06/15/2005 | Мінор

http://rep.in.ua/show/?id=12127

Отож сталося – «прораб» провладного блоку Роман Безсмертний оголосив, що Віктор Ющенко очолить нову партію влади і поведе її вперед, до повної перемоги на виборах. Власне, Безсмертний говорить про 52%, що політично правильно, адже для формування нового уряду і призначення прем‘єр-міністра в умовах запровадження в дію положень Конституційної реформи, потрібно мати парламентську більшість. Ця більшість складає загальновідому цифру – 226 депутатів, тобто половину від загальної кількості депутатів. А 52% Безсмертного означатимуть здобуття аж 234 депутатських місць.

Очевидно, що Безсмертний говорить про 52%, бо сенс перемоги на виборах у тому, щоб взяти виконавчу владу не ділячи її особливо ні з ким. Власне, поділ має відбутися зараз, у провладному блоці, де президент, за рахунок своєї популярності, тримає «контрольний пакет». Це дозволить Ющенку мати важелі для політичного контролю над ситуацією. Водночас – це позбавляє його союзників можливості політичного маневру після перемоги на виборах.

У випадку, якби БЮТ і НСНУ та НПУ йшли окремо, переможець парламентських виборів міг би створити коаліцію не лише з НСНУ, але й з іншими політичними силами, склавши серйозну конкуренцію оточенню президента. Власне утворення парламентської більшості нав‘язується заздалегідь, причому більшості під обов‘язковим контролем наближених до президента людей. Достатньо сказати, що формальний лідер НСНУ Роман Безсмертний навряд чи задовольниться шостим місцем у списку. Як мінімум воно буде четвертим, після Ющенка, Тимошенко і Литвина, як максимум, він може претендувати на друге.

Ще більш цікаво нагадати собі про принципи формування політичних блоків шляхом домовленостей і квот. 2002 року список Нашої України складався пропорційно: кожна партія, учасник процесу мала свій список, кандидати якого вносились до офіційного списку по черзі. Таким чином, маючи 10 номер у одній з партій, у центральному списку ви могли претендувати на місце під номером 40. Тепер учасників лише три, але хто сказав, що від окремого списку відмовиться сам президент?

У 2002 році – не відмовився. Саме по квоті Віктора Ющенка потрапив до списку ряд бізнесменів і маловідомих молодіжних політиків. Один з них, Юрій Павленко, тепер став навіть міністром. Добре це чи погано – справа не в цьому. Інтерес партій учасників провладного блоку в іншому – ділити список доведеться не на трьох, а все ж таки на чотирьох: три партії та список президента.

За інформацією Інтернет-Репортера перша спроба досягти згоди у блоці щодо квот НСНУ, БЮТ та НПУ (Литвина) потерпіла фіаско. Пропозиція дати кожній політичній силі по 25% плюс 25% списку для Ющенка наразилась на активний спротив Юлії Тимошенко. Розповідають, що її обурила квота партії Литвина. Мовляв, популярність серед виборців має насамперед Ющенко та вона, тоді чому спікер претендує на однакову кількість парламентських місць. Однак цікаво, що наступний розподіл зменшив не стільки квоту Володимира Литвина, скільки самого президента: 40% Ющенко-НСНУ, 40% - БЮТ, 20% - партія Литвина.

В будь-якому разі навіть при такому розподілі у блоці залишається місце для невдоволення. Отримавши квоту 40% місць, за умови, що блок набере 52% підтримки виборців, Тимошенко може розраховувати на 93 депутатських місця для своєї партії, що, нібито, й не мало. Втім цифра 52% взята Безсмертним не зі стелі, а з результатів виборів Президента, а тому викликає здоровий скептицизм. Адже за Ющенка голосувати не тільки члени НСНУ та БЮТ, а ще й соціалісти та значна частина тих, кому не подобався Янукович. Тож цілком очевидним є те, що партія президента стільки голосів просто не збере, навіть якщо покладатись на додаткову підтримку тих, для кого мотивом є конформізм, тобто бажання завжди підтримувати діючу владу.

Більш реальною оцінкою електоральної потужності партії влади є 35-40%, що гарантує блоку лише скромні 180 парламентських місць. І хоч нібито для однопартійців Тимошенко залишається 78 мандатів, такий результат виборів примусить блок шукати союзників щоб сформувати уряд. І тут, власне, на Тимошенко чигає найбільша небезпека – місце прем‘єра для неї стає не гарантованим.

Інша справа, якщо БЮТ ризикне йти на вибори окремо, зрозуміло, за повної підтримки президента Ющенка і його курсу. 20% голосів виборців, на які цілком може розраховувати Тимошенко, дадуть партії понад 90 депутатських місць і можливість вільно блокуватись на свій розсуд у новому парламенті. Не озираючись на оточення президента (Петра Порошенка) та Володимира Литвина.

Як це не дивно, у сучасному політичному преферансі союз з Тимошенко на виборах потрібен Ющенку набагато більше, ніж союз з Ющенком їй самій. Окрім іншого Юля розраховує, що після виборів вона отримає можливість знову керувати урядом, коли посада прем‘єра за повноваженнями перетвориться на віце-президента а може й більше. Але цікаво, що думає про такі перспективи Петро Порошенко і яку роль він намріює собі?

Інтернет-Репортеру стало відомо, що Тимошенко стримують нібито підписаною угодою, де вона зобов‘язалась Ющенку йти на вибори 2006 року виключно у блоці з ним. Такими були інтереси політиків, але якими є інтереси України, яка не виключено потребує саме такого прем‘єра, як Тимошенко і що в такому разі матиме пріоритет? Саме голосування за БЮТ, як за окрему політичну силу показало би справжню електоральну вагу глави уряду. Ідеально було б побачити і електоральну підтримку Литвина, але спікер, напевне прекрасно прорахувавши свої шанси, хоче йти тільки у блок з популярнішим від себе політиком.

Політичний преферанс, як і картярський російський, завжди починається з оголошення претензій на «взятки». Але повністю їх не гарантує навіть чирвовий мар‘яж, бо потрібна ще й довга масть. Відомо, що суміш чирви, бубни й хреста – не найкраща комбінація для хорошої гри.

Віктор Уколов