Про чорну заздрість та кольорові бренди
08/04/2005 | Бегемот Замбезький
(Із циклу "Думки вголос")
Признаюся Вам щиро, що я заздрю. Так. Заздрю чорною заздрістю і не аби кому, а самому синулі самого презіка всея України. Ви тільки уявіть собі які у хлопця друзі! Його тьолка їздить на спортивному мерсі і дарує своєму милому мобільника за сорок тисяч баксів. Щоби не забував, надзвонював. А моя? Не те що мерса, а поганенької Таврії зроду не мала. Мобільника, правда, подарувала. За одну гривню, по акції. Тепер не маю де від неї сховатися.
А який у нашого Андрюхи товариш у Чехії? Оце всім товаришам товариш! Коли взнав, що синулін мерс поступається мерсу його тьолки, то пригнав йому з Праги такого бумера, що в Україні такого ще ніхто не має. Зовсім ніхто, навіть жінка Черновецького. Моя теж любить мужчин на колесах. Але вона чувіха проста, її і дев'ятка влаштує. Головне аби за місто доїхала, а там ... Яка, власне, різниця - бумер чи дев'ятка? Головне, щоб людина була хороша.
А ще я заздрю Андрюсі тому, що він справжній пацан. Коли внутрішній міністр по ящику засвідчив, що громадянин України на іноземних номерах їздити права не має, то наш хлоп їх зняв і тепер їздить взагалі без номерів. Круто! Чисто, як його папашка. Коли той приїхав до Франківська і побачив ескорт ДАІ, що звично собі з сиренами та мигалками простував посеред шосе, то взяв і скасував ДАІ. Тепер усі водії мають, накінець, спокій. Їздять собі, кожен як Бог на серце покладе. Тільки останньої неділі п'ятдесятьох по країні задавили. Далі - більше буде.
Я от все думав і ніяк не міг зрозуміти звідки у синулі бабки, щоб по тисячі баксів за пляшку шампанського платити? Я вже не кажу про те, що не уявляю собі тих виноградників, шмурдяк з яких з газом може стільки коштувати. Ну, як це так? У папашки що до недавна зарплата була тисячу баксів на місяць. То ж аліментів він своєму чаду від першого шлюбу більш як двісті п'ятдесят платити не міг. Дійсно не міг, бо ж у нього ще й від пані Катерини троє діточок народилося. А наш пацан меньше сотні взагалі купюрою не вважає. Я давно зрозумів, що тут щось не тово. Аж ось пан Катеринчук нам усе пояснив. Виявляється, він сам передав синулі права на усі бренди Помаранчової Революції і на лозунг "Так!" зокрема. А рекламні фірми свідчать, що вартість цих брендів сягає ста міліонів доларів. Оце так друг! Де би мені таким розжитися?
Боже, який я пану Миколі вдячний! За науку, за те, що просвітив мене сірого. Виявляється це ми з моєю чувіхою на Майдані не за світле майбутнє своє і всієї України мерзли, а розкручували синуліни помаранчові бренди. Так чому тоді нам хоч по стольнику не відломилося?
Я сьогодні всю ніч не спав, мучився і, накінець, зрозумів, що маю робити. Прошу всі компетентні органи і пана Миколу зокрема, мати наувазі, що від сьогодні синьо-жовтий бренд є моєю, Стьопи Петренка, виключною власністю. І тризуб також. Дарма, чи що, мої предки за них кров свою проливали? Дарма Байда, Наливайко, Кішка та інші герої наші муки пекельні прийняли? В ім'я чого? Щоб я, нащадок запорожців не міг собі за їхнього бренда навіть Майбаха занюханого купити?
І лозунг теж прошу за мною записати, той, що "Слава Україні!".
4.08.2005
Бегемот Замбезький
http://krainachudes.com
Признаюся Вам щиро, що я заздрю. Так. Заздрю чорною заздрістю і не аби кому, а самому синулі самого презіка всея України. Ви тільки уявіть собі які у хлопця друзі! Його тьолка їздить на спортивному мерсі і дарує своєму милому мобільника за сорок тисяч баксів. Щоби не забував, надзвонював. А моя? Не те що мерса, а поганенької Таврії зроду не мала. Мобільника, правда, подарувала. За одну гривню, по акції. Тепер не маю де від неї сховатися.
А який у нашого Андрюхи товариш у Чехії? Оце всім товаришам товариш! Коли взнав, що синулін мерс поступається мерсу його тьолки, то пригнав йому з Праги такого бумера, що в Україні такого ще ніхто не має. Зовсім ніхто, навіть жінка Черновецького. Моя теж любить мужчин на колесах. Але вона чувіха проста, її і дев'ятка влаштує. Головне аби за місто доїхала, а там ... Яка, власне, різниця - бумер чи дев'ятка? Головне, щоб людина була хороша.
А ще я заздрю Андрюсі тому, що він справжній пацан. Коли внутрішній міністр по ящику засвідчив, що громадянин України на іноземних номерах їздити права не має, то наш хлоп їх зняв і тепер їздить взагалі без номерів. Круто! Чисто, як його папашка. Коли той приїхав до Франківська і побачив ескорт ДАІ, що звично собі з сиренами та мигалками простував посеред шосе, то взяв і скасував ДАІ. Тепер усі водії мають, накінець, спокій. Їздять собі, кожен як Бог на серце покладе. Тільки останньої неділі п'ятдесятьох по країні задавили. Далі - більше буде.
Я от все думав і ніяк не міг зрозуміти звідки у синулі бабки, щоб по тисячі баксів за пляшку шампанського платити? Я вже не кажу про те, що не уявляю собі тих виноградників, шмурдяк з яких з газом може стільки коштувати. Ну, як це так? У папашки що до недавна зарплата була тисячу баксів на місяць. То ж аліментів він своєму чаду від першого шлюбу більш як двісті п'ятдесят платити не міг. Дійсно не міг, бо ж у нього ще й від пані Катерини троє діточок народилося. А наш пацан меньше сотні взагалі купюрою не вважає. Я давно зрозумів, що тут щось не тово. Аж ось пан Катеринчук нам усе пояснив. Виявляється, він сам передав синулі права на усі бренди Помаранчової Революції і на лозунг "Так!" зокрема. А рекламні фірми свідчать, що вартість цих брендів сягає ста міліонів доларів. Оце так друг! Де би мені таким розжитися?
Боже, який я пану Миколі вдячний! За науку, за те, що просвітив мене сірого. Виявляється це ми з моєю чувіхою на Майдані не за світле майбутнє своє і всієї України мерзли, а розкручували синуліни помаранчові бренди. Так чому тоді нам хоч по стольнику не відломилося?
Я сьогодні всю ніч не спав, мучився і, накінець, зрозумів, що маю робити. Прошу всі компетентні органи і пана Миколу зокрема, мати наувазі, що від сьогодні синьо-жовтий бренд є моєю, Стьопи Петренка, виключною власністю. І тризуб також. Дарма, чи що, мої предки за них кров свою проливали? Дарма Байда, Наливайко, Кішка та інші герої наші муки пекельні прийняли? В ім'я чого? Щоб я, нащадок запорожців не міг собі за їхнього бренда навіть Майбаха занюханого купити?
І лозунг теж прошу за мною записати, той, що "Слава Україні!".
4.08.2005
Бегемот Замбезький
http://krainachudes.com
Відповіді
2005.08.04 | rva77
Re: Про чорну заздрість та кольорові бренди
А мені здається, що прапором таких як Ви має бути жовто-синє полотнище іу центрі його має бути зображена велика зелена жаба.
2005.08.04 | Сахаров
Re: Про чорну заздрість та кольорові бренди
Щось та жаба і мене давить. Забиваю за собою відгук "Героям слава!".Непогана назва для горілочки. І будь ласка відсоток з продажу мені на рахунок. Як вже торгувати національними символами, то по повній програмі.
2005.08.05 | BIO
Re: Про чорну заздрість та кольорові бренди
Це Ви будете ліпити на пакетики з героїном.Опіум з почуттям гідності - це ще та суміш.
А зовсім відкидаючим копита - ще подковку
на пакетик. Для безпрограшної лотереї
рітуальних послуг. Уявить собі джек-пот.
Народ
ПС А що поробити зі скальпами їжачків-підбурювачив
для того щоб розходилися рєволюційні прєзєрвативи
я вже нікому ніколи не скажу, бо знов зітруть допис.
2005.08.06 | Бегемот Замбезький
Домовились, вам "Героям Слава!" на горілку - мені "Слава Україн
і!" на шоколадні цукерки (Порошенка прошу не примазуватися!)2005.08.04 | Тестер
А для чого бергамоту жаба???(-)
2005.08.04 | Уляна
Чорні і жовті бренди
Памятаю, стояло колись питання ще до всяких революцій, чи не скористається хтось брендом Пори. Виглядає, що скористалися.Перед останніми виборами в парламент Павловський хвалився, що йому було б дуже легко створити блок, де першими в списку ішли б Ющенко, Тимошенко, Шевченко, Франко, і навіть справжній Поплавський.
Висновок: поки існують "гуманітарні технологи", реєструйте бренди, символіку, назви партій на себе або своїх дітей, а на цуциків, що чіпляються до штанин - не звертайте уваги.
2005.08.04 | BIO
Re: Чорні і жовті бренди
Слушна думка - а чи можна на цуцика щось такє оформити ?Як в них тепер з цими правами ?
Бо воно ж шампанське і на шару сьорбати не буде, а за все
інше просто і мови немає.
Особливо, якщо бобік дворянської породи.
Ну майже ниякого тобі ризику що зкурвиться холєра.
2005.08.07 | Остап!
Блок -легко. Партію реальну - важко
Створити Блок -легко. Партію реальну - важко.Таку партію, де кожен виборець особисто занйомий з партійцем, який працює у його мікрорайоні.
2005.08.04 | tmp
ув. Бегемот, если это (зависть) Вас действительно
беспокоит в психологическом плане, то может Вам пригодится совет знающих людей.Так вот эти люди говорят, что зависть по сути своей сродни гордости. В принципе - что то, что то - дрянь, "теже яйца - только в профиль". Но в физиологическом плане (вернее психологическом) зависть оч быстро сводит в могилу - или завидующего, или того кому завидуют. Гордость же, особенно имеющая соотвествующие подтверждения (даже виртуальные), не так болезненна. А иногда ею можно даже гордится! Угу - именно гордится своей гордостью. Тогда предела ей просто нет - чем она больше, тем больше она сама и т.д. Хотя, конечно можно гордится и скромно - национальной гордостью, религиозной, гордыми дитями можно гордится, своей бедностью (богатством), честностью, скромностью и т.п.
Короче.. Люди знающие (страшные, при этом, гордецы) советуют сублимировать чувство зависти в чувство гордости. То есть можно гордится, например, тем, что у нашего Президента сын - всем президентским сынам сын. Что наш президентско-украинский сын не сын даже, а Сынище! Самый сыновливый из сынов! Нигде в цивилизованном мире Вы не найдете ни такого крутого сына, ни такого кроткого отца (развив. страны Африки не в счет).
Так что предмет для гордости у нас есть. Нужно только советами знающих людей воспользоваться и начать гордиться.
2005.08.08 | капітан Немо
Re: ув. Бегемот, если это (зависть) Вас действительно
tmp пише:> Короче.. Люди знающие (страшные, при этом, гордецы) советуют сублимировать чувство зависти в чувство гордости. То есть можно гордится, например, тем, что у нашего Президента сын - всем президентским сынам сын. Что наш президентско-украинский сын не сын даже, а Сынище! Самый сыновливый из сынов! Нигде в цивилизованном мире Вы не найдете ни такого крутого сына, ни такого кроткого отца (развив. страны Африки не в счет).
До речі - папаня дуже хороший чоловік, подивіться тільки лишень - як він любить свого сина. Інший би на дитину від першого шлюбу і гривні не потратив, ховався би від аліментів. а цей - ні ! Хороша, чуйна людина !! Яке щастя, що у нас такий люблячий, гуманний Президент !!!
2005.08.08 | tmp
:)) (-)