07/15/2005 | NI_ZRADI

Ціна невільниць на світовому ринку коливається від 200 до понад 20000$ - у залежності від «якості товару», країни експлуатації і можливого клієнтурного кола. Основні регіони секс-праці – Західна Європа, Балкани, Туреччина, великі міста Росії. Але найбільш "закритий" канал секс-торгівлі - японський


За даними експертів ООН торгівля людьми за рівнем прибутковості стоїть відразу після торгівлі наркотиками і зброєю. Нещодавно з дводенним візитом в Україні побував спеціальний представник глави ОБСЄ по боротьбі з торгівлею людьми Хельга Конрад. Вона взяла участь у круглому столі, куди приїхали національні координатори, що займаються цією проблемою, з Боснії і Герцеговини, Голландії, Польщі, Сербії і Чорногорії, Туреччини і Хорватії, до яких приєдналися й українські експерти. Головна увага зустрічі була прикута до можливості організації відповідного національного координуючого центра в Україні.

СПОКУСА КРАЩОГО ЖИТТЯ

А він дійсно необхідний Україні. Адже, як повідомив головний радник Управління консульської служби МЗС Володимир Пасічник, щорічні доходи від торгівлі людьми досягають 8-12 мільярдів доларів. Лише за останні два роки в Україні порушено близько 560 кримінальних справ, на батьківщину повернуті понад 600 дівчат, котрі побували в сексуальному рабстві за кордоном (10% - неповнолітні). І це тільки дуже приблизні цифри, що не характеризують явище повною мірою.

Причина всьому - у багатьох наших молодих співвітчизниць немає надії на добре оплачувану роботу, немає сім’ї й стабільності в родині. Особливо тяжко тим, хто живе в бідних селах. Тому, для них є великою спокусою краще життя шукати за кордоном, відгукуючись на привабливі пропозиції агентств по працевлаштуванню чи захоплюючі вигадки про заморські молочні ріки та кисільні береги з багатими женихами. Однак, приїхавши до місця призначення, багато хто ризикує відразу опинитися у в'язниці. Жертвами работоргівців стають здебільшого дівчата у віці від 15 до 25 років. Відомо, що чимало представниць секс-індустрії пропадає без сліду...

Ціна невільниць на світовому ринку коливається від 200 до понад 20000$ - у залежності від «якості товару», країни експлуатації і можливого клієнтурного кола. Основні регіони секс-праці з-під ціпка – Західна Європа, Балканські країни, Туреччина, великі міста Росії, ОАЕ, Ізраїль. Повій з України в тамтешніх краях визволяють зазвичай під час поліцейських облав – самостійно з публічних будинків чи охоронюваних квартир утекти вдається рідко. Торгівля людьми – прерогатива добре організованих злочинних організацій. Нерідко здається, що повії їдуть за кордон продавати своє тіло за власної волі й ніяк не підходять під визначення «раб». Однак заморські роботодавці з «добровільними» повіями обходяться нітрохи не краще техаських рабовласників кінця XVIII століття – їх жорстоко б'ють, експлуатують понад усякі фізіологічні норми, хоче цього жінка чи ні, причому частенько не залишаючи навіть дрібних грошей на їжу...

…Дізнатися «в живу», як вітчизняні правоохоронці викривають трафікантів, ми вирішили зазирнувши до міліцейського главку столичної області.

У відділі боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми ГУ МВС України в Київській області працює 9 співробітників. Він був створений 30 березня ц.р. із представників оперативних служб. Основні задачі служби: розслідування фактів торгівлі людьми, злочинів у сфері моралі (звідництво, сутенерство, розпуста неповнолітніх, організація комерційного сексу), незаконного усиновлення чи удочеріння, кримінальної трансплантації людських тканин і органів, поширення порнографії. Також відділ контролює діяльність суб'єктів підприємництва, що здіснюють посередницькі послуги на ринку працевлаштування за кордоном, діяльність шлюбних і модельних агентств, туроператорів. Їхня компетенція також – розслідування незаконного проведення аборту.

Усього за перші три місяці роботи відділу заведено 12 кримінальних справ. За цей час співробітники відділу здійснили 32 рейди по Кільцевій дорозі, у результаті чого було дактилоскоповано й поставлено на облік до аналітично-пошукової бази «Атлас» 72 повії. Проводячи операцію «Фірма», оперативники викрили факт шахрайства з боку директора однієї з туристичних фірм Білої Церкви, що незаконно працевлаштовує співгромадян на сонячному Кіпрі.

Наприкінці травня порушена кримінальна справа по факту продажу в сексуальне рабство жительки Білої Церкви Л., яку змусили займатися проституцією в Македонії. Потім з’явилася ще одна справа по Македонії, – жителька Білої Церкви Катерина Ф. у жовтні 2002 року вивезла на Балкани свою землячку, 40-літню Лідію К., де її змушували займатися проституцією. Виявляється, наших панянок там люблять і в сорок років. Хоча привід для знайомства між дамами був більш ніж пригожий, – 39-літня Ф. обіцяла Ліді працевлаштувати її в барі терміном на півроку, для чого навіть був складений фіктивний трудовий договір.

МОСКВА СЛЬОЗАМ НЕ ВІРИТЬ

В іншій схемі було встановлено, що ще три роки тому жителька Миронівки деяка 24-літня Людмила К. під приводом працевлаштування вивезла до Москви свою 20-літню землячку, де останню нещадно користували.... Пізніше з'ясувалося, що з міста і району таких дівчаток було вивезено чимало.

- У нас зараз перебуває в стадії розслідування фактаж про існування каналу постачань молоденьких дівчаток із сіл Київщини в Москву, - розповідає Іван Максимчук – співробітник обласного відділу боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми. - Дівчата утекли з Москви і після деяких вагань звернулися до нас за допомогою. Потерпілих там настільки залякали, що ті просто втрачають мову й навіть досвідченим оперативникам їх «розбалакати» на серйозну бесіду не завжди виходить. Тому «розкручування» просувається не так швидко, як хотілося б.

…Все почалося з того, що Аліна років п'ять тому виїхала в російську столицю на заробітки. Змінивши спочатку кілька місць докладання сил і здібностей у вигляді офіціантської діяльності, дівчина зрозуміла, що настав час йти на панель, інакше великих і легких грошей їй не бачити. Секс-бізнес у Аліни пішов на славу. Іноді вона приїжджала додому відпочити від столичної суєти і майже щоденних оргій, що періодично супроводжувалися «гемороєм» і стусанами чимось незадоволених клієнтів. Блискаючи по селу убраннями і збираючи юрби подруг та знайомих, красотуля захоплено ліпила байки про круту роботу в офісі, куди вона зовсім випадково трапила прямо з-під барної стійки. Зізнаватися про бордельєрське походження свого благополуччя було рівнозначно самогубству – її батьки, та й уся рідня мали славу великих ревнителів сімейних цінностей й моральних традицій. За кілька років, прибарахлившись і порозумнішавши, Аліна дійшла до висновку, що настав час закручувати свою справу, та й здоров'я теж не завадило б поберегти. Вельми доречі новоявленій «мамці» придався досвід творчості під час нечастих відвідувань рідного села. Заколисуючи казками про принадності ситого і безбідного буття в першопрестольній, вона вербувала вже до особисто створеної схеми сексуальної експлуатації своїх молодих землячок. Кілька знайомих Аліни теж викликалися за чималу винагороду побувати в ролі вербувальника легковірних «метеликів».

На цьому прикладі ми переконуємося в справедливості твердження, що найкращими вербувальниками є... жертви работоргівців, які потерпіли від сексуальної експлуатації, власне, як у нашому випадку, ті ж повії. У свою чергу, жінки, що займаються продажем живого товару, є найздібнішими сутенерами. Відповідно до інформації з надр міжнародної організації по міграції (МОМ), найнебезпечними й невловимими є самотні торговці живим товаром (брокери). Маючи фальшиві паспорти й імена, будучи іноземними громадянами без посвідки на проживання, вони можуть сьогодні знаходиться в Києві, а завтра вже перебувати в Туреччині. Квартири вони орендують не більше ніж на 2-3 доби й більше туди не повертаються. Наймерзенне те, що серед брокерів чимало панянок, які пройшли через руки трафікантів й довгий час добували право на шматок хліба рабською працею і знають у деталях механізм обману а потім самі стають досвідченими лиходійками. Хоча деяким ставлять умову: або ти стаєш брокером і періодично навідуєшся додому за «товаром», або ти продовжиш бордельєрську кар'єру на тім же ліжку. Щоб вижити, рабиня чи повія повинна обов'язково володіти мистецтвом маніпуляції поведінкою людини, знати психологію – інакше, мало того, що нічого не заробиш, упадеш на самісіньке дно й опинишся на смітнику в самім буквальнім значенні. Зрозуміло, деяких довго умовляти не доводиться...

Вербувальники – молоді хлопці – їздили сільськими дискотеками й шинками, вираховуючи красивих і розв'язних дівчисьок, знайомилися з ними, й, дізнаючись, що убрана в огрядні форми фігуриста панянка не має пристойного заробітку, негайно приймалися до обробки. Спочатку ненав'язливо, «культурно» а потім усе наполегливіше. Нерідко їм допомагали деякі подружки, що нібито знайшли за допомогою «цієї фірми» добре оплачуване містечко в Москві. Примітно, що зазвичай посередники, які допомагають вербувальникам чи іноземцям, котрі представляють секс-індустрію (таких в Україні небагато) одержують за кожну дівчину 200-300 доларів. Робота наступних ланок значно здорожується.

У російській столиці їх чекала дещо інша реальність, з якою вони зустрілися на двокімнатній квартирі, де вже знаходився добрий десяток одягнених і напомаджених «заробітчан» – гарненьких дівчат з України, Молдови і сусіднього Підмосков'я, які уже вкусили принадності тяжкої праці в комерційному сексі. Їх потім вивозили на траси, у лазні-сауни, на вечірки, у готельні номери, дачі й квартири. Роботодавці по приїзду відбирали документи, шантажуючи тим, що розповідять правду про їхнє життя усім у рідному селі, - подібними важелями дуже активно користаються вербувальники, як це робила та ж Аліна. Причому загрожували не лише викриттям, погрожували побити, спалити будинок чи навіть убити.

НАЙЗАКОНСПІРОВАНИЙ ТРАФІК - ЯПОНСЬКИЙ
Але далеко не всіх трудівниць заморських борделів й «панельних зірок» можна назвати жертвами чийогось обману чи власної дурості. Нерідко дівчата вже заздалегідь не просто знають, чим будуть займатися, вони наполегливо шукають саме виходів на людей, які улаштують їх повіями де-небудь у парадного входу «Інтуриста».

Узагалі, як каже Іван Максимчук, наших дівчат вивозять (чи вони самі туди їдуть) в арабські країни (ОАЕ, Єгипет), Туреччину і країни колишньої Югославії. Найбільш законспірованим й таким, що важко піддається документуванню, вважається японський трафік. Слов'янські дівчата мають там скажений успіх, у першу чергу, завдяки своїй дивній для європеоїдів невибагливості. У свій час його колеги надто намучилися, коли довелося розробляти цей канал. Лихом усьому те, що до наших співвітчизниць, принаймні тих, з ким колеги працювали, там... порівняно непогано ставилися, причому ці жриці продажної любові реально заробляли великі гроші, тому гарячого бажання співробітничати з українськими правоохоронцями в білогривих гейш не спостерігалося. Тому оперативна інформація допоки залишається в розробці – до кращих часів...

…Все ж проституція і сексуальна експлуатація, рабство – речі зовсім різні. Шлях від спокуси до експлуатації не припускає насильство – примус виявляється вже на місці призначення раба. Весь шлях жертви торговців людьми обкутаний обманом, шахрайством і шантажем. Хоча нерідко вербувальники не особливо «шифруються», прямо пропонуючи роботу повії, – повірте, що відмовилися не так вже й багато!

- На досвіді наших дівчат можна стверджувати, що важко вирватися з ОАЕ, розповідає Максимчук. - Свого часу молода сімейна пара організувала родинний бізнес – вивіз дівок до Еміратів. Натомість, багато хто з цих панянок стали громадянами цієї країни, і навіть народили діток, й витягнути їх відтіля тепер надто проблематично, а дехто просто не хоче їхати.

Наш оповідач з гіркотою констатує: звертаються жертви сексуальної експлуатації в правоохоронні органи винятково вже після розчарування й декількох місяців, а то й років рабської праці в численних цехах сексбізнеса. Утікши з борделя й повернувшись на батьківщину, деякі “трудівниці” зважуються звернутися в міліцію. Багатьом соромно, у т.ч. і за свою дурість й наївну довірливість.

Чимало дівчат боїться звертатися до правоохоронних органів, – вони занадто налякані як сутенерами і власниками тамтешніх закладів комерційного сексу, так і вітчизняними вербувальниками, справжнє обличчя яких відкривається для більшості прагнучих легких заморських заробітків занадто пізно.

Кращої зброї, протиотрути від торговців живим товаром, ніж інформованність наших громадян, особливо молоді про підготовлені трафікантами виверти й рекламні трюки, не існує. Люди повинні допомагати міліції виявляти трафікантів і їх жертв, щоб зупинити їх. Існує багато проектів, у т.ч. проведених міжнародним центром з захисту й просування прав жінок «La strada» при фінансовій підтримці міжнародної організації з міграції, котра, до речі, допомагає українським відділам міліції з технічним забезпеченням служб, що протидіють трафіку. Але не можна забувати, що офіційне й дієве розслідування можуть проводити тільки правоохоронці. - Тому ми звертаємося до людей, котрі знають інформацію щодо каналів постачання «живого товару» за кордон, котрі постраждали від работоргівлі, усіх, хто знає, де поширюється в столичній області порнографія й виробляється незаконна трансплантація чи аборти, звертатися в наш відділ, - заявляє Іван Максимчук. Телефон відділу 206-74-81, чи 8-097-3093466.

РАБОТОРГІВЦЯМ ДОПОМАГАЮТЬ КОРУПЦІОНЕРИ
Інша проблема правоохоронців – як задокументувати злочин, пов'язаний з торгівлею «живим товаром» від «а» до «я». Треба затримати повію практично на гарячому, причому клієнт повинен відразу піти на співробітництво й дати правдиві показання, які приведуть до сутенера й торговця в Україні, що стається рідко. Звичайно, нелегальному трафіку живого товару допомагає корупція. Як пояснити той факт, що 15-літнє дівчисько попадає в бордель сонячної Анталії маючи при цьому легальний паспорт і відкриту візу. Тільки за допомогою зв'язків у держустановах можна провертати подібні афери і діставати необхідні засоби для легалізації чи маскування злочинних намірів. От тільки довести факт чиєїсь корупції й хабарництва неймовірно складно.

Також важко не просто довести, а навіть виявити незаконну трансплантацію – кругова порука, що існує в середовищі як діючих, так і колишніх медиків ніяк цьому не сприяє. І без “твердої” агентурної інформації з цього середовища нічого не вийде, – кримінальні торговці людськими органами дуже обережні й чудово організовані. Важко довести тому, що кримінальні структури одночасно діють на території декількох країн і навіть покриваються місцевими вартовими правопорядку. Наприклад, у молдавському виданні «Glasul natiunii» пройшла інформація, що власне поліцейські є постійними клієнтами борделів Приштини, Скоп’я, Тирани чи Стамбула.

- У сфері протидії торгівлі людьми в нас налагоджуються партнерські контакти з МЗС, Мін'юстом, Держкомкордоном України, МОМ, Міжнародним жіночим правозахисним центром «La strada -Україна», іншими організаціями, - коментує начальник ГУ МВС України в Київській області полковник міліції Віталій Яловенко. - Звичайно, рівень того ж співробітництва з «La strada» бажає кращого, – поки в нас слабко напрацьована практика, не усвідомлені наші загальні можливості і сфери, де ми можемо принести найбільшу користь. Звичайно, у «La strada» може матися інформація, яка може зацікавити і нас, у нас є жертви трафіку, з якими повинні працювати спеціалізовані психологи – у нас таких допоки нема, у них – є. Точки дотику є, головне перебороти можливу відчуженість й недовіру, що нерідко заважає ефективному співробітництву громадських, у т.ч. правозахисних, організацій і державних установ та відомств. Жінки, які звертаються до «La strada» за психологічною допомогою розраховують на конфіденційність, і порушення цього зобов'язання загрожує втратою довіри до цієї, вже авторитетної організації. Власне розголошення, потенційна небезпека зганьбити родину і себе «на все село» утримує жертв работоргівців від прямого контакту з міліцією. Вони не просто не хочуть співробітничати з правоохоронцями для викриття їхніх кривдників работоргівців, вони просто опиняються в депресії й у цілковитій апатії...


Геннадій Карпюк, ЦГЗ ГУ МВС України в Київській області, для "КИЯН"
http://main.kiyany.com.ua/news/2005/7/15/1543.htm