Заперечення заперечення – Ющенко повертається обличчям на Схід?
06/01/2005 | Мінор
http://www.rep.in.ua/show/?id=10059
Коли на хвилі народної довіри новий Президент вперше почав «обживати» навколо український простір, як повноправний хазяїн, то найдорожчим гостем на святкуванні перемоги Помаранчевої революції у Києві був Михайло Саакашвілі. Цей непримиренний грузин вразив увесь світ своєю затятою відданістю ідеалам демократії і сміливою незалежною політикою, попри невеличкі розміри його гірської країни.
Коли через кілька місяців Віктор Ющенко здійснив свої перші візити у Середню Азію, місце демократичних поглядів потроху почало змінювати те, що офіційно називають «національними інтересами».
Ще в Туркменістані, який є давнім кредитором України, що заборгувала Туркменбаші за поставки газу, Ющенко поводився достатньо незалежно. Під час подій у Киргизстані 23 березня на спільній прес-конференції з туркменським диктатором Сапармуратом Ніязовим український Президент відважно закликав до поширення демократичних цінностей в регіоні, чим викликав справжню лють у свого колеги. «Демократия, свобода - не пустые слова для меня и моих партнеров в правительственной коалиции Украины», - говорив тоді Ющенко. – «Мы будем защищать эти ценности, в которые мы верим и за которые мы боролись. Я хочу быть честным перед моими детьми и моей нацией». Відповідь Туркменбаші була дуже різкою: «Мы не арестовываем людей по политическим мотивам. Есть несколько человек, разыскиваемых нами преступников, которые остаются за границей под прикрытием статуса беженцев и распространяют грязные инсинуации. Не верьте всей этой печатной ерунде».
Але пройшов лише місяць і узбецьке повстання захлинулося в крові під мовчання українського президента. Сотні убитих, тисячі поранених викликали у Ющенка лише фразу, мовляв, узбеки повинні відчувати міжнародну підтримку, мовляв, він знає наскільки це буде важливим.
На думку начальника аналітичного відділу Інституту Євроатлантичного співробітництва Володимира Горбача Україна розділила свою зовнішню політику на західний і східний напрямки. І якщо на Західному кордоні ми щиро віддані ідеалам демократії, свободи слова та іншим демократичним цінностям, то на східному - нас цікавить чистої води прагматизм. «Східна політика України є максимально економізованою», - вважає експерт, - «Економічні інтереси тут домінують і ми ведемо себе за східними канонами дипломатії, саме так треба розуміти особисті візити, орден Ярослава Мудрого для батька Ніязова, тощо». На думку пана Горбача до східної політики Україна віднесла і стосунки з Росією. Інакше беззаперечно потрібно було б оцінити засудження Ходорковського та інші факти придушення демократії у Росії. «Ми досить залежні від Сходу економічно», - вважає Володимир Горбач, - «Спочатку люди думають про економіку, а про демократію потім і з цим не можна не рахуватися».
На початку 90-х років в Україні була популярною карикатура – товстий відразливого вигляду котяра їсть довгу низку жирних ковбас, притримуючи черговий кавалок українським тризубом замість виделки. Знизу були слова із відомої тоді пісні: «А мені була би в хаті ковбаса…» Невже через 15 років зовнішня політика незалежної України може нагадувати ласого до ковбаси кота, який забув через неї про власні погляди? Директор Центру Досліджень Політичних Цінностей Олесь Доній, який на початку 90-х був лідером демократичного студентського руху, вважає такий підхід вкрай неправильним.
«Виявляється так звана багатовекторність – довічний хрест української зовнішньої політики», - вважає Олесь Доній, - «Принаймні ми спостерігаємо двовекторність, коли по різні сторони кордону говоримо або про спільні західні цінності, або про спільне минуле та економічні інтереси. Так, що важко зрозуміти, де ж ми більш щирі». Пан Доній коментує теперішні заяви президента Ющенка у Казахстані, де він висловив бажання України продовжувати перебування в Єдиному Економічному Просторі (ЄЕП) і водночас жодним словом не обмовився про проблеми з правами людини в країні, яку багато років очолює тоталітарний президент Нурсултан Назарбаєв. «Коли політична сила на виборах критикувала Кучму за вступ до ЄЕП, називаючи його незаконним, а тепер сама підтримує цю ж ідею, то є тільки один моральний вихід», - вважає Олесь Доній, - «Ющенку лишається вибачитись або перед Кучмою за свою критику, або перед українським народом, за те що його ввели в оману щодо ЄЕП»
Тим часом саме сьогодні, коли Президент розповідає про відданість нової української влади ідеям Єдиного економічного простору, міністр закордонних справ Борис Тарасюк, який очолює Народний рух України заявив, що угоди по ЄЕП повинен перевірити Конституційний Суд. Несподівано йому заперечив Роман Зварич, скандально відомий Міністр Юстиції, член Конгресу Українських Націоналістів, який заявив, що розгляд питання ЄЕП у Конституційному суді є не своєчасним. Між іншим журналісти довідалися, що питання східної економічної політики вже розглядала Рада Національної Безпеки і там спалахнула дискусія, відлуння якої ми бачимо сьогодні у пресі.
Наші джерела в уряді, що побажали залишитись не названими, стверджують про існування значних політичних розбіжностей між Віктором Ющенком і Петром Порошенком - з одного боку, та Юлею Тимошенко і більшістю її міністрів, які дотримуються більш проєвропейських поглядів - з іншого.
Не виключено уже найближчим часом після повернення президента до Києва ця зовнішньополітична суперечка отримає логічне продовження. Міністр закордонних справ фактично виступив в опозиції до президентської східної політики. «Тарасюк завжди був проєвропейських, прозахідних поглядів і діє у точній відповідності з ними», - вважає Володимир Горбач. «Мені здається наш Президент не двовекторний – насправді він полюбив тільки Схід», - скептично усміхається Олесь Доній, - «Адже це в імперській східній традиції: в одному місці говорити одне, в іншому - протилежне, а діяти у своїх інтересах».
Українцям лишається подякувати долі, що тоталітарні і демократичні країни розташувалися строго по сторонам світу. Уявляєте яка була б плутанина, якби Туркменістан був на Захід від нас, а на Схід – також не зовсім демократичний Китай?
Віктор Уколов
Коли на хвилі народної довіри новий Президент вперше почав «обживати» навколо український простір, як повноправний хазяїн, то найдорожчим гостем на святкуванні перемоги Помаранчевої революції у Києві був Михайло Саакашвілі. Цей непримиренний грузин вразив увесь світ своєю затятою відданістю ідеалам демократії і сміливою незалежною політикою, попри невеличкі розміри його гірської країни.
Коли через кілька місяців Віктор Ющенко здійснив свої перші візити у Середню Азію, місце демократичних поглядів потроху почало змінювати те, що офіційно називають «національними інтересами».
Ще в Туркменістані, який є давнім кредитором України, що заборгувала Туркменбаші за поставки газу, Ющенко поводився достатньо незалежно. Під час подій у Киргизстані 23 березня на спільній прес-конференції з туркменським диктатором Сапармуратом Ніязовим український Президент відважно закликав до поширення демократичних цінностей в регіоні, чим викликав справжню лють у свого колеги. «Демократия, свобода - не пустые слова для меня и моих партнеров в правительственной коалиции Украины», - говорив тоді Ющенко. – «Мы будем защищать эти ценности, в которые мы верим и за которые мы боролись. Я хочу быть честным перед моими детьми и моей нацией». Відповідь Туркменбаші була дуже різкою: «Мы не арестовываем людей по политическим мотивам. Есть несколько человек, разыскиваемых нами преступников, которые остаются за границей под прикрытием статуса беженцев и распространяют грязные инсинуации. Не верьте всей этой печатной ерунде».
Але пройшов лише місяць і узбецьке повстання захлинулося в крові під мовчання українського президента. Сотні убитих, тисячі поранених викликали у Ющенка лише фразу, мовляв, узбеки повинні відчувати міжнародну підтримку, мовляв, він знає наскільки це буде важливим.
На думку начальника аналітичного відділу Інституту Євроатлантичного співробітництва Володимира Горбача Україна розділила свою зовнішню політику на західний і східний напрямки. І якщо на Західному кордоні ми щиро віддані ідеалам демократії, свободи слова та іншим демократичним цінностям, то на східному - нас цікавить чистої води прагматизм. «Східна політика України є максимально економізованою», - вважає експерт, - «Економічні інтереси тут домінують і ми ведемо себе за східними канонами дипломатії, саме так треба розуміти особисті візити, орден Ярослава Мудрого для батька Ніязова, тощо». На думку пана Горбача до східної політики Україна віднесла і стосунки з Росією. Інакше беззаперечно потрібно було б оцінити засудження Ходорковського та інші факти придушення демократії у Росії. «Ми досить залежні від Сходу економічно», - вважає Володимир Горбач, - «Спочатку люди думають про економіку, а про демократію потім і з цим не можна не рахуватися».
На початку 90-х років в Україні була популярною карикатура – товстий відразливого вигляду котяра їсть довгу низку жирних ковбас, притримуючи черговий кавалок українським тризубом замість виделки. Знизу були слова із відомої тоді пісні: «А мені була би в хаті ковбаса…» Невже через 15 років зовнішня політика незалежної України може нагадувати ласого до ковбаси кота, який забув через неї про власні погляди? Директор Центру Досліджень Політичних Цінностей Олесь Доній, який на початку 90-х був лідером демократичного студентського руху, вважає такий підхід вкрай неправильним.
«Виявляється так звана багатовекторність – довічний хрест української зовнішньої політики», - вважає Олесь Доній, - «Принаймні ми спостерігаємо двовекторність, коли по різні сторони кордону говоримо або про спільні західні цінності, або про спільне минуле та економічні інтереси. Так, що важко зрозуміти, де ж ми більш щирі». Пан Доній коментує теперішні заяви президента Ющенка у Казахстані, де він висловив бажання України продовжувати перебування в Єдиному Економічному Просторі (ЄЕП) і водночас жодним словом не обмовився про проблеми з правами людини в країні, яку багато років очолює тоталітарний президент Нурсултан Назарбаєв. «Коли політична сила на виборах критикувала Кучму за вступ до ЄЕП, називаючи його незаконним, а тепер сама підтримує цю ж ідею, то є тільки один моральний вихід», - вважає Олесь Доній, - «Ющенку лишається вибачитись або перед Кучмою за свою критику, або перед українським народом, за те що його ввели в оману щодо ЄЕП»
Тим часом саме сьогодні, коли Президент розповідає про відданість нової української влади ідеям Єдиного економічного простору, міністр закордонних справ Борис Тарасюк, який очолює Народний рух України заявив, що угоди по ЄЕП повинен перевірити Конституційний Суд. Несподівано йому заперечив Роман Зварич, скандально відомий Міністр Юстиції, член Конгресу Українських Націоналістів, який заявив, що розгляд питання ЄЕП у Конституційному суді є не своєчасним. Між іншим журналісти довідалися, що питання східної економічної політики вже розглядала Рада Національної Безпеки і там спалахнула дискусія, відлуння якої ми бачимо сьогодні у пресі.
Наші джерела в уряді, що побажали залишитись не названими, стверджують про існування значних політичних розбіжностей між Віктором Ющенком і Петром Порошенком - з одного боку, та Юлею Тимошенко і більшістю її міністрів, які дотримуються більш проєвропейських поглядів - з іншого.
Не виключено уже найближчим часом після повернення президента до Києва ця зовнішньополітична суперечка отримає логічне продовження. Міністр закордонних справ фактично виступив в опозиції до президентської східної політики. «Тарасюк завжди був проєвропейських, прозахідних поглядів і діє у точній відповідності з ними», - вважає Володимир Горбач. «Мені здається наш Президент не двовекторний – насправді він полюбив тільки Схід», - скептично усміхається Олесь Доній, - «Адже це в імперській східній традиції: в одному місці говорити одне, в іншому - протилежне, а діяти у своїх інтересах».
Українцям лишається подякувати долі, що тоталітарні і демократичні країни розташувалися строго по сторонам світу. Уявляєте яка була б плутанина, якби Туркменістан був на Захід від нас, а на Схід – також не зовсім демократичний Китай?
Віктор Уколов