07/15/2005 | пан Roller

Карта Майдану

додано: 13-07-2005
Роман Голіней: Мова науки або як мислимо, так і живемо




Про загальний занепад науки в Україні відомо всім. У багатьох галузях науки, особливо в наукоємних технологіях, ми відстали від передових країн на десятиліття. Проте, відомий математик Лаврентьєв сказав: „Навіть у випадку, коли наука нічого не дає суспільству, її потрібно зберегти, щоб це ж саме суспільство не повернулося до дикого стану”. А Рональд Рейган колись сказав: „Ми фінансуємо науку не тому, що багаті, а ми багаті тому, що фінансуємо науку”.

Людина може сказати, що знає мову тільки тоді, коли вона нею може думати, мислити. Що ж таке наука і яке місце посідає в ній мова? Наука, якщо їй дати коротке визначення, – це форма людських знань, система понять про закони розвитку природи, суспільства й мислення для передбачення і перетворення дійсності в інтересах суспільства. Як бачимо, і мова, і наука пов’язані із мисленням людини. Як ми мислимо, таку науку й таку мову маємо.

Мова – це теж наука і, напевно, одна з найточніших. Якби ми не знали, що це – дерево, а ось те – будинок, то ніколи б не змогли розуміти один одного. Звісно, що в багатьох вищих навчальних закладах у радянські часи викладання велося російською мовою. Тому, коли постало питання перекладу на українську мову документацій, через незнання людьми мови виходили нісенітниці, особливо після появи комп’ютерних програм, які перекладають на українську з іншої мови. Мені довелося прочитати: „ліки приймати при роздратуванні шкіри”. Тут невдало переклали з російської „раздражение кожи”. Правильно було б написати: „ліки приймати при подразненні шкіри”. На тих самих ліках був ще такий напис: „ліки виготовлені із молодих втеч ялини”. В даному випадку знову неправильно переклали російське слово „побеги”, що, відповідно, українською – пагін, паросток. Зрозуміло, що це був комп’ютерний переклад, проте авторам документації до ліків варто було б хоч глянути в російсько-український словник, якщо вони не знали термінів, а терміни – це і є наукова мова.

Слово „термін” походить від латинського слова terminus – кінець, межа. Тобто термін має бути остаточним, кінцевим словом, яке пояснює нам значення певної речі, чи природне явище. Коли ми говоримо „веселка”, ми всі знаємо, що це природне явище, яке виникає, переважно, після дощу. Звісно, що в кожній мові є синоніми. Наприклад, всім відоме слово утюг. Але те, що, здебільшого, в побуті називають “утюгом” насправді – праска. Річ, якою ми сьогодні прасуємо собі одяг – електропраска. А утюг – це пристрій для вирівнювання і згладжування ґрунтових доріг, полів (так, принаймні, подає це слово тлумачний словник).

Річ, якою людина міряє температуру свого тіла називається термометр або градусник. Мені доводилося чути від людей, що не варто вживати слово градусник<>, бо ми міряємо температуру, а не градуси. Та ось як подає слово термометр тлумачний словник: „прилад для вимірювання температури в певних одиницях (градусах)”. Температуру можна вимірювати тільки в градусах, а от за якою шкалою Цельсія, Кельвіна чи Фаренгейта – це вже на ваш смак чи на традиції країни, де ви проживаєте. Таким чином, обидва слова є синонімами й абсолютно рівноцінні в українській мові.

Більшість наукових термінів в українській мові запозичені із інших мов. Переважно запозичення відбувалося з латинської, французької чи англійської мови. В силу добро- і недобросусідських взаємин слова запозичувались і з російської, польської, литовської, німецької і т.д. Правильність трактування написів і вимови запозичених термінів і досі викликає великі дискусії. Здавалося б, користуйтесь правилами перекладу і все буде гаразд. Ну, наприклад, англійський звук „g” перекладається українським твердим звуком „ґ”, а англійський звук „h” перекладається м’яким звуком „г”. Тому потрібно писати магнетизм (magnetism). Річ у тім, що в російській мові є тільки твердий звук „ґ” і немає м’якого аналогу. Тому в радянські часи були нав’язані правила за якими раптом зник твердий звук „ґ” з української мови, щоб було як у старшого брата. Твердий звук „ґ” варто повернути, хоч і це викликає певні незручності для людей, які уже звикли до певного звучання запозичених слів.

Останнім часом також пишуть „хемія” замість звичного „хімія”. Це слово було запозичене із древньогрецької в усі мови світу. Глянемо як в інших країнах вимовляють і пишуть його. Англійська: chemistry (вимовляється „кемістрі”). Французька: chimie (вимовляється „шімỉ”). Російська: химия. Скоріш за все це слово було запозичене французами із древньогрецької, росіяни запозичили в французів, а в українську мову воно потрапило від росіян. Звісно, можна користуватися кличем Хвильового „Подалі від Москви”. Проте, з іншої сторони історично так склалося і причин зараз міняти його на „хемія” я, власне, не бачу.

В одній українській книзі з фізики я натрапив на таке слово: онґштрем. Звично його писати ангстрем (одна десята нанометра). Ця величина була названа на честь шведського фізика, прізвище якого записується: Angstroem (в англійській) і Ångström. По звучанню в англійській мові це прізвище дійсно схоже на онґштрьом (перша буква щось середнє між „о” і „а”). В шведській мові воно вимовляється однозначно „онґштрьом”. Тільки якщо користуватися правилами перекладу по звучанні слів, тоді багато чого доведеться в українській мові міняти. Це слово ми запозичували, однозначно, не із шведської, а з англійської мови. Насправді, звук „ш” в англійській мові передається як „sh”. Якщо глянути на прізвище шведського фізика, то „sh” ми там не побачимо. Хоча, звісно, це є дискусійним питання, але я, все ж таки, писав би ангстрем, якщо так вже дуже сильно хочеться міняти прийняте написання.

Наприклад, у нашій мові, як і в російській, спеціальні промені називаються рентґеном (Roentgen) на честь їхнього винахідника. Проте, сам Рентґен просив не називати його прізвищем ніяких променів. Тому всюди в світі ці промені називаються Х-променями (X-ray). І лише на пострадянському просторі вперто ігнорують прохання. І тут, можливо, я б згодився змінити усталені норми за для поваги до видатного науковця.

Мені часто доводилося вислуховувати такі нісенітниці, що українська мова застаріла, патріархальна й не пасує для наукових праць. Часто українські науковці й самі сприяють таким висловлюванням, надміру захоплюючись діалектами, поверненням до мови, яка була характерна ще в 19-му столітті. Наведу приклад. На початку 20-го століття в Західній Україні була розроблена парадигма, що в запозичених словах із латини звук „а” потрібно передавати звуком „я”. Тому тоді писали радіація, і до такої парадигми багато хто зараз повертається. В англійській мові, radiation, означає випромінювання. Воно вимовляється твердо без будь-якого пом’якшення. Тому, можливо, штучне пом’якшення, яке привносять у це слово, є зайвим.

Нам, звісно, немає сенсу забороняти діалекти, як це було зроблено свого часу в Франці. Крім того, у Франції це не дало ефекту. Я розумію людей, які вперто хочуть писати „станція” замість „вокзал”. Перше слово запозичене із англійської, а друге із німецької. Тому вважати, що „станція” звучить більш по-українськи, ніж „вокзал” є нісенітницею.

Крім того, багато людей скаржиться, що їм не вистачає дієприкметникових зворотів. Навіть доводилося чути, що наявність у мові дієприкметникових зворотів характеризує її сучасність, адже в російській і англійській мовах вони є. Мовляв, такий недолік української мови ускладнює переклад і робить наукову мову не чіткою. Проте, як писав Т.Г. Шевченко: „Якби ми вчились так як треба...” Фізичний термін „remote-controlled” або російською „дистанционно управляемая” в українсько-англійко-російському „Словнику з радіяційної безпеки” під редакцією В Козирського, С. Шаховцової та В. Шендоровсько дуже гарно перекладена здаля керована. Фізичний термін „самоподдержующийся рост” (autodecent growth) можна перекласти українською ріст при самоврядуванні (мій переклад). Хоча я впевнений, що і цей переклад буде викликати сміх людей, які, насправді, погано знають українську мову, як викликає сміх переклад ріст, який сам себе підтримує.

Якщо б люди мислили українською, то й варіанти перекладів б знайшлися. Коли відчуваєш музику мови, тоді й спадають на гадку дуже красиві переклади. В тому ж таки „словнику з радіяційної безпеки” можна надибати на такі варіанти:

· остаточное тепло (afterheat) – після тепло (адже є в українській мові сово літепло).

· выделение энергии (energy release) – висил енергії

· загрязнитель (poluttant) – затруйник

і т.д.

На одному захисті дисертації я був свідком довгої дискусії як потрібно перекладати з російської фізичний термін „подложка”: підкладинка чи підкладка. Тлумачний словник української мови не знає слова підкладинка, а слово підкладка тлумачить як предмет, який під що-небудь підкладають, матеріал, який пришивають зі споду або те головне, на чому що-небудь будується. Саме третій варіант тлумачення найкраще пасує до цього фізичного терміну. Хоча все частіше й частіше в наукових працях пишуть підкладинка. Можливо, такий науковий термін приживеться в українській мові й буде мати тільки наукове тлумачення матеріал, на який будь-яким фізичним або хімічним методом наносять інший матеріал.

Написання і прочитання запозичених іншомовних термінів викликає зараз багато питань у науковому світі. Варто було б створити нову нормативну базу наукових термінів, де б виважено і узгоджено, згідно до правописів інших мов, врахувати й особливості української мови. Це надзвичайно кропітка робота, яка потребує великого часу, перевидання підручників і книг. Все це повинно вирішуватися на державному рівні.

Розглянемо проблеми, які існують в українській мові із незапозиченими словами. Останнім часом в науковій літературі можна надибати такий термін як вбирання світла. Звісно, що для науковців більш звично писати поглинання світла. Проте, почитаємо тлумачний словник: вбирання – втягати щось всередину, насичуватися чим-небудь. Якщо і тут керуватися принципом Лозового, звісно, й такий науковий термін може сподобатися. Чи приживеться термін вбирання в українській науковій мові, чи ні – покаже час. Головне, щоб науку в інститутах та університетах викладали українською, і викладачам було цікаво читати словники.

Коли в наукових працях йшла мова про втрату тілом електромаґнітної енергії (наприклад, світло), звично було писати випромінювання. Тепер знову повернемося до джерела знань і мудрості тлумачного словника (або, як писав поет, перекладач Д. Білоус, “клумачного словника” – такого словника, що його всюди потрібно носити з собою в клумаку). Випромінювання – те, що уже випромінене; теплова, електромаґнітна та інші енергії. Тобто це вже тільки вільна енергія в навколишньому середовищі. Як же потрібно написати? Променювання – випромінювання тілами електромаґнетної енергії в навколишнє середовище. Так говорить тлумачний словник, який був виданий у часи радянського застою 1975 року. Просто навіть серед науковців мало хто задавався ціллю розібратися у вірному тлумаченні фізичних термінів, а терміни не терплять плутанини.

Часто виходить плутанина зі словами розпорошити й розпилити. Тут іде калькування з російської мови „распылить” – перетворити щось на порох, розсіювати щось струменем (воду, порошок). Так от, в українській мові пилити можна тільки пилою. Тому розпилити значить поділити щось на дві половини, а в значенні розсіювати щось струменем (воду, порошок) слід використовувати слово розпорошити.

Наука закордоном тікає від нас все далі й далі. В наше життя входить все більше запозичених слів, які треба перекладати або приймати як є, як колись ми прийняли такі слова: парасолька (французьке), партер (французьке), робот (чеське), скриня (литовське), комп’ютер (англійське), джип (англійське). Українська мова розвивається, приймає нові слова, повертає собі уже дещо призабуті, як то „світлина”. Головне, що українська мова живе. Варто, щоб у нашій розмовній мові Олена Теліга не ставала Телегою, як якось я почув у маршрутному таксі. Щоб не було оголошень „викуповуємо золото” (ніяк не можу зрозуміти навіщо їм купати золото чи то вони хочуть купатися в золоті), а писали просто „купимо золото”. Щоб любили українську мову. Щоб вона не була засмічена сумнівними новоутвореннями, а органічно сприймала такі як „яблуневоцвітно” (П. Тичина). Щоб на телебаченні ніхто не шукав загубленого гостя і він потім не знаходився в студії, а, все ж таки, був у студії від початку програми. Щоб на дверях у офісах не висіли оголошення „коли входиш, посміхнись”, бо як каже Д. Чередниченко, „цей шибеник родився людям на посміх, а в цієї дівчини милий усміх”. Щоб ми, зрештою, усміхались один одному. Думайте українською мовою, мисліть, бо як ми мислимо, так і живемо.

Подяка за допомогу в доборі матеріалу І. Голінею, А. Васіну, Д. Чередниченку, Ю. Голінею, В. Шендеровському, М. Курику


// URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1121273038.html

Brgds