Відповіді

• 2005.05.07 | Мінор

  9 травня Ющенко привітає Москву або чому безпорадна влада

  9 травня Ющенко привітає Москву або чому безпорадна нова українська влада?
  http://rep.in.ua/show/?id=6813
  
  Віктор Уколов
  
  
  На початку минулої передвиборчої кампанії мій кум, що переїхав до Києва з Галичини і має родичів, яких у 45-ому розстріляли бійці НКВД, пояснював своє бажання голосувати за Ющенка дуже просто: «Він - наш, він – українець, він - реабілітує ОУН-УПА!».
  
  
  І можна було не проводити соціологічних досліджень, щоб повірити, що так думає більшість західняків. Наразі тепер, коли президент Ющенко таки зібрався святкувати російський «парад перемоги» в Москві, а воїнів УПА ніхто не чекатиме на Хрещатику, кум говорить, що йому прикро і на парламентських виборах він проголосує проти «Нашої України», підтримавши УНП або КУН.
  
  
  Здається Ющенко відчуває дилему між політичними поглядами, які він декларував раніше і політичною доцільністю, яка спонукає його їхати до Москви тепер. Ще кілька тижнів тому наш Президент заявляв, що залишиться в Києві, щоб привітати українських ветеранів війни. Але 5 травня вперше віце-прем‘єр з гуманітарних питань пообіцяв, що Ющенко може поїхати до Москви, а на кінець дня цю інформацію підтвердила і сама прем‘єр. Таким чином відбувся вимушений демонстративний поворот на 180 градусів і той самий Ющенко, який закликав до примирення між радянськими ветеранами і воїнами УПА, поїде до столиці країни, з якою упівці вели запеклу збройну боротьбу за незалежність України.
  
  
  Вперше вимоги реабілітувати Українську Повстанську Армію прозвучали у Верховній Раді 1991 року, коли народні депутати від демократичної опозиції спробували поставити розгляд питання до порядку денного. Природно, що вони одразу повели мову про реабілітацію і Української Повстанської Армії (УПА) і Організації Українських Націоналістів (ОУН), адже саме рішенням ОУН (бандерівці) 14 жовтня 1942 року були сформовані перші загони УПА. Однак вимога реабілітації одразу ж наразилася на активний спротив комуністичної більшості у парламенті 1 українського скликання.
  
  
  «Треба сказати, що вимога визнати УПА воюючою стороною сприймалася б не так гостро, якби не говорили про реабілітацію ОУН, політичної організації українських націоналістів», - вважає Олесь Доній, який на початку 90-х очолював студентський рух УСС. «Тодішня радянська пропаганда дуже часто називала всю демократичну опозицію українськими буржуазними націоналістами, та ми й не заперечували», - згадує він.
  
  
  Втім історично обґрунтована прив‘язка УПА до ОУН на початку 90-х зіграла злий жарт, - комуністи почали сприймати спроби реабілітації УПА, як політичне визнання заслуг демократичної опозиції і нагадування про поразку тих, хто не бажав розвалу СРСР.
  
  
  Тим часом і до сьогодні ті, хто активно протестують проти реабілітації українського руху спротиву опираються на старі пропагандистські міфи радянських часів, які мають доволі мало спільного з реальними історичними фактами.
  
  
  Одним із найдошкульніших з них є нібито співпрація УПА з німцями. Важко сказати чого тут більше непоінформованості чи бажання дискредитувати рух, який пізніше обернувся проти радянської влади. Документально зафіксовано сотні випадків запеклих боїв повстанців з фашистами, пограбування складів, звільнення цілих партизанських районів, куди німці боялися навіть заходити. Власне, амуніцію упівці захоплювали у німців, зброю ж у них та поляків.
  
  Ще перед створенням УПА тодішній німецькі джерела так описували ситуацію: «ОУНівські мельниківські групи створюють враження більш поміркованого націоналістичного руху, але в дійсності стосовно пропаганди і методів здійснення цілей їх можна порівняти з бандерівським рухом. Якщо врахувати ту обставину, що вони намагаються бути лояльними, то фактично вони є більш небезпечними, аніж бандерівський рух, який з самого початку виступає відкрито проти Німеччини. ".
  
  
  Справа в тому, що від початку існували розбіжності між двома політичними організаціями, які розійшлися ще 1939 року. ОУН Мельника активно співпрацювала з німцями до 1943 року. ОУН Бандери, яку складала переважно більш радикальна молодь, одразу перейшла до активної опозиції новим окупантам і 30 червня 1941 року проголосила у Льовові створення Самостійної України. Відповідь гестапо була блискавичною – десятки активістів, включно зі Степаном Бандерою та головою самопроголошеного українського уряду Ярославом Стецьком було ув‘язнено до концтабору «Заксенгавзен», десятки розстріляні.
  
  
  Створення Української Повстанської Армії у 1942 році створило серйозні загрози для німців у тоді глибокому тилу. Діючи без допомоги і фінансування Москви, але за величезної підтримки місцевого населення, упівці стали об‘єктом активної німецької контрпропаганди. Ось, як подає «Історія УПА» зміст тодішніх німецьких листівок: "Москва дає накази ОУН", "в проводі ОУН сидять агенти Москви, що отримують і виконують накази кровожерного Сталіна і його жидівських опричників", "ОУН і большевизм - це одне, тому вони мусять бути знищені!"
  
  
  У 1944 році на Галичині з цілком очевидною метою здобути гарматне м‘ясо для ар‘єргардних боїв при відступі, німці створюють «СС-Галичина», озброюючи кілька десятків тисяч місцевих добровольців. Від початку формування цього угруповування УПА активно агітує населення вступати до своїх лав, сприймаючи дивізійників, як конкурентів за вплив. Втім, у першому ж бою з Радянською Армією під Бродами Дивізія опиняється у оточенні, якого виходить дрібними групами. Тисячі дивізійників кидають німців і приєднуються до УПА.
  
  
  Тодішня радянська адміністрація, яка відновлювала свою владу на Західній Україні добре розуміла відмінність між повстанцями та поліцаями. Так відомий заклик Микити Хрущова, який офіційно звернувся до упівців з пропозицією скласти зброю, обіцяючи мирне і спокійне життя. До поліцаїв та дивізійників так не зверталися, у перші дні відновлення радянської влади, їх часто розстрілювали без будь-якого суду або одразу відправляли до в‘язниць.
  
  
  Втім, починаючи з 1944 року десятки тисяч бійців УПА, які почали війну, як тоді заявляли їхні листівки, проти «нового окупанта» були вбиті або захоплені в полон військами НКВД. Проти УПА, яка не припиняла збройної боротьби до 1954 року, була розгорнута безпрецедентна контрагітаційна кампанія по всьому Радянському Союзу. Але навіть перші українські дисиденти 60-х років не приховували, що на протест їх надихала героїчна боротьба УПА проти радянської влади, яка не мала аналогів в усьому Радянському Союзі.
  
  
  Радянсько-німецька війна, яку на догоду 3,5 мільйонів ветеранів війни і досі називають Великою Вітчизняною не була однозначним явищем для понад 10 мільйонів українців, які мешкають у її західних областях. Замість кидання з боку в бік від закликів спільно святкувати Перемогу на Хрещатику, до принизлового стояння на трибуні у Москві, Президент мав би стати консолідуючим чинником для всієї нації. Не ображаючи жодну із сторін настав час розказати реальну правду про громадянську війну 1944-1954 рр. «Між крапельками» в Україні умів ходити хіба Леонід Кравчук, але він погано закінчив – його переобрали достроково на один рік.
  
  Всі фотографії у статті взяті з сайту www.oun-upa.org.ua
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2005.05.07 | Nemesis

    Чого всі носяться з Москвою?

    МосКВА-мосКВА-мосКВА-мосКВА-мосКВА, як жаби прямо!
    Чому Ющенко їде в Мос-КВА?
    КВА?
    До Мос-КВА приїзжає президент США Джордж Буш малий, а в нього в кишені канхвета тузік вкусний.
    Нехай краще в Мос-КВА вони зустрічаються, бо малого Буша так охороняють, що нікому мало не видасться (перекривають ціли регіони, оголошують тимчасово надзвичайний стан та ін.). Це вам не Папа Римський, того вважай і не охороняли взагалі.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2005.05.08 | Andrij

      Бо неприємно, коли принижують Україну

      Замість бути з українцями, котрі немало постраждали під час війни, Ющенко хоче постояти коло Буша та Путіна на мавзолеї. Від цього стає надто сумно. Ющенко міг би зустрітись з Бушем в Ризі або Тбілісі. Тоді й принижувати українців на 9 травня не треба було б. Але я певен, що про українців він вже не так багато думає, бо інакше не робив би таких плювків.

    • 2005.05.09 | Сергій Кабуд

      Буш робить дипломатичну роботу-

      це нормально, але аморально.
      Виглядає що Кондоліза вважає що кацапів треба за вуха тягнути з болота і відноситися як до хворих-
      він поїхав їх лікувати, зажавши носа буде пояснювати Путі шо неможна брехати.
      
      А от Україна залежить від постачання пального. Ющ поїхав просити за нафту

  • 2005.05.09 | Альтима

    Re: Чи безпорадна польська влада?

    Котра послала Кваснэвського у Москву, щоб той святкував перемогу над польськими повстанцями у Варшаві у 1944?
    
    Я дусаю не все так однозначно.

• 2005.05.07 | Sean

  Ваш заголовок не відповідає змісту постингу, на жаль (-)

• 2005.05.08 | Тульский пряник

  Конечно воюющей

  На стороне фашистов.
  
  stefan пише:
  > Заступник голови Львівської облради Андрій Парубій заперечив також закиди стосовно того, що воїни ОУН воювали на стороні фашистів. Оскільки, за його словами, воїни ОУН перші розпочали бої на Закарпатті на чолі з Романом Шухевичем ще у 1939 році.
  
  А уже в 1941 этот "Чупринка" сжигал белорусские деревни в составе 201 батальона. Видимо, за за Украину так рьяно боролся.
  
  
  > За його словами, будь-які воюючі сторони після закінчення війни повинні мати однакові права, оскільки їх призвала "державна машина". Натомість, лише у разі, якщо хтось із воїнів вчинив злочин, тоді його слід притягнути до відповідальності.
  
  Пан Косив слегка опоздал потому, что Нюрнберг уже расставил акценты 60 лет назад. Никаких равных прав для преступников с ветеранами ВОВ. Поэтому оставшиеся в живых фашистские прихвостни украинского походження и прячутся, доживая свои дни в Аргентинах, Уругваях и т.д., скрываясь под чужими именами, опасаясь "притягнення до видповидальности"
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2005.05.08 | 123

    Ви б не могли дати лінк на рішення Нюрнберга щодо УПА?(-)

    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2005.05.08 | Nemesis

      Він не може. Бо "вирок Нюрнберга УПА" існує лише в світі фeнтeзі

      Я, щоб не розмінюватись по дрібницях, одразу перескочу УПА та подивимось на такий парадокс: в 1948 році СССР визволив всіх СС-манів з справжнього СС (всякі "Адольфи Гітлери" та "мертві голови") та вони собі поїхали додому в Німеччину, ніяких проблем з ними, ніхто не пробував їх палити на багатті, рвати зубами та пити їх кров. Тепер дивись, який галас весь час здіймається навколо "Галіцієн"! А коли звернулися по докази - тупа тиша.
      Значить дві версії, або "Галіцієн" -головна ударна сила ІІ Світової, чи все ж є прихована думка: "апустіть хахлов" та таким чином відвести увагу від страшних злочинів, які московські варвари зчинили на тимчaсово окупованій території УНР (мені незручно казати, але в 1932-33 роках совіцьки кати замучили більше українців ніж нараховано жертв Аушвіца-Біркенау).
      
      Ось вам інформація для роздумів:
      
      "Commission of Inquiry on War Crimes"
      
      http://maidan.org.ua/static/draft.php?key=1017068846
      
      "Commission of Inquiry on War Crimes"
      by Honourable Justice Jules Deschenes, Commissioner
      Ottawa Dec. 30, 1986 pertaining to Galicia Division
      
      Видержки з Звіту "Комісії з розслідування війскових злочинів"
      під головуванням Почесного Судді Жуля Дешена,
      Оттава, 30 грудня 1986 року відносно Дивизії Галичина.
      
      The Commission of Inquiry on War Crimes was established in February 1985 in Canada, with the purpose of exposing and prosecuting war criminals residing in Canada. The Simon Wiesenthal Center and other Jewish groups in Canada have repeatedly denounced the Ukrainian Division Galicia as a perpetrator of war crimes. Because of these allegations, the veterans of the Division came under the scrutiny of this Commission, which during its investigation lasting several years, was not able to establish any base to the accusations. The following are some quotations from the Commission's final report:
      
      Комісія з розслідування війскових злочинів була заснована в 1985 році в Канаді з метою виявлення та покарання війскових злочинців, що мешкають в Канаді. Центр Сімона Візенталя та інші єврейські групи в Канаді постійно звинувачували українську Дивизію Галичина як війскових злочинців, тому ветерани цієї Дивизії потрапили під розслідування Комісії, яке продовжувалося декілька років, не було знайдено жодного грунту для звинуваченнь. За цим слідують декілька цитат з кінцевого звіту Комісії:
      
      
      Page 250
      From the Memorandum from Deputy Minister of Citizenship and Immigration, June 6, 1950:
      
      Стор. 250
      З Меморандуму Заступника Мінистра з громадянства та іміграції, 6 квітня 1950 р.:
      
      On May 31, 1950, the Canadian Cabinet decided "that Ukrainians presently residing in United Kingdom, be admitted to Canada notwithstanding their service in the German army provided they are otherwise admissible. These Ukrainians should be subject to special security screening, but should not be rejected on the grounds of their service in the German army."
      
      31 травня 1950 року Кандський Уряд вирішив "що українці, які зараз мешкають в Великобританії, можуть бути прийняти Канадою не зважаючи на їх службу в німецькій армії, якщо вони за іншими ознаками можуть бути прийнятими Канадою. Ці українці повинні пройти спеціальну перевірку, але їм не може бути відмовлено лише на грунті служби в німецькій армії."
      
      Page 252
      While in Italy these men were screened by Soviet and British missions and neither then nor subsequently has any evidence brought to light which would suggest that any of them fought against the Western Allies or engaged in crimes against humanity. their behaviour since they came to this country has been good and they have never indicated in any way that they are infected with any trace of Nazi ideology.
      
      Стор. 252
      
      Коли вони ще знаходилися в Італії, ці люди були перевірені Совіцькою та Британською місіями і жодна з перевіряючих сторін не знайшла жодного доказа, що хтось з них воював проти західних союзників, або був замішенай в злочини проти людства. Їхня поведінка з моменту знаходження в цій країні була бездоганна і ніколи не було помічено, що хтось з них є інфикованим нацистською ідеологією.
      
      Ibid.
      From the reports of the special mission set up by the War Office to screen these men it seems clear that they volunteered to fight against the Red Army from nationalistic motives which were given greater impetus by the behaviour of the Soviet authorities during their earlier occupation of the Western Ukraine after the Nazi-Soviet Pact. Although Communist propaganda has constantly attempted to depict these, like so many other refugees, as "quislings" and "war criminals" it is interesting to note that no specific charges of war crimes have been made by the Soviet or any other Government against any member of this group.
      
      Там же.
      
      З репортів розвідувального відділу Військового Мінистерства, який був заснований для перевірки, виглядає, що всі ті люди воювали добровільно проти Червоної Армії з націоналістичних мотивів, які ще були посилені поведінкою Совіцької влади під час окупації Західної України внаслідок нацистсько-совіцького пакту. Хоча совіцька пропаганда постійно намагається змалювати їх, як і їнших біженців "колаборантами" та "війсковими злочинцями", цікаво що ніяких конкретних звинувачень на адресу жодного представника цієї групи не висунуто ні Совєтами, ні будь-яким іншим урядом світу.
      
      Ibid.
      They volunteered for the division not because of love of the Germans but because of their hatred for the Russians and the Communist tyranny.
      
      Там же.
      
      Вони пійшли добровільно в ту дивізію не з любові до німців, але від ненависти до росіян та комуністичної тиранії.
      
      Page 257.
      In 1984, Simon Wiesenthal had supplied a list of 217 former members of Galicia division who, according to him "survived the war and (were) not living in Europe". Since then the Commission has tried repeatedly to obtain incriminating evidence allegedly in Mr. Wiesenthal's possession, through various oral and written communications with Mr. Wiesenthal himself and with his solicitor, Mr. Martin Mendelsohn of Washington, DC., but to no avail: telephone calls, letters, even a meeting in New York between Mr. Wiesenthal and commission counsel on Nov 1, 1985 followed up by further direct communications, have succeeded in bringing no positive results, outside of promises. This situation is regrettable.
      
      Стор. 257
      
      В 1984 році Сімон Візенталь подав список 217 бувших службовців Дивізії хто з його слів "пережили війну і не знаходилися в Європі". З того часу ця Комісія багато разів спробувала отримати будь-які докази вини, які б мали знаходитися в пана Візенталя, усно та письмово, як від самого пана Візенталя, так і від його адвоката пана Мартіна Мендельсона в Вашингтоні, але все даремно: телефонні розмови, листи, навіть особиста зустрич представників Комісії з паном Візенталєм 1 листопада 1985, ні наступні персональні розмови не принесли ніякого результата, лише обіцянки. Ця ситуація є дуже скорботною.
      
      Page 258.
      The investigation by the RCMP and the subsequent inquiries by this Commission were carried out quite independently; yet they reached the same results.
      
      Стор. 258
      
      Розслідування Королівської канадської військової поліції, як і розслідування цієї Комісії були проведені незалежноодне від другого, але висновки співпали.
      
      It is obvious that the list of 217 officers of Galicia Division furnished by Mr. Wiesenthal was nearly totally useless and put Canadian Government, through RCMP and this Commission, to a considerable amount of purposeless work. That additional information be long in coming may not be surprising, under those circumstances. As a result, evidence of participation in war crimes has remained elusive.
      
      Ясно, що список 217 офіцерів Дивізії Галичина, що був наданий паном Візенталєм виявився майже абсолютно беззмістовним та примусив уряд Канади, військову поліцію та цю Комісію виконати суттєву кількість порожньої роботи. Те, що додаткова інформація все ніяк не з'являється в таких обставинах не дивує, а як результат, всі звинувачення в війскових злочинах залишаються дуже слизькими.
      
      Page 260.
      Finally, this is not a case for denaturalization and deportation. The members of Galicia division have never hidden their membership in the division, nor indeed could they. Canadian authorities were fully aware, in 1950, of the history of the division. When they gave the green light to the admission of its members, they knew where these members came from and what they had been through. There was, therefore, neither false representation, nor fraud, nor concealment of material circumstances; admission to Canada and subsequently, citizenship, were not tainted with any irregularity.
      
      Стор. 260 В кінці кінців це не справа для позбавлення громадянства та депортації: члени Дивізії Галичина ніколи не скривали своєї участі в Дивізії. Уряд Канади повністю знав в 1950 році історію Дивізії. Коли вони дозволили в'їзд її (дивізії)членам, то вони знали і звідки вони приїхали і де вони були. Тому це не обманювання, чи шахрайство з документами; в'їзд в Канаду і отримання громадянства відбулося згідно з законом.
      
      Page 261.
      The Commission accordingly FINDS that:
      
      Стор. 261
      
      Комісія зробила наступний висновок:
      
      56- The Galicia Division ( 14. Waffengrenadierdivision der SS [gal. #1]) should not be indicted as a group.
      
      56- Дивізія Галичина ( 14. Waffengrenadierdivision der SS [gal. #1]) не повинна бути колективно звинувачена
      
      
      57- The members of Galicia Division were individually screened for security purposes before admission to Canada.
      
      57- Члени Дивізії були індивідуально перевірені службою безпеки перед допуском в Канаду.
      58- Charges of war crimes of Galicia Division have never been substantiated, either in 1950 when they were first preferred, or in 1984 when they were renewed, or before this Commission.
      
      58- Звинувачення в війскових злочинах Дивізії Галичина ніколи не були підтверджені: ні в 1950 році, коли вони вперше з'явилися, ні в 1984 році, коли вони знову з'явилися, ні перед цією Комісією.
      
      59- Further, in the absence of evidence of participation or knowledge of specific war crimes, mere membership in the Galicia Division is insufficient to justify prosecution.
      
      59- Далі, за відсутньості доказів про причетність, або обізнаності про війскові злочини, тільки членство Дивізії Галличина є недостанним для юридичного переслідування.
      
      60- No case can be made against members of Galicia Division for revocation of citizenship or deportation since the Canadian authorities were fully aware of the relevant facts in 1950 and admission to Canada was not granted them because of any false representation, or fraud, or concealment of material circumstances.
      
      60- Ніяких справ про позбавлення громадянства, або висилку не було порушено, бо канадський уряд знав всі факти в 1950 році і в'їзд в Канаду не був дозволений на грунті фальшивих свідоцтв, або документального шахрайства.
      
      61- In any event, of the 217 officers of the Galicia Division denounced by Mr. Simon Wiesenthal to the Canadian government, 187 (i.e., 86 percent never set foot in Canada, 11 have died in Canada, 2 have left for another country, no prima facie case has been established against 16 and the last one could not be located.
      
      61- В будь-якому випадку, список з 217 офіцерів Дивізії Галичина поданий паном Сімоном Візєнталєм уряду Канади: 86% ніколи не були в Канаді, 11 померли в Канаді, 2 виїхали в іншу країну, членство не підтверджено в 16, і одного не змогли знайти.
      
      
      
      P.S. Треба спробувати зрозуміти: ІІ Світова припинилася 60 років тому назад, нема більше армій Гудеріана, бери шинель, пішли додому!
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2005.05.08 | Тульский пряник

        Не хочется в Великий Праздник Победы вспоминать уродов...

        Национализм и патриотизм - понятия разные. Впрочем, надо отдать должное некоторым нынешним знатокам истории. Они откровенно говорят о сходстве ОУН с национал-социалистами - "украинский интегральный национализм совершенно очевидно содержал элементы фашизма и тоталитаризма" (О. Субтельный, Украина, История, стр. 542). Но и у них не хватает мужества признать, что ОУН - уродливая копия немецкого фашизма. А подтверждением этому служит сама история Организации украинских националистов - от УВО до УПА.
        
        Фашистское руководство требовало, чтобы "союзники" были постоянно готовы к любым экстремистским действиям, что оказалось не по плечу консервативному Мельнику. Поэтому, как показал капитан абвера Ю. Лацарек, работавший с украинскими националистами, "немецкая разведка стала проявлять большой интерес к бандеровцам, имея в виду использование их как реальной силы в помощь немцам..."
        
        В начале 1941 года состоялись переговоры между представителями абвера с Лебедем из ОУН-Б. Бандеровцы согласились сотрудничать, попросив оказать ОУН-Б материальную помощь, признать "равноправие" их организации с мельниковцами и предоставить необходимое оружие. После этого Бандера стал получать от немцев 2,5 млн. марок (как и Мельник) и "надлежащее" количество оружия ("Обвиняет земля", с. 109).
        
        Следуя указаниям гитлеровского командования, "молодые" ОУНовцы сосредоточили внимание на трех главных задачах:
        
        - создание военных подразделений;
        - формирование походных групп ОУН для службы в администрации и полиции на оккупированной территории Украины;
        - организация восстания в советском тылу.
        С первой задачей Бандера почти справился. Под руководством гитлеровцев были созданы "Дружины украинских националистов" (ДУН), другое наименование - "Легион украинских националистов". Ответственность за боевую подготовку ДУН была возложена на Романа Шухевича. В начале 1941 года из "Легиона" началось формирование спецподразделения СС "Нахтигаль" ("Соловей"), а чуть позднее такой же части "Роланд". Первый, более "прославленный" своими зверствами, состоял только из бандеровцев, второй был "сборной солянкой" из мельниковцев, бандеровцев, петлюровцев и гетманцев. Обе части вошли в полк особого назначения "Брандербург-800".
        18 июня 1941 года одетые в форму гитлеровского вермахта с единственной отметкой - небольшой сине-желтой ленточкой на погонах "нахтигалевцы" были переброшены к советской границе. Там на кресте и Евангелие они поклялись в "верности до крови" фюреру.
        
        Уже 30 июня вслед за фашистскими солдатами они вошли во Львов. Вот тут-то и "всплыли" "черные списки". Оуновцы Е. Врецена и И. Климов уточнили с помощью телефонного справочника адреса приговоренных, затем к "делу" приступил "Нахтигаль". Вояки начали объезжать улицы города, вылавливали свои жертвы и тащили их на казнь. Ни в чем не повинных людей десятками расстреливали, вешали, закапывали живьем в землю на Вулецкой горе. Среди львовских жертв "Нахтигаля" был ректор Львовского университета Роман Ремской, бывший премьер-министр Польши, профессор, почетный член многих академий мира Казимир Бартель и многие другие. Фашисты намеренно оставили националистам Львов на семь дней, чтобы дистанцироваться от зверств "Нахтигаля".
        
        Подобными "деяниями" прославил себя и "Роланд", которым руководил Е. Побегущий.
        
        Оба батальона дошли до Винницы, оставляя за собой горы трупов. Затем фашисты нашли этим спецподразделениям другое применение. "Нахтигаль" и "Роланд" объединили во Франкфурте-на-Одере в "шуманшафтбатальон-201" и отправили в марте 1942 года воевать с белорусскими партизанами. Перед отправкой батальонное офицерство благословил митрополит Шептицкий.
        Хозяева бандеровцев не любили сами делать "грязную работу". Да и зачем мараться, если для таких дел можно было найти исполнителей из "людей второго сорта". В совершенно секретной директиве "об особо строгом допросе" сказано: "...нанесение ударов заключенным не немецкой национальности производится чиновниками..., не принадлежащими к немецкой национальности" (Материалы Нюрнбергского процесса, т. 1, с. 543). На Украине всю грязную работу выполняла шуцманшафт - украинская полиция (на снимке). Вот их-то оккупанты и использовали в качестве "охранных" (точнее, истребительных) команд.
        
        Полицаи, по свидетельству тех, кому удалось выжить, побывав в руках националистов, были самыми страшными истязателями. В допросах и пытках они были изобретательней, чем фашисты.
        
        Но особенно шуцманшафт "отличилась" в истреблении евреев. Тут уж мнения вождя националистов и фюрера сошлись. В "Борьбе и деятельности ОУН в период войны" Бандера четко сформулировал свою "национальную политику".
        
        Украина для украинцев! Смерть московско-еврейской коммуне!
        Польских крестьян ассимилировать. Руководителей уничтожить (позднее отношение к полякам еще более ужесточилось).
        Ни куска хлеба москалям (а на практике также и выходцам из Восточной Украины - В. Р.), пусть подыхают приблуды!... Не помогайте московско-еврейским пришлым. Собакам - собачья смерть!
        ("Политика и время", N 6, 1991).
        
        Вот эти догмы и взяли на вооружение полицаи, устроившие бойню в Бабьем Яру (из 1500 карателей 1200 были оуновцами из шуцманшафта. Такими "принципами" руководствовались все "посты", "комиссариаты" и "команды" украинской полиции, созданные в каждой волости, городе, округе захваченных фашистами земель.
        
        Нынешние "адвокаты" Бандеры, Мельника, Шухевича, Гриньоха не извлекли никаких уроков из кровавой истории ОУН-УПА. Казалось бы, украинцы, пострадавшие от фашистов и националистов гораздо больше многих других народов, должны были бы считать оуновцев преступниками и осудить их на позор и забвение, но вместо этого ставят им памятники и призывают кару небесную на головы НКВДшников, покончивших с бандами националистов.
        
        Странное непонимание, что ОУНовцы были ничем не лучше тех самых палачей Берии, которые уничтожили миллионы людей. Любая политика, основанная на приоритете интересов определенной группы, неизбежно ведет к тоталитаризму и террору - будь то интересы сталинской партии, национал-социалистов или националистов. Провозгласив принцип "лучших людей", идеологи ОУН тем самым заявили о предстоящих массовых убийствах, терроре, геноциде. О том, насколько "ужасной" будет власть оуновцев, пытался предупредить в 1938 году Владимир Винниченко: "Если бы эти... люди захватили власть на Украине, то с какой немилосердностью они запрещали бы, карали "предателей", с какой лютой мстительностью "выбрасывали бы из нации" всех, кто хотел бы не такого освобождения, как они".
        
        А ведь как в воду глядел украинский писатель. Придя к "власти", пусть карикатурной, смехотворной, ОУНовцы залили землю Украины кровью ни в чем не повинных людей. Только в трех областях Западной Украины - Ровенской, Волынской и Львовской - от террора националистов погибли около ста тысяч мирных граждан. Большая часть из них не была партийными активистами и не имела никакого отношения к НКВД. К этим жертвам националистов нужно добавить сотни тысяч поляков, уничтоженных во время резни 1943-1944 годов, десятки тысяч евреев, к которым у бандеровцев сложилось "особое отношение". Кровавый счет жертв украинских националистов дополняют "геройства" "Нахтигаля" и "Роланда", украинской вспомогательной полиции, эсэсовцев из "Галичины". Трудно даже представить, насколько приумножился этот кровавый счет, создай ОУН свою "державу".
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2005.05.08 | Nemesis

          Що і треба було довести.

          Нема ніяких матеріалів, наразі повна мастурбація: самі пишуть, самі читають. Але час герметичного совка вже в минулому....
          Мови ми знаєм, самі розберемось, хто нам бреше.
          
          П.М. Шкода, що якийсь полотер поставив брехунчику "-1"... Bони мабуть в парі з ним грають. Тепер брехатиме, що його "за правду" переслідують.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей

          • 2005.05.08 | Тульский пряник

            Доказывыают теоремы, а то что фашисты преступники - это аксиома

            Nemesis пише:
            > П.М. Шкода, що якийсь полотер поставив брехунчику "-1"... Bони мабуть в парі з ним грають. Тепер брехатиме, що його "за правду" переслідують.
            
            Не льстите себе, малоуважаемый, что меня хоть, как-то трогает ваше оценивание. Глядя на эту систему оценок, я всегда вспоминаю Лена, которого вы безвозвратно утратили:
            
            http://www2.maidan.org.ua/n/arch41/1076366924
            
            И лишний раз задаю вопрос:
            
            -А судьи кто?
            
            И обижаться на вас ниже собственного достоинства равно как и воспринимать всерьёз.
            И уж тем более бессмысленно пытаться убедить в очевидных вещах, что Шухевич - это преступник, а не герой.
            згорнути/розгорнути гілку відповідей

            • 2005.05.08 | Предсказамус

              Вы хотите поговорить об аксиомах?

              1. Практически весь мир считает оккупацией включение Прибалтики в состав СССР. Вы с этим согласны?
              2. Практически весь мир признает третий тур выборов в Украине демократическим и легитимным, а второй - фальсифицированным. Вы с этим согласны?
              3. Практически весь мир осуждает массовые нарушения прав человека федералами в Чечне. Вы согласны?
              Покуда остановимся и убедимся, что для Вас нет аксиом разной убедительности.

            • 2005.05.08 | Nemesis

              Паніковскій, кидай гуся!

              Тульский пряник пише:
              
              > Не льстите себе, малоуважаемый, что меня хоть, как-то трогает ваше оценивание. Глядя на эту систему оценок, я всегда вспоминаю Лена, которого вы безвозвратно утратили.
              
              Ніхто твою Лєну не втратив, вона зараз відкрила навіть свою сторінку на "лайвджорнал". Просто вона вже нікому не цікава, ваша "кобелюха хазяйська".
              
              
              > И уж тем более бессмысленно пытаться убедить в очевидных вещах, что Шухевич - это преступник, а не герой.
              
              Припрі мене до стінки матеріалами Нюрнберга, якими ти тут клявся, благаю!
              А русофашисту розпатякувати про "фашистів"... ну це ясно, побіг з криком "тримай злодія!".
              Паніковскій, кидай гуся!

            • 2005.05.08 | VDom

              ТП. Це таки Ваші аксіоми. «Это не та, это совсем не так!».

              То є Ваша аксіома?
              
              Не важно, что говорите вы — важно, как говорите. Ваша самоуверенность будет воспринята как убежденность, амбиция — как возвышение ума, манера поучать и поправлять — как превосходство. КРУТИТЕ ИМ МОЗГИ, ВЗВИНЧИВАЙТЕ НЕРВЫ! Подавляйте волю тех, кто вам возражает. Компрометируйте выскочек и крикунов, натравливайте самолюбие толпы на скептиков. В беседах и диспутах используйте риторические приемы, которые находятся на грани приличия. Спрашивайте фамилию, место работы, должность сомневающегося и возражающего. Это, как правило, шокирует и запугивает их, и они ретируются. Требуйте ответов, а получив их, твердите, не анализируя по существу: «Это не та, это совсем не так!».
              
              Если какой-нибудь умник попытается разоблачить вас, остальные не станут его слушать и осудят, потому что, разоблачая вас, он уличил их в глупости, а это толпа не прощает.
              
              Если попытается проявить себя, привлечь к себе внимание, создайте в этот момент больше шумовых эффектов, шаркайте ногами, вставайте и ходите, скрипите стульями, смейтесь, разговаривайте, мурлычьте что-нибудь под нос, кашляйте и сморкайтесь, перебивайте выступлениями, разговорами, шутками и т.п. Создавайте массу мелких, раздражающих неудобств, которые ими осознаются не сразу. Кладите свои предметы на их вещи, наступайте им на ноги, дышите им в лицо, разговаривайте вызывающе громко. Пусть они постоянно ощущают ваш локоть своим боком. Они этого долго выдержать не могут. Избегая скандалов, они уходят, освобождая вам место… Особым шиком они считают хлопнуть дверью и уйти. Предоставьте им эту возможность! ВЕЖЛИВАЯ НАГЛОСТЬ — ВОТ НАШ ДЕВИЗ!
              
              
              Тульский пряник пише:
              > И уж тем более бессмысленно пытаться убедить в очевидных вещах, что Шухевич - это преступник, а не герой.
              
              Прості питання, прості й відповіді.
              1. До якого року в західній Україні діяли загони ОУН-УПА? Скільки років пройшло після 1945 року?
              2. Скільки років на одній території діє бандит? На чию допомогу він опирається в своїй діяльності?
              3. Населення західної України в своїй більшості бандити?
              
              Ви інтернаціоналіст?
              То може краще перейти на риторику "бандеровци-националісти унічтожалі інтернаціоналістов"? Якось незручно перечитувати про знищення поляків, євреїв і ні слова про н-націй.
              
              Чи це інша Ваша аксіома?
              Натравливайте друг на друга, возбуждайте и подогревайте в них зависть друг к другу. Делайте это всегда под прикрытием доброжелательности, незаметно и тонко. Пусть они дерутся между собой, вы же становитесь всегда арбитром.

            • 2005.05.08 | ученик

              Попрошу не путаться хотя бы в науках

              Аксиома -это произвольно выбранное утверждение.
              Выводы, полученные из аксиом, лежат на совести принявших аксиому.
              
              В основе истории лежат факты, а не аксиомы.

        • 2005.05.09 | 123

          Ви казали про "акценти Нюрнберга". Лінк дайте пліз(-)

          згорнути/розгорнути гілку відповідей

          • 2005.05.09 | Тульский пряник

            Чтобы помнили!

            Тект присяги:
            "Я, украинский доброволец, этой присягой добровольно отдаю себя в распоряжение Немецкой Армии.
            
            Я присягаю Немецкому Вождю и Верховному Командующему Немецкой Армии Адольфу Гитлеру в неизменной верности и послушании.
            
            Я торжественно обязуюсь все приказы и распоряжения начальников исполнять, а также все военные, государственные и служебные дела строго держать в тайне и тем самым верно и преданно служить Немецкой Армии и одновременно своей родине.
            
            Мне ясно, что я после своей присяги подвергаюсь всем немецким военным дисциплинарным взысканиям. Конец моей службы как украинского добровольца определяет Немецкая Армия".
            
            Фотохроника украинских фашистов :
            http://galiciadivision.onestop.net/photographs/
            
            На Нюрнбергском процессе признали виновными в военных преступлениях всю "Waffen SS", а не отдельно взятую шавку в лице "14 дивизии СС Галичина"
            згорнути/розгорнути гілку відповідей

            • 2005.05.09 | 123

              Re: Чтобы помнили!

              Тульский пряник пише:
              > Тект присяги:
              > "Я, украинский доброволец, этой присягой добровольно отдаю себя в распоряжение Немецкой Армии.
              >
              > Я присягаю Немецкому Вождю и Верховному Командующему Немецкой Армии Адольфу Гитлеру в неизменной верности и послушании.
              >
              > Я торжественно обязуюсь все приказы и распоряжения начальников исполнять, а также все военные, государственные и служебные дела строго держать в тайне и тем самым верно и преданно служить Немецкой Армии и одновременно своей родине.
              >
              > Мне ясно, что я после своей присяги подвергаюсь всем немецким военным дисциплинарным взысканиям. Конец моей службы как украинского добровольца определяет Немецкая Армия".
              
              Це текст присяги вояка УПА?
              
              > Фотохроника украинских фашистов :
              > http://galiciadivision.onestop.net/photographs/
              >
              > На Нюрнбергском процессе признали виновными в военных преступлениях всю "Waffen SS", а не отдельно взятую шавку в лице "14 дивизии СС Галичина"
              
              УПА - це тотожнє "дивізія Галичина"?

        • 2005.05.09 | S.D.

          Пряник, сколько человек служило в "Нахтигале" и "Роланде"? (-)

          згорнути/розгорнути гілку відповідей

          • 2005.05.09 | Тульский пряник

            Один галичанин - патриЁт, два - ОУН, три - ОУН-УПА с предателем

            На Стецько, Бандере и Шухевиче следует остановиться поподробнее совсем не потому, что они чем-то отличались от остальных палачей и бандитов ОУН. Дело в том, что имена этих мерзавцев чаще других пытаются отмыть. Чаще прочих изображают героями, им возводят памятники и переименовывают в честь них улицы.
            
            Биография Стецько типична для лидеров ОУН сороковых годов. Он родился в семье священника-униата на Тернопольщине в январе 1912 года. После окончания гимназии обучался в Краковском и Львовском университетах.
            
            В 1929 году Ярослав Стецько вступил в УВО. В 30-х годах украинские националисты вели активную террористическую деятельность. В этих условиях Стецько быстро сделал карьеру. В двадцать лет он уже входил в состав краевой экзекутивы (центра, возглавлявшего нелегальную деятельность националистов на Западной Украине) и подчинялся непосредственно Бандере. Продвижению Стецько способствовало его непосредственное участие в нашумевших террактах 33-34 годов. В личном деле будущего "премьера", заведенном немецкими спецслужбами, содержался любопытный документ-автобиография Я. Стецько. Там он лично признался в том, что был "привязан к аттентату на советского консула во Львове".
            
            В 1936 году Стецько был осужден польским судом за антигосударственную деятельность на пять лет лишения свободы. Впрочем, уже через год он был досрочно освобожден.
            
            В 1937 году он выехал в Германию, а затем в Италию. Именно с этого времени началось его активное сотрудничество с Абвером (кличка Басмач) и ОВРА (итальянская разведка) под псевдонимом Белендис. Последним прозвищем Стецько подписывал и свои информации к одной из спецслужб МИДа Италии.
            
            Кто знает, сколько продолжалась бы работа Белендиса с Римом, но в 1939 году (во время раскола ОУН) Стецько занял сторону Бандеры. Возмущенные его изменой Мельнику сторонники "старой генерации" разоблачили двойную игру будущего "премьера". Однако это не помешало ему стать вторым лицом в ОУН-Б и занять пост заместителя Бандеры.
            
            Незадолго до разрыва с Мельником, в сентябре 1939 года, Стецько расхваливал лидера "ветеранов" и клялся в любви и верности вождю: "Мы идем с полным и безоговорочным доверием к нашему вождю Андрею Мельнику на новые победные бои. Когда мы, глубоко взволнованные, повторяли слова присяги: "Верность, Храбрость и Послушание. Клянемся нашему Вождю", то это был не пустой звук, а голос души... людей, верных на жизнь и смерть своему новому Вождю" ("Обвиняет земля", с. 124).
            
            Даже в среде оуновцев, где измена и клятвопреступление были в порядке вещей, повернуть на 180 градусов и начать поливать грязью и самого "вождя", и его окружение, - поступок, мягко говоря, бесстыдный...
            
            В 1941 году перед вторжением в СССР фашистских войск Бандера выдвинул лозунг "Наша власть должна быть ужасной". Расширенную трактовку этой цитаты дает "Борьба и деятельность ОУН во время войны". Одним из авторов этого документа, составленного в мае 1941 года в Кракове, был Ярослав Стецько. Особенно интересны требования по национальному вопросу, четко сформулированные Бандерой и его заместителем: каждого неукраинца, который не придерживается установленных режимом порядков, рекомендовалось за небольшой проступок "ликвидировать". Еще более беспощадно Стецько относился к евреям. В личном обращении к советнику Гитлера по "восточному вопросу" рейхминистру Розенбергу он писал: "...настаиваю на уничтожении жидов и целесообразности перенести на Украину немецкие методы экстерминации жидовства".
            
            30 июня 1941 года "бойцы" "Нахтигаля" вошли во Львов. Учинив кровавую резню, несколько насытившиеся кровью "легионеры" устроили шоу, сценарий которого был написан бандеровцами еще в Кракове. В 21 час в здании дома "Просвиты" открылись "Великие сборы". На них присутствовали вояки из "Нахтигаля" (около 200 человек), оуновские функционеры, прибывшие вместе с несколькими фашистскими офицерами на это собрание. Были, правда, еще и отдельные представители городской интеллигенции, уцелевшие после первого дня резни, но они понятия не имели, зачем их сюда привели ("Обвиняет земля", с. 125), пока не появился Стецько. Он зачитал Акт провозглашения Украинской державы и декрет Бандеры о назначении Стецько председателем краевого правления (через неделю оно было переименовано в Украинское государственное правление УГП).
            
            По оценкам многих украинских националистов, в том числе и соучастников провозглашения "независимой Украины, 30 июня был разыгран фарс. Например, Иван Чинченко, бывший оуновец, утверждает: "Категорически заявляю, что это не были никакие "Национальные сборы". Участников тех сборов никто не избирал... Провозглашение 30 июня было зачитано участникам, никакого обсуждения или голосования не было..." Сам Я. Стецько заявляет, будто бы "Национальные сборы" призвали Я. Стецько на председателя правления или на "премьера Украинского правительства!" Я был "депутатом" на тех "великих" или "Национальных сборах". Председателем краевого правления назначил Я. Стецька Степан Бандера диктаторским способом, а присутствующим на этом собрании наспех созванным гражданам это было лишь сообщено к сведению..., когда Стецько называет себя... "премьером Украинского правительства", то это демагогия и самозванство" ("Обвиняет земля", с. 127).
            
            Правительство Стецько действовало неполные две недели и даже не принимало присягу. Впрочем, они и без клятвы верно служили своим фашистским хозяевам. Но уже в начале июля стало понятно, что УГП долго не протянет. Немцы далеко продвинулись на восток, а потому решили прекратить игры в либерализм со своими "союзниками". 5 июля в Кракове был задержан "вождь" Степан Бандера, а 9 июля местное СД арестовало и "премьера". Правда, 14 июля "почетный арест" был заменен на "подписку о невыезде" из Берлина.
            
            Германское руководство потребовало от лидеров ОУН-Б отказаться от Акта 30 июня. Что те после недолгих раздумий и сделали. Более того, Бандера и Стецько призвали "украинский народ помогать всюду немецкой армии разбивать Москву и большевизм".
            
            Понятное дело, что после этих страстных призывов к сотрудничеству с оккупантами Бандера и Стецько стали "отыгранными картами", и было решено вывести их из игры. В сентябре 1941 года "вождь" и "премьер" были вновь арестованы. Этот факт и позволил историкам-националистам сделать из Бандеры и Стецько мучеников. Но, упиваясь описанием страданий лидеров ОУН, они почему-то умалчивают, что "премьер" и "вождь" содержались в привилегированном отделении Заксенхаузена. Если бы фашисты решили окончательно расправиться с Бандерой и Стецько, то их бы поместили в "обычный" концлагерь, и тогда, уверен, они не продержались бы там три года. Бандера, например, сидел в камере 73-го бункера Целенбау, напоминающей гостиничный люкс. Не случайно и заключение их характеризовалось словом "еренгафт", то есть почетный арест ("Обвиняет земля", с. 115).
            
            Осенью 1944 года положение Германии на всех фронтах стало критическим. Вот тогда-то фашисты и вспомнили о своих союзниках, "томящихся" в концлагерях. Стецько и Бандера были выпущены на свободу и призваны на службу своим недавним тюремщикам. В Кракове в составе спецкоманды абвера лидеры ОУН занимались подготовкой диверсионных групп, которые пополняли ряды УПА.
            
            После разгрома фашистской Германии Стецько оказался в Мюнхене, в американской зоне оккупации. Там его, в очередной раз, перевербовали американские спецслужбы. Наряду с выполнением оперативных заданий своих новых хозяев Стецько занимался и "глобальными" проблемами. В 1946 году он инициировал создание "Антибольшевистского блока народов" (АБН), объединившего национал-экстремистов, бежавших из стран Восточной Европы. Примечательно, что в это время Стецько разработал новую концепцию "освобождения" Украины - "мол, атомная война" не так страшна, достаточно несколько бомб скинуть на Украину, и погибнет коммунистическая Украина, а "новые кадры" придут из Торонто, Сиднея, Лондона, Мадрида и т. д." ("Обвиняет земля", с. 132).
            
            Таким образом была доведена до логического конца одна из главных идей украинского национализма. Сформулировал ее Донцов, а раскрыл смысл один из лидеров УПА по кличке Крылатый: "Пусть из 40 млн. украинского народа останется половина - ничего страшного нет". Стецько же расставил все точки над i - уничтожим всех, и дело с концом!
            
            Формулируя "великие" задачи, "премьер" не забывал и о собственном обогащении. В Мюнхене, в подвале купленного бандеровцами дома на Фюрихштрассе, день и ночь "работала" его типография по изготовлению фальшивых долларов. Говорят, что ее почти безукоризненная продукция пользовалась спросом на черном рынке.
            
            В 1968 году на четвертом Большом сборе ОУН-Б Стецько стал председателем провода, шагнув таким образом из "премьеров" в "вожди". Только его "диктаторство" было еще более призрачным и формальным, чем премьерство. Стецько возглавлял ОУН до самой своей смерти в 1986 году. Ему повезло: "премьера" не постигла судьба "соратников" - Коновальца и Бандеры - он умер сам. До последних своих дней он продолжал "чертить" планы войны и покорения России и не уставал повторять: "Единственно... оружие рассудит нас с москалями".
            
            Так и отправился на тот свет в бессильной злобе этот "политический проходимец" (по характеристике бывшего члена провода ОУН Ярослава Бенцаль), проводник, "премьер" и "президент" Украины Ярослав Стецько.
            згорнути/розгорнути гілку відповідей

            • 2005.05.09 | S.D.

              Слив засчитан. (-)

    • 2005.05.08 | Nemesis

      Ось відсилка на матеріали Нюрнберзського Трібунала.

      http://www.law.umkc.edu/faculty/projects/ftrials/nuremberg/nuremberg.htm

    • 2005.05.08 | Nemesis

      Матеріали трібунала по СС.

      Дивиться, що не зважаючи на те, що СС, СД та Гестапо були визнані "агресивними організаціями", простого членства в них ще не було достатнім, щоб звинувачити особу в злочині:
      
      "The Tribunal declares to be criminal within the meaning of the Charter the group composed of those persons who had been officially accepted as members of the SS as enumerated in the preceding paragraph who became or remained members of the organization with knowledge that it was being used for the commission of acts declared criminal by Article 6 of the Charter, or who were personally implicated as members of the organization in the commission of such crimes ..."
      
      Таким чином злочинцем був лише той член СС, який свідомо ставав чи залишався членом СС за умови, що він знав про те, що ця організація використовується для скоєння злочинів, чи приймав участь в таких злочинах.
      Це якраз і є матеріали Нюрнберга, але антиукраїнська істерика російських неофашистів тут, звичайно, і не ночувала.
      
      P.S. Я вже колись порівнював писанину німецьких нацистів про Україну з писаниною російських нацистів про Україну. Співпадає 100%.

  • 2005.05.08 | stefan

    якби не було їх, не було би незалежної України

    Тульский пряник:
    > За його словами, будь-які воюючі сторони після закінчення війни повинні мати однакові права, оскільки їх призвала "державна машина". Натомість, лише у разі, якщо хтось із воїнів вчинив злочин, тоді його слід притягнути до відповідальності.
    >
    > ... что Нюрнберг уже расставил акценты 60 лет назад. Никаких равных прав для преступников с ветеранами ВОВ. Поэтому оставшиеся в живых фашистские прихвостни украинского походження и прячутся, доживая свои дни в Аргентинах, Уругваях и т.д., скрываясь под чужими именами, опасаясь "притягнення до видповидальности"
    ***
    нічого дивного - справжні злочинці-вони і в африці-злочинці, і повинні
    відповідати по закону.
    а справжні патріоти не скриваються ні в аргентині ні в тулі.вони в Україні, і на свято Перемоги* одягнуть своє війскове вбрання, бойові
    медалі і пройдуть воєнним строєм по Хрещатику.
    бо якби не було їх, то, напевно, не було би сучасної незалежної України.
    ***
    амінь.

• 2005.05.08 | forte

  Re: воїнів ОУН-УПА визнано воюючою стороною

  Внуки латышских стрелков требуют извинений и покаяния от внуков русских офицеров, расстрелянных латышскими стрелками…
  Писатель Туркменбаши руками прогрессивных политических деятелей хочет убрать конкурентов, литераторов Лукашенко и Ф. Кастро…
  Современная молодая демократия, идущая в ногу с марширующими престарелыми эсэсовцами, не сможет пройти психиатрическую экспертизу…Юля за девяносто дней сменила девяносто нарядов, на которые ушло десять процентов валютных сбережений украинского народа…Основные задачи, стоящие перед новым правительством – приравнивание воинов УПА к гвардейцам-панфиловцам, легализация легких наркотиков и проституции, регулирование цены на бензосало… Старый кляп для новой свободной журналистики – ДЕРЖАВНІСТЬ І ЇЇ БЕЗПЕКА...

• 2005.05.08 | Andrij

  Не кажіть гоп. Іншими словами, кажіть правду (-)

• 2005.05.09 | пан Roller

  Почему не великой отечественной? Ведь они воевали за Украину (-)