07/16/2005 | NI_ZRADI

Та годі вже вам, панове!

«За оцінками західних експертів, Україна… має явно виражену конкурентну перевагу — з огляду на високий рівень освіти, науки й загальної культури населення» (AGNITIO EST PROSPERITAS: від економіки товару до економіки Знання. Ю.Полунєєв, «ДТ» №19 від 21.05.2005)

Панове!

Усі вже дістали з цими потенційними можливостями України! Масовий політичний психоз! Усі посилаються на західних фахівців, які мають віртуальне уявлення про ці «потенційні можливості». Зовсім як за минулих часів, коли всі й усюди посилалися на матеріали чергового з’їзду КПРС. Та немає ніяких потенційних можливостей, а якщо й були — то давно розкрадені, мов кольорові метали в «народному» господарстві.

Розглянемо всі три складові цього «високого» рівня, згадані у статті, освіту, науку та загальну культуру населення — на конкретних прикладах.

Освіта. У провінційному аграрному університеті дві третини студентів старших курсів не змогли побудувати графік простої функції y = x , а всі сто відсотків не мали жодного уявлення, як будувати цю ж функцію, де аргумент стоїть під знаком модуля. Приклад узято з власної викладацької практики 2003 року. Спілкуючись із колегами, котрі працюють у низці вузів за межами столиці, зрозумів, що там ситуація не краща.

Наука. Щось я не можу пригадати за останні два десятки років випадку, щоб українські вчені вразили світ якимось науковим відкриттям. Може, це вони клонували овечку Доллі? Чи наші ноу-хау десь використовуються? А може, хтось із патонівських учених вальсував на балу серед Нобелівських лауреатів за останні 20 років? Рівень теперішньої науки «від Патона» — це арифмометр у світі комп’ютерів.

Висока загальна культура населення. Ну, це як середня температура по лікарні. У нашому випадку — це 99% пацієнтів у непритомному стані, позначка термометра встановилася на рівні вище за 39 градусів, і лише в незначної частини — 36,6. Перебуваючи в одному блоці з першою складовою, ця також приречена, питання лише у часі. Повальне пияцтво, тотальні лінощі, показна набожність — лише невеликий перелік компонентів нашої «високої» загальної культури населення. Картина буде неповною, коли не згадати, що біля штурвала українського корабля стоїть так звана політична еліта з рівнем IQ нижче плінтуса.

У системі координат «дурість—час» крива різко пішла вгору. І переламати цю тенденцію вже не зможе ніхто, оскільки в Україні відбулися незворотні катастрофічні зміни в суспільному організмі. Та багато хто, зокрема й ваш тижневик, ще грають у гру під такою солодкою назвою, як «потенційні можливості». Ця гра подобається багатьом — ученим-імпотентам, політикам, переважно схожим на героїв роману про Швейка, представникам ЗМІ й особливо західним консультантам.

Замикайте, панове, цю крамничку з обговоренням конкурентоспроможності. Не можна обговорювати те, чого немає у природі. «Мудрі зберігають знання, але вуста дурня — близька загибель» (Глава 10 «Притч Соломонових»). Це про нас. Амінь!

Із повагою,

Олександр Сасовський,
55 років, освіта вища,
інженер-механік

ДЖЕРЕЛО:
http://www.zn.kiev.ua/ie/index/555/


Від себе хочу ще прокоментувати "розумові" здібності нашого головного носія влади. Як відомо в галузі освіти ця "нова" влада спромоглася лише на релігійний маразм. Мій товариш теж виступає за уроки релігії. Він це обгрунтовує так:
"Правильно, уроки такие конечно нужны , только классы надо разделить на подгруппы по религиозным предпочтениям. устаревшую
игру в зарницу заменить на игру в "Крестовый поход". "Джихад".
"Черную сотню" и т. д. Тренировки можно проводить на переменах
Неплохо бы еще поймать какую нибудь ведьму и сжечь ее на линейке
при всех, так сказать практическое занятие по инквизиции.
Представляете как высоко поднимется мораль у детей".