действиях признаков преступления, предусмотренных статьями 112, 161, 163, 170, 171, 191, 333, 346, 364, 365, и 368 Уголовного Кодекса Украины.
  
  В порядке ч. 3 статьи 97 УПК Украины, с целью прекращения преступления, вменить в обязанность президента Украины Кучмы Л.Д. в 5-дневной срок подписать законы Украины: "О кабинете министров Украины" и "О временных следственных и специальных комиссиях Верховной Рады Украины".
  
  Постановление о возбуждении уголовного дела относительно Л.Д. Кучмы направить в Генеральную прокуратуру Украины для организации досудебного следствия.
  
  Судья судебной палаты по уголовным делам Апелляционного суда г. Киева
  
  Ю.О. Василенко
  16 ОКТЯБРЯ 19:31
  
  «Газета.Ru» публикует полный текст постановления судьи Юрия Василенко о возбуждении уголовного дела в отношении президента Украины Леонида Кучмы. Неофициальный перевод постановления предоставлен нам штабом партии «Яблуко».
  
  Майдан / Архів
  
  16-10-2002 20:56, SpokusXalepniy
  Полный текст постановления о возбуждении угол. дела против Кучмы
  
  http://www2.maidan.org.ua/n/arch/1034790979

• 2005.04.27 | VDom

  Зінченко, Порошенко і ще деякі орденоносці мабуть проти (-)

• 2005.04.27 | Сергій Кабуд

  ПОСТАНОВА Про порушення кримінальної справи проти гр. Кучми

  Кримінальна справа проти Кучми
  ПОСТАНОВА
  Про порушення кримінальної справи
  
  15.10.2002 року
  М.Київ
  
  Суддя судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м.Києва Василенко Ю. О., розглянувши заяву громадян України, народних депутатів України О.О. Мороза, Ю.В. Тимошенко, Г. О. Омельченко, О.В. Турчинова, Й. В, Вінського та додані до неї матеріали встановив
  
  Громадяни України 0.0. Мороз, Ю.В. Тимошенко, Г. О. Омельченко, О.В. Турчинов, Й.В. Вінський, які були попереджені про кримінальну відповідальність за свідомо неправдиве повідомлення про злочин, звернулися до суду із заявою, в якій вказали, що громадянин України Кучма Леонід Данилович, перебуваючи з 1992 по 1993 рік на посаді Прем'єр-міністра України, а з 1994 р. по теперішній час на посаді Президента України, систематично порушував Конституцію і закони України, зловживав службовим становищем та неналежне виконував свої посадові обов'язки. Своїми незаконними, неконституційними і аморальними діями він осооисто заподіяв особливо велику шкоду як правам і інтересам окремих громадян, всьому українському народу, так і міжнародному авторитету України.
  
  Так, у квітні 1993 року Прем'єр-міністр Л.Кучма, тодішні міністр Кабінету Міністрів А.Лобов, голова Донецького міськвиконкому, народний депутат України Ю. Звягільський та інші посадові особи, шляхом зловживання своїм службовим становищем розтратили і привласнили державні валютні кошти в особливо великих розмірах (12 млн. нім. марок), які належали Державному валютному фонду, тобто в їх діях є ознаки злочину, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України.
  
  Це підтверджується:
  
  - висновками і матеріалами депутатської слідчої комісії Верховної Ради України (матеріали додаються), голова Г. Омельченко;
  
  - свідченнями народних депутатів України: Омельченка Г.. Єрмака А.. Шишкіна В., Чивюка М., Червонія В.
  
  Крім того, члени депутатської слідчої комісії Верховної Ради постановили. то після призначення на посаду Прем'єр-міністра, П.Лазаренко перерахував з банку "Еuгореап Federal Сгеdit Bank", зареєстрованого в Антигуа, 3790815 дол. США компанії "Омега" (м. Дніпропетровськ), яка є співзасновником ЗАТ "КиївСтар", керівниками якого є брат дружини Президента Ю.Туманов і донька Л.Кучми - Олена. За повідомленням тодішнього заступника Генерального прокурора М.Обихода співвласниками цього банку є П.Лазаренко і П.Кириченко (лист № 06-1 1015 97 від 14 липня 2000 року). Таким чином в діях Кучми Л.Д. можуть мати місце ознака-злочину, передбаченого ст. 368 КК України (Одержання хабаря).
  
  Цей факт підтверджується:
  
  - матеріалами і висновками слідчої комісії (додається);
  
  - свідченнями членів комісії народними депутатами України: Омельченком Г., Єрмаком А., Шишкіним В., Чивюком М., Червонієм В.;
  
  - свідченнями колишнього офіцера служби державної охорони М. Мельниченка, що показав: "Президент України Л.Кучма - злочинець. Він віддавав злочинні накази, контролював їх виконання, а також систематично брав хабарі і займався поборами, Л.Кучма створив "дах" для захисту олігархів і бізнесменів, які змушені були перераховувати мільйони доларів на контрольовані ним рахунки через його банкіра і довірену, особу Олександра Волкова. Кожен, хто працює на нас, повинен платити за свій "дах".
  
  18 квітня 2002 року голова Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України 3-го скликання О.Жир заявив, що слідча комісія встановила факти, які свідчать про безпосередню причетність Президента Л. Д. Кучми до продажу зброї країнам, проти яких введено обмеження 00Н. Встановлено, що він давав вказівку керівнику "Укрспецекспорту" В.Малєву на нелегальний продаж Іраку чотирьох радарних установок "Кольчуга" за 100 млн. дол. США. Ця розмова була записана М. Мельниченком 10 липня 2000 року у робочому кабінеті Президента.
  
  Згідно з офіційними висновками високоавторитетного експерта Брюса Кеніга (компанія "Бек Тек", США), зроблені М. Мельниченком у робочому кабінеті Президента України Л. Д. Кучми аудіозаписи є справжніми., М.Мельниченко у своєму зверненні від 3 травня 2002 року до Президента Російської Федерації В. Путіна, зокрема, заявив: "На першому засіданні Великого Журі, яке відбулося 11 квітня 2002 року, я передав у розпорядження міністерства юстиції США неспростовні докази причетності Кучми до продажу зброї в Ірак. Кучма (людина у якої руки в крові) не став на захист інтересів України."
  Викладене дає підстави зробити висновок: за таких обставин діяння Президента Л. Д. Кучми мають ознаки злочину, передбаченого ч.3 ст-27, ст. 333 КК України (організація незаконного вивезення за межі України військової техніки).
  
  В порушення ст. 102 Основного Закону України Кучма Леонід Данилович як Президент України не став гарантом додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина, Навпаки, за час його перебування при владі стан із правами людини, систематично і широкомасштабне погіршувався, що зафіксовано в офіційних -документах як зарубіжних демократичних держав, так і низки міжнародних урядових (Ради Європи, ОБСЄ) і неурядових організацій. Своїми діями він особисто подавав суспільству приклад нехтування Конституцією та Законами України.
  
  Президент України Кучма Л.Д. особисто був причетний до порушення ст. 27 Конституції України, яка передбачає право людини на життя.
  
  2 вересня 2002 року Тимчасова слідча комісія, розглянувши заяви М.Гонгадзе М. Мельниченка, дослідивши викладені у них фактичні дані, а також зроблені М.Мельниченком у службовому кабінеті Президента України Л.Кучми аудіозапис} розмов Президента України Л. Кучми з тодішнім главою Адміністрації Президента нині Головою Верховної Ради України В. Литвином, тодішнім міністром внутрішніх справ України Ю. Кравченком, тодішнім головою Служби безпеки України, нині народним депутатом України Л.Деркачем про викрадення і знищення журналіста Георгія Гонгадзе, дослідивши висновки експертизи (лабораторний звіт від 8 лютого 2002 року), проведеної компанією "Бек Тек" (США, експерт Брюс Е. Кеніг) та інші зібрані докази, і давши Їм оцінку, дійшла висновку:
  
  - наявних доказів достатньо для того, щоб вважати Президента України Л. Кучму, колишнього главу Адміністрації Президента, нині Голову Верховної Ради України В.Литвина, колишнього міністра внутрішніх справ України Ю.Кравченка, колишнього голову Служби безпеки України, нині народного депутата України Л.Деркача співучасниками злочину, передбаченого ч.3 ст.27, ч.3 ст. 146 КК України, тобто організаторами викрадення журналіста Георгія Гонгадзе, вчиненого організованою групою осіб за попередньою змовою, що спричинило тяжкі наслідки;
  
  Ці факти підтверджуються поясненнями народного депутата II і III скликань О. Єльяшкевича, майора служби державної охорони М.Мельниченка, дружини загиблого журналіста Георгія Гонгадзе - Мирослави Гонгадзе, які офіційно завірені нотаріальною службою в США, і яким, урядом США надано тимчасовий політичний притулок, як особам, що переслідуються владою Кучми за політичною ознакою (пояснення додаються). розмов Президента України Л. Кучми з тодішнім главою Адміністрації Президента нині Головою Верховної Ради України В. Литвином, тодішнім міністром внутрішніх справ України Ю. Кравченком, тодішнім головою Служби безпеки України, нині народним депутатом України Л.Деркачем про викрадення і знищення журналіста Георгія Гонгадзе, дослідивши висновки експертизи (лабораторний звіт від 8 лютого 2002 року), проведеної компанією "Бек Тек" (США, експерт Брюс Е. Кеніг) та інші зібрані докази, і давши Їм оцінку, дійшла висновку:
  
  - наявних доказів достатньо для того, щоб вважати Президента України Л. Кучму, колишнього главу Адміністрації Президента, нині Голову Верховної Ради України В.Литвина, колишнього міністра внутрішніх справ України Ю.Кравченка, колишнього голову Служби безпеки України, нині народного депутата України Л.Деркача співучасниками злочину, передбаченого ч.3 ст.27, ч.3 ст. 146 КК України, тобто організаторами викрадення журналіста Георгія Гонгадзе, вчиненого організованою групою осіб за попередньою змовою, що спричинило тяжкі наслідки;
  
  Ці факти підтверджуються поясненнями народного депутата II і III скликань О. Єльяшкевича, майора служби державної охорони М.Мельниченка, дружини загиблого журналіста Георгія Гонгадзе - Мирослави Гонгадзе, які офіційно завірені нотаріальною службою в США, і яким, урядом США надано тимчасовий політичний притулок, як особам, що переслідуються владою Кучми за політичною ознакою (пояснення додаються). {}
  
  Тимчасова слідча комісія, розглянувши заяви О. Єльяшкевича і М. Мельниченка, дослідивши викладені у них фактичні дані, а також зроблені М.Мельниченком у службовому кабінеті Президента України Л.Кучми 8 лютого і 7 липня 2000 року аудіозаписи розмов Президента України Л.Кучми з тодішнім головою Служби безпеки України, нині народним депутатом України Л.Деркачем та іншим особами про обставини експертизи (лабораторний звіт від 1 лютого 2002 року), проведеної компанією "Бек Тек" (США, експерт Брюс Е. Кеніг) та інші докази і давши їм оцінку дійшла висновку:
  
  - наявних доказів достатньо для того, щоб вважати Президента України Л.Кучму і тодішнього голову Служби безпеки України, нині народного депутата України Л.Деркача співучасниками злочину, передбаченого ч.3 ст.27, ст.112, ч.2 ст.346 Кримінального кодексу України, тобто організаторами посягання на життя державного діяча О.Єльяшкевича та умисного заподіяння йому тілесних ушкоджень у зв'язку з його державною діяльністю, вчиненого організованою групою осіб за попередньою змовою.
  
  Ці обставини підтверджуються:
  
  матеріалами і висновками депутатської слідчої комісії (додаються);
  
  поясненнями депутата О. Єльяшкевича;
  
  поясненнями майора М. Мельниченка.
  
  Тимчасова слідча комісія, дослідивши фактичні дані, а також зроблені М.Мельниченком 17 квітня .2000 року у службовому кабінеті Президента України Л. Кучми аудіозаписи розмов Президента України Л.Кучми з головою Державної податкової адміністрації України М.Азаровим про надання Президентом Л. Кучмою дозволу М.Азарову на незаконне привласнення квартири та інші докази і давши їм оцінку, дійшла висновку:
  
  - наявних доказів достатньо для того, щоб вважати, що в діях Президента України Л.Кучми і голови Державної податкової адміністрації України М.Азарова є ознаки злочинів, передбачених ч.3 ст.27, ст.364, ст.365 КК України; зловживання владою або службовим становищем та перевищення влади або службових повноважень, вчинене організованою групою осіб за попередньою змовою).
  
  На аудіозаписах М. Мельниченка чітко зафіксовані вказівки Президента Кучми Л.Д. щодо переслідування журналістів Георгія Гонгадзе, Івана Сподаренко, Тамари Просянік, Олега Ляшка, Тетяни Коробової; а також редакцій газет "Сільські вісті", "Інформаційний бюлетень", "Свобода", "Грані", "Дзеркало тижня"; радіостанцій "Свобода", "Континент" та інших. Окремі журналісти, а також представники засобів масової інформації підтвердили факти переслідування з боку Президента за їх професійну діяльність. Таким чином в діях Кучми Л.Д. є ознаки злочину, передбаченого ст. 171 Кримінального кодексу України (Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів).
  
  Порушуючи ст. 31 Конституції України, яка гарантує таємницю телефонних розмов. Кучма Л.Д. особисто віддавав вказівки керівникам силових структур на несанкціоноване прослуховування телефонних розмов державних діячів, народних депутатів, журналістів. Тим самим в його діях є ознаки злочину, передбаченого ст. 163 Кримінального кодексу (Порушення таємниці телефонних розмов).
  
  Він особисто давав вказівки на переслідування лідерів політичних партій та втручався в здійснення права громадян на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації, чим порушив ст. ст. 36 і 37 Конституції України. Із аудіозаписів Мельниченка вбачається, що такі вказівки ним давалися по відношенню до лідерів політичних партій і блоків: Юлії Тимошенко, Анатолія Матвієнка, Олександра Мороза, Віктора Ющенка, Сергія Головатого, Григорія Омельченка, Володимира Олійника та інших. Таким чином в його діях є ознаки злочину, передбаченого ст. 170 Кримінального кодексу України (Перешкоджання законній діяльності політичних партій і громадських організацій).
  
  Л. Д. Кучма порушив статті 24 і 28 Конституції, У країни, які гарантують рівність прав людини та забезпечення їх особистої гідності незалежно від обмежень і ознак. Як вбачається з аудіозаписів, вказаного майора Мельниченка, Кучма неодноразово вдавався до образ народних депутатів Бродського М., Єльяшкевича О. та Суркіса Г. за національною ознакою в розмовах з різними керівниками державних структур.
  
  Таким чином в його діях є ознаки злочину, передбаченого ст. 161 Кримінального Кодексу України (Умисні дії, спрямовані на приниження національної честі та. гідності).
  
  21 грудня 2000 року Верховна Рада України після повторного розгляду прийняла Закон України "Про тимчасові слідчі та спеціальні комісії Верховної Ради України", частково врахувавши пропозиції Президента України Л.Кучми.
  
  Закон було надіслано на підпис Президенту України. 31 грудня 2000 року Адміністрація Президента України отримала цей Закон.
  
  23 січня 2001 року Президент України повернув Закон до Верховної Ради України для повторного розгляду.
  
  Оскільки протягом встановленого 15-ти денного строку Закон не був повернутий для повторного розгляду. Верховна Рада України, керуючись чч. 2, 3 ст. 94 Конституції України, а також рішенням Конституційного Суду України від 7 липня 1998 року № 1 І-рп/98 у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення частини другої і третьої статті 84, частин другої і третьої статті 94 Конституції України (справа щодо порядку .голосування та повторного розгляду законів Верховної Ради України), прийняла Постанову "Про Закон України "Про тимчасові слідчі та спеціальні комісії Верховної Ради України" (№ 2262 - III від 8 лютого), якою ухвалила вважати Закон України "Про тимчасові слідчої та спеціальні комісії Верховної Ради України" таким, що схвалений Президентом України, і звернулася до Президента України Л.Кучми з пропозицією підписати і офіційно оприлюднити цей Закон.
  
  15 лютого 2001 року Президент України Л.Кучма повернув Верховній Раді України Закон з пропозиціями від 23 січня 2001 року для повторного розгляду, посилаючись на те, що перебіг 15-ти денного строку почався 9 січня 2001 року, який був першим робочим днем після 31 грудня 2000 року.
  
  10 січня 2002 року Верховна Рада України, керуючись частинами другою і третьою ст. 94 Конституції України і рішенням Конституційного Суду України від 7 липня 1998 року №11-рп/98 щодо порядку визначення першого дня 15-ти денного строку, передбаченого частиною другою ст. 94 Конституції України, а також щодо обов'язкового розгляду Верховною Радою України тільки сформульованих пропозицій Президента України, беручи до уваги, що пропозиції Президента України від 23 січня 2001 року не е сформульованими для голосування парламентом, внаслідок чого немає підстав і предмету для повторного розгляду Закону України "Про тимчасові слідчі та спеціальні комісії Верховної Ради України", повторно прийняла постанову, якою постановила: "Звернутися до Президента України з пропозицією підписати та офіційно оприлюднити Закон України "Про тимчасові слідчі та спеціальні комісії Верховної Ради України", прийнятий Верховною Радою України 21 грудня 2000 року"(№ 2951- III).
  
  28 січня 2000 року Президент України Л.Кучма вдруге не виконав зазначену Постанову і повернув Закон України "Про тимчасові слідчі та спеціальні комісії Верховної Ради України" з пропозицією від 23 січня 2001 року для повторного розгляду Верховній Раді України.
  
  Президент України Кучма Л.Д., не зважаючи на вимоги ст. 94 Конституції України не підписував після подолання його "вето" закон: "Про Кабінет Міністрів України", що призвело до того, що найвищий виконавчий орган держави, всупереч ст. 120 Конституції України, діє в неправовому полі.
  
  Викладене дає підстави зробити висновок, що Президент України Л.Кучма умисно зловживає владою і службовим становищем, завдає істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам, державним і громадським інтересам, тобто такі дії Президента України Л. Кучми мають ознаки злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364 Кримінального кодексу України.
  
  Проаналізувавши чинне законодавство України, та не встановивши наявність в ньому особливих вимог до порушення кримінальної справи відносно Президента України у вчиненні злочинів, передбачених КК України, а також з'ясувавши, що, згідно діючого законодавства, особливий порядок порушення кримінальних справ встановлено лише щодо суддів та адвокатів; вивчивши доводи заяви та матеріали, долучені до неї, приходжу до висновку, що в цій заяві та матеріалах є достатньо даних, які вказують на наявність ознак злочинів в діях громадянина України Кучми Л.Д.
  
  Керуючись статтями 94, 95, 97, 98 КПК України та приймаючи до уваги вимогу, що міститься у частини 3 ст.97, про припинення злочину,
  
  Постановив:
  
  Порушити кримінальну справу проти громадянина України Кучми Л.Д. у зв'язку з наявністю у його діях ознак злочину, передбачених ст.ст. 112, 161, 163, 170, 171, 191, 333, 346, 364, 365, та 368 Кримінального Кодексу України.
  
  В порядку ч.3 статті 97 КПК України, з метою припинення злочину, зобов'язати Президента України Кучму Л.Д. в 5-денний термін підписати закони України: "Про Кабінет Міністрів України" та "Про тимчасові слідчі та спеціальні комісії Верховної Ради України".
  
  Постанову про порушення кримінальної справи щодо Л.Д. Кучмі направити до Генеральної прокуратури України для організації досудового слідства.
  
  
  Суддя судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва
  
  Ю.О. Василенко
  ---------------------------------
  знайдено тут
  
  http://64.233.187.104/search?q=cache:xv5uE7okLgsJ:www.liga.kiev.ua/conf/mp.asp%3Fdid%3D13498+%D0%BF%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D1%83+%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%B4%D1%96+%D0%90%D0%BF%D0%B5%D0%BB%D1%8F%D1%86%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE+%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%83+%D0%9A%D0%B8%D1%94%D0%B2%D0%B0+%D0%AE%D1%80%D1%96%D1%8F+%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%B0+%D0%BF%D1%80%D0%BE+%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F+%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%97+%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B8+%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D1%81%D0%BD%D0%BE+%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%B8%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B0+%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8+%D0%9B%D0%B5%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%B4%D0%B0+%D0%9A%D1%83%D1%87%D0%BC%D0%B8&hl=en
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2005.04.28 | VDom

    Ну коли вже й на цьому сайті це слам, то NO COMENTS

    Каятись ніхто не збирається.
    Гроші - влада - гроші. А підмахуючі скрізь знадобляться.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2005.04.28 | Сергій Кабуд

      я зараз погану річ скажу-

      українці сьогодення це в більшості своїй онуки камісарів які знищували селян у 32у і інтелегенцію до і після, які розстрілювали УПІстів і націоналістів.
      
      Вони не є злодії, але 'генетична' пам'ять чи шо там в них є-
      зробила з них меншовартісних жлобів.
      
      І лише такі постаті як Майор Мельниченко , суддя Василенко, Гія Гонгадзе, ну і присутні теж є- Свистович наприклад,
      лише ці одинакі втілюють надію що Україна не загине.
      
      Але гарантій немає.
      
      Я дійсно себе вільніше відчуваю бути українцем в нюйорку ніж в Україні. Мій львівський кореспондент мав рацію
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2005.04.28 | Михайло Свистович

        Re: я зараз погану річ скажу-

        Сергій Кабуд пише:
        > українці сьогодення це в більшості своїй онуки камісарів які знищували селян у 32у і інтелегенцію до і після, які розстрілювали УПІстів і націоналістів.
        
        Повна дурниця.
        
        >
        > І лише такі постаті як Майор Мельниченко , суддя Василенко, Гія Гонгадзе, ну і присутні теж є- Свистович наприклад,
        > лише ці одинакі втілюють надію що Україна не загине.
        
        А ти впевнений, що ці "одинаки" не є онуками комісарів?
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2005.04.28 | Сергій Кабуд

          ти не зрозумів

          йдеться не про ОСОБИСТІ ЯКОСТІ
          а про традиції, які передаються в родині
          
          соціальний склад так би мовити
          
          Чому Помаранчеві події пройшли успішно?
          Бо потроху українці виповзли з стану меньшовартості і затурканості.
          
          всі події в соціальній сфері відбуваються за певних причин-
          шоб мати якійсь суспільний рух, треба шоб тебе підтримали.
          
          Берем ситуацію з УПА. Проведи опитування на сході і на заході-
          виявиться що схід ненавидить бандерівців, а захід захоплюється.
          
          Захід був приєднаний до совка пізніше, а на схід переселяли росіян, часто сім'ї військових і камісарів.
          
          Це реальність- соціальне походження.
          
          Що заважає українцям зробити собі життя краще за всі країни в світ?
          Теоретично в Україні є всі підстави для цього- всі абсолютно-
          і культура і освіта, і технології, все ми вміємо.
          
          Але ж чомусь не робимо, бо може не розуміємо неохідність певних конкретних кроків.
          
          Чому не розуміємо?
          
          от те що я написав- це одна з причин.
          
          Воно в принципі очевидно, бо вижили переважно певні категорії населення, які не йшли на конфлікт з окупантами.
          
          Потрібна просвіта, широка популярізація нормальних ідей-
          і негативні традиції совка будуть подолані, я так думаю.
          
          втім мій допис лише стосувався МОТИВАЦІЇ того хто поставив спам на мій допис.
          
          На мій погляд і ми з тобою в цьому однодумці-
          
          майор Мельниченко зробив найбільший за його впливом персональний вклад в революцію
          
          Це очевидно, і тому ситуація з його свідченнями є КРИТИЧНОЮ для поточного моменту.
          
          Якщо ми будуємо правову державу, маємо врахувати певну юридичну послідовність-
          
          ось була відкрита справа проти Кучми за свідченнями Мельниченка.
          
          Є комісія ВР, яку не слухають за більшісттю голосів проти.
          
          Прокуратура має взагалі якусь незрозумілу позицію-
          не використовує результати комісії ВР.
          
          Адвокати українські це розуміють, але так званий українськи Закон в обличчі ГПУ і судів- ігнорує все це.
          
          Чи все це просто не публікується?
          
          Хай хтось юридично грамотний поясне всім що відбувається.
          
          Чи це все робиться шоб зберегти Литвина як козир на виборах?
          згорнути/розгорнути гілку відповідей

          • 2005.04.28 | VDom

            Сімейні традиції дійсно велика сила, але комісарів

            більш виховував за часів совдепії якраз ланцюжок - яслі, садок, школа.
            І в совдепії якраз все робилось для збільшення кількості янучар. Дитбудинки, сім'ї без батька, матері. Жінка по догляду за дитиною мала спочатку здається взагалі 1-2 неділі, а далі "просю до станочка мадам".
            Сім'я взагалі джерело духовності і віри, якщо то звичайно сім'я.
            Соціал більшовизм знав по чому бити. Згадайте б..ь Колонтай. Свободная любовь і т. ін. Подпісалі брачний союз з виродком Дибенком і создалі совєцкую сємю, он сєбє, она сєбє. Правда і підписи швиденько зліквідували. Ми вєнчалісь нє в церкві...
            Папєлє Фройд замінив божествені почуття статевим потягом, а Карл Маркс патріотизм класовими інтересами. Ці бацили значно понизили імунітет як сім'ї так і держави до руйнівних процесів, як внутрішніх, так і зовнішніх.
            А комісарські паростки звичайно дають про себе знати, бо середовище то практично незмінне. Інтернаціоналізм, відданість справі партії, срєдства оправдивают целі....
            Майдан то було щось неповторне, бо бандерівські пісні співали всі. Про Гімн і мови немає. Так, що надія на одужання є і впевненість теж. Цінність то не втому скільки грошей в кишені, а зовсім в інших речах. Те, що воно зараз якось не зовсім зрозуміло з бандитам - тюрми, мабуть пояснюється максималізмом. Головне, щоб не вийшли дії з правового русла, бо то вже буде удар по ЗАКОНУ. А він в Україні і так не в пошані. З будь якої ситуації тра максимум вижимати користі. Зараз вже видно хамелеончиків і "законників". Василенко порушив справу проти Кучми не законно, але ж де аргументи пане Зварич? А генеталії тримає бізнас жони... Це приблизно в такому ракурсі йде обговорення подій серед інженерів. І не лише стосовно Зварича. Можливо й помилкові висновки, але вже значно менш чути "від нас мало що залежить, вони там розберуться, всі бандити...
            
            А от те, що цю тему загнали в -1, не так і страшно. Наглядач не помітить, що підпілля діє. Підпільники, де ви?
            згорнути/розгорнути гілку відповідей

            • 2005.04.28 | Сергій Кабуд

              вже не хочеться бути в підпіллі все життя

              дякую за оптимістичний допис- поділяю ваші надії!
              
              Василенко все ж таки порушив ту справу законно.
              
              ЇЇ незаконно закрили, от що!
              
              І тепер мають поновити САМЕ її.
              згорнути/розгорнути гілку відповідей

              • 2005.04.28 | VDom

                Як мінімум розглянути докази

                Відтрьопатись по викладених фактах не вдасця.
                Ще на початку касетного скандалу експерти питання поставили в площину відповідність записів реальним подіям. А події то можна з хронометром відслідковувати. Та й факт знищення матеріалів зовнішнього спостереження зайве підтвердження правдивості свідчень Мельниченка.
                Питань багато звичайно й по діяльності сьогоднішньої влади, але таке відчуття, що десь обов'язково прорве. Чи по лінії Луцека, а можливо й Турчинова. Тиск на них мабуть є, але ж тиск ефективний при наявності аргументів. Можливо, що зараз аргумент "ще не час", але з ходом часу й цей аргумент "усохне".
                
                Підпільник Кіндрат, сховав автомат...