На запрошення Яна Вірсми майданівці відвідали Європарламент
06/14/2005 | Майдан-ІНФОРМ
На запрошення Яна-Марінуса Вірсми представники Альянсу “Майдан” відвідали Європарламент
Досягнута домовленість щодо співпраці з Соціалістичною групою, обміну інформацією та приїзду європарламентарів восени в Україну.
Представники Альянсу громадянських активістів “Майдан” Михайло Свистович (інтернет-сайт “Майдан” і Всеукраїнська громадська організація “ПОРА!”) та Олександр Богомолов (інтернет-сайт “Майдан” і Центр близькосхідних досліджень) на запрошення голови Комітету Європарламенту у зв'язках з Україною, віце-президент соціалістичної групи у Європарламенті Яна-Марінуса Вірсми 7-10 червня побували у Страсбургу, де відвідали Європарламент та мали низку зустрічей.
Окрім зустрічі з самим Яном-Марінусом Вірсмою, активісти “Майдану” зустрічались з віце-президентом Європарламенту Алехо Відаль-Квадрас Рокою (Європейська народна партія) та європарламентарями-соціалістами.
Під час цих зустрічей обговорювалася ситуація в Україні після перемоги помаранчевої революції та можливі перспективи її розвитку, дії уряду та політиків, їх послідовність та щирість. М. Свистович та О. Богомолов розповіли європарламентарям, що змінилось в Україні на краще, і які є проблеми, в т.ч. окремо зупинилися на неправильних з їх точки зору кроках українського уряду та невідповідність деяких їхніх вчинках деклараціям, проголошеним на Майдані.
Віце-президент Європарламенту Алехо Відаль-Квадрас Рока, який зустрічався з президентом України Віктором Ющенком висловив оптимістичне бачення щодо розвитку в Україні демократії та європейського напрямку, зупинившись на тому, що для досягнення цих цілей в Україні має постати повноцінне громадянське суспільство, над чим і працює зокрема Альянс “Майдан”.
Особливо плідними та тривалими були зустрічі з європарламентарями-соціалістами та окремо з паном Вірсмою. Мова відверто йшла не лише про позитиви, але і про непрозорість влади, недотримання обіцянок, хибну кадрову політику. Зокрема були згадані “таємні” Укази президента Віктора Ющенка та нормативні акти Кабміну, невиконання обіцянки про ліквідацію податкової поліції, непрозорі кадрові призначення, в т.ч. й потрапляння у вищі ешелони влади та на керівні партійні посади “Батьківщини”, СПУ, нашоукраїнських партій вчорашніх кучмістів, залишення на своїх посадах осіб (ректорів вузів та державних чиновників), які порушували виборче законодавство, дивні кроки нової влади щодо захисту злочинців від влади, які порушували не тільки і не стільки виборче законодавство, прийняті з подачі уряду з порушенням низки законів України зміни у податковому законодавстві.
Активісти “Майдану” висловили скепсис щодо очікування чесного й неупередженого розслідування справи вбивства журналіста Георгія Гонгадзе зокрема й через те, що Генеральну прокуратуру очолює така не помічена в особливих чеснотах людина як Святослав Піскун, відомство якого є зараз найбільшим гальмом у справі покарання державних злочинців на всіх рівнях, особливо на низовому. Йшлося також про оточення Віктора Ющенка й непропорційно великого стосовно їхніх посад впливу на державну політику секретаря Ради національної безпеки і оборони України Петра Порошенка та першого помічника президента України Олександра Третьякова. Розповідалося й про чисто радянські методи побудови партії Народний союз “Наша Україна”.
Михайло Свистович та Олександр Богомолов також зазначили, що на місцях для простих людей життя мало змінилося, а нова влада часто не лише не допомагає боротьбі місцевих активістів проти вчорашніх кучмістів, а часто захищає останніх, кидаючи напризволяще тих, хто роками боровся з режимом.
Окремо співрозмовники зупинилася на хибних для України та розвитку соціал-демократії в ній діях Соціалістичної партії України. Зокрема йшлося про вперте проштовхування політреформи, яка призведе до перетікання влади до рук “вчорашніх”, угоди про співпрацю з російською партією “Родина”, незрозумілу політику міністра освіти й науки Станіслава Ніколаєнка щодо ректорів-кучмістів, масовий прийом до СПУ (в т.ч. й на керівні посади в областях) людей відверто аморальних, які іще вчора були стовпами злочинного режиму.
Ян-Марінус Вірсма, який є великим прихильником європейської інтеграції України і вважає, що двері в Європу є для неї відкритими, розповів активістам Альянсу про підтримку європейськими соціалістами демократії в Україні та дії, спрямовані на те, щоби відбулося переголосування другого туру президентських виборів, а також роль європейських соціалістів у підтримці Європарламентом резолюції від 13 січня на підтримку Віктора Ющенка, якого пан Вірсма вважає порядною людиною. Він також розповів, що європейські соціалісти засудили співпрацю СПУ з “Родиною” і висловив жаль, що в Україні немає потужною лівої сили справді європейського напрямку, позбавленої рудиментів часів СРСР.
Європарламентарі, і Ян-Марінус Вірсма зокрема, зазначили, що метою європейських соціалістів є не лише розвиток соціал-демократії в Україні. Одним з їх пріоритетів є також розбудова в нас громадянського суспільства в Україні та розвиток громадянського активізму на рівні місцевих територіальних громад незалежно від ідеологічних поглядів цих активістів. Тому дії організацій, що входять до Альянсу “Майдан” заслуговують всебічної підтримки.
Під час обговорення європерспектив України паном Вірсмою та іншими європарламентарями була схвально і з розумінням зустрінута позиція активістів “Майдану” про те, що для пересічних українців і європейців саме поняття євроінтеграції сильно відрізняється. Якщо для європейця це – зміна податкового законодавства, певних процесуальних процедур, то для українця – це заманливий ідеал кращого життя. Також євросоціалісти погодились, що, попри необхідність заміни в Україні російського дискурсу європейським, зараз головне не тільки говорити про вступ України до Європи, який не стоїть на найближчому порядку денному, якщо дивитися на політичні реалії, а насамперед будувати Європу в Україні. Лише тоді, коли в Україні у всіх сферах життя запанують європейські цінності, не буде заперечень щодо прийняття нашої держави до європейської родини народів. І цьому контексті аж ніяк не сприяють європейському поступу України заяви та дії української влади стосовно розвитку Єдиного економічного простору та часті консультації українських політиків з путінським режимом Москви.
Окремо в контексті європейського поступу України зупинилися на проблемі Придністров’я та розвитку українсько-молдовських стосунків. Це питання є надзвичайно цікавим для євро парламентарів, які не можуть схвалювати існування в Європі квазідержавного тоталітарно-кримінального утворення. Активісти “Майдану” висловили своє незадоволення розробленим Петром Порошенком українським планом врегулювання придністровського конфлікту, який не сприяє покращенню українсько-молдовських стосунків та в багатьох моментах вигідний режиму Смирнова.
Також відбулася презентація “Майдану” на засіданні Програми Віллі Брандта, де наші активісти розповіли євро парламентарям про політичну ситуацію в Україні та відповіли на численні питання.
Була досягнута домовленість про організацію в рамках Європейського клубу “Майдану” інтернет-конференцій європардаментарів на сайті “Майдан”, постійного інформування з боку “Майдану” Європарламенту про події в Україні та їх коментарі з точки зору громадянських активістів й організація, починаючи з осені 2005 року візитів євро парламентарів України для участі в конференціях, круглих столах та інших подібних заходах.
Європейські соціалісти пообіцяли сприяти налагодженню стосунків Альянсу громадянських активістів “Майдан” з іншими групами Європарламенту. В свою чергу активісти Альянсу попросили єропарламентарів бути “менш дипломатичними” та прямо висловлювати свою критику щодо дій українського уряду, які йдуть врозріз з європейськими цінностями, оскільки нинішньою владою це уже не сприймається як втручання у внутрішні справи України, як це було за режиму Кумчи.
На фото http://www2.maidan.org.ua/n/foto/1118743941 Ян-Марінус Вірсма, Михайло Свистович та Олександр Богомолов під час неформальної бесіди за столиком ресторану “La petite Mairie” (Страсбург, 9 червня 2005 року).
Досягнута домовленість щодо співпраці з Соціалістичною групою, обміну інформацією та приїзду європарламентарів восени в Україну.
Представники Альянсу громадянських активістів “Майдан” Михайло Свистович (інтернет-сайт “Майдан” і Всеукраїнська громадська організація “ПОРА!”) та Олександр Богомолов (інтернет-сайт “Майдан” і Центр близькосхідних досліджень) на запрошення голови Комітету Європарламенту у зв'язках з Україною, віце-президент соціалістичної групи у Європарламенті Яна-Марінуса Вірсми 7-10 червня побували у Страсбургу, де відвідали Європарламент та мали низку зустрічей.
Окрім зустрічі з самим Яном-Марінусом Вірсмою, активісти “Майдану” зустрічались з віце-президентом Європарламенту Алехо Відаль-Квадрас Рокою (Європейська народна партія) та європарламентарями-соціалістами.
Під час цих зустрічей обговорювалася ситуація в Україні після перемоги помаранчевої революції та можливі перспективи її розвитку, дії уряду та політиків, їх послідовність та щирість. М. Свистович та О. Богомолов розповіли європарламентарям, що змінилось в Україні на краще, і які є проблеми, в т.ч. окремо зупинилися на неправильних з їх точки зору кроках українського уряду та невідповідність деяких їхніх вчинках деклараціям, проголошеним на Майдані.
Віце-президент Європарламенту Алехо Відаль-Квадрас Рока, який зустрічався з президентом України Віктором Ющенком висловив оптимістичне бачення щодо розвитку в Україні демократії та європейського напрямку, зупинившись на тому, що для досягнення цих цілей в Україні має постати повноцінне громадянське суспільство, над чим і працює зокрема Альянс “Майдан”.
Особливо плідними та тривалими були зустрічі з європарламентарями-соціалістами та окремо з паном Вірсмою. Мова відверто йшла не лише про позитиви, але і про непрозорість влади, недотримання обіцянок, хибну кадрову політику. Зокрема були згадані “таємні” Укази президента Віктора Ющенка та нормативні акти Кабміну, невиконання обіцянки про ліквідацію податкової поліції, непрозорі кадрові призначення, в т.ч. й потрапляння у вищі ешелони влади та на керівні партійні посади “Батьківщини”, СПУ, нашоукраїнських партій вчорашніх кучмістів, залишення на своїх посадах осіб (ректорів вузів та державних чиновників), які порушували виборче законодавство, дивні кроки нової влади щодо захисту злочинців від влади, які порушували не тільки і не стільки виборче законодавство, прийняті з подачі уряду з порушенням низки законів України зміни у податковому законодавстві.
Активісти “Майдану” висловили скепсис щодо очікування чесного й неупередженого розслідування справи вбивства журналіста Георгія Гонгадзе зокрема й через те, що Генеральну прокуратуру очолює така не помічена в особливих чеснотах людина як Святослав Піскун, відомство якого є зараз найбільшим гальмом у справі покарання державних злочинців на всіх рівнях, особливо на низовому. Йшлося також про оточення Віктора Ющенка й непропорційно великого стосовно їхніх посад впливу на державну політику секретаря Ради національної безпеки і оборони України Петра Порошенка та першого помічника президента України Олександра Третьякова. Розповідалося й про чисто радянські методи побудови партії Народний союз “Наша Україна”.
Михайло Свистович та Олександр Богомолов також зазначили, що на місцях для простих людей життя мало змінилося, а нова влада часто не лише не допомагає боротьбі місцевих активістів проти вчорашніх кучмістів, а часто захищає останніх, кидаючи напризволяще тих, хто роками боровся з режимом.
Окремо співрозмовники зупинилася на хибних для України та розвитку соціал-демократії в ній діях Соціалістичної партії України. Зокрема йшлося про вперте проштовхування політреформи, яка призведе до перетікання влади до рук “вчорашніх”, угоди про співпрацю з російською партією “Родина”, незрозумілу політику міністра освіти й науки Станіслава Ніколаєнка щодо ректорів-кучмістів, масовий прийом до СПУ (в т.ч. й на керівні посади в областях) людей відверто аморальних, які іще вчора були стовпами злочинного режиму.
Ян-Марінус Вірсма, який є великим прихильником європейської інтеграції України і вважає, що двері в Європу є для неї відкритими, розповів активістам Альянсу про підтримку європейськими соціалістами демократії в Україні та дії, спрямовані на те, щоби відбулося переголосування другого туру президентських виборів, а також роль європейських соціалістів у підтримці Європарламентом резолюції від 13 січня на підтримку Віктора Ющенка, якого пан Вірсма вважає порядною людиною. Він також розповів, що європейські соціалісти засудили співпрацю СПУ з “Родиною” і висловив жаль, що в Україні немає потужною лівої сили справді європейського напрямку, позбавленої рудиментів часів СРСР.
Європарламентарі, і Ян-Марінус Вірсма зокрема, зазначили, що метою європейських соціалістів є не лише розвиток соціал-демократії в Україні. Одним з їх пріоритетів є також розбудова в нас громадянського суспільства в Україні та розвиток громадянського активізму на рівні місцевих територіальних громад незалежно від ідеологічних поглядів цих активістів. Тому дії організацій, що входять до Альянсу “Майдан” заслуговують всебічної підтримки.
Під час обговорення європерспектив України паном Вірсмою та іншими європарламентарями була схвально і з розумінням зустрінута позиція активістів “Майдану” про те, що для пересічних українців і європейців саме поняття євроінтеграції сильно відрізняється. Якщо для європейця це – зміна податкового законодавства, певних процесуальних процедур, то для українця – це заманливий ідеал кращого життя. Також євросоціалісти погодились, що, попри необхідність заміни в Україні російського дискурсу європейським, зараз головне не тільки говорити про вступ України до Європи, який не стоїть на найближчому порядку денному, якщо дивитися на політичні реалії, а насамперед будувати Європу в Україні. Лише тоді, коли в Україні у всіх сферах життя запанують європейські цінності, не буде заперечень щодо прийняття нашої держави до європейської родини народів. І цьому контексті аж ніяк не сприяють європейському поступу України заяви та дії української влади стосовно розвитку Єдиного економічного простору та часті консультації українських політиків з путінським режимом Москви.
Окремо в контексті європейського поступу України зупинилися на проблемі Придністров’я та розвитку українсько-молдовських стосунків. Це питання є надзвичайно цікавим для євро парламентарів, які не можуть схвалювати існування в Європі квазідержавного тоталітарно-кримінального утворення. Активісти “Майдану” висловили своє незадоволення розробленим Петром Порошенком українським планом врегулювання придністровського конфлікту, який не сприяє покращенню українсько-молдовських стосунків та в багатьох моментах вигідний режиму Смирнова.
Також відбулася презентація “Майдану” на засіданні Програми Віллі Брандта, де наші активісти розповіли євро парламентарям про політичну ситуацію в Україні та відповіли на численні питання.
Була досягнута домовленість про організацію в рамках Європейського клубу “Майдану” інтернет-конференцій європардаментарів на сайті “Майдан”, постійного інформування з боку “Майдану” Європарламенту про події в Україні та їх коментарі з точки зору громадянських активістів й організація, починаючи з осені 2005 року візитів євро парламентарів України для участі в конференціях, круглих столах та інших подібних заходах.
Європейські соціалісти пообіцяли сприяти налагодженню стосунків Альянсу громадянських активістів “Майдан” з іншими групами Європарламенту. В свою чергу активісти Альянсу попросили єропарламентарів бути “менш дипломатичними” та прямо висловлювати свою критику щодо дій українського уряду, які йдуть врозріз з європейськими цінностями, оскільки нинішньою владою це уже не сприймається як втручання у внутрішні справи України, як це було за режиму Кумчи.
На фото http://www2.maidan.org.ua/n/foto/1118743941 Ян-Марінус Вірсма, Михайло Свистович та Олександр Богомолов під час неформальної бесіди за столиком ресторану “La petite Mairie” (Страсбург, 9 червня 2005 року).
Відповіді
2005.06.14 | Бурлака
А що ви там робили з Вірсмою у ресторані? Їли жаб?
Прийняли його до "Майдану" й "Пори"? Як там взагалі Франція? Як француженки?2005.06.14 | Михайло Свистович
Їли равликів і свинину. Пили пиво, вино і грапу. Жаб не їли.
Бурлака пише:> Прийняли його до "Майдану" й "Пори"?
Не прийняли. Він і не висловлював бажання. Ми також не пропонували.
> Як там взагалі Франція?
Франція як Франція. Гірше, ніж Україна.
> Як француженки?
Так собі. Правда, ельзаски гірші (Страсбург - столиця Ельзасу, але в Парижі ми також побували). А от арабочку до нас приставили... М-м-м... Досі сниться
> Хочу пікантних подробиць.
Будуть пізніше. Зараз немає часу.
2005.06.14 | DADDY
Re: Їли равликів і свинину. Пили пиво, вино і грапу. Жаб не їли.
Михайло, прохання не нехтувати суспільними інтересами: негайно потрібно забрати документи в офісі на Шота.2005.06.14 | Ігорко
Re: Їли равликів і свинину. Пили пиво, вино і грапу. Жаб не їли.
Михайло Свистович пише:> Бурлака пише:
> > Як француженки?
> Так собі. Правда, ельзаски гірші
Німецькі гени даються взнаки. Бідні ельзасці завжди були предметом роздору між французами й німцями.
> (Страсбург - столиця Ельзасу, але в Парижі ми також побували).
2005.06.14 | nash
Єсть такая партія!
Майдан-ІНФОРМ пише:пан Вірсма висловив жаль, що в Україні немає потужною лівої сили справді європейського напрямку, позбавленої рудиментів часів СРСР.
>
Не могли дати анонс перед поїздкою? Ми б розказали і вам і п.Вірсмі, що є.
А взагалі, сама поїздка і проговорені вами там питання - добрі новини. До звіту ж є редакційні (й не тільки зауваги). Типу:
> вступ України до Європи
- це що?
Активісти “Майдану” висловили своє незадоволення розробленим Петром Порошенком українським планом врегулювання придністровського конфлікту, який не сприяє покращенню українсько-молдовських стосунків та в багатьох моментах вигідний режиму Смирнова.
Чому ви так вважаєте, якщо парламент Молдови підтримав цей план (до речі про підтримку цього плану Смірновим я не чув)
> Була досягнута домовленість про організацію в рамках Європейського клубу “Майдану” інтернет-конференцій європардаментарів на сайті “Майдан”, постійного інформування з боку “Майдану” Європарламенту про події в Україні та їх коментарі з точки зору громадянських активістів й організація, починаючи з осені 2005 року візитів євро парламентарів України для участі в конференціях, круглих столах та інших подібних заходах.
Тут перли - один на одному. Що таке "Європейський клуб "Майдану"?
Як "Майдан" буде організовувати "постійне інформування з боку “Майдану” Європарламенту про події в Україні" - якщо він це робить зараз і єдине, що треба зробити клеркам Європарламенту - це регулярно входити на сайт, а не чекати, поки їм щось надішлють!? Хто такі "європарламентарі України"?
Тчатєльнєєнада...
2005.06.15 | Михайло Свистович
Re: Єсть такая партія!
nash пише:>
> Не могли дати анонс перед поїздкою?
Ми звикли говорити після, а не до. Бо раптом би виявилися пріоритетніші справи за поїздку. Тоді б тут знайшлися такі, що кричали б, ніби ми розкатали губу, а насправді нас ніхто не запрошував.
>
> Ми б розказали і вам і п.Вірсмі, що є.
Ну то хто вам заважав розповісти раніше? Тим більше, що тут запитували.
>
> > вступ України до Європи
> - це що?
Це те саме як насипають борщ.
>
> Чому ви так вважаєте, якщо парламент Молдови підтримав цей план (до речі про підтримку цього плану Смірновим я не чув)
Ми не вважаємо, ми знаємо.
>
> Тут перли - один на одному. Що таке "Європейський клуб "Майдану"?
Це - європейський клуб Майдану. Ви не знаєте, що таке клуб?
> Як "Майдан" буде організовувати "постійне інформування з боку “Майдану” Європарламенту про події в Україні" - якщо він це робить зараз
Не робить.
> і єдине, що треба зробити клеркам Європарламенту - це регулярно входити на сайт, а не чекати, поки їм щось надішлють!?
1. Вони не заходитимуть регулярно на сайт, бо в них немає часу читати про всі події.
2. Ми не клерків інформувати збираємось.
3. Вони не знають української.
4. Інформація буде не в форматі сухих новин.
> Хто такі "європарламентарі України"?
Не знаю.
2005.06.15 | Бурлака
То де подробиці поїздки (-)
2005.06.15 | Михайло Свистович
Будуть (-)
2005.06.15 | Бурлака
Коли? (-)
2005.06.15 | Михайло Свистович
Скоро (-)
2005.06.15 | nash
Re: Єсть такая партія!
Якщо ви в такому ж тоні вели дискусію в Європарламенті, я розумію євробюрократів, які нас сахаються:).Але для кращого розуміння говоритиму з Вами Вашою мовою.
Михайло Свистович пише:
> nash пише:
> >
> > Не могли дати анонс перед поїздкою?
>
> Ми звикли говорити після, а не до. Бо раптом би виявилися пріоритетніші справи за поїздку. Тоді б тут знайшлися такі, що кричали б, ніби ми розкатали губу, а насправді нас ніхто не запрошував.
>
Це погана ідея: оглошувати про акцію після її проведення.
> > Ми б розказали і вам і п.Вірсмі, що є.
>
> Ну то хто вам заважав розповісти раніше? Тим більше, що тут запитували.
>
Ви не питали.
> >
> > > вступ України до Європи
> > - це що?
>
> Це те саме як насипають борщ.
>
Хто?
> > Чому ви так вважаєте, якщо парламент Молдови підтримав цей план (до речі про підтримку цього плану Смірновим я не чув)
>
> Ми не вважаємо, ми знаємо.
>
Ви не знаєте.
> > Тут перли - один на одному. Що таке "Європейський клуб "Майдану"?
>
> Це - європейський клуб Майдану. Ви не знаєте, що таке клуб?
Клуб - знаю. Європейський клуб Майдану - ні.
> > Як "Майдан" буде організовувати "постійне інформування з боку “Майдану” Європарламенту про події в Україні" - якщо він це робить зараз
>
> Не робить.
Подивіться Майдан-новини.
> > і єдине, що треба зробити клеркам Європарламенту - це регулярно входити на сайт, а не чекати, поки їм щось надішлють!?
>
> 1. Вони не заходитимуть регулярно на сайт, бо в них немає часу читати про всі події.
Не заходитимуть - значить Вірсмі й іншим начальникам події в Україні до дупи.
> 2. Ми не клерків інформувати збираємось.
Зрозуміло. Але не Вірсмі ж сидіти коло компу, "фільтрувати" все й перекладати з української.
> 3. Вони не знають української.
Вірсма найме одного клерка зі знанням української...
> 4. Інформація буде не в форматі сухих новин.
а другого клерка - аналітика. Або - "два в одному".
> > Хто такі "європарламентарі України"?
>
> Не знаю.
Чому тоді цей вираз вживаєте?
2005.06.15 | Михайло Свистович
Re: Єсть такая партія!
nash пише:> Якщо ви в такому ж тоні вели дискусію в Європарламенті, я розумію євробюрократів, які нас сахаються:).
Вас може і сахаються. Нас не лише не сахались, а, навпаки, аж занадто приязно приймали і багато уваги приділяли.
>
> Це погана ідея: оглошувати про акцію після її проведення.
В нас інша думка. Випробувана неодноразово на практиці.
>
> Ви не питали.
Тут вас купа людей питала про вашу партію.
>
> Ви не знаєте.
Ми - знаємо.
>
> Клуб - знаю. Європейський клуб Майдану - ні.
Європейський клуб Майдану такий самий, як і будь-який інший клуб.
>
> Подивіться Майдан-новини.
Я уже писав, що вони їх не читатимуть. І написав чому.
>
> > > Хто такі "європарламентарі України"?
Люди, які засідають в залі засідань, голосують. Також ці люди працюють в комісіях.
>
> Чому тоді цей вираз вживаєте?
Де? Покажіть пальцем. Я його не знайшов.
2005.06.15 | nash
Re: Єсть такая партія!
Михайло Свистович пише:> nash пише:
> > Якщо ви в такому ж тоні вели дискусію в Європарламенті, я розумію євробюрократів, які нас сахаються:).
>
> Вас може і сахаються. Нас не лише не сахались, а, навпаки, аж занадто приязно приймали і багато уваги приділяли.
>
Нас - тобто Україну
> > Це погана ідея: оглошувати про акцію після її проведення.
>
> В нас інша думка. Випробувана неодноразово на практиці.
Думка хибна. У випробування не вірю.
> >
> > Ви не питали.
>
> Тут вас купа людей питала про вашу партію.
Ми надавали е-мейл. Хто хотів отримати інформацію - отримав поштою. Ви б отримали теж, так для Вас Брюсселі важливіші - їм ви можете готувати й надсилати інформацію (яка, повторюю, якщо дістанеться їм просто з "неба" без зусиль - буде "мертвопосланою"), а нам просто запит направити - моветон.
> >
> > Ви не знаєте.
>
> Ми - знаємо.
Не знаєте однозначно.
> >
> > Клуб - знаю. Європейський клуб Майдану - ні.
>
> Європейський клуб Майдану такий самий, як і будь-який інший клуб.
Тоді я хочу туди вступити. Де фейс-контроль?
> >
> > Подивіться Майдан-новини.
>
> Я уже писав, що вони їх не читатимуть. І написав чому.
Я теж - Бо вони їм не потрібні.
> >
> > > > Хто такі "європарламентарі України"?
>
> Люди, які засідають в залі засідань, голосують. Також ці люди працюють в комісіях.
ЄВРОПАРЛАМЕНТАРІ УКРАЇНИ????? Назвіть хоч одного?
> >
> > Чому тоді цей вираз вживаєте?
>
> Де? Покажіть пальцем. Я його не знайшов.
Він був тут "В свою чергу активісти Альянсу попросили єропарламентарів бути “менш дипломатичними” " - ви не вважаєте нечесним після правки прикидатися чайником?:)
2005.06.16 | Михайло Свистович
Re: Єсть такая партія!
nash пише:>
> Нас - тобто Україну
України сахаються, бо вона - не європейська на ділі, попри всі декларації.
>
> Думка хибна. У випробування не вірю.
Ваша проблема. На нас Ваша віра не вплине.
>
> Ми надавали е-мейл. Хто хотів отримати інформацію - отримав поштою. Ви б отримали теж, так для Вас Брюсселі важливіші - їм ви можете готувати й надсилати інформацію (яка, повторюю, якщо дістанеться їм просто з "неба" без зусиль - буде "мертвопосланою"), а нам просто запит направити - моветон.
Європа не толерує методів виключно пошти. Щодо партій вона, як і ми, любить публічність.
>
> Не знаєте однозначно.
Знаємо однозначно. Ми взагалі дуже багато знаємо, про що інші й не здогадуються.
>
> Тоді я хочу туди вступити. Де фейс-контроль?
Буде восени.
>
> Він був тут "В свою чергу активісти Альянсу попросили єропарламентарів бути “менш дипломатичними” " - ви не вважаєте нечесним після правки прикидатися чайником?:)
Я нічого не правив. Якщо там дійсно було таке написано, то це була звичайна очєпятка. Таке буває, коли щось вирізають з тексту.
2005.06.17 | nash
Re: Єсть такая партія!
Михайло Свистович пише:> України сахаються, бо вона - не європейська на ділі, попри всі декларації.
Так і я про те ж саме - нудні ми й нетолерантні. Нас легше вбити, ніж переконати у власній неправоті. Навіть якщо ми щойно з Парижу:)
> Ваша проблема. На нас Ваша віра не вплине.
Таке враження, що Ви вільні від усіх вір, крім Віри Іванівни:)
> Європа не толерує методів виключно пошти. Щодо партій вона, як і ми, любить публічність.
О, так, ми вже можемо говорити від імені всієї Європи, бо були у Парижі, їздили RERом (насправді - RAR) і бачили 80% лотарингців з вікна потягу:))))
> Знаємо однозначно. Ми взагалі дуже багато знаємо, про що інші й не здогадуються.
Я здогадуюся про те, що Ви ще не знаєте, але вже відчуваєте: у Вас вже прорізалися крильця:).
2005.06.17 | Михайло Свистович
Re: Єсть такая партія!
nash пише:>
> Так і я про те ж саме - нудні ми й нетолерантні.
Ви - можливо. Ми не такі.
>
> Нас легше вбити, ніж переконати у власній неправоті.
Можливо. Я ж вас не знаю. А нас нікому ні в чому не довелося переконувати. З нами погодилися у всьому, навіть не було про що серйозно сперечатись.
>
> Таке враження, що Ви вільні від усіх вір, крім Віри Іванівни:)
Від Віри Іванівни ми теж вільні. А хто це така?
>
> О, так, ми вже можемо говорити від імені всієї Європи
Ні, не від імені. Ми просто знаємо її думку. Як і багато людей тут. Європейські цінності і правила - вони багатьом відомі.
>
> бо були у Парижі
Ми це знали і до Парижу.
>
> їздили RERом (насправді - RAR)
Насправді RER.
>
> > Знаємо однозначно. Ми взагалі дуже багато знаємо, про що інші й не здогадуються.
> Я здогадуюся про те, що Ви ще не знаєте, але вже відчуваєте: у Вас вже прорізалися крильця:).
Я мав на увазі, що про наші знання (поінформованість) не здогадуються. А крильця в нас прорізались давно, і ця поїздка ніяк не вплинула на їх розмір.
2005.06.17 | nash
Re: Єсть такая партія!
Більше не продовжуватиму гаяти тут з Вами час, бо боюся, стану такою ж занудою як Ви.Єдине, в чому я помилився - це RER. А так все разом було просто стьобом:).
2005.06.17 | Михайло Свистович
Re: Єсть такая партія!
nash пише:> Більше не продовжуватиму гаяти тут з Вами час
Це правильне рішення
> бо боюся, стану такою ж занудою як Ви.
Якщо фронтмен партії піддається впливу, це погано для іміджу партії.
> Єдине, в чому я помилився - це RER.
Якби ж то єдине.
2005.06.15 | Михайло Свистович
Частина подробиць №1
Писатиму уривками, бо інші справи є і за компом я також уривками.Отже. Про те, що Вірсма нас запросить відвідати Страсбург, ми знали давно. Відразу після помаранчевої революції. Тут були європарламентарі, вони бачили, що ми робимо і взагалі... Я і надалі заперечуватиму занадто високу цікавість іноземців до України та шпигунські пристрасті, але постійно стикаюсь із тим, що вони до фіга знають про нас (і про нас, і про Україну в цілому), і фонди всілякі також почали знати останнім часом краще (я не кажу тільки про нас, а про Україну в цілому), знають і такі подробиці, що я дивуюсь. Ні, не секрети, а дійсно подробиці. Тобто моніторинг в них працює набагато краще, ніж раніше, і ніж я собі уявляв.
Ще ми мали можливість заодно зустрітися з французькими соціалістами в Парижі, але через єврокоректність не зробили того. Єврокоректність полягає у тому, що там розмовляють і пишуть всіма мовами, і тому мені постійно потрапляла клавіатура, то з фламандською, то з голандською, то з мальтійською розкладками, через що я не міг увійти ні на сайт, ні на пошту, виникла дискомунікація, і дуже пізно ми змогли зв"язатися з нашими парижанами й дізнатися що по чому. До того ж не могли розпоряджатися собою у Страсбургу наперед.
Нам написали, що щось там компенсуватимуть у витратах, однак лише фактичні витрати і так нечітко, що мимоволі ми задумались над тим, чи не доведеться нам там жити деякий зайвий час, чого дуже не хотілося.
Оскільки грошей на поїздку нам не дали (ми подавалися на грант), довелося взяти у банку кредит у 1500 євро під 16% річних.
У французькому посольстві нас промурижили 5 годин, вимагаючи купу документів. І це при тому, що їм прийшов факс від Вірсми. Я хужею. Коли їздив до США, то в мене було значно менш круте запрошення (на міжнародну конференцію від університету Джорджа Вашингтона і фонду Карнегі), але дали наказ сприяти всім запрошеним, і американці за нами бігали. Не те щоб я хочу, щоб за мною бігали, але дуже не хочеться сидіти у черзі 5 годин і слухати всіляких дебілів, які хочуть залишитись у Франції нелегально, але і при цьому хочуть зекономити, тому їдуть не через турагенції (там приймають всіх скопом без співбесіди, вони навіть не приходять, лише турагент приносить всі паспорти), а розповідають дурнуваті історії про двоюрідних бабусь племінників троюрідних дідусів, до яких вони нібито їдуть у гості, при цьому плутаючи адреси й імена з прізвищами. Спочатку це сміщно, а потім задовбує.
Саме того дня, коли ми отримали візу, я прочитав обурення Рибачука, як йому давали візу до Німеччини, і що дали лише на кілька днів. Нам також дали лише на 5 днів. Ми не сильно цим переймалися, бо більше там бути і не збиралися, але просто дивно. Американці по менш крутому запрошенню дали, наприклад, на півроку.
Весь прикол в тому, що від недлегалів такі бюрокротичні процедури не захищають. Лише окремі дебіли їдуть не з тургрупами чи на фестивалі або конкурси, а намагаються пробитися самі за лівими запрошеннями. 99% нелегалів перетинає кордон спокійно, тому ця бюрократія лише задовбує людську гідність. Ще й палити не можна.
І вся ця мутота робилася з нами, не зважаючи на те, що Олександр знайомий і з послом Франції в Україні, і з його деякими працівниками.
Від нас ще вимагали оригіналу запрошення, який до нас і досі не дійшов (навряд чи його взагалі надсилали). Ми послали посольського клерка до начальства шукати факс Вірсми, він пішов, і візи нам дали.
Через це я пропустив прес-конференцію в УНІАН, підставивши тим Євгена Захарова, добре, що в банку хоч швидко все відбулось.
Перед від"їздом мав маленький дурдом, дружина поїхала з дочкою до Луцька (там мєнти наїжджають ні за що на її брата, хочуть грошей, а він їх боїться послати), а мене залишила з сином, якого я мав пристоїти ще на день до її приїзду в знайомих, бо відлітав раніше. ніж вона приїжджала. Оскільки збиратися (особливо прасувати) я тєрпєть нєнавіжу, то все відбувалося в останній момент, а тут іще приперлися вимикати світло, телефон та інтернет, який мені був потрібен. Довелося взяти з цих 1500 євро (точніше, з того, що залишилося після купівлі квитків Київ-Париж-Київ, до речі, "Ейрфранс" коштує трошки дешевше за "Авіалінії України" і це дуже добре, бо на ранковий літак авіаліній я мав усі шанси не встигнути), ще довелося взяти з них бабки, щоб зробити роумінг на одній з двох наших мобіл (щоб у Хранції користуватись для зв"язку з європарламентарями, адже приїздили ми вночі і взагалі роумінг нам виявився дуже необхідним).
В Бориспіль їхали на автобусі, бо грошей майже не залишалось, а ще треба було від Парижу доїхати до Страсбургу та переночувати там десь і щось поїсти в тому разі, якщо нас раптом не зустрінуть.
Коротше, ми нагадували собі д"Артаньянів, які їдуть до Парижу без грошей. Але ми були і без коня.
Літак сів у ненависному мені ще з часів поїздки до США аеропорту "де Голь", де розібратися в чомусь з першого разу важко (після чотирьох разів я нарешті уже зрозумів ніби там що до чого). Хоча паризькі й стразбурзькі майданівці (а наші люди є всюди) в кривавих подробицях описали нам, як добратися до Східного вокзалу, відповідного автобусу ми не знайшли, хоча Олександр знає мов, напевно, більше, ніж я пізнав жінок. Тому ми поїхали на RERi (це така підземна електричка. яка схожа на метро, з ним сполучається, але метром не вважається і коштує дорожче - біля 8 євро з носа, тоді як метро 1,8 євро). Коли ми добралися до того Східного вокзалу, то виявилося, що нам лишається 4 хвилини до відходу останнього потягу на Страсбург. Заскочивши у нього майже на ходу, ми заспокоїлись і розслабились.
Поки що все, зараз виженуть з-за компа. Далі буде.
2005.06.16 | Стайєр
Re: Частина подробиць №1
Якщо не понехтуєте, наступного разу можете звертатися за більш швидкою візою (тобто, за викликом у Шенген). Перевірено навіть на "дебілах, які хочуть тут назавжди залишитися".2005.06.16 | Михайло Свистович
Це як?
Стайєр пише:> Якщо не понехтуєте, наступного разу можете звертатися за більш швидкою візою (тобто, за викликом у Шенген).
2005.06.24 | Стайєр
Re: Це як?
Мається на увазі - австрійці, наприклад, не змушують чекати в загальній черзі, якщо запрошення скріплене міжнародною організацією з Відня. Це, щоправда, може стосуватися в основному випадків, коли близькі родичі оформляються для виїзду на "пмж". Так що я, можливо, поспішив з пропозмцією і виявлюся брехуном. Але спробувати при необхідності можна. В усякому разі, з оформленням візи в Шенген на загальних підставах (для дореволюційних майданівців2005.06.26 | Михайло Свистович
Я перепрошую, я у візах ну зовсім не петраю.
Ви маєте на увазі, що нам треба було б звертитися за візою до австрійського посольтва?Стайєр пише:
> Мається на увазі - австрійці, наприклад, не змушують чекати в загальній черзі, якщо запрошення скріплене міжнародною організацією з Відня.
Але ж наше запрошення було з Франції.
2005.06.20 | Nemesis
Такого еготріпа давно не бачила природа! Супер!
Михайло Свистович пише:> Я і надалі заперечуватиму занадто високу цікавість іноземців до України та шпигунські пристрасті, але постійно стикаюсь із тим, що вони до фіга знають про нас (і про нас, і про Україну в цілому), і фонди всілякі також почали знати останнім часом краще (я не кажу тільки про нас, а про Україну в цілому), знають і такі подробиці, що я дивуюсь. Ні, не секрети, а дійсно подробиці. Тобто моніторинг в них працює набагато краще, ніж раніше, і ніж я собі уявляв.
Ти просто туповатий, зараз тебе на п'ять хвилин попустило, але через тиждень буде все по-старому: знов почнеш виламуваться як здобний крендель з унітаза та поливати всіх брудом, бо ти "знаєш те, що не знає ніхто".
P.S. Знов трешся, собака, біля європейських соціалістів? А де ж рітуальні танці з прокльонами на адресу "лівих"?
2005.06.20 | Михайло Свистович
Черговий викид жовчі Немезиса, якого, можливо, чекає сюрприз
Nemesis пише:>
> Ти просто туповатий
Втомився повторювати, що я з тобою свиней не пас.
> P.S. Знов трешся, собака, біля європейських соціалістів? А де ж рітуальні танці з прокльонами на адресу "лівих"?
Зовсім дах поїхав? А мати скоро почнуться? А за ними крики "мене переслідують на Майдані"
1. Слово знов тут зайве.
2. Ніколи не терся біля них.
3. Ніколи не танцював подібних танців.
2005.06.21 | Nemesis
Ага, не терся. Побіг, аж курява знялася.
Михайло Свистович пише:> 1. Слово знов тут зайве.
Не зайве. Бо спочатку соціалістична конференція в Амстердамі (а ти, свинопасe, думаєш хто мені про це сказав?), потім депутат Європарламента від робітничої партії Вірсма.
> 2. Ніколи не терся біля них.
Це випадково виходило?
> 3. Ніколи не танцював подібних танців.
Весь час скавчиш, що ти "ліберальний ліберал" (з замашками фашистика), а потім біжиш та трешся біля соціалістів, як ота рибка по паркану.
Я ще з Вірсмою порозмовляю про тебе, я його побачу скоро (ми, свинопасе, весь час перетинаємся).
>Втомився повторювати, що я з тобою свиней не пас.
А я не втомився тобі знов і знов казати:
1) ні, ти зі мною свиней не пас,
2) я не брав твоє мило,
3) я не піду з тобою красти по кишенях.
>А мати скоро почнуться?
Помучайся ще.
>якого, можливо, чекає сюрприз
Ну що від тебе чекати, окрім аналізу? Почнеш напевне знов шукати мені сестру, на більше в тебе ж ні розуму, ні фантазії. Маму ще мені приведи.
2005.06.21 | Михайло Свистович
Мудило, ти читаєш правило форуму?
Раджу перечитати ще раз та виконувати їх тут. Бо інакше вибризкуватимеш свою безсилу заздрість на "Без правил".Nemesis пише:
>
> Це випадково виходило?
Це нас запрошували. Ми не набивались.
>
> Весь час скавчиш, що ти "ліберальний ліберал" (з замашками фашистика), а потім біжиш та трешся біля соціалістів, як ота рибка по паркану.
1. Я не скавчу, на відміну від тебе.
2. Я - неоконсерватор, а не ліберал.
3. З самогопочатку Майдану було заявлено, що тут немає і не буде протистояння ідеологій.
4. Я не трусь, а розмовляю з гідністю як партнер. Не плутай мене з собою.
>
> Я ще з Вірсмою порозмовляю про тебе, я його побачу скоро
Дафай, дафай... В нього з тобою різні думки. Алде це - сюрпрайз
>
> А я не втомився тобі знов і знов казати:
>
> 1) ні, ти зі мною свиней не пас,
Ну то розмовляй на "Ви" з незнайомими людьми, якщо не пас.
>
> 3) я не піду з тобою красти по кишенях.
То ти ще й по кишенях крадеш?
>
> Помучайся ще.
Не дочекаєшся
>
> Почнеш напевне знов шукати мені сестру
Навіщо мені її шукати, якщо ти сам ппро неї мені писав. І вона мені телефонувала. Зовсім дах поїхав? Випий брому.
2005.06.16 | Михайло Свистович
Частина подробиць №2
Поїзди там класні. Їздять дуже швидко і... безшумно. Метро також безшумне, на гумових колесах, до речі. Ніякого стукоту. Потяг до Страсбургу не вважається швидкісним (подібний до кирповозів, що курсують між Києвом та Харковом й Дніпропетровськом, там теж є вагони зі столиками), ніякого хитання, коли сидиш. Коли встаєш - відчуваєш ще й як. Бо понад 500 км (лише по прямій на карті виходить 400, а залізниця ж з вихилясами - це теж видно на карті) промчали за 3 год. 58 хв. Ця безшумність досягається не тільки конструкцією поїздів і хорошим написом (шпали місцями, до речі, не менш порепані, ніж в нас). В них там безшовні рейки, тому й не сути стукоту на стиках.Нам європарламентарі казали, щоб ми летіли до Страсбургу літаком з Парижу, але ми не схотіли. Не через гроші. Нам би їх компенсували (до речі, ми й грант просили на умовах його повернення післякомпенсації коштів). Але нам хотілося подивитися сільську Францію хоча б через вікно. Та й не тільки сільську. Деякі міста також проїжджали, тож хоч краєчком ока побачили. Особливо цікавило Нансі, бо це - столиця Лотарингії. Вона правда на 80% французька (та й місто французьке), власне лотаринги проживають на півночі й дуже сильно офранцужені, бо 20% проти 80% навіть у своїй провінції не попреш, ще й коли за тими 80% величезна франкомовна країна. Також проїжджали через Шампань.
Прикольно проїжджати гори Вогези. Від різкого й швидкого підйому вгору закладає вуха як у літаку чи як Казахстані, коли підіймаєшся машиною на Алатау.
Узбіччя дороги, яка великий відрізок шляху йде вздовж річки Марна та каналу Марна-Рейн (бачили там лебедів), доволі захаращене. Особливо недалеко та дуже далеко від Парижу. Нагадує дорогу з Києва до Ірпеня. Поля засіяні злаковими та городиною, сіно зберігається не в стогах і скиртах, а в мотках, які нагадують великі (десь 1,8 м на 1 м) котушки з нитками. Досягається таке за рахунок трактора, який має ззаду вісь й їде по полю, накручуючи на неї сіно. Потім його пресують, щоб моток вийшов міцним. В СРСР теж були такі трактори, але після того, як вони збирали сіно, його скирдували.
Корови майже всі білі, невідомої мені породи, хоча й зустрічались й голандської чорно-рябої породи, які досить поширені і в нас, особливо в центрі й на заході України. Подекуди бачили коней.
Європейці прості, як двері. До всіх ми зверталися просто на ім"я (вони так і представлялися), хіба що Вірсму та Року по іменах не називали, але в розмовах з ними ми взагалі якось обійшлись без звертань. Але це я побачив лише тоді, коли Каміль (він там щось типу оргсекретаря в голандських соціалістів в Європарламенті), який нас зустрічав, дихнув на нас перегаром. Від серцфя відлягло відразу: "Своя людина. Не бюрократ". Потім глянув на його не зовсім випрасуваний одяг і вим"ятий капелюх - відлягло ще більше. Тільки не треба думати, що вони там бухають. П"ють помірно, до свинячого вереску не напиваються.
Каміль повів нас спочатку в привокзальну кафешку. По дорозі до неї біля одного з під"їздів ми побачили трьох живопписних бомжів, точно як наші. Вони напівлежали на сходах і бухали, закусюючи якоюсь фігнею, розстеленою на пакеті.
Ми вибрали кафешку з арабською кухнею, але Олександру на його арабську мову відповіди здивуванням. Виявилось, що персонал кафе - помаки з Болгарії, але з турецькою в них теж не склалося - забули й ослов"янились. Чорнява молода офіціантка була ну дуже класна: сміялась, жартувала, пускала бісику оченятами. Коли ми через три дні знову, але вже самі, голодні проходили в районі вокзалу, я хотів зайти саме до цієї кафешки, але не знайшов її відразу, а час на пошуки витрачати не хотілося.
В кафе ми попили вина та пива, поїли й поїхали до готелю, який знаходився у передмісті Страсбургу - Лінгольсхаймі. Готелів у Страсбургу повно, але ми потрапили на сесію Європарламенту, тому з ними був напряг. Тому, коли портьє, неправильно зрозумівши слово "дабл" (Каміль, бронюючи його нам, мав на увазі номер на двох), запропонував нам номер з одним широким ліжком на двох, ми не ремствували. Він теж не здивувався нашій нормальній реакції, але уже коли ми йшли, ніби знічев"я сказав, що є номер з двома роздільними ліжками, і ми радісно поміняли номер, оскільки все ж таки є лезбіянами, а не гоміками.
Коли я спитав, чи є там праска, Каміль сказав, що они, соціалісти, люди прості, тому це не обов"язково. Однак мої сорочки були вим"яті занадто навіть для соціалістів, тому праску я все ж таки дістати спробував. Фіг вам. їх розібрали і так і не повернули до кінця нашого перебування. Тому довелось позичити одну сорочку в Олександра (рукави трохи були закороткі), а з чотирьох своїх відібрати дві менш вим"ятих і прасувати народним способом - змочити й повішати на вішалку.
Вранці ми взяли таксі (воно нам компенсовувалось, навітьсказали, що ми можемо їздити двома таксі, кожен окремо, але в нас не було такої потреби) і поїхали до Європарламенту до входу під назвою "Вінстон Черчиль" (сам Європарламент здоровий, розташований по обох берегах річки Ілль, ці частини з"єднані переходом).
Про події в Європарламенті буде далі. Хочу спати.
2005.06.16 | Михайло Свистович
Частина подробиць №3
Європарламент - величезна будівля зі скла і металу з двох частин, розташована над річкою Ілль. Частини сполучаються між собою, також є сполучення з Радою Європи.Нам видали перепустки, причому серед сікьюриті виявилася дівчина з України. Взагалі там багато дівчат, а самі сікьюріті не є шафоподібними. Поліції ж на вулицях Страсбургу не бачив взагалі. Лише в тій помацькій кафешці біля вокзалу (вони там їли). Патрулів же у Страсбургу - жодного. На відміну від Парижа. Але й там поліцаїв небагато на вулицях (приблизно як у Вашингтоні). При цьому серйозна злочинність у Страсбургу майже відсутня як така.
Шафоподібних там теж вистачає, однак вони не муляють очі, а з"являються дуже швидко за викликом, якщо щось не так.
Супроводжувати нас постійно доручили чудовій арабочці з Марокко, яка є на сьогодні громадянкою Нідердландів. Вона там стажується. Бо ж Каміль та інші соціалісти мали ще й свої справи, хоча 80% часу вони все ж таки були з нами, тому Сана (так звали арабочку) мала не стільки роботу, скільки задоволення нічого не робити в офісі, а тріпатися з нами про життя. Я уже писав, що у Вашингтоні посмішки молоді набагато більш природні, ніж у старшого покоління, але у європейцців вони ще природніші, хоча й не без певних рудиментів штучності. Посмішка ж Сани була щирою абсолютно, вона була вся така сучасна і водночас природня, очі світилися, постійно щось щебетала, і я вперше в житті пошкодував, що не знаю англійської. При цьому, виглядаючи абсолютно по-європейськи (одяг, зачіска, інщі речі) вона не забула арабську, і Олександр з нею розмовляв на її рідній мові, чим вбив на повал і її, і всіх оточуючих. Це набагато краще, ніж закутані з голови до п"ят молоді арабки, яких ми бачили на вулицях, що між собою спілкуються уже по-хранцузьки.
Взагалі ця Сана була яскравим прикладом істини, що розкріпачена східна жінка краща за вільну від народження європейську. Хоча і європейські були непогані, парочка фламандок була дуже нічого. Але арабочка краща. Багато голландок, фламандок, німкень, ніби зійшли з середньовічних картин. Такі самі типажі. Тобто з того часу вони не дуже мішались з іншими народами. І це, ІМХО, не найкраще на них відбилось. Навіть не про зовнішність мова, а про щось таке ірраціональне. Все ніби добре, і приязні, і гарні, але все одно між тобою і ними якась формалізована невидима офіційна стіна - з арабочкою чи болгаркою в кафешці такого не було. Немає такого і з українками. З француженками чи ельзасками також є.
Спочатку нас поїли кавою, а потім повели до кабінету віце-президента Європарламенту Алехо Відаль-Квадраса Роки. Ми розповіли про себе, про Україну, про плани на майбутнє, він нам про демократію, про те, як зустрічався з Ющенком, що він його поважає. Йому сподобалась наша позиція, що ми не прагнемо Україну в Європу негайно, а більш налаштовані україноцентрично, що треба будувати Європу в Україні, пробити конкретні речі, а лише тоді їх формалізувати у вигляді членства і т.д.
Далі в кафешці ми зустрічались з якимись європарламентарями (вони в мене всі в голові переплутались), тріпалися про те саме, що з віце-президентом Європарламенту.
Потім ми пішли до бухгалтерії, де оформляли документи на компенсацію нам коштів, а далі - до їдальні зустрічатися з іншими.
Їсти європарламентарі ходять до Ради Європи. Кажуть, що там смачніше. А от Рада Європи каже навпаки. Проте, скоріш за все для працівників Ради Європи це є просто примарна така можливість долучитися до чогось впливовішого й суттєвішого. Як жартують європарламентарі, в Раді Європи є дві хороші речі - їдальня та бібліотека.
Їдальня - це так просто сказано. Бо насправді там є їх кілька. Є щось типу фаст-фуду, є бар, а є зала з офіціантами (там ми і були). За столом, де ми серед білого дня пили біле вино, на нас чекали Роб (він щось типу оргсекретаря всієї фракції соціалістів у Європарламенті) та Тім. Обидва були в Києві під час помаранчевої революції, останній трохи розмовляв російською, а розумів її ще краще, тож я мав змогу поговорити і без допомоги Олександра. Бо взагалі відчував себе Кісою Воробьяніновим, коли Олександр щось там розповідав про мене, то залишалося хіба що надувати щоки і казати "єс", махаючи головою.
Тут розмова була більш конкретною. Після нашої чергової розповіді про нас, про Україну, що змінилося, які є негаразди і т.д., вони спитали: "Що ми можемо для вас зробити?" Ми відповіли: "А що ви можете?" Вони пояснили, що їхньою головною метою до цього було розвивати соціал-демократію в Україні, і це залишається. Однак тепер вони вирішили діяти й за іншим напрямком - допомагати розбудовувати тут громадянське суспільство й підтримувати громадянські рухи, які проєвропейські налаштовані, бо тільки в такому середовищі може формуватися нормальна європейська ліва партія. Вони знали, що ми - не соціалісти, і прямо про це сказали, і ще сказали, що це не грає ніякої ролі, головне, що ми - не антисоціалісти, що ми - європейці, що ми - чесні, гарні і т.д.
Оскільки питання "Що ми можемо для вас зробити?" постало перед нами (та й перед ними) зненацька, домовились, що ми про це подумаємо до осені (літо - мертвий сезон), а поки що розвиватимемо інформаційну співпрацю. Ми їм надсилатимемо інформацію про себе в Україні та про Україну загалом, бачення подій з точки зору громадянського суспільства, вони нам інфоромацію про себе. Також Тім пообіцяв нам налагодження стосунків з іншими фракціями Європарламенту. Причому це він зробив сам, сказав, що вони збираються разом з іншими фракціями допомагати тут розвитку громадянського суспільства. Домовились також, що ми організовуватимемо інтернет-конференції з європарламентарями (Тім буде першим), а також їхні візити (за їхні гроші) сюди для участі в круглих столах, конференціях і т.д., куди запрошуватимемо й наших політиків. Тобто вони хочуть приїздити сюди за нашим запрошенням, щоб не виглядати лобістами якоїсь політичної сили, і довіряють нам підбирати співрозмовників для них. Вважають, що ми не будемо брехати й перебільшувати певні події в Україні, як партії (в т.ч. й СПУ), які намагаються показати себе якнайкраще в очах іноземців. Розповіли, що в них там є якісь фонди і програми, обіцяли з ними ознайомити, хоча грошей вони прямо не роздають, оскільки є все ж таки політиками, отже їх вплив на ці фонди опосередкований, навпаки, це вони можуть взяти в тих фондах гроші на свої програми, а не ми, хоча можливі й варіанти. Ми сказали, що нас зараз цікавлять зв"язки, а не гроші, тим більше малі
Коротше, говорили про купу проблем, які описані в першому повідомленні цієї гілки, я не маю сил їхописувати, краще відповім на питання. Бо, напевно, не лишилося теми, яку б ми не обговорили.
Після того нам сказали, що ввечері ми маємо бути о 21.15 біля ресторану "La petite Mairie", де відбудеться за одним зі столиків наша зустріч з Вірсмою, а поки ми можемо поїхати до готелю й відпочити там три години.
2005.06.17 | Михайло Свистович
Частина подробиць №4
Це дуже класно, що Європарламент вирішили перенести до Страсбургу. Бо так би я навряд чи побував у цьому "захолусному" містечку і взагалі в Ельзасі. А подивитися на Ельзас - цікаво. Це вам не Лотаригнія, тут ельзасці становлять переважну більшість - 80% (тобто пропорції з Лотарингією навпаки). Правда, свою мову (деяк вважають її діалектом німецької) вони практично втратили, і хоч зараз її ніби відроджують, якісь там радіопрограми нею крутять, знають її лише старі. Інші спілкуються переважно французькою, хоча часто, як нам сказали майданівці зі Страсбургу, вживають і німецьку, бо ж Німеччина - поряд - за річкою Рейн, до якої доходять окраїни Страсбургу.Тому їздять ельзасці "прогулятись" переважно в Німеччину, до німецьких більш-менш великих міст тут ближче, ніж до французьких.
Місто просто надзвичайно гарне. Можна сказати, унікальне. Бо переважну його частину займає саме старе місто, хоча сам Страсбург не такий вже й малий - 300 тисяч мешканців. Але навіть ті райони, де забудова - нова, дивляться гарно. Бо там - приватна забудова. Є й багатоквартирна, в т.ч. і бетонні хрущовки. Але її не так багато. До речі, у центрі нові будинки будують так, щоб вони органічно вписувались в пейзаж.
В Страсбургу, якщо вірити нашій людині з Майдану, що там мешкає, розташований найвищий у світі архітектурний пам"ятник - готичний собор "Нотр-Дам". Його висота чи то 146, чи то 160 метрів (забувся). Будувати його розпочали іще в 11 столітті.
Ми вилізли на його оглядовий майданчик і подивилися на Німеччину та Францію з висоту. Взагалі зі Страсбургу добре видно гори обох країн - німецький Шварцвальд й французькі Вогези.
Ще кажуть, що саме тут Гуттенберг виготував свій верстат, ще там вчився Гете і взагалі цікавого в місті багато.
Олександр, який не раз бував у Німеччині, сказав, що Страсбург нагадує йому типове невеличке німецьке містечко. З тією різницею, що німецькі міста були по-варварськи знищені американськими килимовими бомбардуваннями (не з військової доцільності, а назло) і потім відбудовувались "під старовину" заново, але ж тільки центр, а не все місто. А Страсбург пошкодували. Чи французи вмовили, чи тупо по передвоєнній карті подивилися, що він належав Франції, а про німецькомовність мешканців ніхто не знав, а на німецьку назву міста та й усіх населених пунктів Ельзасу ніхто не звернув увагу.
Ходять по місту автобуси й гарні безшумні трамваї. А от з таксі повна фігня. На відміну від України чи Вашингтону, його просто так не зловиш. Треба або викликати, або йти на спеціальну стоянку, а стоянок таких небагато. Тому потрібно добратися ще до стоянки. Фігня повна. Таксисти усе беруть точно по лічильнику, ціна за проїзд різна у різнихзонах міста, але таксисти, на відміну від вашингтонських, не пробують надурити приїжджих і дисципліновано переключають кнопки на лічильнику, коли в"їжджають в іншу зону. В нас був випадок, коли в таксі лічильник заглючив і скинув раптом 12 євро. Але водій тупо взяв з нас згідно лічильника, хоч і поскаржився на те, що той ось такий глючний (він його всю дорогу гатив кулаком, бо той не хотів також переключатися при перетині зон).
По річках (їх у місті дві) ходять катери, біля острова "Маленька Франція" (там стояла колись французька залога) є прикольний міст, який не розводиться, а повертається, стаючи вздовж річки, коли проїздять катери. На щоглі одного з катерів, до речі, майорів помаранчевий прапор "Так, Ющенко".
Ціни там - високі. Як в Вашингтоні все, щов нас гривня, там долар, то тут так само - євро. В Парижі такі самі ціни. На житло ціни високі також - 550 євро за двокімнатну хрущовку (з комунальними послугами, але без оплати світла), якщо на окраїні і якщо прикинешся шлангом. Бо дізнаються, що працюєш в Європарламенті чи Раді Європі - заломлять значно вище.
Все, очі злипаються.
2005.06.17 | Бурлака
Питання: чи говорили вони, як вплине на євроінтеграцію України
жопа з Євроконституцією?Михайло Свистович пише:
>
> Коротше, говорили про купу проблем, які описані в першому повідомленні цієї гілки, я не маю сил їхописувати, краще відповім на питання. Бо, напевно, не лишилося теми, яку б ми не обговорили.
2005.06.17 | Михайло Свистович
говорили
Негативно вплине, звичайно. Оскільки це питання значно більше турбує європарламентарів, аніж Україна, то розвитку стосунків з Україною приділятиметься менше часу (його заберуть проблеми самого ЄС).2005.06.17 | Land
Вызывает антирес ваш финансовый прогресс:
Где такие ходют банки, что дают кредит под 1,5% годовых?Свистович, колитесь, народ жаждет знать правду!
2005.06.17 | Михайло Свистович
мій фінансовий "прогрес" від цієї поїздки мінус 250 євро
І я не знаю, як їх віддавати.Land пише:
> Где такие ходют банки, что дают кредит под 1,5% годовых?
Вже виправив. Там була зайва кома і взагалі замість цифри 5 має бути 6. Тобто 16%.
2005.06.17 | Сергій Кабуд
мене турбує чому ти не відповів їм: потребуємо грошей
все інше в нас є. активісти, бренди, проекти, фахівці:і на газету і на радіо і на телебачення і на ВУЗ громадянского активізму, на шо хочеш
сам кажеш шо писав концепцій дохуя.
Хай дадуть гроші і все це буде втілено
2005.06.17 | Михайло Свистович
я відповів, от тільки гроші вони не роздають
2005.06.17 | Сергій Кабуд
от не треба про нероздають- вони знають хто роздає
чи самі підписують2005.06.17 | Михайло Свистович
я теж знаю, хто роздає
Сергій Кабуд пише:> чи самі підписують
Якби вони підписали хоч один фінансовий документ, то вже через місяць після гучного скандалу стали б позапартійними та позбавились би депутатства.
2005.06.17 | Сергій Кабуд
Re: я теж знаю, хто роздає
вони можуть порекомендувати може?2005.06.17 | Михайло Свистович
Re: я теж знаю, хто роздає
Сергій Кабуд пише:> вони можуть порекомендувати може?
Це - дуже можливо
2005.06.17 | Land
Re: мій фінансовий "прогрес"
Вот так всегда, а я уже в голове красивую пирамидку построил на этих процентах...Эх, жисть наша поломатая!
2005.06.19 | Land
Это и есть результат запеклих политсхваток?
Неужто не нашлось 5 корешей или соратников по революции, готовых одолжить по 200 уев беспроцентно?2005.06.19 | Предсказамус
Не всегда этот результат имеет денежный эквивалент (-)
2005.06.19 | Land
Это понятно,
Но финансовый минус от данной деятельности - это полный абсюрд!Ведь есть друзья-соратники? Или они только наколотые апельсины могут вместе лопать? Странно как-то...
2005.06.20 | Sztefan von Seitz
нічого це не странно!
Land пише:> Но финансовый минус от данной деятельности - это полный абсюрд!
Це називається - волонтерська робота. На волонтерській роботі апріорі "мінус". Так робиться 95% суспільно корисної роботи!
> Ведь есть друзья-соратники? Или они только наколотые апельсины могут вместе лопать? Странно как-то...
Щоб знайти фінасування на таку поїздку, треба 3-6 місяців, з негарантованим результатом, скоріше негативним. Це життя, це так працює по всьому світі (крім може українських партій (викидають гроші куди попало) і проплачених пікетів (нонсенс)). Тому кожного разу приходиться зважати: чи робити самому, чи покладатися на соратників.
2005.06.20 | Nemesis
Скромні прибуткі.
Sztefan von Seitz пише:> Це називається - волонтерська робота. На волонтерській роботі апріорі "мінус". Так робиться 95% суспільно корисної роботи!
Cкромно забули сказати, що Свистович не працює ніде вже років з п'ять, всі прибутки з "волонтерської роботи".
2005.06.20 | Land
Все страньше и страньше.
Волонтерская работа у меня. Я зарабатываю на содержание семьи профессиональной деятельностью, отношение к политике не имеющей. Есть возможность - участвую в общественной работе. Если попадаю в финансовый прорыв, занимаюсь в первую оч. ликвидацией прорыва, опять же по основной специальности.Если же я занимаюсь исключительно политической деятельностью, то это и есть моя основная специальность, которая должна приносить мне доход, позволяющий как минимум расширенное воспроизводство моего личного ресурса + моего семейного ресурса.
Если моя специальность не приносит дохода, то или я не профессионал, или мне надо менять специальность. Все очень просто, если избавиться от господства мифологии в собственной голове.
А ответ на мой простенький вопрос о друзьях-соратниках никто так и не дал. Симптоматично.
2005.06.21 | Sztefan von Seitz
страньше
Land пише:> Волонтерская работа у меня.
Ви ж про це не пишете, і тому ніхто про вашу роботу не знає.
> Если же я занимаюсь исключительно политической деятельностью, то это и есть моя основная специальность, которая должна приносить мне доход, позволяющий как минимум расширенное воспроизводство моего личного ресурса + моего семейного ресурса.
Ну і правильно. На мою думку, це той випадок коли думати про "расширеное" - це хотіти і рибку з"їсти, і..
> Если моя специальность не приносит дохода, то или я не профессионал, или мне надо менять специальность. Все очень просто, если избавиться от господства мифологии в собственной голове.
Добра філософія.
> А ответ на мой простенький вопрос о друзьях-соратниках никто так и не дал. Симптоматично.
То якесь риторичне питання про ваше уявлення щодо поведінки уявних соратників, мені так здається.
2005.06.20 | Михайло Свистович
Re: Это и есть результат запеклих политсхваток?
Land пише:> Неужто не нашлось 5 корешей или соратников по революции, готовых одолжить по 200 уев беспроцентно?
1. Мої соратники здебільшого не мають грошей.
2. Іноді час (на збори коштів) дорожчий за гроші, тим більше, що сума відсотків не буде великою.
3. Або корешів потрібно більше або уйов
2005.06.21 | Land
Не имей 100 рублей, а имей 5-6 корешей с 200 уей каждый
Ну, и самому доложить придется толику. Зато без %.2005.06.21 | Михайло Свистович
Я не обираю друзів в залежності від наявності в них у.о.
Та й навіщо? Щоб зекономити пару євро (саме стільки доведеться виплатити як відсотки)? Час коштує явно дорожче.2005.06.21 | Land
А до чого тут час? (-)
2005.06.21 | Михайло Свистович
Пояснюю.
Щоб позичити у кількох людей 1500 євро, потрібно обдзвонити всіх цих людей (і навіть більше. бо в когось не виявиться), домовитись, де з кожним з них перетнутися. От і час. Набагато легше поїхати до банку і оформити кредит. До того ж гроші я поверну відразу після поїздки, ще частину, коли мені на рахунок компенсують ті витрати, які ми зробили після того, як нам віддали гроші за дорогу. Ну а те, що не компенсують, доведеться повертати самому, в когось позичивши. Порахуйте, скільки євро у відсотках я маю заплатити за декілька тижнів (приблизно місяць) користування таким кредитом і побачите, що час тут дорожчий за гроші.2005.06.21 | Land
Тогда конечно.
Если кредит получить так легко, выигрыш времени важнее.2005.06.19 | Млин
Re: Частина подробиць №3
Михайле, ваші відчуття після зустрічі (якщо вони виникли стосовно наступного питання)...?Вони (Вірсма та Ко.) можуть сприймаюти Майдан як середовище, що перетвориться з часом у партію лівого гатунку?
Михайло Свистович пише:
> Тут розмова була більш конкретною. Після нашої чергової розповіді про нас, про Україну, що змінилося, які є негаразди і т.д., вони спитали: "Що ми можемо для вас зробити?" Ми відповіли: "А що ви можете?" Вони пояснили, що їхньою головною метою до цього було розвивати соціал-демократію в Україні, і це залишається. Однак тепер вони вирішили діяти й за іншим напрямком - допомагати розбудовувати тут громадянське суспільство й підтримувати громадянські рухи, які проєвропейські налаштовані, бо тільки в такому середовищі може формуватися нормальна європейська ліва партія. Вони знали, що ми - не соціалісти, і прямо про це сказали, і ще сказали, що це не грає ніякої ролі, головне, що ми - не антисоціалісти, що ми - європейці, що ми - чесні, гарні і т.д.
>
> Оскільки питання "Що ми можемо для вас зробити?" постало перед нами (та й перед ними) зненацька, домовились, що ми про це подумаємо до осені (літо - мертвий сезон), а поки що розвиватимемо інформаційну співпрацю. Ми їм надсилатимемо інформацію про себе в Україні та про Україну загалом, бачення подій з точки зору громадянського суспільства, вони нам інфоромацію про себе. Також Тім пообіцяв нам налагодження стосунків з іншими фракціями Європарламенту. Причому це він зробив сам, сказав, що вони збираються разом з іншими фракціями допомагати тут розвитку громадянського суспільства. Домовились також, що ми організовуватимемо інтернет-конференції з європарламентарями (Тім буде першим), а також їхні візити (за їхні гроші) сюди для участі в круглих столах, конференціях і т.д., куди запрошуватимемо й наших політиків. Тобто вони хочуть приїздити сюди за нашим запрошенням, щоб не виглядати лобістами якоїсь політичної сили, і довіряють нам підбирати співрозмовників для них. Вважають, що ми не будемо брехати й перебільшувати певні події в Україні, як партії (в т.ч. й СПУ), які намагаються показати себе якнайкраще в очах іноземців. Розповіли, що в них там є якісь фонди і програми, обіцяли з ними ознайомити, хоча грошей вони прямо не роздають, оскільки є все ж таки політиками, отже їх вплив на ці фонди опосередкований, навпаки, це вони можуть взяти в тих фондах гроші на свої програми, а не ми, хоча можливі й варіанти. Ми сказали, що нас зараз цікавлять зв"язки, а не гроші, тим більше малі
2005.06.20 | Михайло Свистович
Re: Частина подробиць №3
Млин пише:>
> Вони (Вірсма та Ко.) можуть сприймаюти Майдан як середовище, що перетвориться з часом у партію лівого гатунку?
Ні, ми їм відразу заявили, що Майдан не перетвориться в таке. Та вони це і так знали.
2005.06.20 | Shooter
От чим мені подобається Свистович...
...(как чєлавєкДоречі, 750 євро викинути на поїдку у Штрасбург - це тре якщо не Пінею, то Тигіпком бути.
2005.06.20 | Михайло Свистович
Re: От чим мені подобається Свистович...
Shooter пише:> ...(как чєлавєк
Немає нічого дитячого. Навпаки, є туга за культурним шоком. Все хочу його отримати, але не вдається. Всюди все як у нас. Згадую культурний шок, коли приїхав з радянської України до радянської Литви. Хотів би ще щось подібне пережити.
>
> Доречі, 750 євро викинути на поїдку у Штрасбург - це тре якщо не Пінею, то Тигіпком бути.
Нас це не цікавило, бо гроші за дорогу й так компенсувались.
2005.06.21 | Млин
Re: От чим мені подобається Свистович...
Михайло Свистович пише:> Shooter пише:
> > ...(как чєлавєк
>
> Немає нічого дитячого. Навпаки, є туга за культурним шоком. Все хочу його отримати, але не вдається. Всюди все як у нас. Згадую культурний шок, коли приїхав з радянської України до радянської Литви. Хотів би ще щось подібне пережити.
Цьго вже ніколи не буде у Вас ... (до речі у мене теж). Бо це пов"язано не з країною, а радше з віком бажаючого перенести культурний шок.
>
> >
> > Доречі, 750 євро викинути на поїдку у Штрасбург - це тре якщо не Пінею, то Тигіпком бути.
>
> Нас це не цікавило, бо гроші за дорогу й так компенсувались.
Жаль. Бо гроші, то як вода. Ресурс який треба берегти, може кому ще залишиться покористуватись. Але бог з ними, гарна розповідь.
2005.06.21 | So_matika
хто ще бажає культурного шоку?
Млин пише:> Цьго вже ніколи не буде у Вас ... (до речі у мене теж). Бо це пов"язано не з країною, а радше з віком бажаючого перенести культурний шок.
А Далекий Схід не пробували? Хоча б Китай.
А в Європі - звісно західна Німеччина, зокрема Баварія. Хоча через кілька днів слов"янській душі стає нудно, і хочеться якогось росп""дяйства. А нема!
І починаєш розуміти, чому Штірліц стояв над картою світу і його так рвало на Родіну...
2005.06.21 | Михайло Свистович
Re: От чим мені подобається Свистович...
Млин пише:>
> Цьго вже ніколи не буде у Вас ... (до речі у мене теж). Бо це пов"язано не з країною, а радше з віком бажаючого перенести культурний шок.
Я бачив набагато старших за мене людей, які отримували культурний шок.
>
> Жаль. Бо гроші, то як вода. Ресурс який треба берегти, може кому ще залишиться покористуватись.
Так ми ж їм ще зекономили гроші. Бо вони хотіли, щоб ми летіли до Страсбургу літаком Київ-Париж-Страсбург.
2005.06.21 | Ігорко
Re: От чим мені подобається Свистович...
Михайло Свистович пише:> Млин пише:
> > Цьго вже ніколи не буде у Вас ... (до речі у мене теж). Бо це пов"язано не з країною, а радше з віком бажаючого перенести культурний шок.
> Я бачив набагато старших за мене людей, які отримували культурний шок.
Гадаю, культурний шок буває тільки раз у житті - вперше. Потім людина загартована, і нові "шоки" вже не є такими несподіваними, як перший.
2005.06.21 | Михайло Свистович
Re: От чим мені подобається Свистович...
Ігорко пише:>
> Гадаю, культурний шок буває тільки раз у житті - вперше. Потім людина загартована, і нові "шоки" вже не є такими несподіваними, як перший.
Але я зовсім не отримую ніякого шоку. Тоді як бачив людей, що пережили їх по кілька.
Хачу шоку. Може в Африку поїхати?
2005.06.22 | Ігорко
Re: От чим мені подобається Свистович...
Михайло Свистович пише:> Ігорко пише:
> > Гадаю, культурний шок буває тільки раз у житті - вперше. Потім людина загартована, і нові "шоки" вже не є такими несподіваними, як перший.
> Але я зовсім не отримую ніякого шоку. Тоді як бачив людей, що пережили їх по кілька.
Щасливці вони. Всім иншим можу лише порадити, берегти пам'ять про свій Перший Культурний Шок, як про Перше Кохання.
> Хачу шоку.
Коли будете внаступне в Страсбурзі, перестрибніть через Райн до Франкфурту. Я Вам покажу свою кухню.
> Може в Африку поїхати?
Нє, такого шоку в Африці не зазнаєте.
2005.06.22 | Михайло Свистович
Re: От чим мені подобається Свистович...
Ігорко пише:>
> Коли будете внаступне в Страсбурзі, перестрибніть через Райн до Франкфурту. Я Вам покажу свою кухню.
Наступного разу (якщотакий буде) я збираюся через Франкфурт добиратися. А перестрибнути до Люксембургу чи до Базеля, якщо буде вільний час.
>
> > Може в Африку поїхати?
> Нє, такого шоку в Африці не зазнаєте.
Я теж так думаю. Там, як і у Європі й Америці, також все, як у нас
2005.06.22 | Ігорко
Re: От чим мені подобається Свистович...
Михайло Свистович пише:> Наступного разу (якщотакий буде) я збираюся через Франкфурт добиратися.
Файно. Можна зустрітися, якщо побажаєте й матимете час.
Можу й ночівлею для макс. двох осіб підсобити. Ви маєте доступ до email-адреси, за якою я реєструвався на Майдані?
2005.06.22 | Михайло Свистович
Re: От чим мені подобається Свистович...
Ігорко пише:>
> Можу й ночівлею для макс. двох осіб підсобити.
Навряд чи знадобиться, але все одно дякую.
>
> Ви маєте доступ до email-адреси, за якою я реєструвався на Майдані?
Так.
2005.06.18 | Sztefan von Seitz
Михайло, напиши книжку про УБК і ПР, блска
Вийде добре! чудовий стиль!(А я свої фотки надам
2005.06.21 | Land
Вызывает антирес их технический прогресс
1. Почему они знают намного больше, чем нам это может представляться отсюда?2. Что вы увидели за словами и между строк? Они присматриваются к нам как потенциальному партнеру или странному насекомому, которое, того гляди, укусить может?
3. Насколько переспективен (далекосяжний) их взгляд, какие шаги они предполагают осуществить нам навстречу?
2005.06.21 | Михайло Свистович
Re: Вызывает антирес их технический прогресс
Land пише:> 1. Почему они знают намного больше, чем нам это может представляться отсюда?
Навчилися моніторити, гади
> 2. Что вы увидели за словами и между строк?
Мені здалося, що ні за словами, ні між рядків там нічого не було. І хоча деякі голандські європарламентарі-соціалісти, які до нас чомусь аж занадто добре ставляться (просто лобіюють, як батьки дітей), пробували пояснити, що насправді інші не мали на увазі нічого негативного, просто вони не можуть прямо сказати, я того негативного і непрямого в упор не побачив.
> Они присматриваются к нам как потенциальному партнеру или странному насекомому, которое, того гляди, укусить может?
Ні те, ні інше. Вони досить добре знають, хто ми є насправді, і хто в нас є хто. Ну може мають деякі завищені ілюзії (щодо Луценка, наприклад) і деякі завеликі упередження (щодо Тимошенко, наприклад).
> 3. Насколько переспективен (далекосяжний) их взгляд, какие шаги они предполагают осуществить нам навстречу?
Хоча євросоціалісти (і Вірсма зокрема) є гарячими прихильниками України в Європі якнайшвидше, наша і їхня думка тут співпали: кроки маємо зробити ми, а не вони. Спочатку Україна має стати європейською, а потім уже потрібні їхні кроки з подолання бюрократичних формальностей. Кроки ж ми маємо придумати. Вони самі спитали: "Що вам від нас потрібно?". Першим же кроком вони запропонували європейську просвіту в Україні. Тобто на наше запрошення європарламентарі приїздитимуть сюди, щоб ми побачили, яка та Європа є насправді, а не керувалися стереотипами чи ілюзіями.
2005.06.21 | Млин
Re: Вызывает антирес их технический прогресс
Land пише:> 1. Почему они знают намного больше, чем нам это может представляться отсюда?
Що ж тут дивного. В кожній навіть маленькій європейській (і не тільки) розвинутій країні є університет із кафедрою Україністики ... Солдат спить, служба іде, контора пише. Це якщо не рахувати різних аналітичних центрів корпорацій, банків, урядів, що постійно зайняті пошуком на предмет пошуку куди б ще можна було покласти свої гроші, продати технологію, винести виробництво, джерел або транзиту нелегальної міграції і.т.д.
Приклад. В липні буде міжнародний конгрес у Берліні "Центрально Європейські та Східно Європейські Студії". http://www.iccees2005.de/ Україні там присвячено прямо чи опосередковано 9 засідань по 3-5 досліджень, у підсумку це більше ніж 40 досліджень із різних тематик.
До речі конкурс. Дослідники якої країни підтримали і прийняли участь у проекті із створення однієї з найкращих баз даних про Українські регіональні еліти?
2005.06.21 | Михайло Свистович
Re: Вызывает антирес их технический прогресс
Млин пише:>
> Що ж тут дивного. В кожній навіть маленькій європейській (і не тільки) розвинутій країні є університет із кафедрою Україністики ... Солдат спить, служба іде, контора пише. Це якщо не рахувати різних аналітичних центрів корпорацій, банків, урядів, що постійно зайняті пошуком на предмет пошуку куди б ще можна було покласти свої гроші, продати технологію, винести виробництво, джерел або транзиту нелегальної міграції і.т.д.
Все це було і раніше, але їхні висновки були дуже далекі від реальності. Десь рік тому все почало кардинально мінятись.
2005.06.21 | Land
Re: Вызывает антирес их технический прогресс
Вот об этом я и говорю.Пока их интерес носил достаточно формальный характер, адекватность исследований была такой же.
Мне интересно, откуда пошли сдвиги. Не держат же они (европарламентарии) свою СВР для отслеживания наших реалий.
2005.06.21 | Михайло Свистович
Re: Вызывает антирес их технический прогресс
Land пише:> Вот об этом я и говорю.
> Пока их интерес носил достаточно формальный характер, адекватность исследований была такой же.
> Мне интересно, откуда пошли сдвиги. Не держат же они (европарламентарии) свою СВР для отслеживания наших реалий.
Ну хто ж про таке розповість якщо навіть тримають
2005.06.21 | Млин
Re: Вызывает антирес их технический прогресс
Михайло Свистович пише:> Млин пише:
> >
> > Що ж тут дивного. В кожній навіть маленькій європейській (і не тільки) розвинутій країні є університет із кафедрою Україністики ... Солдат спить, служба іде, контора пише. Це якщо не рахувати різних аналітичних центрів корпорацій, банків, урядів, що постійно зайняті пошуком на предмет пошуку куди б ще можна було покласти свої гроші, продати технологію, винести виробництво, джерел або транзиту нелегальної міграції і.т.д.
>
> Все це було і раніше, але їхні висновки були дуже далекі від реальності.
Що Ви маєте на увазі? Що вони були занадто позитивні (малювали занадто рожеві перспективи для України), чи занадто негативні (у нас нема ніяких шансів і стосовно чого)? Чи ще щось інше ... ?
2005.06.21 | Михайло Свистович
Re: Вызывает антирес их технический прогресс
Млин пише:>
> Що Ви маєте на увазі? Що вони були занадто позитивні (малювали занадто рожеві перспективи для України), чи занадто негативні (у нас нема ніяких шансів і стосовно чого)? Чи ще щось інше ... ?
Вони були занадто неадекватні.
2005.06.21 | Млин
Re: Вызывает антирес их технический прогресс
Михайло Свистович пише:> Млин пише:
> >
> > Що Ви маєте на увазі? Що вони були занадто позитивні (малювали занадто рожеві перспективи для України), чи занадто негативні (у нас нема ніяких шансів і стосовно чого)? Чи ще щось інше ... ?
>
> Вони були занадто неадекватні.
Що Ви маєте на увазі під неадекватністю? Наприклад, з правильних вхідних даних у дослідженнях робились неадекватні (неправильні) висновки про Україну? Це?
Чи це можливо було зверхнє ставлення до нас? Чи щось інше?
Найкраще буде, якщо Ви або ХТОСЬ ІНШИЙ наведе малесенький приклад. Два три рядочки. Можна навіть не зараз, а коли він спаде на думку. Я думаю ця гілка ще довго буде актуальною.
[Вибачте за прискіпливість, але я дійсно хочу про це довідатись, про те що щось змінилося у минулі рік, півтора, у ставленні до нас європейської спільноти, чи принаймі про сприйняття цього.]
Доречі, термін що тут було наведено, один рік, ..... Десь рік назад, це був час виборів у Європейський Парламент. До нього вперше прийшли депутати нових 10 країн що приєдналися після останнього розширення. Деякі із цих країн мають спільні кордони із нами, як Угорщина, Польща, Словаччина, а деякі з них мають з нами спільне Радянському минуле, як то три Прибалтійські країни. Можливо, ці люди знають нашу специфіку і ставляться до нас відповідно передаючи це ставлення іншим членам у своїх фракціях.
2005.06.22 | Михайло Свистович
Re: Вызывает антирес их технический прогресс
Млин пише:>
> Що Ви маєте на увазі під неадекватністю? Наприклад, з правильних вхідних даних у дослідженнях робились неадекватні (неправильні) висновки про Україну? Це?
І дані були неправильні, і висновки.
>
> Найкраще буде, якщо Ви або ХТОСЬ ІНШИЙ наведе малесенький приклад. Два три рядочки. Можна навіть не зараз, а коли він спаде на думку. Я думаю ця гілка ще довго буде актуальною.
Приклад: вони вважали політика А класним, не вірячи в його негативні сторони. Вони мали хибні уявлення щодо впливу тих чи інших сил, в т.ч. й НУО, вірили грантоїдам.
>
> Доречі, термін що тут було наведено, один рік, ..... Десь рік назад, це був час виборів у Європейський Парламент. До нього вперше прийшли депутати нових 10 країн що приєдналися після останнього розширення. Деякі із цих країн мають спільні кордони із нами, як Угорщина, Польща, Словаччина, а деякі з них мають з нами спільне Радянському минуле, як то три Прибалтійські країни. Можливо, ці люди знають нашу специфіку і ставляться до нас відповідно передаючи це ставлення іншим членам у своїх фракціях.
Можливо.
2005.06.21 | Михайло Свистович
Частина подробиць №5. Про Вірсму буде в наступному.
Життя у Страсбургу – розмірене і спокійне. Ото побачив вчора листівку наших доморощених антиглобалістів, які лякають, що зі вступом України до ЄС доведеться працювати з одним вихідним і ненормований робочий день і згадав. Працюють у Страсбургу по 6,5 годин на день. Дуже рано встають і так само рано лягають. Ввечері майже не побачиш освітлений вікон. При цьому на вулицях також не так багато людей.Приказують собаки. Вони такі ж самі розмірено-спокійні, як їхні господарі. Не гавкають, не рвуться з повідків, не винюхують нічого, не бігають, не граються. Гуляють розмірено лапа через лапу, тому невідомо, хто кого вигулює. До речі, на вулицях багато собачого лайна, навіть в центрі. І взагалі сміття там хоч і менше, ніж в Парижі, але також вистачає. Навкруги всі палять. Кидають бички під ноги. Навіть біля входу до Європарламенту повно бичків. Палять і в кав’ярнях, і в ресторанах, причому в багатьох дозволено палити всюди, а не за столиками для курців. Каміль розповідав, що, коли він був викладачем, то палив прямо на парах, до того ж сигари. В Європарламенті також усюди палять. В їдальнях і кафешках, хоч і написано, що не палити, але на це ніхто не звертає увагу. Коли я спитав “Чому так?”, то мені відповіли, що ці написи – побажання. В їдальні Ради Європи стався дивний випадок. Заходимо. Бачу – багато хто палить, на окремих столах є попільнички. Попросив попросити (звиняйте за тавтологію) для мене попільничку, а офіціантка каже, що тут не палять. Я кажу “Як не палять, коли палять?” Тоді один з євро парламентарів каже “Зробимо так”. Бере тарілку, що вже звільнилася від фісташок, запалює цигарку і починає збивати туди попіл. Використання тарілок і чашок під попільнички бачив я і в інших їдальнях й кафешках Європарламенту й Ради Європи.
Є у Страсбургу й пошарпані будинки, обдерті з іржавими трубами водогону (бачив в розритих ямах).
Рано ввечері все зачиняється, навіть громадські туалети, яких там і так мало, тому не раз доводилось бачити, як потреби справляють люди за рогом. Хотіли сфоткати одного такого, але він втік. Правда, араби, турки, індійці працюють допізна і вночі теж.
До речі, “в обществєнном парижском туалете”, як і в страсбурзькому, написів “на русаком языке” не було. Як і на українській мові. А от на французькій повно. Стіни пописані гірше, ніж в нас. Що в Парижі, що в Страсбургу. Навіть всередині Собору все пописано. В основному французькою. Є трохи німецькою, іспанською, арабською. Багато графіті. Але багато й просто написів на стінах, в т.ч. з матюками. Обмальовані паркани вздовж залізниці, а в Парижі графіті є навіть в тунелях метро (графітчики вночі туди пролазять, коли поїзди не ходять).
2005.06.21 | Пані
Піфагоре, а де №4?
Забув додати чи нумерація збилася?Я тобі зробила на сайті Альянсу веб-жернал і поставила оце все. Колись покажу, як редагувати. Так згодом ціла книжка вийде, потім хтось може візьме і видасть.
тут
http://alliance.maidanua.org/blog/58
2005.06.21 | Михайло Свистович
http://www2.maidan.org.ua/n/free/1118965764 (-)
2005.06.22 | Михайло Свистович
Частина подробиць №6. Вірсма.
Коли ми прибули до ресторану “La petite Mairie”, де нам призначили зустріч з Вірсмою на 21.30, там ще нікого не було. Ми зайшли, подивилися, що вільними є кілька столиків, і вирішили почекати на вулиці, бо, по-перше, не знали, за який сідати, по-друге, прикинули, що ресторан – дорогий, і нема чого витрачати позичені кошти навіть на каву, якщо раптом євро парламентарі не приїдуть, по-третє, я хотів накуритися на випадок, якщо раптом наші співрозмовники не палять (якось не зручно було б їх обкурювати).Вірсма приїхав першим, ми саме відійшли вбік поприкалуватись з чергового знаку стоянка заборонена, біля якого стояла купа автомобілів. Взагалі там таких знаків повно, на них намальований евакуатор, але всі на ці правила плюють. Наша майданівська людина у Страсбурзі розповідала, що це все через європарламентарів. Коли їх машини почали відвозити на штрафмайданчик, вони страшенно обурились, навіть зібралися створювати комітет, щоб “захищатися” від поліції, тож на них махнули рукою, а, оскільки європарламентарів та їх помічників на душу населення маленького Страсбургу припадає до фіга і більше, то полишили у спокої і всіх інших. По фіг там всім і світлофори. Всі ходять на червоне світло, так само і в Парижі. Наш знак був прикольний тим, що там було написано іще “Проїзд заборонено, окрім велосипедистів”, типу хтось може заборонити велосипедистам проїхати. До речі, в Страсбургу багато велодоріжок на тротурах, а всюди по місту стоять залізяки, до яких можна прив’язувати велосипеди. Велосипедів прив’язаних багато, а от велосипедистів на вулиціх – не дуже. Отакоє от.
І ще. Європарламентарів там за щось особливе ніхто не вважає. Бо ж дуже вже їх та ще всіляких радоєвропейців, європейськосудівців і т.д. багато. Вони відповідають тією ж монетою – не вважають Страсбург Францією (лише Європою), нічого про нього не знають, звичаїв місцевих теж, навіть назву річки Ілль, що протікає прямо через Європарламент, вдалося взнати лише в третьої спроби, і це при тому, що люди там уже по кілька років працюють.
Ще забувся сказати, що французи – великі показушники. Прапори в них на державних установах висять оберемками, як квіти. А на площах часто також по кілька прапорів. Наприклад, на одній з площ два прапори Франції і два ЄС поряд. Ну ніяк по одному не можна. І взагалі все у них велике, гігантоманія, шо тобі Росія. Таке враження, що вони не тільки є, але й намагаються здаватися.
Перед тим, як повернутися до Вірсми – анекдот з Європарламенту (не від Вірсми):
Іде голландець берегом річки і бачить, що якийсь чоловік п’є з неї воду. Голландець починає кричати: “Ви що? Там же хімікати, можна захворіти”. Чоловік підіймає голову: “Вас?” Голландець: “Пийте, пийте на здоров’я, це я побажав Вам смачного”. Як Ви здогадалися, це анекдот про голландсько-німецьку міцну дружбу.
Та повертаємося до Вірсми, що сидів за великим столом в закутку, але так, що йому було видно двері збоку, піднявся нам назустріч, запросивши до столу. Ми не здивувалися, що він нас впізнав, бо ж нас фоткали, коли видавали перепустки до Європарламенту. Коли я побачив біля Вірами пачку цигарок – від серця відлягло. Оскільки ми в той день уже пили вино в їдальні, то вирішили почати поступово. Замовили пива з вином, закурили. Тут підійшли Каміль і Роб. Забувся, чи писав я про Роба. Якщо Каміль щось типу оргсекретаря голландських соціалістів в Європарламенті, то Роб – всіх соціалістів в Європарламенті. В нього є одна чи двоє своїх дітей, а ще двох він всиновив з України. Роб – також дуже класний чувак, це була не перша наша зустріч, він був, до речі, спостерігачем в Україні на виборах. Батько Роба був воротарем збірної Голландії з футболу, в Роба ж через його неозорі розміри (живіт більший за мене цілого) з футболом не склалося. Але успіхи у футболі робить його син, той, що з України.
Нам запропонували розім’ятися чимось легким до того, як подадуть щось суттєво і з м’ясом. Обережно так запропонували равликів. Ще й перепитували кілька разів, чи точно ми їх будемо їсти. Оскільки ми і не думали відмовлятися (я б і тарганів смажених з’їв під пиво, якби вони там були), то нам їх і принесли. Вони були такі самі чорні, як той слимак, що я колись засмажив собі у лісі на вогні. Але чи то іншого виду, чи то їх треба готувати. Бо ці були смачні, а мій той лісовий – гіркий.
Вірсма виявився класним чуваком, хоча необхідність постійної роботи з паперами, людьми і т.д. наклала відбиток на його поведінку. Йому постійно доводиться бути офіційним, тож не розслабишся сильно. А от Каміль просто ненавидить бюрократію, хоча це – головна його робота. Тому і їздить по всіляких цікавих країнах, як тільки випадає така можливість (зараз мріє про Узбекистан). Скаржився нам, що його батька заарештовували, а от його ні разу, а йому ж уже за 50.
З Вірсмою ми обговорили купу питань, які описані в офіційному повідомленні Майдан-Інформу. Розповіли йому все, що знаємо і що про всіх думаємо. Він нам також. Розповідав про те, як вони приймали резолюції про Україну, і чого це коштувало. Скаржився, що не всі європарламентарі розуміють важливість України в ЄС, але також казав, що спочатку Європу треба збудувати в Україні, і що тепер, після провалу Євроконституції, в Європи менше буде часу для України, свої ж бо проблеми гризтимуть.
Коротше, задавайте краще питання, бо не було такої теми, напевно, яку б ми не обговорили (сиділи до пів другої ночі). Ну може потім підсумую.
Я не мав часу захопити з собою футболки “Пори”, тож нам довелося обмежитися банданами “Пори” і “Майдану”, пов’язками і значками. Ми їх там всюди роздавали, європарламентарі чіпляли на себе і так ходили, в т.ч. і голосувати. Коли вино з пивом усугубілі грапою (італійський виноградний самогон), розмова взагалі пішла легка й невимушено. До речі, велику увагу європейці приділяють Придністров’ю, також висловили незадоволення, що в українській тюрмі сидить француз Жан Парньє (слава Богу, його Ющенко оце на днях помилував). Поговорили про Вороніна, Молдову, українсько-молдовські стосунки. І взагалі про все, про все. І ще про мусульман в Україні та питання ідентичності й інтеграції їх в українське суспільство. Несподівано для нас Вірсма досить гарно відгукнувся про Сороса, коли ми розповіли, що зустрічалися з тим в Україні. Він жартома назвав його самим соціал-демократичним олігархом. Казав, що вони співробітничають.
Час від часу Вірсма з Камілем переходили на голландську. Наївні. Олександр, що знає надцять мов, розумів її майже без проблем і радісно переклав мені на вухо, що вони там про нас перемовляються. Виявилося, що вони про нас дуже класно відгукувалися, казали, що треба подумати, як нам допомогти, що варто брати від нас інформації, бо партії та чиновники – брешуть, а громадянським активістам нема потреби цього робити і т.д.
Взагалі вони всі були відверті, щирі, відкриті, без пихи чи ще чогось такого. Аж противно, немає до чого придертися.
Коли Роб почав засинати, викликали для нього таксі. Потім викликали для Вірсми і нас (Каміль там живе неподалік, тож мав іти пішки). Вірсму ми ще відправили, а от Каміль так хотів обговорити ще якесь питання (забувся яке), що хтось нашу машину перехопив. Але це не проблема. Викликали ще одну. За викликом вони приїздять швидко, це на вулиці їх не зловиш.
Ага, ми ще подарували їм книжки “Ісламська ідентичність України” (Олександр там є одним з авторів, це єдине серйозне дослідження, і воно вже перекладено частинами багатьма європейськими мовами й друкувалося в Європі) та “Новели помаранчевої революції”, де до фіга написано про сайт Майдан (і не нами).
Наступного дня ми мали презентувати себе на програмі Віллі Брандта.
2005.06.22 | Михайло Свистович
Частина подробиць №7 (програма Віллі Брандта)
І повели нас зранку наступного дня на балкон зали засідань Європарламенту. І залишили наодинці з арабочкою, а самі пішли голосувати. І побачили ми, що фігня велика у тому Європарламенті робиться.Я не великий прихильник англійської мови, і завжди вважав, що нє фіг її виокремлювати. Тут ми не сходились з Олександром в думках, який англійською володіє так само вільно як арабською, як турецькою, як... А якщо не володіє вільно, то комплексує. Наприклад, французьку він знає, але не говорив нею років 20, тому ми постійно щось шукали замість того, щоб запитати. А він комплексує, якщо вільно не говорить. І ще від того, що французи таки мало знають англійську. Я йому кажу “Запитай англійською, з 5 разу натрапиш” або “Запитай французькою, бо я запитаю, гірше буде”. Тоді він запитував. В основному французькою. Так і натренувався трохи. А не комплексував би – під кінець вже розмовляв би хай не вільно, але все ж таки.
А фігня полягає у тому, що граються у Європарламенті в політкоректність, чим дуже ускладнюють собі життя. Замість того, щоб виділити кілька основних мов або хоча б забити на деякі мови, хоча б на мови тих країн, де народ (а особливо депутати) і так знає ту ж англійську, вирішили вони, що кожен парламентар має право не тільки виступати рідною мовою, але й отримувати синхронний переклад інших виступів. От і працюють там купа перекладачів, які перекладають з фламандської, наприклад, на німецьку, грецьку, італійську і т.д.
І прийняли до Євросоюзу Мальту. І постала велика проблема. Бо де серед маленького народу знайти купу перекладачів, які б знали і польську, і естонську, і... А в тих країнах мальтійську знають одиниці. І як їх заманити працювати саме в Європарламенті? А треба ж не по одному перекладачу на кожну мову, бо робота – напружена. Не можна завжди наперед знати, хто виступатиме. Хтось репліку кине, хтось у відповідь... А якщо в туалет захочеться? І це при тому, що майже всі мальтійці знають англійську. А депутати так точно всі.
Я слухав у навушниках переклад польською і помітив ще одну фігою. І зветься ця фігня голосуванням. Не та фігня, що люди крутять дулі (в кожній фракції є людина, яка, наче в амфітеатрі Давнього Риму показує, як голосувати пальцем вгору або донизу, а, якщо фракція велика, інші визначені копіюють цей рух – це правильно, щоб не було різнобоя, коли хтось не прочитав якийсь проект, і щоб не витрачати час на обговорення голосування з кожного питання всієї фракцією, коли хтось все одно не прийде, а хтось переплутає цінні вказівки), не та фігня, що є голосування відкрите і таємне, а та, що є голосування на око. Коли просто підіймаються руки догори, а на кнопки не натискається. І всі спікеру вірять. Він на око прикидає кого більше. А я б у деяких випадках не повірив. Дуже вже неоднозначно виглядала кількість за і проти. Я б порахував. Але вони вірять.
А потім нас повели на програму Віллі Брандта. Що це таке – я досі не розібрався. Сашко звалив у Боснію, а документи агліцькою мовою я всі віддав йому, щоб почитав і доложіл по формє.
Коротше, виглядало воно так. Сидять по колу європарламентарі, в центрі – Вірсма, по ліву руку – Роб, всі соціалісти, всі з різних країн (наприклад, був там колишній міністр закордонних справ Естонії), а ми розповідаємо про себе, про Україну, а потім вони задають питання.
Але спочатку слухали кіпрських соціалістів. Як греків, так і турків. Вони були відповідно з різних соцпартій, вже не молоді, і кожен розповідав, яка їхня партія класна. Грек в піку турку доповідав французькою (Роб перекладав на англійську, тут в полімовність вже не грались), бо турок був першим і розповідав англійською. Їх майже не слухали, задали практично одне питання: “Якщо ви такі класні, і такі соціалісти, то якого ви не поставите питання про об’єднання Кіпру, про те, щоб прибрали між вами війська”. Вони щось несли на кшталт “ну це не так просто двома словами пояснити, і їх виставили за двері (там всіх виставляють після прослуховування). До речі, від грека ми дізналися, що Україна виграла у Греції.
Ми говорили відповідно англійською та українською. Останньою говорив я. Не в піку, а від незнання. Питань нам задавали до фіга і більше, всі були зацікавлені Україною, а коли ми вийшли в коридор, то перед нарадою своєю вони зробили перерву і потяглися за нами, продовжуючи задавати питання й обмінюючись візитками (я свої порівські забувся взяти, а майданівських в нас зроду не було).
І тут стався випадок. П’ючи каву Сашко поговорив там в коридорі з тим англійською, з тим турецькою, з тою – арабською, а ще з якоюсь там зацікавленою нами молодою жіночкою на фарсі, яку та ще не забула (вона – етнічна перска, але не громадянка Ірану, звичайно), а потім щось не зрозумів з англійської одного європарламентаря, що говорив з акцентом, помітним навіть мені. Олександр перепитав у нього якесь слово, потім вони виясняли ще чогось, ну і Сашко питає: “З якої ю країни?” Той каже “З Мальти”. “Тю, ну так би і сказав, - промовив Олександр, а то мудохаємось тут панімаєш з особливостями чужомовного розуміння”. І перейшов на мальтійську, від чого всі навколо тихо ох... Ох, як вони здивувались. Коли пройшов перший шок, якийсь європарламентар, несміливо перервав розмову двох “мальтійців”, звертаючись до Олександра: “А звідки Ви так добре знаєте мови?” Сашко відповів так, ніби його спитали “А звідки у Вас цей знасок “Майдану”. Ось його відповідь дослівно англійською: “Ай’м е докте. Ай нідед”. Від цього чувак почав тихо кивати головою, типу “ну ясно”, але по ньому було видно, що нічого йому ясно не було. Напевно, подумав, що в Україні всі доктори (по нашому кандидати)мусять бути поліглотами. Типу народ – загадка. Вже після приїзду, коли прочитав, що Україна і Франція підписали угоду про взаємне визнання наукових ступенів, я жартував, що це все сталося через Богомолова. Насправді це, звичайно, не так, бо, якби по Олександрові судили, то вони б підписали угоду про те, що атестат про середню освіту в Україні прирівнюється к французькому доктору філософії.
Що вони казали в нашу відсутність про нас після того, як нас виставили за двері, ми не знаємо і ніколи не дізнаємось. Такі правила. Підмивало, звичайно, запитатись у наших лобістів (так ми звали тих, хто з нами найбільше носився, як з писаною торбою), але ми стримались. Не варто їх корумпувати. Ми й так бачили по їхніх обличчях по закінченні, що все чудово. А от кіпріоти побачили щось протилежне. Зуб даю передостанній.
Далі – ми гуляли ще містом, обдивились його до кінця, прикололися із катера з помаранчевим прапором “Так, Ющенко” і вирішили наостанок поїсти. Зайшли до найближчої кафешки, вона виявилась арабською. Олександр з ними поговорив, замовив все, що треба, аж тут прибігає господар подивитись на світловолосого, блакитноокого й арабомовного. Питає: “Звідки?” Сашко: “З України”. Араб: “О, Україна, помаранчева революція”. А потім почав кричати: “Впізнав, впізнав”. Виявляється, араб цей, алжирець, дуже цікавився подіями в Україні, бо також хоче помаранчеву революцію в Алжирі. Ну і дивився “Аль-Джазіру”, а та передавала всі передачі про Україну очима й вустами свого московського кореспондента. А той уже давно живе в Москві, має жінку-росіянку і щось таке ніс приблизно як ТРК “Україну” про нашу революцію. Тоді Сашко зателефонував до “Аль-Джазіри” прямо в Катар, сказав, щоб не несли фігні, нагадав, з ким із джазірістів і в яких країнах (Ірак, Емірати, Єгипет, Ливан, Палестина, ще купа всяких) він бачився, і почала “Аль-Джазіра” коментувати події в Україні очима і вустами Олександра Богомолова. Коротше, коли ми попросили в араба чек, той нам його не дав, грошей з нас не взяв, сказав, що це – велика честь для нього, що ми відвідали його кафешку. Отакоє от. Дрібничка, але приємно. І не в грошах справа (нам би їх і так компенсували), а в тому, що знають Україну і поважають.
А з самого наступного ранечка ми вирушили до Парижу, вирішивши досипати в поїзді у вагоні для не палючих. Я взагалі не розумію, на фіга там вагони для палючих, де всі димлять, хоча є для курців ну дуже класні на пів вагону спеціально відведені місця зі столами-попільничками. Я ще можу зрозуміти наявність чоловічих і жіночих туалетів у вагоні, хоча вони абсолютно однакові, і ніхто не звертає увагу на малюнок, а просто йдуть у вільний. Чудово розумію наявність дитячого майданчика всередині деяких вагонів (за відсутності дітей там розлігся спати якийсь студік), але наявність отаких вагонів – це вже занадто.
Поспати нам не дали цементні заводи, які диміли, ніби там немає природоохоронного законодавства (а навкруги все булл біле – дерева, трава і т.д.), а потім мінеральна вода, яку носили, бо вона виявилася зовсім не мінеральною за нашими поняттями. Там будь-яку природну воду звуть мінеральною (бо не дистильована), а тому, щоб відрізнити справжню мінеральну, треба розбиратися в рівні рН, що зазначений на етикетці. Бардак, карочє.
2005.06.22 | Ігорко
Щодо перекладів у Європарламенті.
Михайло Свистович пише:> І прийняли до Євросоюзу Мальту. І постала велика проблема. Бо де серед маленького народу знайти купу перекладачів, які б знали і польську, і естонську, і... А в тих країнах мальтійську знають одиниці. І як їх заманити працювати саме в Європарламенті? А треба ж не по одному перекладачу на кожну мову, бо робота – напружена.
Коли бракує мальтійського перекладача для, скажімо, польської мови, тоді працює мальтійський тлумач англійської, наприклад. Мальтійські парламентарі слухають у такому разі переклад з англійського перекладу польської промови.
2005.06.22 | Михайло Свистович
Re: Щодо перекладів у Європарламенті.
Ігорко пише:>
> Коли бракує мальтійського перекладача для, скажімо, польської мови, тоді працює мальтійський тлумач англійської, наприклад. Мальтійські парламентарі слухають у такому разі переклад з англійського перекладу польської промови.
Жах
2005.06.22 | Михайло Свистович
Передостаннє. Останнім буде резюма про позицію європарламентарів
Мої враження про Париж можна охарактеризувати уривком з відомої гуморески: “Какая гадость эта ваша заливная рыба”. Ні, не те щоб Париж був поганим. Гарне місто, але зовсім не відповідає тому міфологічному захопленню від нього багатьох людей, що там ніколи не були, і аж ніяк не заслуговує на те, щоб побачити його і померти.Чимось нагадує Львів – тільки гірше. Ну і набагато гірше за Страсбург.
Схожі на львівські будинки й вулички в центрі, але задовбує їх однаковість. Пам’ятки архітектури теж схожі на львівські, але не такі гарні. Будинок інвалідів, наприклад, чимось нагадує “Арсенал”, тільки гірший. Тріумфальна арка схожа на кишинівську, але гірша. До того ж розташована посеред жвавої траси.
Єлисейські поля зовсім не поля, а широкий проспект. Собор Паризької Богоматері – оригінальний і дуже здоровий не в висоту, а в довжину й ширину. Правда, ми не підіймались туди, звідки Квазімодо скинув хтивого священика. Бо не хотіли стояти в черзі. Те саме було з Ейфелевою вежею, яка також непогана. Гарні Латинський квартал і Монмартр з його церквою Відкритого серця Христового. Люксембурзький сад не йде ні в яке порівняння навіть з нашим парком Шевченка. Лувр – яскравий приклад марнотратства і пихи, бо не потрібен такий здоровий палац навіть королям. До того ж він задовгий і невисокий. Туди ми також не пішли, бо на його відвідини потрібен цілий день. Посеред площі, що всередині Лувру, такі самі жахливі “теплиці”, як на Майдані Незалежності.
Гарні мости через Сену (досить брудна, як і наш Дніпро), їх багато, що також є плюсом.
Задовбують доріжки з піску, рідко посипаного гравієм. Зветься “кінець взуттю”, особливо жіночому з підборами. Ще й пилюка підіймається. Метро не таке жахливе, як його описували, але достатньо смердюче й негарне. Наше краще. Бруківка часто перемішана асфальтовими латками, що виглядає дуже негарно, дороги часто порепані. Задовбують також написи повсюди на стінах і деревах. Прямо біля дороги, що веде від Ейфелевої вежі до військового ліцеї на дереві вирізаний ножем величезний член з написом “Сцяти тут”. Напис французько. Слов’янськими мовами написів не бачили.
Від всіляких місць зборищ залишились лише назви (Монпарнас, Монмартр).
Ритм життя швидший, ніж в Страсбургу, але багато магазинів також зачиняються рано. Араби і турки працюють довше. “Кольорових” там багато, особливо в метро, однак не більшість (в метро таки більшість). Туалети також не зачиняються так рано, як у Страсбургу, є “автоматичні” туалети – кидаєш 40 центів, відчиняєш двері і заходиш.
Біля кожної станції метро є карта прилеглого району. Дуже зручно.
В місцях відпочинку багато стільців. Ніхто їх не краде чи що? Також зручно.
На площі “Пігаль” величезний червоний напис на чорній стіні публічного будинку “Секс одром”. А ми гадали, що це – пострадянський словотвір.
Багато туристів. Всі фоткаються, і що в парижан, що в страсбурців є хороша звичка – вони майже ніколи не пройдуть дорогу між фотографом і тими, хто фотографується. Будуть чекати, якщо не можна обійти.
Коротше, нічого особливого.
Ночували ми в Українській автокефальній православній церкві, куди нас влаштували паризькі майданівці. Це – церква Святого Симона. Там є бібліотека ім. Симона Петлюри. Ну не в самій церкві ночували, а в будинку, що біля неї. Останній вечір у Франції провели в кампанії майданівців та священика з Нансі отця Бориса (церква не має свого постійного пароха, тому вони приїздять почергово). Пили вино з м’ясом та сиром. Розмовляли про Україну. Отець Борис справив дуже хороше враження, обурювався, чого бандити не сидять у тюрмах, і чому міліція не розслідувала ще досі напад на УАПЦ й побиття Сверстюка.
Розповіли нам, що французькі вина – відносно дорогі, тому багато хто віддає перевагу чилійським, південноафриканським. Австралійським. Які не гірші за якістю, але значно дешевші. Не перевіряв – не знаю.
Ранковим RERом ми поїхали до аеропорту, де нам примудрилися поставити виїзд 12 червня, хоча було 11-те. Довелося вимагати, щоб виправили. Добре, що ми самі помітили помилку (хоч і не відразу, а вже при реєстрації квитків). Бо інакше виходило, що ми прострочили візу. Доведи потім, що то не ти винен.
В аеропорту, як і в Парижі, досить насмічено. Сміття часто валяється біля смітників. Вийшов на вулицю попалити – там негр прибирає. Бачу якусь трубу, повну сміття. Зібрався викинути туди недопалок, а негр кричить, щоб не кидав і показує: “Кидай на землю, я приберу”. Виявилося, що та труба не смітник, туди сміття просто напхали.
Наступного разу, якщо буду в Парижі, по вулицях лазити багато не буду. Сходжу до Лувру, з’їжджу до Версалю, полажу по інших музеях. Може там шок отримаю. Бо дуже вже тривіальним вийшов Париж після того, що про нього розповідають ті, хто там не був. Страсбург кращий.
2005.06.23 | Бурлака
Дякую. Саме в такому стилі я й хотів прочитати розповідь
А мову треба вчити. Тоді б ми прочитали (можливо) про арабочку більше2005.06.23 | Тестер
Дякую Михайло. Гарно описав. І в Париж не хочеться.
Був у нас на роботі, ще при "совку" в 70-х такий собі Вітя Шкондін - апаратчих хімцеху. А жінка його була зам голови профкому. Ну і по путівці організувала йому поїздку в Париж.Щось там йому не сподобалось, то він і розказував як там погано. Причому всіх задовбав. І пішла по заводу гуляти Фраза "Нужно оно, как Шкондину Париж"
2005.06.23 | Land
Таити, Таити... Нас и здесь неплохо кормят!
Первая несомненная польза это выяснение позиций и поиск возможных союзников.На декларируемом пути в Европу власть будет очень чувствительна к замечаниям оттуда. А посему связь с ними для нас один из рычагов воздействия на пирамиду.
А за культурным шоком нужно ехать или на юг или на север. Для меня в свое время таковым оказался Полярный Урал. Будет время - опишу.
2005.06.23 | Михайло Свистович
Ошєнь, ошень праффільна
Land пише:>
> На декларируемом пути в Европу власть будет очень чувствительна к замечаниям оттуда. А посему связь с ними для нас один из рычагов воздействия на пирамиду.
Напишу про це пізніше окремою гілкою.