Хороша стаття про листа з вимогами журналістів Ющенку
07/27/2005 | S@nya
Стаття відображає протилежний бік справи, з перегибами теж, але щось в цьому є. Наїзжати на Юща треба, але нахабство треба стримувати і йому і журналістам.
***
Журналісти вже навчилися поважати себе, але ще не вміють поважати свою країну
Олександр ПАЛІЙ
Джордж Буш назвав Едама Клімера з «Нью-Йорк Таймс» «гівнюком вищої проби». І, до речі, досі не попросив вибачення. Путін узагалі погрожував зробити західному журналісту обрізання.
Останній скандал, пов‘язаний з висловлюваннями президента Віктора Ющенка на адресу журналіста шанованого видання «Українська правда», засвідчив кілька неприємних не стільки для Президента, скільки для журналістської громадськості моментів.
Ці моменти лише посилилися з оприлюдненням звернення низки журналістів до Президента Віктора Ющенка, які вони назвали «вимогою».
У цьому зверненні чимало цікавих пасажів. Так, журналісти відзначають, що «тон і лексика» Ющенка «негідні лідера демократичної європейської країни», а самі журналісти вказують Президентові своєї країни, що саме він «має усвідомлювати»..
Гострі слова Ющенка до журналіста УП змусили кілька десятків підписантів «говорити про сповзання країни у несвободу слова, цензуру і самоцензуру».
Разом з тим сам тон цього листа, як і тон статей хорошого журналіста з УП Сергія Лещенка до Президента цілком перекреслює весь зміст звернення до Президента.
Під час боротьби з темниками в 2002 році сотня українських журналістів написала листа до тодішнього Президента Кучми зі скаргою на тиск. У цьому листі журналісти не вимагали, а всього на- всього «просили». Відчуйте різницю. Один з найрадикальніших ініціаторів боротьби з цензурою Роман Скрипін у 2002 році заявив: «Невідправлений лист до президента про критичну ситуацію в ЗМІ, під яким підписалися близько ста журналістів з різних телеканалів, зараз лежить «в шухляді». Але якщо несила буде терпіти цю ситуацію, він знову може з’явитися. Станом на сьогодні журналісти ще керуються так званими корпоративними інтересами, хоча кожен для себе розуміє це по-своєму. Для багатьох людей корпоративний інтерес – це отримання зарплати в певному місці і виконання згідно з цим заробітком певних обов’язків» (http://ukr.for-ua.com/comments/2002/10/02/140017.html). Однак тоді лист «так і не з‘явився», а журналісти так і не наважилися направити його адресатові.
В ті часи окремі підписанти написаного мною Маніфесту з приводу політичної цензури (http://www.profspilka.org.ua/cgi-bin/show_story.cgi?Id=13&Idr=1&L=ua), які є і серед нинішніх підписантів «вимоги» до Ющенка, просили не оприлюднювати їхніх прізвищ.
Сьогодні ж ситуація принципово інша – журналісти вже не бояться, що за вказівкою Президента їм відріжуть голову. І слава Богу.
Однак, схоже, демократія в Україні значною частиною журналістів трактується як анархія, тобто як відсутність авторитетів.
Разом з тим журналісти часом у здійсненні своїх прямих обов‘язків – пошукові «гарячих фактів» - не помічають, що таке трактування демократії, коли не є авторитетом навіть обраний твоїм же народом Президент, підриває авторитет самих цих журналістів і їхньої власної країни. Тому Президент і змушений дещо нервово повторювати вже не лише для донецької партдержноменклатури, а й для більш освіченої журналістської публіки, що він «не пастух гусей».
До всього, досить веселий сам привід обурення журналістської публіки. Ніколи не повірю, що прекрасний журналіст Сергій Лещенко, який пройшов Крим і Рим, впав у ступор від різких слів президента.
Преса взагалі за своєю природою має перебувати в стані перманентного конфлікту з владою, з усіма відповідними наслідками.
Скажімо, в такій країні, як США, нинішній її президент Джордж Буш назвав Едама Клімера з «Нью-Йорк Таймс» «гівнюком вищої проби». І, до речі, досі не попросив вибачення. Путін узагалі погрожував зробити західному журналісту обрізання. Всі ці речі, безумовно, гідні засудження.
Однак, виходячи зі свого соціального обов‘язку, преса ніколи не має бути в конфлікті зі своєю країною і її авторитетом.
Саме тому журналісти мають з належною повагою ставитися до Президента навіть не як до особи, а як до інституції. Жодних порушень з його боку, крім різких слів, поки немає, тож і говорити, відповідно, немає про що.
Тим більше так має бути, коли його перемога дала журналістам свободу слова, а багатьом – ще й шанс повернути власну гідність. Президент – це ще й символ нашої землі і нас самих, адже саме на його користь відбулося волевиявлення нашого народу. А синові Президента слід дати право хоча б на мінімальне приватне життя й дозволити йому їздити на тих машинах, на які він чи його родина заробили. Не все ж на них їздити суркісам та шуфричам.
Більшість читачів поки не є дітьми президента, однак усі вони мають розуміти, що жаба не є хорошою твариною, а заздрість псує печінку.
Якщо Президент якісно виконуватиме свої обов‘язки, український народ, найімовірніше, дозволить купити по «Мерседесу» кожному членові його родини, включно з малим Тарасиком.
Олександр Палій для «Обозревателя»
***
Журналісти вже навчилися поважати себе, але ще не вміють поважати свою країну
Олександр ПАЛІЙ
Джордж Буш назвав Едама Клімера з «Нью-Йорк Таймс» «гівнюком вищої проби». І, до речі, досі не попросив вибачення. Путін узагалі погрожував зробити західному журналісту обрізання.
Останній скандал, пов‘язаний з висловлюваннями президента Віктора Ющенка на адресу журналіста шанованого видання «Українська правда», засвідчив кілька неприємних не стільки для Президента, скільки для журналістської громадськості моментів.
Ці моменти лише посилилися з оприлюдненням звернення низки журналістів до Президента Віктора Ющенка, які вони назвали «вимогою».
У цьому зверненні чимало цікавих пасажів. Так, журналісти відзначають, що «тон і лексика» Ющенка «негідні лідера демократичної європейської країни», а самі журналісти вказують Президентові своєї країни, що саме він «має усвідомлювати»..
Гострі слова Ющенка до журналіста УП змусили кілька десятків підписантів «говорити про сповзання країни у несвободу слова, цензуру і самоцензуру».
Разом з тим сам тон цього листа, як і тон статей хорошого журналіста з УП Сергія Лещенка до Президента цілком перекреслює весь зміст звернення до Президента.
Під час боротьби з темниками в 2002 році сотня українських журналістів написала листа до тодішнього Президента Кучми зі скаргою на тиск. У цьому листі журналісти не вимагали, а всього на- всього «просили». Відчуйте різницю. Один з найрадикальніших ініціаторів боротьби з цензурою Роман Скрипін у 2002 році заявив: «Невідправлений лист до президента про критичну ситуацію в ЗМІ, під яким підписалися близько ста журналістів з різних телеканалів, зараз лежить «в шухляді». Але якщо несила буде терпіти цю ситуацію, він знову може з’явитися. Станом на сьогодні журналісти ще керуються так званими корпоративними інтересами, хоча кожен для себе розуміє це по-своєму. Для багатьох людей корпоративний інтерес – це отримання зарплати в певному місці і виконання згідно з цим заробітком певних обов’язків» (http://ukr.for-ua.com/comments/2002/10/02/140017.html). Однак тоді лист «так і не з‘явився», а журналісти так і не наважилися направити його адресатові.
В ті часи окремі підписанти написаного мною Маніфесту з приводу політичної цензури (http://www.profspilka.org.ua/cgi-bin/show_story.cgi?Id=13&Idr=1&L=ua), які є і серед нинішніх підписантів «вимоги» до Ющенка, просили не оприлюднювати їхніх прізвищ.
Сьогодні ж ситуація принципово інша – журналісти вже не бояться, що за вказівкою Президента їм відріжуть голову. І слава Богу.
Однак, схоже, демократія в Україні значною частиною журналістів трактується як анархія, тобто як відсутність авторитетів.
Разом з тим журналісти часом у здійсненні своїх прямих обов‘язків – пошукові «гарячих фактів» - не помічають, що таке трактування демократії, коли не є авторитетом навіть обраний твоїм же народом Президент, підриває авторитет самих цих журналістів і їхньої власної країни. Тому Президент і змушений дещо нервово повторювати вже не лише для донецької партдержноменклатури, а й для більш освіченої журналістської публіки, що він «не пастух гусей».
До всього, досить веселий сам привід обурення журналістської публіки. Ніколи не повірю, що прекрасний журналіст Сергій Лещенко, який пройшов Крим і Рим, впав у ступор від різких слів президента.
Преса взагалі за своєю природою має перебувати в стані перманентного конфлікту з владою, з усіма відповідними наслідками.
Скажімо, в такій країні, як США, нинішній її президент Джордж Буш назвав Едама Клімера з «Нью-Йорк Таймс» «гівнюком вищої проби». І, до речі, досі не попросив вибачення. Путін узагалі погрожував зробити західному журналісту обрізання. Всі ці речі, безумовно, гідні засудження.
Однак, виходячи зі свого соціального обов‘язку, преса ніколи не має бути в конфлікті зі своєю країною і її авторитетом.
Саме тому журналісти мають з належною повагою ставитися до Президента навіть не як до особи, а як до інституції. Жодних порушень з його боку, крім різких слів, поки немає, тож і говорити, відповідно, немає про що.
Тим більше так має бути, коли його перемога дала журналістам свободу слова, а багатьом – ще й шанс повернути власну гідність. Президент – це ще й символ нашої землі і нас самих, адже саме на його користь відбулося волевиявлення нашого народу. А синові Президента слід дати право хоча б на мінімальне приватне життя й дозволити йому їздити на тих машинах, на які він чи його родина заробили. Не все ж на них їздити суркісам та шуфричам.
Більшість читачів поки не є дітьми президента, однак усі вони мають розуміти, що жаба не є хорошою твариною, а заздрість псує печінку.
Якщо Президент якісно виконуватиме свої обов‘язки, український народ, найімовірніше, дозволить купити по «Мерседесу» кожному членові його родини, включно з малим Тарасиком.
Олександр Палій для «Обозревателя»
Відповіді
2005.07.27 | Уляна
Журналіти самі собі поставили планку
Тепер подивимося, як вони будуть через неї стрибати. Треба Ющенкові подякувати за скандал. Як і Зваричеві. Без історії зі Зваричем я б не так пильно приглядалася до "держателей дипломов". Лояльність, як вітром здуло. Шукачі диплома Зварича, якось так автоматично і самі стали голенькими зі своєю неіснуючою кваліфікацією. Згадалося, як позавалювали доручені їм справи, як ніде більше, ніж 2 місяці не могли попрацювати, як не працюють за спеціальністю і ніколи не могли працювати, як хвалилися про те, що родичі пили коньяки з членами вченої ради.2005.07.27 | SpokusXalepniy
Подивимось яку планку вони поставили. Може цю...
... про Мерседеси: "... Не все ж на них їздити суркісам та шуфричам"Не розумiю - це взято за планку?
Мораль на фонi шуфричей i суркiсiв?
Тодi справдi - героєм становиться будь-хто.
2005.07.27 | Уляна
А ще Мафіозі ходять в оперу
Де тут логіка? Мораль залежить від марки машини, покрою штанів?SpokusXalepniy пише:
> ... про Мерседеси: "... Не все ж на них їздити суркісам та шуфричам"
>
> Не розумiю - це взято за планку?
> Мораль на фонi шуфричей i суркiсiв?
>
> Тодi справдi - героєм становиться будь-хто.
2005.07.27 | Предсказамус
О морали и штанах
Уляна пише:> Де тут логіка? Мораль залежить від марки машини, покрою штанів?
Если просуммировать машины и штаны и при этом выйдет, что семья публичного политика тратит больше, чем официально зарабатывает, то это однозначно говорит о морали такого политика.
P.S. В данном случае я не только о семье Ющенко, а и любого публичного деятеля.
2005.07.27 | Shooter
Одним словом,...
Предсказамус пише:> Уляна пише:
> > Де тут логіка? Мораль залежить від марки машини, покрою штанів?
> Если просуммировать машины и штаны и при этом выйдет, что семья публичного политика тратит больше, чем официально зарабатывает, то это однозначно говорит о морали такого политика.
>
> P.S. В данном случае я не только о семье Ющенко, а и любого публичного деятеля.
...пора вводити обов'язкове щорічне декларування майна. І в першу чергу - держслужбовцями.
2005.07.27 | Предсказамус
Именно (-)
2005.07.27 | rva77
Re: Одним словом,...
Shooter пише:>
> ...пора вводити обов'язкове щорічне декларування майна. І в першу чергу - держслужбовцями.
А вони і декларують щорічно, держслужбовці 1-3 категорій.
2005.07.27 | Предсказамус
Не. Они декларируют доходы, а нужно расходы (-)
2005.07.27 | rva77
Re: Не. Они декларируют доходы, а нужно расходы (-)
Ви бачили декларацію держслужбовця? Там декларується нерухоме майно і автомобілі, що належать держслужбовцю та членам його родини.2005.07.27 | Сергій Кабуд
думаю було знайдено спосіб придбати ці авта
і не записувати їх на саміх себе2005.07.27 | SpokusXalepniy
Шланговий прикидон.
Уляна пише:> Де тут логіка? Мораль залежить від марки машини, покрою штанів?
Нi, що ви!
Залежить вiд вiри в бога.
Батько сказав, що вiн вiруючий, значить вiруючий!
Ми теж вiруючи, але ж там не так. Там глибоко вiруюча людина! Її не чепай!
Ось, коли всi журналюги-кiлери стануть глибоко вiруючими...
2005.07.27 | Уляна
Re: Шланговий прикидон.
Так і є. Тільки без прикидону. І без високих стандартів для інших, а низьких для себе. А чому Ви з цього не почали, а з Суркісів на іномарках?SpokusXalepniy пише:
> Залеже вiд вiри в бога.
Треба писати залежить.
2005.07.27 | SpokusXalepniy
... а також про вiру
Уляна пише:> Так і є. Тільки без прикидону. І без високих стандартів для інших, а низьких для себе. А чому Ви з цього не почали, а з Суркісів на іномарках?
Згадалось... з книги Пєскова и Стрєльнiкова.
В Штатах напочатку 70-х, коли кредитнi картки тiльки запроваджувались, мало хто їх приймав як оплату.
На одному з ресторанiв було написано:
Господу Богу мы вiримо!
Остальные - платят наличными.
Так ось, я гадаю, що Ющенку ще довго треба платити готiвкою, поки у нього буде такий же авторитет, як у MasterCard.
> SpokusXalepniy пише:
> > Залеже вiд вiри в бога.
> Треба писати залежить.
дякую! Вже. Виправленому вiрити.
2005.07.27 | SpokusXalepniy
Що ж там таке сталося?
Уляна пише:> Тепер подивимося, як вони будуть через неї стрибати. Треба Ющенкові подякувати за скандал.
А якщо б вiн ще й, наприклад, на дорозi якусь людину задавив би...
Коротше, "за кефiр - окрема подяка всiм"!
> Як і Зваричеві. Без історії зі Зваричем я б не так пильно приглядалася до "держателей дипломов".
Цiкаво!
I якщо придивившись уважно з'ясується що таки фальшивий! За прикладом президента ви цю людину просто залишаєте на посадi, чи негайно пiдвищуєте на один ступень?
> Лояльність, як вітром здуло. Шукачі диплома Зварича, якось так автоматично і самі стали голенькими зі своєю неіснуючою кваліфікацією.
Пояснiть - що значить "стали голенькими", i що ви маєте на увазi пiд "неіснуючою кваліфікацією"?
> Згадалося, як позавалювали доручені їм справи, як ніде більше, ніж 2 місяці не могли попрацювати, як не працюють за спеціальністю і ніколи не могли працювати, як хвалилися про те, що родичі пили коньяки з членами вченої ради.
"Берлага стоял, как оплёванный". Я нiчого такого не знаю. Про що це ви? Дайте почитати.
2005.07.27 | Analytik
Хто авторітет?
>Однак, виходячи зі свого соціального обов‘язку, преса ніколи не має бути в конфлікті зі своєю країною і її авторитетом.Вибачте, але звання Президента не надає йому авторитету автоматично.
Президент окремо, а авторитет, якій необхідно напрацівати, окремо.
2005.07.27 | antyfa
прекрасний райтерський матеріал
покликаний нейтралізувати проблеми яких сам собі президент настворював. Турбують акценти: "Ми кажемо Ющенко, розуміємо Україна, ми кажемо Україна розуміємо Ющенко"2005.07.27 | BIO
Re: Хороша стаття про листа з вимогами журналістів Ющенку
О пользе молока.Оно полезно тем, что после него дуют и на воду.
Странно, с чего это Обозреватель размахался
перед носом морд откровенно красной тряпкой ?
Мы уже что - на корриде? И где тогда наше место ?
Спокойствие, только спокойствие.
Вопрос о происхождении мажорских погремушек у АВЮ
и его образцово младоолигархическом поведении - из разряда
самых невинных вопросов, которые УЖЕ ОБЯЗАНЫ задавать
НОРМАЛЬНЫЕ журналисты ЭТОЙ власти.
Все уже так горячо, что поводом может стать любой
пересекающий Лютеранскую пересічный їжачок.
Даже этот ежик помнит каким горячим молочком
поили прессу с 2002. Чего же от людей ждать. Амнезии ?
Только нормальной реакции, слава Богу и рефлексам.
Ох, какой шикарный список убойных вопросов можно
составить для Юща по итогам полугодия, но жалко ж
пчелку. Столько дегтя на всю его пасеку хватит.
И сотоварищи достанется, даже с перьями в пуху.
Захотят ли они делиться этим добром с предыдущим
обезьянником - вопрос открытый. Для всех.
Вот о чем ему надо размышлять, в очередной раз
пролетая над страной и миром со своими(?)очередными
инициативами. А не налетать в припадках морализаторства
на касту особо любопытных в силу долга.
Вообще, полгода читать проповеди стране, родившей Майдан
и себя любимого уже занадто. С миссионерством куда-нибудь
в Гвинею там ее и Бисау, а на Майдане папуасов не стояло.
Я по крайней мере ни одного не видел. Все были наши.
Короче,отдать Богу-богово, а кесарю-пахать и пахать на результат.
Черт с ним, пусть хоть на Мерсе, но чтобы глубоко и ровно.
И зерна свои сеял чтоб без всякой шелупени, гнили и долбоносиков.
Такое вот мое будет слово.
А Палия - на па..
Нет. Я лучше другое желание загадаю:
Господи, приделай Ты всем сраколизам рашпиль
вместо сам догадываешься чего. Аминь.