Відповіді

• 2005.06.10 | catko

  а як вам такий лист кму до всу? не по спд але тенденція однако

  КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
  
  З В Е Р Н Е Н Н Я
  
  18.04.2005 N 2892/0/2-05
  
  Голові Верховного Суду
  України
  В.Т.Маляренку
  
  
  Шановний Василю Тимофійовичу!
  
  31 березня 2005 р. набрав чинності Закон України "Про
  внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на
  2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" ( 2505-15 )
  (далі - Закон).
  
  Згідно з пунктами 13, 23-39 розділу I та пунктами 6-17
  розділу II "Прикінцеві положення" Закону ( 2505-15 ) для суб'єктів
  господарювання, що діють у технологічних парках, спеціальних
  економічних зонах (СЕЗ) та на територіях пріоритетного розвитку
  (ТПР), скасовано пільги із сплати податків і зборів (обов'язкових
  платежів) та гарантії стабільності встановленого правового режиму
  функціонування цих парків, зон і територій. При цьому пунктом 2
  розділу II "Прикінцеві положення" визначено особливості
  оподаткування прибутку підприємств, згідно з якими норми Закону
  поширюються на результати фінансово-господарської діяльності
  платника податку за наслідками податкового періоду, на який
  припадає дата набрання чинності Законом.
  
  Кабінет Міністрів України стурбований тим, що при розгляді
  можливих спорів, пов'язаних із скасуванням пільгового режиму
  оподаткування, суди прийматимуть рішення на користь суб'єктів
  господарювання через неоднозначне розуміння норм Закону
  ( 2505-15 ).
  
  Ця стурбованість знаходить своє підтвердження, оскільки,
  незважаючи на прийняття Конституційним Судом України рішення від
  29 січня 2002 р. N 1-рп/2002 ( v001p710-02 ) у справі за
  конституційним поданням Кабінету Міністрів України щодо офіційного
  тлумачення положень частини першої статті 5 Закону України "Про
  усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької
  діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного
  походження" ( 1457-14 ) та частини першої статті 19 Закону України
  "Про інвестиційну діяльність" ( 1560-12 ) (справа про
  оподаткування підприємств з іноземними інвестиціями), згідно з
  яким положення частини першої статті 5 Закону України "Про
  усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької
  діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного
  походження" є підставою як для відмови у наданні, так і для
  припинення раніше наданих пільг у сфері валютного і митного
  регулювання та справляння податків, зборів (обов'язкових платежів)
  підприємствам з іноземними, інвестиціями незалежно від часу
  внесення іноземних інвестицій та їх реєстрації, суди продовжують
  приймати рішення на користь зазначених суб'єктів.
  
  У зв'язку з цим тільки у 2004 році бюджет недоотримав близько
  6,35 млрд. гривень.
  
  Крім того, просимо враховувати під час розгляду судами спорів
  щодо застосування пільгового режиму оподаткування для суб'єктів
  господарювання, що діють у технологічних парках, СЕЗ та на ТПР,
  вимоги статті 1 Закону України "Про систему оподаткування"
  ( 1251-12 ) та пункту 11.4 статті 11 Закону України "Про податок
  на додану вартість" ( 168/97-ВР ), згідно з якими пільги щодо
  оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими
  законами, крім законів про оподаткування.
  
  Проаналізувавши це питання, слід зазначити, що суб'єкти
  господарювання на територіях пріоритетного розвитку в
  Чернігівській області, спеціальної економічної зони "Закарпаття"
  та територіях пріоритетного розвитку в Закарпатській області
  отримували податкові пільги лише на підставі відповідних законів
  без внесення змін до законів про оподаткування.
  
  Також, на нашу думку, під час вирішення спорів у судах слід
  враховувати норми статті 19 Закону України "Про інвестиційну
  діяльність" ( 1560-12 ), яка передбачає, що державні гарантії
  захисту інвестицій не стосуються питань фінансово-господарської
  діяльності учасників інвестиційної діяльності, сплати ними
  податків, зборів (обов'язкових платежів), а згідно із статтею 13
  Закону України "Про загальні засади створення та функціонування
  спеціальних (вільних) економічних зон" система державних гарантій
  захисту інвестицій регулюється законодавством про інвестиційну
  діяльність та поширюється на всі об'єкти та суб'єкти економічної
  діяльності СЕЗ. Водночас статтею 3 Закону "Про загальні засади
  створення та функціонування спеціальних (вільних) економічних зон"
  ( 2673-12 ) до СЕЗ, зокрема, віднесено технологічні парки, тобто
  після скасування Законом податкових пільг для суб'єктів
  господарювання СЕЗ, ТПР та технологічних парків виникають підстави
  як для відмови у наданні так і для припинення раніше наданих їм
  пільг.
  
  Особливої уваги потребує вирішення питання щодо однакового
  підходу судами під час розгляду справ про звільнення від
  оподаткування суб'єктів господарювання, розташованих у зонах
  гарантованого добровільного відселення та посиленого
  радіологічного контролю, яке передбачалося статтею 7 Закону
  України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного
  забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 791а-12 ). Ці
  справи також треба розглядати з урахуванням статті 1 Закону
  України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) та пункту 11.4
  статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість"
  ( 168/97-ВР ), оскільки норми щодо встановлення цих пільг до
  законів про оподаткування не включалися.
  
  Внаслідок прийняття судами рішень на користь суб'єктів
  господарювання на підставі статті 7 Закону України "Про правовий
  режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок
  Чорнобильської катастрофи" ( 791а-12 ) державі завдано лише у
  2004 р. збитків на суму 2,9 млрд. гривень.
  
  Прийняття судами необґрунтованих рішень щодо підтвердження
  права на податкові пільги суб'єктів господарювання СЕЗ, ТПР,
  технологічних парків та розташованих у зонах гарантованого
  добровільного відселенім та посиленого радіологічного контролю
  може призвести у подальшому до значного скорочення запланованих
  надходжень до державного бюджету і як наслідок - до незабезпечення
  в необхідних обсягах фінансування важливих для суспільства
  соціальних та інших програм.
  
  Враховуючи вищенаведене, прошу Вас довести до відома суддів,
  що у зв'язку із зміною податкового та митного режимів здійснення
  господарської діяльності в СЕЗ, ТПР, технопарках на територіях, що
  зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської
  катастрофи, рішення судів України в частині звільнення
  вищезгаданих суб'єктів господарювання від сплати податків і
  зборів, постановлених до набуття чинності Закону України "Про
  внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на
  2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" ( 2505-15 ),
  не є обов'язковими до врахування під час здійснення правосуддя та
  не мають для суду заздалегідь встановленої сили, оскільки пільгові
  податкові та митні умови здійснення господарської діяльності
  припинено, як наслідок, особливий статус "неплатника податків"
  відмінний від загального, що наданий суб'єктам господарювання на
  підставі рішень судів України, - скасовано.
  
  Зважаючи на викладене вище, прошу Вас відповідно до пункту 2
  частини другої статті 47 Закону України "Про судоустрій України"
  ( 3018-14 ); надати судам роз'яснення з питань застосування
  законодавства у зв'язку з набранням чинності Законом України "Про
  внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на
  2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" ( 2505-15 ),
  а також винести на розгляд Пленуму Верховного Суду України питання
  стосовно практики розгляду справ щодо податкових пільг
  підприємствам з іноземними інвестиціями і надання роз'яснення з
  питань застосування законодавства у цій сфері.
  
  З повагою
  
  Юлія Тимошенко

• 2005.06.10 | catko

  а от ще один документик - ото тепер кіпіш підніметься(л)

  ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
  
  ПОСТАНОВА
  
  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
  
  19 квітня 2005 року м. Київ
  
  Судова палата у господарських справах
  
  Верховного Суду України
  
  у складі
  
  головуючого
  
  Шицького І.Б.,
  
  суддів:
  
  Ґуля В.С.,
  
  Гусака М.Б.,
  
  Карпечкіна П.Ф.,
  
  Колесника П.І.,
  
  Лилака Д.Д.,
  
  Новікової Т.О.,
  
  Черногуза Ф.Ф.
  
  за участі представника позивача
  
  ТкаченкаП.В.
  
  
  
  розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Вищого господарського суду України від 2 березня 2005 року у справі №33/509 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кийон" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, відділення Державного казначейства у Шевченківському районі м. Києва про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 20 127 527 грн. та визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №694/23-4/24097174 від 22 червня 2004 року,
  
  встановила:
  
  У вересні 2004 року ТОВ "Кийон" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, відділення Державного казначейства у Шевченківському районі м. Києва про стягнення 20 127 527 грн. коштів бюджету у якості експортного відшкодування за період квітня 2004 року та визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №694/23-4/24097174 від 22 червня 2004 року прийнятого щодо позивача.
  
  Заперечуючи проти позову Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва посилалася на те, що ТОВ "Кийон" експортувало біологічно активну добавку "Еректіум Форте" на загальну суму 121 425 596 грн. За матеріалами перевірок Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва до бюджету податок на додану вартість підприємством-постачальником не сплачувався, податкові накладні виписані всупереч вимогам Закону України "Про податок на додану вартість".
  
  Відділення Державного казначейства у Шевченківському районі м. Києва заперечуючи проти позову вказувало на неможливість здійснення відшкодування бюджетної заборгованості без висновків Державної податкової інспекції або рішення суду.
  
  Рішенням Господарського суду м. Києва від 20 жовтня 2004 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13 грудня 2004 року, позов задоволене.
  
  Оскаржуваною постановою Вищого господарського суду Україні постанову Київського апеляційного господарського суду від 13 грудня 200-року залишено без змін.
  
  Ухвалені рішення мотивовано тим, що позивачем доведено правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 24 250 032 грн. та право позивача на експортне відшкодування податку на додану вартість в сумі 20 127 527 грн.
  
  31 березня 2005 року Верховним Судом України порушено провадження за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва у якій ставиться питання про скасування постанови Вищого господарського суду України від 2 березня 2004 року. В обґрунтування скарги зроблено посилання на невідповідність постанов рішенням Верховного Суду України з питань застосування норм матеріального права, різне застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону у аналогічних справах, порушення судом касаційної інстанції норм матеріального права.
  
  Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
  
  При вирішенні даного спору судами не взято до уваги те, що відповідно п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі-Закон №168), бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
  
  Приймаючи оскаржувану постанову Вищий господарський суд України на підставі норм п.п. 7.2.1, п.7.2, п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.5, п 7.4, п.п. 7.5.1, п.7.5. ст.7 Закону №168 зробив висновок про те, що для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту достатньо таких підстав, як здійснення операції з придбання товарів; наявність належним чином оформленої податкової накладної, виданої платником податку на додану вартість.
  
  В той же час, наведена вище норма п.п. 7.4.1, п.7.4 ст.7 Закону №168 крім визначених судом обов'язкових підстав виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість, передбачає обов'язкову наявність ще й такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку.
  
  Відповідно до п.п. 7.7.5, п.7.7. Закону №168 суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.
  
  Тобто, законодавцем чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України.
  
  Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми які були сплачені до бюджету випливає з самої суті поняття податку, його основної функції -формування доходів Державного бюджету України (п.19 ст.1, ст.9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку, як особи, яка згідно Закону №168 зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем (п. 1.3 ст. 1 Закону №168).
  
  Тобто, як видно з системного аналізу вищевказаних норм, Законом №168 встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.
  
  За змістом Закону №168, право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.
  
  Відсутність надмірної сплати податку на додану вартість за звітний період не заперечувалась позивачем та не спростована судами першої та апеляційної інстанцій.
  
  Ненадходження податку на додану вартість до бюджету є наслідком того, що один з постачальників продавця (ТОВ "ПромТехІмпЕкс"), якому позивач перерахував відповідні суми податку на додану вартість, а саме ПП "Абсолют", яке і повинно було сплатити відповідну суму податку до Державного бюджету України, у відповідному податковому періоді таку суму в податковій декларації з податку на додану вартість в рядку "податкове зобов'язання" не відображало та, відповідно, податку до бюджету не сплачувало. Свідоцтво платника податку на додану вартість ще одного з постачальників ТОВ "ПромТехІмпЕкс"- ПП "Інтер'єр і Ко" визнане в судовому порядку недійсним з моменту видачі, що свідчить про невідповідність вимогам Закону № 168 всіх податкових накладних, виданих ПП "інтер'єр і Ко", та безпідставність включення ТОВ "ПромТехІмпЕкс"-та позивачем відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість.
  
  Оскільки допущені судами помилки у застосуванні норм матеріального права призвели до неправильного вирішення спору, всі ухвалені ними судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене та вирішити спір відповідно до закону.
  
  Виходячи з викладеного та керуючись статтями 111 -111 ГПК України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
  
  постановила:
  
  Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва задовольнити.
  
  Постанову Вищого господарського суду України від 2 березня 2005 року, постанову Київського апеляційного господарського суду від 13 грудню 2004 року, рішення Господарського суду м. Києва від 20 жовтня 2004 рок; скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
  
  Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
  
  Головуючий
  
  І.Б. Шицький
  
  Судді:
  
  В.С. Ґуль
  
  М.Б. Гусак
  
  П.Ф. Карпечкін
  
  П.І. Колесник
  
  Д.Д. Лилак
  
  Т.О. Новікова
  
  Ф.Ф. Черногуз
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2005.06.13 | S.D.

    Ох....

    Який прецедент...
    Якi можливостi перекладання функцiй контролю за платниками ПДВ на iнших платникiв...
    Яке поле для регресних позовов....
    
    Ох...
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2005.06.13 | catko

      отож. особливо в контексті що пдв платять ВСІ. поки що так є (-)

• 2005.06.10 | 123

  Не закінчується-30 днів строк для підписання(-)