04/30/2005 | Сергій Кабуд

Активісти Альянсу громадянських активістів (АГА) „Майдан” та Всеукраїнської громадської організації „ПОРА!” сьогодні у досить вузькому колі разом з іншими представниками „третього сектору” зустрілися з членами Ради директорів Європейського банку реконструкції та розвитку.

До цього директори мали зустріч із представниками різних регіонів, бізнесменами тощо. Після цього матимуть зустріч з урядовцями.

Оскільки нам би хотілося, щоб директори ЄБРР мали змогу порівняти наші слова зі словами представників влади про ті самі речі, поки що ми не напишемо всього, що їм сказали, інакше уряд „підготує” відповіді.

Наші представники зупинилися на суб’єктивних чинниках діяльності нової влади, тому що про спадщину від влади минулої та об’єктивні труднощі післярежимного існування багато говорили попередні доповідачі. Тому ми намагалися звернути увагу на те, чого не робить нова влада з того, щоб могла здійснити одним рухом шуйці альбо десниці, чи, навпаки, що робить такого, чого не слід було б робити.

Повідомлення було побудовано з максимальним врахуванням специфіки банку, якого, як кредитно-фінансову установу, навряд чи цікавлять всі проблеми України, наприклад, пенітенціарна система чи труднощі в реєстрації громадських організацій. Однак помилкою було б вважати, що кредити даються лише з врахуванням можливості держави їх віддати з відсотками. При цьому враховуються й інші чинники, так звані ризики. Адже, якщо в державі немає незалежного судочинства – це ризик. Якщо влада порушує свої обіцянки – це ризик. Якщо вона непрозора й незрозуміла – це ризик. Якщо міняє постійно правила гри – це ризик ще й який. І т.д.

Заінтригувавши високих гостей, що розповімо їм те, чого не скаже уряд, який вдаватиме із себе одну монолітну команду, ми повели мову про те, що країна знаходиться на ручному управлінні, і все в нас робиться „ad hoc”. Стратегія не розроблена, в країні існує декілька центрів влади, які займаються перетягуванням ковдри. Виконавча влада замість одного Кабміну реально налічує три структури (на одну більше, ніж за часів Кучми), оскільки до АП (нині Держсекретаріат) додалася ще й РНБОУ. Взагалі про проблему „двох урядів”, розПОРОШЕНість та „забагато влади (незаконної) в РНБОУ” з пересторогою говорили ледь не половина учасників зустрічі. Також багато нищівної критики пролунало вбік прокуратури та особисто Генерального прокуратора Святослава Піскуна.

Виявивши, що директори ЄБРР уже знайомі з проблемами „єдиноналожників”, підійшли до цієї проблеми дуже коротко, але з іншої точки зору: не плутати це питання з податковими пільгами, оскільки мова йде про зміну механізму оподаткування. І найстрашніше, що правила гри міняються в середині року, порушуючи кілька законів, і що в цих нововведеннях заплуталися й урядовці, і бізнесмени, а ситуація невизначеності для бізнесу – це найгірше. Тому так само може бути і з отримувачами кредитів ЄБРР.

Разом із „засекреченими” Указами з незаконним грифом „Опублікуванню не підлягає” та такими ж нерозсекреченими Указами часів Кучми, були згадані й проекти Указів майбутнього президента Ющенка, які не тільки не стали реальністю, але й взагалі не мають шансів бути втіленими (було проілюстровано на прикладі збереження податкової міліції).

Владі також пригадали її обіцянки прозорості, народності, „бандитів у тюрмах”, боротьби з корупцією і т.д. і т.п. Система фактично залишається такою ж, як і була, влада існує окремо від народу, не радиться з ним, не пояснює свої дії, кадрові призначення та зміщення відбуваються кулуарно (проілюстровано на прикладі політики Київської обласної державної адміністрації), „вчорашні”, всупереч обіцянкам Віктора Ющенка про тоатльну зміну влади, не лише залишаються на свої посадах (на прикладах ректорів Національної академії державної податкової служби П. Мельника та Буковинської державної фінансової академії В. Прядка), а навіть підвищуються (призначення колишнього „синьо-білого” голови Переяслав-Хмельницької райдержадміністрації І. Бісюка начальником Головного управління сільського господарства і продовольства Київоблдержадміністрації), злочинці залишаються непокараними (на прикладі Ірпеня Київської області), а тих, хто намагається покласти край корупції, звільняють (на прикладі начальника Харківського УБОЗу М. Притули), доволі плутано пояснюючи причини та надаючи суперечливу та взаємовиключну інформацію після того, як справу не вдалося замовчати.

В цілому безвідповідальність нової влади щодо своїх обіцянок була проілюстровано на прикладі відверто глузливої посмішки „найкращого у світі першого помічника Президента” (с) Ющенко, коли під час зустрічі з делегацією з міста Ірпеня Київської області він фактично наперед розписався про невиконання своїм шефом передвиборчих обіцянок, мовляв, „То була виборча кампанія”, й відмовився діяти „за межами правового поля”. Однак були наведені факти, що, коли на якусь високу посаду претендує хтось із „помаранчевих” вождів, то вони знаходять законні способи вирішення питання (зміщення з посад прем’єра Криму Куніцина та мера Одеси Боделана). Коли ж зміщення якогось, наприклад, провінційного опонента нову владу не цікавить, вони відразу ховаються за „правове поле”, уникаючи навіть моральних оцінок, залишаючи народ напризволяще з його проблемами (Ірпінський регіон Київської обл.) або навіть зраджуючи своїх недавніх спільників й відверто стаючи на бік „вчорашніх” (Біла Церква Київської обл.). Те саме відбувається і з призначенням на посади (чи зміщенням з них) районних начальників, до яких нібито губернатори не мають стосунку згідно законодавства, але часто відбувається так, як скаже голова адміністрації, а не міністр. Все це (разом з адміністративно-кулуарним творенням партії НСНУ та масовим прийомом „фарбованих лисів” до лав „Батьківщини” та СПУ) наводить на сумні думки, що нова влада збирається не викорінювати позазаконні методи в державному управлінні, а, навпаки, використати собі на користь готовність „вчорашніх” ревно виконувати будь-які вказівки господаря, аби не втратити годівничку.

Через обмаль часу не вдалося висвітлити докладно і зрозуміло всі проблеми (про що і було сказано під час зустрічі), однак наша розповідь зацікавила директорів ЄБРР, й вони запропонували подати їм свої думки письмово до 5 травня, поки ще не сформована стратегія Європейського банку реконструкції та розвитку щодо України.

Тому пропонуємо всім відвідувачам „Майдану” допомогти нам у цьому, оскільки нова влада поки що є чутливою до міжнародного тиску щодо реального, а не декларативного втілення в Україні європейських стандартів.

Наостанок ми порадили директорам ЄБРР передати Віктору Ющенку, щоб він зустрічався з міністрами сам на сам, оскільки при його помічниках вони не завжди є до кінця відвертими. І почули досить невтішну відповідь одного з членів Ради директорів (виявляється, що вони не такі вже й непоінформовані): „З Ющенком взагалі зараз мало кому вдається зустрітися сам на сам. І, на жаль, зомбування президента з боку оточення йде повним ходом”.

Життя триває!