Розгребти авгієві стайні попередників (л)
05/30/2005 | VDom
http://www.infb.net/20_05/7.shtml
ОТРИМАТИ ВЕРХ «НА БАРИКАДАХ» - ОДНЕ, А РОЗГРЕБТИ АВГІЄВІ СТАЙНІ ПОПЕРЕДНИКІВ — ІНШЕ... НЕВІДОМО, ЩО ВАЖЧЕ...
«Chicago Review» про Україну: «По той бік глобуса»
Ще недавно в Україні родич президента міг отримати завод за суму, що не перевищує вартості сосиски. П’ять місяців тому на берегах Дніпра перемогла «помаранчева революція», внаслідок якої повсталим народом був скинутий ненависний режим Леоніда Кучми, що наскрізь прогнив. Колишній комуністичний бонза правив країною протягом десяти років. Чим вони запам’яталися? Безмежною корупцією, великомасштабними крадіжками, репресіями проти політичних опонентів (у в’язниці встигла посидіти навіть нинішній прем’єр-міністр Юлія Тимошенко), замовними вбивствами, переслідуванням інакодумців, включаючи журналістів, безпрецедентною фальсифікацією останніх виборів, масовим зубожінням населення (дві третини його животіє за межею бідності) і ...неухильним процвітанням сімейного клану глави держави. Його дочка Олена має найбезпосередніше відношення до найбільшого національного оператора стільникового зв’язку компанії «Київстар Дж.Ес.Ем», а зять Віктор Пінчук входить в четвірку місцевих мільярдерів.
Таким чином, з одного боку, Україна, згідно з даними ООН, займає 70 місце в світі з розвитку людського потенціалу, 99 - з рівня якості життя, лідирує з індексу корупції. Плюс така деталь:ВВП, що його отримала молода держава після розпаду СРСР, за оцінками авторитетних західних експертів, становив $170 млрд., тоді як на початок третього тисячоліття офіційний Київ вже мав... борг в $10 млрд. І ще: частка валового продукту на душу населення в Україні нині в 100 (!) разів нижча, ніж, наприклад, в таких європейських країнах, як Люксембург або Данія.
З іншого боку, найближче оточення екс-президента змогло за цей же час створити особисту наймогутнішу економічну імперію
Саме проти подібного свавілля і виступили учасники «помаранчевої революції», що перемогли.
Нова влада на чолі з Віктором Ющенком з перших кроків підтвердила власні передвиборні обіцянки: перетворити державу на цивілізовану. Вже замінені вищі керівники, котрі скомпрометували себе раніше. У силові структури (Міністерство оборони, Міністерство внутрішніх справ, а також СБУ (аналог ЦРУ) - прийшли цивільні особи. Посилений порядок на митницях (тут корумповано було всі і все), знижені акцизи на імпорт. Почали вирішуватися соціальні програми. Уряду вдалося дещо укріпити національну валюту - гривню, приборкавши галопуючу інфляцію. Сам президент демонструє перед суспільством повну відвертість.
І все ж отримати верх «на барикадах» - одне, а розгребти авгієві стайні попередників - інше. І ще невідомо, що важче.
Взяти хоч би скандал, пов’язаний зі звірячою розправою колишнього режиму над опозиційним журналістом Георгієм Гонгадзе. Чотири роки ставленики Л. Кучми умисно гальмували розслідування жахливого злочину (редактору інтернет-видання «Українська правда» відрізали голову, яку досі так і не знайдено, через що мати не може поховати сина). І тільки завдяки зміні влади нарешті прозвучала істина: розправилися з неугодним... високі міліцейські чини, люди, що знаходилися в той момент при виконанні службових обов’язків. Зокрема, заманював жертву в автомобіль... генерал. Відоме і прізвище. Тільки ось затримати його поки не вдалося - встиг сховатися. І тепер оголошений в розшук. Але люди Віктору Ющенку вірять: чудовисько в лампасах незмінно отримає по заслугах. Пообіцяв президент чесно відповісти, незважаючи на запеклий опір старих кадрів, що ще залишаються на місцях, і на обвинувачення міжнародного співтовариства в постачанні колишнім режимом, в обхід ООНівського ембарго, суперсучасних радарних комплексів Іраку, розслідувати факти несанкціонованої торгівлі ракетами. І все ж, думається, головна проблема «помаранчевих» політиків, як не парадоксально, лежить не стільки в політичній, скільки в економічній площині. І пов’язана вона насамперед з відверто бандитським роздержавленням майна, яке нічого не принесло народу.
Зіставимо наступні цифри. Територія крихітної Угорщини, сусіда України не тільки географічного, але і по багаторічній приналежності до радянського комуністичного блоку, менша в 6,5, а чисельність населення - в 5 разів. Про економічний потенціал і говорити нічого: він на момент розвалу СРСР був на користь Києва. І що ж? Будапешт дуже швидко отримав $12 млрд., направивши їх на побудову демократичного суспільства. І вже з 1999 р. Угорщина - активний учасник блоку НАТО, а з минулого - член ЄС.
А що ж Україна? За найскромнішими підрахунками, на початок третього тисячоліття тут реалізовували державного майна приблизно на $60 млрд. А в скарбницю надійшло... вдесятеро (!?) менше. Чому? Куди дівалося інше? Чи можна його - і як повернути? Ось питання, відповіді на які можуть вирішити долю нової влади. Бо «страшну таємницю» знає кожний: майно під різними слушними приводами просто розкрадене. З найвищого благословення тодішнього президента Кучми. Причому найсолодша частина «пирога» дісталась його найближчому оточенню, включаючи, природно, коханих родичів. Не випадково ще недавно в Україні був дуже популярним сумний жарт: «Стань для президента своїм, і він віддасть тобі будь-який об’єкт за ціною сосиски».
Як бути тепер? Повернути все назад — явно тупиковий шлях. Але і залишити так як є, — політичній смерті подібно
У Росії, з якою в України кілька сторіч спільної історії, існує притча, пов’язана з правлінням цариці Катерини Другої. Та, будучи не дуже сильною в правописі, на документі, в якому мова йшла в буквальному значенні про людське життя, накреслювала візу: «казнить нельзя помиловать», забувши поставити кому. У результаті придворні так і не змогли розшифрувати цей парадокс, залишивши його нащадкам (від місця, де буде стояти кома, залежить значення рішення: чи то імярек позбавити життя, чи то залишити в живих).
Приблизно в такій ситуації сьогодні виявився президент Віктор Ющенко. Як вчинити, щоб не помилитися, та й ще при цьому сильно не зашкодивши ні собі, ні державі?
І тут йому потрібна політична підтримка світових лідерів. Яких, наприклад, проблема повернення деякої частини зухвалим чином украдених дармоїдами колишнього режиму підприємств, не повинна шокувати. Адже ні для кого не секрет: в останній рік-два свого правління Л. Кучма роздавав підприємства як гарячі пиріжки. Саме в цей «золотий» для сімейного клану час Віктор Пінчук отримав два найбільші вітчизняні гіганти - «Криворіжсталь» і Нікопольський феросплавний завод. Отримав, по суті, без конкурсів, з порушенням чинного законодавства і за безцінь.
Світова преса не раз писала про «Криворіжсталь» і куди менше про Нікопольський феросплавний. Хоч великими металургійними комплексами володіють і такі країни, як США, Китай, Індія, Росія і т. д. А унікальні феросплавні виробництва можна перерахувати на пальцях однієї руки. І український завод тут один із світових (його частка 11,5%) лідерів з випуску електроферромарганцю і силікомарганцю, три четвертих яких він експортує.
Як же управляв таким прибутковим підприємством зять екс-президента?
Курам на сміх: в 2000 р. чистий прибуток становив $20 млн., в 2001 - $10 млн., а в 2002-му - менше $4 млн. Переконані експерти і в тому, що стартова ціна продажу НЗФ була свідомо занижена мінімум в чотири-п’ять разів. Все це в інтересах Віктора Пінчука, який і тепер, використовуючи недосконалість законодавства, як і раніше, ухиляється від сплати податків.
Більше того, щоб скомпрометувати неугодну йому владу, він за допомогою своєї команди в травні роздув штучний скандал, заявивши про те, що ніби готується силове захоплення НЗФ,. Підприємство обнесли колючим дротом, вивели на чергування спеціально натренованих собак. Роздавалися заклики до створення загонів (?!) самооборони.
Як у ситуації, що склалася, повинен вчинити інший Віктор - Ющенко, нинішній президент, з приходом до влади якого народ вже пов’язав найрайдужніші надії? Від його позиції залежить довір’я простих українців, які поки готові молитися на лідера, що пообіцяв їм зміни. А розчарування - слабкий двигун для демократичних перетворень.
...Безумовно, приватна власність - священна. За однієї важливої умови: якщо вона нажита не кримінальним шляхом. Якщо ж вдасться довести зворотнє, в силу вступає вже інший постулат - невідворотності покарання. І тут немає абсолютно ніякого значення, чий ти родич. Навіть якщо самого Господа, який, до речі, заповідав нам всім жити чесно. І який суворо за порушення цієї заповіді питає.
Нік СТАР , м.Київ
ОТРИМАТИ ВЕРХ «НА БАРИКАДАХ» - ОДНЕ, А РОЗГРЕБТИ АВГІЄВІ СТАЙНІ ПОПЕРЕДНИКІВ — ІНШЕ... НЕВІДОМО, ЩО ВАЖЧЕ...
«Chicago Review» про Україну: «По той бік глобуса»
Ще недавно в Україні родич президента міг отримати завод за суму, що не перевищує вартості сосиски. П’ять місяців тому на берегах Дніпра перемогла «помаранчева революція», внаслідок якої повсталим народом був скинутий ненависний режим Леоніда Кучми, що наскрізь прогнив. Колишній комуністичний бонза правив країною протягом десяти років. Чим вони запам’яталися? Безмежною корупцією, великомасштабними крадіжками, репресіями проти політичних опонентів (у в’язниці встигла посидіти навіть нинішній прем’єр-міністр Юлія Тимошенко), замовними вбивствами, переслідуванням інакодумців, включаючи журналістів, безпрецедентною фальсифікацією останніх виборів, масовим зубожінням населення (дві третини його животіє за межею бідності) і ...неухильним процвітанням сімейного клану глави держави. Його дочка Олена має найбезпосередніше відношення до найбільшого національного оператора стільникового зв’язку компанії «Київстар Дж.Ес.Ем», а зять Віктор Пінчук входить в четвірку місцевих мільярдерів.
Таким чином, з одного боку, Україна, згідно з даними ООН, займає 70 місце в світі з розвитку людського потенціалу, 99 - з рівня якості життя, лідирує з індексу корупції. Плюс така деталь:ВВП, що його отримала молода держава після розпаду СРСР, за оцінками авторитетних західних експертів, становив $170 млрд., тоді як на початок третього тисячоліття офіційний Київ вже мав... борг в $10 млрд. І ще: частка валового продукту на душу населення в Україні нині в 100 (!) разів нижча, ніж, наприклад, в таких європейських країнах, як Люксембург або Данія.
З іншого боку, найближче оточення екс-президента змогло за цей же час створити особисту наймогутнішу економічну імперію
Саме проти подібного свавілля і виступили учасники «помаранчевої революції», що перемогли.
Нова влада на чолі з Віктором Ющенком з перших кроків підтвердила власні передвиборні обіцянки: перетворити державу на цивілізовану. Вже замінені вищі керівники, котрі скомпрометували себе раніше. У силові структури (Міністерство оборони, Міністерство внутрішніх справ, а також СБУ (аналог ЦРУ) - прийшли цивільні особи. Посилений порядок на митницях (тут корумповано було всі і все), знижені акцизи на імпорт. Почали вирішуватися соціальні програми. Уряду вдалося дещо укріпити національну валюту - гривню, приборкавши галопуючу інфляцію. Сам президент демонструє перед суспільством повну відвертість.
І все ж отримати верх «на барикадах» - одне, а розгребти авгієві стайні попередників - інше. І ще невідомо, що важче.
Взяти хоч би скандал, пов’язаний зі звірячою розправою колишнього режиму над опозиційним журналістом Георгієм Гонгадзе. Чотири роки ставленики Л. Кучми умисно гальмували розслідування жахливого злочину (редактору інтернет-видання «Українська правда» відрізали голову, яку досі так і не знайдено, через що мати не може поховати сина). І тільки завдяки зміні влади нарешті прозвучала істина: розправилися з неугодним... високі міліцейські чини, люди, що знаходилися в той момент при виконанні службових обов’язків. Зокрема, заманював жертву в автомобіль... генерал. Відоме і прізвище. Тільки ось затримати його поки не вдалося - встиг сховатися. І тепер оголошений в розшук. Але люди Віктору Ющенку вірять: чудовисько в лампасах незмінно отримає по заслугах. Пообіцяв президент чесно відповісти, незважаючи на запеклий опір старих кадрів, що ще залишаються на місцях, і на обвинувачення міжнародного співтовариства в постачанні колишнім режимом, в обхід ООНівського ембарго, суперсучасних радарних комплексів Іраку, розслідувати факти несанкціонованої торгівлі ракетами. І все ж, думається, головна проблема «помаранчевих» політиків, як не парадоксально, лежить не стільки в політичній, скільки в економічній площині. І пов’язана вона насамперед з відверто бандитським роздержавленням майна, яке нічого не принесло народу.
Зіставимо наступні цифри. Територія крихітної Угорщини, сусіда України не тільки географічного, але і по багаторічній приналежності до радянського комуністичного блоку, менша в 6,5, а чисельність населення - в 5 разів. Про економічний потенціал і говорити нічого: він на момент розвалу СРСР був на користь Києва. І що ж? Будапешт дуже швидко отримав $12 млрд., направивши їх на побудову демократичного суспільства. І вже з 1999 р. Угорщина - активний учасник блоку НАТО, а з минулого - член ЄС.
А що ж Україна? За найскромнішими підрахунками, на початок третього тисячоліття тут реалізовували державного майна приблизно на $60 млрд. А в скарбницю надійшло... вдесятеро (!?) менше. Чому? Куди дівалося інше? Чи можна його - і як повернути? Ось питання, відповіді на які можуть вирішити долю нової влади. Бо «страшну таємницю» знає кожний: майно під різними слушними приводами просто розкрадене. З найвищого благословення тодішнього президента Кучми. Причому найсолодша частина «пирога» дісталась його найближчому оточенню, включаючи, природно, коханих родичів. Не випадково ще недавно в Україні був дуже популярним сумний жарт: «Стань для президента своїм, і він віддасть тобі будь-який об’єкт за ціною сосиски».
Як бути тепер? Повернути все назад — явно тупиковий шлях. Але і залишити так як є, — політичній смерті подібно
У Росії, з якою в України кілька сторіч спільної історії, існує притча, пов’язана з правлінням цариці Катерини Другої. Та, будучи не дуже сильною в правописі, на документі, в якому мова йшла в буквальному значенні про людське життя, накреслювала візу: «казнить нельзя помиловать», забувши поставити кому. У результаті придворні так і не змогли розшифрувати цей парадокс, залишивши його нащадкам (від місця, де буде стояти кома, залежить значення рішення: чи то імярек позбавити життя, чи то залишити в живих).
Приблизно в такій ситуації сьогодні виявився президент Віктор Ющенко. Як вчинити, щоб не помилитися, та й ще при цьому сильно не зашкодивши ні собі, ні державі?
І тут йому потрібна політична підтримка світових лідерів. Яких, наприклад, проблема повернення деякої частини зухвалим чином украдених дармоїдами колишнього режиму підприємств, не повинна шокувати. Адже ні для кого не секрет: в останній рік-два свого правління Л. Кучма роздавав підприємства як гарячі пиріжки. Саме в цей «золотий» для сімейного клану час Віктор Пінчук отримав два найбільші вітчизняні гіганти - «Криворіжсталь» і Нікопольський феросплавний завод. Отримав, по суті, без конкурсів, з порушенням чинного законодавства і за безцінь.
Світова преса не раз писала про «Криворіжсталь» і куди менше про Нікопольський феросплавний. Хоч великими металургійними комплексами володіють і такі країни, як США, Китай, Індія, Росія і т. д. А унікальні феросплавні виробництва можна перерахувати на пальцях однієї руки. І український завод тут один із світових (його частка 11,5%) лідерів з випуску електроферромарганцю і силікомарганцю, три четвертих яких він експортує.
Як же управляв таким прибутковим підприємством зять екс-президента?
Курам на сміх: в 2000 р. чистий прибуток становив $20 млн., в 2001 - $10 млн., а в 2002-му - менше $4 млн. Переконані експерти і в тому, що стартова ціна продажу НЗФ була свідомо занижена мінімум в чотири-п’ять разів. Все це в інтересах Віктора Пінчука, який і тепер, використовуючи недосконалість законодавства, як і раніше, ухиляється від сплати податків.
Більше того, щоб скомпрометувати неугодну йому владу, він за допомогою своєї команди в травні роздув штучний скандал, заявивши про те, що ніби готується силове захоплення НЗФ,. Підприємство обнесли колючим дротом, вивели на чергування спеціально натренованих собак. Роздавалися заклики до створення загонів (?!) самооборони.
Як у ситуації, що склалася, повинен вчинити інший Віктор - Ющенко, нинішній президент, з приходом до влади якого народ вже пов’язав найрайдужніші надії? Від його позиції залежить довір’я простих українців, які поки готові молитися на лідера, що пообіцяв їм зміни. А розчарування - слабкий двигун для демократичних перетворень.
...Безумовно, приватна власність - священна. За однієї важливої умови: якщо вона нажита не кримінальним шляхом. Якщо ж вдасться довести зворотнє, в силу вступає вже інший постулат - невідворотності покарання. І тут немає абсолютно ніякого значення, чий ти родич. Навіть якщо самого Господа, який, до речі, заповідав нам всім жити чесно. І який суворо за порушення цієї заповіді питає.
Нік СТАР , м.Київ
Відповіді
2005.05.30 | Сергій Кабуд
Стаття суперова(-)