Выношу на суд Майданства статью одного ...
07/01/2005 | Христофор Бонифатьевич
...скажем, не очень хорошего человека. Его история изложена здесь: http://maidan.org.ua/static/mai/1120171947.html
Хочется знать, что Майдан думает об этом ... дебилизме. И вообще о истории предательства?
«Відкритий лист Віктору Януковичу від Григорія Приходька з м.Бібрка Перемишлянського р-ну Львівської обл.
06.06.2005, 15:58
Шановний Вікторе Федоровичу!
Ви і Ваш суперник спричинили духовний розкол української нації. Не Ви були ініціатором заколоту і не Ви його очолювали. Хочеться вірити, що й Віктор Ющенко не бажав лиха. Але реалії не лишають часу з'ясовувати, хто винуватий і хто як бачив добро для нації.
Розкол нації поки ще не став розколом держави. Але він поглиблюється в свідомості. Деякі ЗМІ наполегливо переконують українців, що в листопаді й грудні 2004 року виникла нова нація. Означення їй вони не дають. Тож я дам їй робочу назву "оранжева". Поза сумнівом, то не є українська нація. Чому?
По-перше, українська нація існує давно. Вона тривалий час вела боротьбу за свою державу, і будь-хто знайде її в історії. В 1991 році українська нація здобула державу. До речі, наприкінці 80-х – на початку 90-х років міста України бачили численні мітинги та інші форми громадянського руху, референдум 1 грудня 1991 року дав понад 90% голосів на користь незалежної держави, однак ніхто не проголошував появи нової нації. Тоді було доконаним фактом, що саме українська спільнота здобуває державу.
По-друге, символіка. Відмінність символіки "оранжевої" нації від символіки української очевидна. Про колір прапора вже сказано в пресі. Наголошу на іншому символі, який претендує стати гербом. Йдеться про підкову, що пронизана знаком оклику. Стилізуйте цей знак – і побачите перевернутий тризуб. А перевернутий тризуб означає повалення тризуба. З'явився в Україні ще один символ – гетьманська булава, її привезли з Польщі, щоб використати в інавгурації Ющенка. Так само в Польщі запозичили й помаранчеву символіку.
По-третє, територія розселення "оранжевої" нації. З першого погляду видно, що вона не збігається з територією розселення української нації. Якщо українці проживають на всій території держави, то носії помаранчевої символіки переважають на землях, що в різний час входили до складу Польщі. Великопольські реваншисти називають ці землі східними кресами і планують повернути їх під владу Польщі.
До цих ознак додам активність польських владних осіб в українській виборчій кампанії. Активність, що часом була прямим втручанням у внутрішні справи суверенної держави. Можна сміливо говорити, що "оранжева" нація створена за безпосередньої участі Польської держави, і на цій підставі означити її як малопольську.
Яка зацікавленість польської влади у втручанні в долю українського народу? Квасьнєвський пояснює це міркуваннями безпеки Польщі. Мовляв, втягуючи Україну в НАТО і ЄС (а так звана "помаранчева революція" мовби покликана пришвидшити європейську інтеграцію України), він стримує Росію на західних її кордонах. Але це пояснення не переконливе, бо Польща не є самостійним геополітичним суб'єктом. В разі війни між Росією і НАТО Польща мимоволі стає об'єктом ракетно-ядерної атаки з боку Росії. Тож безпека Польщі безпосередньо пов'язана з мирним співіснуванням Росії і НАТО.А таке гарантовано, якщо між цими ядерними потугами розмістяться незалежні, сильні й водночас нейтральні країни.
Якщо запевнення Квасьнєвського хибують на логіку, то пошукаймо інший мотив – той, що лежить в матеріальній площині. Серед польської еліти впливовими є люди, які очікують слушного часу, щоб заявити Україні претензії на землі й нерухомість, що були колись у власності їхніх предків. Якраз задовольнити ці претензії й має розкол української нації.
Апологети нової нації ведуть розкольницьку діяльність на протиставленні МИ – ВОНИ.МИ – це носії оранжевої символіки, а отже, належать до нової нації. ВОНИ – носії синьо-білої символіки. І чим більше пропагується НАША нація, тим швидше у "синьо-білих" формуватиметься свідомість ЇХНЬОЇ нації.
Якщо не зупинити цього процесу, то "синьо-біла" нація сформується швидше. Адже якщо "помаранчеві" не мають ідеї своєї нації, то "синьо-білі" вже сформували її як Південно-Східну автономію.
В "оранжевих" замість національної ідеї панує культ особи вождя. І це дає надію, що з його відходом зникне й "оранжева" нація. Але ми не маємо права пасивно спостерігати, як банкрутуватиме культ особи. Хоча духовна руйнація принесена ззовні, проте в самій Україні вона знаходить живильне середовище.
За духовним розколом настане політичний. Ця небезпека зростає щодня. Звичайно, це не означає, що Віктор Ющенко не вживатиме заходів для збереження цілісності держави. Але приступивши до керівництва, він буде обтяжений зобов'язаннями за підтримку у виборчій кампанії. Чи зможе він перебувати водночас у двох вимірах: президента суверенної держави і гетьмана території, на яку претендують реваншисти сусідньої держави? Та й якими методами досягатиме порозуміння між частинами української нації?
На сьогодні з оточення Ющенка чути лише репресивні погрози. І це лякає мешканців східних та південних регіонів. Однак "синьо-білим" боятися нічого. Не буде проти них репресій! Ситуація в Україні розвиватиметься таким чином, що нова влада змушена буде шукати підтримку в східних і південних регіонах. Інша річ, чи вона знайде її, але зусилля для порозуміння з лідерами автономістської опозиції докладатиме. І поступатиметься їхнім вимогам.
Якщо почнуться репресії, то вони охоплять територію "оранжевих", й особливо Галичину. Чому? Та тому, що реалізація польських претензій на землю й нерухомість викликатиме спротив українців. Проблема ускладнюється тим, що держава й досі не врегулювала законодавчо реституцію власності. Тож, ймовірно, що реституція на користь польських громадян відбуватиметься волюнтаристськи, з ущемленням інтересів українців та Української держави.
Змальована мною небезпека може виявитися примарною. Але ми не можемо нею нехтувати, бодай через непрозорість "оранжевої" кампанії. Чому замість національної ідеї "помаранчеві" сповідують культ особи вождя? Чому замість консолідації суспільства вони пропагують "оранжеву" націю, тим самим поглиблюючи розкол? Що означає отримана з рук польської влади булава колишнього гетьмана підвладної польській короні території для інавгурації президента суверенної держави?
Список запитань можна продовжувати, але й без того зрозуміло, що справжня мета так званої "оранжевої революції" прихована. Ми можемо констатувати лише те, що найзацікавленішою стороною в українському конфлікті виявилась Польща. І вона зробила найбільше, щоб українська нація розкололась.
Вікторе Федоровичу! Ви не змогли обіграти суперника, але Ви отримали підтримку половини населення України. Нині суспільство не має іншої опозиційної до "оранжевої влади" особи з таким авторитетом, як Ваш. Тож маєте взяти на себе місію консолідації духовно розколотої нації. У Вас будуть сильні противники. Але в цій історичній справі Ви знайдете надійних спільників в усіх регіонах країни. "Помаранчева" полуда довго не протримається. Справжню мету ініціаторів розбрату розкриють. І мільйони обдурених повернуться до своєї нації.
З повагою
Григорій ПРИХОДЬКО, м. Бібрка Перемишлянського р-ну Львівської обл.»
Хочется знать, что Майдан думает об этом ... дебилизме. И вообще о истории предательства?
«Відкритий лист Віктору Януковичу від Григорія Приходька з м.Бібрка Перемишлянського р-ну Львівської обл.
06.06.2005, 15:58
Шановний Вікторе Федоровичу!
Ви і Ваш суперник спричинили духовний розкол української нації. Не Ви були ініціатором заколоту і не Ви його очолювали. Хочеться вірити, що й Віктор Ющенко не бажав лиха. Але реалії не лишають часу з'ясовувати, хто винуватий і хто як бачив добро для нації.
Розкол нації поки ще не став розколом держави. Але він поглиблюється в свідомості. Деякі ЗМІ наполегливо переконують українців, що в листопаді й грудні 2004 року виникла нова нація. Означення їй вони не дають. Тож я дам їй робочу назву "оранжева". Поза сумнівом, то не є українська нація. Чому?
По-перше, українська нація існує давно. Вона тривалий час вела боротьбу за свою державу, і будь-хто знайде її в історії. В 1991 році українська нація здобула державу. До речі, наприкінці 80-х – на початку 90-х років міста України бачили численні мітинги та інші форми громадянського руху, референдум 1 грудня 1991 року дав понад 90% голосів на користь незалежної держави, однак ніхто не проголошував появи нової нації. Тоді було доконаним фактом, що саме українська спільнота здобуває державу.
По-друге, символіка. Відмінність символіки "оранжевої" нації від символіки української очевидна. Про колір прапора вже сказано в пресі. Наголошу на іншому символі, який претендує стати гербом. Йдеться про підкову, що пронизана знаком оклику. Стилізуйте цей знак – і побачите перевернутий тризуб. А перевернутий тризуб означає повалення тризуба. З'явився в Україні ще один символ – гетьманська булава, її привезли з Польщі, щоб використати в інавгурації Ющенка. Так само в Польщі запозичили й помаранчеву символіку.
По-третє, територія розселення "оранжевої" нації. З першого погляду видно, що вона не збігається з територією розселення української нації. Якщо українці проживають на всій території держави, то носії помаранчевої символіки переважають на землях, що в різний час входили до складу Польщі. Великопольські реваншисти називають ці землі східними кресами і планують повернути їх під владу Польщі.
До цих ознак додам активність польських владних осіб в українській виборчій кампанії. Активність, що часом була прямим втручанням у внутрішні справи суверенної держави. Можна сміливо говорити, що "оранжева" нація створена за безпосередньої участі Польської держави, і на цій підставі означити її як малопольську.
Яка зацікавленість польської влади у втручанні в долю українського народу? Квасьнєвський пояснює це міркуваннями безпеки Польщі. Мовляв, втягуючи Україну в НАТО і ЄС (а так звана "помаранчева революція" мовби покликана пришвидшити європейську інтеграцію України), він стримує Росію на західних її кордонах. Але це пояснення не переконливе, бо Польща не є самостійним геополітичним суб'єктом. В разі війни між Росією і НАТО Польща мимоволі стає об'єктом ракетно-ядерної атаки з боку Росії. Тож безпека Польщі безпосередньо пов'язана з мирним співіснуванням Росії і НАТО.А таке гарантовано, якщо між цими ядерними потугами розмістяться незалежні, сильні й водночас нейтральні країни.
Якщо запевнення Квасьнєвського хибують на логіку, то пошукаймо інший мотив – той, що лежить в матеріальній площині. Серед польської еліти впливовими є люди, які очікують слушного часу, щоб заявити Україні претензії на землі й нерухомість, що були колись у власності їхніх предків. Якраз задовольнити ці претензії й має розкол української нації.
Апологети нової нації ведуть розкольницьку діяльність на протиставленні МИ – ВОНИ.МИ – це носії оранжевої символіки, а отже, належать до нової нації. ВОНИ – носії синьо-білої символіки. І чим більше пропагується НАША нація, тим швидше у "синьо-білих" формуватиметься свідомість ЇХНЬОЇ нації.
Якщо не зупинити цього процесу, то "синьо-біла" нація сформується швидше. Адже якщо "помаранчеві" не мають ідеї своєї нації, то "синьо-білі" вже сформували її як Південно-Східну автономію.
В "оранжевих" замість національної ідеї панує культ особи вождя. І це дає надію, що з його відходом зникне й "оранжева" нація. Але ми не маємо права пасивно спостерігати, як банкрутуватиме культ особи. Хоча духовна руйнація принесена ззовні, проте в самій Україні вона знаходить живильне середовище.
За духовним розколом настане політичний. Ця небезпека зростає щодня. Звичайно, це не означає, що Віктор Ющенко не вживатиме заходів для збереження цілісності держави. Але приступивши до керівництва, він буде обтяжений зобов'язаннями за підтримку у виборчій кампанії. Чи зможе він перебувати водночас у двох вимірах: президента суверенної держави і гетьмана території, на яку претендують реваншисти сусідньої держави? Та й якими методами досягатиме порозуміння між частинами української нації?
На сьогодні з оточення Ющенка чути лише репресивні погрози. І це лякає мешканців східних та південних регіонів. Однак "синьо-білим" боятися нічого. Не буде проти них репресій! Ситуація в Україні розвиватиметься таким чином, що нова влада змушена буде шукати підтримку в східних і південних регіонах. Інша річ, чи вона знайде її, але зусилля для порозуміння з лідерами автономістської опозиції докладатиме. І поступатиметься їхнім вимогам.
Якщо почнуться репресії, то вони охоплять територію "оранжевих", й особливо Галичину. Чому? Та тому, що реалізація польських претензій на землю й нерухомість викликатиме спротив українців. Проблема ускладнюється тим, що держава й досі не врегулювала законодавчо реституцію власності. Тож, ймовірно, що реституція на користь польських громадян відбуватиметься волюнтаристськи, з ущемленням інтересів українців та Української держави.
Змальована мною небезпека може виявитися примарною. Але ми не можемо нею нехтувати, бодай через непрозорість "оранжевої" кампанії. Чому замість національної ідеї "помаранчеві" сповідують культ особи вождя? Чому замість консолідації суспільства вони пропагують "оранжеву" націю, тим самим поглиблюючи розкол? Що означає отримана з рук польської влади булава колишнього гетьмана підвладної польській короні території для інавгурації президента суверенної держави?
Список запитань можна продовжувати, але й без того зрозуміло, що справжня мета так званої "оранжевої революції" прихована. Ми можемо констатувати лише те, що найзацікавленішою стороною в українському конфлікті виявилась Польща. І вона зробила найбільше, щоб українська нація розкололась.
Вікторе Федоровичу! Ви не змогли обіграти суперника, але Ви отримали підтримку половини населення України. Нині суспільство не має іншої опозиційної до "оранжевої влади" особи з таким авторитетом, як Ваш. Тож маєте взяти на себе місію консолідації духовно розколотої нації. У Вас будуть сильні противники. Але в цій історичній справі Ви знайдете надійних спільників в усіх регіонах країни. "Помаранчева" полуда довго не протримається. Справжню мету ініціаторів розбрату розкриють. І мільйони обдурених повернуться до своєї нації.
З повагою
Григорій ПРИХОДЬКО, м. Бібрка Перемишлянського р-ну Львівської обл.»
Відповіді
2005.07.01 | VDom
Re: Выношу на суд Майданства статью одного ...
> Григорій ПРИХОДЬКО, м. Бібрка Перемишлянського р-ну Львівської обл.»Звичайний виродок.
Манія величі і переслідування - оснолвні рушійні сили.
Скоріш за все страда як мінімум статевими розладами.
По суті статті.
Вкрай зневажливе відношення до українства.
Димова завіса. Поляки йдуть.
2005.07.01 | Analytik
Re: Выношу на суд Майданства статью одного ...
>Звичайний виродок.>Манія величі і переслідування - оснолвні рушійні сили.
>Скоріш за все страда як мінімум статевими розладами.
Впевнений, цей Приходько на когось також, може навіть і на вас, каже: "Звичайний виродок. Манія величі і переслідування - оснолвні рушійні сили. Скоріш за все страда як мінімум статевими розладами".
>Вкрай зневажливе відношення до українства.
>Димова завіса. Поляки йдуть.
Тим не меньш, такі думки існують масово, і непомічати та ховатися від них неможна.
2005.07.01 | Євген Захаров
Re: Выношу на суд Майданства статью одного ...
Христофор Бонифатьевич пише:> ...скажем, не очень хорошего человека. Его история изложена здесь: http://maidan.org.ua/static/mai/1120171947.html
> Хочется знать, что Майдан думает об этом ... дебилизме. И вообще о истории предательства?
>
>
Шановний Христофоре Боніфатійовичу,
Я прочитав усі Ваші дописи щодо розслідування, хто такий Григорій Приходько, і з чим його їдять. Не можу погодитися з оцінками типу "предательство" і подібними до них. Особливо хочу заперечити щодо "іудиних денег", на які куплений будинок в Бібрках - він людина без статків, навіть положену йому пенсію не отримує, бо кагебісти знищили його трудову книжку і він не може довести наявність стажу.
Я особисто знайомий з Григорієм Андрійовичем, читав достатньо багато його статей в різні роки, і мушу сказати, що він завжди відризнявся оригінальністю мислення, відстоюванням своєї особистої точки зору без огляду на будь-які авторитети і на політичну ситуацію, і при цьому завжди був щирим. Тому обвинувачувати його в якихось іудиних справах, як на мене, - помилка. Що стосується суті його ідей, то доволі часто те, що він пропонував, було абсолютно несумісним с реальною політичною ситуацією. Такий він ідеаліст в політиці. Але його ідеї все одне були цікавими, і я вважаю присутність його в політичному житті України цікавим явищем. Саме він створив першу в Україні політичну партію. Крім того, що Ви, Анатолій, накопали, було і багато кампаній, які він запропонував і організував, ну, наприклад, кампанія по приєднанню до громадянства УНР - це ж його дітище.
Коротше кажучи, з загальною оцінкою не погоджуюся, закиди у співробітництві з ГБ відкитаю категорично - не вірю!
Що стосується його останніх дійсно помилкових текстів - він дійсно підтримував Януковича, що я з ним не обговорював, бо його переконати в чимось доволі важко - це у нього суто головне, від ідеї, що Україну має об'єднати сильний державник зі Сходу України, і тільки таким шляхом це і може статися. Таким йому намалювався Янукович. І він в цьому не єдиний, ще дехто з західноукраїнських політзеків підтримував Януковича - підкреслюю: щиро, а не за гроші! - наприклад, Богдан Ребрик. Цей феномен взагалі заслуговує на увагу: як такі, здавалося б, досвідчені люди, купилися і підтримали те, що підтримувати можна, як на мене, тільки у страшному сні.
Маю декілька його (Приходька) цікавих текстів, наприклад, "Вовкодав" - аналіз Кучмінського управління (він Кучму також підтримував у 1994-му), якщо хочете - можу надіслати.
Мені особисто Приходька шкода. Яскрава особистість, яка завжди в конфлікті з існуючими в громадській думці течіями. Але тим і цікавий.
2005.07.01 | толя дейнека
Re: війна продовжується
кожен сам для себе обирає приорітети і знакові орієнтири.Схоже, що для автора таким є протистояння з Польщею, решта подій розглядається у контексті такої протистави. Тоді вибір чильника держави зі Східної України стає обгрунтованим: людина, далека від Польщі та католиків культури, бути нести міцніший внутрішній бар'єр проти польських впливів. А Донбас зі своїми сплавами є і лишається більшим СССР, ніж скажімо Калуга чи Рязань.
точка зору заслуговує на увагу.
але більшої уваги потребує розбудова первісних орієнтирів.