Підписуюся під кожнісіньким словом
06/20/2005 | Нестор
Віктор Боднарюк, для УП http://www.pravda.com.ua/archive/2005/june/17/1.shtml
У сумному 98-му році, коли стало здаватися, що в Україні національна ідея дійсно не спрацювала і українськими президентами довіку будуть шанувальники Кобзона, проходили парламентські вибори. Було ясно, що зубожілий народ не бачить перспектив незалежності і тому переможуть комуністи. А також, що Рух так і не став "Солідарністю" і, скоріш за все, на виборах пролетить.
Слово "піар" тоді було іншомовним, а виборні технології примітивними. Аж тут до рухівців непомітно приєднався директор підприємства, що випускає культовий продукт – пиво "Оболонь". Олександр Слободян з’явився на агітаційному буклеті Руху із невибагливою фразою: "Пити пиво "Оболонь" – це патріотично".
Ніхто ніколи не зможе виміряти, який процент це додало НРУ, але до легіону твердих прихильників національної демократії з вдячності чи просто по приколу приєдналися тисячі студентів та спиячених інтелігентів.
Так чи інакше, команда Чорновола (зрозуміло, В’ячеслава, все ж таки він один) тоді знову потрапила у парламент і, зрештою, продовжила існування суверенної держави. От така сила - патріотизм.
Повернення цьому слову первісного змісту є чи не найскладнішим завданням нової влади. Власне тема патріотизму в Україні заяложена, тому давно вважається нецікавою. Взагалі про неї легко базікати, щохвилинно згадуючи про рушнички та дідівські могили, особливо якщо при цьому нічим не треба жертвувати.
Важче, коли виявляється, що зміни, потрібні твоїй державі, зачеплять і тебе.
Чудова ілюстрація - операція по "опусканню" долара. Багато професійних патріотів, що завжди вболівали за долю гривні і обурювалися засиллям американської валюти, несподівано почали бурчати: "Щось вони не теє... Ну навіщо ж так?"
Заодно добре проявилися послідовники давньої української звички прибіднятися. Серед постраждалих від знецінення бакса опинилася купа пенсіонерів та чиновників, які багато років розповідали сусідам жалісливі історії про свої злидні та голод.
Виявилося, що "панчішні" заощадження у дві-три (двадцять-тридцять, двісті-триста) "зелених штук" зовсім не рідкість у нашій зовні незаможній країні. Методи їх накопичення – це тема для мелодрам або досліджень про особисту щирість українців та існування в Україні величезних тіньових ресурсів.
Щоби в цьому переконатися, достатньо пильно вдивитися в оточуючу дійсність. І побачити, як ширяють українськими містами "Мерседеси", "Лендкрузери" та "Рено" у кількостях, що незмінно пантеличать американців, які звикли сприймати Україну в одному економічному ряді з Афганістаном та Іраком.
Помітити навіть у депресивних регіонах новозбудовані приватні палаци з кортами та басейнами. Завважити, з чого складається гардероб пересічного жителя українських мегаполісів, якого словами "Гуччі" та "Грегорі Арбер" як мінімум не налякаєш. Усвідомити, що пропозиції "західної зарплати" у тисячу доларів на місяць для багатьох українських менеджерів, підприємців та журналістів вже звучать образливо.
Зрозуміти, що якщо в українця непомітно мобільного телефону, то це означає, що він просто годину як народився, а мобілу у пелюшках незручно тримати. І вже не розповідати про тотальну бідність країни, де в таких кількостях водяться казино, таксисти і масажні салони.
З одного боку, властивість не зважати на перипетії долі і вічну економічну кризу допомогла українцям пережити монгольську навалу, радянську колективізацію та президентство Кравчука. З іншого боку, недовіра та зневага громадян до власної держави вже не перший рік в Україні є найбільшою бідою. І для України, і для самих громадян.
Не поважаючи себе, не доб’єшся поваги інших. А патріотизм – це насамперед самоповага, тобто річ надзвичайно чутлива. Щоби вона не страждала, треба дотримуватись багатьох різноманітних правил. Наприклад, не використовувати неліцензійні компакт-диски, інакше кажучи, не красти.
А ще — не продавати товари без касового апарату, що зараз практикують навіть дуже солідні магазини. А ще — сплачувати мито замість того, щоби спокушати хабарами митників. А ще — не платити своїм працівникам зарплату у конвертах. А ще — сплачувати державі податки. І далі, і далі.
Все це не складно, але все одно не зрозуміло багатьом нашим людям, які з радянських часів звикли, що держава, завод, колгосп та контора існують лише для того, щоб там щось украсти: мішок кукурудзи, тачку піску чи скріпки з кнопками.
Вони навіть лампочки не купували, а викручували у сусідньому під’їзді, і з гордістю розповідали, що роками не платять за комунальні послуги. Зараз багато таких крадіїв називають себе підприємцями, ходять з ноутбуками за тисячі доларів та... жмуть сотню за ліцензійний Windows. Будь-які спроби привести у дію існуючі закони зазвичай викликають у них істерику та прокляття на адресу держави.
Змінювати мислення мільйонів – завдання для богів, але іншого шляху українці не мають. Повага громадян до чужої власності та відчуття відповідальності перед суспільством є підґрунтям для побудови європейської країни, а без особистої прозорості та персональної моральності про Європу годі мріяти. Щоправда, досі є незгідні з європейською перспективою України, які переконані, що сонце сходить у Москві.
І тут варто згадати зовнішній чинник виникнення українського патріотизму – Росію. Через відверто антиукраїнські дії російських нафтоторговців, посадовців і спонукуваних ними місцевих маріонеток мимохіть спливає та набуває поширення відчайдушне гасло одного росіянина, який став українським класиком Хвильовим: "Геть від Москви!"
Ніякого етнічного наповнення така антиросійськість не має, в Україні її сповідують мільйони російськомовних людей. Торгувати – так, у гості – так, дружити – ні. Просто принади імперського минулого, сьогодення, і, схоже, майбутнього з їх вічними загарбницькими війнами та тотальною брехнею з будь-якого приводу не приваблюють нашу націю, яка свої революції здійснює без краплини крові.
Алгоритм цивілізованих стосунків із тими сусідами, які просять поважати їх суверенітет, у Москві виробити не можуть. Тому, напевно, не випадково саме туди скипають від народного гніву герої українських корупційних та сепаратистських скандалів. Тому так активно апелюють до неї різні місцеві персонажі, яких у новій владі не влаштовує лише те, що вона справді українська.
Взагалі що таке "російський шлях", українці могли спостерігати під час святкувань у білокам’яній 9 травня. Плекання брехливих історичних міфів, хамські випади можновладців у бік Грузії та України, затхлий мілітаризм, плачі за СРСР та по-ідіотські вперта відмова вибачатися перед прибалтами за радянську окупацію прекрасно характеризують сучасну російську ідеологію.
Остання обставина красномовно передає відмінності держимордівської ментальності. Весь світ (з Росією включно) знає, що другу світову розпочали Німеччина і Радянський Союз, напавши з двох боків на Польщу, і що згодом поки Гітлер бив Західну Європу, Сталін займався об’ємними анексіями у Прибалтиці, Фінляндії та Румунії. Це — факт, який неможливо перебити хитрими тлумаченнями та ідеологемами.
Вибачитись за агресивність предків було б природнім та сильним кроком великого народу. Натомість бачимо віслюче невизнання Кремлем історичної правди, що рівнозначно поведінці алкоголіка, який, дихаючи перегаром, вперто повторює: "Я не пив. Хош по вуху?".
Серйозно сприймати таку поведінку – і себе не поважати, і робити ведмежу послугу небораку. Лише гірко, що країна інтелектуалів Юрія Афанасьєва та Михайла Жванецького натомість зараз у громадській свідомості міцно асоціюється із Жириновським та Леонтьєвим.
Цікаво, хтось з московської еліти задавався питанням, чому всі, такі різні, сусіди Росії по периметру від Естонії до Японії так однаково ставляться до цієї великої нації – із стриманою недружністю? Чому приязнь до простих росіян з їх щирістю та талантами, як правило, сполучається зі справжньою ненавистю до російської імперської ідеології?
А як ще ставитися до держави, яка досі фактично культивує одну з двох найстрашніших ідеологій ХХ століття? Яка досі зберігає мумію творця цієї ідеології.
Яка роздає своїм воякам звання та ордени за вбивство сотень своїх же громадян (хто порахує, скільки людей здригнулося від коментарю під час параду перемоги "А вот идёт колонна героев чеченской войны!"). Яка досі не може вдовольнитися своєю однією шостою суші, і робить моторошні заяви про зону своїх національних інтересів. Яку чудово уособлює її посол в Україні.
Росія продовжує тримати на прицілі свою слов’янську родичку, але якщо раніше свого вона добивалася "за скляні буси", то зараз складається враження, що після "помаранчевого облому" за нас взялися серйозно. Усі сили - газ, нафта, "співвітчизники", російська мова, ЄЕП, Янукович - вже підтягаються для реваншу.
Що робити? Колись Фідель Кастро у відповідь на звинувачення якогось американця, мовляв, з ким пов’язалися - з СРСР, парирував: "Це ви знайшли нам друзів". Так і тепер: Росія своєю послідовно недружньою поведінкою стосовно України не залишає вибору – звичайно, країні треба до НАТО і ЄС, і то якнайшвидше.
Якщо дії Росії іноді лякають, то акції її адептів вражають тупістю. І тут пікетування "Євробачення" прибічниками Януковича - класика. З таким же успіхом про політичні переслідування можна було розповідати косяку пропливаючих в океані риб.
Ясно, що був план зіпсувати свято і скомпрометувати державу перед її гостями та європейськими телеоб’єктивами. Не вийшло, і тепер, слід думати, наступними кроками "голубих з трояндою" будуть партизанська війна та диверсії на українській залізниці. Ну що поробиш, якщо мозків немає, то їх немає.
Отже, саме патріотизм стає провідною ознакою людей, у яких в Україні є майбутнє. Шляхи для кожного свої.
Комусь слід пам’ятати, що перш, ніж від держави вимагати, треба щось для неї робити. Наприклад, в Ізраїлі всі, включаючи жінок та естрадних зірок, вбирають форму, беруть автомати і служать строкову. Від нас, слава Богу, вимагається мінімум: для початку просто поважати себе і свою країну.
Молодим бунтарям припинити шукати заробітків у пікетах та наметах і спробувати стати справжнім фахівцем у якійсь справді необхідній справі: медицині, агрономії чи будівництві.
Телевелетам, нарешті, зрозуміти нескладну ідею, до якої дійшов навіть другий президент: "Україна не Росія" або переносити свою діяльність на схід від державного кордону, у чому, хочеться вірити, їм нарешті допоможе уряд.
Для початку помітити, що в Україні безліч своїх митців – від Скрипки до "Пікардійської терції", і не годувати публіку музейними експонатами давно неіснуючої країни. Прихильникам КВН утямити, що плювати в свою країну не смішно і гидко.
Деяким вчорашнім політикам і журналістам поважати себе хоч трохи і поміняти професію, а не лізти на екрани, поширюючи навколо себе неповторний аромат лайна. До речі, це ж як треба було постаратися одному з них, щоб повідомлення про те, що його головою постукали об підлогу, у різних людей викликало таке нехристиянське задоволення.
Як організм при послабленні імунітету обсідають віруси та воші, так і в країні при загальній девальвації поняття патріотизму жвавішають комуністи і шовіністи. Неймовірно, але зараз в Україні ті та інші стають дедалі непомітнішими. Одужуємо?
P.S. Від себе додам, що задля цього і працював
У сумному 98-му році, коли стало здаватися, що в Україні національна ідея дійсно не спрацювала і українськими президентами довіку будуть шанувальники Кобзона, проходили парламентські вибори. Було ясно, що зубожілий народ не бачить перспектив незалежності і тому переможуть комуністи. А також, що Рух так і не став "Солідарністю" і, скоріш за все, на виборах пролетить.
Слово "піар" тоді було іншомовним, а виборні технології примітивними. Аж тут до рухівців непомітно приєднався директор підприємства, що випускає культовий продукт – пиво "Оболонь". Олександр Слободян з’явився на агітаційному буклеті Руху із невибагливою фразою: "Пити пиво "Оболонь" – це патріотично".
Ніхто ніколи не зможе виміряти, який процент це додало НРУ, але до легіону твердих прихильників національної демократії з вдячності чи просто по приколу приєдналися тисячі студентів та спиячених інтелігентів.
Так чи інакше, команда Чорновола (зрозуміло, В’ячеслава, все ж таки він один) тоді знову потрапила у парламент і, зрештою, продовжила існування суверенної держави. От така сила - патріотизм.
Повернення цьому слову первісного змісту є чи не найскладнішим завданням нової влади. Власне тема патріотизму в Україні заяложена, тому давно вважається нецікавою. Взагалі про неї легко базікати, щохвилинно згадуючи про рушнички та дідівські могили, особливо якщо при цьому нічим не треба жертвувати.
Важче, коли виявляється, що зміни, потрібні твоїй державі, зачеплять і тебе.
Чудова ілюстрація - операція по "опусканню" долара. Багато професійних патріотів, що завжди вболівали за долю гривні і обурювалися засиллям американської валюти, несподівано почали бурчати: "Щось вони не теє... Ну навіщо ж так?"
Заодно добре проявилися послідовники давньої української звички прибіднятися. Серед постраждалих від знецінення бакса опинилася купа пенсіонерів та чиновників, які багато років розповідали сусідам жалісливі історії про свої злидні та голод.
Виявилося, що "панчішні" заощадження у дві-три (двадцять-тридцять, двісті-триста) "зелених штук" зовсім не рідкість у нашій зовні незаможній країні. Методи їх накопичення – це тема для мелодрам або досліджень про особисту щирість українців та існування в Україні величезних тіньових ресурсів.
Щоби в цьому переконатися, достатньо пильно вдивитися в оточуючу дійсність. І побачити, як ширяють українськими містами "Мерседеси", "Лендкрузери" та "Рено" у кількостях, що незмінно пантеличать американців, які звикли сприймати Україну в одному економічному ряді з Афганістаном та Іраком.
Помітити навіть у депресивних регіонах новозбудовані приватні палаци з кортами та басейнами. Завважити, з чого складається гардероб пересічного жителя українських мегаполісів, якого словами "Гуччі" та "Грегорі Арбер" як мінімум не налякаєш. Усвідомити, що пропозиції "західної зарплати" у тисячу доларів на місяць для багатьох українських менеджерів, підприємців та журналістів вже звучать образливо.
Зрозуміти, що якщо в українця непомітно мобільного телефону, то це означає, що він просто годину як народився, а мобілу у пелюшках незручно тримати. І вже не розповідати про тотальну бідність країни, де в таких кількостях водяться казино, таксисти і масажні салони.
З одного боку, властивість не зважати на перипетії долі і вічну економічну кризу допомогла українцям пережити монгольську навалу, радянську колективізацію та президентство Кравчука. З іншого боку, недовіра та зневага громадян до власної держави вже не перший рік в Україні є найбільшою бідою. І для України, і для самих громадян.
Не поважаючи себе, не доб’єшся поваги інших. А патріотизм – це насамперед самоповага, тобто річ надзвичайно чутлива. Щоби вона не страждала, треба дотримуватись багатьох різноманітних правил. Наприклад, не використовувати неліцензійні компакт-диски, інакше кажучи, не красти.
А ще — не продавати товари без касового апарату, що зараз практикують навіть дуже солідні магазини. А ще — сплачувати мито замість того, щоби спокушати хабарами митників. А ще — не платити своїм працівникам зарплату у конвертах. А ще — сплачувати державі податки. І далі, і далі.
Все це не складно, але все одно не зрозуміло багатьом нашим людям, які з радянських часів звикли, що держава, завод, колгосп та контора існують лише для того, щоб там щось украсти: мішок кукурудзи, тачку піску чи скріпки з кнопками.
Вони навіть лампочки не купували, а викручували у сусідньому під’їзді, і з гордістю розповідали, що роками не платять за комунальні послуги. Зараз багато таких крадіїв називають себе підприємцями, ходять з ноутбуками за тисячі доларів та... жмуть сотню за ліцензійний Windows. Будь-які спроби привести у дію існуючі закони зазвичай викликають у них істерику та прокляття на адресу держави.
Змінювати мислення мільйонів – завдання для богів, але іншого шляху українці не мають. Повага громадян до чужої власності та відчуття відповідальності перед суспільством є підґрунтям для побудови європейської країни, а без особистої прозорості та персональної моральності про Європу годі мріяти. Щоправда, досі є незгідні з європейською перспективою України, які переконані, що сонце сходить у Москві.
І тут варто згадати зовнішній чинник виникнення українського патріотизму – Росію. Через відверто антиукраїнські дії російських нафтоторговців, посадовців і спонукуваних ними місцевих маріонеток мимохіть спливає та набуває поширення відчайдушне гасло одного росіянина, який став українським класиком Хвильовим: "Геть від Москви!"
Ніякого етнічного наповнення така антиросійськість не має, в Україні її сповідують мільйони російськомовних людей. Торгувати – так, у гості – так, дружити – ні. Просто принади імперського минулого, сьогодення, і, схоже, майбутнього з їх вічними загарбницькими війнами та тотальною брехнею з будь-якого приводу не приваблюють нашу націю, яка свої революції здійснює без краплини крові.
Алгоритм цивілізованих стосунків із тими сусідами, які просять поважати їх суверенітет, у Москві виробити не можуть. Тому, напевно, не випадково саме туди скипають від народного гніву герої українських корупційних та сепаратистських скандалів. Тому так активно апелюють до неї різні місцеві персонажі, яких у новій владі не влаштовує лише те, що вона справді українська.
Взагалі що таке "російський шлях", українці могли спостерігати під час святкувань у білокам’яній 9 травня. Плекання брехливих історичних міфів, хамські випади можновладців у бік Грузії та України, затхлий мілітаризм, плачі за СРСР та по-ідіотські вперта відмова вибачатися перед прибалтами за радянську окупацію прекрасно характеризують сучасну російську ідеологію.
Остання обставина красномовно передає відмінності держимордівської ментальності. Весь світ (з Росією включно) знає, що другу світову розпочали Німеччина і Радянський Союз, напавши з двох боків на Польщу, і що згодом поки Гітлер бив Західну Європу, Сталін займався об’ємними анексіями у Прибалтиці, Фінляндії та Румунії. Це — факт, який неможливо перебити хитрими тлумаченнями та ідеологемами.
Вибачитись за агресивність предків було б природнім та сильним кроком великого народу. Натомість бачимо віслюче невизнання Кремлем історичної правди, що рівнозначно поведінці алкоголіка, який, дихаючи перегаром, вперто повторює: "Я не пив. Хош по вуху?".
Серйозно сприймати таку поведінку – і себе не поважати, і робити ведмежу послугу небораку. Лише гірко, що країна інтелектуалів Юрія Афанасьєва та Михайла Жванецького натомість зараз у громадській свідомості міцно асоціюється із Жириновським та Леонтьєвим.
Цікаво, хтось з московської еліти задавався питанням, чому всі, такі різні, сусіди Росії по периметру від Естонії до Японії так однаково ставляться до цієї великої нації – із стриманою недружністю? Чому приязнь до простих росіян з їх щирістю та талантами, як правило, сполучається зі справжньою ненавистю до російської імперської ідеології?
А як ще ставитися до держави, яка досі фактично культивує одну з двох найстрашніших ідеологій ХХ століття? Яка досі зберігає мумію творця цієї ідеології.
Яка роздає своїм воякам звання та ордени за вбивство сотень своїх же громадян (хто порахує, скільки людей здригнулося від коментарю під час параду перемоги "А вот идёт колонна героев чеченской войны!"). Яка досі не може вдовольнитися своєю однією шостою суші, і робить моторошні заяви про зону своїх національних інтересів. Яку чудово уособлює її посол в Україні.
Росія продовжує тримати на прицілі свою слов’янську родичку, але якщо раніше свого вона добивалася "за скляні буси", то зараз складається враження, що після "помаранчевого облому" за нас взялися серйозно. Усі сили - газ, нафта, "співвітчизники", російська мова, ЄЕП, Янукович - вже підтягаються для реваншу.
Що робити? Колись Фідель Кастро у відповідь на звинувачення якогось американця, мовляв, з ким пов’язалися - з СРСР, парирував: "Це ви знайшли нам друзів". Так і тепер: Росія своєю послідовно недружньою поведінкою стосовно України не залишає вибору – звичайно, країні треба до НАТО і ЄС, і то якнайшвидше.
Якщо дії Росії іноді лякають, то акції її адептів вражають тупістю. І тут пікетування "Євробачення" прибічниками Януковича - класика. З таким же успіхом про політичні переслідування можна було розповідати косяку пропливаючих в океані риб.
Ясно, що був план зіпсувати свято і скомпрометувати державу перед її гостями та європейськими телеоб’єктивами. Не вийшло, і тепер, слід думати, наступними кроками "голубих з трояндою" будуть партизанська війна та диверсії на українській залізниці. Ну що поробиш, якщо мозків немає, то їх немає.
Отже, саме патріотизм стає провідною ознакою людей, у яких в Україні є майбутнє. Шляхи для кожного свої.
Комусь слід пам’ятати, що перш, ніж від держави вимагати, треба щось для неї робити. Наприклад, в Ізраїлі всі, включаючи жінок та естрадних зірок, вбирають форму, беруть автомати і служать строкову. Від нас, слава Богу, вимагається мінімум: для початку просто поважати себе і свою країну.
Молодим бунтарям припинити шукати заробітків у пікетах та наметах і спробувати стати справжнім фахівцем у якійсь справді необхідній справі: медицині, агрономії чи будівництві.
Телевелетам, нарешті, зрозуміти нескладну ідею, до якої дійшов навіть другий президент: "Україна не Росія" або переносити свою діяльність на схід від державного кордону, у чому, хочеться вірити, їм нарешті допоможе уряд.
Для початку помітити, що в Україні безліч своїх митців – від Скрипки до "Пікардійської терції", і не годувати публіку музейними експонатами давно неіснуючої країни. Прихильникам КВН утямити, що плювати в свою країну не смішно і гидко.
Деяким вчорашнім політикам і журналістам поважати себе хоч трохи і поміняти професію, а не лізти на екрани, поширюючи навколо себе неповторний аромат лайна. До речі, це ж як треба було постаратися одному з них, щоб повідомлення про те, що його головою постукали об підлогу, у різних людей викликало таке нехристиянське задоволення.
Як організм при послабленні імунітету обсідають віруси та воші, так і в країні при загальній девальвації поняття патріотизму жвавішають комуністи і шовіністи. Неймовірно, але зараз в Україні ті та інші стають дедалі непомітнішими. Одужуємо?
P.S. Від себе додам, що задля цього і працював
Відповіді
2005.06.20 | stefan
P.S. Від себе додам, що задля цього і працював(-)
2005.06.20 | юрко
Re: Підписуюся під кожнісіньким словом
ви хоч визначіться самі для себе, якщо автор не може - українці багаті, чи українці бідні? Ви хоча собі дайте відповідь на запитання - що краще, щоб Ви, як особа були багаті, а держава бідна, чи навпаки?Ніби і гуччами не злякаєш, і мерсів стільки, що американці оглядаються і зарплати в тисячу баксів відбивають бажання працювати.
Так все таки, що краще, самому бути багатим, чи щоб держава була багата? А то може забули, що при совку держава була чи не багатшою в світі, якщо конкурувала з американцями, але Ви, як її громадянин, від того краще почувалися, чи все таки зараз в Україні з її державою-дрантям краще жити?
І, якщо стільки українців багатих, то може не треба ще й державу, себто, уряд збагачувати, давши і їм можливість купувати собі мерси за Ваш рахунок? Може краще продовжувати самому збагачуватися і тим самим виявляти патріотизм, бо держава багата багатими людьми, а не своєю казною.
2005.06.21 | Нестор
Це не патріотизм, а жлобство
Звісно, якщо йдеться про збагачення шляхом уникання сплати податків, крадіжок програмного забезпечення та на фоні скигління про знецінення своїх скромних тисяч доларів.Треба навчитися жити в державі, а ділити людей на крутих і лохів.
А якщо робити бізнес по закону, то звісно краще, щоб держава була багата, бо тоді набагато легше чесно заробити гроші. Це прописна істина.
2005.06.21 | Роман ShaRP
Ну й дарма.
Нестор пише:> Віктор Боднарюк, для УП http://www.pravda.com.ua/archive/2005/june/17/1.shtml
УП did it again.
> У сумному 98-му році, коли стало здаватися, що в Україні національна ідея дійсно не спрацювала
До кінця 2004го року ніколи і не здавалося, що спрацювала, чи спрацює.
> і українськими президентами довіку будуть шанувальники Кобзона, проходили парламентські вибори.
Зверніть увагу на "президента - парламентські вибори". А про 99й автор нічого не хоче розповісти?
> Було ясно, що зубожілий народ не бачить перспектив незалежності і тому переможуть комуністи. А також, що Рух так і не став "Солідарністю" і, скоріш за все, на виборах пролетить.
Так і пролетів. І досі літає собі, літає.
> Слово "піар" тоді було іншомовним, а виборні технології примітивними. Аж тут до рухівців непомітно приєднався директор підприємства, що випускає культовий продукт – пиво "Оболонь". Олександр Слободян з’явився на агітаційному буклеті Руху із невибагливою фразою: "Пити пиво "Оболонь" – це патріотично".
Хто ще не знає, що "Оболонь" - не єдиний пивзавод навіть у Києві?
> Ніхто ніколи не зможе виміряти, який процент це додало НРУ, але до легіону твердих прихильників національної демократії з вдячності чи просто по приколу приєдналися тисячі студентів та спиячених інтелігентів.
"Нє вєрю!"®
> Так чи інакше, команда Чорновола (зрозуміло, В’ячеслава, все ж таки він один) тоді знову потрапила у парламент і, зрештою, продовжила існування суверенної держави.
Оні пахалі.
> Повернення цьому слову первісного змісту є чи не найскладнішим завданням нової влади.
А влада про це знає? Порошенко, наприклад? Чи Чварич?
> Важче, коли виявляється, що зміни, потрібні твоїй державі, зачеплять і тебе.
> З одного боку, властивість не зважати на перипетії долі і вічну економічну кризу допомогла українцям пережити монгольську навалу, радянську колективізацію та президентство Кравчука. З іншого боку, недовіра та зневага громадян до власної держави вже не перший рік в Україні є найбільшою бідою.
Не найбільшою.
> І для України, і для самих громадян.
> Не поважаючи себе, не доб’єшся поваги інших. А патріотизм – це насамперед самоповага
Не зовсім.
> , тобто річ надзвичайно чутлива.
Невже?
> Щоби вона не страждала, треба дотримуватись багатьох різноманітних правил.
Чому?
> Наприклад, не використовувати неліцензійні компакт-диски, інакше кажучи, не красти.
А також їсти в МакДональдс, та запивати "Кока-Колою", а на ланч - "Данон". Реклама цих ТНК і оця заява - це піар-маніпулятивні технології одного гатунку.
Хто мені пояснить, як купівля 99.9% закордонної "ліцензії" сприяє патріотизму?
> А ще — не продавати товари без касового апарату, що зараз практикують навіть дуже солідні магазини. А ще — сплачувати мито замість того, щоби спокушати хабарами митників. А ще — не платити своїм працівникам зарплату у конвертах. А ще — сплачувати державі податки. І далі, і далі.
> Все це не складно,
Ти диви. Людям складно, повно незадоволених та протестуючих - а йому нескладно.
> але все одно не зрозуміло багатьом нашим людям, які з радянських часів звикли, що держава, завод, колгосп та контора існують лише для того, щоб там щось украсти: мішок кукурудзи, тачку піску чи скріпки з кнопками.
> Вони навіть лампочки не купували, а викручували у сусідньому під’їзді, і з гордістю розповідали, що роками не платять за комунальні послуги. Зараз багато таких крадіїв називають себе підприємцями, ходять з ноутбуками за тисячі доларів та... жмуть сотню за ліцензійний Windows.
Мериканській ТНК. Непідтримувати мериканську ТНК - непатріотично. Запам*ятали? Для мериканізованої "УП" це досить симптоматично.
> Будь-які спроби привести у дію існуючі закони зазвичай викликають у них істерику та прокляття на адресу держави.
> Змінювати мислення мільйонів – завдання для богів, але іншого шляху українці не мають. Повага громадян до чужої власності
Це патріотично. Чому тільки тоді колись мериканські колоністи не стали поважати власність британського короля?
> та відчуття відповідальності перед суспільством
Американським та європейським, звичайно.
> є підґрунтям для побудови європейської країни, а без особистої прозорості та персональної моральності про Європу годі мріяти.
> Щоправда, досі є незгідні з європейською перспективою України, які переконані, що сонце сходить у Москві.
Є і такі, що не переконані в цьому, але всеодно не в захваті від європейської перспективи. Тому що от такі "нескладні" агітпропагандисти не відповідають і не будуть відповідати на/за питання "як там жити".
-------------
Далі йде купа пережованої манадцять разів по всіх усюдах антимосковської риторики. По темі статті ("Патріотизм як перепустка у майбутнє або Геть від Москви"), але я пропущу.
-------------
> Отже, саме патріотизм стає провідною ознакою людей, у яких в Україні є майбутнє. Шляхи для кожного свої.
А я думаю, що шлях в майбутнє - це розумова праця. Але щось не схоже на те, щоб у Віктора Боднарюка це виходило добре.
> Комусь слід пам’ятати, що перш, ніж від держави вимагати, треба щось для неї робити. Наприклад, в Ізраїлі всі, включаючи жінок та естрадних зірок, вбирають форму, беруть автомати і служать строкову. Від нас, слава Богу, вимагається мінімум: для початку просто поважати себе і свою країну.
>
> Молодим бунтарям припинити шукати заробітків у пікетах та наметах і спробувати стати справжнім фахівцем у якійсь справді необхідній справі: медицині, агрономії чи будівництві.
Це що, Максим*як? В того теж були схожі ідеяї. І абсолютно невірні ідеї, я вам скажу.
Резюме: нічого нового, оригінального, цікавого і корисного в цій статті немає. І тема ("перепустки в майбутнє") анітрохи не розкрита, що симптоматично. Тому я вважаю, що під нею нема чого підписуватися - але це вже хай кожен вирішує для себе.
Пішов писати "FAQ пірата для чайників". Дістали.
2005.06.21 | Нестор
Re: Ну й дарма.
Роман ShaRP пише:> > А також, що Рух так і не став "Солідарністю" і, скоріш за все, на виборах пролетить.
>
> Так і пролетів. І досі літає собі, літає.
Ні не пролетів, бо був єдиною патріотичною силою, що потрапила в парламент.
> Хто ще не знає, що "Оболонь" - не єдиний пивзавод навіть у Києві?
Ага. Були ще пивзаводи Ахмєтова і Суркіса
> > Так чи інакше, команда Чорновола (зрозуміло, В’ячеслава, все ж таки він один) тоді знову потрапила у парламент і, зрештою, продовжила існування суверенної держави.
>
> Оні пахалі.
Звичайно вони. Не ви ж. Щось я не бачив, щоб ви в парламенті відстоювали незалежність України
> > Наприклад, не використовувати неліцензійні компакт-диски, інакше кажучи, не красти.
> А також їсти в МакДональдс, та запивати "Кока-Колою", а на ланч - "Данон". Реклама цих ТНК і оця заява - це піар-маніпулятивні технології одного гатунку.
Хм...? Цікаво, а інші заповіді в Біблії теж є піар-маніпулятивнимим технологіями?
> Хто мені пояснить, як купівля 99.9% закордонної "ліцензії" сприяє патріотизму?
Дуже просто. Массово карадучи чужу працю ми можемо розраховувати максимум на статус сателіта російської імперії
> Ти диви. Людям складно, повно незадоволених та протестуючих - а йому нескладно.
Ну так заробляти собі на життя чесно звичайно складніше ніж красти, але що поробиш треба відучуватьися від цієї звички.
> Мериканській ТНК. Непідтримувати мериканську ТНК - непатріотично. Запам*ятали? Для мериканізованої "УП" це досить симптоматично.
Та ні. Просто красти непатріотично. Не важливо в кого красти. Чи по вашому красти а "Мерики" це верх самозречення та доблесті?
> Це патріотично. Чому тільки тоді колись мериканські колоністи не стали поважати власність британського короля?
Яку власність?
> > та відчуття відповідальності перед суспільством
>
> Американським та європейським, звичайно.
Ні. Українським. Не доповнюйте автора. У вас погано виходить. Він коли ту статтю писав взагалі про Америку не згадував, а ви з вашою манією переслідування просто смішні.
> А я думаю, що шлях в майбутнє - це розумова праця. Але щось не схоже на те, щоб у Віктора Боднарюка це виходило добре.
Краще ніж у вас
> > Молодим бунтарям припинити шукати заробітків у пікетах та наметах і спробувати стати справжнім фахівцем у якійсь справді необхідній справі: медицині, агрономії чи будівництві.
>
> Це що, Максим*як? В того теж були схожі ідеяї. І абсолютно невірні ідеї, я вам скажу.
В чому невірні? В тому, що краще заробляти гроші чесною працею ніж в пікетах?
> Пішов писати "FAQ пірата для чайників". Дістали.
В кожного своя мораль
2005.06.22 | Роман ShaRP
А таки дарма.
>> > А також, що Рух так і не став "Солідарністю" і, скоріш за все, на виборах пролетить.>> Так і пролетів. І досі літає собі, літає.
>Ні не пролетів, бо був єдиною патріотичною силою, що потрапила в парламент.
До парламенту мало потрапити, треба там ще щось вирішувати. А РУХи вже давно нічого не вирішують.
>> Хто ще не знає, що "Оболонь" - не єдиний пивзавод навіть у Києві?
>Ага. Були ще пивзаводи Ахмєтова і Суркіса
І не тільки.
>> > Так чи інакше, команда Чорновола (зрозуміло, В’ячеслава, все ж таки він один) тоді знову потрапила у парламент і, зрештою, продовжила існування суверенної держави.
>> Оні пахалі.
>Звичайно вони. Не ви ж. Щось я не бачив, щоб ви в парламенті відстоювали незалежність України
Щось я не бачив, щоб вони хоч щось відстояли.
>> > Наприклад, не використовувати неліцензійні компакт-диски, інакше кажучи, не красти.
>> А також їсти в МакДональдс, та запивати "Кока-Колою", а на ланч - "Данон". Реклама цих ТНК і оця заява - це піар-маніпулятивні технології одного гатунку.
>Хм...? Цікаво, а інші заповіді в Біблії теж є піар-маніпулятивнимим технологіями?
Копіювання/клонування не може бути крадіжкою саме тому, що це копіювання/клонування, тобто відтворення.
Воно може бути в певних випадках забороненим законом (наприклад, скажімо, копіювання грошей), але крадіжкою бути не може.
Людина, яка щось копіює, не порушую біблійних заповідей (зрештою, і саму Біблію копіюють і копіюють, чи не так?).
Ви ж не будете говорити, що сусід вкрав у Вас стільця, якщо він зробить такий самий?
Інколи ще говорять про "крадіжку ідей", але як "просте" некомерційне піратство/копіювання, так і комерційне ніяких ідей не крадуть, а просто щось копіюють.
>> Хто мені пояснить, як купівля 99.9% закордонної "ліцензії" сприяє патріотизму?
>Дуже просто. Массово карадучи чужу працю ми можемо розраховувати максимум на статус сателіта російської імперії
Не крадучи, а копіюючи.
І Ви абсолютно неправі. Контрприклад: Китай та вся Південно-Східна Азія.
Рівень піратства - високий (за даними BSA, RIAA там, здається, взагалі мовчить в ганчірочку), рівень інвестицій - високий, рівень санкцій - ? (якщо я не помиляюся, єдині санкції "за піратство" Америкою накладені на Україну), кількість ВТВ (високотехнологічних виробництв) - багато (див. made in на практично усії електроніці), уровень сателітності російської імперії - близький 0% , не зважаючи на те, що Китай, зокрема, є її сусідом. Крім того, в Китаї, на додачу, ще й *диктатура* комуністів, утиски свобод, політичні переслідування. А проти них "поправка Джексона-Вєніка" діє?
>> Ти диви. Людям складно, повно незадоволених та протестуючих - а йому нескладно.
>Ну так заробляти собі на життя чесно
В кожного своя мораль ® І чесність теж.
>звичайно складніше ніж красти, але що поробиш треба відучуватьися від цієї звички.
Я б краще рекомендував магнатам відучуватися від звички все патентувати.
>> Мериканській ТНК. Непідтримувати мериканську ТНК - непатріотично. Запам*ятали? Для мериканізованої "УП" це досить симптоматично.
>Та ні. Просто красти непатріотично.
1) Не красти. Останній раз у цьому пості повторюю, але буду стояти на своєму до смерті: копіювання не крадіжка. 2) Який тут зв*язок з патріотизмом, хто б мені пояснив? НМД - ніякого.
> Не важливо в кого красти.
> Чи по вашому красти а "Мерики" це верх самозречення та доблесті?
Ну, не верх, але не платити Америці - це патріотично, якщо мова йде про незалежність, від цієї самої Америки.
Чули про "Бостонське чаювання", таку-собі подію перед війною за незалежність Америки. Ото була повага до власності, га?
Далі. Цивільно-законним можна оголосити все, що завгодно (чи просто не забороняти). Кріпацтво, рабовласництво, гомосексуалізм АКА содомія, інцест і т.д.
Чи стає воно від того моральнішим? Хто був моральним, - люди, які підтримували закони про кріпацтво, чи ті, хто їх порушував? В свій час нічого незаконного ані в кріпацтві, ані в рабовласництві не було, і кріпаки були "законною власністю пана". То як, чи морально було тікати від пана, скажімо, в козаки?
А змінити погані закони, не порушуючи їх, часто неможливо.
>> Це патріотично. Чому тільки тоді колись мериканські колоністи не стали поважати власність британського короля?
>Яку власність?
Колоніальну. Війна за незалежність Америки - колонії його Величності, чули про таку?
>> > та відчуття відповідальності перед суспільством
>> Американським та європейським, звичайно.
>Ні. Українським. Не доповнюйте автора. У вас погано виходить. Він коли ту статтю писав взагалі про Америку не згадував, а ви з вашою манією переслідування просто смішні.
В мене немає манії переслідування. Автор висуває дві абсолютно ідіотських тези, 1) про спорідненість дотримання ліцензійних законів і патріотизму 2) про спорідненість дотримання ліцензійних законів і самоповаги.
І коли вже мова пішла про ліцензійність - то згадав він насамперед Windows, а не піратський компакт "ВВ", наприклад.
При цьому йому ще вистачає совісті або маразму одночасно писати про "зубожілий народ", і анітрохи про цей народ не думати. "Помру, але ліцензійно!"
Він маразматик. А от помаранчеву революцію робили не маразматики. Не буду показувати пальцем, але в радіусі цього сайту є люди, яким я ставив неліцензійні програми, і у яких бачив неліцензійні програми, і вони зробити для цієї країни більше, ніж язикаті "патріоти" боднарюки. І це було, НМД, розумно і практично, - на відміну від боднарючої ПОЗИції.
>> А я думаю, що шлях в майбутнє - це розумова праця. Але щось не схоже на те, щоб у Віктора Боднарюка це виходило добре.
>Краще ніж у вас.
Кому як. В моєму колі боднарюків вважають ідіотами. Це, звичайно, не медичне визначення, але, я гадаю, Ви розумієте, про що йде мова.
> Цікаво, а що буде, якщо цю вашу розумову працю почнуть красти українські і не українські патріоти? Ну це якщо буде що красти
А нічого не буде. Мою розумову працю й так копіюють, і я підтримую піратів не лише на словах, а відтак, - не погоджуюся наслідувати "ліцензійників", і погоджуюся на копіювання свого.
>> > Молодим бунтарям припинити шукати заробітків у пікетах та наметах і спробувати стати справжнім фахівцем у якійсь справді необхідній справі: медицині, агрономії чи будівництві.
>> Це що, Максим*як? В того теж були схожі ідеяї. І абсолютно невірні ідеї, я вам скажу.
>В чому невірні? В тому, що краще заробляти гроші чесною працею ніж в пікетах?
Через брак часу на попередній допис я не встиг докладно пояснити, що я хотів сказати. Я проти замовних пікетів за гроші, але я проти відмови від пікетів "з переходом у бізнес", яку колись пропагував Маразм*як, і, схоже, сповідує і цей нездара Боднарюк (цікаво, йому колись спаде на думку, що у пікетах можна шукати не лише заробітків, а "молоді бунтарі" можуть прагнути змінити світ на краще, і у тому, зокрема, що стосується ліцензійних законів про магнатські права - також).
>> Пішов писати "FAQ пірата для чайників". Дістали.
>В кожного своя мораль
Звичайно.
2005.06.22 | Нестор
Re: А таки дарма.
Роман ShaRP пише:> Копіювання/клонування не може бути крадіжкою саме тому, що це копіювання/клонування, тобто відтворення.
>
> Воно може бути в певних випадках забороненим законом (наприклад, скажімо, копіювання грошей), але крадіжкою бути не може.
Що тут скажеш? Ви самі на все відповіли. Перечитайте свою писанину ще раз уважно і може до вас дійде, що копіювання програм заборонено законом абсолютно так само, як і копіювання грошей.
> Я б краще рекомендував магнатам відучуватися від звички все патентувати.
Чому вони мають перестати патентувати? Бо вам ліньки зробити щось своє і обов"язково хочеться вкрасти їхнє?
> > Чи по вашому красти а "Мерики" це верх самозречення та доблесті?
>
> Ну, не верх, але не платити Америці - це патріотично, якщо мова йде про незалежність, від цієї самої Америки.
> >Яку власність?
>
> Колоніальну. Війна за незалежність Америки - колонії його Величності, чули про таку?
Так вони ж не копіювали Англії. Вони зробили свою Америку.
> В мене немає манії переслідування.
Є.
> Автор висуває дві абсолютно ідіотських тези, 1) про спорідненість дотримання ліцензійних законів і патріотизму 2) про спорідненість дотримання ліцензійних законів і самоповаги.
Ага. Там ще була одна ідіотська теза, про необхідність купляти лампочки тоді як кожен український патріот знає, що їх можна викрутити в сусідньому під"їзді
> При цьому йому ще вистачає совісті або маразму одночасно писати про "зубожілий народ", і анітрохи про цей народ не думати. "Помру, але ліцензійно!"
> Він маразматик. А от помаранчеву революцію робили не маразматики. Не буду показувати пальцем, але в радіусі цього сайту є люди, яким я ставив неліцензійні програми, і у яких бачив неліцензійні програми, і вони зробити для цієї країни більше, ніж язикаті "патріоти" боднарюки. І це було, НМД, розумно і практично, - на відміну від боднарючої ПОЗИції.
А Пінчук багато крадених грошей пожертвував на доброчинність. Який робимо висновок? Красти - це почесно
> А нічого не буде. Мою розумову працю й так копіюють, і я підтримую піратів не лише на словах, а відтак, - не погоджуюся наслідувати "ліцензійників", і погоджуюся на копіювання свого.
І хто після цього ідіот? Якщо ви працюєте безплатно над софтом, то може краще посадити вас крутити педалі? Будете халявну електроенергію виробляти. Все ж користі більше. Або цемент місити безплатно на будові.
2005.06.23 | Роман ShaRP
Re: А таки дарма.
>Роман ShaRP пише:>> Копіювання/клонування не може бути крадіжкою саме тому, що це копіювання/клонування, тобто відтворення.
>> Воно може бути в певних випадках забороненим законом (наприклад, скажімо, копіювання грошей), але крадіжкою бути не може.
>Що тут скажеш? Ви самі на все відповіли.
Тільки ви мене не зрозуміли.
>Перечитайте свою писанину ще раз уважно і може до вас дійде, що копіювання програм заборонено законом абсолютно так само, як і копіювання грошей.
Ну й що? Законом була заборонена і втеча кріпака від пана.
>> Я б краще рекомендував магнатам відучуватися від звички все патентувати.
>Чому вони мають перестати патентувати?
З тої ж самої причини, з якої царі, аристократи та інші-всякі вассали більше не є власниками усієї землі і людей в державах по праву "хто що захопив" і "кому король що подарував".
Заради свободи. Ні новітньому феодалізму та новітній панщині.
> Бо вам ліньки зробити щось своє і обов"язково хочеться вкрасти їхнє?
Ви так і не зрозуміли, що ніхто нічого не краде? Робимо висновок: пан Нестор слово "красти" вживає неадекватно (+ приклад з податками можу згадати).
>> > Чи по вашому красти а "Мерики" це верх самозречення та доблесті?
>> Ну, не верх, але не платити Америці - це патріотично, якщо мова йде про незалежність, від цієї самої Америки.
> Ну то не платіть. Хто вас просить платити. Не використовуйте їх товарів і платити не будете.
Я й так не плачу. А що я використовую - то мої проблеми.
> Але ж ні ви хочете вкрасти їх товари і не заплатити за них. Не знав, що це називається патріотизмом
Не вкрасти, а скопіювати. Скільки повторити, щоб ви запам*ятали?
Не називається, так я і не називаю себе патріотом.
Але платити закордону, і виставляти це як чинник патріотизму - це ідіотизм.
>> >Яку власність?
>> Колоніальну. Війна за незалежність Америки - колонії його Величності, чули про таку?
>Так вони ж не копіювали Англії. Вони зробили свою Америку. Щось геть запуталися в своїх аналогіях.
Не заплутався. Це ви говорили про "повагу до власності". Будь яка незалежність починається з неповаги до тої сволоти, яка прагне оголосити землю, по якій ти ходиш, повітря, яким ти дихаєш, воду, яку ти п*єш, і так далі своєю власністю.
Світ не товар.
>> В мене немає манії переслідування.
>Є.
Нема.
>> Автор висуває дві абсолютно ідіотських тези, 1) про спорідненість дотримання ліцензійних законів і патріотизму 2) про спорідненість дотримання ліцензійних законів і самоповаги.
>Ага. Там ще була одна ідіотська теза, про необхідність купляти лампочки тоді як кожен український патріот знає, що їх можна викрутити в сусідньому під"їзді
Повторюю ще раз: між викрутити і скопіювати є велика різниця. Дивно, що ви не розумієте. Скільки повторити, щоб ви, не розуміючи, хоч би запам*ятали?
>> При цьому йому ще вистачає совісті або маразму одночасно писати про "зубожілий народ", і анітрохи про цей народ не думати. "Помру, але ліцензійно!"
> Ще завсім недавно зубожілий народ гнівно обурювався знеціненням долара.
Це був не я.
> А тепр зубожілий народ обюрюється, коли його заставляють купляти програми до його повністю зубожілого компа Що далі? Думаю зубожілий народ підніме хвилю протесту з приводу дороговизни відпочинку на Гаваях
Радикально перебільшуєте. Комп може купити навіть бюджетник (і якщо вже на те пішло, навіть "зубожіли", б/в, або "інтегрований"). Але він його купує не для того, щоб купувати програми, і збагачувати і без того багатих нечесних закордонних магнатів.
>> Він маразматик. А от помаранчеву революцію робили не маразматики. Не буду показувати пальцем, але в радіусі цього сайту є люди, яким я ставив неліцензійні програми, і у яких бачив неліцензійні програми, і вони зробити для цієї країни більше, ніж язикаті "патріоти" боднарюки. І це було, НМД, розумно і практично, - на відміну від боднарючої ПОЗИції.
>А Пінчук багато крадених грошей пожертвував на доброчинність. Який робимо висновок? Красти - це почесно
Знову зрівняли не ті органи. Ще раз повторюю - копіювання ніколи не було крадіжкою, не є і не буде.
Почесно - робити більше добра і менше зла. Я вважаю, що саме так і роблять пірати. Завдяки ним багато людей стали багатшими (хоч би й інтелектуально) і щасливішими. Багато, а не купка магнатів. Тому їх праця почесна.
2005.06.21 | saha
Re: Ну й дарма.
> Хто мені пояснить, як купівля 99.9% закордонної "ліцензії" сприяє патріотизму?Пояснюю тона металу на ринку коштує 300$
новий процесор пентіум4 чкий морально устаріє через 3 роки коштує 500 -800$
Питання скільки сталі ми повинні продати щоб купити
1 компютер вироблений в тайвані.
До нас ніхто не буде розвивати високі технологіі якщо ми не будемо поважати інтелектуальну власність.
А високі технологі це в переважності і є інтелектуальна власність.
Ні я не кажу про артистів чи кіно. Я кажу про технології які коштують мільйони доларів. Так от якщо ми будемо кричати що нам все побарабану і ми будемо крати то нас на гарматний вистріл до тих технологій підпускати не буде.
А один завод мікропроцесорів може дати прибутку скільки наша металургія разом взята.
Питання є ?
2005.06.22 | Роман ShaRP
Знову агітпропствуєм?
saha пише:> > Хто мені пояснить, як купівля 99.9% закордонної "ліцензії" сприяє патріотизму?
> Пояснюю тона металу на ринку коштує 300$
> новий процесор пентіум4 чкий морально устаріє через 3 роки коштує 500 -800$
> Питання скільки сталі ми повинні продати щоб купити
> 1 компютер вироблений в тайвані.
А скільки повинні продати, щоб купити всі ліцензії? Нагадую, на Заході поширена точка зору, що комп - це так, залізяка, а от софт коштує вже реальні гроші.
> До нас ніхто не буде розвивати високі технологіі якщо ми не будемо поважати інтелектуальну власність.
Це неправда. Китай у даних BSA поряд з нами ("The countries with the highest piracy rates were Vietnam (92 percent), Ukraine (91 percent), China (90 percent), Zimbabwe (90 percent) and Indonesia (87 percent)", тут і далі посилаюся на http://www.bsa.org/usa/press/newsreleases/Global-Piracy-Study-05-18-2005.cfm ). А там ще й комуністи при владі, утиски свободи слова, політичні переслідування, і ніякого навіть натяку на демократизацію. І найпотужніші зараз пірати - китайці, це вже повірте.
Так чому високотехнологічні заводи там? Тому що там дешевше! Робоча сила, наприклад, та/або транспортування, і так далі. Дабро пажаловать в мір, гдє правіт капітал!
Ви вже вибачте, але вважати, що залізячники "друзі" софтовикам, - це дурість.
Навіть без складних розрахунків та статистики, на рівні елементарних розумових побудов, стає зрозумілим, що той, хто платить менше за софт (з будь-яких причин), та іншу "інтелектуальну" власність, купує більше "заліза" та носіїв.
> А високі технологі це в переважності і є інтелектуальна власність.
Проте розиваються вони переважно завдяки піратству. Воно стимулює попит. Ліцензія стимулювати попит не здатна.
"The emerging markets in Asia Pacific, Latin America, Eastern Europe and the Middle East and Africa account for over one-third of PC shipments today, but only a tenth of spending on PC software."
> Ні я не кажу про артистів чи кіно. Я кажу про технології які коштують мільйони доларів. Так от якщо ми будемо кричати що нам все побарабану і ми будемо крати то нас на гарматний вистріл до тих технологій підпускати не буде.
Так чому Китай підпускають?
> А один завод мікропроцесорів може дати прибутку скільки наша металургія разом взята.
> Питання є ?
Звичайно, - у яких мріях ви блукали коли це писали?
Р.S. І на ринках металу Китай, пишуть, теж наступає. Одне іншому не заважає, як бачте.
Це тільки смішні вуйки думають, що заплативши одному закордонному дядечку, вони задобрять усіх закордонних дядечок.
2005.06.22 | stefan
задумався над шарповими
словами...я підписався під словами нестора.
формально все було правильно.правильна стаття, правильні мислі.
але після коментаря шарпа я задумався.не све так просто і ясно в відношенню до єс.
хоча так воно було, є і буде:
2005.06.21 | Мірко
Re: Підписуюся під кожнісіньким словом
Треба патріотичного президента, і то з хребтом, - Щоби більше не ліз до московського хана без перекладача. Надходить чергова нагода Ющенку стати патріотом. Може остання. Наближається 30-го червня.Пора
2005.06.21 | Ігорко
Re: Підписуюся під кожнісіньким словом
Мірко пише:> Треба патріотичного президента, і то з хребтом, - Щоби більше не ліз до московського хана без перекладача.
Це правда. Боюсь, пан Ющенко не наважиться й цього разу.
> Надходить чергова нагода Ющенку стати патріотом. Може остання. Наближається 30-го червня.
> Пора
2005.06.22 | Роман ShaRP
Наш полум*яний привіт канадським "патріотам". (-)
2005.06.23 | Мірко
Re: Наш полум*яний привіт канадським "патріотам".
Дякую за привітШкода лиш що їх в Україні так мало.
Шкода було помаранчевої революції. Скоро будемо Южною Масковією.
http://www.rada.gov.ua:8080/pls/zweb/webproc34?id=&pf3511=19105&pf35401=57579
Але друг Михайло вже мацає за кулемет!