У справі Гонгадзе поставлено крапку?
05/11/2005 | Манул
Юрій Бохан (для “Майдану”)
У справі про вбивство Гонгадзе поставлено крапку?
Колишній кореспондент газети Верховної Ради України “Голос України” Валентин Лабунський, який кілька років тому емігрував до Сполучених Штатів Америки, отримав американське громадянство і важкою журналістською працею, та не тільки нею, продовжує заробляти в США на хліб насущний, 14 листопада 2002 року в американському україномовному часописі “Міст” опублікував інтерв’ю з Миколою Мельниченком під назвою “Микола Мельниченко: “Мої нові “бомби” незабаром почнуть вибухати”.
Свою розмову з колишнім працівником особистої охорони Кучми Валентин Лабунський розпочав коротким ліричним відступом. У ньому він змалював обстановку, у якій живе на чужині майор Мельниченко, і психологічно переконливо окреслив для читача сутність героя свого інтерв’ю.
“Усе минає, - писав Валентин Лабунський. - Цю стародавню мудрість любить повторювати Микола Мельниченко. Він повторював її щоразу, коли його життя ніяк не хотіло виходити з чорної смуги. Бувало, так припирало, що хапався руками за голову й ледь не голосив: «Навіщо я все це затіяв, навіщо!». Без знання англійської мови, на руках дружина й 5-річна донька, в кишенях гуляв вітер, Америка надала політичний притулок, побажала «good luck» й залишила сам на сам з багатопроблемним життям на чужині. Інколи була спокуса плюнути на все, продати осоружні записи й зажити десь у лісах Вермонту нормальним людським життям. Адже бажаючих купити Миколине «багатство» ніколи не бракувало. Пропонували велетенські суми, яких вистачило б і онукам. Але згадував «усе минає», брав себе в руки й продовжував боротися”.
Треба віддати належне журналістській майстерності Валентина Лабунського. Інтерв’ю вийшло цікавим, інформаційно насиченим, читач багато чого дізнався для себе нового: і про зафіксовані на записах розмови Леоніда Кучми з Леонідом Деркачем про можливий продаж через Єгипет в Іран артилерійських систем залпового вогню «Град», а також зондаж розширення контрабандних оборудок з Північною Кореєю і Лівією, і про те, як Кучма обговорював з тим же Деркачем замовлення щодо нападу на опозиційного народного депутата України Олександра Єльяшкевича за допомогою “орлів Суркіса”, і про грубі порушення законодавства, допущені колишнім головою ЦВК Михайлом Рябцем на президентських виборах 1999 року, які ставили під сумнів легітимність обрання Кучми на другий термін президентських повноважень.
На той час сумнозвісного Потебенька на посаді Генерального прокурора України замінив колишній головний податковий міліціонер Святослав Піскун. Він щойно відвідав Сполучені Штати, і Валентин Лабунський поцікавився у Миколи Мельниченка, чи відбулась у нього зустріч з Піскуном.
“Він не зустрівся не тільки зі мною, - відповів Микола Мельниченко, - а навіть з колишнім народним депутатом України Олександром Єльяшкевичем, який наполягав на зустрічі як потерпілий і який отримав у США політичний притулок і зараз готує документи, щоб подати позов до американського суду проти Президента Кучми. Причому Єльяшкевич ще до приїзду Піскуна в США через Григорія Омельченка передав йому заяву з проханням порушити проти Кучми кримінальну справу за організацію замаху на його життя. Піскун відповів Омельченку, що долучив цю заяву до «справи» Гонгадзе. Причому тут Гонгадзе?!”
Далі Микола Мельниченко висловив свою думку про особу нового українського генерального прокурора.
“Немає сумнівів, - говорить Мельниченко, - що Святослав Піскун, навіть порівняно з таким Генеральним адвокатом Кучми, як Михайло Потебенько, виглядає як зухвалий, цинічний і юридично неосвічений слуга Кучми. Він робить такі заяви, з яких сміються навіть його заступники. Наприклад, без результатів будь-якої експертизи оголошує, що плівки Мельниченка підроблено на комп'ютері народного депутата Рудьковського. Або що вбивство Георгія Гонгадзе було вигідно тим, хто мав на руках записи розмов Кучми”.
Гадаємо, що слова Мельниченка і сьогодні варті уваги, оскільки дають відповідь на ту зливу риторичних запитань, які розповсюджуються сьогодні в ЗМІ, а саме: чому Микола Мельниченко не бажає зустрітися ні з Піскуном, ні з його підлеглими із ГПУ?
Відповімо: певно, тому не хоче, що переконаний - Святослав Піскун і в 2002 році, і в 2005 році, відмиваючи Кучму та його клевретів, причетних до вбивства Гонгадзе, виконує одне й те ж завдання за однією й тією ж розробленою ще тоді схемою.
Але повернімося в рік 2002.
Валентин Лабунський поцікавився у Мельниченка, на які кошти він вже майже два роки живе в Сполучених Штатах: “Твої вороги розповсюджують чутки, що тебе щедро фінансують американські спецслужби, які мають наказ скинути Кучму й посадити в президентське крісло в Україні Ющенка?”
“Я не живу, а виживаю, - відповів Микола Мельниченко. - Ви були в мене вдома й бачили мої «розкоші». Усі кошти, які давали мені мої друзі й однодумці, я витрачав на проведення експертиз своїх записів. Сім'ї залишалися крихти. Кучма та його агенти уважно відстежували тих, хто мені допомагав. Один із таких моїх «меценатів», підприємець Юрій Литвиненко, стараннями людей Кучми вже майже рік сидить у тюрмі. Знайшли колишнього його партнера з бізнесу, заплатили щедро й змусили подати до суду Цей діяч уже витратив на адвокатів більше, ніж стверджує, що йому винен Литвиненко. А в Америці судова система громіздка, заплутана. Вина людини не доведена, але її можуть роками тримати за ґратами. Ось так і робиться з Литвиненком, який мені багато допоміг, насамперед зробити перші експертизи, після проведення яких процес, як говорив Горбачов, пішов”.
Наостанку своєї розмови Валентин Лабунський питає Мельниченка: “Миколо, яким ти бачиш фінал свого протистояння з українською владою? Чи віриш, що правда восторжествує, а ти з родиною повернешся в Україну без страху за своє життя й життя твоїх близьких?”
Мельниченко відповів наступним чином: “Ще зовсім недавно я б довго думав, як відповісти на таке запитання. Сьогодні у мене немає сумнівів. Я вірю, що акції, які почала опозиція, зметуть прогнилий і злочинний режим. Я вірю, що повернуся в Україну дуже скоро, без неї я не уявляю свого життя. І я вірю, що моя донька Леся житиме й радітиме життю в справді вільній, щасливій і заможній Україні”.
Нагадаємо, що ці слова Микола Мельниченко сказав у листопаді 2002 року.
Пройшло трохи більше двох років, кучмівський режим впав, до влади прийшла нова сила, на яку український народ поклав сподівання, що вона зробить Україну вільною, щасливою, заможною, що вона вибудує державу, у якій не будуть вбивати журналістів, а замовники вбивств отримають належне за скоєні злочини.
Прийшов час реальної надії Миколі Мельниченку повернутися додому.
Але не все так просто.
Журналіст Валентин Лабунський у тому ж таки американському тижневику “Міст” 17 лютого 2005 року публікує статтю під назвою “Bлада Ющенка: перші тривожні дзвінки”.
Інформаційним приводом для цієї статті, як вказує Валентин Лабунський, були такі події.
10 лютого 2005 року політичні біженці Микола Мельниченко, Олександр Єльяшкевич та Сергій Шолох, які крім того представляли інтереси вдови загиблого журналіста Гонгадзе Мирослави, зустрілися з Надзвичайним і Повноважним Послом України в Сполучених Штатах Михайлом Резніком. Колишній охоронець президента Кучми, колишній народний депутат України та колишній власник опозиційної київської радіостанції "Континент" відразу після перемоги Помаранчевої революції заявили про своє бажання повернутися в Україну. Метою їхньої зустрічі з послом Резніком саме і було обговорення варіантів повернення та можливості особистої зустрічі з Віктором Ющенком під час запланованого на квітень візиту українського президента до США.
У розмові з паном Резніком Микола Мельниченко, Олександр Єльяшкевич та Сергій Шолох висловили умови, за якими вони могли б безперешкодно повернутися в Україну. Насамперед, це офіційне визнання їх новою українською владою політичними емігрантами, які змушені були залишити Батьківщину через загрозу їхньому життю та життю членів їхніх родин, гарантії щодо детального розслідування злочинів режиму Кучми, інформацію про які вони мають своєму розпорядженні, відшкодування колишнім Президентом України шкоди за завдані їм моральні та матеріальні збитки.
За повідомленням Валентина Лабунського, Михайло Резнік прийняв і уважно вислухав політемігрантів й запевнив, що всі їхні вимоги й побажання передасть Віктору Ющенку, аби той зміг особисто поговорити з тими, кого режим Кучми вигнав з Батьківщини на чужину і хто доклав чимало зусиль для перемоги демократії у рідній Вітчизні.
“Відразу після зустрічі з послом, - пише Валентин Лабунський, - ми зустрілися з Миколою Мельниченком. Я побачив зовсім іншого Миколу - від депресії й песимізму не залишилося й сліду Він весь буквально світився радістю й передчуттям, що незабаром всьому, що пережив, настане кінець. Нині весь світ переконався: все, що майор Мельниченко розповідав про кучмівський режим, виявилося правдою. Тепер він рветься додому. Помаранчева революція відкрила нарешті можливість повернутися в Україну, без якої він не уявляє собі життя”.
Але, на превеликий жаль, поки що не все складається так, як хотілося б, - констатує Валентин Лабунський. - Перед відходом у відставку колишній міністр юстиції України Лавринович відфаксував апеляцію на рішення Страсбурзького суду з прав людини про незаконне відлучення Мельниченка від участі в парламентських виборах. Тобто з депутатством доведеться зачекати, доки не буде розглянуто апеляцію. А без депутатського мандата їхати в Україну вкрай небезпечно. Днями з Києва зателефонував Григорій Омельченко й застеріг Миколу від негайного повернення. "Треба ще трохи зачекати, поки що посидь в Америці",— сказав Г. Омельченко. Отже запланований на березень від'їзд в Україну доведеться перенести. "Травень — це останній термін", — каже Микола. Й така нетерплячка лунає в його голосі, - співчуває Мельниченку Валентин Лабунський, - таке бажання якнайшвидше вилетіти до Києва, що я розумію: в ситій й благополучній Америці його вже не втримає ніщо й ніхто”.
Валентин Лабунський робить висновок: “Микола Мельниченко, і Олександр Єльяшкевич, і Сергій Шолох, і Мирослава Ґонґадзе прагнуть повернутися в Україну не тільки тому, що безмежно люблять її й хочуть, жити й вмерти на рідній землі. Вони категорично проти формули "хлопці, давайте Кучмі все вибачимо й житимемо дружно". Вони категорично проти спокійної старості колишнього українського диктатора, який наказував відрізати голови незалежним журналістам й по-звірячому бити опозиційних народних депутатів. Вони не заспокояться, доки не побачать Леоніда Кучму на лаві підсудних. Він повинен відповісти за все, що накоїв, дірвавшись до влади. За все в цьому житті треба платити. Інакше, який був тоді сенс в усьому тому, що зробив, ризикуючи своїм життям і життям своєї родини, Микола Мельниченко?! Який тоді був сенс у подвигої хлопців й дівчат, які висиділи на промерзлому київському асфальті й привели до влади Ющенка та його cоратників?!”
“Який!”, - ще раз розпачливо запитує Лабунський.
Відповімо Лабунському: “Як свідчать останні події, - ніякого”.
Проте і сам Лабунський таким же чином заявив у листі, надісланому Інтернет-виданню “Українська правда” 5 травня 2005 року, тобто менше ніж через три місяця, після опублікування в тижневику “Міст” статті про тривожні сигнали, які він почав отримувати після перемоги на президентських виборах Віктора Ющенка.
“Ніякого сенсу немає і бути не може”, - такий основний зміст послання Табунського. Раніше він, виявляється, помилявся, щойно на нього найшло прозріння: ніякий Микола Мельниченко не герой і не борець із злочинним режимом, “не Че Гевара, і ні Ото Скорцені”, а такий собі “український жлоб”, іншими словами, український “віл”. “У Києві раніше таких називали "волами", - зазначає щойно спечений громадянин США Лабунський. - Але, думалося, в українському політикумі нині всі "воли" – і Ющенко, і Порошенко, і навіть неперевершена леді Ю”. І далі “прозрілий” Лабунський намагається обплювати і Мельниченка, і всіх тих, хто щиро, чи у якихось своїх меркантильних інтересах, намагався допомогти йому або ж долучитися до його борні з кучмівським режимом.
“Перше враження від знайомства з Миколою, - тепер пише Лабунський, - було вкрай негативне. Оченята бігають, весь час озирається, говорити боїться, а коли говорить, то всі очікування зустрічі з відважним борцем за щастя народне відразу розвіюються як вранішній туман”.
Григорій Омельченко такий же “жлоб”, як і Мельниченко (згадаємо, що саме в цей день, коли Лабунський надсилав в Україну своє послання, Кучма тією ж лексикою схарактеризував спроби міністерства внутрішніх справ України розібратися з сумнівними джерелами фінансування його фонду).
Говорячи про Олександра Єльяшкевича, Лабунський чомусь бере в лапки наданий йому у США статус політичного біженця (сумнівається у його законності чи у тому, що в Україні саме на замовлення Кучми “орли Суркіса” вчинили замах на життя колишнього народного депутата?).
Юрій Литвиненко, який надавав суттєву допомогу Миколі Мельниченкові на початку його перебування в США і який у зв’язку з цим став жертвою провокації, влаштованої агентами Кучми, для Лабунського вже “людина з підозрілим минулим, яка за "совітів" терлася біля торговельної годівниці, а після падіння Союзу відкусила для себе неабиякий шматок під назвою "заводик по виробництву мінеральних добрив" й поїхала на осоружний Захід”.
І так далі, і так далі...
І тут доречно поставити запитання: “Чи варто звертати увагу на ці метаморфози екс-журналіста Лабунського, коли очевидячки виникає інше закономірне запитання - скільки вартує його совість?”
Почнемо з другого запитання.
Українська спільнота пам’ятає, яке враження справило на колишнє вище керівництво держави оприлюднення 28 листопада 2000 року Олександром Морозом записів майора Мельниченка. Ті, хто був безпосередньо причетний до замовлення і вбивства Гергія Гонгадзе чи до інших злочинів, які планувались і здійснювались у кабінеті найвищої посадової особи в Україні, опинилися в стані глибокого шоку. Вони та їх недолугі помічники намагалися довести, що такого собі майора Мельниченка в природі не існує (виявляється - існує), що розмови в кабінеті Президента Україні ні теоретично, ні практично підслухати неможливо (виявляється, що за таких аргусів, як Литвин, Деркач і Шепель, цілком можливо), що записи розмов підроблені (виявляється, що справжні, і це довела офіційна американська експертиза).
Глава Адміністрації Президента України Володимир Литвин, прізвище якого безпосередньо фігурувало на записах розмов щодо знешкодження журналіста Георгія Гонгадзе, тремтячим голосом заявив тоді, що подасть до суду позов на Олександра Мороза і вимагатиме від нього відшкодування у сумі 33 гривень (колишній функціонер ЦК КПУ, який ніколи не читав Біблію, переплутав вік Ісуса Христа із сумою гонорару, яку отримав Іуда за його зраду).
Громада не знає, чи виграв, чи програв той процес Литвин і чи отримав він від Олександра Мороза оті 33 гривні.
Напевне, не дізнається вона, за скільки гривень чи доларів продав свою совість колишній кореспондент парламентської газети “Голос України” Лабунський.
Та це не так і важливо.
Важливо у цій ситуації інше.
Йде тотальна, шалена кампанія, аби дискредитувати Миколу Мельниченка, аби відвернути увагу громадськості від головного запитання: коли ж все таки не тільки виконавці, але й замовники та організатори вбивства Гонгадзе (а їх прізвища відомі – їх називає і вдова загиблого журналіста Мирослава, і сам Лабунский у попередніх своїх публікаціях) сядуть на лаву підсудних?
Усі ті, хто раніше, тим ти чи іншим робом, намагався долучитися до діяльності Миколи Мельниченка та отримати якийсь свій ґешефт від “касетного скандалу”, усі ці жири, швеці, лабунські, гольдфарби, фельштинські, литвиненки (не плутати з Юрієм), березовські та інша цвіль, зараз дружно вдалися до його опльовування. Гадаємо, річ тут не тільки в ураженому самолюбстві, у втраті надій на солідні матеріальні чи політичні вигоди, які у повній мірі не справдилися. Річ у значно більших сумах, кинутих тими, хто мусить сісти на лаву підсудних і відповісти за вбивство Георгія Гонгадзе, щоб уникнути законної кари, аніж та, яку отримав Лабунський.
Йде процес великого прання, у якому задіяні не тільки відбілюючі хімічні засоби.
Йде процес навішування на вуха українській і міжнародній спільноті великої локши - чомусь розслідування справи про вбивство Гонгадзе поставлено в залежність від того, один Микола Мельниченко чи, як висловився в останньому числі журнала “Кореспондент” голова СБУ Турчинов, “полк мельниченків” писав розмови Кучми.
Далебі, панове, давайте все ж таки керуватися принципом – котлети окремо, а мухи окремо. Безпосередні вбивці зізналися, як було вбито Георгія Гонгадзе і за чиїм безпосереднім наказом, достовірність епізоду замовлення вбивства, зафіксованого на плівках Мельниченка, підтверджено експертизою. Що ще треба? Покази самого Мельниченка? Так, в якійсь мірі вони щось можуть допомогти слідству у справі про вбивство Георгія Гонгадзе. Але ж з Миколою Мельниченком 30 березня 2005 року у Вашингтоні зустрічався голова СБУ Турчинов, - він що, не міг домовитися з Мельниченком про необхідне процесуальне надання допомоги слідству?
Микола Мельниченко не хоче зустрічатися з Піскуном чи його підлеглими? Так почитайте матеріал Лабунського від 14 листопада 2002 року - будуть якісь заперечення чи спростування переконливої думки Миколи Мельниченка про роль Генеральної прокуратури України і особисто Піскуна у справі про вбивство Георгія Гонгадзе?
Президент України Віктор Ющенко, який перед українським народом і міжнародною спільнотою дав слово, що вбивство Гонгадзе в найближчі терміни буде розкрито, наразі розпорядився матеріали щодо замовників і організаторів злочину виділити в окреме провадження, а справу стосовно безпосередніх виконавців якнайшвидше передати до суду.
Спрогнозуємо подальший розвиток подій.
Справа передається до суду, обидва підсудних заявляють, що вони дійсно вели стеження за Георгієм Гонгадлзе, відповідно до відомчої інструкції дійсно виконували наказ про його негласне затримання, але на тому їх участь у вбивстві журналіста закінчується – Георгія Гонгадзе вбив їх начальник генерал Пукач. “Ми ні в чому не порушували ні закон, ні відомчі інструкції МВС, - скажуть підсудні. – Єдина наша провина полягає у тому, що ми не змогли перешкодити генералові Пукачу вбити Георгія Гонгадзе, за його наказом брали участь у приховуванні злочину і не повідомили про нього правоохоронні органи. Але ж зрозумійте і нас: чи могли ми перешкодити іродові Пукачеві або ж донести на нього, не побоюючись за власне життя і життя наших рідних?” З урахуванням щиросердого зізнання підсудних і міри надання з їхнього боку допомоги слідству суд виносить вирок про їх умовне покарання.
А в цей час Піскун і Турчинов продовжують розгортати шалену діяльність щодо пошуку бійців “полку мельниченків”, нібито причетних до запису матюків Кучми та фактів його злочинної діяльності, направо і наліво роздають інтерв’ю, порушують кримінальні справи (цікаво, на підставі яких статей Кримінального кодексу України, адже жодна із них не в’яжеться до ситуації, чи юрист Піскун продовжує користуватися старим правилом “аби була людина, а стаття знайдеться”?). В обговорення процесу втягуються сотні експертів, політологів, соціологів, народних депутатів і кандидатів в народні депутати. Кучма обзиває Юрія Луценка міцнішими словами, аніж “жлоб”. Повеселілий Литвин (таки правда, що Бог ставить знак на шельмі: цей діяч встиг стати всесвітньо відомим плагіатором, найбільш удатним “патентознавцем” та ще й на службовій машині придушити пенсіонера) вже не скаржиться на те, що його підслуховують і стежать за ним, а спільно з керівниками ющенківської партії активно веде виборчу кампанію, тільки вже не під гаслом “За єдину Україну”, а “За Нашу єдину Україну”.
Їхню, не твою, народе, Україну.
Що ж до справи про вбивство Георгія Гонгадзе, то Голова Верховної Ради України Литвин скаже народові: “Слідство закінчено, забудьте”.
А обезголовлене і забуте тіло Георгія Гонгадзе залишатиметься там же, в целофановому мішку у морзі на вулиці з красивою назвою Оранжерейна.
Крапка.
На цьому місці залишається хіба що вдатися до чорного гумору і вдруге процитувати розпачливий зойк колишнього кореспондента парламентської газети “Голос України” та екс-журналіста Лабунського, який пролунав у його матеріалі від 17 лютого 2005 року під назвою “Bлада Ющенка: перші тривожні дзвінки”: “Микола Мельниченко, і Олександр Єльяшкевич, і Сергій Шолох, і Мирослава Ґонґадзе прагнуть повернутися в Україну не тільки тому, що безмежно люблять її й хочуть, жити й вмерти на рідній землі. Вони категорично проти формули "хлопці, давайте Кучмі все вибачимо й житимемо дружно". Вони категорично проти спокійної старості колишнього українського диктатора, який наказував відрізати голови незалежним журналістам й по-звірячому бити опозиційних народних депутатів. Вони не заспокояться, доки не побачать Леоніда Кучму на лаві підсудних. Він повинен відповісти за все, що накоїв, дірвавшись до влади. За все в цьому житті треба платити. Інакше, який був тоді сенс в усьому тому, що зробив, ризикуючи своїм життям і життям своєї родини, Микола Мельниченко?! Який тоді був сенс у подвигої хлопців й дівчат, які висиділи на промерзлому київському асфальті й привели до влади Ющенка та його cоратників?!
Який!”
11.05.2005 року
У справі про вбивство Гонгадзе поставлено крапку?
Колишній кореспондент газети Верховної Ради України “Голос України” Валентин Лабунський, який кілька років тому емігрував до Сполучених Штатів Америки, отримав американське громадянство і важкою журналістською працею, та не тільки нею, продовжує заробляти в США на хліб насущний, 14 листопада 2002 року в американському україномовному часописі “Міст” опублікував інтерв’ю з Миколою Мельниченком під назвою “Микола Мельниченко: “Мої нові “бомби” незабаром почнуть вибухати”.
Свою розмову з колишнім працівником особистої охорони Кучми Валентин Лабунський розпочав коротким ліричним відступом. У ньому він змалював обстановку, у якій живе на чужині майор Мельниченко, і психологічно переконливо окреслив для читача сутність героя свого інтерв’ю.
“Усе минає, - писав Валентин Лабунський. - Цю стародавню мудрість любить повторювати Микола Мельниченко. Він повторював її щоразу, коли його життя ніяк не хотіло виходити з чорної смуги. Бувало, так припирало, що хапався руками за голову й ледь не голосив: «Навіщо я все це затіяв, навіщо!». Без знання англійської мови, на руках дружина й 5-річна донька, в кишенях гуляв вітер, Америка надала політичний притулок, побажала «good luck» й залишила сам на сам з багатопроблемним життям на чужині. Інколи була спокуса плюнути на все, продати осоружні записи й зажити десь у лісах Вермонту нормальним людським життям. Адже бажаючих купити Миколине «багатство» ніколи не бракувало. Пропонували велетенські суми, яких вистачило б і онукам. Але згадував «усе минає», брав себе в руки й продовжував боротися”.
Треба віддати належне журналістській майстерності Валентина Лабунського. Інтерв’ю вийшло цікавим, інформаційно насиченим, читач багато чого дізнався для себе нового: і про зафіксовані на записах розмови Леоніда Кучми з Леонідом Деркачем про можливий продаж через Єгипет в Іран артилерійських систем залпового вогню «Град», а також зондаж розширення контрабандних оборудок з Північною Кореєю і Лівією, і про те, як Кучма обговорював з тим же Деркачем замовлення щодо нападу на опозиційного народного депутата України Олександра Єльяшкевича за допомогою “орлів Суркіса”, і про грубі порушення законодавства, допущені колишнім головою ЦВК Михайлом Рябцем на президентських виборах 1999 року, які ставили під сумнів легітимність обрання Кучми на другий термін президентських повноважень.
На той час сумнозвісного Потебенька на посаді Генерального прокурора України замінив колишній головний податковий міліціонер Святослав Піскун. Він щойно відвідав Сполучені Штати, і Валентин Лабунський поцікавився у Миколи Мельниченка, чи відбулась у нього зустріч з Піскуном.
“Він не зустрівся не тільки зі мною, - відповів Микола Мельниченко, - а навіть з колишнім народним депутатом України Олександром Єльяшкевичем, який наполягав на зустрічі як потерпілий і який отримав у США політичний притулок і зараз готує документи, щоб подати позов до американського суду проти Президента Кучми. Причому Єльяшкевич ще до приїзду Піскуна в США через Григорія Омельченка передав йому заяву з проханням порушити проти Кучми кримінальну справу за організацію замаху на його життя. Піскун відповів Омельченку, що долучив цю заяву до «справи» Гонгадзе. Причому тут Гонгадзе?!”
Далі Микола Мельниченко висловив свою думку про особу нового українського генерального прокурора.
“Немає сумнівів, - говорить Мельниченко, - що Святослав Піскун, навіть порівняно з таким Генеральним адвокатом Кучми, як Михайло Потебенько, виглядає як зухвалий, цинічний і юридично неосвічений слуга Кучми. Він робить такі заяви, з яких сміються навіть його заступники. Наприклад, без результатів будь-якої експертизи оголошує, що плівки Мельниченка підроблено на комп'ютері народного депутата Рудьковського. Або що вбивство Георгія Гонгадзе було вигідно тим, хто мав на руках записи розмов Кучми”.
Гадаємо, що слова Мельниченка і сьогодні варті уваги, оскільки дають відповідь на ту зливу риторичних запитань, які розповсюджуються сьогодні в ЗМІ, а саме: чому Микола Мельниченко не бажає зустрітися ні з Піскуном, ні з його підлеглими із ГПУ?
Відповімо: певно, тому не хоче, що переконаний - Святослав Піскун і в 2002 році, і в 2005 році, відмиваючи Кучму та його клевретів, причетних до вбивства Гонгадзе, виконує одне й те ж завдання за однією й тією ж розробленою ще тоді схемою.
Але повернімося в рік 2002.
Валентин Лабунський поцікавився у Мельниченка, на які кошти він вже майже два роки живе в Сполучених Штатах: “Твої вороги розповсюджують чутки, що тебе щедро фінансують американські спецслужби, які мають наказ скинути Кучму й посадити в президентське крісло в Україні Ющенка?”
“Я не живу, а виживаю, - відповів Микола Мельниченко. - Ви були в мене вдома й бачили мої «розкоші». Усі кошти, які давали мені мої друзі й однодумці, я витрачав на проведення експертиз своїх записів. Сім'ї залишалися крихти. Кучма та його агенти уважно відстежували тих, хто мені допомагав. Один із таких моїх «меценатів», підприємець Юрій Литвиненко, стараннями людей Кучми вже майже рік сидить у тюрмі. Знайшли колишнього його партнера з бізнесу, заплатили щедро й змусили подати до суду Цей діяч уже витратив на адвокатів більше, ніж стверджує, що йому винен Литвиненко. А в Америці судова система громіздка, заплутана. Вина людини не доведена, але її можуть роками тримати за ґратами. Ось так і робиться з Литвиненком, який мені багато допоміг, насамперед зробити перші експертизи, після проведення яких процес, як говорив Горбачов, пішов”.
Наостанку своєї розмови Валентин Лабунський питає Мельниченка: “Миколо, яким ти бачиш фінал свого протистояння з українською владою? Чи віриш, що правда восторжествує, а ти з родиною повернешся в Україну без страху за своє життя й життя твоїх близьких?”
Мельниченко відповів наступним чином: “Ще зовсім недавно я б довго думав, як відповісти на таке запитання. Сьогодні у мене немає сумнівів. Я вірю, що акції, які почала опозиція, зметуть прогнилий і злочинний режим. Я вірю, що повернуся в Україну дуже скоро, без неї я не уявляю свого життя. І я вірю, що моя донька Леся житиме й радітиме життю в справді вільній, щасливій і заможній Україні”.
Нагадаємо, що ці слова Микола Мельниченко сказав у листопаді 2002 року.
Пройшло трохи більше двох років, кучмівський режим впав, до влади прийшла нова сила, на яку український народ поклав сподівання, що вона зробить Україну вільною, щасливою, заможною, що вона вибудує державу, у якій не будуть вбивати журналістів, а замовники вбивств отримають належне за скоєні злочини.
Прийшов час реальної надії Миколі Мельниченку повернутися додому.
Але не все так просто.
Журналіст Валентин Лабунський у тому ж таки американському тижневику “Міст” 17 лютого 2005 року публікує статтю під назвою “Bлада Ющенка: перші тривожні дзвінки”.
Інформаційним приводом для цієї статті, як вказує Валентин Лабунський, були такі події.
10 лютого 2005 року політичні біженці Микола Мельниченко, Олександр Єльяшкевич та Сергій Шолох, які крім того представляли інтереси вдови загиблого журналіста Гонгадзе Мирослави, зустрілися з Надзвичайним і Повноважним Послом України в Сполучених Штатах Михайлом Резніком. Колишній охоронець президента Кучми, колишній народний депутат України та колишній власник опозиційної київської радіостанції "Континент" відразу після перемоги Помаранчевої революції заявили про своє бажання повернутися в Україну. Метою їхньої зустрічі з послом Резніком саме і було обговорення варіантів повернення та можливості особистої зустрічі з Віктором Ющенком під час запланованого на квітень візиту українського президента до США.
У розмові з паном Резніком Микола Мельниченко, Олександр Єльяшкевич та Сергій Шолох висловили умови, за якими вони могли б безперешкодно повернутися в Україну. Насамперед, це офіційне визнання їх новою українською владою політичними емігрантами, які змушені були залишити Батьківщину через загрозу їхньому життю та життю членів їхніх родин, гарантії щодо детального розслідування злочинів режиму Кучми, інформацію про які вони мають своєму розпорядженні, відшкодування колишнім Президентом України шкоди за завдані їм моральні та матеріальні збитки.
За повідомленням Валентина Лабунського, Михайло Резнік прийняв і уважно вислухав політемігрантів й запевнив, що всі їхні вимоги й побажання передасть Віктору Ющенку, аби той зміг особисто поговорити з тими, кого режим Кучми вигнав з Батьківщини на чужину і хто доклав чимало зусиль для перемоги демократії у рідній Вітчизні.
“Відразу після зустрічі з послом, - пише Валентин Лабунський, - ми зустрілися з Миколою Мельниченком. Я побачив зовсім іншого Миколу - від депресії й песимізму не залишилося й сліду Він весь буквально світився радістю й передчуттям, що незабаром всьому, що пережив, настане кінець. Нині весь світ переконався: все, що майор Мельниченко розповідав про кучмівський режим, виявилося правдою. Тепер він рветься додому. Помаранчева революція відкрила нарешті можливість повернутися в Україну, без якої він не уявляє собі життя”.
Але, на превеликий жаль, поки що не все складається так, як хотілося б, - констатує Валентин Лабунський. - Перед відходом у відставку колишній міністр юстиції України Лавринович відфаксував апеляцію на рішення Страсбурзького суду з прав людини про незаконне відлучення Мельниченка від участі в парламентських виборах. Тобто з депутатством доведеться зачекати, доки не буде розглянуто апеляцію. А без депутатського мандата їхати в Україну вкрай небезпечно. Днями з Києва зателефонував Григорій Омельченко й застеріг Миколу від негайного повернення. "Треба ще трохи зачекати, поки що посидь в Америці",— сказав Г. Омельченко. Отже запланований на березень від'їзд в Україну доведеться перенести. "Травень — це останній термін", — каже Микола. Й така нетерплячка лунає в його голосі, - співчуває Мельниченку Валентин Лабунський, - таке бажання якнайшвидше вилетіти до Києва, що я розумію: в ситій й благополучній Америці його вже не втримає ніщо й ніхто”.
Валентин Лабунський робить висновок: “Микола Мельниченко, і Олександр Єльяшкевич, і Сергій Шолох, і Мирослава Ґонґадзе прагнуть повернутися в Україну не тільки тому, що безмежно люблять її й хочуть, жити й вмерти на рідній землі. Вони категорично проти формули "хлопці, давайте Кучмі все вибачимо й житимемо дружно". Вони категорично проти спокійної старості колишнього українського диктатора, який наказував відрізати голови незалежним журналістам й по-звірячому бити опозиційних народних депутатів. Вони не заспокояться, доки не побачать Леоніда Кучму на лаві підсудних. Він повинен відповісти за все, що накоїв, дірвавшись до влади. За все в цьому житті треба платити. Інакше, який був тоді сенс в усьому тому, що зробив, ризикуючи своїм життям і життям своєї родини, Микола Мельниченко?! Який тоді був сенс у подвигої хлопців й дівчат, які висиділи на промерзлому київському асфальті й привели до влади Ющенка та його cоратників?!”
“Який!”, - ще раз розпачливо запитує Лабунський.
Відповімо Лабунському: “Як свідчать останні події, - ніякого”.
Проте і сам Лабунський таким же чином заявив у листі, надісланому Інтернет-виданню “Українська правда” 5 травня 2005 року, тобто менше ніж через три місяця, після опублікування в тижневику “Міст” статті про тривожні сигнали, які він почав отримувати після перемоги на президентських виборах Віктора Ющенка.
“Ніякого сенсу немає і бути не може”, - такий основний зміст послання Табунського. Раніше він, виявляється, помилявся, щойно на нього найшло прозріння: ніякий Микола Мельниченко не герой і не борець із злочинним режимом, “не Че Гевара, і ні Ото Скорцені”, а такий собі “український жлоб”, іншими словами, український “віл”. “У Києві раніше таких називали "волами", - зазначає щойно спечений громадянин США Лабунський. - Але, думалося, в українському політикумі нині всі "воли" – і Ющенко, і Порошенко, і навіть неперевершена леді Ю”. І далі “прозрілий” Лабунський намагається обплювати і Мельниченка, і всіх тих, хто щиро, чи у якихось своїх меркантильних інтересах, намагався допомогти йому або ж долучитися до його борні з кучмівським режимом.
“Перше враження від знайомства з Миколою, - тепер пише Лабунський, - було вкрай негативне. Оченята бігають, весь час озирається, говорити боїться, а коли говорить, то всі очікування зустрічі з відважним борцем за щастя народне відразу розвіюються як вранішній туман”.
Григорій Омельченко такий же “жлоб”, як і Мельниченко (згадаємо, що саме в цей день, коли Лабунський надсилав в Україну своє послання, Кучма тією ж лексикою схарактеризував спроби міністерства внутрішніх справ України розібратися з сумнівними джерелами фінансування його фонду).
Говорячи про Олександра Єльяшкевича, Лабунський чомусь бере в лапки наданий йому у США статус політичного біженця (сумнівається у його законності чи у тому, що в Україні саме на замовлення Кучми “орли Суркіса” вчинили замах на життя колишнього народного депутата?).
Юрій Литвиненко, який надавав суттєву допомогу Миколі Мельниченкові на початку його перебування в США і який у зв’язку з цим став жертвою провокації, влаштованої агентами Кучми, для Лабунського вже “людина з підозрілим минулим, яка за "совітів" терлася біля торговельної годівниці, а після падіння Союзу відкусила для себе неабиякий шматок під назвою "заводик по виробництву мінеральних добрив" й поїхала на осоружний Захід”.
І так далі, і так далі...
І тут доречно поставити запитання: “Чи варто звертати увагу на ці метаморфози екс-журналіста Лабунського, коли очевидячки виникає інше закономірне запитання - скільки вартує його совість?”
Почнемо з другого запитання.
Українська спільнота пам’ятає, яке враження справило на колишнє вище керівництво держави оприлюднення 28 листопада 2000 року Олександром Морозом записів майора Мельниченка. Ті, хто був безпосередньо причетний до замовлення і вбивства Гергія Гонгадзе чи до інших злочинів, які планувались і здійснювались у кабінеті найвищої посадової особи в Україні, опинилися в стані глибокого шоку. Вони та їх недолугі помічники намагалися довести, що такого собі майора Мельниченка в природі не існує (виявляється - існує), що розмови в кабінеті Президента Україні ні теоретично, ні практично підслухати неможливо (виявляється, що за таких аргусів, як Литвин, Деркач і Шепель, цілком можливо), що записи розмов підроблені (виявляється, що справжні, і це довела офіційна американська експертиза).
Глава Адміністрації Президента України Володимир Литвин, прізвище якого безпосередньо фігурувало на записах розмов щодо знешкодження журналіста Георгія Гонгадзе, тремтячим голосом заявив тоді, що подасть до суду позов на Олександра Мороза і вимагатиме від нього відшкодування у сумі 33 гривень (колишній функціонер ЦК КПУ, який ніколи не читав Біблію, переплутав вік Ісуса Христа із сумою гонорару, яку отримав Іуда за його зраду).
Громада не знає, чи виграв, чи програв той процес Литвин і чи отримав він від Олександра Мороза оті 33 гривні.
Напевне, не дізнається вона, за скільки гривень чи доларів продав свою совість колишній кореспондент парламентської газети “Голос України” Лабунський.
Та це не так і важливо.
Важливо у цій ситуації інше.
Йде тотальна, шалена кампанія, аби дискредитувати Миколу Мельниченка, аби відвернути увагу громадськості від головного запитання: коли ж все таки не тільки виконавці, але й замовники та організатори вбивства Гонгадзе (а їх прізвища відомі – їх називає і вдова загиблого журналіста Мирослава, і сам Лабунский у попередніх своїх публікаціях) сядуть на лаву підсудних?
Усі ті, хто раніше, тим ти чи іншим робом, намагався долучитися до діяльності Миколи Мельниченка та отримати якийсь свій ґешефт від “касетного скандалу”, усі ці жири, швеці, лабунські, гольдфарби, фельштинські, литвиненки (не плутати з Юрієм), березовські та інша цвіль, зараз дружно вдалися до його опльовування. Гадаємо, річ тут не тільки в ураженому самолюбстві, у втраті надій на солідні матеріальні чи політичні вигоди, які у повній мірі не справдилися. Річ у значно більших сумах, кинутих тими, хто мусить сісти на лаву підсудних і відповісти за вбивство Георгія Гонгадзе, щоб уникнути законної кари, аніж та, яку отримав Лабунський.
Йде процес великого прання, у якому задіяні не тільки відбілюючі хімічні засоби.
Йде процес навішування на вуха українській і міжнародній спільноті великої локши - чомусь розслідування справи про вбивство Гонгадзе поставлено в залежність від того, один Микола Мельниченко чи, як висловився в останньому числі журнала “Кореспондент” голова СБУ Турчинов, “полк мельниченків” писав розмови Кучми.
Далебі, панове, давайте все ж таки керуватися принципом – котлети окремо, а мухи окремо. Безпосередні вбивці зізналися, як було вбито Георгія Гонгадзе і за чиїм безпосереднім наказом, достовірність епізоду замовлення вбивства, зафіксованого на плівках Мельниченка, підтверджено експертизою. Що ще треба? Покази самого Мельниченка? Так, в якійсь мірі вони щось можуть допомогти слідству у справі про вбивство Георгія Гонгадзе. Але ж з Миколою Мельниченком 30 березня 2005 року у Вашингтоні зустрічався голова СБУ Турчинов, - він що, не міг домовитися з Мельниченком про необхідне процесуальне надання допомоги слідству?
Микола Мельниченко не хоче зустрічатися з Піскуном чи його підлеглими? Так почитайте матеріал Лабунського від 14 листопада 2002 року - будуть якісь заперечення чи спростування переконливої думки Миколи Мельниченка про роль Генеральної прокуратури України і особисто Піскуна у справі про вбивство Георгія Гонгадзе?
Президент України Віктор Ющенко, який перед українським народом і міжнародною спільнотою дав слово, що вбивство Гонгадзе в найближчі терміни буде розкрито, наразі розпорядився матеріали щодо замовників і організаторів злочину виділити в окреме провадження, а справу стосовно безпосередніх виконавців якнайшвидше передати до суду.
Спрогнозуємо подальший розвиток подій.
Справа передається до суду, обидва підсудних заявляють, що вони дійсно вели стеження за Георгієм Гонгадлзе, відповідно до відомчої інструкції дійсно виконували наказ про його негласне затримання, але на тому їх участь у вбивстві журналіста закінчується – Георгія Гонгадзе вбив їх начальник генерал Пукач. “Ми ні в чому не порушували ні закон, ні відомчі інструкції МВС, - скажуть підсудні. – Єдина наша провина полягає у тому, що ми не змогли перешкодити генералові Пукачу вбити Георгія Гонгадзе, за його наказом брали участь у приховуванні злочину і не повідомили про нього правоохоронні органи. Але ж зрозумійте і нас: чи могли ми перешкодити іродові Пукачеві або ж донести на нього, не побоюючись за власне життя і життя наших рідних?” З урахуванням щиросердого зізнання підсудних і міри надання з їхнього боку допомоги слідству суд виносить вирок про їх умовне покарання.
А в цей час Піскун і Турчинов продовжують розгортати шалену діяльність щодо пошуку бійців “полку мельниченків”, нібито причетних до запису матюків Кучми та фактів його злочинної діяльності, направо і наліво роздають інтерв’ю, порушують кримінальні справи (цікаво, на підставі яких статей Кримінального кодексу України, адже жодна із них не в’яжеться до ситуації, чи юрист Піскун продовжує користуватися старим правилом “аби була людина, а стаття знайдеться”?). В обговорення процесу втягуються сотні експертів, політологів, соціологів, народних депутатів і кандидатів в народні депутати. Кучма обзиває Юрія Луценка міцнішими словами, аніж “жлоб”. Повеселілий Литвин (таки правда, що Бог ставить знак на шельмі: цей діяч встиг стати всесвітньо відомим плагіатором, найбільш удатним “патентознавцем” та ще й на службовій машині придушити пенсіонера) вже не скаржиться на те, що його підслуховують і стежать за ним, а спільно з керівниками ющенківської партії активно веде виборчу кампанію, тільки вже не під гаслом “За єдину Україну”, а “За Нашу єдину Україну”.
Їхню, не твою, народе, Україну.
Що ж до справи про вбивство Георгія Гонгадзе, то Голова Верховної Ради України Литвин скаже народові: “Слідство закінчено, забудьте”.
А обезголовлене і забуте тіло Георгія Гонгадзе залишатиметься там же, в целофановому мішку у морзі на вулиці з красивою назвою Оранжерейна.
Крапка.
На цьому місці залишається хіба що вдатися до чорного гумору і вдруге процитувати розпачливий зойк колишнього кореспондента парламентської газети “Голос України” та екс-журналіста Лабунського, який пролунав у його матеріалі від 17 лютого 2005 року під назвою “Bлада Ющенка: перші тривожні дзвінки”: “Микола Мельниченко, і Олександр Єльяшкевич, і Сергій Шолох, і Мирослава Ґонґадзе прагнуть повернутися в Україну не тільки тому, що безмежно люблять її й хочуть, жити й вмерти на рідній землі. Вони категорично проти формули "хлопці, давайте Кучмі все вибачимо й житимемо дружно". Вони категорично проти спокійної старості колишнього українського диктатора, який наказував відрізати голови незалежним журналістам й по-звірячому бити опозиційних народних депутатів. Вони не заспокояться, доки не побачать Леоніда Кучму на лаві підсудних. Він повинен відповісти за все, що накоїв, дірвавшись до влади. За все в цьому житті треба платити. Інакше, який був тоді сенс в усьому тому, що зробив, ризикуючи своїм життям і життям своєї родини, Микола Мельниченко?! Який тоді був сенс у подвигої хлопців й дівчат, які висиділи на промерзлому київському асфальті й привели до влади Ющенка та його cоратників?!
Який!”
11.05.2005 року
Відповіді
2005.05.11 | Shooter
Швидше, в "справі Мельниченка"
Варто звернути увагу, що ВСІ, хто допомагав в свій час Мельниченку, крім СПУ, котра юзала/юзає плівки та Мельниченка в своїх політичних цілях, дійшли до консенсусу: ммм, м'яко кажучи, є неадекватним тій ролі, яку він собі приписує.Можу перерахувати імена: Цвіль, Болданюк, Швець, Жир, люди Березовського, Лабунський.
От, панімаєш, педерасти...лонг лайв славному хлопцю з Артаньянщини майору Коляну!
2005.05.11 | Предсказамус
Пискун говорит, что нет такого дела
Shooter пише:> Варто звернути увагу, що ВСІ, хто допомагав в свій час Мельниченку, крім СПУ, котра юзала/юзає плівки та Мельниченка в своїх політичних цілях, дійшли до консенсусу: ммм, м'яко кажучи, є неадекватним тій ролі, яку він собі приписує. Можу перерахувати імена: Цвіль, Болданюк, Швець, Жир, люди Березовського, Лабунський.
Список то что надо, в него какого гада ни вставь - будет выглядеть органично.
> От, панімаєш, педерасти...лонг лайв славному хлопцю з Артаньянщини майору Коляну!
Если бы я вообще не знал, кто этот самый майор, перечень оппонентов вызывает доверие к его словам.
2005.05.11 | Shooter
Я чув зворотнє.
Востаннє це було сказано президентом. Запрошено майора Коляна дати покази будь-де і на його умовах. Чого ж Колян не погоджується, як Ви думаєте?Предсказамус пише:
> Shooter пише:
> > От, панімаєш, педерасти...лонг лайв славному хлопцю з Артаньянщини майору Коляну!
> Если бы я вообще не знал, кто этот самый майор, перечень оппонентов вызывает доверие к его словам.
Гм...цікаво, чим саме "насолив" Болданюк, Жир чи Лабунський (якщо на хвилю не звертати уваги на решту)? В чому їх провина (і куди бігти каятися)?
З іншого боку - то кажете, ВСІ люди, які допомагали оприлюдненню записів є опонентами Мельничанка? Можливо, Ви й праві.
2005.05.12 | Михайло Свистович
Re: Я чув зворотнє.
Shooter пише:> Востаннє це було сказано президентом. Запрошено майора Коляна дати покази будь-де і на його умовах. Чого ж Колян не погоджується, як Ви думаєте?
Бо насправді нічого не робиться для виконання президентом своїх слів. Це вже стало традицією.
2005.05.12 | Shooter
Re: Я чув зворотнє.
Михайло Свистович пише:> Shooter пише:
> > Востаннє це було сказано президентом. Запрошено майора Коляна дати покази будь-де і на його умовах. Чого ж Колян не погоджується, як Ви думаєте?
>
> Бо насправді нічого не робиться для виконання президентом своїх слів.
Знову демагогія. Насампереж подібного бажання не виявляє Мельниченко.
2005.05.12 | Михайло Свистович
Re: Я чув зворотнє.
Shooter пише:>
> Знову демагогія.
І знову Ваша.
>
> Насампереж подібного бажання не виявляє Мельниченко.
Ви самі запостили повідомлення про його бажання.
2005.05.12 | Shooter
Re: Я чув зворотнє.
Михайло Свистович пише:> > Насампереж подібного бажання не виявляє Мельниченко.
>
> Ви самі запостили повідомлення про його бажання.
Бажання оприлюднювати те і таким способом, яким він це робив до сьогодні - себто, виключно вибірково і націлено. А ФБР приплести - щоб знову можна було арґументувати свою "правдивість".
Вимоги дві, прості і принципово легко здійснимі:
1. Оприлюднити/передати всі записи (хоч в 10 копіях 10 різним інституціям/людям)
2. Розповісти як вони здійснювались
І поки майор Колян того не здійснить - пардон, але як Ви писали, "не д'Артаньян він в поганому змісті цього слова".
2005.05.12 | Михайло Свистович
Re: Я чув зворотнє.
Shooter пише:>
> Бажання оприлюднювати те і таким способом, яким він це робив до сьогодні - себто, виключно вибірково і націлено.
А українська влада не сильно прагне навіть і цього. Обіцявся Ющенко зустрітися із Мельниченком в Америці і?
>
> Вимоги дві, прості і принципово легко здійснимі:
Особливо легко здійснимі на форумі, коли не треба самому нічого робити.
>
> І поки майор Колян того не здійснить
ганьба українській владі.
2005.05.12 | Shooter
Re: Я чув зворотнє.
Михайло Свистович пише:> Shooter пише:
> >
> > Бажання оприлюднювати те і таким способом, яким він це робив до сьогодні - себто, виключно вибірково і націлено.
>
> А українська влада не сильно прагне навіть і цього.
Цього не прагне, насамперед, Мельниченко. Якби прагнув - вже вся інформація би була давно оприлюднена, і він би собі спокійно міг повертатися до дому.
>Обіцявся Ющенко зустрітися із Мельниченком в Америці і?
Пропозиції ж "передати все" відповідним органам Мельниченку від нової влади вже надходили - і не раз.
> >
> > Вимоги дві, прості і принципово легко здійснимі:
>
> Особливо легко здійснимі на форумі, коли не треба самому нічого робити.
Звертання не по темі, і не за адресою.
> >
> > І поки майор Колян того не здійснить
>
> ганьба українській владі.
угу. "ну і свиня цей полковник Іванов - він Вам і в штани насрав, пане генерал"
2005.05.12 | Михайло Свистович
Re: Я чув зворотнє.
Shooter пише:>
> Цього не прагне, насамперед, Мельниченко.
Він дуже прагне.
>
> Якби прагнув - вже вся інформація би була давно оприлюднена, і він би собі спокійно міг повертатися до дому.
Повторюю: Ви допомогли йому розшифрувати її?
>
>
Довіру до президента, який дотримує слова.
>
> Пропозиції ж "передати все" відповідним органам Мельниченку від нової влади вже надходили - і не раз.
Я б Піськуну не передав на місці Мельниченка.
>
> Звертання не по темі, і не за адресою.
Звернення саме по темі. Бо легко ляпати по клаві, коли інші пашуть.
2005.05.13 | Shooter
Re: Я чув зворотнє.
Михайло Свистович пише:> Shooter пише:
> >
> > Цього не прагне, насамперед, Мельниченко.
>
> Він дуже прагне.
> > Якби прагнув - вже вся інформація би була давно оприлюднена, і він би собі спокійно міг повертатися до дому.
>
> Повторюю: Ви допомогли йому розшифрувати її?
Я готовий. На повному серйозі. За однієї умови - він відверто розповідає яким чином отримувалися записи і хто володіє всією фонотекою. А потім дає на розшифровку всю фонотеку. А не те, що оприлюднюють через нього.
Та й невже Ви думаєте, якби від дій і слів майора не пахло зле, не знайшлося би достатньо людей, готових розшифровувати записи? Чи майору бракує грошей на котушку бланк СД?
> > Пропозиції ж "передати все" відповідним органам Мельниченку від нової влади вже надходили - і не раз.
>
> Я б Піськуну не передав на місці Мельниченка.
Хай передає Турчинову. Хай зашле 10 копій на збереження всім, кому тільки зможе (включаючи Вас).
> > Звертання не по темі, і не за адресою.
>
> Звернення саме по темі. Бо легко ляпати по клаві, коли інші пашуть.
Ще раз - не по темі, і не за адресою. + див. вище. Доречі, Ви теж розшифровками записів займалися?
2005.05.13 | Михайло Свистович
Re: Я чув зворотнє.
Shooter пише:>
> Я готовий. На повному серйозі. За однієї умови - він відверто розповідає яким чином отримувалися записи і хто володіє всією фонотекою. А потім дає на розшифровку всю фонотеку. А не те, що оприлюднюють через нього.
Коротше, Ви з"їхали. То не майте претензій до того, що він щось не опублікував. Розшифровка вимагає трохи більших зусиль ніж трьоп на форумі у вільний час.
>
> Та й невже Ви думаєте, якби від дій і слів майора не пахло зле, не знайшлося би достатньо людей, готових розшифровувати записи?
1. Не знайшлося.
2. Він уже обпікся на деяких людях, від яких записи розлізлися по всьому світу.
>
> Хай передає Турчинову. Хай зашле 10 копій на збереження всім, кому тільки зможе (включаючи Вас).
Копії у мене нічого не важать. Їх оголосять хвальшивкою за відсутності оригіналів. От зроблені з оригіналів у присутності ФБР та передані їм - важать значно більше.
>
> Ви теж розшифровками записів займалися?
Ні. Але ж я і не висуваю до Миколи претензій. Я розумію його.
2005.05.13 | Сергій Кабуд
якщо серьозно- я можу допомогти з розшифровкою(-)
2005.05.12 | Предсказамус
Еще Христос советовал имеющим уши слушать
Shooter пише:> Востаннє це було сказано президентом. Запрошено майора Коляна дати покази будь-де і на його умовах. Чого ж Колян не погоджується, як Ви думаєте?
Показания предложено дать по делу Гонгадзе, причем тут несуществующее "дело Мельниченко"?
> Предсказамус пише:
>> Если бы я вообще не знал, кто этот самый майор, перечень оппонентов вызывает доверие к его словам.
> Гм...цікаво, чим саме "насолив" Болданюк, Жир чи Лабунський (якщо на хвилю не звертати уваги на решту)? В чому їх провина (і куди бігти каятися)?
Болданюк и Лабунский ничем мне могли насолить потому, что появились ровно тогда, когда было надо, первый в рамках операции "Цвиль", второй - операции "БАБ спасает Украину". Что до Жира, его поведение и последние записи меломана Мельниченко о переговорах березовцев не позволяют относиться к нему, как к честному человеку.
2005.05.12 | Shooter
Не пересмикувати не радив?
Предсказамус пише:> Shooter пише:
> > Востаннє це було сказано президентом. Запрошено майора Коляна дати покази будь-де і на його умовах. Чого ж Колян не погоджується, як Ви думаєте?
> Показания предложено дать по делу Гонгадзе, причем тут несуществующее "дело Мельниченко"?
Мова про записи. Які для того, щоб бути доказовою частиною в справі Гонгадзе, повинні бути відповідним чином пояснені. Чому цього не зробив (все ще) Мельниченко?
Були також відповідні пропозиції від Прокуратури (нехай Піськун - чмо) і СБУ (Турчинов теж чмо?) про записи в загальному.
> > Предсказамус пише:
> >> Если бы я вообще не знал, кто этот самый майор, перечень оппонентов вызывает доверие к его словам.
> > Гм...цікаво, чим саме "насолив" Болданюк, Жир чи Лабунський (якщо на хвилю не звертати уваги на решту)? В чому їх провина (і куди бігти каятися)?
> Болданюк и Лабунский ничем мне могли насолить потому, что появились ровно тогда, когда было надо, первый в рамках операции "Цвиль", второй - операции "БАБ спасает Украину". Что до Жира, его поведение и последние записи меломана Мельниченко о переговорах березовцев не позволяют относиться к нему, как к честному человеку.
Добре, припустимо, всі перераховані - відверті педерасти.
Проте вернемося до пунктів 2 і 3 тут:
http://www2.maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_free&trs=0&key=1115890115&first=1115902676&last=1115800134
Все ж так просто - оприлюдни інформацію (для початку) - і розслабся, так би мовити.
Чому ні?
2005.05.12 | Предсказамус
Ага, это тоже.
Shooter пише:> Предсказамус пише:
>> Shooter пише:
>>> Востаннє це було сказано президентом. Запрошено майора Коляна дати покази будь-де і на його умовах. Чого ж Колян не погоджується, як Ви думаєте?
>> Показания предложено дать по делу Гонгадзе, причем тут несуществующее "дело Мельниченко"?
> Мова про записи. Які для того, щоб бути доказовою частиною в справі Гонгадзе, повинні бути відповідним чином пояснені. Чому цього не зробив (все ще) Мельниченко?
Они не "соответствующим образом" должны быть объяснены, а переданы официально с допросом Мельниченко в качестве свидетеля. Т.к. один свидетель уже дважды застрелился, второго днем с огнем найти не могут, а личные качества Пискуна ни у кого сомнения не вызывают, нежелание Мельниченко ехать в Украину можно понять. В Штаты же не поехал сам Пискун. Теперь согласовано между СБУ и ФБР, что последние проведут допрос в Америке. Что Вам не так?
> Були також відповідні пропозиції від Прокуратури (нехай Піськун - чмо) і СБУ (Турчинов теж чмо?) про записи в загальному.
См. выше о том, как можно использовать записи в уголовном деле.
> Добре, припустимо, всі перераховані - відверті педерасти.
Относительно сексуальной ориентации - не интересовался, но верить им не намерен. Разве что с точностью до наоборот.
> Проте вернемося до пунктів 2 і 3 тут:
> Все ж так просто - оприлюдни інформацію (для початку) - і розслабся, так би мовити.
А зачем? Доказательством это все не является, да и Турчинов просил не публиковать.
2005.05.13 | Shooter
Це добре
Предсказамус пише:> Shooter пише:
> > Предсказамус пише:
> >> Shooter пише:
> >>> Востаннє це було сказано президентом. Запрошено майора Коляна дати покази будь-де і на його умовах. Чого ж Колян не погоджується, як Ви думаєте?
> >> Показания предложено дать по делу Гонгадзе, причем тут несуществующее "дело Мельниченко"?
> > Мова про записи. Які для того, щоб бути доказовою частиною в справі Гонгадзе, повинні бути відповідним чином пояснені. Чому цього не зробив (все ще) Мельниченко?
> Они не "соответствующим образом" должны быть объяснены,
це і малося на увазі
>а переданы официально с допросом Мельниченко в качестве свидетеля.
Не тільки. Повинна бути встановлена достовірність шляху їх отримання, себто встановлено хто і як їх писав.
>Т.к. один свидетель уже дважды застрелился,
він не мав стосунків до записів
>второго днем с огнем найти не могут,
цей теж не має
>а личные качества Пискуна ни у кого сомнения не вызывают,
як щодо Турчинова?
>нежелание Мельниченко ехать в Украину можно понять.
Мельниченкові вже давно і настійливо пропонують дати покази (по всіх записах, включаючи записи по Гонгадзе) там, де він захоче, а не в Україні. Майор постійно знаходить відмазки.
>В Штаты же не поехал сам Пискун.
? Відповідна слідча група Генпрокуратури була готова виїхати хоч в Штати, хоч в Німеччину, хоч в іншу країну, яку би запропонував Колян.
>Теперь согласовано между СБУ и ФБР, что последние проведут допрос в Америке. Что Вам не так?
? Яким чином ФБР вписується в правничу систему України, не підкажете? І чому ФБР повинно дізнаватися нахаляву про державні таємниці України?
ніяк не можу зрозуміти.
> > Були також відповідні пропозиції від Прокуратури (нехай Піськун - чмо) і СБУ (Турчинов теж чмо?) про записи в загальному.
> См. выше о том, как можно использовать записи в уголовном деле.
> > Проте вернемося до пунктів 2 і 3 тут:
> > Все ж так просто - оприлюдни інформацію (для початку) - і розслабся, так би мовити.
> А зачем?
Щоб не вбили, наприклад.
>Доказательством это все не является, да и Турчинов просил не публиковать.
З іншого боку - Ви вважаєте, що в загальному записи (окрім епізодів з держтаємницями) і шлях їх отримання має бути "не для опублікування"? Чому?
2005.05.13 | Предсказамус
Дык.
Shooter пише:>> Они не "соответствующим образом" должны быть объяснены,
> це і малося на увазі
>> а переданы официально с допросом Мельниченко в качестве свидетеля.
> Не тільки. Повинна бути встановлена достовірність шляху їх отримання, себто встановлено хто і як їх писав.
"достовірність шляху їх отримання" (ну Вы и придумали...) - это уже следующий шаг и делать его не Мельниченко.
>> Т.к. один свидетель уже дважды застрелился,
> він не мав стосунків до записів
Он имел отношение к делу Гонгадзе.
>> второго днем с огнем найти не могут,
> цей теж не має
См. выше.
>> а личные качества Пискуна ни у кого сомнения не вызывают,
> як щодо Турчинова?
Никак, пока в соответствии с законом Пискун надзирает за Турчиновым, а не наоборот.
>> нежелание Мельниченко ехать в Украину можно понять.
> Мельниченкові вже давно і настійливо пропонують дати покази (по всіх записах, включаючи записи по Гонгадзе) там, де він захоче, а не в Україні. Майор постійно знаходить відмазки.
Он захотел в Штатах, Пискун не поехал, хотя обещал.
>> В Штаты же не поехал сам Пискун.
> ? Відповідна слідча група Генпрокуратури була готова виїхати хоч в Штати, хоч в Німеччину, хоч в іншу країну, яку би запропонував Колян.
См. выше. Или ссылку найти?
>> Теперь согласовано между СБУ и ФБР, что последние проведут допрос в Америке. Что Вам не так?
> ? Яким чином ФБР вписується в правничу систему України, не підкажете?
Вполне нормальное межгосударственное оказание правовой помощи.
> І чому ФБР повинно дізнаватися нахаляву про державні таємниці України? ніяк не можу зрозуміти.
Потому, что самой Украине на это плевать.
>>> Були також відповідні пропозиції від Прокуратури (нехай Піськун - чмо) і СБУ (Турчинов теж чмо?) про записи в загальному.
>> См. выше о том, как можно использовать записи в уголовном деле.
>
См. выше.
>>> Все ж так просто - оприлюдни інформацію (для початку) - і розслабся, так би мовити.
>> А зачем?
> Щоб не вбили, наприклад.
Пока Мельниченко не допрошен в качестве свидетеля, использование записей в уголовном деле крайне затруднено, сколько бы он их не публиковал.
>> Доказательством это все не является, да и Турчинов просил не публиковать.
>
Почему Вы считаете, что кто-то должен доказывать Вам традиционность сексуальной ориентации?
> З іншого боку - Ви вважаєте, що в загальному записи (окрім епізодів з держтаємницями) і шлях їх отримання має бути "не для опублікування"? Чому?
Я так считаю? Скорее, так считает Турчинов. Надоело ему, наверное, трупы по дачам собирать.
2005.05.13 | Shooter
угу
Предсказамус пише:> Shooter пише:
> >> Они не "соответствующим образом" должны быть объяснены,
> > це і малося на увазі
> >> а переданы официально с допросом Мельниченко в качестве свидетеля.
> > Не тільки. Повинна бути встановлена достовірність шляху їх отримання, себто встановлено хто і як їх писав.
> "достовірність шляху їх отримання" (ну Вы и придумали...) - это уже следующий шаг и делать его не Мельниченко.
ні, це мусить бути процесуальною дією - частиною дачі свідчень Мельничеком, а саме: висянення яким чином, коли і ким ці записи були зроблені.
бо якщо (і про це ходять, так би мовити, "вперті слухи") дата випуску чіпу, на який, як твердить Мельниченко, він здійснював свої записи, є пізнішою, ніж дата створення файлу або подій, відображених в розмові, то Ви сам розумієте всю "процесуальну цінність" такого доказу.
> >> Т.к. один свидетель уже дважды застрелился,
> > він не мав стосунків до записів
> Он имел отношение к делу Гонгадзе.
Записи охоплюють значно ширший масив, злочинів в т.ч.
> >> второго днем с огнем найти не могут,
> > цей теж не має
> См. выше.
Саме так
> >> а личные качества Пискуна ни у кого сомнения не вызывают,
> > як щодо Турчинова?
> Никак, пока в соответствии с законом Пискун надзирает за Турчиновым, а не наоборот.
відповідь не одназначна. спробуйте відповісти на це запитання: буде Турчинов закопувати докази по справі Гонгадзе? буде Турчинов закопувати решту записів?
> >> нежелание Мельниченко ехать в Украину можно понять.
> > Мельниченкові вже давно і настійливо пропонують дати покази (по всіх записах, включаючи записи по Гонгадзе) там, де він захоче, а не в Україні. Майор постійно знаходить відмазки.
> Он захотел в Штатах, Пискун не поехал, хотя обещал.
> >> В Штаты же не поехал сам Пискун.
> > ? Відповідна слідча група Генпрокуратури була готова виїхати хоч в Штати, хоч в Німеччину, хоч в іншу країну, яку би запропонував Колян.
> См. выше. Или ссылку найти?
>
> >> Теперь согласовано между СБУ и ФБР, что последние проведут допрос в Америке. Что Вам не так?
> > ? Яким чином ФБР вписується в правничу систему України, не підкажете?
> Вполне нормальное межгосударственное оказание правовой помощи.
В даній ситуації - допиті Мельниченка слідчими з України, - присутність ФБР з правової точки зору є абсолютно зайвою.
> > І чому ФБР повинно дізнаватися нахаляву про державні таємниці України? ніяк не можу зрозуміти.
> Потому, что самой Украине на это плевать.
> >>> Були також відповідні пропозиції від Прокуратури (нехай Піськун - чмо) і СБУ (Турчинов теж чмо?) про записи в загальному.
> >> См. выше о том, как можно использовать записи в уголовном деле.
> >
> См. выше.
Там нічого не видно
> >>> Все ж так просто - оприлюдни інформацію (для початку) - і розслабся, так би мовити.
> >> А зачем?
> > Щоб не вбили, наприклад.
> Пока Мельниченко не допрошен в качестве свидетеля, использование записей в уголовном деле крайне затруднено, сколько бы он их не публиковал.
На даному етапі мова не про безпосереднє використання записів як доказів, а про оприлюднення інформації про потенціально здійснені злочини. І саме оприлюднення мало би стати причиною для органів відкрити відповідне слідство з перевірки фактів. Як це стається, скажем, чи не щодня з МВС з подачі Майдану.
Хоча, звісно, якби слідство вже встановило, що всі записи є "реальними", то руки би мало значно вільніші. Проте до тих пір, поки Мельниченко не хоче зі слідством співробітничати в цьому питанні - це встановити, практично, неможливо.
> >> Доказательством это все не является, да и Турчинов просил не публиковать.
> >
> Почему Вы считаете, что кто-то должен доказывать Вам традиционность сексуальной ориентации?
Мова про друге, переносне значення слова "педераст", якщо Ви все ще не здогадалися.
> > З іншого боку - Ви вважаєте, що в загальному записи (окрім епізодів з держтаємницями) і шлях їх отримання має бути "не для опублікування"? Чому?
> Я так считаю? Скорее, так считает Турчинов. Надоело ему, наверное, трупы по дачам собирать.
А як Ви вважаєте? Ви ж підтримували акцію Майдану про оприлюднення всього, що не заборонено законом? Чому в цьому випадку не підтримати оприлюднення всіх записів і шляху їх отримання? Бо буть-які сумніви з цього приводу дають майбутнім адвокатам Кучми і ко на процессі з Гонгадзе прекрасний аргумент: Мельниченко - брехун, і його свідчення гріш не варті.
2005.05.13 | Nemesis
Мельніченко - маніпулятор.
Він не бреше, але він маніпулює фактами на свій бикуватий розсуд.Він все не може вгамуватися відносно ролі Сала в справі україни (де лички? де бабло?).
2005.05.13 | Shooter
Re: Мельніченко - маніпулятор.
Nemesis пише:> Він не бреше, але він маніпулює фактами на свій бикуватий розсуд.
Я впевнений в другому, проте не зовсім - в першому.
Зокрема, щодо відомої Тошіби і чіпів.
2005.05.13 | Nemesis
Є "Тошіба", є і чіпи.
На чіпи зараз записано розмови, які велися в адміністрaції людини, чий голос раніше був схожий на голос президента, а зараз на голос драного цапа, та його подєльників. Розмови записано на "Тошібi", запис розмов можливо вiвся з під дивана (в будь-якому випадку близько до дивана).Мельниченко був відповідальний за запис.
Це все ймовірно.
Неймовірна лише одна деталь: що розмови з самого початку були писалися на "Тошібу" простим хлопцем Колею з Д'Артаньянщини, який ховався з "Тошібою" під диваном, чи ховав "Тошібу" під диваном після того, як випадково сховався за шторою в кабінеті та підслухав розмову про злочинні наміри та вирішив "відкрити очі світу на злочинні злочини злочинного злочинця".
Такої можливості просто не існує в природі.
Є якась пропущена ланка. І не мала.
2005.05.13 | Shooter
Re: Є "Тошіба", є і чіпи.
Nemesis пише:> На чіпи зараз записано розмови, які велися в адміністрaції людини, чий голос раніше був схожий на голос президента, а зараз на голос драного цапа, та його подєльників. Розмови записано на "Тошібi", запис розмов можливо вiвся з під дивана (в будь-якому випадку близько до дивана).
> Мельниченко був відповідальний за запис.
> Це все ймовірно.
Ймовірним є і друге - що Колян просто "залив" розмови на чіпи постфактум. Вже кілька разів з'являлася інфа, що дата виготовлення певних чіпа(ів) була пізніша, ніж дати певних розмов.
Тому і навіть в цьому питанні є потрібне детальне з'ясування.
> Неймовірна лише одна деталь: що розмови з самого початку були писалися на "Тошібу" простим хлопцем Колею з Д'Артаньянщини, який ховався з "Тошібою" під диваном, чи ховав "Тошібу" під диваном після того, як випадково сховався за шторою в кабінеті та підслухав розмову про злочинні наміри та вирішив "відкрити очі світу на злочинні злочини злочинного злочинця".
> Такої можливості просто не існує в природі.
> Є якась пропущена ланка. І не мала.
Це було зрозумілим майже відразу. Записати сотні (якщо не тисячі) годин розмов на Тошібу - крайньо малореально.
P.S. д'Артаньян=з Артаньяну. тому з Артаньянщини
2005.05.13 | Михайло Свистович
Re: Мельніченко - маніпулятор.
Nemesis пише:> Він не бреше, але він маніпулює фактами на свій бикуватий розсуд.
Нормальний у нього розсуд.
> Він все не може вгамуватися відносно ролі Сала в справі україни (де лички? де бабло?).
Це - неправда.
2005.05.13 | Предсказамус
Re: угу
Shooter пише:>>> Не тільки. Повинна бути встановлена достовірність шляху їх отримання, себто встановлено хто і як їх писав.
>> "достовірність шляху їх отримання" (ну Вы и придумали...) - это уже следующий шаг и делать его не Мельниченко.
> ні, це мусить бути процесуальною дією - частиною дачі свідчень Мельничеком, а саме: висянення яким чином, коли і ким ці записи були зроблені.
Есть такая характерная черта у нашего народа, каждый разбирается в медицине лучше врачей и юриспруденции лучше юристов, отсюда высокая смертность и переполненные тюрьмы.
> бо якщо (і про це ходять, так би мовити, "вперті слухи") дата випуску чіпу, на який, як твердить Мельниченко, він здійснював свої записи, є пізнішою, ніж дата створення файлу або подій, відображених в розмові, то Ви сам розумієте всю "процесуальну цінність" такого доказу.
Это разве слухи? Детский лепет, на фоне проказы Ющенко и колючей проволоки вокруг Донецка не смотрится.
>>>> Т.к. один свидетель уже дважды застрелился,
>>> він не мав стосунків до записів
>> Он имел отношение к делу Гонгадзе.
> Записи охоплюють значно ширший масив, злочинів в т.ч.
Опубликованные тоже охватывают значительно больший массив, кому легче стало?
>>>> а личные качества Пискуна ни у кого сомнения не вызывают,
>>> як щодо Турчинова?
>> Никак, пока в соответствии с законом Пискун надзирает за Турчиновым, а не наоборот.
> відповідь не одназначна. спробуйте відповісти на це запитання: буде Турчинов закопувати докази по справі Гонгадзе? буде Турчинов закопувати решту записів?
Встречный вопрос, что помешает Пискуну забрать это дело в Генпрокуратуру при первом же опасном телодвижении СБУ? Заодно бесплатная конмсультация: закон - точно не помешает, а даже поможет.
>>> ? Відповідна слідча група Генпрокуратури була готова виїхати хоч в Штати, хоч в Німеччину, хоч в іншу країну, яку би запропонував Колян.
>> См. выше. Или ссылку найти?
>
Если нельзя, как выяснилось, верить Генпрокурору, с чего вдруг начинать верить его подчиненным?
>>>> Теперь согласовано между СБУ и ФБР, что последние проведут допрос в Америке. Что Вам не так?
>>> ? Яким чином ФБР вписується в правничу систему України, не підкажете?
>> Вполне нормальное межгосударственное оказание правовой помощи.
> В даній ситуації - допиті Мельниченка слідчими з України, - присутність ФБР з правової точки зору є абсолютно зайвою.
Но не противоречит закону, если согласен следователь и свидетель.
>>>>> Все ж так просто - оприлюдни інформацію (для початку) - і розслабся, так би мовити.
>>>> А зачем?
>>> Щоб не вбили, наприклад.
>> Пока Мельниченко не допрошен в качестве свидетеля, использование записей в уголовном деле крайне затруднено, сколько бы он их не публиковал.
> На даному етапі мова не про безпосереднє використання записів як доказів, а про оприлюднення інформації про потенціально здійснені злочини. І саме оприлюднення мало би стати причиною для органів відкрити відповідне слідство з перевірки фактів. Як це стається, скажем, чи не щодня з МВС з подачі Майдану.
Против Януковича уже возбудили дело за дачу взятки Кучме? Или, может, Азаров сидит за банк "Славянский", а я не в курсе?
> Хоча, звісно, якби слідство вже встановило, що всі записи є "реальними", то руки би мало значно вільніші. Проте до тих пір, поки Мельниченко не хоче зі слідством співробітничати в цьому питанні - це встановити, практично, неможливо.
Не поймешь Вас, говорите, что Мельниченко будет нечего бояться, если все опубликует и тут же рассказываете, почему без Мельниченко эти публикации теряют смысл.
>>>> Доказательством это все не является, да и Турчинов просил не публиковать.
>>>
>> Почему Вы считаете, что кто-то должен доказывать Вам традиционность сексуальной ориентации?
> Мова про друге, переносне значення слова "педераст", якщо Ви все ще не здогадалися.
А хоть про какое, зачем Мельниченко что-то кому-то доказывать?
>>> З іншого боку - Ви вважаєте, що в загальному записи (окрім епізодів з держтаємницями) і шлях їх отримання має бути "не для опублікування"? Чому?
>> Я так считаю? Скорее, так считает Турчинов. Надоело ему, наверное, трупы по дачам собирать.
> А як Ви вважаєте? Ви ж підтримували акцію Майдану про оприлюднення всього, що не заборонено законом?
Не было у Майдана такой акции, вуайеристы здесь в явном меньшинстве.
> Чому в цьому випадку не підтримати оприлюднення всіх записів і шляху їх отримання? Бо буть-які сумніви з цього приводу дають майбутнім адвокатам Кучми і ко на процессі з Гонгадзе прекрасний аргумент: Мельниченко - брехун, і його свідчення гріш не варті.
Гораздо больше адвокатам пригодится информационная шумиха вокруг записей.
2005.05.13 | Михайло Свистович
Re: угу
Предсказамус пише:>
> Есть такая характерная черта у нашего народа, каждый разбирается в медицине лучше врачей и юриспруденции лучше юристов
Щойно хотів написати те саме
>
> Встречный вопрос, что помешает Пискуну забрать это дело в Генпрокуратуру при первом же опасном телодвижении СБУ? Заодно бесплатная конмсультация: закон - точно не помешает, а даже поможет.
Це точно. Так зараз робить ірпінська прокуратура.
2005.05.12 | Михайло Свистович
Re: Не пересмикувати не радив?
Shooter пише:>
> Мова про записи. Які для того, щоб бути доказовою частиною в справі Гонгадзе, повинні бути відповідним чином пояснені.
Але не опубліковані, правда ж?
>
> Були також відповідні пропозиції від Прокуратури (нехай Піськун - чмо) і СБУ (Турчинов теж чмо?) про записи в загальному.
З огляду на сьогоднішню поведінку нової влади, я б не передавав ні Турчинову, ні Ющенку, нікому. Саме це я і сказав Миколі по телефону, коли ми розмовляли на цю тему. Мирослава Гонгадзе також підтримує позицію дати свідчення в присутності ФБР. Для страховки.
>
> Все ж так просто - оприлюдни інформацію (для початку) - і розслабся, так би мовити.
По Гонгадзе уже все оприлюднене.
2005.05.12 | Сергій Кабуд
ФБР, декого там, теж можна купити елементарно
і робилося в минулому кацапською розвідкоюЯ б порадив шоб це робилося ЛИШЕ під куратурою(особистою) Міллера чи міністра юстиції США. Як мінімум.
Миколу схоже збираються кинути на дуже високому рівні по дорогій схемі
2005.05.13 | Михайло Свистович
Там буде не той рівень, щоб купити (-)
2005.05.13 | Сергій Кабуд
дай Боже- але хай вважає що ВСІ шахраї і забеспечить план Б.
берьоза з міліардами, кучма з міліардами, а рядовий прокурор заробляє не більше 100тис, а слідчий - 50.А потім суд в уркаїні скасує легальність його показів через формальність шо тоді?
Він готовий до цього?
Віддасть козирі- а його вбьють? (не дай Боже)
2005.05.13 | Shooter
Re: дай Боже- але хай вважає що ВСІ шахраї і забеспечить план Б.
Сергій Кабуд пише:> А потім суд в уркаїні скасує легальність його показів через формальність шо тоді?
Записи як такі (без підтвердження записаними особами або відповідного розслідування щодо подій, зафіксованих на плівках) - дуууже дискутабільний доказ для суду.
> Віддасть козирі- а його вбьють? (не дай Боже)
Хай оприлюднить все - тоді подібна загроза значно впаде: не буде особливого сенсу його вбивати.
2005.05.13 | Сергій Кабуд
слідство не ведеться бо 'забашляно' -
ну не знаю, я б таким впевненим не був шо Мельниченку нічого не загрожує. Всіх кого замочили по цій справі можна було б якось ратувати, але ніхто не піклувався.Я думаю 'ворог' знає шо хоче
Якщо слідства нема- покази нема кому давати.
А уркаїнське це слідство- це цирк разом з циркачем прокурором і
в цьому питання сам президент- директор цирку.
Я б їм нічого не давав НІКОЛИ на місті Майора.
2005.05.13 | Shooter
Re: Не пересмикувати не радив?
Михайло Свистович пише:> Shooter пише:
> >
> > Мова про записи. Які для того, щоб бути доказовою частиною в справі Гонгадзе, повинні бути відповідним чином пояснені.
>
> Але не опубліковані, правда ж?
Для того, щоб стати юридичним аргументом в справі Гонгадзе - відповідні записи передані відповідним українським органам і пояснений шлях їх отримання.
Для того, щоб підтвердити свою позицію "непримиримого борця з кучмізмом" і просто чесної людини, майору достатньо оприлюднити всі записи і розповісти про реальний шлях їх отримання.
> > Були також відповідні пропозиції від Прокуратури (нехай Піськун - чмо) і СБУ (Турчинов теж чмо?) про записи в загальному.
>
> З огляду на сьогоднішню поведінку нової влади, я б не передавав ні Турчинову, ні Ющенку, нікому. Саме це я і сказав Миколі по телефону, коли ми розмовляли на цю тему. Мирослава Гонгадзе також підтримує позицію дати свідчення в присутності ФБР. Для страховки.
Ще раз - яким чином ФБР може "перестрахувати" Коляна? Яке взагалі відношення ФБР має до записів в кабінеті Кучми?
Щодо ФБР - то щось мені здається, що майор в їх присутності засвітить якісь певні нові епізоди, які вдарять по реноме України (хоча й були міжнародними злочинами).
> > Все ж так просто - оприлюдни інформацію (для початку) - і розслабся, так би мовити.
>
> По Гонгадзе уже все оприлюднене.
І що саме все - те, що дали майору, чи все, що писалося? Тому що оприлюднені лише невеликі епізоди з великими прогалинами; останній з оприлюднених же ж датується кількома тижднями після дати зникнення Гонгадзе. і весь цей час вся країна обговорювала загадкове зникнення Гії, а Кучма і подєльнікі, як це презентує майор, вперто про це мовчали...
2005.05.13 | Nemesis
Коля тоді буде непотрібний. Хоча він і зараз непотрібний.
Він же хоче собі безкорисно зрубати бабла в фонд добробуту колишнього майора держохорони чисто на недомовках, підморгуваннях та ін."Ну ви ж розумієте...", "та це не телефонна розмова",..."є зрозумілі кожному причини поводити себе само так",..."всі знають",...."відомо",...."проти мене задіяні потужні сили".
А мені не відомо (розкажи), я не розумію (поясні), назови ці сили.
Але тоді одразу вода може стати прозорою та всі побачать, що ніякої золотої рибки там нема.
Я з першого дня казав та кажу, що прослушка в кабінеті Льоні, чий голос колись був схожий на голос президента, а зараз на голос драного цапа, це (на той час була) стандартна процедура, яка залишилася з часів СССР. Виконувалася не "Тошібами" під диваном, а стаціонарним устаткуванням. Коля Діск-джокей вкалував в технічній службі охорони, мав доступ до всіх елементів цієї системи, тому свою "Тошібу" він втуляв в технічних примішеннях, я все більше розумію, що нічого, окрім копій офіційної аудіобібліотеки він не має (і ту дозовану "спокійною силою").
Якщо хтось знищив орігинали записів та зняв тверду частину устаткування, тоді Коля може лякати своїми записами лише нервових.
Якщо аудіобібліотека залишилася, то він взагалі є тією самою десертною ложкою, яку принесли в 12 ночі щоб нею їсти морозиво, яке подавали вчора на сніданок.
Його свято закінчилося, лише він цього ще не знає.
2005.05.14 | Михайло Свистович
Re: Коля тоді буде непотрібний. Хоча він і зараз непотрібний.
Nemesis пише:> Він же хоче собі безкорисно зрубати бабла в фонд добробуту колишнього майора держохорони чисто на недомовках, підморгуваннях та ін.
Це він Вам сам сказав?
>
> я все більше розумію, що нічого, окрім копій офіційної аудіобібліотеки він не має (і ту дозовану "спокійною силою").
Ви дуже розумний. Я Вам заздрю.
2005.05.13 | Михайло Свистович
Re: Не пересмикувати не радив?
Shooter пише:>
> Для того, щоб стати юридичним аргументом в справі Гонгадзе - відповідні записи передані відповідним українським органам і пояснений шлях їх отримання.
Але не опубліковані.
>
> Для того, щоб підтвердити свою позицію "непримиримого борця з кучмізмом" і просто чесної людини, майору достатньо оприлюднити всі записи
Він - не пропелер. Розшифровка забирає час і сили.
>
> Ще раз - яким чином ФБР може "перестрахувати" Коляна?
Таким, що Піськун не зможе приховати щось із отриманого і, коли з"явиться публікація, сказати. що це - хвальшивка.
> Щодо ФБР - то щось мені здається, що майор в їх присутності засвітить якісь певні нові епізоди, які вдарять по реноме України (хоча й були міжнародними злочинами).
Нічого страшного. Це була стара Україна.
>
>
А Ви досі його плівок не читали?
> І що саме все - те, що дали майору, чи все, що писалося?
По Гонгадзе ніби все. А може щось і є ще в неврозшифрованому.
2005.05.11 | Shooter
Пояснення щодо значення слів
Слово "педераст" є цілком літературним словом. Хто не вірить - може подивитися в будь-який словник укр. мови. Декому, виглядає, не завадить глипнути в тлумачний ван. (Репліка стосувалася присвоєння рейтингу "лайка" мому попередньому посту)2005.05.12 | Михайло Свистович
Re: Швидше, в "справі Мельниченка"
Shooter пише:> Варто звернути увагу, що ВСІ, хто допомагав в свій час Мельниченку, крім СПУ
Далеко не всі, і не тільки окрім СПУ. А наводити низку мудаків як аргумент щодо "поганого" Мельниченка - не найкращий спосіб аргументації.
>
> От, панімаєш, педерасти...
Так і є. Причому в поганому смислі цього слова.
2005.05.12 | Shooter
Re: Швидше, в "справі Мельниченка"
Михайло Свистович пише:> Shooter пише:
> > Варто звернути увагу, що ВСІ, хто допомагав в свій час Мельниченку, крім СПУ
>
> Далеко не всі, і не тільки окрім СПУ. А наводити низку мудаків як аргумент щодо "поганого" Мельниченка - не найкращий спосіб аргументації.
Всі головні - скажем, так.
Найкращим же рівнем арґументації було би виконання Мельниченком пунктів 2 і 3 все того ж мого посту
http://www2.maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_free&trs=0&key=1115890115&first=&last=
> > От, панімаєш, педерасти...
> Так і є. Причому в поганому смислі цього слова.
угу. А майор Колян - не з Київщини.
2005.05.12 | Михайло Свистович
Re: Швидше, в "справі Мельниченка"
Shooter пише:>
> Всі головні - скажем, так.
І навіть головні не всі.
>
> угу. А майор Колян - не з Київщини.
до чого тут місце народження?
2005.05.12 | Shooter
Re: Швидше, в "справі Мельниченка"
Михайло Свистович пише:> Shooter пише:
> >
> > Всі головні - скажем, так.
>
> І навіть головні не всі.
> > угу. А майор Колян - не з Київщини.
>
> до чого тут місце народження?
не з Київщини тут - з Артаньянщини (я думав - догадаєтесь)
2005.05.12 | Михайло Свистович
Re: Швидше, в "справі Мельниченка"
Shooter пише:>
>
Повторюю: далеко не майже всі (крім СПУ)
2005.05.13 | Shooter
Re: Швидше, в "справі Мельниченка"
Михайло Свистович пише:> Shooter пише:
> >
> >
>
> Повторюю: далеко не майже всі (крім СПУ)
перерахуйте, будь-ласка, і назвіть їхню практичну роль в розвитку подій.
2005.05.14 | Михайло Свистович
Re: Швидше, в "справі Мельниченка"
Shooter пише:>
> перерахуйте, будь-ласка, і назвіть їхню практичну роль в розвитку подій.
Головатий, наприклад. Шишкін, Купчинський, ще купа інших, ліньки шукати хронологію. А яку практичну роль в розвитку подій грали Лабунський чи Березовський?
2005.05.11 | Shooter
МЕЛЬНИЧЕНКО ДАСТЬ СВІДЧЕННЯ ФБР
МЕЛЬНИЧЕНКО ДАСТЬ СВІДЧЕННЯ ФБРwww.ПРАВДА.com.ua, 11.05.2005, 12:48
Колишній майор держохорони Микола Мельниченко готовий посвідчити співробітникам ФБР і надати їм матеріали й технічне устаткування, повідомив глава Служби безпеки України Олександр Турчинов.
"Ми домовилися, що він (Мельниченко) готовий давати свідчення співробітникам ФБР і готовий надати матеріали й технічне устаткування. Він погодився давати свідчення", - сказав Турчинов у середу на прес-конференції.
Він розповів, що під час його поїздки в США він розмовляв з екс-майором і зміг з ним домовитися про надання свідчень.
Крім того, за його словами, уже є домовленість із директором ФБР. "Сподіваюся, що найближчим часом справа ("справа Гонгадзе") просунеться", - сказав він.
Турчинов також висловив сподівання, що завдяки свідченням Мельниченка слідство зможе вийти на замовників злочину.
Він додав, що Генеральна прокуратура України готова направити перелік питань для майора Мельниченка у Федеральне бюро розслідувань.
Інтерфакс-Україна
************************
Чому ФБР, а не СБУ?
2005.05.11 | Сергій Кабуд
Шутеру кучма теж забашляв ? змінили точку зору на 180град.(-)
2005.05.12 | Shooter
На 360.
Себто, як було, так і є1. Вбивці Ґонґадзе повинні бути покарані (і замовники в т.ч.)
2. Всі записи, окрім тих, де є держ таємниця, повинні бути оприлюднені. Включаючи записи відразу після зникнення Гії
3. Мельниченко повинен повідомити - хто, як, коли і з якою ціллю писав Кучму.
Пункти 2 і 3 відносно "легко" вирішуються Мельниченком. Він цього явно не хоче робити.
2005.05.12 | Сергій Кабуд
Мельниченко змушений був публікувати касети через Мороза
за браком правосуддя в уркаїні.В нормальній ситуації- пішов би такий охоронець до спецслужб і був би Вотергейт.
Так от тепер етап апелювання до громадської думки повністтю вичерпаний.
Тепер потрібні слідчі дії, для яких ніякого розголосу не треба, навіть шкідливим буде.
Якщо уркаїна не може забеспечити слідчі дії- Мельниченко має звертатися до тих юрисдикцій, де можна сподіватися на правосуддя.
Він саме так і відноситься до ситуації і заслуговує за це повагу.
Публікація записів особливо за умов відсутності правосуддя в уркаїні може причинити додаткові перешкоди чесному слідству (якщо і коли воно буде впроваджене).
Абсолютно очевидно що Піскун та інша гопкомпанія- всілякі єлєніни, голдхварпи, -
використовують всі ці публікації проти слідства і собі на користь.
Мене турбує можливість того, що дача свідчень паном Мельниченко в сша, в присутності ФБР, СБУ та може й ГПУ стане предметом процесуального оскарження в якомусь ручному суді в уркаїні.
Є підозра що піскуняра саме це й планує.
Цікаво, чи в принципі можливо за буквою Закона України така процедура-
свідок дає покази на теріторії іншої держави?
Які процедурно норми мають бути застосовані?
Бо якщо це імпровізація піскуна чи Турчинова -
то це може статися чи підступний план чи юридична некомпетентність.
В наслідку Піскун отримає для Кучми всі деталі які відомі Мельниченку, вони підсуєтяться і підготують захист кучмі.
А пізніше печерська суддя Бернацька винесе рішення що те що свідчення Мельниченко в сша не може вважатися легитимною слідчою дією чи щось типу того
2005.05.13 | Shooter
Re: Мельниченко змушений був публікувати касети через Мороза
Сергій Кабуд пише:> Так от тепер етап апелювання до громадської думки повністтю вичерпаний.
абсолютно ні. більше того, своїми постійними незрозумілими, а часом лєвими маньоврами, Мельниченко явно втратив в очах громадськості
> Якщо уркаїна не може забеспечити слідчі дії- Мельниченко має звертатися до тих юрисдикцій, де можна сподіватися на правосуддя.
> Публікація записів особливо за умов відсутності правосуддя в уркаїні може причинити додаткові перешкоди чесному слідству (якщо і коли воно буде впроваджене).
Навпаки - воно може лише допомогти слідству: більше інформації - легше зробити обєктивні висновки.
> Абсолютно очевидно що Піскун та інша гопкомпанія- всілякі єлєніни, голдхварпи, -
> використовують всі ці публікації проти слідства і собі на користь.
> Мене турбує можливість того, що дача свідчень паном Мельниченко в сша, в присутності ФБР, СБУ та може й ГПУ стане предметом процесуального оскарження в якомусь ручному суді в уркаїні.
Мене турбує інше - що присутність ФБР може піти лише на шкоду Україні, і не принесе ніякої користи слідству.
> Цікаво, чи в принципі можливо за буквою Закона України така процедура-
> свідок дає покази на теріторії іншої держави?
Можуть, якщо судити з готовності Генпрокуратури та СБУ взяти ці свідоцтва в Мельниченка
> Бо якщо це імпровізація піскуна чи Турчинова -
> то це може статися чи підступний план чи юридична некомпетентність.
> В наслідку Піскун отримає для Кучми всі деталі які відомі Мельниченку, вони підсуєтяться і підготують захист кучмі.
та до сраки Піскуну Кучма. до глибокої. йому на "хлєбному" місці при Ющенку втриматися. і потенціальна посадка Кучми, якщо його вина в справі Гонгадзе буде доведена, би тільки сприяла цьому.
> А пізніше печерська суддя Бернацька винесе рішення що те що свідчення Мельниченко в сша не може вважатися легитимною слідчою дією чи щось типу того
Я вже писав - "голі записи", навіть з свідченнями майора, є "сумнівним" доказом, абсолютно незалежно від того де ці свідчення майора були отримані, і стають "повноцінним" доказом лише тоді, коли по фактах з записів буде проведене відповідне "підтверджуюче" слідство.
в разі ж оприлюднення "всього масиву" записів і СБУ, і МВС, і прокуратура би були змушені прореагувати на всі порушення законів, розмови про які були "записані", через провадження відповідного слідства (слідств).
При всій повазі до Гонгадзе - записи "охоплюють" набагато більше правопорушень, ніж одне вбиство Гії.
Тому - все те ж "повідомлення на 360".
2005.05.13 | Сергій Кабуд
Re: Мельниченко змушений був публікувати касети через Мороза
> абсолютно ні. більше того, своїми постійними незрозумілими, а часом лєвими маньоврами, Мельниченко явно втратив в очах громадськості
Громадску думку розігривають піар-майстри за гроші фігурантів та різної сволоти з лондона. Повірте, я декого з цих ублюдків бачив ,,на власні очі.
>
в сша свідчення майора можуть бути використні в дуже широкому сенсі.
Як мінімум- вимога до урка4ни навести порядок може статиу умовою великої грошової допомоги на ті ж самі нафтопроводи і контракти з турції до одеси. Це супер серьозна річ. Отож хай Мельниченко пояснить держдепу хто такий Ющенко насправді.
> Навпаки - воно може лише допомогти слідству: більше інформації - легше зробити обєктивні висновки.
Слідства ніхто не веде. Цей цирк не слідство а палювання на докази плюс піар компанія. Покази давати Майору не потрібно в цирку.
Буде слідство буде свідчити а цирк- не треба.
>
Ні, бо слідства немає. А от оприлюднити відомі факти - це дати ворогу в руки всю інформацію для подальшої розробки перешкод слудству, яке теоритично може бути почате пізніше(надії, надії..а вкогось страх)
> Мене турбує інше - що присутність ФБР може піти лише на шкоду Україні, і не принесе ніякої користи слідству.
ФБР - тут єдиний не скомпрометувавший себе орган.
Уркаїні взагалі віри немає. Це бандформування захопивше владу і все ще тримаюче контроль над банковою, якимось чином.
> > Цікаво, чи в принципі можливо за буквою Закона України така процедура-
> > свідок дає покази на теріторії іншої держави?
> Можуть, якщо судити з готовності Генпрокуратури та СБУ взяти ці свідоцтва в Мельниченка
Це пастка. Я б не вірив їм. Це виманювання фактів в Майора.
> > Бо якщо це імпровізація піскуна чи Турчинова -
> > то це може статися чи підступний план чи юридична некомпетентність.
>
З грішми кучми купити можна їх всіх і мене з вами теж.
Я приблизно знаю скільки б я взяв)))))
> > В наслідку Піскун отримає для Кучми всі деталі які відомі Мельниченку, вони підсуєтяться і підготують захист кучмі.
>
> та до сраки Піскуну Кучма. до глибокої. йому на "хлєбному" місці при Ющенку втриматися. і потенціальна посадка Кучми, якщо його вина в справі Гонгадзе буде доведена, би тільки сприяла цьому.
Кучма може пропонує піскуну разів так в 10 біл-ше ніж хлібне місце.
Розмови про міліард- це не жарти.
> > А пізніше печерська суддя Бернацька винесе рішення що те що свідчення Мельниченко в сша не може вважатися легитимною слідчою дією чи щось типу того
> Я вже писав - "голі записи", навіть з свідченнями майора, є "сумнівним" доказом, абсолютно незалежно від того де ці свідчення майора були отримані, і стають "повноцінним" доказом лише тоді, коли по фактах з записів буде проведене відповідне "підтверджуюче" слідство.
> в разі ж оприлюднення "всього масиву" записів і СБУ, і МВС, і прокуратура би були змушені прореагувати на всі порушення законів, розмови про які були "записані", через провадження відповідного слідства (слідств).
>
> При всій повазі до Гонгадзе - записи "охоплюють" набагато більше правопорушень, ніж одне вбиство Гії.
Сцідчення майора підтверджені записами- є абсолютно нормальні свідчення свідка які в нормальному судочинстві стають на 100% доказовою базою. Тут без варіянтів.
А все інше- замова і піар.
2005.05.14 | Михайло Свистович
Re: Мельниченко змушений був публікувати касети через Мороза
Shooter пише:>
> Мене турбує інше - що присутність ФБР може піти лише на шкоду Україні
Ви прямо як радянський партноменклатурник. Їх теж турбували, що свідчення дисидентів принесуть шкоду странє.
>
> та до сраки Піскуну Кучма
На плівках не тільки Кучма. Так й не один Піскун тут вирішуватиме.
2005.05.12 | Михайло Свистович
Ви уже не перший рік на форумі. Тож можна і не кричати.
Shooter пише:> МЕЛЬНИЧЕНКО ДАСТЬ СВІДЧЕННЯ ФБР
>
> Чому ФБР, а не СБУ?
Бо немає довіри до України.
2005.05.12 | Shooter
То виключно наслідки копі-пейст
Михайло Свистович пише:> Shooter пише:
> > МЕЛЬНИЧЕНКО ДАСТЬ СВІДЧЕННЯ ФБР
> >
> > Чому ФБР, а не СБУ?
>
> Бо немає довіри до України.
Михайле, демагогія.
Найпростіший і найлогічніший вихід для Мельниченка би був оприлюднити всю інформацію, якою він володіє, окрім тієї, яка представляє державну таємницю.
Його небажання це зробити вказує - він залишається пішаком в чужій грі.
2005.05.12 | Михайло Свистович
А руки для чого?
Shooter пише:>
> Михайле, демагогія.
Ваша.
>
> Найпростіший і найлогічніший вихід для Мельниченка би був оприлюднити всю інформацію, якою він володіє, окрім тієї, яка представляє державну таємницю.
Він уже і так достатньо оприлюднив, а розшифровувати завали записів Ви ж йому не допоможете
>
> Його небажання це зробити вказує - він залишається пішаком в чужій грі.
Ви суперечите самі собі. В один день пишите, що Мельниченко не хоче надавати свідчення ні за яких умов, і того ж дня ставите повідомлення про його згоду. А тепер знову пишете про небажання. А він же бажає. Тільки ставить умови. Такі саме, до речі, як і Мирослава Гонгадзе.
Я не бачу проблем, чому б українській владі не поїхати до США і не взяти свідчення у Мельниченка в присутності американців. Це буде гарантією, що ці свідчення не зариють.
А про пішака - просто смішно. Якщо він і не діяв самостійно, коли записував, то вже давно не веде ніякої гри і просто хоче, щоб записи отримали логічне продовження - покарання винних.
2005.05.12 | Shooter
Re: А руки для чого?
Михайло Свистович пише:> Shooter пише:
> > Найпростіший і найлогічніший вихід для Мельниченка би був оприлюднити всю інформацію, якою він володіє, окрім тієї, яка представляє державну таємницю.
>
> Він уже і так достатньо оприлюднив, а розшифровувати завали записів Ви ж йому не допоможете
Він оприлюднював записи лише вибірково і "націлено".
> > Його небажання це зробити вказує - він залишається пішаком в чужій грі.
>
> Ви суперечите самі собі. В один день пишите, що Мельниченко не хоче надавати свідчення ні за яких умов, і того ж дня ставите повідомлення про його згоду. А тепер знову пишете про небажання. А він же бажає. Тільки ставить умови. Такі саме, до речі, як і Мирослава Гонгадзе.
>
> Я не бачу проблем, чому б українській владі не поїхати до США і не взяти свідчення у Мельниченка в присутності американців. Це буде гарантією, що ці свідчення не зариють.
чому потрібна присутність американців - можете пояснити?
подібні ж умови (без ФБР, звісно. яке відношення ФБР має до внутрішньоукраїнських подій?) йому вже давно запропоновані. і Прокуратурою, і СБУ, і президентом.
> А про пішака - просто смішно.
Правдиво, швидше.
>Якщо він і не діяв самостійно, коли записував, то вже давно не веде ніякої гри
веде - як йому здається, "свою"
>і просто хоче, щоб записи отримали логічне продовження - покарання винних.
для цього потрібно просто виконати пункти 2 і 3 мого повідомлення тут:
http://www2.maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_free&trs=0&key=1115890115&first=&last=
Мельниченко це робити не хоче
2005.05.12 | Михайло Свистович
Re: А руки для чого?
Shooter пише:>
> Він оприлюднював записи лише вибірково і "націлено".
Не лише.
>
> чому потрібна присутність американців - можете пояснити?
Уже пояснив. Читайте уважно. Щоб Піськуни з Парашенками не закопали докази.
> подібні ж умови (без ФБР, звісно. яке відношення ФБР має до внутрішньоукраїнських подій?) йому вже давно запропоновані. і Прокуратурою, і СБУ, і президентом.
Довіряти усім трьом - себе не поважати. Он уже віддав Жиру чіпи. І що тепер з ними?
>
> Правдиво, швидше.
Так лише здається.
>
> веде - як йому здається, "свою"
Вона пряма й відкрита.
>
> для цього потрібно просто виконати пункти 2 і 3 мого повідомлення тут:
> http://www2.maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_free&trs=0&key=1115890115&first=&last=
Він готовий. Але при свідках.
>
> Мельниченко це робити не хоче
Дуже хоче.
2005.05.12 | Shooter
Re: А руки для чого?
Михайло Свистович пише:> Shooter пише:
> >
> > Він оприлюднював записи лише вибірково і "націлено".
>
> Не лише.
"Не лише" оприлюднювали, швидше, інші, після чого майор істерично заявляв, що все, що не від нього - крамола
> > чому потрібна присутність американців - можете пояснити?
>
> Уже пояснив. Читайте уважно. Щоб Піськуни з Парашенками не закопали докази.
доречі, Турчинов теж би закоповував докази? пропозиція про передачу доказів находила і від нього.
> > подібні ж умови (без ФБР, звісно. яке відношення ФБР має до внутрішньоукраїнських подій?) йому вже давно запропоновані. і Прокуратурою, і СБУ, і президентом.
>
> Довіряти усім трьом - себе не поважати. Он уже віддав Жиру чіпи. І що тепер з ними?
і що сталося з тими чіпами? знищив їх Жир? закопав?
доречі, Ви інфо про чіпи від Швеця читали? як і про "шлях знаходження" записів по Кольчузі? чому мовчить з цього приводу і Мельниченко, і Г. Омельченко, як Ви думаєте?
> > веде - як йому здається, "свою"
>
> Вона пряма й відкрита.
Пряма і відкрита - це оприлюднення всієї інформації.
> > для цього потрібно просто виконати пункти 2 і 3 мого повідомлення тут:
> > http://www2.maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_free&trs=0&key=1115890115&first=&last=
>
> Він готовий. Але при свідках.
> > Мельниченко це робити не хоче
>
> Дуже хоче.
Так дуже, бідака, що на якесь чітке і однозначне формулювання по базових питаннях (ті ж самі записи з кабінету Кучми відразу після зникнення Гонгадзе) за 5 років так і не змігся.
2005.05.12 | Михайло Свистович
Re: А руки для чого?
Shooter пише:>
> "Не лише" оприлюднювали, швидше, інші
Він теж багато опублікував.
>
>
Таким чином, що це стане відомо всьому світу, якщо запорпають.
>
> з іншого боку - ще раз кажу, копії переданих матеріалів, як і інформації, Мельниченко міг би переслати хоч в десяток інстанцій.
Щоб їх оголосили хвальшивками, коли заберуть оригінали в Мельниченка?
>
> доречі, Турчинов теж би закоповував докази?
Чому б і ні?
>
>
Це він Вам про Марчука сказав?
>
> і ще, як виглядає, певних "кукловодітєлєй".
Конспірологія - це хвороба.
>
> і що сталося з тими чіпами? знищив їх Жир? закопав?
А як Ви думаєте? Де вони?
> доречі, Ви інфо про чіпи від Швеця читали?
Вірити Швецю - себе не поважати.
>
> Пряма і відкрита - це оприлюднення всієї інформації.
Допоможіть її розшифрувати, він і оприлюднить.
>
>
Так.
>
> Так дуже, бідака, що на якесь чітке і однозначне формулювання по базових питаннях (ті ж самі записи з кабінету Кучми відразу після зникнення Гонгадзе) за 5 років так і не змігся.
Він не юрист щоб шось формулювати.
2005.05.13 | Shooter
А голова?
Михайло Свистович пише:> Shooter пише:
> >
> > "Не лише" оприлюднювали, швидше, інші
>
> Він теж багато опублікував.
проте заперечував проти опублікування іншими. чому?
і де всі записи з кабінету Кучми відразу після зникнення Гонгадзе?
і взагалі - де всі записи?
> >
>
> Таким чином, що це стане відомо всьому світу, якщо запорпають.
> > з іншого боку - ще раз кажу, копії переданих матеріалів, як і інформації, Мельниченко міг би переслати хоч в десяток інстанцій.
>
> Щоб їх оголосили хвальшивками, коли заберуть оригінали в Мельниченка?
> > доречі, Турчинов теж би закоповував докази?
>
> Чому б і ні?
Ги
Ще раз: якщо всі "релевант" з українського боку, як Ви стверджуєте, "педерасти в поганому значенні слова", тоді "записам Коляна" абсолютно нічого не світить. І ніяка ФБР вкупі з МІ-7, СіАйЕй чи Моссадом цьому не зможуть завадити.
А от оприлюднення всієї інформації через медійні канали мало би значно більший ефект. Для тиску (в т.ч. і міжнародного) на українське слідство.
> > і ще, як виглядає, певних "кукловодітєлєй".
>
> Конспірологія - це хвороба.
і в майора вона - у важкій стадії.
> > і що сталося з тими чіпами? знищив їх Жир? закопав?
>
> А як Ви думаєте? Де вони?
в Жира. більше того - якщо не помиляюся, він готовий їх передати слідству. тільки боюсь, що доказової цінности ті чіпи не мають ніякої, нажаль...
> Вірити Швецю - себе не поважати.
> > Пряма і відкрита - це оприлюднення всієї інформації.
>
> Допоможіть її розшифрувати, він і оприлюднить.
>
Я вже на це відповідав.
> > Так дуже, бідака, що на якесь чітке і однозначне формулювання по базових питаннях (ті ж самі записи з кабінету Кучми відразу після зникнення Гонгадзе) за 5 років так і не змігся.
>
> Він не юрист щоб шось формулювати.
швидше, бракує інтелекту, щоб щось (думку) чітко сформулювати і дати однозначні відповіді на базові питання (див. все той же ж мій референс пост)
2005.05.14 | Михайло Свистович
Не для того, щоб домислювати, коли чогось не знаєш
Shooter пише:>
> проте заперечував проти опублікування іншими. чому?
Не знаю. І Ви не знаєте. Але впевнено стверджуєте. По справах, у яких особисто брав участь, не раз сміявся з домислювань таких впевнених. З того часу позбувся поганою звички впевнено казати про те, про що лише читав у пресі.
> і де всі записи з кабінету Кучми відразу після зникнення Гонгадзе?
> і взагалі - де всі записи?
На записуючих пристроях.
>
>
Не буде.
>
> Бо, по-перше, ФБР не матиме права оприлюднювати те, що вона почула/побачила
А їй і не треба.
>
> Ги
Бо його можуть про це попросити.
>
> Доречі, в цьому випадку для майора - жодних перспектив: всі ж бо зібралися закопоувати його "докази"
От тому він і не віддає, тому і хоче ФБР, як і Мирослава Гонгадзе. Я теж хочу.
>
> А от оприлюднення всієї інформації через медійні канали мало би значно більший ефект. Для тиску (в т.ч. і міжнародного) на українське слідство.
От і оприлюднить після передачі в присутності ФБР. По мірі розшифровки.
>
> і в майора вона - у важкій стадії.
У Вас у важчій.
>
> в Жира. більше того - якщо не помиляюся, він готовий їх передати слідству.
Чого ж і досі не передав?
>
>
Цинізмом.
>
> хіба-що вищим інтелектом.
Не більшим.
>
> Я вже на це відповідав.
Ви з"їхали.
>
> швидше, бракує інтелекту, щоб щось (думку) чітко сформулювати і дати однозначні відповіді на базові питання
Це Ви просто переоцінюєте свій інтелект.
2005.05.14 | Oleksiy St.
Де всі записи? Правильна відповідь.
Михайло Свистович пише:> > і взагалі - де всі записи?
>
> На записуючих пристроях.
>
В жопі.
2005.05.13 | Nemesis
Молодець Турчинов.(-)
2005.05.14 | Oleksiy St.
Суд над Кучмою буде. Радійте.
За усієї сукупності інформації, яка надходить з першоджерел, звинувачення Кучмі у замовленні вбивства Гонгадзе таки буде висунуто. Коли складеться потрібна політична кон'юнктура. Відповідно, нас чекає цікавий судовий марафон на кшталт того, як це відбувається на Заході (свіжий приклад - справа про педофіла Майкла Джексона).Питаннями про те, хто стояв за діяльністю Мельниченко, Савченка і С по прослуховуванню кабінета президента, Генпрокуратура і СБУ не буде цікавитись. Так простіше і безпечніше. "Кучма сам себе слухав" (с - Порошенко).
Логіка померанчової влади проста: народ вимагає судити Кучму - значить так і буде. А він нехай подбає про свій захист. Буде добре себе поводити і вправно захищатися - виправдається. Справу відправлять в ГПУ на дослідування. Якщо вкрай знадобиться - посадять.
Радійте. Хто хоче. А хто не хоче, наступна інформація для роздумів. Двічі в вересні 2004 р. Мельниченко і Єльяшкевич відвідували Москву. Переговори велись з Сацюком, Бакаєм та керівництвом СВР (служба зовнішньої розвідки).
Ліля Мельниченко під Новий Рік відвідувала Київ. Послугами охорони не користувалась.
Отже людина, що нібито панічно боїться за свою безпеку, погоджується на "ділові" зустрічи в Москву та спокійно відпускає дружину в Київ. Чому?
Тому що йому гарантовано - доки буде свідчити про "диктофон під диваном" та "прослухав, обурився і передав Морозу", його ніхто не чіпатиме. В такому статусі Микола усім потрібний - і Ющенку, і Бушу, і Москві, і Медведчуку з Морозом. Зле одному лише Кучмі, але в того - короткі руки.
На рахунок того, що нібито "про Гонгадзе все оприлюднене".
Записи здійснені в період 18-26 вересня 2000 року містять, зокрема, розмови Кучми про Гонгадзе з Литвином (неодноразово), Волковим (неодноразово), Марчуком, Горбуліним, Деркачем (неодноразово) і Кравченко (з останнім - принаймні один раз в понеділок 25.09).
На жаль, ці записи, що зможуть прояснити дійсну міру причетності Кучми до вбивства Гонгадзе та справжні обставини злочину, є предметом торгу. Великого торгу. Задурно, "задля правди" їх ніхто не віддасть. Що являє собою трійця Мельниченко, Цвіль, Болданюк (варто додати туди ще Лілю) і чим вони насправді займалися останні роки, я думаю, зрозуміло. Це був постійний торг - з Пінчуком, Кучмою, Березовським, Тимошенко, ФБР, СБУ, БНД,... . З усіма, хто проявляв інтерес до змісту записів.
Цікаво, що вони усі (Цвіль, Болданюк, Микола) не довіряють до кінця один одному. Цвіль демонстративно мочить Мельниченко, Болданюк, в цей же час, домовляється з Миколою і нічого не каже Цвілю... Цвіль вимагає бабки в СБУ і нічого про це не каже Болданюку... Приблизно так. Фу, бридко це.
Всі педерасти.
ЗЫЫ. Цікаво читати Свистовича, який довіряє американцям взагалі та ФБР зокрема. За такою логікою я можу зробити висновок, що ЖОПА - справжня, а ЧОПА - фальшива "Пора" лише тому, що Буш прийняв Каськіва, а не Свистовича.
Висновок: ЖОПА - рульоз!!!, бо в Америці завжди видніше хто правий.
2005.05.14 | Сергій Кабуд
Нє, Мельниченко переодягся Бенладеном і зустрівся з Папой Римськ
який не помер, а заховався, бо має підписати таємну угоду про продаж 16 потягів героїну самому Білу Гейтсу.Буде судовий марахвон, СВистович - свідок, йому погрожує смертна кара в Арабії за неправільне криваве обризання шо він зробив свому коту.
Кіт був викрадений в царя Миколи Другого і заморожений ще у 18 році.
Тоді ж заморожений Распутін знав секрет разморозки, який знайшли в Кучми на дачі.
І з цього все почалося...
2005.05.14 | Михайло Свистович
Re: Суд над Кучмою буде. Радійте.
Oleksiy St. пише:>
> Тому що йому гарантовано - доки буде свідчити про "диктофон під диваном" та "прослухав, обурився і передав Морозу", його ніхто не чіпатиме. В такому статусі Микола усім потрібний - і Ющенку, і Бушу, і Москві, і Медведчуку з Морозом. Зле одному лише Кучмі, але в того - короткі руки.
Зле також й іншим фігурантам, а їх чи Кучми "короткі" руки ми вже побачили по деяких "самогубствах".
>
> На рахунок того, що нібито "про Гонгадзе все оприлюднене".
> Записи здійснені в період 18-26 вересня 2000 року містять, зокрема, розмови Кучми про Гонгадзе з Литвином (неодноразово), Волковим (неодноразово), Марчуком, Горбуліним, Деркачем (неодноразово) і Кравченко (з останнім - принаймні один раз в понеділок 25.09).
>
> На жаль, ці записи, що зможуть прояснити дійсну міру причетності Кучми до вбивства Гонгадзе та справжні обставини злочину, є предметом торгу. Великого торгу. Задурно, "задля правди" їх ніхто не віддасть. Що являє собою трійця Мельниченко, Цвіль, Болданюк (варто додати туди ще Лілю) і чим вони насправді займалися останні роки, я думаю, зрозуміло. Це був постійний торг - з Пінчуком, Кучмою, Березовським, Тимошенко, ФБР, СБУ, БНД,... . З усіма, хто проявляв інтерес до змісту записів.
Це всен інфа на рівні ОБС.
>
> Цікаво, що вони усі (Цвіль, Болданюк, Микола) не довіряють до кінця один одному. Цвіль демонстративно мочить Мельниченко, Болданюк, в цей же час, домовляється з Миколою і нічого не каже Цвілю... Цвіль вимагає бабки в СБУ і нічого про це не каже Болданюку... Приблизно так. Фу, бридко це.
А Степура бухав з Цвілем і писав про нього в позитивному тоні. А от такої статті, що всі - підараси, я щось не бачив.
>
> Всі педерасти.
Не заплатив Цвіль? Кинув?
>
> ЗЫЫ. Цікаво читати Свистовича, який довіряє американцям взагалі та ФБР зокрема.
Я не довіряю. Я реалістично дивлюсь. Ймовірність, що вони брехатимуть відверто про очевидні усім речі, якщо все буде прозоро, значно менша, ніж з боку нашої навіть нової влади. Іміджем дорожать, так с-сать.