07/24/2005 | Мінор

http://www.rep.in.ua/show/?id=16913

>Якщо ви думаєте, що емігранти зі Сходу – то суто європейська проблема, то ми уже у Європі. Убивства, наркотики, на фоні безпорадних дій МВС на Київщині, уже можуть спровокувати самосуд. Або щонайменше – заблокування центральної у країні автомагістралі.

Спочатку факти. В ніч з 17 на 18 липня у селищі Гребінки від кількох ударів ножем обірвалося життя 31-річного Володимира Набокова. Через тиждень, опівдня на площу перед селищною радою вийшли сотні людей, які зібралися перекрити трасу Одеса-Київ. Убивцю не знайдено дотепер. Спеціалісти-криміналісти стверджують, якщо злочин не розкривають протягом кількох діб, - шанси на результативне розслідування падають до нуля. Однак, у Гребінках і так усі знають – Володимира убили вірмени, які тримають у селищі, на вигляд, невеликий кіоск.



Перед убивством Володимира вже був один випадок, який ніби попереджав, невдовзі може статися непоправне - кількох поранених ножем мешканців селища врятували лише професійні дії лікарів. Тих, хто наніс потерпілим не одне ножове поранення так і не знайшли. Але жінки на площі розповідають, що все село упевнене – це справа рук все тих само вірменів. «Насправді вони торгують наркотиками і споюють наших дітей, - з тривогою в голосі розповідає бабуся років 65-ти, - Чому українцям, які вертаються зі служби в Росії, в Гребінках прописатися зась, а «цим» – навіть дозволили розпочати торгівлю?!» «Ці» - ще найспокійніше слово, яким гребінківці на площі називали вірмен. «Мы вас будэм рэзать, как баранов!» - такі погрози кавказців мешканці селища передають одне одному і це, як мінімум, не сприяє процвітанню дружби народів.


Тієї злощасної ночі, чоловіки стояли біля вірменського кафе, розповідали анекдоти і пили пиво. Треба сказати, що товариші Володимира, що були разом з ним, виглядають міцними і здоровими парубками без слідів алкогольної залежності на обличчі. Тоді ніщо не віщувало біди. Володимир вирішив спуститись до вірмен у підвальчик - докупити цигарок…


«Якби ми туди йшли «розбиратись», то він ніколи б не остався з ними сам, - ми ж друзі, – пояснює один з них, - Раптово ми почули крик і кинулись туди». Володю вдарили кілька разів ножем у спину, після чого він ще міг іти і говорити. Товариш завіз його до лікарні за кілька хвилин. На сидінні автомобіля крові майже не було – пізніше лікарі розказали, що кровотеча була всередину, в легені, до яких дістав ніж. «А як повела себе міліція?», - питаю я і відчуваю, колючі погляди оточуючих людей.

Виявляється першими на місце злочину прибули міліціонери аж із Василькова, що за 30 кілометрів від Гребінок. Кажуть місцеве РОВД, що знаходиться лише за 200 метрів, увесь цей час оформлювало необхідні папери…


Начальник Васильківського міжрайонного РОВД Григорій Яременко підтвердив, що порушено кримінальну справу і попросив не фотографувати його зблизька. Місцевій міліції у Гребінках не довіряють.

«Ви запитайте на які гроші наш начальник міліції купив собі таку дорогу іномарку лише за півроку на посаді – скільки їм платять?!», - гарячкував чоловік, що стояв поруч з друзями Володимира. За словами мешканців селища, вони не раз спостерігали, як головний гребінківський міліціонер та його підлеглі з вірменами не просто віталися за руку, а обнімалися, як рідні брати.

«Вірмени платять їм за кришування, а самі продають наркоту», - обурювався чоловік і односельці, погоджуючись, кивали. Лише товариш Володимира, який востаннє віз його до лікарні, наважився заперечити, безнадійно махнувши рукою: «Ти ж знаєш - такі звинувачення треба спочатку довести».


«Питання в тому, хто наступний – ми чи наші діти», - сказав мені на прощання один із цих пригнічених горем людей. І справді, для порівняно невеликого селища убивство і кілька замахів на убивство підряд – це занадто. Жодного разу справи не були розкриті, а це означає, що злочинці на волі.


Біля місцевої міліції і справді стояли шикарні іномарки, що дисонувало з облупленим одноповерховим будиночком в оточенні залізних «бобиків» на яких тут їздять прості міліціонери. Про стихійні збори сотень людей на центральній площі перед селищною радою, тут удали, що не знають. Представившись і показавши посвідчення журналіста, я поцікавився, де і коли будуть перекривати автомагістраль. «А ми нічого не чули», - поквапливо відповіли мені. «То може вони й про вбивство не знають», - вперше спостерігаючи таких заляканих офіцерів міліції, подумав я. На дворі йшов дощ, але люди на площі на нього не звертали уваги, готуючись вийти на трасу.


Віктор УКОЛОВ

За коментарем ми звернулися до Леоніда Ковальчука, голови Васильківського районного осередку Української Народної Партії.


- Пане Володимире, чи перекривали трасу в Гребінках?

- Поки-що попереджувально, на 10 хвилин. Розуміючи, що водії не винні, ми організували перехід дороги по зебрі з транспарантами, під охороною працівників міліції.

- Що це дає?

- Нам уже вдалося привернути увагу. Я переконаний – міліція почала робити активні рухи лише тоді, коли пересвідчилася, що справу не вдається зам‘яти. Щоправда начальник міжрайонного РОВД приїхав до Гребінок і вже другий день перебуває разом з людьми, що вселяє надію.

- Криміналісти стверджують – якщо убивство не розкрите по гарячим слідам, перспектив майже ніяких.

- Убивцю оголошено у розшук по всіх областях України. Хоч треба сказати, що Григорій Яременко учора визнав вкрай непрофесійні дії Гребінківської міліції.

- Чому цим опікується УНП?

- Ми взяли справу під свій контроль після десятків звернень мешканців селища і обов‘язково доведемо її до кінця.

- Якою буде політична оцінка, якщо убивцю не знайдуть?

- Будемо вимагати відставки начальника міжрайонного РОВД.

- Дякую за коментар.


P.S. Після символічного перекриття автомагістралі, у Гребінках розпочали збір підписів під листом до Міністра внутрішній справ, Генерального прокурора, глави обласної адміністрації та Президента з вимогою всебічного розслідування резонансного вбивства і відставки міжрайонного прокурора Петра Бояна та глави РДА В’ячеслава Білоуса.