МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

А судді хто. Лист регіональних голів партіїї "Батьківщина"

08/06/2005 | Майдан
На прохання підписантів ставимо текст листа голів обласних організацій партії ВО”Батьківщина”. Запрошуємо до дискусії всіх зацікавлених...
======================================================================
А судді хто? Або відповідь дбаючим про "кадрову чистоту" в партії ВО "Батьківщина"


Прочитали публікацію в "Українській правді" за 29.07.2005 року "Хто хоче прикупити місце в "Батьківщині"? В чергу!". Так і хочеться голосно вигукнути: "Ще один черговий вболівальник за долю "Батьківщини". Як багато почало плодитися тих, хто ратує за пуританство та порядок в нашій партії. Лише одне питання як логічна закономірність від тих, хто стояв біля витоків формування партії та в часи її радикальної опозиційності: "Чому так мало ви вболівали за партію "Батьківщина" тоді, коли їй було досить сутужно. Було боязно писати?"
Партія – це свого роду сім'я однодумців. І все, що відбувається в ній, є проблемою суто родинних відносин. Як і в будь-якій сім'ї є періоди становлення, злагоди, взаємопорозуміння, а є часи дискусій, і навіть розбрату. Але це – внутрішні проблеми. Тим більше, коли "вболівальник" не знає суті справи, тягне ковдру на себе, хоче подати розвиток подій у власному баченні, а не в реальному стані. Саме необ‘єктивність автора статті змусила нас взятися за перо, щоб висловити колективну думку щодо написаного.
Так, партія "Батьківщина" на сьогодні є однією з найпотужніших та найвпливовіших політичних сил як в Україні в цілому, так і в регіонах зокрема. Безумовно, її авторитет в основному забезпечується діяльністю лідера партії, Прем’єр-міністра України Ю.В.Тимошенко. В той же час партійний імідж постійно формували й знані в державі люди, такі як О.В. Турчинов, О.Г. Білорус, М.А. Павловський, Я.П. Федорчук та багато інших. Саме на останнього спрямовані в статті стріли критики за ті події, що відбуваються в партійних організаціях на місцях. Й лише тому, що саме йому випала надзвичайно складна справа розбудови партії, починаючи з 1999 року – часу її заснування. Більше сотні партій на політичній карті України, але такою розгалуженою структурою, яку має сьогодні "Батьківщина" можуть похвалитися лише одиниці. Це лише один з тих багатьох напрямів конкретних робіт Виконавчого секретаріату Політради партії, якими з першого дня переймається Ярослав Петрович. Напевно мало хто вірив, що партія "Батьківщина" з першої ж спроби візьме планку прохідного бар’єру до Верховної Ради України, до того ж в умовах брутального тиску з боку влади та розгнузданої брехні від політичних опонентів. Однак, сьогодні фракція БЮТ чи не одна з найпривабливіших та найпопулярніших в українському парламенті. Без побудови правильної передвиборчої стратегії годі було й думати про таку перемогу.
Партійна організація – це живий організм. Те, що вчора було здоровою нормою, сьогодні керівництво партії вже може й не влаштовувати. Бо хвороба зволікання, невиконання рішень, пусті балачки, а не рутинна повсякденна робота, роз‘їдає цей організм, погубили, як це мало місце, вже не одну партію. Тому для нас, голів обласних партійних організацій цілком зрозумілі та прийнятні все зростаючі вимоги Виконавчого секретаріату Політради партії, його керівництва щодо оцінки роботи кожної партійної структури на місцях, її готовності до нових виборів. Хто-хто, а ми це постійно відчуваємо, коли щомісячно звітуємо про проведену роботу. До того ж, у керівника цього органу Я.Федорчука до кожного з нас один підхід, одна вимога: конкретний результат напрацювань чи це реєстрація управліннями юстиції сільських (селищних) партійних організацій, прийом у члени партії чи сплата членських внесків, вплив парторганізацій на суспільно-політичну ситуацію в регіоні, розстановка кадрів та багато інших факторів, що характеризують нашу роботу. Тому й зрозуміло, чому саме за цими показниками партійні організації ВО "Батьківщина" б‘ють своїх політичних конкурентів на місцях. Саме організованість, відповідальність за доручену справу характеризує сьогодні партійний актив "батьківщинців", що не може подобатися тим, хто вчора був у аморфних політичних силах, дрейфуючих, волонтерських партіях, однак хотів себе бачити там, де дисципліна, порядок та виконання даного слова є основою стилю роботи. Тому й не дивно, що потягнулися в партію не лише рядові члени суспільства, а й інтелектуальна еліта, службовці, підприємці як малого, так і великого бізнесу. До того ж, самим членам партії вирішувати, кого в нових умовах вони хочуть бачити лідером на рівні області, міста чи району. Тому так дивно виглядають вболівання автора за кадрові розстановки на регіональному рівні. До того ж, м‘яко кажучи, не приходиться навіть говорити сьогодні про ціну т.з. "прохідного" місця в органи місцевого самоврядування, коли на нинішній час не визначені остаточно терміни виборчих місцевих перегонів, принципи та політичні колеги по блокуванню, цілий ряд інших питань.
Ще про одне хотіли б сказати. Сьогодні, коли лідери партії Ю.В. Тимошенко, О.В. Турчинов займаються питаннями державної ваги і віддають цьому всі свої сили і час, на Я.П. Федорчука і Виконавчий секретаріат ліг весь тягар розбудови партії. Але і при цьому всі важливі кадрові рішення приймаються колективно Президією Політичної ради партії відповідно до її Статуту.
Тому звинувачувати заступника Голови партії, керівника Виконавчого секретаріату Політради партії Я.П.Федорчука в питаннях регіонального рівня просто абсурдно, як абсурдно писати й про те, що керуючи в радянські часи на Івано-Франківщині він був, як пише автор, "душитель найменших проявів інакодумства", "буржуазного націоналізму" та "дрібновласницької психології". Саме всупереч цьому твердженню душили Я.Федорчука як з Києва, так і партійне керівництво області за вільнодумство, за підтримку демократичних сил, що виросли на теренах Західної України в кінці 80-х років, за той конкретний результат як в економіці, так і особливо в соціальній сфері м. Івано-Франківська, коли щорічно здавалися в експлуатацію нові школи, дитячі садочки, лікарні. Що стосується звинувачень у хабарництві, то про це писати лише можуть ті, які міряють людей відповідно до свого морального обліку, бо ми знаємо Ярослава Петровича як взірець чесності і порядності. Він так працював тоді, так і працює сьогодні. Це може комусь подобатися, може не подобатися, але такі кадри партії "Батьківщина" потрібні, бо їхня ціна це авторитет серед партійного активу, членів партії, це повсякденна праця на результат.
А саме на нього й розраховує партія "Всеукраїнське об‘єднання "Батьківщина" на чолі із своїм авторитетним лідером Ю.В.Тимошенко, готуючись до наступної виборчої кампанії.


За дорученням голів обласних партійних організацій ВО "Батьківщина"

Волинської М. Потапчук
Закарпатської М. Мартин
Івано-Франківської Д. Шлемко
Львівської І. Денькович
Рівненської П. Гарват
Тернопільської В. Деревляний
Чернівецької П. Гасюк
Хмельницької О. Буджерак
Дніпропетровської Г. Глядчишин
Харківської В. Камчатний
Херсонської Ю. Одарченко
Сумської І. Сидельников
Миколаївської Р. Забзалюк
Кіровоградської В. Кальченко
Одеської А. Цибульчик
Київської міської А. Семинога
Запорізької В. Гацько
Київської обласної І. Мості пан
Вінницької О. Вітенко
Полтавської В. Петренко

Відповіді

  • 2005.08.06 | Сергій Кабуд

    Маємо якійсь компромат на цих осіб?(-)

    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2005.08.06 | nash

      Re: Маємо якійсь компромат на цих осіб?

      Класне питання!!!!:)))))))))))))
      Є. На двох.
    • 2005.08.19 | Михайло Свистович

      Маємо, маємо (-)

  • 2005.08.08 | Nepruxin

    Re: А судді хто. Лист регіональних голів партіїї "Батьківщина"

    Одначе, читаючи цей лист, стає зрозумілим одне: той, хто його писав, явно або сам п.Федорчук, або якийсь із його підхалімів. Немає фактажу,наводяться лише загальні речення, які жодним чином не спростовують наведених у репортажі "УП" фактів. Цей лист - неначе одна велика спроба виправдати те, що виправдати неможливо. Чому немає спростувань по фактах: за які таки заслуги перед партією і українським народом п. Крука чи п. Одарченка сьогодні приймають у партію - а завтра ПРИЗНАЧАЮТЬ головами обласних осередків партії? Що це за заяви Тимощенко: "Це не наші однопартійці [пікетують кабмін - авт.]. Ми добре знаємо, як виглядають наші однопартійці, які їх моральні принципи". (В обличчя знає, чи що?) Жодні серйозні спростування не наводяться, що вже робить цей лист просто шматком паперу, який найкраще використати за призначенням. Ну не вірю я таким підписантам!
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2005.08.08 | nash

      Re: А судді хто. Лист регіональних голів партіїї "Батьківщина"

      Nepruxin пише:
      > Одначе, читаючи цей лист, стає зрозумілим одне: той, хто його писав, явно або сам п.Федорчук, або якийсь із його підхалімів. Немає фактажу,наводяться лише загальні речення, які жодним чином не спростовують наведених у репортажі "УП" фактів. Цей лист - неначе одна велика спроба виправдати те, що виправдати неможливо. Чому немає спростувань по фактах: за які таки заслуги перед партією і українським народом п. Крука чи п. Одарченка сьогодні приймають у партію - а завтра ПРИЗНАЧАЮТЬ головами обласних осередків партії? Що це за заяви Тимощенко: "Це не наші однопартійці [пікетують кабмін - авт.]. Ми добре знаємо, як виглядають наші однопартійці, які їх моральні принципи". (В обличчя знає, чи що?) Жодні серйозні спростування не наводяться, що вже робить цей лист просто шматком паперу, який найкраще використати за призначенням. Ну не вірю я таким підписантам.
      Абсолютно згоден. Федорчук згадав стиль боротьби КПСС проти Сахарова, Солженіцина, Пастернака... Той же почерк: "Я нє чітал роман, однако я ім прєдєльно возмущон!"
      Але я хочу запитати шановних майданівців дещо про інше. Я серед підписантів бачу двох явних гадюк - з етичних міркувань не називатиму їх. Інших просто не знаю. Може хтось тут бачить нормальних людей? Хоч одну людину, в порядності якої Ви не сумніваєтесь? Якщо так, то я готовий переглянути своє вкрай негативно-цинічне відношення до цього колективного опусу та його авторів. Прошу дуже!:)
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2005.08.08 | Чучхе

        А кому взагалі щось говорять ті прізвища?

        Хто бачив хоч одну дієву структуру партії Батьківщина (хоча я не виключаю, що на районних рівнях, можливо такі є, однак обласні структури партії є суто паразитичними структурами, які "доять" Тимошенко). Наскільки я помітив, в Києві ці партійці займалися чимось на зразок мережевого маркетингу - "збери п"ять молодих людей, вийди з ними під нашим прапором на демонстрацію і отримай стільки-то гривень". Дебілізм, а не партія, одним словом.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2005.08.08 | Мартинюк

          А по суті є зауваження ?

          Поки що лунають аргументи на рівні емоційних враженнь.Гадаю партія одного з лідерів майбутніх виборів заслуговує на більш вдумливлий аналіз.

          Хоча б на пошук Гуглом по прізвищах підписантів та "фігурантів"
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2005.08.08 | Чучхе

            Я не вважаю, що Батьківщина є партією в нормальному розумінні сл

            Я не вважаю, що Батьківщина є партією в нормальному розумінні цього слова. Тому нічого аналізувати. Це особиста структура Юлії Тимошенко для відстоювання її інтересів у парламенті, яка, як і багато інших проектів прем"єрки, також управляється вручну - одних підібрали, інших вигнали. Ні про дієві структури, ні про ідеологію, ні про внутрішньопартійну демократію Батьківщини говорити не доводиться. ТОму тут просто нічого обговорювати. Правда, під час революції туди позаписувались усілякі небайдужі неформали, однак зараз партія старається очиститись від них - їй цей елемент не потрібен. Партія йде до того, щоб складатись з двох частин - функціонерів, які є слухняними виконавцями волі шефині і тих, хто купить (купив) місця в партсписку. Останніх, враховующи, що Юля є структурою фінансово самодостатньою, в "Батьківщині" може бути не такий великий відсоток, як, наприклад, в НСНУ, что в новій версії СПУ
            згорнути/розгорнути гілку відповідей
            • 2005.08.10 | Никодим Урожайный

              Ответ на письмо в редакцию" Майдана" по пунктам

              Очень хотел пообсуждать это «письмо», но был на отдыхе. Теперь по сути данного заявления.
              1. Когда партии было тяжело во времена оппозиционности, никто не писал просто потому, что она не была сильно на виду,состояла в основном из действительных идейных членов, реальных патриотов и партии, и страны. Использовать в те времена членство в партии в корыстных интересах было просто нереально, поэтому туда не стремились различные одиозные личности.Соответственно и предмета для критических замечаний просто не было либо подробности жизни одной из мелких партий, пусть даже и с известнейшим политиком во главе, не были интересны широкой публике.
              2. Партию с семьёй сравнивать некорректно. В дела семьи вмешиваться, действительно, неприлично. Но партия – это
              общественно – политический организм, борющийся за права, свободы и гражданское общество всего государства, а значит, и нас с вами. Уже поэтому, как минимум, это касается всех, и мы в праве задавать неудобные вопросы руководству. Тем более, когда эти вопросы задают члены партии либо уже исключённые по причине задавания этих вопросов. Сегодня партия одна из двух «провладних», поэтому внимание к ней усилилось. А Федорчуку Я.П. хотелось бы, чтобы партия оставалась этакой масонской ложей, чтобы всё, что происходило в партии, было бы недоступно глазам общественности?
              3. По поводу разветвлённой структуры партии, которую создал Федорчук в регионах и в Украине в целом. Не путайте харизму Тимошенко, благодаря которой люди вступали в «Батьківщину» и организаторские данные Федорчука, которые, несомненно были и есть у него. Но ведь партия до декабря 2004 года и после – совершенно разные вещи, и когда мы все это поймём, легче будет разбираться в мешанине. Да, действительно люди шли в партию Тимошенко, особенно большой
              приток был, когда она оказалась в Лукьяновском СИЗО. Но ведь это не к Федорчуку шли в партию, рядовые члены партии и по сей день знать не знают, кто такой этот Федорчук. А кто знает хоть чуть-чуть его способности, наверняка отметил его талант строить «потёмкинские деревни». Большинство членов партии и сегодня – это «мёртвые души». Ведь прийдя в офис партии желающий проходит собеседование, чаще всего формальное, получает членский билет, платит взнос и ... А что и? И больше ничего, его забывают – теперь он статистическая единица для Федорчука. Да и ещё во время выборов вспомнят и направят
              в избирательную комиссию наблюдателем или членом. Всё, больше он не нужен, всю остальную каждодневную работу будут выполнять 6 – 10 человек, если это областной офис и 1 – 2 человека в районах. Как правило, это голова областной орг – ии, замы, секретарь. Вот когда нужно было показать «розгалуджену структуру» партии, так это во время революции.
              Ведь Тимошенко была королевой этой революции! Где же были её соратники по партии, сколько их выходило на площади в своих
              городах, где и сколько было флагов партии? Отвечу, потому что знаю – в разных городах по – разному. В основном, выходили на площади вот те 6 – 10 человек с тремя – четырьмя флагами, а если кто – то не согласен, то есть много любительских плёнок с майданов разных городов, где либо вообще не видно этих флагов, либо пару- небольше. Кстати, в первые, самые напряжённые дни революции мы не слышали и не видели наших великих «рулевых» общегосударственного и местного разлива. Да, Тимошенко была везде первой, да - Турчинов был в первых рядах, да - Хмара всегда с Юлей был. А Федорчук что людей подымал в регионах?
              Не смешите людей – они всё видели, всё знают.
              4. А фракция БЮТ, естественно, сегодня заманчивая для очень многих. Но при чём тут Федорчук или даже Белорус?
              Цена этой заманчивости – место в Раде. Поймите, ведь если завтра премьер – министром станет Матвиенко, Тарасюк или Костенко, то заманчивыми станут «Собор», Народный Рух или УНП. И правильная предвыборная стратегия, которую ставят в заслугу Федорчуку авторы опуса, здесь совершенно ни при чём. Как раз есть уверенность в том, что используя свои недюжинные организаторские способности, Федорчук и иже с ними завалят с треском эту предвыборную кампанию. Максимум, чего удастся достичь – это личный рейтинг Тимошенко на момент выборов, а электорат по – прежнему плохо ассоциирует Тимошенко с «Батьківщиной», на крайний случай с БЮТом.
              А ведь при правильно поставленным стратегическим задачам, при правильной кадровой политике, при ясной и прозрачной демократической
              направленности деятельности партии, она могла бы занять лидирующее место в рейтингах и стать истинно той партией, появление которой
              так долго мы все ждали.
              4. Рядовых членов партии не допускают к принятию важных решений, а руководителей районных парторганизаций настроить против
              кого-либо или за кого-нибудь вопрос техники. Предлагаю на выбор – место в списке в райсовет или какое – нибудь материальное поощрение.
              Те в свою очередь должны будут правильно подобрать или проинструктироват делегатов на партконференции высшего уровня для
              утверждения глав областных или городских парторганизаций, которые пока ещё и.о., но это там, где по-наглому ещё не насадили их при помощи фальсификаций.
              5. Последнее. Когда за вывеской самой революционной партии скрываются бывшие функционеры кучмовского режима, когда купить
              себе место в партийном списке от Рады до райсовета может любой, не взирая на его иногда криминальное прошлое, когда в этих списках
              просто нет людей, учавствовавших в победе революции или хотя бы олицетворяющих её, когда в советы всех уровней собираются пройти
              те же депутаты по второму или третьему кругу – это уже дело общегосударственное, а не узкопартийное.
            • 2005.08.11 | Мартинюк

              Так кадрова зачистка Батьківщини це справа рук Юлі?

              Чи Федорчука?
              Чи звичайний збір "гаманців"?
              Шукав знайомого, який в одному із обласних центрів був революційним провідником "від Юлі" . Дзвінки в місцеву "Батьківщину" висвітлили факт різкого роздратування , яке в актуальних фкнкціонерів викликало прізвище даного "тимошенківця".
              Телефону його мені так і не дали. Довелось дзвонити в інші партії БЮТу ...
              згорнути/розгорнути гілку відповідей
              • 2005.08.11 | Никодим Урожайный

                Re: Так кадрова зачистка Батьківщини це справа рук Юлі?

                Якоїсь великоі кадрової зачистки скоріш за всьго не має, а є швидке реагування на прояви непокори чи незгодності з генеральним курсом. Справа в тому, що Тимошенко не дуже піклується справами своєї партії і лише деколи спілкується з керівництвом Секретаріату, вона спрямовує їх на втілення своєї генеральної лінії та залишає їм усі деталі включно і кадрові питання. Вони вже перекладують її тези у своєму порозумінні, відшліфовують у вигляді листів чи інформаційних бюлетнів
                і відсилають їх до голів обласних партійних осередків і.т.д. Звичайно ж, що приватно Федорчук їй доповідає про стан справ, та вона ж йому довіряє, ось він і вкладує у її вуха те, що цому вигідно чи те, що їй хотілось би чути. Але ж говорять, що після пікетування 22 червня вона його ледве не знищила – така була зла на нього, але він не такий простий фрукт – вивернувся, мабуть говорив щось про провокації Порошенко, бо це сильний «козир».
                Виключили не так вже й багато, шкода, що ще й повбігали з партії багато людей і не самих поганих – повірте мені, я багатьох знаю із різних міст. Це дійсно був Золотий фонд не тільки ЮВТ, а й усієї революції.
                згорнути/розгорнути гілку відповідей
                • 2005.08.12 | Чучхе

                  Це - не випадковість, а свідома політика (/)

                  http://www.obkom.net.ua/articles/2005-08/12.1136.shtml Можу від себе добавити, що дивлячись по ситуації в Києві та Київській області, такий спосіб формування партії Батьківщина - це вже більше ніж тенденція, до того ж схвалена Юлею, яка фактично відреклася (див. постинги вище) від своїх вірних однопартійців на користь колишніх кучмістів. Втім, партія Батьківщина - лише один з багатьох проектів Юлі, до тго ж швидше збитковий, тож може вона просто не приділяє йому уваги, а пустила "на самотік"

                  БАЛ-МАСКАРАД

                  Это твоя «Батьківщина», сынок!

                  Возвышение дилетантов - одно из наиболее частых обвинений, звучащих сегодня в адрес руководства страны. Хватает и таких, но не они – фейс новой (новой ли?) власти. И маски здесь не спасают.


                  ЛЮДИ С МОТКАМИ КОЛЮЧЕЙ ПРОВОЛОКИ

                  Фактически все луганские нардепы-мажоритарщики на минувших президентских выборах уверенно величали себя «доверенными лицами кандидата в президенты Виктора Федоровича Януковича». Эти «общественные работы» подразумевали соответствующую деятельность на округах: концерты, танцы-шманцы, бело-голубые косыночки, плакаты с уродом Дядей Сэмом в помаранчевом шарфике. Удивительного в этом было мало: народные избранники режиму Кучмы обязаны всем. Выборы-2002 на Луганщине провластная «За ЕдУ!» продула коммунистам, однако поражение это было компенсировано мажоритарными округами: «заединщики»-одиночки взяли 11 из 12 депутатских мест.

                  Бывшее руководство области жутко гордилось «мощным региональным лобби», которое удалось сколотить в парламенте. Ни экс-губернатору Александру Ефремову, ни его патрону председателю областного совета Виктору Тихонову наверняка даже в страшном сне не снилось, что депутатский Донбасс на колени все-таки поставят. Вернее, он станет в эту неблагородную позу сам, не ожидая приглашений.

                  Когда Виктора Тихонова на несколько часов закрыли в прокуратуре, из региональных депутатов на подмогу ему пришел лишь нынешний лидер областной организации СДПУ (о) Александр Киселев. В Верховную Раду он попал уже после президентских выборов – вместо Александра Зинченко. Остальные «избранцы» (так и просится рифма) разбивали в кровь свои лбы за право хоть двумя пальцами подержать оранжевый шлейф. Разве страна еще не знает имен своих героев? Первый в этом списке, безусловно, Николай Гапочка – острослов, мастер афоризмов и просто свой пацан в журналистской среде. Автора крылатой фразы: «А у Ющенко флаг цвета детской неожиданности», ничуть не смущает, что под этим полотнищем стояла и его нынешняя шефиня Юлия Тимошенко. Защитник пенсионеров, нардеп Василий Надрага запомнился не менее ярким высказыванием о вони, доносящейся из овощной базы. ( «База» – это Майдан, а «овощ» – это апельсин). Сейчас Василий Иванович нашел достойное применение своим знаниям в области растениеводства, ибо является членом бывшей Народной аграрной, а нынче просто Народной партии Владимира Литвина. Луганский Бедрос Киркоров прозорливец Николай Будагьянц, однажды выпаливший в телекамеру «Наш президент – Виктор Федорович Ющенко, парень наш, донецкий», записался в «Батькивщину». Там же и его коллега, бывший генерал холдинга «Ровенькиантрацит» Геннадий Астров-Шумилов, еще вчера рассказывавший о сказочной жизни горняков, облагодетельствованных «шахтерским президентом». Но, видимо, еще тогда подпевая общему хору украинофобствующих истериков, эти люди держали за пазухой мотки колючей проволоки, той самой, которой Юлия Владимировна якобы собиралась обмотать Донбасс.

                  ВЕЧНЫЕ ОППОЗИЦИОНЕРЫ

                  «Батькивщина» - как и другие партии правого и национал-демократического толка носили на Луганщине времен кучмизма ярко выраженный маргинальный характер. В руководящих органах областных организаций числились в основном борцы за идею и любители острых политических ощущений. Нынешний глава луганского обкома Юлиной партии Игорь Артюшенко в 1991 году с немногочисленными соратниками ходил в обком КПУ забирать ключи. А несколькими днями позже повторил подвиг Егорова и Кантарии – водрузил над кишащим коммуняками горисполкомом флаг независимой Украины.

                  Виталий Проскурко – до недавнего времени член обкома – репутацию «луганского лазаренковца» заслужил в середине 90-х. Именно Проскурко все эти годы финансировал организацию. Артюшенко и его зам Дмитрий Моностырский во время президентских выборов носили статус доверенных лиц Ющенко со всеми вытекающими отсюда в бело-голубом крае неприятностями. И вот «народный президент» выпустил в честь своей победы голубей на Майдане. Эта победа должна была стать одной на всех. Но политика - не война: проигравшие необязательно платят сатисфакцию, а победившие – далеко не всегда собирают трофеи.

                  Назначение экс-начальника штаба Ющенко Алексея Данилова губернатором статус «Батькивщини» нисколько не изменило. Снова митинги, пикеты, протесты, требования соблюдать квотный принцип при распределении должностей. Пикантности во взаимоотношения главы облгосадминистрации и партии премьера добавлял тот факт, что сам Алексей Мячеславович был далеко не последним человеком в «Яблуке», которое, как известно, докатилось до самороспуска, а его членам было рекомендовано вступать в «Батькивщину». «И как будет протекать процесс слияния?», - вопрошали журналисты.

                  ВРЕМЯ БОРЗЫХ

                  Александра Ивановича Борзых можно смело назвать профессиональным депутатом и не менее профессиональным членом провластных фракций. Уроженец Славяно-сербского района Луганской области, председатель колхоза, член КПСС в первый раз был избран в Раду в 1990-м году. Депутатом Александр Иванович стал и в 1994-м, и в 1998-м. Своим избирателям кандидат запомнился дешевым совхозным молоком и свеклой, которую завозил в забытые цивилизацией и транспортом районы Луганска. За время третьего срока наш герой успел побывать в двух фракциях – в НДП и в «Регионах Украины». До 2000 года был внештатным советником Президента. Во время голосования за отставку правительства Ющенко-Тимошенко Борзых не изменило политическое чутье – он воздержался. В четвертый раз в депутаты Александр Иванович попал по партийным спискам «За ЕдУ!». В те времена он уже носил партийный билет Аграрной партии Владимира Литвина.

                  В 2004-м почетный нардеп просто не мог не проникнуться настроениями своих избирателей, и принял участие в церемонии подписания соглашения о создании коалиции общественно-политических сил "Луганская область за Януковича!": «Мы консолидируем свои усилия во имя победы на демократических, честных и прозрачных выборах Виктора Януковича. Избрание Виктора Януковича Президентом Украины станет гарантией сохранения темпов развития отечественной экономики и развития конституционной реформы».

                  Впрочем, отдадим Александру Ивановичу должное, на рожон он не лез. Его выступления с парламентской трибуны можно пересчитать по пальцам. Активизировался он раз в четыре года – накануне очередных выборов. Тогда же и менял фракционную прописку. Не так давно Александр Иванович покинул Народную партию и записался в «Батькивщину». Как опытный политик Борзых понимал, что его шансы получить проходной номер в общеукраинском списке премьерского блока, решительно стремятся к нулю: слишком уж много на Луганщине нашлось крутых мужиков, готовых подставить плечо хрупкой Леди Ю. Николай Гапочка, Геннадий Астров-Шумилов, Николай Мельников, Николай Будагьянц… Председатель же областной организации попадает в список автоматически. Через некоторое время Александр Иванович выступает уже в странной ипостаси «куратора областной организации». И в партию начинает вливаться «новая кровь».

                  ПРАВДЫ – НЕТ, «БАТЬКИВЩИНУ» - ПРОДАЛИ?

                  Депутаты Луганского горсовета братья Вадим и Сергей Снаговские, наверное, любят политику не больше, чем ее любите вы. Просто олигархи местного масштаба, сколотившие общественную организацию под оригинальным названием «Союз медиков и учителей», Снаговские прославились открытым лоббированием в горсовете решений об аренде земельных участков. Когда такие решения стали приниматься, что называется оптом, по полтыщи за одну сессию, бунт против братьев поднял другой депутат-олигарх Владимир Медяник, он же лидер городской организации «Народного Союза «Наша Украина». Снаговские от конкурента не отстали: один из них – Сергей – недавно возглавил городскую организацию «Батькивщини». Численность организации сразу же резко увеличилась – как твердит молва, во многом за счет наемных работников «братских» контор.

                  Виталий Проскурко, которого несколько дней назад вывели из бюро областной организации, заявляет, что луганскую «Батькивщину» купили за 125 тонн зелени. Деньги, по версии Проскурко, дали Снаговские, а операцию осуществлял Александр Борзых. Якобы контактное лицо в Киеве (или человек, взявший деньги) – руководитель аппарата БЮТ Ярослав Федорчук. По словам Проскурко, Федорчук постоянно ставил задачу «укрепить организацию народным депутатом».

                  «Я могу под присягой заявить: Снаговский говорил мне, что прошлая предвыборная кампания стоила ему 50 тысяч долларов, - рассказывает Проскурко. - Если посчитать все земельные участки, которые они так или иначе забрали, то деньги эти они отбили. Теперь будет партийный список. В горсовет от «Батькивщины» могут реально пройти 8-10 человек. Если такса будет хотя бы по 20 тысяч с души, деньги свои Снаговские вернут. А Борзых в награду получит область».

                  На вопрос, откуда взялась сумма в 125 тысяч, Виталий Игоревич ссылается на слова Владимира Медяника. Проскурко убежден, что Юлия Владимировна об этом «грязном политическом бизнесе» не знает. А Александра Турчинова в известность он уже поставил. Проскурко призывает своих единомышленников покидать ряды такой партии.

                  Но пока суд да дело Александр Борзых уверенно идет к намеченной цели. На днях в партию был торжественно принят заместитель председателя Луганской облгосадминистрации бывший «яблочник» Андрей Зюзь. Партбилет ему вручал Борзых. Он заявил, что и в дальнейшем партия будет привлекать в свои ряды известных и авторитетных людей. Имен известных и авторитетных не назвал. Деятельность Снаговского на посту руководителя городской организации куратор оценил высоко: «Две недели назад еще ни офисов, ничего не было. Как только выбрали Сергея Викторовича руководителем - работа партии сразу активизировалась. Сразу появились офисы с евроремонтом».

                  Багаті підтримають бідних…

                  НА БАТЬКИВЩИНЕ ГЕРОЯ

                  Нынешний председатель Славяно-сербской райадминистрации Николай Ковтунов некогда возглавлял ОРС. Выборную кампанию он провел в Киеве, где трудился помощником народного депутата Александра Ивановича Борзых. Назначение Ковтунова главой района местными сторонниками Ющенко было воспринято спокойно, прежде всего, из-за отсутствия достойных кадров. С председателем райсовета, ветераном местечковой политики Николаем Солодом отношения у Ковтунова не складывались, хотя открытых конфликтов и не наблюдалось. Но это было не похоже на противостояние новатора и старого кучмиста – оба действуют слишком уж похожими методами. Просто административно-территориальная реформа имени Романа Бессмертного может оставить Ковтунова без должности, Солоду же эта участь не грозит. Впрочем, последние события свидетельствуют, что Солод с Ковтуновым компромисс нашли.

                  А для холопских чубов панская дружба пуще драки. Редактор единственной в районе коммунальной газеты «Славяносербские вести» Лариса Шрамко сейчас лежит в больнице. Именно это и спасло ее от увольнения, которое ей грозило на минувшей сессии райсовета. Ее история вполне тянет на пример увенчавшегося успехом поиска козла отпущения, но никак не на пример ущемленной свободы слова. Если ты не информируешь читателя, а зомбируешь, значит, ты не журналист, а политик. И если тебе нравилось за бюджетные деньги печатать «так» Янукович и «фак» Ющенко, то имей мужество уйти, когда надо печатать противоположное, а не становись в позу. В условиях, когда судьбу редактора решает сессия райсовета, иного выхода нет.

                  Совсем другая история с исполняющей обязанности главного санитарного врача района Кариной Одинцовой, которая политикой в жизни не занималась. Проблемы у Одинцовой возникли зимой, когда ее сотрудники нагрянули с плановой проверкой в местную больницу. По словам Одинцовой, в растворах, которые должны были убивать инфекцию, была обнаружена кишечная палочка. На руководство больницы был составлен протокол. По слухам, главврач этой больницы дружит с самим Александром Ивановичем. И ее жалобы на тему «санстанция затерроризировала» Ковтунов мимо ушей пропустить не мог. А тут еще бывшего начальника ГАИ по фамилии Кадыгроб санстанция гонять начала за то, что в его лавке с гордым названием «магазин» цемент продается рядом с селедкой!

                  Словом, новый глава РГА и. о. санврача не взлюбил. Мол, амбициозная и вредная, не хочет сотрудничать. Вердикт сессии был категоричен: Одинцова не соответствует занимаемой должности, посему челом бьем не назначать ее. (Санврачей районные депутаты в Славяносербске пока не назначают). Мнения коллектива санстанции, который другого начальника единодушно не хочет, и главного санврача области Александра Докашенко, не имеющего не малейших претензий к славяносербской службе, избранников не интересует, а самой Карине Одинцовой на сессии даже не дали слова.

                  Комментировать историю с санврачом Ковтунов отказывается. «Я не желаю опускаться до ее уровня. И вообще мне работать надо, у меня уборочная, а не интервью давать», - сказал он.

                  Пресса и контролирующие органы – классический кучмовский вариант правильных результатов выборов. К слову, Николай Ковтунов недавно вступил в «Батькивщину».

                  НЕДОБРЫЙ ЗНАК

                  Окончательно судьбу областной организации Юлиной партии решит грядущая конференция. Мы не сильно удивимся, если Александр Борзых заменит Игоря Артюшенко. По нашим данным в районных организациях неофиты уже проводят «разъяснительную работу».

                  …На следующий день после вышеупомянутого заседания областного бюро, неизвестные измалевали черной краской биг-борды «Юлия Тимошенко – надежда нации». Недобрый знак.


                  Яна ОСАДЧАЯ (Луганск)

                  12 августа 2005. 11:36
        • 2005.08.19 | Михайло Свистович

          Мені деякі багато чого говорять

          Чучхе пише:
          > Хто бачив хоч одну дієву структуру партії Батьківщина

          Я бачив.

          > обласні структури партії є суто паразитичними структурами, які "доять" Тимошенко

          Не всі.

          > Наскільки я помітив, в Києві ці партійці займалися чимось на зразок мережевого маркетингу - "збери п"ять молодих людей, вийди з ними під нашим прапором на демонстрацію і отримай стільки-то гривень".

          УНП теж так робила.


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2024. Цей сайт підтримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг".