Примирення не потрібне. Зачекайте лишень...
05/06/2005 | Микола Гудкович
Яке примирення - просто не треба чіпати це питання взагалі.
По обидві боки - старі люди. Вони не хочуть змінюватися, але і воювати більше не хочуть.
Тобто, якби-от не таке лайно, як продажний Симоненко, божевільна Вітренко, ґвалтівник Янукович та інші нелюдські істоти, що їм байдуже кого використовувати для своїх цілей - питання просто не підіймалося б.
Що тепер можна змінити?
Одни воювали за Радянський Союз, "за Родіну, за Сталіна", але більше - проти всіх, хто проти них - тобто і проти німецьких фашистів, і українських борців за незалежність.
Інші воювали за незалежну Україну, і при тому, ясна річ, проти всіх, хто проти нашої незалежності - тобто і проти фашистів, і проти Радянської Армії.
А тепер що? Доводити першим, що незалежність України важливіша за цілісність потворного "созданного волєй народов" Радянского Союзу?
Чи, може, намагатимемось доводити другим, що без цієї перемоги не було б України взагалі - ані вільної, ані навпаки?
Усі усе знають, і давно вже зробили свої висновки. Дайте час, і - хай там як цинічно це виглядає - ветеранів буде дедалі меншати, і питання це зникне.
АЛЕ: регіонали, есдекі(0), прогресивні соці, комуністи та ін. лайно звикли користуватися цим питанням і оце є дійсно проблемою...
По обидві боки - старі люди. Вони не хочуть змінюватися, але і воювати більше не хочуть.
Тобто, якби-от не таке лайно, як продажний Симоненко, божевільна Вітренко, ґвалтівник Янукович та інші нелюдські істоти, що їм байдуже кого використовувати для своїх цілей - питання просто не підіймалося б.
Що тепер можна змінити?
Одни воювали за Радянський Союз, "за Родіну, за Сталіна", але більше - проти всіх, хто проти них - тобто і проти німецьких фашистів, і українських борців за незалежність.
Інші воювали за незалежну Україну, і при тому, ясна річ, проти всіх, хто проти нашої незалежності - тобто і проти фашистів, і проти Радянської Армії.
А тепер що? Доводити першим, що незалежність України важливіша за цілісність потворного "созданного волєй народов" Радянского Союзу?
Чи, може, намагатимемось доводити другим, що без цієї перемоги не було б України взагалі - ані вільної, ані навпаки?
Усі усе знають, і давно вже зробили свої висновки. Дайте час, і - хай там як цинічно це виглядає - ветеранів буде дедалі меншати, і питання це зникне.
АЛЕ: регіонали, есдекі(0), прогресивні соці, комуністи та ін. лайно звикли користуватися цим питанням і оце є дійсно проблемою...
Відповіді
2005.05.06 | Navigator
Цинічно кажучи, все нагадує свято в божевільні.
Бо у ветеранів знань про Велику війну проти народів набагато менше, ніж віри в байки.Смертей і світової неправди набагато більше, ніж честі.
У багатьох ветеранів СА взагалі картина світу перевернута.
Рідко хто скаже страшні слова правди, типу: "Потрібно було після взяття Берліну в травні зразу розвернути переможну зброю на Кремль."
Отут би і побраталися!!!
...
Старих з УПА не жаль.
Вони тримали свою найціннішу нагороду.
А ідеологи з б.СССР - втратили.
2005.05.06 | Сахаров
Re: Цинічно кажучи, все нагадує свято в божевільні.
Navigator пише:> ...> Старих з УПА не жаль.
> Вони тримали свою найціннішу нагороду.
Не пам'ятаю хто сказав, що любити усе людство просто, складніше полюбити окремих людей. Старих з УПА не жаль? На Дніпропетровщині ветеранів УПА небагато - десь осіб 200 чи 300. Але на конференції ветеранів УПА з них приїздить осіб десь 50. Чому? Бо або серйозно хворі чи застарі чи впрост немає грошей на автобус. І жодної допомоги від держави, до появи якої вони причетні більше ніж сьогоденні владоможці. Ці люди винесли тягар війни на два фронти, більшість з них скуштували радянських таборів. Вони знали, на що йшли у сорокових - "Здобудеш українську державу або загинеш у боротьбі за неї". Держава здобута. І цю нагороду вони отримали. Гірка нагорода. Сьогодні держава сором'язливо заявляє їм що "не треба дратувати ветеранів РА", котрі мають і путівки на лікування і додаток до пенсії і телефони їм ставлять щоб могли собі лікаря викликати і авта дають. А серед тих ветеранів тих, хто дійсно лягав під танки, майже не лишилося. Заградзагонівці, "ястребки", НКВДісти, тиловики, штабні, ті хто був за спинами справжніх бійців. Звісно, всі вони старі люди і потребують людського ставлення і допомоги. Але чому так нерівно? Чи вояк УПА не заслужив того ж телефону? Чи додатку до пенсії? Чи навіть просто пошани від влади, яка боїться образити одних пошаною до інших?
2005.05.06 | socialist
Дивіться правді в вічі-більшість українців це совки.Влада теж(-)
2005.05.06 | Navigator
Re: Цинічно кажучи, все нагадує свято в божевільні.
Тому і в божевільні...Ви праві на 100%.
Звичайно, неподобство, що герої досі без гідної опіки держави.
Це так.
В УПА йшли виключно добровольці - тобто люди ідейні.
І перемога ідеї -їхня найвища нагорода, щоб спокійно очі заплющити.
Що не відміняє наш обов"язок зробити все, щоб вони це зробили якомога пізніше і без обід на український уряд.
Маю надію.
2005.05.08 | Хвізик
Потрібне, можливе, і навіть нескладне (ред)
Небажання миритися походить від злиденного становища більшості справжніх ветеранів.Якби наша держава знайшла в собі сили повернути тим нещасним ветеранам всі їхні заощадження, які були у всіх нас відібрані на початку 90х, з нарахуванням процентів і з врахуванням курсів валют, то вийшло би, що 10 тис сов рублів = 50 тис амер долярів
(всім ветеранам, або навіть всім старим людям)
так от, якби наша любима держава спромоглася на такий крок (небагато там їх вже залишилося), то і примирення відбулося б!
Ветеранам СА дати можливість відвідати колись підкорену НІмеччину
Ветеранам УПА дати можливість відвідати Росію - Петербург, що стоїть на укр кістках, Соловки, куди їхні сім"ї висилали, і т.д.
При такій політиці всі примиряться
2005.05.08 | Боровик
Re: Потрібне, можливе, і навіть нескладне (ред)
Вибачте, але щодо павернення заощаджень, то ваші тези не канають:1. Товару на всіх не вистачало, тобто гроші не були грішми, а виконували роль сурогату грошей.
2. В долярах вартість грошей була 1 доляр=70 рублів. Саме стільки віддавалось за доляр в 1991 році.
3. Гроші ніхто не відібирав, просто вони втратили цінність. У мене тоді було 2000 рублів, а в батька в рази більше, знаю людину яка мала 70,000 і людину, що мала 200,000. В нашому районі черга на авто була довжиною 36 років....
4. Держава не може віддавати одним за рахунок інших.
А от щодо відвідувань Німеччини та Росії, то ідея гарна, але більше половини старих вояків не чують, бо нема 1000 гривень на слуховий апарат, також половина з вояків не бачить, бо нема окулярів.
Частина - немає штанів в яких можна вийти за межі власного двору....
Наосмтаток, для повноти картини треба добавити, що їхні доньки чи внучки зараз підтирають зади старих вояків Німецччини та Італії.
***
Хвізик пише:
> Небажання миритися походить від злиденного становища більшості справжніх ветеранів.
> Якби наша держава знайшла в собі сили повернути тим нещасним ветеранам всі їхні заощадження, які були у всіх нас відібрані на початку 90х, з нарахуванням процентів і з врахуванням курсів валют, то вийшло би, що 10 тис сов рублів = 50 тис амер долярів
> (всім ветеранам, або навіть всім старим людям)
> так от, якби наша любима держава спромоглася на такий крок (небагато там їх вже залишилося), то і примирення відбулося б!
>
> Ветеранам СА дати можливість відвідати колись підкорену НІмеччину
>
> Ветеранам УПА дати можливість відвідати Росію - Петербург, що стоїть на укр кістках, Соловки, куди їхні сім"ї висилали, і т.д.
>
> При такій політиці всі примиряться
2005.05.08 | Хвізик
Re: Потрібне, можливе, і навіть нескладне (ред)
Боровик пише:> Вибачте, але щодо павернення заощаджень, то ваші тези не канають:
> 1. Товару на всіх не вистачало, тобто гроші не були грішми, а виконували роль сурогату грошей.
> 2. В долярах вартість грошей була 1 доляр=70 рублів. Саме стільки віддавалось за доляр в 1991 році.
> 3. Гроші ніхто не відібирав, просто вони втратили цінність. У мене тоді було 2000 рублів, а в батька в рази більше, знаю людину яка мала 70,000 і людину, що мала 200,000. В нашому районі черга на авто була довжиною 36 років....
> 4. Держава не може віддавати одним за рахунок інших.
> А от щодо відвідувань Німеччини та Росії, то ідея гарна, але більше половини старих вояків не чують, бо нема 1000 гривень на слуховий апарат, також половина з вояків не бачить, бо нема окулярів.
> Частина - немає штанів в яких можна вийти за межі власного двору....
> Наосмтаток, для повноти картини треба добавити, що їхні доньки чи внучки зараз підтирають зади старих вояків Німецччини та Італії.
Значит просто видати по 50 тис баксів на ветерана. всім порівну - і совєцьким і оунівським. медведчуки з ахметовими не збідніють.
А Ваша теза нащот "не можна за рахунок інших", вибачте, не конає. Якби не воїни СА, ми би з вами хрін би жили. Якби не воїни УПА, ми би з вами, може, і жили б, але десь на Колимі. То хто за чий рахунок живе??
Як у байці Глібова, про свиню, що під дубом землю рила
Час віддати героям належне!
Слава Героям!
Слава Україні!
2005.05.08 | stefan
Хвізик, в основному, правий
Хвізик:Боровик:
> А Ваша теза нащот "не можна за рахунок інших", вибачте, не конає. Якби не воїни СА, ми би з вами хрін би жили. Якби не воїни УПА, ми би з вами, може, і жили б, але десь на Колимі. То хто за чий рахунок живе??
> Як у байці Глібова, про свиню, що під дубом землю рила
>
> Час віддати героям належне!
> Слава Героям!
> Слава Україні!
2005.05.08 | stefan
Примирення потрібне
Микола Гудкович :> Яке примирення - просто не треба чіпати це питання взагалі.
>
> По обидві боки - старі люди. Вони не хочуть змінюватися, але і воювати більше не хочуть.
> Тобто, якби-от не таке лайно, як продажний Симоненко, божевільна Вітренко, ґвалтівник Янукович та інші нелюдські істоти, що їм байдуже кого використовувати для своїх цілей - питання просто не підіймалося б.
>
> Що тепер можна змінити?
> Одни воювали за Радянський Союз, "за Родіну, за Сталіна", але більше - проти всіх, хто проти них - тобто і проти німецьких фашистів, і українських борців за незалежність.
> Інші воювали за незалежну Україну, і при тому, ясна річ, проти всіх, хто проти нашої незалежності - тобто і проти фашистів, і проти Радянської Армії.
> А тепер що? Доводити першим, що незалежність України важливіша за цілісність потворного "созданного волєй народов" Радянского Союзу?
> Чи, може, намагатимемось доводити другим, що без цієї перемоги не було б України взагалі - ані вільної, ані навпаки?
>
> Усі усе знають, і давно вже зробили свої висновки. Дайте час, і - хай там як цинічно це виглядає - ветеранів буде дедалі меншати, і питання це зникне.
***
ветеранів УПА залишилось зовсім небагато.треба иіністерству фінансів
порахуваи-скільки треба бути виплатити їм пенсій, компенсацій.
але їм треба допомогти, вони цього заслужили, бо без них, можливо і не було би нашої сучасної України.
2005.05.08 | Сергій Кабуд
$500 на місяць кожному ветерану УПА і 100% безкоштовно лікувати
в лікарні 4го управління.А якщо якась лікарська сука вимагатиме грошей- ту суку садити на 3роки з конфіскацією майна.
2005.05.08 | капітан Немо
може, створити фонд допомоги воякам УПА ? (-)
2005.05.09 | Сергій Кабуд
хороша ідея. Може ви започаткуєте?(-)
2005.05.09 | капітан Немо
Типу - "Фонд Капітана Немо " ?
А як це робиться взагалі ?2005.05.09 | Сергій Кабуд
а хрін знає- треба в адвоката запитати.
Я серьозно вважаю що це було б правильно. І фандрейзінг в сша можна провести б було2005.05.09 | Хвізик
Re: а хрін знає- треба в адвоката запитати.
Сергій Кабуд пише:> Я серьозно вважаю що це було б правильно. І фандрейзінг в сша можна провести б було
я - за
а ще мона медведведчуків за яйця попідвішуквати
2005.05.09 | Сергій Кабуд
можна знайти декого в сша і зробити . я серьозно.
Слава Героям.пс
отримав файли з інтервю березовского- послухав. Хитрий бля він, брехати нзвчився добряче
дякую дуже
2005.05.09 | Хвізик
Re: можна знайти декого в сша і зробити . я серьозно.
> отримав файли з інтервю березовского- послухав. Хитрий бля він, брехати нзвчився добрячеот іменно.
особливо, що хочеться йому свою газетку на україні видавати
2005.05.09 | Taras-ods
"Фонд Капітана Немо "
капітан Немо пише:> А як це робиться взагалі ?
Треба у свистовича запитати, щоб на податки не нарватися.
А так требо реєструвати неприбутковий фонд.
Я підтримую їдею.
2005.05.09 | Taras-ods
Є якась статистика, скільки їх лишилось?
2005.05.09 | Михайло Волошин
Василь Кук на ВВС говорив про 6 тисяч ветеранів УПА (л)
http://www.bbc.co.uk/ukrainian/indepth/story/2005/05/050508_kuk_interview_upa.shtml2005.05.09 | Сергій Кабуд
можна і офшором(-)
2005.05.09 | Taras-ods
з нашими правителями це надійніше
2005.05.09 | Taras-ods
наскільки реально зібрати за рік 7.2 міліонів долларів?
500 нереально, хотьби по 100 баксів і булоби пристойно для них6000 х 12 х 100 = 7,200,000 долларів
наскільки реально зібрати за рік 7.2 міліонів долларів?
2005.05.09 | VDom
Re: наскільки реально зібрати за рік 7.2 міліонів долларів?
Я на даний момент можу взяти на себе 600 грн. на рік. Гарантовано.З часом можливо й більш, бо кількість роботи ніби йде на підйом.
2005.05.09 | Сергій Кабуд
якщо збирати по світу можна й більше(-)
2005.05.09 | VDom
Війна закінчилася?.. (л)
http://www.umoloda.kiev.ua/number/421/275/15202/Війна закінчилася?..
Історики переконані: визнання УПА — це легітимізація української нації
Ярослава МУЗИЧЕНКО
Кажуть, що війна триває, поки не похований останній солдат. А якщо тисячі загиблих і десятки ще живих ветеранів навіть не визнані солдатами? «Ми сьогодні переосмислюємо всю проблематику Другої світової війни, — каже завідувач Центру історичної політології Інституту політичних та етнонаціональних досліджень НАНУ Юрій Шаповал. — Можемо говорити про українську війну і про те, якою розмінною картою була Україна в роки ІІ Світової, між якими двома жорнами вона опинилася. Але наштовхуємося на такий же, як і раніше, спротив». Історики переконані, що коли люди знатимуть минуле, вони зможуть його оцінювати по-своєму, але на фактах, без міфів. І тоді стане можливим примирення.
Розбрат у спадок
«9 Мая — наш общий праздник... Мы не имеем морального права допустить в своих городах победных фашистских шествий в этот день, — пише на одному з інтернет-форумів хлопчина, що назвався «Рожденный в СССР». — Мы с друзьями выйдем на улицы нашего города и будем пресекать любые попытки последователей фашистов поднять головы и изгадить праздник ветеранам... У кого есть силы и достаточно смелости для поддержки — присоединяйтесь в своих городах!» Інші дописувачі форуму погоджуються: «Необходимо отговорить ветеранов от участия в официальных торжествах. На мероприятиях, предлагаемых нынешней властью, вывесить лозунги протеста»; «Внучат бандеровских надо, как их дедушек, раздавить».
На недавній прес-конференції, де українські вчені презентували висновок дослідження діяльності ОУН-УПА, молодий журналіст Денис питав, чому зносять пам'ятники червоним розвідникам і при цьому ставлять пам'ятники національним героям: «Конкретна ситуація, да, намагалися перенести пам'ятник Миколі Кузнєцову, да, людині, яку велика кількість ветеранів вважає своїм героєм, да, про якого багато книжок написали». Можливо, для хлопця стала відкриттям відповідь доктора історичних наук Юрія Шаповала, що Кузнєцов був не тільки розвідником, а й «виконував кілерську місію, їздячи дипломатичними представництвами СРСР за кордоном». Утім сьогодні всім уже відомо, що й у рівненських лісах Кузнєцов мав завдання винищувати не так нацистів, як українських партизанів. Пам'ятник йому в місті Кузнєцовськ на Рівненщині, насправді, не знесли. А в Києві досі є вулиця Івана Кудрі, який так само з групою енкавеесівців вистежував і вбивав українських борців за незалежність.
Педагог Януш Корчак зазначав, що війну з власне війною слід розпочинати в душах дітей. Утім «захисники війни» цього не прагнуть, війну по-язичницьки обожнюють і підживлюють у серцях молоді старими міфами. А якщо в когось один дід — воїн Червоної армії, а інший — партизан УПА? Ця шизофренічна реальність з експлуатацією ран і орденів частини народу, що боролася на боці нелюдського режиму (так і не отримавши життєвого полегшення від перемоги) й агресивним «прєсєканієм» будь-якої спроби хоча б реабілітувати борців зі злочинним режимом, подовжує війну ще на кілька поколінь уперед.
За що воювала УПА
За українську державність воювала не тільки Українська повстанська армія, зазначає заввідділом історії ІІ Світової війни Інституту історії України НАНУ Олександр Лисенко. Цілий спектр політичних сил домагався відродження української національної держави, серед них і націонал-комуністи. Упереджені історики свідомо плутають з УПА сформовану в складі німецьких військ дивізію СС «Галичина». Керівництво СРСР знало правду про УПА. Комісар Руднєв у своєму щоденнику писав: «Националисты бьют немцев, но они — наши враги». І для німців, і для радянської влади українські незалежники були «бандитами». «Советская власть и госбезопасность именовали их, как и немцы партизан в период Великой Отечественной, бандитами», — сказав у одному з інтерв'ю оперуповноважений МВС УРСР лейтенант Георгій Санніков, визнаючи, що «бандеровское движение поддерживалось большинством сельского населения».
«Українські партизани намагалися не знищувати німців, щоб не викликати вогонь на села, — розповідає заступник директора Інституту історії України НАНУ Станіслав Кульчицький. — Вони брали зброю і захищали місцевих жителів від непосильних продовольчих поборів. Утворювали зони, в які німці не могли зайти. Це була армія народна. Радянські ж партизани за потребою могли перебазовуватися навіть в іншу країну, місцеве населення їх не цікавило. Це були професійні солдати, які воювали партизанськими методами в тилу ворога, дуже мало було там місцевих жителів. Німці платили за їхні дії тим, що знищували все населення навкруги». Згодом українські повстанці захищали своїх земляків від грабіжницької колективізації, атеїстичних кампаній, виховання дітей на прикладі Павліка Морозова. УПА боролася відразу на три фронти: з польською Армією Крайовою (поляки тоді бажали відродження держави у довоєнних кордонах), радянськими військами і з німцями. Від радянських куль втрати були чи не найбільші: за 10 років було вбито понад 60 тисяч повстанців, ув'язнено й відправлено до Сибіру понад півмільйона селян.
А ще ж була війна психологічна. У 1953—54 роках провокаторських «загонів УПА» було чи не більше, ніж справжніх. Ці загони складалися з колишніх вояків, які потрапили в полон, були психічно зламані й завербовані енкаведистами. Така енкаведистська мережа на початку 1950-х років накрила всю Західну Україну.
Державна воля
Проблема ОУН-УПА вперше відкрилася для широкої громадськості восени 1992 року, коли відзначалося 60-річчя Повстанської армії. У жовтні наступного року було опубліковано Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їхнього соціального захисту», що визнав бійців УПА «особами, які належать до учасників бойових дій». З того часу довгі роки публічно цю тему не обговорювали, сторони не чули одна одну.
Активніше заговорили перед 60-ю річницею закінчення війни. Хоча ще в 1997 році Президент доручив Кабінету Міністрів України створити урядову комісію задля вивчення ОУН-УПА та «вироблення офіційної позиції щодо діяльності цієї організації». У вересні того ж року при Інституті історії України НАНУ створено робочу групу для підготовки такого історичного висновку. До групи увійшли працівники Інституту політичних та етнонаціональних досліджень НАН, Національного інституту стратегічних досліджень, Національного університету ім. Шевченка, Служби безпеки України, Комітету архівів України тощо. Вчені опрацювали масу ранiше засекречених архівних документів, опублікували 28 видань. Минулого року в жовтні робоча група завершила свою працю й передала до Мін'юсту два документи — Висновок (11 позицій) та 500-сторінкову книгу з результатами кількарічної праці. «Основний висновок: цей опір — унікальний, — каже Станіслав Кульчицький. — За «залізною завісою», в могутній тоталітарній країні 10 років (від 1945 до 1955 року) тривав опір спочатку десятків тисяч, потім сотень, нарешті одиниць. Іншого такого прикладу немає». Позиція учених: оголосити вояків УПА людьми, які воювали за українську незалежність.
У березні цього року до Президента і уряду не раз зверталися з проханням висловити позицію держави з цього питання. Визнати УПА воюючою стороною закликала Українська народна партія. Львівська міськрада прохала Президента підписати відповідний указ, а Прем'єра — винести законопроект на розгляд ВР. Львівська облрада звернулася до Голови ВР Володимира Литвина з проханням прискорити розгляд нової редакції Закону «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні». На початку квітня нардеп iз фракції «Наша Україна» Олексій Івченко запропонував ВР визнати діяльність УПА національно-визвольною боротьбою.
Утім державної позиції щодо цього так і немає. Президент Ющенко, закликаючи знайти шляхи примирення «різновекторних» ветеранів, апелював до досвіду Іспанії і Польщі, де учасники різних рухів (скажімо, комуністична Армія Людова і національна повстанська Армія Крайова) воювали за одну, свою країну. В Україні ж одні воювали за Україну, а інші — за СРСР. Хоча українські історики вважають: не слід переглядати, хто здобув перемогу — Червона армія (в якій боролися 6 мільйонів українців) чи національно-визвольний рух, бо українці і в Червоній армії, і в УПА воювали заради вільної України. Щодо акту примирення, то Юрій Шаповал нагадує, що з вояків УПА ворогів зробила тодішня влада. Тому і зараз перший крок має зробити держава — надати статус цим людям. Бо, як каже останній головнокомандувач УПА 92-річний Василь Кук: «У якому статусі я маю миритися? У статусі бандита, яким я не був?»
Хто не хоче миру?
«Що напишемо об'єктивно — що «група товаріщей» блокує?» — розповідають історики, що постійно відчувають тиск і психологічний, і адміністративний, аж до «вето» на нові підручники. Компартійні структури та підлеглі їм ветеранські організації «бомбардують» інститути НАНУ та ЗМІ листами й заявами, де називають учених «відступниками» й «святотатцями». 9 квітня у газеті «День» було надруковано відкритого листа Президенту, Голові Верховної Ради, Прем'єр-міністру України від знаних українських істориків — докторів наук, професорів, у якому вчені діляться, що в час, коли нарешті з'явилася можливість сформувати наукову концепцію історії ІІ Світової війни, певні політичні сили намагаються зберегти «монополію на істину», відстоюючи сталінсько-брежнєвську концепцію. А в завершальному томі «Книги пам'яті України» (вийшло вже 250 томів під редакцією генерала Івана Герасимова) «чистяться» українські сюжети. «Ми всі ці роки не знаходили розуміння ні в нашому істеблішменті, ні в суспільстві, — каже Юрій Шаповал. — Ні Леонід Макарович, ні Леонід Данилович не хотіли торкатися цих тем. Це була позиція людей, тісно пов'язаних з комуністичними структурами. Це породило непевну, невизначену ситуацію на довгі роки».
Це, ясна річ, не допомагає порозумітися ветеранам, які воювали за краще життя для своїх нащадків. Кращого життя так і не побачили, але молодість і все, з нею пов'язане, згадують з ностальгією. «Сучасним ветеранам в час війни було 16—18 років, — розповідає доктор Кульчицький. — Вони були виховані в радянській освітній системі. Люди, мобілізовані до Радянської армії у віці 30—40 років (які знали і голод 1933 року, і терор 1937 року й були до радянської влади інакше налаштовані), переважно загинули у війну».
Сьогодні радянська ветеранська організація все ще експлуатує образ ворога. Нардеп-комуніст Юрій Соломатін хвалиться, що пропозиції щодо примирення ветеранів Радянської армії і УПА «завжди відхиляє профільний Комітет ВР України у справах пенсіонерів, ветеранів й інвалідів». У цьому комуністам неабияк допомагає книжка «Коллаборационизм. Природа, типология и проявления в годы Второй мировой войны» М. Семиряги, видана за підтримки Російського гуманітарного наукового фонду.
Захисники війни
«Московські святкування річниці закінчення війни — це прелюдія тоталітарного концерту Володимира Путіна при мовчазній згоді Європи, — вважає головний редактор журналу Newsweek Polska Томаш Врублевський. — Світова церемонія перемоги над фашизмом також буде пропагандистською перемогою Путіна. Вперше за довгі роки комунізм не буде ототожнений з нацизмом, Радянська армія — загарбницьким військом, а росіяни стануть жертвою, а не нацією окупантів». Утім від приїзду до російської столиці відмовилися президенти Литви, Естонії, Грузії, прем'єр Японії. Прибудуть президенти США, Франції, Польщі, федеральний канцлер Німеччини.
У Росії своє бачення перемоги. «Дискредитация нашей Победы ведёт к дискредитации Ялтинского мирового порядка и убирает последние препятствия на пути организации нового мирового порядка без России», — пише у статті «Великая победа» Юрій Крупнов, голова російського громадського об'єднання «Партія Росії», лауреат премії президента РФ у галузі освіти. Пан Крупнов, як і багато інших «захисників війни», продовжує воювати на шпальтах московських видань: «главный бой сегодня — в выработке и распространении правильных знаний о Великой Победе в Великой Войне». Пропонується називати війну вже не «Великою Вітчизняною», а просто — «Великою», бо «Вітчизняна» вказує на регіональність, а йдеться ж про світовий масштаб! На думку дослідника-аматора Вадима Кожинова, який виразив переконання усіх «захисників війни», та війна довела, що «русские» — це поняття не етнічне, а світополітичне, яке поєднує в собі росіян, казахів, євреїв, українців, білорусів — усі без винятку «євразійські народи Росії».
Якими ж ворогами світопорядку виглядають крізь такі «окуляри» європейці-українці! Недарма у липні 2002 року МЗС Росії агресивно відреагувало на спробу української влади визнати вояків УПА ветеранами війни, закликавши Україну «обуздать националистические силы». Творці «євроазійського світопорядку», для яких невигідний кінець війни, є не тільки за кордоном. «Та група людей, яка сьогодні сповідує негативне ставлення до ОУН-УПА, не бачить Україну як самостійну державу, — каже Юрій Шаповал. — Ми повинні чесно сказати, що правда про УПА — це форма легітимізації української нації, української державницької ідеї». Може, за згодою на очевидне — визнання українського народу і його держави — у наші душі прийде мир?
--------
Обвиняйте в фашизме тех, кто пытается разоблачать вас.* Клейте им ярлык фашистов, и вы увидите, с каким удовольствием остальные подхватят эту версию. *Вообще-то все националисты фашисты, но как вы только приклеете этот ярлык одному* — он становится беззащитным, ибо все остальные кидают его нам в жертву и уничтожают своими руками. А мы поставим клеймо на следующую жертву.
Дуже схоже на принципи діяльності комуно в відношенні ОУН-УПА. Націоналісти = фашисти. Або відмивайте фашистів, а це безперспективно. Або відхрещуйтесь від фашистів, а на це в нас є факти, що з дивізій СС "Галичина" і "Нахтігаль" народ валом йшов в загони УПА. А почнете піднімати документи про діяльність цих дивізій СС, то у нас є заготовка "пропаганда фашиської ідеології, шляхом інформування про організацію фашиської влади".
Націоналізм як ідеологія смертельний ворог комуністичної ідеології. Та й не лише для неї.