07/18/2005 | толя дейнека

всім відомо, що Павло Лазаренко своє виконання обов'язків голови уряду використовував для того, щоб якщільніше набити власні кишені, грабуючи нарід України. І тепер нарід Український це знає до найдальшого села. Звичайно, словам такого негідника ловіряти не можна, але в одному зі своїх інтерв'ю він зазначив, що його вигнання і арешт використав для захоплення його імперії Віктор Пінчук. Можна навіть за певної уяви припустити, що наявність у політично ослабленого Павла Іванича великої власності стала головною його бідою. В Віктора Пінчука не було такої високої посади, але загальновизнано, що для своїх оборудок він активно використовував своє положення зятя президента, коли у майках сидів з Л.Д.Кучмою на кухні за пляшкою бурячихи. Віктору Пінчуку зараз теж не дуже солодко (порівнюючи сьогодня з недалеким минулим), але його суспільний статус нині незрівняно вищий, ніж ганебне становище Головного Українського Корупціонера Павла Лазаренка, який накрадені гроші завіз до Америки, а там їх вкрали американці. Натомість, Віктор Пінчук є загалом добросовісний покупець, хіба що держава винна у певних формальних непорозуміннях при організації конкурсів. Його честь і добросовісність придбача готується захищати Європейський суд з прав людини. Зазіхання групи Коломойського-Боголюбова на певні перлини імперії Пінчука (бо заслаб!) теж захищається в суді, який однаково поважно ставиться до обох добросовісних сторін.
Питання полягає в тому, чим саме П.Лазаренко заслужив свій вкрай ганебний статус? Може тим що нахапав аж більше всіх. Ніби ні. Може тим що користував для цього свою державну посаду? Мабуть, так, але не він один. Навіть на посаді прем'єра, яку посідала лічена кількість людей, є ще приклад Юхима Звягільського, який від переслідувань у корупційних справах сховався за кордоном, пересидів аж поки Верховна Рада України не змилостивилась, не запросила повернутися і не гарантувала йому безпеки на батьківщині. Сьогодні Юхим Леонідович - шанований народний депутат, член потужної групи Регіони України.
Наскільки об'єктивно ми і наша держава визначаємо головних демонів в Україні? Тобто чи можна з двох початково однакових негідників-крадіїв зліпити - з одного Головного розкрадія, з другого - шанованого власника і впливогого політика.